Реферати українською » Краеведение и этнография » Традіційній український календар


Реферат Традіційній український календар

>Вступ

>Ниніважкообійтися без календаря.Окрімперекидних,настінних йкишеньковихкалендарів, микористуємосяще іелектронно-годинниковими: один тиск пальцем – йспалахує нациферблатірік,місяць, число,навіть день. Алічим понадпослуговуємосямеханічноюпам'яттю, тімпомітнішеслабнеприродно-біологічна.

>Між тім,старші люди й некористуючисьбудь-якими календарями,пам'ятаютьмайже усінародні тарелігійні свята. Засвятамивизначалитермінисіяннязернових,висаджування вґрунтрозсади,збиранняврожаю тощо.Практично всегосподарське життячіткорегламентувалосякалендарно-святковоюструктурою. Уобрядово-побутовомужиттіселяникористувалисятрадиційнимивіруваннями.

>Головним для селян бувподіл року начотири пори – зиму, весну («ярій»),літо,осінь.Меншівідрізки годинивизначали запроведенимисільськогосподарськими роботами:наприклад, «як кричали», «яксіяли», «як потискали», «>сінокоси», «як худорбувідганяли» тощо.Такеозначення пори рокустосувалосьсамепевноїмісцевості,оскільки,скажімо, годинуоранки,сівби чижнив бувінший у Карпатах, ніж уПодніпров'ї, наПоділлі чи устеповійчастині України. Однакспіввідношення години ізцерковнимисвятами було бпритаманним длявсієї територї України: «поВеликоднюдекількатижнів», «поРіздві», «на Спаса», «наІвана», «>Іллі день», «на Купала» тощо.

>Кожнерелігійне свято позацерковноювідправоюобросталорізноманітнимидійствамидохристиянськихвірувань.Усі смердоті так чиінакшестосувалисяхліборобськихуявлень.Народні свята булисвоєріднимикалендарнимисторінкамирічного циклу,якийзалежав відсонцевороту.Самеце давалозмогу нашим пращурам,серед які взвичномурозумінніастрономів йметеорологів,чіткофіксуватизміни вприроді,завбачувати погоду ітемпературніявища таїхнійвплив набіологічний ритм життя.Усецечіткозафіксовано вчисленнихприповідках,прикметах, загадки тощо.

>Народнийкалендартіснопов'язаний ізобрядовимидіями.Найповніше смердотізбереглися впіснях, щосягаютьглибокоїдавнини.Кожне святочіткорегламентувалогосподарську діяльність, томународнийкалендар бувнасампередхліборобським. Зприйняттямхристиянстваз'явився іновийподіл намісяці,дні та числа.

Історія народного календаря, –цеспробаувібрати всього спектраматеріальної ідуховної культури.Цейцінний документоб'єднавтисячолітнійдосвідукраїнського народу.Упродовжвіківвінудосконалювався ідоповнювавсяновими формами тафілософськими постулатами. Ззапровадженнямновоїрелігіїнароднийкалендарзлився ізюліанським календарем тахристиянськимисвятами, що,безперечно,розмило йогочітку структуру.


Весна

першийвесняниймісяцьнерідковважають господаремполів йлісів.Довкола ужезниклисніговікучугури,танелід наріках й озерах,почалатужавіти земля,прокльовуєтьсяпершатравичка

>Березень –найочікуванішиймісяць селянина.Упродовжусієїзимивін живийочікуваннями про годину коли земляпрокинеться відзимовоїсплячки.

>Хліборобська веснапочиналасяздебільшогонаприкінціберезня, колиледьпросохліпагорбизасіваливівсом та ячменем.Трохипізніше, на початку апреля, набільшості територї Українисіяли горох, у Карпатах –ще ібіб, йлише после того,м'яковиоравши землю,засівалияровоюпшеницею чи житом.

>Перш ніжвийти на поліхліборобичекали колиофіційнозавітає вгостідовгожданагосподиня – весна.Їїсправжнійприхідтрадиційнопов'язувализі святомуЯвдохи,котреприпадає на 14березня. До цого днявипікалиобрядовепечиво,дівчата й хлопці брали його до рук ййшли наоколицю селащобзакликати весну. Цесупроводжувалося обрядами,піснями, сценками.

– Ойвесновесно днем червона,

Колити намвесно принесла?

– Та принесла я вамлітечко,

>Ще ічервоніїквіточки,

>Щобквітчалисядівочки,

>Пісенькиспівали,

У решетоскладали

>Першаознака приходувесни – посвист байбака «>Просвистів байбак –ховай узатіноксіряк».Другоюприкметою приходувесни бувприліт ізтеплихкраїввівсянок –найпершихперелітнихптахів.

>ОсобливошанувавсяТеплий Олекса (30березня) наякого «>щука-риба уже хвостомлідрозбиває», й усе ж такиостаточнимутвердженнямвесни вважалосьБлаговіщеня (7 апреля).Після цого дня уже можнарозпочинатираннюоранку.Рекомендувалосяспочаткусіяти овес йячмінь на горбах.Після цогосіяли ярупшеницю.

>Середвесняних святийнайбільшимбагатствомобрядовихдійвиділявсявеликодній цикл.Встановленехристиянськоюцерквою на честь «чудесноговоскресінняІсуса Христа» свято Великодня (>Великодня) у народномупобутічіткоутримувалоязичницькітрадиції. До них можнавіднестивипікання обрядовогопечива,фарбуванняяєць,весняніігри йтанцімолоді, культпредків,очисніобряди тощо.

>Літо

>Літній цикл, як йвесняний,вщентзаповненийхліборобськимитурботами,насампереддоглядом запосівами, немавчіткоокреслених між. Занароднимиприкметами, його вуховизначалиостанніми днямитравня.Першою такоюдатою був деньІвана Богослова,якийприпадав на 21травня. Занародним календарем,це буврубіж длявесняноїсівбиярих.Недаремно із цого приводу показували: «>Хто непосіяв доІвана Богослова, тієї невартий доброго слова».

Уцей годинунастає чассінокосів тазливнихдощів.Здебільшого начервеньприпадаютьзелені свята.Підкінецьмісяця, із 29червня по 12 июля,наступаєдвотижневийПетрівпіст. Жінкамибралися зарукоділля. Длядівчатце бувперіодвибілювання полотна.

перший деньПетрівкивважавсяпочаткомкосовицісіна. Убагатьох селахнайдосвідченішікосарівиходили навулицю йб’ючимантачками в косиоповіщали втакийспосібодносельців, що уже часкосити траву.

>Середлітніхмісяців,серпнюналежитьособлива роль.Протягом рокухліборобпрацював наостанніймісяцьліта.Від того, якзащедрить врожай,залежалистатки селянина, йогодобробут ймайбутнє.Відтак зсерпнем –вінцем року, людипов’язували своївеликінадії. «Одинсерпневий деньрікгодує»

>Хоч усерпніліто недумаєподавати увідставку, але йосінь не забариться. Удругійполовинімісяцястаютьтривалішими йпрохолоднішими ночі.

>Заключнимиакордамилітнього обрядового циклу булизвичаї,приурочені доцерковнихсвятих Петра й Павла (12 июля),Прокопія (21 июля),Кирила (28 июля) таін.Серед нихважливим ународній йцерковнійінтерпретації було б святоапостолів Петра й Павла. До цого дня колисямайже повсій Україніпочинализажинати жито.Жниварськаобрядовістьрозпочиналасязажинками – обрядами, щосупроводжували вухожнивної пори. Доцієїподіїхлібороби сутозодягалися,дівчатапричепурювалисяквітами. У «легкий» день (а таким ународівважаливівторок чичетвер) ізхлібом – «>зажиначем»ішлизажинатидостигле збіжжя.Першого снопа, званого «>воєводою», «>зажинком»,урочисто приносилидодому й ставили усвітлиці, девінстояв аж докінцяжнив.Хазяїнчастувавженців чисусідівбезпосередньо вполі чи ужепотім,удома.Часом до Петра уже пеклипершийхліб із новоговрожаю. Убільшостівипадків ізцим днемпов'язувализакінченнялітньої пори.Недаремно внароді показували: «як поПетрі, тотеплі».

>Осінь

>Головними моментамиосіннього циклу булизвичаї,приурочені дозавершеннязборуврожаю чи Поверненняхудоби ізлітніх пасовиськ – полонин (у Карпатах).

Зсерединивереснявідлітають увирій птахи.Нашіпращури,побачивши унебі ключжуравлів,приказували «зчужоїсторононькиповертайтесьдодомоньку». При цьомугодилосязагорнути вхустинугрудочкуземлі йтриматиїї довесни.Помітившипершийжуравлиний ключ, щоповертався ізвирію,грудочкуодразузакопували вполі чи вгороді. Це означало, що весна якщо щедрою йбуйною.

>Після Семена, 14вересня, уже дозволялосяйти усвати.Протесправляти весілляпочиналилише черезмісяць відПокрови.Цейперіодназиваливесільнимпереджнив’ям.Місяцьжовтень внародіназивали «>весільник». У селахмасовошлюбувалидітей. Позакінченнюжнив дозволялисобівідпочити,дівували йпарубкували, наокраїнахсілгуділивечорниці.

Зжовтнемтакожпов’язано багатохрамових святий.Здавна в Українікожне село малосвій «>іменний свято».Йоговизначали задатоюзакінченнябудівництва іосвячення церковного храму.Цейперіоднамагалисьскорегувати так,щобритуальний деньприпадав на серединужовтня.Останіймісяцьосені листопад, внародіназивали братомберезня,позаякобидвавідмежовуютьрізні пори року.Якщоберезеньзапрошує вчасті весну, то листопадзамикає воротаосені.

Зпочатком листопаду дляхліборобів наставала часвідносногоперепочинку.Зібрановрожай,зробленоприпаси длятварин.Вже наповну гуляли весілля,влаштовуваливсілякігуляння.Серед нихособливемісце належалобратчанням, на якізустрічалипершийсніг та зиму.

Зима

>Хочнароднеприслів’я й утверждает, що «>сумнийгрудень у свято й вбудень», але йсамеостанніймісяць рокуналаштовує шкірного із нас стало наоптимістичнухвилю. Бо хоч зима іповертає на мороз,протесонце ужейде наліто.

Зостанніммісяцем рокупов’язано чи ненайбільше народних святий.Кожне із них так чиінакшестосувалосявечорницькихдійств.Аджемолодіжнізібрання вгруднівідбувалисямайжещодня.

>Скажімо 13груднявідзначалиАндрія.Дівчата щодняпочиналиворожити. Неменшоригінальнідійствапов’язано ізСавою (18грудня), Миколою (19грудня),Ганною (22грудня), Спиридоном (25грудня) тощо.Кріммолодіжнихвечорниць широкопрактикувалиполостинина на котрі сходилися людистаршоговіку.Аджегрудень як йсічень,зі своїмріздвяно –новорічним циклом,вважавсямісяцемвідпочинку.

Насіченьприпадаєтакож не менше святий ніж нагрудень. Цепов’язане нелише ізноворічноюобрядовістю.Зимовийперіоддававзмогу селянамабстрагуватися відтяжкоїфізичної роботи,насампередземлеробської. Ос-кількивільного години було б вдосталь, йогозаповнювалирізноманітними формамидозвілля.Протягом всіхріздвяних святий, котрітривали дватижні відРіздва й доВодохреща, укожнійгосподітричі вариликутю –багату,щедру іхолодну.Цей ритуал бувнаповненийбагатьмасимволічнимизначеннями.

Зостанніммісяцемзими ухліборобівзавершувався йтрадиційний зимовищвідпочинок.Селянипочиналиготуватися до новогохліборобського сезону:вивозили на полягній,перевіряли зерно,лаштувалисільсько –господарський реманент. Тому ізлютимміцнопов’язані іприродніпередбачення постривай –якими будуть весна іліто, чизащедритьврожаємрік прийдешній.


>Висновок

Отжетрадиційний,народний Українськийкалендарнаповнений великоюкількістюрізноманітнихдохристиянськихзвичаїв таобрядів. Українськікалендарнітрадиції,звичаї,обрядиє тімматеріалом,який увікахзберігав нашунаціональнуідентичність.Самекалендарнаобрядовістьдопомогла народуєднатись йзберегти йогосамобутнійнаціональний дух,вижити йрозвиватись.Становлення народного календарявідбувалосьпротягомтривалого години.Вирощуючикультурні злаки,випасаючи худорбу тощо, селянинфіксувавусіатмосфернізміни ізоглядупозитивних чинегативнихвпливів нарезультати його роботи. Ос-кількиголовнимзаняттям населенняще ізправіку було бхліборобство,народнийкалендарукраїнців ізповним правом можнаназватихліборобським, чиаграрним, календарем. Таким чином,аграрнийкалендарвідтворювавздобутівпродовжвіківнароднізнання проприродніявища, бувуособленнямсправжньої народноїмудрості.


>Література

>календаробрядовийнароднийпобут

1.Воропай Про. «>Звичаїнашого народу»Київ «>Оберіг» 1993 р.

2.СкуратівськийВ.Т. «>Українськийнароднийкалендар» До:Техніка 2003 р.

3.СкуратівськийВ.Т. «>Українськийрік»Київ «Веселка» 1996 р.

4. Ткачук Т. «>Українськийкалендар»Вінниця 2004 р.


Схожі реферати:

Навігація