Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські легенди та перекази про диких птахів


Реферат Українські легенди та перекази про диких птахів

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат на задану тему

Українськілегенди таперекази про дикихптахів


>Щодо диких йхижихптахів, то легендах продеяких із них можна непомітитизалишків так званоготваринногоепосу;решта легендє плодомпростоїспостережливості народу;проте як у тому, то й в іншомувипадкупомітнийвплив справилазі свого боціще іапокрифічналітература.Легенд про диких йхижихптахівзбереглосячимало.Зупинимося нанайголовніших із них.

Одним ізнайшанованіших, так бімовити, на Україніптахівєластівка (>сільськаластівка). Це —Божа пташинка (Київськийповіт).Створена вона Богом зземлі (>Ушицький таЛітинськийповіти) Благословившиїї Господь свої, що коли ">жиди"розпинали Христа,ластівки крали у якихцвяшки (>Проскурівськийповіт).Якщоластівкав'є подчиєюсьоселеюгніздо, тоцепередвіщаєщастятійродині (>Старобільський таЛітинськийповіти).Розорятигніздоластівки чи "дерти"їхніяєчка —гріх: всеобличчя увиннихвсіється веснянками,подібно доцяток наластів'ячихяєчках (>Літинський, Київський таСтаробільськийповіти).Більше того,ластівка,щобвідомстити,попсує корову, для чогопролетить подкоровоютричі — молокопочервоніє й його стані такі малі, щонавітьтеляпропаде із голоду (>Старобільський йНовомосковськийповіти).Хторозоритьгніздоластівки йвб'єїїпташат, в одного вон спалити хату,принісши із поля вогню (>Харківський йСтаробільськийповіти).Щобвивести ізобличчяластів'ячеряботиння (веснянки),потрібно, якупершенавесніпобачишластівку,вмитися молоком йвтертися тім рушником, вякому носилисвятитипаску, — не лишезійделастів'ячеряботиння, а істанешбілолицим (>Старобільськийповіт).Або: колипобачишупершенавесніластівку,требатричісказати: ">Ластівко,ластівко! Натобі веснянки, дай Менібілянки!" (>Подільськагубернія).Декотрі,побачившивпершенавесніластівку,берутьз-підправої ногиземлі іпомічають,якогокольорутрапиться внійвовна:такоїмасті й худобутребатримати (>Старобільськийповіт).Якщоластівкираптововідлітають ізякої-небудьмісцевості, то тамсліднеодмінночекати мору на людей (>Літинськийповіт).

>Якщоластівка ">напаскудить"комусь на голову, то голова в тогочоловікавкриєтьсяшолудями (>Літинський йКанівськийповіти).

>Восени (вЛітинськомуповіті 26вересня — застарим стилем. — Ред.)ластівки невідлітають натеплі води, увирій, азчеплюються лапками одна за,утворюючидовгувервечку, й, заякусьпровину,замерзають націлу зиму уводі. Анапровесні, колискреснекрига йзігріється вода, смердотіоживають йлітаютьпотім аж доЗдвиження. Неодноразово,буцімто,витягуваливзимку неводамицілів'язкизчеплених одна ізодноюмерзлихластівок (Київський,Таращанський тадеякііншіповіти).

>Природнебажанняпояснитидеякіособливостізовнішньоговиглядуластівки таїїсутоідеальнусімейність породилоособливудоситьзворушливу легенду пропоходженняластівок ізпалкозакоханиходне воднечоловіка іжінки (>Олександрівськийповіт). Жилисобі,кажуть, Чоловік йжінка. Чоловік одного разу щосьрізав йзабруднив рукикров'ю, ажінка за годинупідійшла і то йв'ється колонього. Чоловікузяв II запідборіддя ілагіднопромовив: ">Ластівко, —каже, —ти моя!" — й при цьомупоцілував.Тієї жмиті смердотіспурхнули іполетілиластівками.Оце через ті, уластівки і видно подгорлечкомчервоненькуплямочку.

Неменшоюповагою ілюбов'юкористуєтьсяластівка й віншихнародів. УЧехії таНімеччині вонзветься ">пташкоюБожоїМатері";вважаютьдоброюознакою,якщоластівкавлетить увікно.Розоритигніздоластівки чивбити II — тяжкийгріх (>Німеччина таІталія) й, як кара заце, вкорівтієїлюдини, щорозорилагніздо, молокообертається на притулок чи ж йзовсімпропадає (>Угорщина йНімеччина).Давніписьменникисвідчать, щонавітьхижі птахивважаютьластівкусвященною. УАрріана —ластівкапопереджує ОлександраМакедонського пронебезпеку.

УДагестанірозповідають, щобогатирізаснували аулЦудаха із такого приводу.Зупинились смердоті одного разу на томумісці наночівлю йввіткнули прапор у землюбіля своговогнища.Прокинувшисьуранці,богатиріпобачили, щоластівкиносять землю накінецьсписа, доякогоприкріплено було б прапор,лагодять наньомусобігніздо.Вчені пояснилице як добрознамення, йбогатирівирішилиоселитися тут.

Намонгольськомусходіє такачудова легенда, щоявляє собоюсумішдекількохказковихмотивів наапокрифічнійпідкладці йзмальовуєластівку великоюблагодійницею родулюдського. Колівсемогутнім Богомпризначено було б пророкуНоєві, ганьби якщо з ньогоблагословення,мандрувати вковчезі по водах, щопокрили всю землю, шайтан (>диявол), озирнувшись намишу,всіляконамагавсяшкодити людям йзвірям, котрі були вковчезі.Вінзнищувавзапаси,псувавмайно й,нарешті,замисливпогубити весь ковчег,потопивши його у водахвселенського моря. Для цого,забравшисьякомоганижче, аж на дно ковчега, шайтанпрогриздірку вднищі його. Водаринула, й ковчегпочавшвидконаповнюватися водою.Змія, що був відразу, заткнуладірку хвостом й сталаголоснокликати надопомогу.Першоюприбігла тоголементкішка, Яка,дізнавшись учомуріч, нечекаючи приходу пророка Ноя, ганьби якщо з ньогоблагословення,з'їламишу.Винуватця було бзнищено, а томукарати було бнікого;залишалосьвинагородитизмію. ">Змерзла я", —промовилазмія. ">Потерпи, —відповів пророк, ганьби якщо з ньогоблагословення, — колизупинимося наземлі, проси в мене дляїжінайсолодшоїкрові, й я дозволютобігодуватися нею". — "Пішли комарадовідатися, котра притулокнайсолодша,бо Мені не можнавідлучатися".Довголітав комар. Ковчег вжезупинився.Скуштувавшикрові всіхзвірів,гадів йптахів, комарпокуштував йкровілюдини. ">Солодкістьїїще і тепер явідчуваю наязиці", —кажевінластівці, що летіланавстріч,показуючиїйязика.Почувшице,ластівкаболячещипнула його заязик, й комар неміг говорити, а лишепищав; заньогож-доказалаластівка, щонайсолодшу притулокзнайдено комаром ужаби. — ">Амінь. Аллах —акбар!" —вигукнув пророк, ганьби якщо з ньогоблагословення.Звідтодіпризначенозміїгодуватися жабами, аластівку засвійпорятунок людинабереже всвоєму домі разом ізїїгніздом йпташенятами.Зміяхотілаз'їстиластівку заїївитівку,схопилаїї за хвоста; таляйляк (>лелека)віднявїї взмії, котравстиглалишевідкусити уластівкикінчик хвоста.Досі можнабачити вкожноїластівкивикроєний зубамизміїхвіст.Кішка хоч й сталадомашньоютвариною, але й ітеперзберігає все лукавство шайтана,якого вонпроковтнула.

>Ляйляк — священнаптиця,це ідитиназнає.Зміядосі неможезігрітисякров'южаби; велика заслугаїї передправеднимНоєм, ганьби якщо з ньогоблагословення, та,мабуть,гріхїї перед Адамомщебільший.

>Такою жблагодійницею родулюдськогопостаєластівка й влегенді,записаній у 1883році наостровіЛесбосі,поблизуберегівМалоїАзії,зіслів одного молодого черкеса, й котраналежить до великого циклу легенд про Соломона.Мудрийцар Соломон, сін Давида,розумівмову всіхптахів йрослин йпризначив всімтваринамїжу.Зміївінпризначив дляпокорму притулоклюдини. Люди сталижалітися, що скорозагине весьїхнійрід. Соломонзібрав всіхзвірів й,вислухавшискаргулюдини, відправивши комарарозшукати длязміїтварину ізнайсолодшоюкров'ю. Черезрік —новезібраннязвірів. Комарзустрів на шляхуластівку йкаже донеї, щовінвважаєнайсолодшою притулоклюдську. Ластівкавирвала вньогоязик й увідповідьСоломонові комарміглишепищати — кс...кссс... Ластівка сказала, що комаронімів, таначебтовстигсказатиїй, щонайсолодша притулок ужаби. І жабу було бвіддано вїжузмії.Невдоволена такоюпереміноюїжі,змія кинулася наластівку, але й тавипручалася йзміївдалосявискубти внеї лише середину хвоста. Через людейлюблятьластівку і нерозоряютьїїгнізда.

Змонгольського одразу ж,слідгадати, легенда проластівку, якблагодійницю родулюдського, проникла до відома нашихвотяків, щоставляться доластівки із великоюшаною йвважають, що вон приносити з собоющастя; томувотякивлаштовують поддахамикуалигнізда ізберестянихящиків дляластівок йніколи невбивають їхнього,боячись, що їхньогонеминучеспіткає зацевелике хвацько.

>Колись наземлі живийстрашнийзмій,якийжививсякров'ютварин.Змій відправивши комаракуштувати утварин притулок;язик у комара того годину бувдовшим, ніжтепер. Комар,помандрувавши по світу,повідомивзмія, щонайсолодша притулок у коня.Змійпосилає його напошукивдруге. Згодом комарприлітає ікаже, щолюдська притулоксолодша за притулок всіхтварин наземлі. Невстиг комарскінчитимови, як доньогопідлетілаластівка івідірвала вньогоязика,щобвін не мовивши налюдину. Комарзлетів йзапищав.Змійрозгнівався наластівку йсхопивїї захвіст. Ластівкавирвалась з рук (sic!)змія,лишивши у яких середину хвоста. Ізалишився властівкихвістназавше в такомувигляді, вякомувінниніє.

>Горобці (>сірий,домашній —Passerdomesticus)виникли ізчортів, йвзагалігоробці — проклята Господом пташинка (>Ушицький таіншіповіти). Пропоходженняїхнєє вЛітинськомуповіті такаоригінальна легенда. ">Жиди"постійнотримали йтримаютькіз.Колись смердоті так їхні любили, щонавітьпослідкозячийховали у свої пуховики. У пуховикахпослідцейзігрівся, й ізньогозродилисьгоробці.

Ос-кільки ">жиди", заукраїнськимнароднимвіруванням,підпорядкованібезпосередньодияволу, то ігоробців не можнаназватиінакше, як ">чортовимнасінням". "На Семена" (1вересня — застарим стилем. — Ред.)горобцізбираються вочерет, йчорт їхніміряє тут - наміркичетверики.Насиплемірку із верхом, й тоді ">зчеркне": стількигоробцівопиниться понадміркою, тихийчортвипускає за грати, а котрізалишаються вмірці, тихийвінзабираєсобі (>Київськагубернія йЛітинськийповіт).Самезібраннягоробців "на Семена" (>приблизно за годинугоробцізбираються удоволівеликізграї)зветьсягороб'ячою радою.

>Прокляття Богомгоробцівтіснопов'язується ізрозп'яттям Панове на хресті. Процеєдекількадоволіблизьких,зрештою, заосновним своїм мотивом легенд. УМаріупольськомуповітікажуть, що колирозпинали Христа, тогоробці гукали: "Живий! Живий! Живий!" ">Жиди"почали тодіще ізбільшоюжорстокістюмучити Христа. Заце Господь проклявши їхнього й недозволивїмвідлітати взимку втеплікраї.Восени, колибувають ">жидівські купки", тоді ігоробцілітаютьтакож купками.Взимку їхнього багатогине.

УселіМикольськомурозповідають, що колирозіп'яли Панове, то, на хрестЙогосілодвоєгоробців —червоний (>червоноголовий —Passermontanus) тасірий. Червонійгукав: ">Помер, помер!" Асірий (>звичайний, наш): "Живий, живий!"Тоді один із вояків ударивши Спасителясписом у бік. Заце Господь проклявшигоробців, не благословивши їхні уїжу (>хочадехто іїсть) й переплутавши їхнього,щоб смердоті не ходили поземлі, астрибали.

УселіБіло-Куракиному того жповіту записанотакийваріантцієїлегенди.Горобця прокляте свої, що коли ">жиди"розіп'яли Христа, тогоробець раз в разгукав: "Живий, живий!"Розбійникиповернулися й забили Господузалізнийцвях усамесерце (услободіКризькійкажуть, щогоробці,крім того, приносили ізалізніцвяхи,якими ">жиди" прибивали дохреста Спасителя). Томузалізнимицвяхами "й Боже якгріх" (>дужегрішно)збиватидомовини, ">склепувати"ікони йкріпитиіконостас.

УПівденнійРосії прогоробцівкажуть так.Горобці —прокляті Господом птахи. їхньоготребавидирати ізгнізд, бо смердоті говорили "живий", коли ">жиди"прийшлиподивитися, чи помер вже Христос. Так бі ">жиди" і було невідомо,якби не сказавшигоробець, ащойногоробецьмовив: "Живий, живий",одразу ж один "жид"узяв та іпрохромивсписомбокиІсусу Христу.

Для шкірного,сподіваємось,цілкомзрозуміло, що усітакілегенди,ґрунтуючись наапокрифічнихоповідях,водночасскористалися із тихийзвуків, котрінайчастішевидаютьгоробці, й котрісправдідужесхожі слову "живий".

>Вбачаючи вгоробцяхпородженнячорта,вважаючи їхньогофізичними, так бімовити,винуватцямихреснихстраждань йнавіть смерти Спасителя, народ переносити догоробців вельми ворожко.Діти нещаднорозоряютьїхнігнізда,всілякомучатьгоробців, — йніхто незупиняє їхнього у цьому. А "жидам"горобціначебтонастількимилі, ізуказанихвище причин, що колиспіймаєшгоробця іпонесеш до "жида", тієїнеодмінновикупить його.

Напротилежністьгоробцю, невелика пташинкапосмітюха (>справжні подорожники, із родинилісовихспівців —Calcarius)користується на Україніпошаною, але йчому —невідомо. УСтаробільськомуповітікажуть, що коли лишежайворонки неприлетять на Сорокмучеників (9березня — застарим стилем. — Ред.), тоді нихспіваютьпосмітюхи, за щожайворонки, после того яквродить збіжжя,маютьдатипосмітюхамміркупшениці.

>Іншамаленька пташинка —волове око, чиволове очко (>коров'ячийжовтушник —Agelaeuspecoris) —такожкористується на Україні неменшоюпошаною:гніздоцієї пташинкигріх "дерти",інакшеосліпневіл (Київськийповіт).Такеставлення народу доволового ока,цілкомімовірно,пояснюєтьсянадзвичайнозворушливоюлегендою про йогопоходження, Яказбереглася,міжіншим, уГаличині, якуламокдавньоарійськоїстаровини.Маленька пташинкаця,кажуть люди,виникла іздитинчати, якудуже любило свогорідного батька. Давно,дуже давно ужеминулосяце.Напали на селотатари,спалили усіхати, а людейповбивали.Вбили і батькацієїдитини,тулубвикинули навигін, а голову закопалидесь под судомами. Це томуволове очко істрибаєзавждипопідкорчі ізірковсюдивидивляється,розшукуючи голову батька,щобпоховатиїї там, депохованотулуб. Однак йдосініяк неможезнайти.Колисьусе-такизнайде воно та голову свого батька,поховаєїї — й тодізнов станілюдиною.Волове окорозуміємовулюдини й, колихтосьпокривдить його,жорстокомститься свої.

Ті, що на самом деле легендацяєуламкомдавньоарійськоїстаровини, можнапересвідчитися надужесхожій ізнаведеноюлегендоюіндійськійказці. У одного царя було б багатосинів. Зменшимсином батьки злеповодилися; автім,лишецей сін й бувдобрим талагідним.Він одинлишився прибатькові, коли тієїзазнавпоразки вбитві йвтік.Під годинуутечіцар йцариця від стоми ізнемогипомерли, йцей сінтурботливопоховав їхнього.Сонце,зворушене такоюсинівськоюлюбов'ю,перетворилоюнака на прекрасного птаха ізгребенем.

>Перетвореннялюблячихдітей наптахівможе бутипояснене тім, що засивоїдавнини символомдитячоїлюбові бувсаме птах, як процесвідчатьрізнідавні ісередньовічні ">фізіологи".

>Щодо дятла (>справжнійзозулястий —Dendrocopus; нашзвичайний, чи великийзозулястий —Dendrocopusmajor,Picusmajor,cissa таінші)такожєпереказ,записаний П.Кулішем,начевін бувранішелюдиною, апотім Бог так давши, щовінперекинувся на птаха. Автім,є ііншийпереказ, аби дятелвиник зземлі, а що зземлі, то — від Самого Бога.Кажуть, щоякбипослухативночібілягнізда дятла, то можна було б бвиразнопочути, яквінстогне:це в дятла головаболить від того, щовінцілоденнобезперестанкудовбає дерево.

>Якщо дятелстукає врігчийогось дому, тоце —передвістя смерти. Цеповір'я,відоме й в галичан,належить дочасівсивоїдавнини, коли дятелвважавсязловіснимптахом.СвятийЕпіфанійпорівнює дятла іздияволом. За словамиПлінія, дятелсівякось на голову претораЛюціяТубера у тому годину, коли тієївиконувавсвійсуддівськийобов'язок, іповідав, щовітчизна йогозагине,якщовін, дятел, не якщовбитий; аякщоЛюційТуберуб'є його, тоневдовзі сампомре.ЛюційТубер,люблячивітчизну,поспішивубити дятла, й скоро после того сам помер.

>Пліній через тівважав дятла пророкуємоптахом.

Сорокопуда (>сірий —Laniusexcubitor;малий —Laniusminor)гріх "дерти" зсутопрактичнихміркувань:він ">тягне за курми" —б'єкібця (Київськийповіт).

>Щодосолов'я (>справжній —Lusciola;курський —Lusciolaphilomela;різноголосий —Lusciolahubrida;степовий —LusciolaGolcii) уПроскурівськомуповітітвердять, аби вньогозовсім немаєзадньоїчастини —їївідірвав усолов'якліщ. Вісьчому соловей,боячись,абикліщ невідірвав унього іщечогось, не спітитеперцілими ночами й раз в раз співає: "кумкліщ".

Пропоходженнясолов'язнаходимо у П.Кулішатакулегенду-казку. Однадівчинадуже запалу всерцевужеві. Та і самазакохалася внього.Він йповізїї до собі у палац. Нанього палац був завісься зкришталю.Стояввін подземлею, вякійсьмогилі,абощо. Ну,звісно,старенька матірпопервахпобивалася задонькою. Та і як, на самом деле, непобиватися?.. Адонька — чиспізналася вона там ізвужем, чи неспізналась, але й, як бі там не було б,завагітніла й, коли наставши годину,розродиласяблизнятами —хлопчиком йдівчинкою.Обоє — як із воскувилились, уматір. А вон із собі був такагарна,мовквітка. Вісь, коли Бог давшидіток, вон ікаже:

 "як уженашідіти людьминародилися, те в людей йперехрестимо".Сіла в золоту карету,поклаладітоксобі наколіна іпоїхала до села досвященика.Ще карета недокотилася доцарини, аматері ужехтосьдоніс проце.Старазчинилагалас попри всі село,схопила косу та і доцарини.Бачить дочканеминучу смерть, та як заголосити додіток; а тоді ікаже: ">Літайте ж ві,дітки, пташинками по світу:ти,синку,соловейком, ати,донечко,зозулею".Випурхнули —соловейко у праві, азозуля — влівевіконцекарети. А карета, коней таінше все — не знаті де іподілися. Не стало ідоньки, лише понад шляхом на томумісцівиросла глухоюкропива.

Пропоходженнязозуліє ідокладнішалегенда-казка, Яка вціломудещонагадуєщойнонаведену.Купалисьякось у ставкудівчата.Виходять із води, йкожна сталабратисвоєплаття. Однадівчина — до свогоплаття, аж дивуватися, аньогозабравсявуж.Лежить,згорнувшись у клубок —ніяк не можнатійдівчинівзятиплаття. Коли тутробитимеш? Немає в щоїйвдягатися!..Тодіраптомвуж йкажедівчині: "Явилізу, та лише заумови,щобти бувмоєю, а невіддамплаття". як тут — завужазаміжіти?!Стоїтьбідолашнадівчинабіля води; стояла вона тамдоти, доки низкапішла до села.Нарешті, взяла вонасвоєплаття увужа ікаже донього: ">Піду за тобі,присилайсватів".Старости непримусили собідовгочекати. Подалаїмдівчина рушники. Вісьвідгуло і весілля. Чоловік небереїї до собідодому, акаже: ">Поживемопоки що утвого батька".

Чидовго, чи недовго так смердоті жили, лишеякось Чоловікзаявляєїй, щопіде тихсамемісце, де вон тодікупалася: ">Піду, —кажевін, — а колидуже ужезасиджуся там, топрийдештуди ігукнеш: ку-ку! ку-ку! ку-ку! — я зразу ж йявлюся до тобі. Атеперіду:требазісвоїмиріднимипобачитися.Бачиш, —каже, —ти несхотіла вмоїхрідних жити, а Мені без нихсумно".Пішов. Немає його і немає.Пішлажінка тихмісце, де вон колисякупалася із подругами. Приходити йгукає: ">Ку-ку! ку-ку! ку-ку!"Випливїї Чоловік, й зажили смердотізнову разом, як йраніш... Черезякийсь там годину Чоловікзновузбираєтьсяйти досвоєїрідні, ажінцінаказуєвикликати його із води,якщовін годиноюнадто ужезасидиться усвоїх.Тодізібрався йвтретєпровідати їхні. "І цого разу мене так самевикликатимеш;прийдеш до води іскажеш: ">Ку-ку! ку-ку! ку-ку!"Можетрапиться, щотепер я і невипливу до тобі. Та коли сам він невипливу, то надішлю свого приятеля.Схочешзі мноюпобачитися,сідай нанього, коливінвипливе, — приятельцей йвідвезе тобі домоїхрідних. Небійсясідати нанього:він мойщирийтовариш...Отожприїзди,благаю тобі, до мене. Априїдеш, то ми небудеш Мені зажінку і неповернешся уже досвоїхрідних, аперекинешся на птаха".

Несхотіла вонїхати довужаки,який бувїїчоловіком, — івідразу жперекинулася на птаха,полетіла, ітепер ">кукає".

УЛітинськомуповітізозулювважаютьперевертнемкнязівни.Закохавшись вякогосьмолодика,князівнадовгоприховувала коханнясвоє від батька,якийчомусьненавидів цогомолодика. Одного разузакоханісиділидесь разом, йкнязівна, впоривініжногопочуття, якуохопилоїї, сказалаобранцеві свогосерця: "Оти, моязозулько!" Батькокнязівнивипадковопочувці слова й в страшномугніві надонькупромовив: "Те ж читизозулею!"Князівна у той жхвилину іперекинулася назозулю.

УУшицькомуповітікажуть, щозозуля і чайкапоходять віддівчат, котріздумали було бполякати Спасителя. Рятівник,абипокарати їхнього,вирік,щоб одна із нихкукала, а другакигикала,поки світлосонця.

УОлександрівськомуповітізозулювважаютьпереверненою на птахавдовою, через що вона ігніздасобііноді нев'є.Нарешті,єщевірування,начебтозозуля стала ізжінки, Яка убила свогочоловіка і бувзасуджена свої Богом не матір парі іпоневірятися полісах.

УГаличинізозулювважаютьдівчиною,проклятоюматір'ю іперетвореною на птаха свої, що вона,бажаючиналякатиматір,заховаласяякось закомин іпочалакувать. Утій жГаличині записаноцілкомтотожну ізушицькоюлегендоюоповідь проперетворення назозулюпроклятоїбатькомкнязівни ідужепереробленийваріантцієїлегенди, заяким назозулюперекинуласякнязівна, проклятаматір'ю свої, що несхотілавийтизаміж забагатого князя.

Легенди про ті, щозозуляпішла ізлюдини-чоловіка (унімцівderkuckuk —чоловічого роду) чижінки, ідосіживі і узахідноєвропейськихнародів. Так,французикажуть, що взозулі був батько — Чоловікдужебідний; коливін черезстрашнінестаткивирішивповіситися,зозуля кинуласяшукати його. Азнайшовши, коливінповісився,дуже тужила. Ітепер вона не співає далі того години, коли батькоїїнаклав у собі руки.

З всіхптахівзозуляє одним ізнайпророчіших.Спочатку вон був лишедоброювіщункою якпровісницявесни іліта,найкращихпір року. При цьому,значеннядоброївіщункизозулязначноіншоюміроювтримала внароднійлітературізахідноєвропейській, ніж вукраїнській тапівденнослов'янській. Автім, на Україніскрізь заведено внародіпитатизозулю, колихтосьупершепочуєїїкування, стільки роківвінпроживе: стількиразівзозуляпрокує, скільки років —передбачається —проживе тієї,хтозапитує. Колізозулякує, то ізволечка внеї за годинувипадаєзернятками ">намисто", яку вон інанизує нагілочку (усімвідоміяєчкагусіні —кільцепряда).Якщо в того,хтопочуєвпершекування,виявляться вкишенігроші, то ми непереводитимуться вньогоцілий тієїрік. Вісьчомудехтонавеснізав'язує кроку (>гріш) у сорочку,щобзавжди бути при грошах.

>Частіше вукраїнськійнароднійпоезії — йнезрівняннорідше впоезіїнародівзахідноєвропейських —зозуляєзлоювіщункою. У українськихпіснях про смерть козаки його матір, сестра ікохана,тужачи,прилітають донього на могилузозуленьками.Куваннязозулі взаспіві ужезаранівказує насумнийзміст пісня. Заукраїнськими іпольськиминароднимиповір'ями, крикзозулі садомвіщуєпогану погоду, атрикратний надоселею — смерть господаря.Тривалекуванняпровіщаєпоганийрік тахвороби людей йскотини.

Зозулянезвичайнаще і тім, що взимкуначебто вона не самавідлітає увирій, анесеїї насобі одуд (>Ушицькийповіт).Повір'яцеєнічим непояснимим йпринаймнідивним: порівняномаленька пташинка — одуд —має нести насобідоситьвелику —зозулю. Чи не можнавбачати в цьомуповір'ївидозміненоголітературногозапозичення ізнаведеноїПотаніниммонгольськоїказки проперелітптахів? Журавель побивши маленькогобогоргоно івивихнувйому ноги. Колі птахизібралися впевний годину дляперельоту напівніч,богоргонозвертається перед тим із такоюпромовою: "Ві тепервідлітаєте, а де яподінуся,хворий й доти зсім'єю? Безгромади тутлишуся навірну зазагибель.Погляньте на менетеплим оком,батьки-добродії, івирішіть мою частку,поки невідлетіли". ">Еге ж,він правдукаже, —погодилися усі птахи... Ос-кільки в йогобезпорадностівинен журавель, товін ймає нестипокарання: нехайвіноднині ідовікутягає допівночі і тому засобі птахабогоргоно". Ізвідтоді приперельоті напівніч й томубогоргоносідаєжуравлеві горілиць. А журавель через тірідкодолітає додалекоїпівночі, бораніш заіншихптахівутомлюється,болетить ізвантажем наспині.

>Літературнезапозиченнявказаноговищеукраїнськогоповір'я ізнаведеноїмонгольськоїказкидоволіймовірне,оскільки і самамонгольськаназва журавля —лег-лег добуласяПівденнуРосію уформілелека, щопозначає,втім, собоючорногуза.

>Деякіповір'я проодудазагалом более чименшсхожі ізповір'ями прозозулю.Проте одудє багатозловіснішимптахом, ніжзозуля: начиємудворісяде одуд, особливоякщо при цьомуще ідовбатиме носом йкричатиме, тамнеодмінностанеться хвацько (крикодудадещо схожий на свої слова

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація