Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські легенди та перекази про гадів


Реферат Українські легенди та перекази про гадів

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат на задану тему:

Українськілегенди таперекази прогадів

 


Українськілегенди тапереказиприділяютьувагу порівнянонебагатьом видамгадів, але й урозвинутінезрівняннодокладніше легенд йпереказів прориб.Вонистосуються: гадюки,вужа, полоза,ящірки,жаби й черепахи.

>Гадюка (>звичайна гадюка —Viperaberus,Coluberberus,prester,chersea,melanis,scytha,thuringicus,cocruleus,Viperaceilonica,squamosa,orientalis,Communis,limnea таін.), щозветься вЛітинськомуповітіщегадюкою-падалицею, скидатися віддиявола, «що видно поїї зубах» (>Старобільськийповіт). Та,крім цоговірування, якувиникло подвпливомоповідіБіблії прогріхопадіння нашихпрабатьків,єще легенда із циклу «>Обходівапостольських», котрарозповідаєтаке пропоходження гадюки.Однійжінцісхотілосязлякати, чи що, Спасителя із апостолом Петром, а й просто лишежартомапозбиткуватися із них.Йшов Рятівник із апостолом Петром после того, як їхніхотів було бналякати Чоловік,якого Господьперетворив заце наведмедя*, колидивляться —лізе рачки голижінка, тапрямісінькоїм под ноги, інумосичати,висолопившиязика:ссс...ссс...ссс...

Господь проклявшиїї ікаже: «>Віднинітибудешновоютваррю наземлі і всесвійвіклазитимеш начереві і безодежі».Жінкаполазилагадюкою ірозплодилазгодом гадюко од собі повсьому світу (>Старобільськийповіт). У тієї годину, якусііншітварі ізлюбов'юставляться досвоїхдітей, гадюкащоразу, после того яквиплодитьгадюченят,обів'ється разом із лицарями у суку, й тодіпочне їхніпоглинатиодне за одним.Якегадюченявпаде на грішну землю йвстигневтекти, ті лише ізалишиться жити.Якби вон незжираласвоїхгадюченят, то гадюкрозвелося бсила-силенна. Це уже так Бог давши. Танастанутьтакічаси, щовсьогонамножитьсянезлічимакількість — йзвіра будь-якого, й людей, — йїстимуть тодізвірзвіра, а люди — людей.

>Гадюкидужеотруйні йстрашеннолюті.Кажуть, що гадюка, укусившилюдину,відразу жквапиться до води; йякщолиш вонприповзе до водираніше, ніж Прийде тієї, кого вонавкусила, то уженібитоніяк не можнапорятуватися від смерти. Томурадять всім, коговкусила гадюка,якомогашвидшебігти доріки чинайближчогоколодязя йзануритивкушенемісце у воду (>Літинськийповіт). УСтаробільськомуповітікажуть, що коли гадюка відчутилюдину, тотребаїї зразу жубити,відірвати голову іприкладатиїї до ранки,абиврятуватися; а чи невб'єш, тоді вонаполізе до води йнап'ється, после чого,якщовдруге відчути гадюкацю ж самулюдину, вонанеодміннопомре.Дужедієвимтакожзасобом від укусу гадюкивизнаютьтрикратнепрочитання томумолитвиГосподньої.

>Якщо до ранки, щоутворилася від укусу гадюки,прикластиясеневупаличку іпотімзберігатиїї у собі, тодіуникнешобмов йнаклепів (>Старобільськийповіт).Втім, гадюка самауникаєнападати налюдину й із Першого разуніколи некусає,якщо людина нанеї наступити, йкаже: «Це вона небачить». Коліпотім наступитиудруге, гадюкакаже: «Це вонажартує». Ілиш коли уже наступитиутретє, вонкаже: «Цевіндратує», — й тоді відчути.Такаповедінкаїїпояснюється тім, що «послехреста» (после святаЗдвиження, 14вересня — застарим стилем. — Ред.) гадюка довесни (>навесні гадюкиз'являються «наВаруха, як земля руху»; —мабуть, тутпомилказаписувачаприповідки, —треба: «наРуфа», апостола з 70,пам'ятьякогосвяткуєтьсяЦерквоюнавесні, 8 апреля — застарим стилем. — Ред.), а чи не пророкаВаруха,пам'ятьякогосвяткуєтьсявосени, 28вересня — застарим стилем. — Ред.),упродовжусієїзими,живуть увирії (>вирій гадючий — не тієї, щопташиний:пташинийвирій — натеплих водах, «за пущами й забагатирями», а гадючий — вРуськійземлі),кудидопускаються лише тих, що немаютьпровини, котрі не вкусилинікого заліто — ані із людей, ані ізтварин.Гадюку, котравкусилалюдину, неприймає земля, й тому вона лазити допізньоїосені ічекає,щобїїхтось вбивши. При цьому,хтовзагалівб'є гадюку, тому Богпробачить сорокгріхів.

Про гадючийвирій вОлександрівськомуповітірозповідаютьтаке.Пішла однадівчина вліс йпровалилася вїхнійвирій. Колі вон провалилася, гадюкираптом якзасичать, анайбільша гадюка якзасичить ними, — тиходразу такусі іпринишкли. Ілежить там, —кажедівчина, —сірийкамінь. І вісь Яка із нихпідповзе, тощоразу ілизне йлизне тієїкамінь. Анайстарша гадюкаотак раз в раз йв'єтьсянавколодівчини та всекланяєтьсяїй йпоказує,щоб й вона лизнула тієїкамінь. «Я, —кажедівчина, —довгокріпилась,цілихдев'ятьднів, апотім-таки лизнула. Іраптом, —каже, —відчула всобітакийприпливсили, що йїстизовсімперехотілося». Коліпотім наставши годинувилазити ізвирію,найстаршавигнуласядугою, йдівчина легко івільновилізла поній на світло. Автім, после того вона недовго уже і жила.

УСтаробільськомуповіті записанотакийваріантцієїоповіді. НаЗдвиження усігадизлазяться докупи, дооднієїями..., йлижуть тамкам'янийстовп,чим йживутьцілу зиму, аж довесни. Тому наЗдвиження не можнаходити вліс,бопровалишся до гадюко у яму.Якось прийшовотак один Чоловік йпотрапив-таки перед тим.Гадюки то йобпали було б цогочоловіка,щобкусати його. Та тутнайстарша якзасичить ними, —він тому;почалилизатикамінь й йогоштовхаютьтуди ж.Полизав йвінкамінь, йраптомпочаврозумітипо-гадючому. Проживши тієї Чоловік із нимиямі аж досамоївесни,бозвідти самвінніяк немігвилізти:надто жглибока вона був.

Усвійвирій гадюкилізуть «подчесногохреста» (>напередодні святаЗдвиження) непоодинці, ацілимивеличезними гуртами; перед Веденайстарша гадюка,якійбеззаперечнопідкоряєтьсярешта.Ця гадюка — із великимизолотими рогами, й внеї, якмовиться,царський чин.Є і удеякихінших гадюкзолотіроги, лишемаленькі, і чин вони менше царського (уСтаробільськомуповіті гадюку ізчервонимиріжкаминазиваютьцариця-голиця).Гадюк ззолотими рогами особливо багатонібито можнабачити тоді, коли смердотілізуть увирій.Отождехтонавмиснейде за годину рановранці вліс,абироздобутисобігадючізолотіроги,бо уволодаряїхнього якщо багато грошей, йвзагалівін станіщасливим.Рогицібережуть, якзіницю ока, інізащо непродадутьнікому.Добути їхні можна так. Коліугледять гадюку ззолотими рогами, токладутьчервонийсуконний пояс (>нині такихпоясів немає уже — їхнініхто не носити,хіба щорідкоде-не-депобачиш) чисуконнучервонустрічку попереднеї до того напрямі,куди воналізе (гадюка незвертаєніколивбік й неповертається тому).Долізе вона до пояса чи дострічки йпочнепотихенькупищати; тодіпочнепищатидужче, далі —щедужче, йякщохтосьстоїтьпоблизу, то вона такпищить, щонавітьоглушує його:їй нехочетьсяскинутироги, адітисяніде. Ідотипищить все іпищить, доки,нарешті, непокладе їхнього на пояс чи настрічку (>Сумськийповіт).

>Якими б не булиотруйними йстрашними черезце гадюки, але й тієї,хтознає «>таке слово» (>певне слово),можечинити із ними все, щосхоче. Косили вполікосарі.Тільки-нопосідають смердоті,бувало,обідати, одинодразу ж йпонапускає гадюк, котрі давайлазити відразу, «потабурі».Косаріпідхоплюються,нажахані,зісвоїх місць, а тієїхизується,походжає тапохваляєтьсясобі, Вісь одиндививсяякось,дивився та ікаже: «>Нумо,поглянемо, щотитакевідаєш?»Узявповсть,розстеливїї наземлі, поставивши нанеї того косаря ікаже: «>Стій ж, незрушуй ізмісця,інакшетобі якщо смерть».Тоді — яксвисне!Раптом, не знатізвідки — кошеня колесо.Докотилося й давай жалом (>це буввеличезназмія) тоодне око, то одному —ось-осьвиколе їхньогозовсім.Вистояввін так, аніживий анімертвий, тому, якзміязникла із очей, йкаже: «Іонукам, й правнукам замовлюніколи непохвалятисясвоєюхоробрістю перед гадюками» (>Олександрівськийповіт).

>Якщохтось прислужитисягадюці, вона незалишитьсяневдячною.

>Діставшивідставку,поверталися двасолдатизіслужбидодому — один верхи на коней, адругийбезкінний.Застала їхньогоніч у степу.Прокидаються смердотівранці, ібачать:облягла їхнінавкілзмія — такавеличезна, як гора.Сидять смердоті в цьому страшномуколі іплачуть. Колізненацьказміявідкинулатрошкиотакубік хвостика. «Ну, —кажепіший солдатів до іншого, —ти — із конем, то драпай,може,втечеш».Щойно тієївиїхав,зміязнову замкнула коло.Потімрозвернулася вся і нукланятися іпищати — от-от мало незабалакає та раз в раз кличі солдата за собою. Солдатякось вже там подавшиїй знак, щозгоден. Вісьзміяполізласобі, а й за нею, за нею.Прилізла донори й якзапищить! А ізнори яквискочить другазмія, і давай смердотібитися. Солдатприцілився йвправнозніс головутій, Якавискочила ізнори. Другазмія давай тодікланятисяйому тадякувати.Потімшвидкопоповзла іназдогналадеськрамаря (>торговцякрасним товаром), убила його і пригналасолдатові коня із возом (>Олександрівськийповіт).

Такрозповідав сам солдатів про своющасливупригоду; але йнічка темна,требадумати,повідомила бменшпоетичну, заті болеевражаючуповість провдавано-чудеснупояву внього коня із возом,навантаженимкрамом.

>ГадюкиінодієзнаряддямкариБожої. Одна матір часто ходилапровідувати своюзаміжню дочку, йсвоїмивідвідинами,зрештою,набридлатій.Якось разприйшла вон за годину, коли дочка спала.Прокинувшись йпобачившиматір, дочкарозсердилась,вилаялаїї і сказала: «І чого лише вон тутвештається!» Матіпішлазісльозами, а дочказнову заснула. І снитисяїй,начехтоськаже: «>Піди до садка йвізьми там двасувої полотна».Прокинулась вон,пішла до садка — йсправдіпобачила двасувої полотна. Узяла вона їхнього,повісиласобі наплечі і зазнала.Раптом із тихийсувоїв полотнаутворилосядві гадюки, котрівп'ялисязлійдочці у грудях й геть приросли донеї, так що було бнесила їхньогоодірвати. Так вона і померла із гадюками. II,кажуть,міг бівирятувати від гадюклишетакий Чоловік,якийпротягомусього життя неївм'яса попонеділках йвівторках (>Старобільськийповіт).

>Літературнимджереломцієїоповідієсхідніоповідання «>Римськихдіянь» («>СевіаКотапогат»), атакожоповідь,вміщена в одномуруськомурукописі, де рользмій перенесено на жабу, акаріпіддано не злу дочку, а лютогосипа.Змістоповідіцієї, щомає заголовок «Про ті, якшануватибатьків й незневажати їхні»,такий. Живий уНімеччинібагатий Чоловік, щомавєдиногосина. Утій жмісцевості живийінший Чоловік,вельможний, вякого бувєдинадонька. Ізапропонуваввін томубагатомучоловіковівидати за йогосина свою дочку, але й заумови, щобагатійще за життянадастьсинові вповнерозпорядження всесвоємайно.Багатійприйнявпропозицію, записавши насина всесвоємайно йодружив його іздонькою вельможного. Алі сін недовго после цогошанувавсвоїхбатьків: начетвертийрік, ізнамовидружини,вінодселив батька іматір вокремийбудиночок,збудованийбіляворіт його дому, івидававїм такі малі наутримання, що смердотізмушені булитерпіти голод йнестатки вусьому.Якось матір,сидячипротивіконсинового дому,побачила, що всинасмажили гусака наобід.Вона сказала проце старомусвоємучоловікові.Старий прийшов у господовісина.Угледівши його, сінзвелівсховати гусака. Батькоповернувся до собі убудиночок ані ізчим,оплакуючи своюганебнустарість. Колі батько прийшов, сінзновузвелівпоставити гусака до вогню. Та колизібрались було бзняти гусака, наньомуопинилася страшна,здоровенна жаба,завбільшки із самого гусака. Сінузявякесьзнаряддя іхотів було б нимскинути жабу; але й жаба,лишивши гусака,стрибнулайому наобличчя й такуп'ялася внього, щонесила було бвідірватиїї.

>Якщоніхто непобачить гадюкипротягомдванадцяти років, тонеївиростедванадцятьголів, аякщоніхто непобачитьтридцять років, то вонвиростезавбільшки ізкобилу (>Старобільськийповіт).Якщо гадюка, котраживе вземлі, не так на світло Божийупродовжтридцяти років, й доти ж,якщопротягомусього цого годининіхто непотривожитьїї влігвищі і гадюка нечутимежодного звуку, то ізнеївиросте полоз (>Вінницькийповіт), чижовтобрюх. Так обставивши народпоходження полоза,мабуть, бонинівкрайрідкозустрічається на територї України (устепахНоворосії й внедоступнихскелях понадДністром). Полоз (>Егух)належить допідродинипсевдоногих (>Воіпе),саме доудавовихзмій й, якусіудавові,неотруйний. У народних українських легендахвіннабувфантастичнихрозмірів й характеру. М. Левченко говорити: «УХерсонськійгубернії ячув про них (>полозів)доволі багатооповідей:наприклад, Меніпоказувалистаровинну могилу, де внорі живий полоз,якийвикрадав ягнят, аоднійброшурі мало не проторгівлю вНоворосії на початку цого (XIX)століттярозповідається, що увисочезнихбур'янах устепахНоворосії, доки непочалирозводити унезліченнійкількостішпанськиховець, водилисятаківеличезніполози, котрінібитоволів душили;однак задостовірність такогосвідчення не ручаюся.Менілише якщо вжиттівипалобачити живого полоза;це було б в степу, вАнаньївськомуповіті;змія лежалакроків за 15 від шляху,яким яїхав;прокинувшись відстукотуколісмогоекіпажа, вонпідняла голову на аршин відземлі. Колі я доручившизупинитися,щобближчероздивитися, тозміяпоповзла, й за годину ямавзмогу доброїїрозгледіти:завдовжки вонавидалася, заокоміром, понад 5аршинів; головазавбільшки ззігнуту пензель рукидорослогочоловіка;тулубзавтовшки із руку.Кольорусірого ізжовтавимполиском,начезмащенаоливою.Трапляютьсятакізміїнайчастіше понад Бугом,середскель.Найбільшіекземпляри Бачили наостровіБерезані, чи Ада, що вЧорномуморі,неподалік Очакова»*. На Україніговорять, щополювати на полозатребапогідної,сонячноїднини, йякщовінпоженеться залюдиною, тотікатислідпротисонця, якузасліплює полоза своїмблиском.Убити полоза можна лише до тогоразі,якщо лантухавлучить убілуцятку под горлом. УКишиневі живий одинкаліка-жебрак, ногиякого булиполамані полозом. Жебракцейраніше був чабаном.Сидіввінякось укуренібіляхвороївівці,зненацька нанього напавши полоз, обвивши його інеодмінно задушивши бі,якби чабану непощастиловбити полозаґирлиґою.Здихаючи, полоз так бивши хвостом поземлі, що націлийлікотьвибив яму.

>Розповідаютьтакож, аби полозсхопив уполі одного молдаванина,обгорнув його хвостом йпочавтягти за собою. дорогоютрапивсядругий полоз,якийудавився рукоюмерця, вивши йвсіляконамагавсявивільнитисвоє горло.Молдаванинвийняв руку із його горла. Полоззнову тоді потяг його впечеру, давшилантух ізхлібом імішечок ізгрішми яквинагороду задопомогу,надануполозові, щоудавився рукоюмерця, йвідпустив.

>Мабуть, тут ми маємосправу ізваріантомнаведеноївищеоповіді солдата, дейдеться про гадюку. Такихфантастичних легенд прозмій удавнину було бдуже багато;чимало ходити їхнього ународі ідотепер. Убільшостіцихоповідей полоззмальовується яктакий, що всепожирає й всезнищує.

>Назву «гадюка» взагальномузначенні цого слова на Українівживаютьще і тоді, коли мовайде провужа.Частіше заіншівиди тутзустрічаються:вужчотирисмуговий (>Coluberquaterraiatus,Elaphiscervone,Coluber,Tropido-nomus,Ntrixelaphis,Elaphisquaterrcliatus),водянийвуж (>Tropidonotus),звичайнийвуж, чивужак (>Tropodonotusnatrix,Colubernatrix,scutatus,ponticus,minutus,niger,Natrixtorquata,persa,Tropidonotusater,persicus,scutatus,torquatus,minax,murorum).Цього порівнянобезневинногоплазунашанують ународі йкажуть, що деплодятьсявужі, там якщощасливе життя —багатство (>Харківський,Проскурівський,Житомирський таіншіповіти).Хтовб'євужа, томузапишеться сорокгріхів (>Старобільськийповіт).Хочулюбленоюздобиччювужаєжаби, тавін не проти того,абиполасувати і молоком,якщойомувдалосяраз-другийскуштувати його. На цьомуспостереженніґрунтуєтьсядужепоширене на Україніповір'я, абивужіссутьвим'якорів йвзагалідужелюблять молоко, хоч такимоповідях часто багатотерпить й саму природувужа. Так, самірозповідають, щоце —звичайний великийвуж;живевін ухаті,десь подприпічком. Колідітямдадуть молока,виповзає івін йтакожлізе до миски.Дітиженуть його,б'ють ложками поголові; тавужлишпищить й незаспокоюєтьсядоти, докийому недадутьнапитися молока.

>Дехто говорити, щовужцей — із рукузавтовшки ікуций,мовобрубаний, як колода, із великоюкруглою головою,подібною додитячої. Живєвіннадворі, і колиссе корову, тообвиваєтьсянавколооднієї ізїї задніхніг.Якщотакувподобанувужем коровупродати, то "за нею іде івуж,свиснувши при цьому такголосно, що тих,хточувцей свист,неодміннооглухнуть.

>Нарешті,дехто стверджувати, щовужцейявляє собоюякесьособливечотириноге,подібне докішки,покрите, як йвсякавзагалі гадина,лускою, доти ж — іздовгим, як уящірки хвостом й із головою,схожою надитячу. Живєвіндесь угноївні,поблизувподобаноїкорови, й коли нессеїї, то спіти. Корова, якоївподобаєвуж,надзвичайнодобротна йдаєвдвічі, бо і понад заінших молока.Якщо такоговужавбити, тоздохне і корова,бо і вона,зі свого боці,також любити його йскучає його понад, ніж зателятком; чи жїїпочнутьссатиіншівужі й остаточнозіпсують (>Старобільськийповіт). М.Грінченко записала вХарківськійгуберніїтакуоповідь проссаннявужемкорови воднієїмолодиці.Молодиця ця не зналазовсім, щовужссавїї корову, іпішлаякось раздоїти.Раптомбачить —вінобгорнувсянавколооднієї з задніхнігкорови йссеїї.Молодицявдарилавужа, івінуразполізсобі вльох, де,виявляється, живий.Молодиця,подоївши корову,процідила молоко і зазнала його вльох. Колі воназійшла вльох,вуж впавши нанеїзістелі льоху,обгорнувсянавколотіла йпочавїїссати. Коли вонапотім неробила, до кого ніхто незверталася задопомогою, — невідвалюється віднеївуж. З ним то й померла, — йлиш тодівужвідпав. Короватакожперевеласязовсім.

>Ці іподібні перед тимоповіді провужівмимоволінаводять на думку, що увиглядівужа вдавнинууявлявся домовик. ЗасвідченнямГерберштейна, уЛитвішанувализмійгивоїтів,тримали їхні воселі, приносилиїм ударунок молоко, сир,яйця і курей.Кромер говорити, що вПольщі дозволяливужам йвзагалізміямселитися вдомівках подпіччю ішанували їхнього, якпенатів. Грекиутримувализмій вАфінськомуакрополі й вбагатьохіншихмістах,оскількиуявлення прородинних йродовихпенатів задавніхчасівпоширюване було б націліміста таобласті.

>Уявлення провужа, як прочотириногого, могловиникнутизіспільноговірування на Україні прозмій, заяким смердотімаютьнібитоприховані ноги —випускають їхнього лише тоді, колипотрібнобуваєтікати,якщозагрожуєнебезпека.Нігцихніхто,звісно, небачив, таякщо —кажуть —кинутизмію увогонь, то вонпокаже їхні. Вісьчомудітлахи,тільки-нознайдутьзмію,одразу жнамагаютьсяобкластиїївогнем —певні, що вона,рятуючись від них,неодміннопокаже своїтаємничі ноги.

>Міжіншим, процеє на Україніціла низька легенд,першоджерело які —книжніапокрифічнісказання про Ноя; але й процілегенди мовапопереду, урозділі провсесвітній потоп. (Вочевидь,цейрозділ автормавнаміропублікувати в 2-готомі. — прим.). Легенди,подібні доцих,щедужчезакріпили у тойповагу довужів, котракоренилася накультізміївзагалі, щобезсумнівно був у всіхдавніхарійськихнародів,зокрема й в слав'ян.Першемісце урозвитку культузмійслідодвестидавнім грекам, котріповажали їхні, якдочокземлі,матерівсього живого, що стализгодомїї символами.Змійпоміщали у храмах Аполлона йАсклепія. Учасизанепаду вАполлоновомухрамі, вЕпірі, буливіщізмії, взалежності відапетиту якіробилисяпророцтва.Асклепій, сін Аполлона, боглікарства іцілительхвороб, бувнавченийзміямимистецтвамолодити старих йвоскрешатимертвих:якось раззміяобвиласянавколо його ціпку;Асклепій вбившиїї, але йвиповзла другазмія,тримаючи вротіневідомезіллячко,доторкомякого і воскресилавбиту (>Асклепій томузавждизображувався з посохом,обвитимзмією;є іособливий видвужа —Ескулапіввуж,ColuberAesculapii,flavescens таін.). Культзмії ізСтародавньоїГреціїперейшов до римлян. Зачасівреспубліки, законсулівФабія і Брута, уРимілютувала чума.Абивідвернутиепідемію,римлянивідрядили доЕпідаврапосланців зазображеннямЕскулапа.Посланціповернулися і привезливужа,який самуповз наїхнійкорабель, й вякомуримлянивизналивтіленого бога. На томумісці, депривезенийвужвиліз до берега, було бспоруджено храмЕскулапові. (>дониніще,кажуть, можнабачити тамзображеннявужа у дитсадках одногомонастиря,присвяченого святомуВарфоломію.).

>ЗанісшисвященнихзмійАсклепія усереднюЄвропу,римляни разом із тім,цілком природно, занесли іпоширили тут йлегенди проїхнєцілющезначення, котрі, запосередництвомлітературноговпливулікарськихпорадників, «>травників» й «>зільників» проникли тоді й вепічну народнупоезію.Принаймніосновнікласичніуявленнязнайшлисобіповневідображення увіруваннях всіхслов'янських народностей. То в «>Номоканоні,сирічзаконоправильнику»,виданомуЗахарієюКопистенським уКиєві 1624 року,зустрічається йпрямесвідчення, що укра-їнські знахаркиприкладализміїнушкіру до очей чизубів увипадкухвороби. УСтаробільськомуповітілиновище гадюкиносять нашиї, атакожпідкурюються ним од лихоманки; віншихмісцяххворих налихоманкупідкурюютьзасушеноюзмією (>також —кажаном,гніздом ремеза —рідсиниці —Paruspendulinus,засушеноюжабою).Особливоцілющезначенняприписуютьголовізмії.Інодітримаютьвдомаякуськісточку чичерепашку, щонагадуєформою ірозмірамизміїнуголівку,вірячи, що смердотіприносять удімздоров'я.Такіповір'язустрічаються вказках,піснях таінших народнихтворах — українських,великоруських,словенських,чеських,болгарських йсербських. На думкуавстрійськихсербів,зміїсаме інавчили людейлікування,оскільки смердотіволодіютьзнаннямцілющих трав. У одномустаровинномулікарськомупораднику про травупопутник (>Plantagomajor L.) говоритися: «>Розповідав,мовляв,венеціянин,торговий Чоловік;випалойомудорогоюїхати ізкрамом на возахважких, йзмія,мовляв,лежить на шляху, й черезнеїпереїхаввіз, й тутїї затерло, й вона,мовляв, померла. І другазміяприповзла і принесла вротіпопутник та панеїпоклала, йзмія,мовляв, ожила іпоповзла». Урозділі «Українськілегенди таперекази пронадприроднихістот» ми навели уже легенду про ті, як один Чоловікпотрапив допесиголовців й,змушенийготуватиїм дляїжізмій,скуштував цогоїдла і сам, йвідразу жпочаврозуміти силу трав. Надодатокнаводимо тутще однуподібну допопередньої легенду,записану вОлександрівськомуповіті. Живийсобі один пан, й був унього кучер.Якось раз тієї татпоїхав із кучером уліс йспіймав гадюку.Привізвінспійману гадюку іпочавїїварити.Вариввінїї,варив, а тоді воду, вякійварив,вилив на траву — трава то йзайняласяраптомполум'ям. Ставшивін тодіваритизнову. Згодомзновувилив воду на траву, трава і цого разуспалахнула. Давайвінварити ту гадюкувтретє.Вилив воду — трава негорить. Узявши тоді панзварену гадюку іпочавїїїсти.їв,їв — всез'їв, самлишкісточкипозалишалися. А кучер усє тібачив, щоробив пан. — «Ну, —думаєсобі, —якщо панїв гадюку і не помер,посмокчу я хочкісточки — длячогосьвін таїв жїї!»Посмоктав кучеркісточки — ібайдуже.Невдовзі тому панзновїде із кучером уліс. Коліприслухаєтьсяоце кучер й Боже, Боже Ті мой! Уся трава,чуєвін, говорити! Однакаже: «Я вісь від того», друга: «Яоце від того». Та: «Я від вісьтакоїхвороби», а та: «Я від вісьтакої».Збокуотакстоїтьбуркун (>MelilotuscoeruleaLam.) йкаже:

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація