Реферат Сільське житло Поділля

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>Зміст

>Словниктермінів

>Вступ

>Розділ І.Розвитокподільськогожитла у ХІХ – ХХ ст.:планування таконструкція

>Розділ ІІ.Подільськийдвір та характеристика йогогосподарськихбудівель

>Розділ ІІІ.Декоративнеоформлення тахудожнєоздобленняжитла

>РозділІV.Історичнийрозвитокінтер’єружитла

>Висновки

Списоквикористанихджерел талітератури

>Додатки


>Словниктермінів

 

>Божник – кутхати, настінахякогорозміщувалиікони.

>Сволок – брус, наякомутримаєтьсястеля вхаті.

>Ванькир –спеціальновиділенемісце вхаті длязаняттяпромислом таприготуванняїжі.

>Вінкіль – типоб’єднанняжитла ізгосподарськимибудівлями, котрірозміщуються подкутом одинвідносно одного.

Сохи –дерев’яністовпи, котріутримувалидах вземлянковому йнапівземлянковомужитлі.

>Крокви – балки, щоскладали основуконструкціїдаху, на котрінабивалисяпоздовжнілати.

>Платви –поздовжні балки, щоклалися зверхустін, до якікріпилиськрокви.

>Слуп – дерево ізприроднимвідгалуженнямгілля, якувикористовували дляпідтримкивиносівдаху.

>Балабушки –маленькіглинянічастинки, котрі клали увогонь, дляприготування із нихфарби, щовикористовувалась придекоріхати.

>Закоминок –вузькийпростірміжкомином йстіноюсіней.

>Запічок – широкийпростірміжкомином йстіноюсіней.

Гарі –рівчакиміждерев’янимистовпами каркасу.

>Дилі –колоте дерево якувкладалося в гару.

>Вальки –короткідерев’янікілки на котрінамотувалася глиназмішана ізсоломою, после чого їхньоговкладали в гару.

>Тиблі –дерев’янікілочки, щонабивалися накінцяхкрокв.

>Затилля –зовнішнястінахати, що недекорувалася.

>Фриз –піддашок, щоогинав хату, наякомуробилисяосновнідекоративніелементи.

>Призьба –елементстіни, щовідділявїї відземліробився длязахистустіни віднегоди.

>Лежанка –місце напечі, щовикористовувалось якліжко.

>Затула –кришка,якоюзакриваличелюстіпечі.

>Челюсті –отвір впечі, черезякийгосподинязакладаластрави дляприготування.

 


>Вступ

Українського селавідомесвоєюмальовничістю,органічнимрозташуванням уландшафті,особливоюпсихоемоційноюатмосферою.Власне воно та колися йуособлювало собою Україну, було б абиїївізитноюкарткою, аможе і символом.Народнабудівельнатворчість –явищеісторичне,багатовимірне, якурозвивалося урусліпоступузагальнолюдськоїцивілізації.Вонопостійновідчуваловпливрізнихфакторівсуспільного,соціально-економічного, морального характеру,вибираючи навікових шляхахнайцінніше,формуючипринципи йтенденціїмасовогожитловогобудівництва.Вони йвизначилизовнішнійвигляд,регіональнубагатоваріантність,функціональнужиттєздатністьподільськоїоселі.

Напершийпогляд протрадиційнуподільську хату мизнаємо аби багато, але йводночасще й мало.Своє слово пронеї сказалиетнографи,архітектори,історики. У наш годинуїїдослідженнямнайбільшезаймаютьсяетнографи таісторики архітектури. Аліслідзауважити, щоперіоддругоїполовини ХХ –поч. ХХІ ст. незовсімдосліджено. Через що дана теманабуваєвеликоїактуальності ймаєвеликіперспективи й наподальшідослідження. Уданійроботі автор нарівніісторичних,етнографічнихпрацьробитьспробуузагальнити йсистематизуватинаявнийматеріал,охарактеризуватирозвитокподільськогожитлапротягом ХІХ – ХХ ст.

>Найбільшповним,науковообґрунтованимдослідженням ізданої тимиєпраця Т.Косміної «>СільськежитлоПоділля:кінець ХІХ-ХХ ст.»1 Це перше широкоузагальнюючедослідження народної архітектуриподільськоїісторико-етнографічноїзони вякомурозглядаєтьсянароднебудівництво як вісторично-етнографічному, то й вісторично-практичному аспектах:історія населення краю,особливостімісцевих таприродних умів,міжетнічнівзаєминиукраїнців зсусідніми народами.Цікавіфактичніподробиці пронароднежитлоПоділля[1]містяться впрацяхвидатногоетнографа А.Данилюка.2 Тутвінвисвітлюєрізноманітні запитанняпов’язані ізбудівництвом,плануванням,архітектурнимиособливостями, якподільського то йукраїнського народногожитлазагалом.

>Засобихудожньогооформленняподільськоїхатирозглянуто впрацях М. Задорожного, М. Станкевич,3 М.Зозулі.4Вагомий внесок усправувивченняархітектурно-художніхособливостей народногожитла Українизагалом, йПоділлязокремазробилисвоїмиґрунтовнимипрацямивідомідослідники У. Самойлович5 та У.Струманський.6 У. Самойловичемвперше буливиділені для УкраїниХІХ-поч. ХХ ст.шістьосновнихтипівжитла,окресленіареали їхньогопобутування.Врахувавшилокальніособливості народної архітектури,вінвиділивПоділля якокремийрегіон,підкресливши характер декоружитла,поліхромність йогорозписів,пластичнуобробкусолом’янихдахів.

>Узагальнюючийматеріал ізданої тимиміститься впрацях такихвчених-етнографів, як У. Борисенко,7 У.Наулко,8 А.Пономарьова,9 З.Макарчука,10 Р. Лозка,11 З. Павлюка12 смердотіподають характеристику народногожитлаПоділля вконтексті народногожитлавсієї України.

>Завершуючизнайомство ізподільськимнароднимжитлом,хотілося бнаголосити що дана роботаєлишеверхівкою тогоунікальногоісторичногоявища подназвоюподільська хата.Їїгенетичнекоріннясягає углибинувіків.Напевне, лишемаючитакіпрекраснісимволи, наш народзберіг і досьогодні своюісторію, культуру йщедру душу.

>Метою роботиєпрослідкувати йвиявитихарактерніособливостіподільськогожитла нарізнихетапах,з’ясувати таохарактеризувати йогоосновніриси.Відповідно роботаскладається звступу,чотирьохрозділів та з висновками.

Упершомурозділі «>Розвитокподільськогожитла у ХІХ – ХХ ст.:планування таконструкція»розглядаютьсяконструктивнітипиподільських хат,плани їхнібудівництва вісторичномурозвитку, ізурахуванням ареалупоширення.

Унаступномурозділі «>Подільськийдвір та характеристика йогогосподарськихбудівель»йдеться прокласифікаціюзабудовивідкритогоподільського двору,характеризуютьсягосподарські приміщення за їхньогофункцією йописуютьсяокремовзятігосподарські приміщення.

>Дужецікавий за своїмзмістомтретійрозділ «>Декоративнеоформлення тахудожнєоздобленняжитла», вякомурозглядаютьсярізні запитання декоративногооформлення тахудожньогооздобленняжитла. Назібраномуматеріалі тутрозкриваєтьсяодвічнепрагнення народу докраси.Характеризуєтьсяоздобленядекоративнимитканинами,зокрема рушниками,керамікою,підводками таобмазкою окремихчастинстін,долівкикольоровими глинами.

У четвертомурозділі «>Історичнийрозвитокінтер’єружитла»розглядаютьсяхарактернірисиінтер’єруподільськогожитла, й йогоісторичнийрозвиток.


>Розділ І.Розвитокподільськогожитла у ХІХ – ХХ ст.:планування таконструкція

Набудь-якомуетапірозвиткусуспільстваголовноюфункцієюжитла було б й якщо – захистлюдини відвпливівзовнішньогосередовища,тобтофункціясутоутилітарна.Вона на свійчергузавждизалежить відкліматичних умів йгеографічнихособливостейтієї чиіншої територї України. Це йєпередумовою длядеякихспецифічнихлокальних рисжитла й йогопланування надпевновиділенихетнографічних зонах (>Поділля, Слобожанщина,Полісся таін.), але й й взменшениходиницях – вобсязі окремихсіл.

>Плануваннятрадиційного народногожитлаПоділля,пройшлодовгий шлях свогорозвитку – віднайпростішогооднокамерного до широкопоширеного у ХІХ ст.дво- татрикамерного.ТериторіяПоділлявідома тім, що тутрозкопанонайдавнішедвохкамернежитло всхіднихслов’ян, воно тадатованеVІ –VІІ ст.1

У ХІХ на початку ХХ ст. типомжитланайбіднішого населенняПоділля були землянки йнапівземлянки.Будувалися смердотіпереважно под горбом. По її периметрупрямокутної чиквадратноїформиями,глибиною до двохметрів;клалисястіни ізкаменюзаввишки 0,5 метри надрівнемземлі.Зверхудахзасипавсяземлею.2Найбільшпримітивні землянки йнапівземлянки булипереважнооднокамерні,хочазустрічалисядво – йтрикамерні.Будувалася у яких йпіч котрарозташовуваласяпереважно вкуткупроти входу, чинавіть уцентрі.Димвиводився черезотвір удаху.Попідстінамиробилилави.

Удругійчверті ХХ ст.цей типжитлазовсімзник.Тепер його можнапобачити лише в музеях.

>Хата болеезаможних селян –середняків являла собоюназемнетрикамернежитло двохвидів: упівнічних районахпобутувавваріанткомора +сіни + хата, впівденних – хата +сіни +хатина чи хата +сіни + хата – “>двіхати черезсіни” а чи “ хата надвіполовини ”.1Рідкозустрічалосьдвокамернежитло типу –сіни + хата, але йіснувавподвоєний тип плану удекількохваріантах:сіни + хата + хата +сіни; хата +сіни +сіни + хата й хата +сіни + хата +сіни.2

>Протеслідзазначити, щозаможність господарявиявляласьскоріше вхарактеріексплуатаціїжитлових камер. Убідняків, коли в одномудворі, жилодекількасімей,обидвіхативикористовувализвичайно, якжитловеприміщення, тоді як более заможний господар,будуючи хату надвіполовинилише длясвоєїсім’ї,мавзмогу одну із нихвиділити якпарадну,святкову.

>Північнийваріанттрадиційноготрикамерногопланування (>комора +сіни + хата) на початку ХХ ст.зазнаєзмін: всіняхвиділяється кухня, атакожвстановлюють перегородку, щовідділяєпростірхати відпечі допричілковоїстіни.3 Таким чиномвиділявсяванькир, вякомуготувалиобід,займалисяпромислом.Створення такогоприміщення давалозмогузробити хатучистішою.

Упівденномуваріантітрикамерного типуінодіобидвіхати, маліванькири.Проте,якщо друга хата бувперетворена напараднеприміщення, тованькир,звичайно, був унійзайвий.

як правило,ванькирзаймавменшу половинуширинивсієїхати (близько 2 м) тоді як чиста хата малаприблизно3мширини.

На початку ХХ ст.виникаютьнетиповівидозмінитрадиційнихпланувальнихтипівтрикамерногожитла, узв’язку ізбудівництвом вхатіпечі длявипалюваннякераміки.Умови роботигончарів булидужеважкі:працюватидоводилосяголовним чином вхаті, щовикликаловеликувологість, вприміщенні раз в раз стояла пара.Щоб цьомузапобігти,гончарізмушені булиробитиневеликі відчини устінах (>кагли).Також длязменшеннявологості, смердотівстановлювалигорни вкоморі, такщоб топкавиходила замежіхати.

>ОсобливістютрадиційнихпланувальнихтипівжитлазахіднихрайонівПоділля,слідвважатиширокепобутування утрикамерномутипісіней ізнаскрізнимидверима.Тоді як ужитлісхіднихрайонівтакийприйомзастосовувавсярідко.

Упівнічних районахПоділля убідного населенняпереважалооб’єднаннядво- читрикамерногожитлагосподарськимбудівлями подспільнимдахом.Такепланування було бпоширене впівденних тазахідних районах убезземельних селян.Інколижитла булиоб’єднані ізгосподарськимибудівлями подкутом (>такі приміщення маліназву “ввінкіль”).1

>Варіантомдво – йтрикамернихжителможе бутиподільськежитло ізприбудовами “>притул”, “>причеп” чи “>прибоків”.Такийспосіббудівництва був широкопоширений околицяхЗахідногоПоділля ймайжевідсутній наСхідномуПоділлі. Упівденних районахПоділля було бпоширенетрикамернежитло ізприбудовою “>піддашшя” пофасаднійстіні.

Отже,середпланувальнихтипівжитла, на територїПоділля можнавиділититакігрупи:

>Традиційні:земляночного танапівземляночного типу (одне-,дво-,трикамерні);наземні беззовнішніхприбудов: (>дво-,трикамерні);наземні зприбудовами (>дво-,трикамерні).

>Подвоєні:наземні одне- йдвокамерніжитла, щооб’єднані однимдахом.

>Житлаоб’єднані ізгосподарськимиспорудами:однолінійні,кутові.2

Упершійчверті ХХ ст.починаєз’являтися поперечнопереділенежитло; кухня ізпіччювиділяється впоперекусієїхатиперегородкою віджилоїкімнати, котратеперрозташовується поряд закухнею.Сприялапояві такого типужитла невелика ширинахати, обмеженаможливостямиконструкції.Проте великогопоширенняцей тип ненабув,оскількивхід упараднеприміщенняйшов через кухню.

Досередини ХХ ст.сільськежитлоПоділлязалишалосяпереважнотрадиційнотрикамерним із входом у центрі (>сіни,прихожа). Кухня ізпіччю вжевиділялась одну годину вокремеприміщення, якузаймаємісце – притильнійпівнічнійстіні – із входом черезсіни чикімнату.

Удругійполовині ХХ ст.змінюється характерприбудов.Якщораніше смердоті булиознакоюпевнихрайонівПоділля, аганки булихарактернілише длязаможнихверств, тоцей годину,масовогопоширеннянабулаприбудовазаскленоїверанди, котра малавиглядрозвинутогоганку.

У 70 – 80 рр. уподільськомуселіз’являється все понаддвоповерховихбудинків табудинків,споруджених замасовими проектами.1Щоправдапланувальнісхеми,пропонованіархітекторамиіндивідуальнимзабудовникам удеякихвипадках невідповідалиспецифіцісільськогопобуту.2

Длясучасногоетапуіндивідуальногосільськогожитловогобудівництва характернапоявапланувальнихвирішеньжитла у двохрівнях –мансарднібудинки. Цеприміщеннясезонне, воно тавикористовуєтьсялишевлітку.Проте,інколимансардніприміщенняутеплюються йвикористовується завісьсярік.3

>Важливемісце вплануванніжитловогобудинкувідігравала у XIX – на початку ХХ ст.традиційнасільськапіч: “добра щедрапіч твоя, що пахнуластравами,печенимхлібом,печеними йсушенимияблуками, й сухимнасінням,зіллям,корінням”, - як писавши Олександр Довженка,поступововідходить вісторію.4Хідцивілізаціїнестримний й,мабуть,невідворотний, томуневдовзі пронеїдізнаватимуться лише ізхудожніхтворів. Тагенетичнапам’ятьзавждиповертатиме нас до доброго вогню впечіродинноїхатибіляякогонароджувались йвиросталиціліпокоління нашихпредків.

>Пічз’явиласядуже давно:це словозагальнослов’янське.Вонопов’язане з словамипечера йпещись,попеченіє.Піч –ценасампередвогонь,вогнище. Наоселівідігравало роль нелише “>осередку” тепла, а ідуховнузгуртовуючу.5

>Пічрозміщувалася укуткубіля входу. Тутгосподиняготувалаїжу,з’ясовувала своїстосунки ізневісткою,навчала дочкужитейськоїмудрості таумінняпоратисябілягорщиків тощо.

[>2]Найчастішепічробили ізглини.Спочаткущільноубивалася,втрамбовуваласясвоєрідна платформа дляпечі,потімзверхузмащували тонким кулеюглини.Даліліпили самупічпопередньозалишившимісце дляприпічка.

На початку ХХ ст. прививеденіпечіпочализастосовуватицеглу.Склепіннядещопіднімали повідношенню дозадньоїстінкипечі, днопечі (“>черінь”)навпаки опускали. Таким чиномстворювався хорошийпротяг.Післяпросиханнясклепіння,викладалистінкипечіглиною чицеглою. Упереднійстінізалишали відчини,кудизакладалидерев’яніпалиці – основукомина.Простірміжкомином йстіноюсінеймавназвузакоминок, аякщовіндосить широкий - “>запічок”.Печі булидужемасивнимизаймаючимайжетретючастину й такмалоїжитловоїплощіхати.1 >Біляпечі, колижитло було бодне, ставили паралельногрубку.Якщо був вхатіщесвітлиця, тогрубку ставили лише там.Грубавиконувалаобігрівальнуфункцію.Початок цьомупроцесупоклала новаконструкція лежаки, котрадісталаокрему топку.Згодом у лежанкупочаливбудовуватиплити. Принаявностіплитигрубку моглиставити перпендикулярно допечі, тоді вонставалаперегородкоюміжжитловоючастиноюхати йванькиром.

>Вогонь упечівважавсясвященним: доньоговідчуваласяособливаувага –кожнагосподиня виннаставитися доньогообережно, ізповагою, пронього не можна говорити щосьнеприємне, ізвогнем не можнагратись.2

>Зізміноюсоціально-економічних умів життясільської родини,змінюєтьсяконституціяпечіїїрозмір.Поява вселі місцевогообігрівусприяєзменшеннюкількостітрадиційних печей й їхньоговиносу долітніхприміщень.Літнікухні у XIX – на початку ХХ ст. булихарактерноюознакоюжитлового комплексулишепівденнихрайонів України.Цей процесбезперечнопокращивгігієнічніякостіжитла й разом із тім давшизмогу матіртрадиційнупіч дляприготуваннястрав.3

Отже,планування парадногожитлапротягомісторичногорозвиткузазнавалопевнихвидозмін, котрівідбивали характерсоціально-економічнихперетворень у [>3]побутісільської родини.Якщо до ХХ ст.цей процесторкавсяпереважнозаможнихверств селян, те в ХХ ст.відбулосямасовеудосконалення всіхтипівсільськогожитла.

>Подільська хатазберегла всвоїйконструкції багатоархаїзмів. Невипадкововидатнийросійський археолог В.А.Городцов писавши, щотеперішні укра-їнськіхати – мазанки –це лишеполіпшенийваріанттрипільськоїглиняної приміщення.1Слов’янизаснували тутдерев’янебудівництво.Воно було бнапівземлянкове. Алі зачасівКиївськоїРусіпоступовопочинаютьпереважатимісцевітрадиції,пов’язані із широкимвикористаннямглини.Почавсязворотний процес – віддерев’яноїхати доглиняноїхати – мазанки, Яказбереглася до відома нашихднів.

>БагатітрадиціїПоділлявикористанняммісцевихбудівельнихматеріалів йтехнік.Цікаво, щобудівництва тут бралиматеріали, котріє под руками,2це були непозначитися натехніцізведенняжитла.

Ос-кількиПоділлязаймаєлісостеповутериторію України, тонайбільшогопоширення тутнабулизрубна йстовпово-каркаснатехнікабудівництва.3 Аліспочатку ужитлахзовсім не було б фундаменту.Лишезгодом йогопочалиукладати накаміння чидерев’яніторчі.

Зметоюзахистустовпів каркасу відґрунтових вод їхньогозадовбували упідвалини, на котрівживалипереважно дуб. Зкінця ХІХ ст., напідвалинипочаливикористовувати добропросмолену сосну.

На початку ХХ ст.починаєстворюватисястрічковийпериметральний фундамент ізкаменю (>граніту, плитняку чицегли) –це “>хати нафундаменті”, “напідмурку”.4 Удеяких районаходначепомітнезастосуваннякаменю вспорудженістін чи окремихчастин.

Характеррельєфу ділянкизабудовипевноюміроюобумовлювавназемневиведеннявисокогопідмурку, ізвикористаннямпідвальногоприміщення подхатою чи подіншимибудівлями двору длягосподарськихцілей.ЗагаломсільськежитлоПоділля, якукраїнців, то йіншихетнічних груп,майже докінця 60-х років ХХ ст. неотримало вертикальногорозвитку. Колипідтверджуєтьсяданимиобстеження Про. [>4]Марзєєва, заякимилише 0,8 %подільських хат, малі под собоюпідвальнийпростір.1

Укінці ХІХ – на початку ХХ ст.підмурівокстає результатомпрацьовитості йкмітливості господаря, атакожісторичноїеволюції самогожитла.2Він давшизмогузначнозбільшитиперіодексплуатаціїжитловогобудинку. Удругійполовині ХХ ст. усільськомужитліпоширюєтьсяпідняттярівняпідлоги надземлею ізутворенням подпідлогоюпродихів. Таким чиномбудинокнадійноізолювався відвологи.

>Господарські приміщення дворузводилисяздебільшого укаркаснійтехніці, без фундаменту –каркасністовпизакопувалися в землю.Підлога у якихмусила бутипіднятою надземлею йстворюватинеобхідніумови длязберігання врожаю чи длявідгодівліхудоби,птицінезалежнозведена вона взрубній чикаркаснійтехніці.Підпідлогуставилосякаміння чи “>торчі ” із грубого дерева,покладенібезпосередньо на грішну землю.

Законструкцієюстін іздавніхчасів наПоділлі, бувпоширеназрубнатехнікавиведеннястін.3 >Чомусприяланаявність великихлісовихмасивів.Проте, у XIX – на початку ХХ ст.кількістьлісів через їхньогохижацькуексплуатаціюзменшилася, щопризвело допоширеннястовповоїконструкціївиведеннястін. ПроцесвідчатьданіобстеженняО.Марзєєва заякими 45%подільських хат малідерев’яністіни, 44,5% -глинобитні, 4,6% були ізкаменю, 1,25% - ізцегли. Однак вартозауважити: до числа хат іздерев’янимистінами Про.Марзєєв, очевидно включивши йжитла,стіни яківиводились укаркаснітехніці ззаповненням каркасу деревом.4

[>5]Призрубнійтехніцістінибудували ізкруглих,напівкруглих чибрусовихдеревин, в якізовнішні гуляйстін клали на початку ХХ ст. із залишком, а із 30-х років ХХ ст. – без залишку.1

>Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.набираєпоширеннястовповаконструкціяспорудженнястінжитла, щомаєдавньослов’янськепоходження.2Використовувалисярізніваріантистовповоїконструкції.

>Стіни настовпах ізкіллям,оплетенимгоризонтальним хмизом, такзванікільованістіни.Міжосновнимистовпами,вбивалися в землюграбовігілки навідстані 15 – 20 див одна відодної йщільноперепліталисьвербовимгіллям.Потім ізобохбоківстінуобмазувалиглиною. Широкопоширенацятехніка,виведеннястін,набула всучаснихБучацькому,Чортківському,Заліщинському районахТернопільськоїобласті,Могилів-Подільському таМурованокуриловецькому районахВінницькоїобласті, а й уНовоушицькому,Камянець-Подільському йЧемеровецькому районахХмельницької.3

>Різновидомпопередньоговаріантує каркас,оплетений вертикально хмизом. Алі, тут достовпа навідстані 15 – 20 дивприбиваютьгілкидерев’яними кольками, апотім вертикальнообплітаютьлозою. Однак саме ізобохбоківобмащуютьглиною.

>Ще однимрізновидомстовповоїконструкції булистіни настовпах узакидку із кулеюглини.4 >Міждерев’янимистовпами каркасуробилисярівчаки “гару”, в котрівкладалосяколоте дерево (“>дилі”, “>риглі”, “>заміть”, “>сумаки”), апроміжкиміж нимиукладалися “>бохонцями” ізглини там’ятоїсоломи йщільноутрамбовувалися.Подібною бувтехніка ізвикористаннямбрусів. Брусітакожщільноукладалися врівчаки, але й уже практично безвикористанняглини.Глиноюобмазувалилишезовнішніповерхністін.

>Стіни настовпах ізвальками йпрокладкою дерева при цьомувкладалосяпідряд два – три виряджайвальків, котріпотімпритискувалисядилем.

>Дефіцит деревавикликавще одна часткастовповоїконструкції ізвальками колипростірміжстовпамиповністюукладавсявальками “вялинку” чигоризонтальними рядами.1

>Окремийконструктивний типстановилибезкаркасністінизаповненізмішаною ізглиноюсоломою. Упереважнійбільшостіцестіни ізвальків, котріклалися на фундамент.Зустрічаютьсятакожстіниглинобитні чиглинолиті; коли глинувимішану зсоломоюзаливають удерев’янувертикальну опалубку.

>Дужерідкозустрічалося наПоділлі у XIX ст. – на початку ХХ ст.безкаркаснатехнікавиведеннястін із природногокаменю.Використовувалосяпереважно двавидикаменю:пісковик йвапняк.2Хати жбудували лише ізвапняку.Вінвважався “>теплимкаменем” й добропіддававсяобробці.Найпрезентованішимиспорудами ізкаменю наПоділліє,безперечно,огорожі. У селах ізнеспокійнимрельєфомпереважнороблятькам’янийпідмурок берега, нарівнинахроблятьсуцільнікам’янімури. Удругійполовині ХХ ст.природнийкаміньпочали широковикористовувати й длябудівництва хат узв’язку іззбільшенням йоговидобутку йможливістюперевезення увеликійкількості.

>Починаючи ізкінця 50- x років ХХ ст.стінибудинків наПоділлі сталивикладатицеглою чи шлаком йобробляти їхнього цементом “под шубу”.3Протестіни ізцегливизначалисямісцямирозташуваннявідповіднихпромисловихпідприємств по йоговиготовленню.

Донайдавнішихконструктивнихтипівстелі у XIX – на початку ХХ ст. в народномужитліПоділля можнавіднестистелю за однимпоздовжньомусволоку, поверхякогоукладаликолоте дерево.Дошки моглинакладатись й впритул й навідстані.Використовували дляукладаннятакожрозколоті половинки дерева, котрі [>6]вкладалигладкоюстороною в бікжитла, авиокругленого догорища.1Поверх настилали кулюглини,якийутрамбовували йрозгладжували. Глинаутеплюваластелю, аїївирівнянуповерхню нагорищі господарвикористовував якмісце длясушіння зерна.

На початку ХХ ст.з’являєтьсяновий типвлаштуваннястелі, колидошкиукладають навідстані 3 – 5 див одна відодної, аутвореніщілинизабиваютьдерев’яними рейками.Такий типстелі бувпоширенийлише влісистих районах, де дерево й на початку ХХ ст.продовжує широковикористовуватись вконструкціїжитла.

>Слідпідкреслити, що особливостійке,майже до 30-х років ХХ ст.побутування вимостках іздощокспостерігаємо вжитліросійського населенняПоділля.Різницяполягаєлише вназвах окремихелементів.Наприклад,дошки - “>скальники ”, сволок - “>подвязь”.2 >Аналогічніназвизустрічаються й в українських селах. У цьому йвиявивсявпливросіян, особливо,якщозважити, щоросійськімайстринерідковиконувалитеслярські роботи прибудівництвіжитла в українських селах.

У центральних тапівденних районахПоділлядощанастеля на початку ХХ ст.зустрічається вжитлілишезаможноїверстви селян, що було бпов’язано ізвичерпаннямдеревнихресурсів.

На початку ХХ ст.стелі, як правило,влаштовували за однимпоздовжньому й двох –трьохпоперечнихсволоках.3Сволокинайчастіше буливідкриті, їхнього милі чивкривалитемнимифарбами. У центральних районах насволоки ставилижердки, котріпокривалиглиноюзамішаною ізсоломою. Укінці ХІХ - на початку ХХ ст.дісталопоширеннявальковевлаштуваннястелі, колидерев’яніжердиниобмазувалиглиносоломою йщільновкладали одну доодної на двох –>трьохсволоках. Зобохсторін глинувирівнювали та гладили, азнизубілили.

На сволоквибиралипереважнопропорційнедубоверідшесоснове дерево, яку зачищали йобтісували ізчотирьохбоків,надаючийомупрямокутної чи [7]>квадратноїформи.Поверхнідекорувалирізьбленим ймальованим орнаментом чивирізьблювали датубудівництва,прізвище господаряхати та хрест.Щоб недопуститипсування дерева, удеяких районахПоділля йогозмащувалиолією.

>Складнішаконструкціястелі - “настріхульцях”. Уверхнічастиніпоперечнихсволоківробилипази в котрізакладалиобмотанідовгимивалькамистріхульці (>кілки).Їхпритискували іобмазувализверху тазнизуглиною,змішаною ізполовою.Назва “стріхульці” скидатися від “стріхи”тобто “>горища”.1

>Знищеннялісів тазубожіння селянствапризвели дозмінтрадиційного конструктивного типустелі в парадногожитліПоділля.Сволокипоступовозамінюються балками –коротшими йменшогоперетину.Замістьдощок унастиліпочализастосовуватидилі, котріпочалиобкручуватиглиняносолом’яними перевеслами.Особливопоширенийцей типстелі був убезліснихпівденних районахПоділля. В частности, в українських селах Каскаду,Колюс,КосиківціНовоушицького районуХмельницькоїобласті,Кремінне,Яришів,Сказинці,Бабчинці,ГонтівкаМогилів-Подільського районуВінницькоїобласті.2

>Усівказаніваріантиконструктивнихтипівстелідають й вінтер’єріжитла негладку, аребриступоверхню. Цезумовлювалося характером опори того чиіншогорізновиду вимостках на сволок чи балки.

Укінці ХІХ ст. в народномужитліПоділля був широкопоширенийспосібукладання вимостках поверхсволоків. При цьому ввесь сволоквиступав у хату. З переходом відсволоків до балок,поперечнийперетин які незавждидозволявзменшитинавантаження накожну із них,з’являєтьсяприйом опори вимостках на “>лиштву”, щотакож давалозмогузменшитичастину, щовиступає до серединихати.

Удругійполовині ХХ ст. наПоділліпочинаєдомінуватипідшивнастеля, що давалозмогузробитиїїрівною йгладкою.3

>Розглянутіспособиукладаннястеліхарактернісаме дляжитловогобудинку. Надсіньми набільшості територїПоділлястелі не було б.

[>8]Стеліукладалитакож угосподарськихбудівлях двору.Стеля укоморіукладалася ізматеріалугіршоїякості, ніжхати, але йвикладаласятакож посволоку.Найчастішеїївиплітали ізлози,навіть немастили поверхглиною,оскількиутеплюватиприміщення не було бпотреби. Укоморізберігали зерно, його чи простонасипали на под чи жтримали успеціальних “>солом’яниках”.1 Туттакож перебував йдрібнийгосподарськийінвентар.

>Аналогічним способомукладалисястелі ужитлірізнихетнічних групПоділля.Етнічнаспецифіка виявлялася врізнихприйомах декоративногооформленняїїелементів вінтер’єрі.Стеля вукраїнськомужитлізавждибілилася,сволокиоздоблювалисьрізьбленням чирозписним орнаментом. Упольському народномужитлі придекорістелівикористовувалипаперовіприкраси (>витинанки). На початку ХХ ст.витинанкипочалипоширюватись наПоділлі, туткрімстелі нимиприкрашалитакож йпіч.2

Таким чином, можнасказати, щоконструктивнітипивлаштуваннястелізумовленінаявністюбудівельногоматеріалу йфінансовимиможливостями селянина.Їх зміну в народномужитліПоділля на початку ХХ ст.йшла в напрямкузменшеннякількості дерева йзаміни йогоіншимиматеріалами.

Дах, яккінцевачастинажитлагравважливу рольутворенніархітектурного образувсьогожитлового комплексу.Його характерзалежав відкліматичних умів йзастосуванняпокрівельнихматеріалів.

>Найбільшпоширеноюконструкцієюдаху у XIX – на вушко ХХ ст. бувдах накроквах, котрікріпились наверхньомувінцізрубу чи напоздовжніх балках,покладених по горістін.3

>Зміна вконструкціїстелі –перехід відсволоків до балок –обумовилазміну й вконструкціїдаху. Цевплинуло на характер опорикрокв: смердотітепер впиралися не так наподовженуплатву, але ввиступипоперечних балокстелі.Поверхкрокв паралельно набивали “>лати” –довгітонкіжердини. До нього вжекріпивсяпевний видпокриття – солома,дошка,очерет тощо.Такий типдахухарактерний, як для [>9]житлових то й догосподарськихбудівель двору.

Уоднокамернихжитлах-бурдеях, землянках йнапівземлянкахспоруджувавсяодносхилий чидвосхилийдах,якийслуживдахом тастелею.Переважаласошнаконструкціядаху.Здійснювали його так: у центрі короткихстін землянкизакопувалидерев’яністовпи. Тамвкладаласьпоздовжня балка – прогін, поверхякоїнастилялоськолоте дерево чижердини.Їхпотімзасипализемлею чиобкладали дереном.1

>Напівземлянки моглибудуватися ужедвомаконструктивними типамидаху, безстелі - “насохах” йновішізістелею – “накроквах”. Тутвагомучастину йогофункцій взяла у собістеля.

НаПоділлі, як навсій територї України, укінці ХІХ – на початку ХХ ст.дахсільськогожитлапереважнопокривалисоломою.2Існувало дваспособивлаштуваннясолом’яногодаху –сніпками чикитицями тарозстеленоюсоломою. НаПравобережжіпереважалопошиттядахузв’язанимисніпками.

Удеяких районахПоділля дляпокриттядахувикористовувалиочерет. Дерево, якпокрівельнийматеріалзастосовувалилишезаможні жителіПоділля, але й лише околицях, що булибагаті нацюсировину. Уприміських селахдахипокривалитакожчерепицею,дахівкою чибляхою.3 Ілишенайбідніше населеннявикористовує якпокрівельнийматеріалм’яту солому, якоїпритискалидовгимидрючками та деревом.

Упівденних районахПоділляпереважалогладкепошиття “>плескачами” упоєднанні із уступами.Протеподільськісільськімайстри, котріпошивалидах,володілирізноманітнимизасобамипокрівельної справ.Пошиватипочинали ізнижнього краюдаху йприв’язуючи допередостанньоїлатинайгрубішісніпки –китиці.Всіінші виряджай впритул до горідахувикладали куликами.Різницяміж куликами йкитицямиполягає до того, що Першізв’язуютьсяближче доколосся, а [>10]другі – ізпротилежногокінця.Китиціприв’язують до латівколоссям вгору, а кулики –колоссям до низу.Такатехнікапошиття бувпоширена повсійПравобережній Україні.

У засобахпошиттясолом’яногодахусніпкаминароднімайстридосягливеликоїрізноманітності.Існувала так кликанаподвійнастріха, коли два Перші виряджайвикладаликитицями, а далі усі шили –плескачами.Найбільш декоративновиглядаластріха, пошитасуцільносходинками.Особливогопоширення воннабула наТернопільщині та уПридністров’ї.Увесьдахмаввиглядсхідців, по яких, можна було бходити,загальнакількість їхні надаху могла бути до 20рядів,причомутовщинапокрівлісягала 25 – 30 див.Щоправда, назв типпошиттявимагав упівтора рази понадсоломи:якщо нарівнустріхуйшлоїїблизько 20кіп, то, напошиттястріхикарбаминеобхідно було б понад 30кіп. Алістріха прошитакарбами служила упівтора – два разидовше,тобтомайже 50 років.1

>Протевикладаннядахусходинками було бдоступнелишезаможнійверстві населення, котрі втакийспосібпокривали йгосподарські приміщення двору. >Бідніселяни моглисобі Дозволитипрошивати утакийспосіблишекомір.2

>Декорувалось йвикладаннярогівдаху, смердоті яксхили моглипрошиватисяодинарними,подвійними йнавітьпотрійнимикитицями,створюючивідповіднийгоризонтальний ритмповторень укожному ряду чипоєднання горизонтального ритмучленувань посхилах тагребенюдаху ізвертикальним після двох – три виряджай.

>Великезначення приукладаннідаху маловлаштування верхисолом’яноїстріхи. Укінці ХІХ на початку ХХ ст. горувиводився такимиприйомами: задопомогою одногопоздовжнього чи поперечногосніпка (“ляльки ”) й двохсніпків (“>хлопця” й “барана”) чивикладанням’ятоюсоломоюсвоєрідноюдоситьвисокоютрапецією.Викладений у чиякийспосіб

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація