Реферати українською » Краеведение и этнография » Видатні діячі Чернігівщини


Реферат Видатні діячі Чернігівщини

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Чернігівськийдержавнийпедагогічнийуніверситет

>імені Т.Г.Шевченка

>Реферат

На тему:

“>ВидатнідіячіЧернігівщини”

>Виконав:

Студентісторичного факультету

>Кашка Богдан

>Чернігів 2007


План

1.Культурне життяЧерніговакінця ХІХ –поч. ХХ ст.

2.Першадрукована книжка уЧернігові

3. БатьківщинаКоцюбинських йгромадськабібліотека

4.Бібліографічна Чернігівщину


1.Культурне життяЧерніговакінця ХІХ –поч. ХХ ст.

>Кінець ХІХ –поч. ХХ ст. був одним зяскравих йпліднихперіодів урозвитку культуриЧернігова.Він абиувібрав у собі всі тікраще, щоробилося до цогопрогресивнонастроєнимидіячами.Якщо векономічномурозвиткові містозалишилося центромлишеремісничо-кустарнихпромислів, те в культурномувідношенні воно та малопровіднезначення йпоруч ізКиєвом,Харковом,Одесоювідіграваловизначальну рольрозвитку культури України, особливо вгалузілітератури.

>Звертаємось до окремихфактів, котріпереконають нашій цьому. У 1877 р. умісті було бвідкритобібліотеку, а 1900 р. набазіколекціївідомого мецената,збирача йдіяча культури В.В.Тарновського, якоївінподарувавмісту, а у склад входило понад 7 тис.експонатів, - музей українськихстарожитностей.

Хоча не було б свогопрофесійного театру, але йаматорськітеатральнігрупи моглиінколипозмагатися звідомимиколективами,бо їхніорганізаторами булиталановиті митці. Укінці ХІХ –поч. ХХ ст.ціаматорипродовжувалирозвиватитрадиції Л.Глібова,організатора демократичногогуртка „Товариства,кохаючеріднумову”, атакожактивних йогоучасників – фольклориста Опанаса Марковича,режисера-аматора й драматурга ДмитраСтарицького,учителів, апізнішевідомоговченогоІванаДорошенка таписьменника МиколиВербицького,лікаря йписьменника Степана Носа,історикаОлександраЛазаревського таін.Саме смердотізісценипроголошувалиукраїнське слово, яку було бзаборонено тоді,саме смердотіпропагувалиукраїнськудраматургійнукласику.

У 1898-1908 рр. активнодіяв уЧерніговінародний театр подкерівництвомОлександра ФедоровичаВолодського,який бувталановитимактором, драматургом йперекладачем наукраїнськумовугоголівського “>Ревізора”.Він не лишевчився вКиївськомууніверситеті, а іграв у трупах М.Кропивницького, П.Саксаганського, М.Садовського, І.Сагатовського,Т.Колесниченка. Це був хорошасценічна школа, йВолодськийвикориставнабутізнання танавички, урокимайстрів вЧернігівському “Народномутеатрі”.Йогогравідзначаласяреалістичноюправдивістю,майстерністюперевтілення,уміннямліпити характерперсонажів, часто ізвикористаннямприйомівгумору.Саме тут булипоставлені йп’єси Про.Володського.

З “>Народним театром” бувпов’язанатакож часткаписьменників У.Самійленка, одного завторівдраматичнихтворів, котрівикористовувались щоб поставити наційсцені, Б.Грінченка, М. Вороного,якийтежгравраніше впрофесійних театрах.

УЧернігові у XIX – напоч. ХХ ст.існували ііншітрупи,зокремаАркадіяВасильовичаВерзилова, активногогромадського й культурногодіячаміста.Софія Русова усвоїх “>Споминах” говорила, щовін бувсправжнім “>нігілістом”,себтотогочаснимсоціалістом,дужепідозрілим длячернігівськоїадміністрації, але йзанадтопопулярним вЧернігові,щоб не бутизатвердженим, хоч бі натакійнебезпечній тоді, ізпоглядуадміністрації,посаді, як посадуземського статистика. А.Верзилов був понад 10 роківміським головоюЧернігова.

>Активну доля ворганізації йпостановціаматорськихвистав наукраїнську тематику бравшитакож Микола Олександрович Костянтинович, вчительмісцевоїгімназії,якийпізніше ставшивідомимземськимпрацівником.

>Збагачувалосьтеатральне життяміста йприїздом доЧерніговапрофесійних труп М.Садовського, М.Кропивницького таін., в якіграли йактори ізЧернігівщини: М.Заньковецька, Р.Затиркевич-Карпинська, У. Грицай (>Колтановський), Р.Ніжинська (>Москвичова) таін.

>Чернігівці радеприймали й МиколуЛисенка,якийпідтримувавтворчі йособистізв’язки із М.Коцюбинським, І. Шрагом, У.Грінченком таін. Усадибі автораповісті “Fatamorgana” композиторзігравдекількасвоїхтворів: “>Елегію”, “>Пісню безслів”, котрі так любити М.Коцюбинський, “>Вічнийреволюціонер” таін. разом із нимприїздилиспіваки із Києва.Концерти,організовані М.Лисенком вЧернігові,відіграваливелику рольпропагандіукраїнськогокласичногомистецтва.

>Необхіднопідкреслити, щомузичніінтереси учернігівцівзакріпилисяще із 80-х років ХІХ ст.Самеце йсприяло бо у 1884 р. було бсформованеЧернігівськемузично-драматичнетовариство, яку завершилосвійорганізаційний процес у1888р. йохопилоблизько 200членів-любителів.Активнимидіячами товариства були Л.Глібов, І. Лагода, І. Шраг (>секретар товариства), І.Рашевський, Про.Горєлов, М.Яснопольський таін. Цетовариствовідігралозначну роль увиявленні тапідтримцімолоді ізтворчимиздібностями, упропагандікласичногомистецтва, ворганізаціїконцертів,літературно-музичнихвечорів,постановцівистав якдраматичних, то йоперних труп,організаціїмузичноїосвіти.

>Активізаціямузичного життясприяла бощорічно вЧернігові проводилисяцикликонцертів подзагальноюназвою “>Історичнімузичнівечори”, на яківиступали якмісцевімузиканти, то йгості із Києва, Петербурга:скрипаль М.Ерденко,піаніст Про. Гольденвейзер,диригент-хормейстер Про.Архангельський таінші.

>Визначну рольмузичномужиттіміставідіграв уцей годину композитор йдиригент ОлександрЛеонтійовичГорєлов,який у XIX ст.організував тутсимфонічний оркестр, у складякого входило 30 Чоловік, атакож хор з 36співаків. Репертуаробохколективів бувдосить широкий йсприявознайомленнючернігівчан ізвизначнимитворамикласичного репертуару.

Про.Горєловвключав донього й свої твори.Під годинупроживання вЧернігові 1893-1899 рр.він активнопрацював як композитор. Процесвідчить концерт,якийвідбувся 2 лютого 1897 р., наякомувиконувалисялише твори Про.Горєлова: “Українськасимфонія”,уривки ізопери “>Вій”, Яка був завершено у1897р., таоперети “>Добрісусіди” (посаду. у 1902 р. М.Старицьким),музичнікартини “весна” тавальс-фантазія длясимфонічного оркестру.

>Післявід’їзду Про.Горєлова ізЧернігова йоготрадиції на початку ХХ ст.продовживдиригентК.В.Сорокін.Під йогокерівництвом оркестрвиконував творивідомихкомпозиторів Бетховена, Гайдна, Моцарта,Чайковського,Бородіна,Гріга,Рубінштейна,Лисенка таін.

>І.О.Горєлов,І.К.Сорокіннастількипрофесійно проводили роботу ізмузикантами, щосимфонічніоркестриЧерніговаздатні були не лишемайстернозігратиокремі твори, а ісупроводжуватиопернівистави. Уцей годину булипоставленіопери “Аскольдового могила” Про.Верствовського, “Руслан й Людмила”, “>Життя за царя” (“>ІванСусанін”) М.Глінки, “Русалка” Про.Даргомижського, “Демон” А.Рубінштейна, “>ЄвгенійОнєгін”, “>Пікова дама” П.Чайковського, “>Майськаніч” М.Римського-Корсакова, “>Травіата” Дж.Верді, “Кармен” Ж.Бізе, “Фауст” М. Гуно таін.

Цездійснювалосьтакожзавдякинаявності на добрихспіваків, котрі із годиною прославилися напрофесійнісцені (М.Ларизина,С.Ф. Селюк, М.А.Сіоницька, Меншикова,Волинська, Майборода), атакож місцевогозначення (До.Яснопольський, Про.Ваккер, М. Бельмас, М. Міка, А.Лазаревський, Л.Сімкіна,Рибальченко таін.)Звичайно, вся робота попідготовці йвлаштуванню опервимагала від їхньогоорганізаторів великихтворчих сил йздібностей.

17 июля 1907 р. ізініціативимісцевоїінтелігенції,зокремаК.В.Сорокіна,Г.Г.Ейзлера таінших було бвідкритоЧернігівськевідділенняРосійськогомузичного товариства, директоромякого були В.Д.Голіцин, Д.В.Країнський,Г.М.Глібов,І.Г.Рашевський,Б.В.Баришевський.Самецетовариствосприяловідкриттю новихмузичнихкласів. Велику роботу в цьому напрямі провівшивипускникПетербурзькоїконсерваторіївіолончеліст С.В.Вльконський.

>Значнемісце вмузичномужиттіміставідігравалихори при храмах, атакождуховноїсемінарії, вякомуспівали уцей годину ПавлоТичина таГригорійВерьовка.

Урозвитку культуриЧернігова у XIX –поч. ХХ ст.відігрализначну рольокреміяскравіособистості. Без них, без їхнізацікавленості,активноїдіяльностісонне життяміщанЧернігова не було б бпробуджене. До тихий,хто активнопрацював наниві культури,слідвіднести йІвана ГригоровичаРашевського,який послезакінченняюридичного факультетуКиївськогоуніверситетупрацювавгубернськимурядовцем, був членомстатистичногокомітету. Алі нецимпрославивсявін уЧернігові. яксвідчить усвоїх “>Споминах”Софія Русова,ІванаРашевського любиламісцевааристократія,бовін гарномалював,цікавивсямузикою й добрознався наній,завждигостинноприймавмісцевих йприїзджихмузикантів.Самевіндопомігвлаштувати концерт М.Лисенка. “Доукраїнства”,зауважувала З. Русова,вінставився як доодної ізідеалістичнихмрій “>Саші Ангела” (то ввузькомутовариствіОлександра Русова) та Шрага, а що самвіндуже любити їхніособисто, то ідопомагавукраїнськійсправічимміг”.

Амігвін багато,бовходив увищі колачернігівськоїаристократії.Дружив із педагогом йписьменником МиколоюВербицьким,який усвоїйкнизі “Нариси з мисливської життя”зобразив його подіменем “>Вангрі”.

>Найбільше любитиІ.Г.Рашевськиймалювати.Писаволієюпортрети,пейзажі,робивграфічнімалюнки таілюстрації.Свої роботироздарювавчернігівцям.Чималозалишилось й у йогоколекції,серед нихкартини “ПоДесні” (1889), “Ставок садом”, “Доіспиту”, “Десна” (1892), “Уселянськійхаті”, “На Спаса” (1900),скульптури “ПортретмузикантаДлузького” (1889), “>Покрищин” (1892),проектипам’ятникаТ.Шевченку. У 1896 р. вмаєткуІ.Рашевського вселіВеликіОснякибував художникІ.Рєпін.

>Проведені ізініціативи йбезпосереднійучастіпредставниківінтелігенції заходьтрохипробуджувалисоннепровінційне життячернігівців.Хочце не набираламасовості, але й були уже тихвогники, котрі давалиможливістьвідчутирадістьмистецтва,приторкнутися дочогосьвищого, щонаповнює душуновимивідчуттями, амозокновими думками. Не можна непогодитись ізучасникомцихподійГлібомЛазаревським,який усвоїхспогадахзауважував, що лише вземських управах, вміськійДумі, у “>Просвіті”жеврілищевогники нереволюційноїборотьби, ані, апевноїопозиції,бажання шляхомчитаннялекції,видання йпоширюванняброшур,недільнихшкіл, товариствтверезості тощо,створитиначеопірреакції,покладаючинадіюскоріше наякесь диво, ніж налогіку,плекаючиприховану думку:ану, урядчомусь-топіде на вчинки”.

Уцей годинузначну рольвідігравали “Громада” та “Просвіта”.Активними їхні членами були член “>Громади”попередньогоперіодуО.А.Тищинський,який послевідбуттяпокараннязновуз’явився уЧернігові йпродовживкультурологічну діяльність,викладач чернігівськоїгімназіїМ.О. Костянтинович, письменникЛ.І.Глібов, статист В.Е.Варзар, членстатистичного бюро земстваО.О. Русов та його дружина педагогС.Ф.Русова, статистП.П.Червінський,економістО.П.Шликевич, адвокатІ.Л. Шраг,секретарчернігівськоїміськоїдуми А.В.Верзилов,письменники М.М.Коцюбинський та його дружинабібліотекарВ.І.Коцюбинська,В.І.Самійленко,Б.Д.Грінченко, М.М.Грінченко,вчителькаФ.С.Шкуркіна,працівник музеюім.В.В.Тарновського О.П.Шелухін таін.

>Вони проводиливелику роботусередрізнихверств населення: читалилекції,розповсюджувалиброшури про Український народ,видані за кордоном,організовувалибібліотеки,ратували занавчання російською мовою до шкіл,організовуваликонцерти,вистави тощо.

Велику рольактивізаціїсуспільного такультурно-мистецького,літературного життяЧерніговакінця ХІХ –поч. ХХ ст.відігравалиписьменники БорисГрінченко, МихайлоКоцюбинський,ВолодимирСамійленко, МиколаВороний,МаріяЗагірня (>Грінченко), ОлександрВолодський, МиколаВербицький,ІванВоронівський, МиколаЧернявський,Григорій Коваленка, Михайло Жук,Леонтій Шрамченко, МихайлоМогилянський, ізмолодшогопокоління ПавлоТичина, ОлександрСоколовський,АркадійКазка, ВасильЕллан-Блакитний таінші добрознані вукраїнськійлітературі митці.Перераховуючи їхньогопрізвища, намхотілося не скількивразити самимиіменами, стількитворчоюатмосферою, Якаіснувала тоді вЧернігові.Її можнапорівнятилише ізКиєвом та Львовом. Уіншихмістах Українитакоїлітературноїактивності неспостерігалося. І тут своєї ролізіграли,звичайно, БорисГрінченко й МихайлоКоцюбинський.

Для БорисаГрінченкачернігівськийперіод – один знайплодовитіших як вгромадсько-культурній, то йлітературнійдіяльності,хочавін бувдоситьскладним уматеріальномувідношенні.Письменник разом ізсвоєюдружиноюМарієюМиколаївноюГрінченко-Загірньою поставивши собі запросвітницькі заподіяння. Зцієюметоювінвикориставтипографію земства длявиданнярізного родукнижок,збірників,альманахів. Впродовж години із 1895 по 1900 р.сформовані йвидані булизбірники “>Вірна пара таінше” (1895), “>Криничка” 1896), “>Батьковевіщування таінше” (1898), “>Степові квіти” (1899), “хвиля захвилею” (1900), денадруковані були творибагатьохтогочасних українськихписьменників, котрі мешкали врізнихрегіонах.Більше того, тут буливидані йзбірникитворів Т.Шевченка, Л.Глібова, П.Грабовського, Ю. Федьковича, М.Коцюбинського таіншихпопередників, чисучасників.Фольклорнізбірки,етнографічніматеріали, атакожвласніхудожні твори,публіцистичні танаукові роботизасвідчують, що діяльність Б.Грінченка малавеличезнезначення йвиходила замежірегіонального, набиралавсеукраїнського характеру.

>Вивчаючитворчу тагромадськуспадщинуМ.Коцюбинського,який живиймайжеодночасно із Б.Грінченком вЧернігові,приходимо довисновку, що вона носиладещоіншеспрямування, не скількипросвітницьке, стількилітературно-громадське. Процесвідчитьвипускзбірника “>Дубовелистя” разом із Б.Грінченком та М.Чернявським, а особливозбірника “З потоку життя”.Готуючиостанній, М.Коцюбинськиймавнамір нимпочати “>новуеру вукраїнськійлітературі”. Зцієюметоювінзвернувся добагатьох українськихписьменників ізпроханнямнадіслати свої твори, котрізасвідчували бпошук нових тим,зокрема ізінтелігентного життя.

Улисті до Панаса Мирного М.Коцюбинський писавши: “>Намірвидати такого характерузбірниквикликаний тім, щоостанніми годинамилітературний рух наВкраїністаєпомітножвавішим. Процесвідчить йзрістлітературноїпродукції, й збільшеннявидавничоїдіяльності, й поширення української книжки не лишесеред народних мас, але й й вінтелігентних сферах”. Іці своївисновки М.Коцюбинськийробивпередусім згромадсько-культурної талітературноїдіяльностіписьменниківЧернігова, атакожіншихрегіонів, ізякимиспілкувався Б.Грінченко, М.Коцюбинський.Чернігів уцей годину ставши центромлітературного життя в Україні. З ним малізв’язкиписьменники із всіхрегіонів й особливо ізЗахідної України. Тамчернігівськіписьменникидрукували тих твори, котрі було неможливодрукуватися уЧернігові.

>Знаючидоробок українськихписьменників цого години, М.Коцюбинськийрозумів, щоукраїнськалітератураможепіднятися навищийщабель,якщовідірветься відосновноїсвоєї проблематики – показу життя села йповернеться своїмобличчям доінших тим,зокрема робочого класу таінтелігенції. “За столітіснування, – писавши М.Коцюбинський узагальномулисті до Панаса Мирного, –новішалітература наша (із причин,вияснення якіналежить доісторії)живиласьпереважно селом,сільськимпобутом,етнографією. Селянин,обставини його життя, його нескладназдебільшогопсихологія – відмайже все, надчимпрацювалафантазія, ізчимоперувавдосі талантукраїнськогописьменника.Винятки,очевидячки ми маємо.Такеобмеженнясфери творчости неодноразовопідкреслювалось не лишекритикою, але й іінтелігентнимчитачем,який, до словакажучи, востаннічасизначновиріс”. І М.Коцюбинський далізвертавувагусаме на критика, читача нового класу,бовін був не тієї, щораніше”.Вихований накращихзразках Сучасноїєвропейськоїлітератури, –зауважував М.Коцюбинський, –такоїбагатої не так на тими, але й і наспособиоброблюваннясюжетів, нашінтелігентний читачмає правосподіватись і відрідноїлітературиширшого поляобсервацій,вірногомалюнкурізнихсторін життя всіх, а чи неодноїверствисуспільності,бажав бізустрітись втворах червоногописьменстванашого ізобробкою тимфілософських,соціальних,психологічних,історичних таінших”.

>І.М.Коцюбинський не лишедекларував, а і сам багаторобив,щобвтілити своїнаміри в життя. І процесвідчать його твори,написані уцей годину (“Накамені”, “>Цвітяблуні”, “>Інтермеццо” таін.), девінрозкривається яквидатнийписьменник-новеліст,художник-психолог.

>Вбираючи всі тікраще, що було бхарактерне для української йзахідноєвропейськоїлітератури, М.Коцюбинськийпідіймався потернистійдорозі українськоїсловесності всевище йвище йвідчувавсвоєютворчістю, щоєсамобуття й далеко ще не усімвідомаукраїнськалітература.Тож невипадково, щосаме твори М.Коцюбинськогопочинаютьперекладатикрімросійської і наєвропейськімови. Таким чином,чернігівський письменник укладати життянімців йфранцузів,шведів йчехів,естонців йлатишів,поляків йросіян.

>Своїмитеоретичними татворчимироздумами М.Коцюбинськийділився ізмолодимичернігівськимилітераторами на “>суботах”, котрі відбувалися у йогосадибі.Вплив М.Коцюбинського нараннютворчість П.Тичини, Про.Соколовського, А.Казки таінших був особливовідчутний, про щонеодноразово заявляли й самписьменники.

>Підсумовуючивищесказане, можна ізусієювневненістю говорити про ті, щорозвиток культури вЧернігові у XIX – на початку ХХ ст.маврізнобічний характер,охоплюваввеликукількістьталановитих людей,відзначавсяактивністю йплідністю. Але смільчаків якцевпливало й насуспільне життя вмісті, назагальну атмосферу, Якаскладалася подвпливомбурхливихподій, щовідбувалися в стране.Розвиток культуриЧерніговакінця ХІХ –поч. ХХ ст. –цеяскравасторінка вісторії культуривсієї України.


2.Першадрукована книжка уЧернігові

>Чернігівздавнавідігрававпомітну рольрозвитку української культури.Ще ізчасівКиївськоїРусі вмісті велосялітописання,створювалисьрукописні книжки.Книгодрукування ж уЧерніговіпочалось у XVII ст. Цесталося более ніж 355 років тому. 7вересня 1646 р. вЧерніговіпобачила світлопершадрукована книга подназвою “>Перломноценное”.Її написавши йвидавКирилоТранквіліон-Ставровецький – Український письменник,церковнийдіяч,друкар йвидавець.Вінстворив одну зпересувнихдрукарень, котра сталацікавимявищем втодішньому культурномужитті України.

>Видавнича діяльність До.Транквіліона-Ставровецького, йоготворчаспадщинарозглядається вфундаментальнихпрацях ізісторії української культури,мистецтва йдрукарства.Уривки із йоготворівувійшли добагатьохзбірок йхрестоматій. Довивчення життя, і творчости До.Транквіліона-Ставровецькогозверталось багатодослідників.Серед нихвиділяєтьсясвоїмипрацямиС.І. Маслов.

>Дослідникивважають, щоКирилоТранквіліон-Ставровецький (напрізвисько “>Безбородий”)народився вкінці 60-х – на початку 70-х років XVI ст. вСтавровінеподалік від Дубно (>ниніРовенська область).Освітуздобув вОстрозькійслов’яно-греко-латинськійакадемії. У1580-хрокахвикладавслов’янську йгрецькумови управославнійбратськійшколі уЛьвові.Потімпрацюваввикладачем уВільнюсі. На початку XVII ст. ставшипровіднимдіячемЛьвівського православного братства,набуввідомості якпроповідник. Тією годинувінпідготував довидання “>Псалтир”,який бувнадрукований удрукарніЛьвівського братства 1615 р.

>Невдовзі До.Транквіліон-Ставровецький написавши книжку “Дзеркало богослов'я”, якоївидав вже усвоїйпересувнійдрукарні вПочаєві 12березня 1618 р. Про те ж таки рокувінперебрався разом іздрукарнею доіншогомістечка на Волині –Рахманова (>нині селоШумського районуТернопільськоїобласті). ТутКириловидає 9 листопаду 1619 р.збіркусвоїхпроповідей подназвою “>Євангеліє повчальне”. Авторвиступивпротивченьпротестантів,відмовившись від критикикатоликів.

як йпопередню книжкуКирилаправославнаієрархіязустріла ізпересторогою,навіть ворожко. Собор Київський начолі із митрополитомІовомБорецьким в1620-хрокахзасудив “>Євангеліє повчальне”, а 1627 р.цезробили й вМоскві. Алі не так наце, книгавикликалаінтерес учитачів й в 1696 р. вона бувперевидана вУневі, анаступного року вМогильові.

З 1621 р. по 1625 р. До.Транквіліон-Ставровецькийслуживпроповідником уЗамості (>нині місто вПольщі). У 1626 р.вінприймаєунію –стає греко-католиком. 25березня 1626 р.призначаєтьсяархімандритомчернігівськогоЄлецькогомонастиря.Вартонагадати, що згідноДеулінської догоди 1618 р.Чернігівувійшов у складПольщі. Томуправославне духовенство переселилося доРосії.

Учернігівськийперіод життя, ідіяльності До.Транквіліона-Ставровецького (1626-1646 рокта) йогопересувнадрукарнямайже недіяла.Лише 7вересня 1646 р.побачила світлоостання книга автора – “>Перломногоценное”. Затвердженням автора вонвийшла іздруку “>єговласним коштом” із “новоїдрукарни вмаєтностяхмонастиря ЧернігівськогоЄлецького”.ДослідникісторіїукраїнськогодрукарстваІванОгієнковважав, щоця “новадрукарня”знаходилась,мабуть, в одному змонастирськихсіл –Горбовому чиАвдіївці.Невдовзі послевиходу книжки “>Перломногоценное” До.Транквіліона-Ставровецького Герасимчука.Подальша частка йогодрукарніневідома.Видавнича діяльність наЛівобережній Українівідновиласьлише 1674 р. уНовгороді-Сіверському.

>Чернігівськийпершодрукєоригінальноюпам’яткою української культури XVIIcт.Цяпам’яткадаєуявлення проукраїнськемистецтво книжки того години. “>Перломногоценное” – невелика книжка учетвертучастинуаркуша,надрукована напапері удвічікольори –чорним йчервоним.Сторінкимаютьлінійні рамки.Видавецьвикориставчотирирізнішрифти.Графічнеоформлення книжкивідзначаєтьсярізноманітністю. На титульногоаркушівміщено заголовок урамці.Вонаскладається з двох колон ізкапітелями, котріпідтримують невисокесклепінчастеперекриття. Унижнійчастині вцентрізображеносерце ззабитими вньоготрьомацвяхами. Назвороті титульногоаркушавміщенозображення гербакнязівКорецьких йвірші донього.Сторінки книжкиоздоблюютьініціали, заставки йкінцівки,віддруковані іздощок, що належали автору.Використанатакож однадошка гравераІллі,відбитки ізякоїзустрічаються й вкиївськомувиданні “>Требника” ПетраМогили.

“>Перломногоценное” –цесвоєрідназбірка статейрелігійно-моралізаторськогозмісту увіршах тапрозі. У “>Предмові дочительника” автор такпояснюєназву книжки: “Книжка названа “>Перломногоценное” для двохповажних причин. Перше, длявисокогобогословського розуму.Повторе, длясладкоглаголивогориторского мови тапоетицкого мистецтва”.Далівінпише, що “перла народяться у глибині морської відблискавици і з труднощами світ виносяться”, а з статтеюцієї книжки “суть яко перлимногоценние… винесені на світ цей долинний видимийвисокопарним імногозрительним розумом моїм на вічну іненаситимую солодкість душам христолюбивим”. Авторвідзначає, що його книгаможе бутипосібником для учителів йучнівшкіл, апроповідників.Основний текстдоповнюютьдодаткові з статтею.

>Вірші До.Транквіліона-Ставровецькогомаютьморалізаторсько-дидактичний характер йблизькі дотрадиційнихпсалмів йіншихдуховних пісень. Ілише в окремихвіршахКириловідгукується натогочасніподії.Найбільшвідомийтвір “Лікироскошникам того світла”, вякомувикладеніроздуми промарність життя, промогутність смерти, котра нежалуєанібідних,анібагатих.Своєюпобудовою йримамивіршнагадуєнароднідуми. Книжка “>Перломногоценное”побачила світло вгреко-католицькийперіод життя автора й тому йогопрокатолицькісимпатіївиявилисьдоволіповно. Книжка сталавідомою. У 1699 р.арендарбратськоїдрукарні вМогильові МаксимВощанкавипустивновевидання “>Перламногоценного” ззначнимизмінами.Великоїпопулярності загоїласяця книжка уросійськихстаровірів. Знеїпереписували й ходили врукописахпрозові з статтею, в якімовилось прокінець світу, проприхід ззахіднихкраїн антихриста.Відношеннянащадків допоетичної творчостиКирила було б болеестриманим.Лишенайбільшевідоме “Лікироскошникам”зустрічається врукописнихкопіях.

>Примірники “>Перламногоценного”зберігаються внайкрупнішихбібліотеках ймузейнихзібранняхМоскви, Санкт-Петербурга, Львова, Саратова, вНаціональнійбібліотеці уВаршаві. Один із нихзнаходиться вЧернігівськомуобласномуісторичномумузеї ім. В.В.Тарновського. Литературнаятворчість йвидавнича діяльністьКирилаТранквіліона-Ставровецькогозаймаєсвоєпевнемісце вісторії української культури. І невипадково йогоособистість, діяльність й творизавждиприверталиувагубагатьохдослідників.

3. БатьківщинаКоцюбинських йгромадськабібліотека

>Чернігівськагромадськабібліотека буводнією ізперших в Україні.Воназгуртуваланавколо собівідомихгромадськихдіячів: батьківщинуРусових, І. Шрага, Про.Тищинського, І.Рашевського таін.Дужетісно бувпов’язана ізроботоюбібліотеки йВ.У.Дейша, азгодом й М.Коцюбинський.

>В.У.Дейша бувдоситьосвіченою,розумноюжінкою.Воназакінчилачернігівськугімназію,навчалася вПетербурзі навищихБєстужевських курсах.Свого годинизблизилась зактивноюмолоддю, внелегальнихгуртках, котрізаймалисьвивченням йрозповсюдженнямзабороненоїлітератури,спрямованоїпротицарсько-імперського режиму.

УЧерніговіВіраУстимівнаввійшла до українськоїорганізації “Громада”, бралаактивну доля вкультурно-просвітнійроботі й вроботігромадськоїбібліотеки.

У 1892 р.керівництвогромадськоюбібліотекою було бдорученоВіріУстимівні й вон ізмолодечим запаломвзялася доцієї роботи.

>Взявши в основі “Каталогсистематичногочитання”Одеськоговидання 1883 р.,Дейша приступила доскладанняаналогічного каталогу для чернігівськоїбібліотеки.

як людинависокоосвічена, Яка був доброобізнана ізкращимизразкамисвітовоїлітератури,глибокопродумавши йвивчившице запитання,ВіраУстимівна вносити своїкорективи прискладанні каталогу,збагачуючи його шедеврамисвітовоїлітератури. Умеморіальнійбібліотеці музею М.Коцюбинськогозберігаєтьсяцей каталог, вякому рукоюВіриУстимівнизробленідодатки йпомітки з полів.

Дорозділу “Литературная критика,історіялітератури ймистецтва” вондодає роботи З.Боровиковського,Пиріна, Костомарова, Станюковича,Стоюніна,Скабичевського, Анненкова,Міллера, Михайлівського, Прудона тощо.

Урозділі “>Іноземналітература”пропонуєкритичні з статтеюкращихлітературознавців провидатнихзарубіжнихписьменників та їхньоготворчість, атакожкритичні талітературознавчі роботизарубіжнихавторів.Поруч ізпрацямиВеселовського,Чернишевського,Скабичевського,Писарєва, протворчістьЛессінга, Гейне, Берні, Рабле, Вольтера, Гюго вондодаткововключаєкритичні роботизарубіжнихавторів уперекладі наросійськумову.

УкаталозіВіраУстимівнавіддаладанину йлітературіпедагогічній,включивши дорозділу “>Педагогіка” роботиУшинського, Пирогова, Спенсера,Каменського,Лесгафта.

З українськихавторів вводитиШевченка,Глібова, Драгоманова, Марка Вовчка,Котляревського,Кропивницького, Максимовича,Кониського,Куліша,Яворницького,Житецького,Потебні.

>Додатковозапропонувалавключитиетнографічнізбірники Комарова,Рудченка, Драгоманова,Чубинського,Головацького та альманахи “Молодик”, “>Степ”, “>Хата”, “Місяць”, “Рада”, “>Складка”, “Нивка”, “Ластівка”, “Основа”.Цікаво мала бути представлена наїї думкузарубіжнакласика. До каталогу вонавключає твори Данте,Бокаччо, Сервантеса,Шекспіра,Мольєра,Лессінга,Шіллера, Вольтера, Руссо, Бальзака, Беранже, Флобера, Золя, Пруса,Ожежко.

Каталог бувнастільки детально,зізнанням справскладений, що нимзгодомкористувався й Михайло МихайловичКоцюбинський прискладанні каталогу длярозсилкисільськимкореспондентам.

>Навколобібліотекигуртувалася молодь,проводилисязбори,лекції,читання.

>Поліціяневпинностежила задіяльністюгромадськоїбібліотеки.АктивнапрацяВіриУстимівни насторожилажандармерію. У 1893 р.їїберуть поддомашнійарешт, а после смертиматерінегайноув’язнюють,спершу вЧернігові, а й уВаршаві.

>Їйінкримінуютьзв’язки ізпідпільником Ф.Свідерським, черезякого вонаотримувалазабороненулітературу.Звільнившись ізв’язниці у 1894-му р. после 7місячногоув’язнення,ВіраУстимівнадеякий годину жила у свого брата вМоскві, апотім повернулася уЧернігів йзнову приступила до роботи вгромадськійбібліотеці.

А ставшидружиною Михайла МихайловичаКоцюбинського,ВіраУстимівнастає йогоактивноюпомічницею, іншому йпорадником й влітературнійроботі, й вгромадськомужитті.

З 1897 р. членомправліннягромадськоїбібліотекистає й М.М.Коцюбинський.Маючи заплечимадосвідпедагогічної,журналістської роботи письменник ізособливоюактивністювключився в роботу. ЗадорученнямправліннябібліотекиГ.О. Коваленка в 1897 р.друкуєстаттю подназвою “Усправівиданняпопулярно-науковихкнижок”, котразакликалаусііншігубернії України статі на захист народноїосвіти.Вінпише: “18-27вересня цого рокувідбувся вЧерніговіз’їздлікарів йземськихдіячів чернігівськоїгубернії.Міжіншим було б порушене запитання про народнуосвіту.Боротись ізхворобістю людей можна тоді, як народ якщокультурніший йосвіченіший.

Черезцез’їзд постановившипроситиземський уряд,щобзаведені булискрізь школизвичайні, атакожнедільні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація