Реферати українською » Краеведение и этнография » Традіційні Зимові календарні обряди Як об'єкт етнолінгвістічного Дослідження


Реферат Традіційні Зимові календарні обряди Як об'єкт етнолінгвістічного Дослідження

Страница 1 из 6 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>ЖитомирськийдержавнийуніверситетіменіІвана Франка

Кафедра українськоїмови

>Номінаціятрадиційнихкалендарних

>зимовихобрядівОвруцького районуЖитомирськоїобласті

ветнолінгвістичномуаспекті

 

>Дипломна робота із українськоїмови

наздобуттяосвітньо-кваліфікаційногорівняспеціаліста

(>спеціальність –українська мова йлітература)

студентки 55групифілологічного факультету

>Житомирського державногоуніверситету

>іменіІвана Франка

>ПомінчукТетяни

>Науковийкерівник –

кандидатфілологічних наук,

>професор В.Л.Конобродська

Житомир – 2005


План

 

>Вступ

>Розділ 1.Традиційнізимовікалендарніобряди якоб’єктетнолінгвістичногодослідження

1.1 Історіявивчення українськихзимовихкалендарнихобрядв

1.2Номінаціязимовихкалендарнихобрядів якоб’єктетнолінгвістичнихстудій.Методи йприйомидослідження

1.3 Структура іісторичнекоріння українськихтрадиційнихзимовихкалендарнихобрядів

>Розділ 2.НомінаціятрадиційнихзимовихкалендарнихобрядівОвруцького р-нуЖитомирської обл. усистемірізнопланових (>вербальних йневербальних)одиницьцілісного культурного тексту якреалізаціяелементів планузмісту

2.1Номінаціятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядів,віднесених до святаАндрія, уговіркахОвруцького р-нуЖитомирської обл

2.2Номінаціятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядів,віднесених до святийРіздва та Нового року, вговіркахОвруцького р-нуЖитомирської обл.

2.2.1 Обрядзапрошенняміфологічного персонажіБагату вечерю уговіркахОвруцького р-нуЖитомирської обл

2.2.2Бешкетуваннямолодінапередодні Нового Старого року та йогономінація уговіркахОвруцького р-нуЖитомирської обл

2.3Номінаціятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядів,віднесених до святаВодохреща, уговіркахОвруцького р-нуЖитомирської обл

>Розділ3.НомінаціятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівОвруцького р-нуЖитомирської обл. як одна ізтематичних груп лексики

3.1Основнілексико-семантичнігрупиномінаціїтрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівОвруцького р-нуЖитомирської обл.,її склад йсемантична структура увідношенні доінших систем (>діалектних талітературноїмови)

3.2ОсобливостіфункціонуванняобрядовоїномінаціїтрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівОвруцького р-нуЖитомирської обл.

3.3ТипиномінаціїтрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівОвруцького р-нуЖитомирської обл. заналежністю долексико-граматичнихкласів, заструктурою таознакамипоходження

>Висновки

Списокобстеженихнаселенихпунктів

>Література

>Додатки


>Вступ

Упобутіукраїнцівважливемісцезаймаєкалендарнаобрядовість, щостановитьскладний комплекс святийупродовжусього року.Незважаючи надавність свогопоходження, якусягаєязичництва,цей видобрядовостіпродовжуєпобутувати й у наше годину.

>Язичницькийрікскладався з двохциклів –весняно-літнього таосінньо-зимового.

>Особливовирізняється комплексноворічнихзимовихтрадиційязичницькогопоходженнязізначнимихристиянськиминашаруваннями.Жоденобрядовий цикл незберігся усвоємупочатковомувигляді. „Мизнаємозимовуобрядовість участковихуривках, в окремих фрагментах.Деякіскладникизбереглись в одномуциклі, вінших смердотіцілкомвимерли ізгубилися чизбереглисязатемнені івикривленівторинною,головним чиномцерковноюінтерпретацією,” –зазначавдослідникслов’янськоїісторії В.П. Петров.

>Традиційнінародні свята іобряди, котрідійшли до нас ізглибинивіків, –цесправжня духовнаскарбницянашого народу.Вонадопомагаєзрозумітиглибшеісторичнусамобутністьнашого народу.Дослідникивважають, що восновікалендарнихзимовихобрядівзбереглося ідосі всі ті, що в тихдалекічаси було бпов’язане ізхліборобськимгосподарством, ізпастухуванням [>Килимник 1959: 15]. Кожнамагічнадія, акт, слово,обрядові пісня – всеце було б колисямагічними ритуалами, воно тарозкриваєвіру,світогляднівірування,бажання,прагнення, життя таідеали нашихпредків.

Алі узв’язку ізсоціальними таідеологічнимизмінами всуспільствівтрачено багатонайціннішихздобутківранньої культури. Доти жбурхливийрозвиток Сучасної культури,освіти,засобівмасовоїінформації,тіснийзв’язок села ймісташвидконівелюютьетнографічні йдіалектнівідмінності таособливості, а часто йстирають їхнівзагалі. УцихумовахСереднєПолісся черезоб’єктивнісуспільно-історичні,політичні,культурні,природніумовипоки щозберігає багатореліктівглибокоїдавнини,язичницькихелементів йхарактернихполіськихявищ та рис.Протенаявназафіксованаінформація про них, у томучислі прокалендарніобрядиосінньо-зимового циклу,характеризуєтьсябезсистемністю тафрагментарністю.Водночасважливимєнакопиченнятакоїінформації дляетнолінгвістичногодослідженнятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівСередньогоПолісся,кінцева позначкаякого –реконструюватипрастанобрядів таз’ясуватимотиви їхньогономінації,встановитиісторичнекоріння таміфологічну основу їхніформування.

>Роботурозпочато іззаписуматеріалутрадиційнихзимовихобрядів у селахОвруцького районуЖитомирськоїобласті запитальником,розробленим наосновіподаного унавчальномупосібнику „>Курсова йдипломна роботи ізетнолінгвістики” [див.:Конобродська 2003: 184-187],який упроцесі роботи бувдоповнений йрозширений ізметоюпристосуванняпрограмиопитування доетнокультурних тамовнихособливостейдосліджуванихговірок ймікрокультур [див.: Виноградова 1982]. Умайбутньомузапланованорівномірнообстежити весьсередньополіський ареал завизначеноюмережею, щонараховує 50населенихпунктів та передбаченеукласти атласзимовихкалендарнихобрядів йздійснитиповнийсистемнийописномінації таетнолінгвістичнийаналізосінньо-зимового комплекс

УзимовійобрядовостіполіськихсілОвруцького р-нуЖитомирської обл.ще і тепер можнавідшукатизалишкиособливостейетнічноїісторії населення, його народнихестетичнихідеалів,традицій,моралі.Численнісимволи, котріпростежуються взимовійобрядовості,виступаютьідентифікаторомдавнини, австановленнязакодованогозмісту в символахорганічного світу,обрядовихдійствах таатрибутахдастьзмогуглибшеусвідомитибуття йетнічнуприналежністьполіщуків,з’ясувати їхніісторію уперіодирозквіту ізанепадуцивілізацій, культур,розвитку іутратитрадицій.

>Актуальність тимиполягає унеобхідностіфіксації,збереження йвсебічноговивченняявищтрадиційної народноїдуховної культуриархаїчнихслов’янськихареалів, до якіналежитьПолісся.Тожактуальністьзумовленабезсистемністю тафрагментарністюфіксаційзимовоїобрядовостіСередньогоПолісся тавідсутністю йогозаписів на територїОвруцького районуЖитомирськоїобласті. Цесприяловибору тимидослідження „>НомінаціятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівСередньогоПолісся ветнолінгвістичномуаспекті”.

>Наукова новизнадослідженняполягає до того, щозібрано, описано й введено в науковийобігновийавтентичнийматеріал тазробленоспробу його системногоопису таетнолінгвістичногоаналізу.

>Об’єктдослідження –календарнаобрядовістьсілОвруцького р-нуЖитомирської обл., їхніномінація таобрядовавербалізація.

Предметдослідження:номінативно-семантичніпроцеси вскладітематичних груп лексикикалендарнихобрядівосінньо-зимового циклу увзаємозв’язках тавзаємозумовленості ізпредметно-дійовим складомобрядів.

Мета роботи –визначити структуруобрядівосінньо-зимового циклу,з’ясуватиісторичнекоріння таміфологічну основу їхньогоформування,якомогаповнішеописати йсистематизувати лексику утісномузв’язку ізекстралінгвальним планом обряду, й вкінцевомурезультаті –здійснитиспробуреконструкціїпрастануелементівобрядів тавстановитимотиви їхньогодеякоїномінації.

>Основні заподіяння:

1) Наосновіотриманогоматеріалупростежитиеволюціюобрядівзимового циклусілСередньогоПолісся.

2)Визначити планзмісту культурногоявища та йогоелементів –основних тим,мотивів, щоформуютьобрядовий текст.

3)Встановитимотивиномінації.

4)Описатитематичнігрупиномінативноїтермінології,датилексико-семантичну характеристику лексем.

5)Здійснитиспробуреконструкціїпрастануелементівобрядівосінньо-зимового циклу.

6)Звернутись докалендарнихобрядів,звичаїв,вірувань,повір’їв,прикмет, легенд,пов’язаних зданимсвятковим комплексом.

>Практичнезначеннявбачаємо упоповненніфактологічноїбази українськихговірок, щоможе бутивикористаний дляукладаннядіалектнихсловників,етнолінгвістичнихатласів, привикладаннідіалектології,етнолінгвістики,етнології інародознавства.

>Джерельну базусклалипольові записикалендарнихзимовихобрядівсілСередньогоПолісся,виконані автором методомекспедиційногозбирання заспеціальноюпрограмою,матеріали,надруковані вкраєзнавчихзбірниках йперіодичнихвиданнях;словники,наукові роботи іздіалектології,етнографії таетнолінгвістики.

Структура роботи:дипломна роботаскладається ізвступу,трьохрозділів, з висновками, спискуобстеженихнаселенихпунктів, спискувикористаноїлітератури тадодатків.


>Розділ 1.Традиційнікалендарнізимовіобряди якобєктетнолінгвістичногодослідження

 

1.1 Історіявивченнякалендарнихзимовихобрядів

Упобутіукраїнцівналежнемісцепосідаєкалендарнаобрядовість.Незважаючи надавність свогопоходження, вонпродовжуєпобутувати й у наше годину.Цей видобрядовостіпривертаєувагувчених давно.Першасистематичнапраця із народноїкалендарноїобрядовостіз’явилася вРосії. ЦепрацямосковськогопрофесораЛ.М.Снєгірьова „Росіяни простонародні свята і марновірні обряди” (1838).Матеріалвикладений тут ухронологічному порядку, згідно ізрічним циклом святий:зимові святки,масниця,зустрічвесни, „червона гірка”,радуниця, день Юрія, першетравня, „>семик”,трійця,русалії таін. [>Токарев: 10].Л.М.Снєгірьовзвернувся допитаньпоходження святий,спробував провестичіткулініюміжнароднимиелементами йцерковниминашаруваннями. Десять роківз’явиласьвагомапраця А.В. Терещенко ,,Побут російського народу” (1848), котравідрізнялася відпопередньоївідсутністюісторизму вописі святий.

Усередині років ХІХ стЄвропісформувавсяцілий науковийнапрям –міфологічна школа, Якаохопила своїмвпливом йвивченнякалендарноїобрядовості.Їїпредставниками були: вНімеччині А. Кун, У. Шварц, вАнглії – М. Мюллер, уФранції – Є.Бюрфун, М.Бреаль, вІталії – А. ДеГубернатіс, вРосії – Ф.Буслаєв, Про.Афанасьєв, Про. Потебня, Про.Міллер. Алініхто із нихставив собі за міткувивченнякалендарнихзвичаїв, смердотізверталися перед тим прививченніміфологічногосвітогляду народу [65:10].

>Першим,хтозвернувсерйознуувагу накалендарнінароднізвичаї йобряди, бувнімецькийетнографВільгельмМаннхардт.Вінзвернувся довивченняживих народнихвірувань,звичаїв йобрядів.Булистворені йрозісланіпитальники, котрістосувалисяземлеробськихобрядів йвірувань селян.Отримано понад двохтисячвідповідей. У цихдослідженьвстановлено, щомісценебеснихбогів (котрі були того годинузабуті селянами)посілирізні духи. Так,наприклад,відміченоіснуваннядухіврослинності, котрісиділи вжиті чипшениці.Якщодмевітер й похлібному полюнесетьсяхвиля ,носії культуримотивували, щохлібнаматінкабіжить; коли потискали ниву,хлібний духпоступововідходив, а подкінець –ховався востанніх колоски.Звідсипоходятьобряди,пов’язані ізостаннім – снопом. Весьматеріал бувоброблений,систематизований йвикладений впрацях: „>Ржаной вовк і житня собака” (1865), „Хлібні демони” (1868), анайповніше вдвохтомнику „Лісові і польові культи” (1876-1877). Довгий годину смердотізалишалисьневідомими. Широковідомими їхнізробив Дж.Фрезер.Вінзначнодоповнивцейматеріал вкнизі „Золота гілка” (1890) [>Токарев 1983: 13].1909 рокуз’явиласьпраця А. ванГеннепа „Обряди переходу”. Сутьобрядів авторзводить доти, щодавня людинабояласявсього нового, а томунамагаласьзахистити собі обрядами.Цей фактстосується йзмінипір року:прихід Нового року,весни, змінусільськогосподарськихробіт. ВанГеннепзробивважливийвисновок, про ті, щонеобхіднопов’язуватиетапи життялюдини ізетапами життятварин,рослин й із ритмамиВсесвіту [>Токарев 1983: 15].

>Багатодослідників незалишали позаувагою запитаннявивченнямотивів колядок тащедрівок.Спробикласифікувати їхнього затематикоюробили М.Сумцов, У. Антонович, М. Драгоманов, До.Сосенко таін.

>Найгрунтовнішоюстудією сталапраця Про.Потебні “>Поясненнямалоруських таспоріднених народних пісень. – Т. 2:Колядки йщедрівки”.Центральнемісце внійвідведеноаналізовімотивів колядок тащедрівок.Вченийпершимсистематизувавціпісенніжанри запровідними мотивами,виділившинасамперед тих, щомаютьсимволічнийзміст,властивийнароднійвеличальнійпоезіївзагалі.Кожен мотив Про. Потебнярозглянув узв’язку ізіншими жанрамиукраїнського фольклору, із апокрифами,староюлітературою,пісенністюросіян,білорусів тапівденнихслов’ян.Акцентувавувагу на мотиви,взятих ізхристиянських легенд.

>Праця Про.Потебні бувпродовженастудією М.Грушевського “Історія українськоїлітератури”,частинурозділівякоївченийприсвятиввивченнюзразківстароїобрядовоїпоезії.

Про. Потебнязробиввагомийвнесоксвоїмипрацямище і бо вонинамагавсядослідити культ води увіруванняхнашого народу, йоговплив назимовукалендарнуобрядовість.

Тематика колядок тащедрівокдосліджуваласьтакож упрацяхсучаснихдослідників,зокрема Про.Дея, У.Давидюка, що булидоповненірегіональнимистудіями Я. Герасима, Я.Вернюк, Т.Демарьової таін.

На початку ХХстоліттяз’явилась великакількістьпублікацій, котрістосувалисякалендарноїзимовоїобрядовостібезпосередньо:П.Г.Богатирьов, „Магічні дії, обряди і вірування Закарпаття” (1929),В.І.Чічеров „Зимовий період російського народного землеробського календаря XVI-XIX століть” (1957),В.Я. Пропп „Росіяни аграрні свята” (1963) (>останній,зокрема,вбачавпервинноюосновою народноїкалендарноїобрядовостіпоховальний йпоминальнийобряди [>Токарев 1983: 21], В.В.Іванов та В.М.Топоров „Дослідження у сфері слов'янських старожитностей” (1974), Л. Виноградова „Зимова календарна поезія західних і східних слов'ян.Генезис і типологіяколядования” (1982).

>Праці українськихучених цогоперіодустосувалисялиш окремихпитань.Фундаментальнихдосліджень, котрі бохоплювали завісься зимовищ цикл святий, неіснувало.Невивченість цого видуобрядовості породила ряд проблем. Так,наприклад,постало запитання про ті, доякої пори рокувіднести святоКалити. Пронього написано негаразд багато. Чи не дуже доцієї тимизвернувсь П.Чубинський.Він описавши ізрозповідейочевидцівдійство „>калети на Волині”.Ґрунтовногоаналізу, на шкода,він не подавши. Іпізніше усі,хтозвертався доцієї тими,вважали, щокалита –цезмащений медом корж дляворожіння на СвятогоАндрія. М.Сумцов,виходячи ізопису П.Чубинського,зробивспробувизначити суть свята.Вінстверджував, що обрядкалетидужецікавий уязичницькійоснові, якжертвоприношеннясолярним богам.Спираючись не так надійсненароднесвяткування,дослідникпомилково стверджувати: „>Істиннеїїмісце наріздвяних святках, на щовказує уже саманазва „>калета”,спорченеколеда чи коляда” [>Cумцов 1955: 52].

сучаснийдослідник Про.Курочкін,крімоглядулітератури, далі не прийшов. За шлюбомфактіввін незаглибився в суть свята.Звідси ітермінологічнаневизначеність. Тут – й „>великезимове свято” деньАндрія, й „>вечорниці наКатерини таАндрія”, й „>андріївськізвичаї”, й обряд „>калити”, й „>обрядова”гра „>калита”.Висловлене М.Сумцовим тапідтримане У.Кравченкомприпущення проприналежністькалити досолярного культу Про.Курочкін несприйняв: „>Правильністьцихпояснень насьогоднілишаєтьсяспірною” [>Курочкін 1978: 38].

У 1920-хрокахутверджувалася думка проналежністькалити до святийсонячного циклу. Так,мистецтвознавець У.Щербаківський поставивши Калиту порядзісвітоглядно-визначальнимисвятамиукраїнського народу.Досліджуючи писанки,вінвідніс їхнього доатрибутівсонячного культу, того, щозберігся уКалиті,Колодії,Великодні,Купайлі [>Мицик 1992: 37].Доводитьсядивуватися, щодоісторичні люди, котрівстановили впошанусонця свято Купала (>розквітживотворних силСонця) таКалити (>напад нанього „>нечистоїсили”)чуттямвгадалимісяцінайбільшого йнайменшогонапруженнясонячноїенергії [>Мисик 1992: 38]. Наувагузаслуговуютьтакі роботи:Зубрицький М. „>Народнийкалендар,народнізвичаї йповірки,прив’язані доднів втижні й дорокових святий” (1900), Гнатюк У. „>Колядки йщедрівки” (1914),Оніщук А. „>Народнийкалендар” (1912),Курочкін Про. „>Новорічні святаукраїнців” (1978).Вониздебільшогонамагалисьописатиобрядові дії напевній територї України,вдавалисялише доетнографічногоаналізу, незвертаючиуваги намовний аспектдослідження.

>Слідзауважити, що у 90-тіроках ХХстоліття на Україніспостерігавсявибухпублікацій, котрірозкриваютьрізніпроблеми, запитання,повязані ізкалендарноюзимовоюобрядовістю:Сосенко До. „>Різдво – Коляда йЩедрийВечір” (1994),Маковій Р. „>Затоптанийцвіт” (1993),Скуратівський У. „>Дідух”, „>Святаукраїнського народу” (1995) та багатоін.

>Важливоюподією того годину ставшивихідетнолінгвістичногословника заредакцієюМ.І. Толстого,перший томуякогомістиветнолінгвістичні роботи такихвчених як-от:Л.М.Виноградової, С.В.Толстої,М.І. Толстого, А.А.Турилова, Л. В.Мошкової,Т.А.Агапкіної,І.О.Сєдакової, В.В.Усачової, А.В.Гури, М.М.Венецької, табагатьохінших.Цейсловник –першаспробастворитиенциклопедичнийсловниктрадиційноїдуховної культури всіхслов’янськихнародів. Метавидання – не лишезібрати вєдинеціле йдослідитиреліктиминулого, але й і поможливості на їхніосновівідтворити і податіцілісну „картину світу”,світогляддавніхслов’ян, їхнікосмологічні,міфологічнівірування,відобразитиморальні,ментальні,соціальністереотипи і ціності.

>Нинііснує рядґрунтовнихзбірників, у якінадруковано роботиетнолінгвістичногоспрямування: „Поліськийетнолингвистический збірник”, „>Балто-славянские дослідження”, „>Балто-славянские етнокультурні археологічні давнини”, „Слов'янський і балканський фольклор”, „>Древляни”, „>Великелядо”, „>Волинь-Житомирщина”, „>Українськийдіалектологічнийзбірник” таінші.

Отже, Незважаючи напосиленуувагу йзначнийінтерес довивченнякалендарнихзимовихобрядів,проблеми їхньогодослідженняще незнайшливичерпноговисвітлення йзалишаютьсяактуальними ісьогодні. Аліочевиднимє ті, що длядослідженнятрадиційнихкалендарнихзимовихобрядівзамало нелишепросторукабінетувченого, а ібагатоїбібліотеки.Вирішеннябагатьох проблемможливелише за умівнаявностізаписів системнозібраногозіставногофактичногоматеріалу.


1.2Номінаціятрадиційнихзимовихобрядів якоб’єктетнолінгвістичнихстудій.Методи йприйомидослідження

>Зимовий цикл святий –цехліборобські свята, котрізберегли багатостаровинних народнихзвичаїв тавірувань.Етнографічналітературазасвідчує чивідноснубідністьосінньоїобрядовості, чиїїнівелювання, чинедостатністьуваги доїїфіксації івивчення.Деякіавторивідносятьсюдилише святоУрожаю [>Мицик 1991: 37]. Аліцяурочистістьфіксуєлишезакінченняпевного видуробіт.Водночас усистеміобрядівукраїнцівє святоКалити. „>Вони, – як писавши МихайлоГрушевський, –зібралинавколо собітрохи не всю сумустароїгосподарськоїмагії й культу” [>Сеньків 2001:60].Усіцівіруваннянайтіснішепов’язані ізжиттям,природою,засновані напізнанні іосвоєннінавколишньогосередовищалюдиною.Всіобрядовідійства, котрівідбувалися вперіодсвяткового циклу,пов’язані ізсвяткуваннямзустрічі новогосонячного року. Люди, життя які було бтіснопов’язане ізнавколишнімсвітом,вірили уможливістьвпливу на природу. Уцейважливий момент, можна було бздобутибажанещастя,багатство і світ нанаступнийрік.Треба було блишевміти їхньогозакликати ізамовити задопомогоюсистемиобрядовихдій,магічнихактів,супровіднихсловесних формул.Ційуніверсальніймрії ібажанню булиприсвяченідійства, котрівідбувалисяпротягомсвяткового циклу [>Сеньків 2001: 60]. Отже,головнеспрямуванняріздвяного комплексу святий –досягнути доброговрожаю, приплодухудоби,добробуту вродині, а цоготреба було бзаручитисяпідтримкоюдухів.

>Зазначимо, щохристиянськарелігіядовгий годинуборолася ізязичницькимисвятами.Наприклад, перше Святенародженнясонця (>Diesnatalissolis) було бзамінено СвятомуНародження Христа.Виступивідбувались йпротиКоляди. У „>Синопсисі”1674-го рокуІнокентіяГізелячитаємо: ”Людище ідосізбираються набогохульніігри,співають,танцюють,прославляють тідиявольське святоКалети.” Отже,церква незмоглазмінитичіткоїсистеми святий астрального культу, котраскладаласяпротягомтисячоліть.Вона далалишеновіназвицимсвятам танаповнила їхнівідповіднимхристиянськимзмістом,прийнявшидавніритуали йтрадиції,залишившитрадиційнуоболонкузимового комплексу святий.

Характерно, що восновіріздвянихзвичаївзбереглося ідосі всі ті, що в тихдалекічаси було бпов’язане ізхліборобськимгосподарством,пастухуванням.Яскравовиявляютьсяхарактернірисиукраїнця –працьовитість,гостинність,чесність, доброта,співучість,єдність йсвятість родини,шануванняпам’ятіпомерлих. Алііндустріалізація,соціальнізміни,розвитокмережішкіл,тіснийзв’язок села йміста, радіо,кіно таіншізасоби Сучасної культуришвидконівелюютьетнографічні йдіалектнівідмінності таособливості, а часто йстирають їхнівзагалі. Томунеобхідноякомогашвидшезібрати йвивчитиматеріали із народного життя.

>Проблемивзаємодіїмови й культури,впливуетнокультурних,етносоціальнихчинників намовніпроцесиостаннім годиноювикликаютьпосиленийінтерес із боці якмовознавців, то йвченихкультурологів,етнологів,психологів,філософів,фольклористів,міфологів. Дляпредставниківмовознавчої наукицентральнимстаєопрацювання іззастосуваннямлінгвістичнихметодів широкого колапитаньтекстовоїкомпетенції народної культури, народноїпсихології,міфотворчості, іззалученням такихоб’єктівпозамовноїдійсності, якпобут, природа,обряди,традиції,міфічніобрази тощо вкатегоріяхмовленнєвихстереотипів. Длястудій такогонапряму характернапостійнаувага допитань народногосвітогляду, народноїпсихіки,ментально-мовленнєвих парадигм.Завдяки такомуаналізувідкриваютьсядодатковіможливості длянауковогопроникнення до сферимовноїсвідомості,співвідношеньмови йособистості,особистості й народної культури.Дослідження народноїсвідомості вмовнихвимірах у своючергупоглиблюютьвідомості вобширі народноїетики,естетики,філософії,формують тім самимкомплекснуетнолінгвокульторологічну систему.Очевиднимстає, що безурахуваннявпливу того чиіншогоетносу намову, безопрацюваннянаціонально-культурногомовного компонентанеможливостворитиефективну модельрозвитку національноїмови, тім паче української, встановленніякоїнародно-культорологічнийчинниквідігравпровідну роль.

якзауважувавІ.Огієнко, „мова –це не лишепростий символрозуміння,бо вонавитворюється впевнійкультурі, впевнійтрадиції. У такомуразі мова –ценайяснішийвиразнашоїпсихіки,ценайперша сторожанашогопсихічного я” [Кононенко 2001: 62].Отож наперший планвиступає проблемавиділення,опису ісистематизації тихиймовленнєвихвідрізків натліпередусім національноорієнтовнихдискурсів, щовизначаютьтиповіособливостіукраїнського народного життя, народнихтрадицій йзвичаїв,соціокультурнийзріз.

Усучасніймовознавчійнауці невтрачаєактуальностісистемнийпідхід довивченнядіалектної лексики –дослідженняїї вскладітематичних груп (навідміну віддиференційного принципу, щопередбачаєвивченнялишедіалектних рис).Вжевідомідослідженнятваринницької,лісової,сільськогосподарської,мисливської,будівельної таіншихТГЛ (див. роботиГ.Аркушина,Ф.Бабія,Л.Вигонної,О.Євтушка,В.Куриленка,М.Никончука,В.Мойсієнка,О.Никончука,Є.Турчин таін.).Упродовжостанніхдесятиліть уславістиціпомітнозрісінтерес додослідженняномінаціїявищдуховної культури як одного ізвидівТГЛ.Звернення дономінаціїявищдуховної культури (якмовноїпідсистеми,метамови)такожможе бутиефективнимлише за умів системногоїївивчення [>Конобродська 2001: 118].

>Проте практикадослідженнямовноїсторониявищтрадиційноїдуховної культури (>зокрема обряду) показаланедостатнюефективністьїїдослідженнявинятковолінгвістичними методами,оскількиобрядовареальність таїївербальневираження частостановлятьвзаємозумовленіізосемічніодиниці обряду. Доти жповедінка слова частодещоінша вобряді, ніж упозаобрядовомуфункціонуванні.Усвідомленнятакоїособливостікультурноїномінаціїспонукає допошуківсвоєрідного,специфічногопідходу додослідження цогооб’єкта:номінаціюявища народної культури (азокрема йномінаціютрадиційнихкалендарнихзимовихобрядів селаСловечно)необхіднодосліджувати як компонентпевноїцілості, вкомплексі ізіншимиїїскладовими –одиницями,реалемного,акціонального,агентивного,локативного,темпорального таіншихпланів [Бондаренко 1992: 32].

>Водночас мова якелемент йзнаряддя культуриєважливимджерелом дляреконструкціїдавньоїдуховної культури [Козачук 1996: 89].Такийдвостороннійзв’язок увивченнікультурнихявищможеприслужитиефективним методомвирішенняпроблемиетимології народної культури [>Конобродська 2001: 119].

На початку ХХстоліттяназріваланеобхідністьпоєднанняетнографії, фольклору талінгвістики.Виникла нова наука –етнолінгвістика. Основи цогонапрямузакладалиД.Зеленін,О.Потебня,П.Богатирьов. якокремадисципліна,етнолінгвістики восновісвоїймаєтакийпідхід,якийпередбачаєрозглядусякоїконкретноїреалізаціїмоделі світу як тексту, вякомукультурологічнатермінологіяпевним чиномспіввідноситься ізсеміотичнимиелементами культури –акціональними,предметними,персонажними,локативними,агентивними таін [>Конобродська 2001: 120].

>Методологічна базаетнолінгвістикидозволяєвизначитисучасний станпевноїпроблемикалендарноїзимовоїобрядовості,порівнятиїї іззимовоюобрядовістю наіншихтериторіях чи віншихнародів,простежитиеволюціюявищ віднайдавнішихчасів досьогодення.

>Під годинувивченнякалендарноїзимовоїобрядовостівикористанорізніметоди йприйомидослідження: методекспедиційногозбирання шляхомопитуванняінформаторів,здійсненняаудіозаписів ізнаступнимрозшифруванням йтранскрибуванням, метод системногоопису,зіставно-порівняльний й методреконструкції іззастосуваннямелементівкомплексної методикиетнолінгвістичнихдосліджень.

>Зазначимо, що ветнолінгвістиці обрядєоднією із формлюдськоїповедінки, в якіреалізована модель світу, а тому його можнарозглядати як текст.Обрядовий текстскладніший ніжмовний,оскількистановитьєдність вербального,реалемного таакціональногопланів.Цюєдністьзміцнюєсинонімічністьзнаків,представлених уритуалі врізнійформі – ритуального слова,ритуальноїречі, ритуального акту [Толстой 1984: 183].

Отже,обрядовий текствідрізняється відлінгвістичногосубстанцією планувираження.Вінвключаєтакіелементи, котрінеможливопередатилише задопомогоюмовнихзнаків,оскільки уствореннікультурологічноїінформаціїберуть доля йнемовнізасобивираження [>Конобродська 2001: 120].

>Тождослідженняобрядової лексики, Якамаєміфологічний характер,виявилонеможливістьїївивчення безурахування семантикипозамовних систем.Зауважимо, щотермін семантикастосовнопозамовних системмаєпевнуумовність. Уобряді семантику слова,функцію предмета тафункціональнеспрямування дії мисприймаємо якспіввідносне. Це можнавиправдати ізогляду назагальнусеміотичну основуетнолінгвістичнихдосліджень.Аджефункціонування предмета вобряді й поза нимдещорізне – вобряді воно тазумовленеміфологічноюсимволікою, щонадає предметавластивостей знака. Таким чином,явищедуховної культуристановить собою системузнаків –вербальних йневербальних, аосновою обрядового тексту яксеміотичноїцілості,якийвключаєвербальні йневербальніодиниці,є >міфологічніуявленняносіїв культури.Вониє планомзмісту обряду.Основну характеристики планузмісту представлено увигляді наборубінарнихопозицій, зрозуміти,ознак,оцінок,реалій [>Конобродська 2003: 35],заступленнячленів якіформує тими, чикоди чимотивипостаннярізноплановиходиницьобрядовихтекстів.

Отже, увивченніявищдуховної культурислідзастосовуватикомплекснийпідхід –дослідження культурногоявища яксеміотичноїцілості,своєрідного тексту вєдності всіх йогоневербальних йвербальнихкомпонентів тапросторової йоговаріативності, що вкінцевомурезультатіздатна забезпечитивирішенняпроблемиетимологіїявищтрадиційноїдуховної культури.

1.3 Структура іісторичнекоріннязимовихкалендарнихобрядів

>Обрядова структура народного календарястановить цикл,якийумовно можнаподілити натакікомпоненти:

1)святковий (>різдвяний) комплекс;

2)періодмасниць;

3)ранньовесняний комплекс (Великийпіст, СорокМучеників,Благовіщення таін);

4)середньовесняний комплекс (>Великдень,Юріїв день, Миколавесняний,Вознесіння таін);

5)пізньовесняний комплекс (>троїцько-купальськийперіод);

6)літній (жнива,Ілля,Іван-Головосік таін.);

7)осіннійперіод (Семена,РіздвоБогородиці, Покрова, Дмитра, Михайла таін.);

8) зимовищ комплекс (>Андрія,Сави,Варвари, Миколизимового таін.) [Щербак 2003: 72].

>Кожен комплексмаєсвійнабірголовнихточок (дат, святий),своєхарактернеритуальненаповнення та своїсемантичнідомінанти (складосновних,ключовихмотивів тавірувань).

>Деякідослідникикалендарноїобрядовостізазначають, що наш циклзимових святийподібний до циклугрецьких таримських:Врумалії –святкували із 24 листопаду до 17грудня на честьДіоніса, богаврожаю, йвідповідали нашимсвятамАндрія таКатерини;Сатурналії –>відзначали із 17 до 24грудня на честь бога Сатурна.Вонивідповідали нашомусвятуКорочуна, якупізнішезамінили святомуРіздва.Воти – із 24грудня по 1 января (>відповідали нашимМаланкам,ЩедромуВечору таВасилеві).ОстаннімисвяткувалиКаленди (>перший деньмісяця, року) –ценашіщедрівки,Голоднакутя таВодохреща [>Килимник :66].

>Народнийкалендар можнарозглядати натрьохрівняхзмісту:

1)міфологічному;

2)магічному;

3)демонологічному.

Нарівніміфологічногозмістукардинальним длякалендарноїобрядовості і народного календаряслідвважатиуявлення пронеобхідність ритуальногозміцнення ймагічногостимулювання природного порядку (>прихідвесняного тепла, вуховегетації,збереженняродючостіземлі послезбирання врожаю й т.ін.) тазбереженнярівноваги встосунках ізпотойбічнимсвітом, відякогозалежитьземнеблагополуччя.Звідси тівинятковезначенняпродукуючоїмагії, Якапокликана забезпечитиродючістьземлі,худоби йлюдини тапоминальніобряди,спрямовані назадобренняпредків та захист від них, атакожособливаміфоритуальна роль тихийперіодів, коли занароднимвіруванням,душіпредківходять поземлі (святки,масниця,великоднійтиждень,русальнийтиждень).

>Стосовнотретьогосемантичного компонентакалендарнихвіруваньзазначимо, щовінвизначаєрічнийрозкладз’яви,активізації тазникненняміфологічнихперсонажів та рольритуалів-оберегів. “>Повсякденне життя можнауявити якпоступовийперехід світу від одного стану доіншого”, –зазначає О.К.Байбурін [>Ярещенко 2003: 72].

>Зимовий комплекс святийрозпочинаєтьсязі святаАндрія. Уукраїнцівкожна час рокумає святапошаниСонця: святоКолядиприуроченезимовомусонцестоянню й йоговідзначають 7 января,Купайлосвяткують черезпівроку – 7 июля,весняністановилицілу систему відКолодія і доЯрила,вершиною якієВеликдень.Свята длячетвертої пори –осені –маютьневиразний характер. Узвичаєвійсистеміукраїнцівє святоКалити, яку У.Щербаківськийще у 1920-хрокахвідносив до святийсонячного циклу.Воно зазмістом,образно-композиційноюструктуроюуособлює тихприроднізміни, котрівідбуваються зсонцемнаприкінці року [>Мицик 1992: 37].

>Християнськаідеологіяпослідовновикорінювала,піддавалазабуттюслов’янськийсвітогляд з йогокосмогонічнимиустремліннями,звичаями йсвятами,уславленняСонця –джереласвітла й життя.Отож день святогоАндріязавдавчималодуховнихзбитківстаровинномусвятуКалити.

>Хочпозабувалося багатодечого з йогоритуальнихдійств, але йголовнийзвичай –кусатикалиту –залишився ідосі.

>Збиралисьдівчата разом ухаті на свято, якупочиналось звипіканнякалити.Її пекли ізпрісноготіста увигляді тонкого коржакруглоїформи (вдавнину йоговипікали на честьсонячного божестваКорша чи Хорса) іздодаванням меду, маку,щоб Калита бувсмачною [>Мицик 1992: 38]. Дров впечі наце святорозкладали лишенавхрест:це символсонця, вогню.Вогоньздійснюєсвященний акт –випікаєкалиту.

>Після того, якспекли корж, дохати заходили хлопці.ВониготувалиКвача. Калитупідвішували достелі йзакріплювали насволоку, такщоб можна було бпідтягувати чиопускати,залежно відзросту того,хто якщокусати.Хлопці ізКвачем стояли чатах подКалитою.Хтось змолодісідав на кочергу таїхавкусати Калиту. При цьомурештаюнаків йдівчатнамагалисярозсмішити головногоучасникадійства. Колівінпіддавався напересміхи – йоговимащувалисажею задопомогоюквача, а ані –успішнокусавкалиту. Отже, віграх усіскуштовувалиїї, а щозалишалося –ділилиміжусімаприсутніми. Колі хлопцірозходились,дівчата ворожили, часткувгадували.Відомітакінайпоширенішіспособиворожіння:

–випікали „>балабушки”, впускали голодного собаку йдивилися,чию собаказ’їстьпершою, тадівчинапіде цого рокузамі;

– кидаливзуття через хату й дивувалися, вякий бік воно тавпаденоском-туди ізаміжпідеш;

–обхоплювали рукамипліт (>паркан) йрахувалиохопленікілки –якщо до парі, якщоцейрік впарі;

–виходилиопівночі наподвір’я таслухали, ізякоїсторони песзагавкає –звідтисватівчекати;

–слухали подвікномрозмови вхаті;якщозвідтипочують сядь,сідай – означатизаміж у цьомуроці невийде, аякщо ізхатикогосьпосилають зачимось,кажучиіди – означатипідезаміж цого року;

– бралидекількаоберемківрубаного дерева та вносили дохати,потімрахувалиполіна, чи до парі [Виноградова 1986: 17].

>Хлопці тім годиноюбешкетували населі.

За годиноюсучасненоворіччязбігається зпрадавнім святомуслов’янріздвомВсесвіту –народженнямнебеснихсвітилСонця,Місяця йбогині води Дані [>Ярещенко 2003: 353]. Отже,Різдво – перше ізноворічних святий. Удавнинуце свято означалонародження із двохстихій води й вогнювсього живого.Саміобряди йритуалиРіздвасвідчать про йогодавнюкосмогонічну суть. Так, дляприготуваннясвятковоївечері брали 12полін, котрі булижертвою 12сузір’ямзодіаку,готували 13страв.ОсновнаобрядовастраваКутя –жертовна, на честьКоляди.

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація