Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські легенди та перекази про комах, риб та раків


Реферат Українські легенди та перекази про комах, риб та раків

>Реферат на задану тему

Українськілегенди таперекази прокомах,риб тараків


1. Українськілегенди таперекази прокомах

світкомах уціломузнайшовсобідоволіблідевідображення в українських народних легендах тапереказах.Більшість з них,являючи собоюдрібніуламкизагально-арійськихкосмогонічнихпоглядів,водночаснабули порівнянопізнішехристиянсько-апокрифічногозабарвлення: адеякі, —дуже,втім,небагато — належати догалузі такзваних ">побрехеньок".

>З-поміж всіхкомахлегендиособливим ореоломоточуютьбджолу, доякої на Україні, як й уВеликороси,додаєтьсяепітет свята.

>Бджола (>звичайна —Apismellifica)відіграєдоситьпомітну роль укосмогонічних легендахрізнихнародів. Умонгольськихказках й встисломувигляді указкахпівденних слав'ян,греків йрумунів (уостанніх — як минуломувідлуннямонгольськихкосмогонічнихпереказів)бджоліприписується долянавіть у самомусвітотворенні. Українськікосмогонічнілегенди незбереглинічого такого пробджолу.Вонивідзначаютьлишенаступний факт, щоналежить доцієїсфери.Бджола просила Бога,щобпомиравкожен, кого вонавжалить. "Та нехайкраще саматипомиратимеш", —відповідавїй Бог нацепрохання... — "Ті,бджілко,вподібнишся досвічі і канону".Цейневиразнийпереказдоволіблизькоприлягає допереказукавказьких татар, дебджолапоєднується ззмією.Змія ібджолазвернулися до одного пророка ізпитанням: котра часткачекає ними? Пророквідповів, щозміязавждистраждатиме наголовнийбіль, та заце тієї, кого вона відчути,помиратиме, тоді як сама вонзалишатиметьсяживою; йнавпаки,бджола нестраждатиме наголовнийбіль, та коливжалитькогось, то самапомре.Професор М. Ф.Сумцов у цьомупереказікавказьких татарсхильнийбачитирешткидавньогокосмогонічногоміфа, щозберігся вдеякихсхіднихказках й легендах.Така,приміром,монгольськаказка, вякій говоритися, щоцар-птицяХан-гаруді надіслала двохптахів — ремеза іластівку й із нимибджолу на грішну землюскуштувати,чиєм'ясонайсмачніше. Колі смердотіповертались, їхньогозустрівбурхан (>монгольськийідол) й запитав,чиєм'ясонайсмачніше.Вонивідповідали, щолюдське.Бурхан,аби урятуватилюдину,умовив їхнього нерозповідати цогоцар-птиціХан-гаруді. Ремез йластівкапогодилися, й, непоклавшись набджолу,вирізалиїйязик.Тоді,прилетівшипершими доХан-гаруді, смердоті сказали, щонайсмачнішем'ясо узмії, якпорадивїмсказатибурхан.Невдовзіприлетіла ібджола, та на запитанняХан-гаруді моглавідповістилишенезрозумілимбунчанням.

Умонгольськомуваріанті рольбджолиграє оса (>звичайна —Vespavulgaris). Замонгольськимповір'ям, оса скидатися відчорта (>шулмуса). Ханшулмусів відправивши осу (>дзю-гу)довідатись,чиєм'ясонайсмачніше.Вона жалиларізнихтварин йкуштувалаїхню притулок;нарешті,вирішила, щонайсмачніша притулок —людська, й ізцимповідомленнямполетіла до ханашулмусів.Зустрілаїїластівка,розпитала й,абивідвести відлюдининебезпеку, щоїйзагрожувала,відкусилаязика в осі, і танічого не могласказатихановішулмусів, а лишесичала.

Урумунськійкосмогонічнійказці пробджолу говоритися, щобджола був посланцем Бога,причомуспочатку вона був всябілою. Одного разу Богвагався, стількистворитисонць —одне чи ждекілька, і відправившибджолу досатаниспитати його думку.Бджоласіла на головусатани ідізналась, що сатана думавши. А думавшивін, що прибагатьохсонцяхспека наземлі якщосильнішою запекельний жар, й ночі тодізовсім неможе бути.Бджолаполетіла до Бога, а сатана,помітивши, що вонадізналась про йогопотаємну думку,вдаривїї кийком, через що івийшов тонкийрозріз натільцібджоли, йзамість чистогобілогокольору воннабулажовтавого іподекудичорного.

>Надторізковиражений уційказцідуалізммимоволі наводити на думку проможливість уданомуразінесторіанськоголітературноговпливу,який свого години бувдоволісильним усереднійАзії.

П.Куліш наводитищетакий, яквінкаже впідрядниковійпримітці, ">безобразнийуламокякоїсьлегенди, щозамінює для народуприроднуісторіютварин".Сокілпобратався ізбджолою й одного разукажеїй: ">Злетимо вгору. Ті далекочуєш, а зовсімбачу: я завжди засім мильбачу, ати засім мильчуєш".Узявсокіллюдську волосинку, за якоївхопиласьбджола, іпіднялися смердоті вгору. Ікажесокіл: ">Лети,бджоло, за мною".Злітаєщодалівищесокіл,піднімається його йбджола. "Ну, —кажесокіл, — дивуйся,бджоло, вниз, чи велика земля?" — ">Така, якдіжа, вякійбабихлібмісять".Піднімаються смердоті после тогощевище івище.Зновукажесокіл: "Апоглянь, —каже, — тепер,бджоло, чи велика земля?" — ">Вже, —відповідаєбджола, — така, як тоді, коли бабавибере іздіжітісто і посадити маленькийзасадчичок (>хлібець ізрештоктіста, яку годиться достінокдіжі). — "Ну, спускайся жтепер донизу,бджоло, та нехай поперед собі і саму волосинку... Количуєш?" — ">Чую,немовби реве". — "Я, —кажесокіл, —нічого не чую. Ну, лети ж, —каже, —тепер та припади доземлі іпослухай, як вдаритися та волосинка... А що,бджоло,чула?" — ">Чую: ажгупнула іпідскочила тоді вгору на 12сажнів". — ">Тожзалишайсяти,бджоло, до того краю ідіставайсобіспоживок засім мильдовкола; а я полечу втакікраї, де тобізовсім не якщо. Там я завжди за 7 мильвбиватимуптахів йгодуватимудітейсвоїх".

>Священнезначеннябджоли, із одного боці,ґрунтується напереказі, що вонспочатку жило раю; із іншого — налегенді, вякіймовиться про ті, щоначебтозавдякибджоліциган не вбившип'ятогоцвяха у грудях Спасителя, колиприбивавЙого дохреста за наказом ">жидів";нарешті, навживаннівосковихсвічок прибогослужінні.Бджола просила в Богадозволубрати для собіспоживок ізквіток. Богвіддав у прозпорядження усі квіти "від моря до одразу ж: ">Літай, — сказавши Господь, — по світу й із всіхрічок, із всіхберегів,збирайхвіру (>офіру) Богу; й людямпринось, й для собі припасай".

>Священнезначенняприсвоюєтьсябджолам ібагатьмаіншими народами. Унімцівбджоламаєназвубожої пташинки.

За легендамичехів,бджолиприлетіли дорозіп'ятого Христа і пилипіт, щопроступив наЙогообличчі. Заоднієюпівденнослов'янськоюлегендою, Рятівник под годинумандрівки поземлі бувпораненийоднієюскнароюжінкою. З йогоранивийшлодещоподібне до мухи. ">Поглянь, Петра, — сказавши Рятівник, —цямаленькаістотабджола.Воназавждиготуватимевіск, безякого не минетьсяжоднецерковнебогослужіння".

Легенда,подібна доцієї,є ісередкальтицького населенняВалліса.Осетини-дигорцівшановуютьбджіл імолятьсяїхньому покровителюАніголу.

>Бджільництво іниністановить на Україніулюблену і ">благословенну"галузьсільськогогосподарства. Занароднимвіруванням, коли наХрещеннявлаштовують ">Йордань" наріці, товбивають "у голову"хрестакілка у тому,щоббджоли носили мед увулики досамої голови;хтопотім, позакінченнісвячення води,витягне цогокілкасвоїми руками, в тоговодитимутьсябджоли.Таку ж силумають іпалички, на котрісвященик скарбхреста под годинуосвячення води,внаслідок чогобуваєзвичайно великаштовханина, бо багатохтобажаєзаволодітицимипаличками.

З всіхіншихкомах на Україніставляться ізповагоюще досонечка (>бедрика,божоїкорівки). Це —маленькакомаха. Унеїпів-округлічервоні чижовто-червонікрильця ізбілими чичорнимицяточками (>дванадцяти-крапковесонечко —Місгазрівсіиосіесітрипсіаіа;семикрапкове —СоссіпеїіаБеріетрипсіаіа;рябе;двокрапкове —власне,українськесонечко (обл.бедрик) -різноманітне, чимінливе).Крильцясонечкощільноскладає наспинці, й тоді кругленькийблискучийчервоний чижовто-червонийвигляд йогосправдідещонагадує собоюсонце.Розчавитисонечковважається великимгріхом, й вісьчому. Застародавніх,віддаленихчасів жили,кажуть,велетні, щозвалися королями.Тоді Господьстворивневеликулюдину,звичайну,таку, як ми.Виїхавцейневеличкий Чоловік ізпогоничами у полі іпочаворатичотирма парамиволів.Прийшов великий Чоловік, "король", забравши людей йволів укишеню, прийшов до Бога іпитає: "Колице, Боже, закорівкитакі?" — "Незаймай їхнього, —рече Господь, —це людитакі будуть, а вам тепер смертьнастане". В частности,щодовласнесонечка, топовір'я проньогопозначенірелігійно-міфічним характером,маютьнайтіснішийзв'язок зсонцем,зумовлений,мабуть,зовнішнімвиглядом й способом життяцієїкомахи, іпочасти — ізвирієм,країноюсвітла і тепла —цілкомімовірно босонечко увеликійкількостіз'являєтьсященапровесні і любитиповзати наосонні.Дітиберутьзвичайно у рукисонечко,кладуть його надолоню ікажуть: ">Сонечко,сонечко!Одсуньвіконечко та скажи Мені:кудизаміжйти?" (чи: "де я одружуватимуся?"). Уякому напрямі,розпрямившикрильця,полетитьсонечко, там йживесудженийтієї,хтопитає, чисуджена того,хтопитає. УСербії вцієїкомахидівчатапитають просвоєзаміжжя. УЛьвові іПеремишлідіти,підкидаючисонечко,питають: "Чи до неба, чи до, пекла?" — йякщокомахарозгорнекрильця іполетить, означати, тієї,хтопитає,піде на небо; аякщо вонвпаде, то тієї,хтопитає,потрапить до пекла. УдеякихмісцевостяхГаличини всонечкапитають про ті, Яка якщонаступного дня погода йт.ін. Учехіввважаєтьсядоброюприкметоюзнайтисонечко; аякщохтосьрозчавить йогоногою,навіть колиненавмисне, то "заповір'ям галичан, вродиніцієїлюдинихтосьпомре.

>Заступництвомкористуютьсятакож ">комашки" —мурахи, котрівважаютьсянешкідливими, через що їхньогогріхубивати.Розрізняютьмурашокчервоних (>червона —Formicasanguinea; руда —Formicarufa) йчорних (>чорна —Lasiusfiliginosus; бура —Lasiusniger).Першізвуться ">дівчачими" ікусаютьнібито лишедівчат; адругі — ">хлоп'ячими" ікусаютьнібито лише хлопців.Якщозруйнуватимурашник, то якщосильнийвітер. На томумісці, де бувмурашник, не можназводитиоселі: "зернятко й смертність якщо"; асараї йскотарні можна будувати: ">прибитокскотини якщо".

Коліпобачишупершенавеснімурашок, добронабрати їхнього упригорщу іпотерти собі пообличчю: небудеш із воламипотрапляти у шкоду.Діти,побачившимурашник,устромляють вньогопалички,змоченіслиною,примовляючи: ">Комашка,комашка! Натобі медку, а Мені дайсирівчику (квасу)".Вийнята ізмурашникапаличкаберетьсямурашиноюкислотою, якоїдітиоблизують.Якщо мурашкироблятьвеликімурашники, товзимкутребачекатисильнихморозів.

>Деякіселяниварятьмурашок вокропі,цимвідваромпаряться відломоти (>гостця), атакожпарять воламхворішиї.

А усііншікомахивважаються более чименш ">нечистими" й частопритомушкідливими, завинятком,щоправда,безневинногозагаломцвіркуна (>польовий —Grylluscampestris;хатній —Gryllusdomesticus),якийнадворіцвіріньчить нанегоду, ахаті — на статок.

>Якщопізноввечеріпротинеділі йсвятковихднівприбирати в хатах, то, на кару, у яких заводитисявсяка погань:таргани,багатоніжка, рогатки,мокриці тощо.Таргани (прусак —Blattagermanica;чорний —Periplanetaorientalis),зокрема,заводятьсятакож й від того, щопідмітаютьвіникомприпічок.Якщозаведуться вхатітаргани, тотребачекати лиха.

Уоднійхаті, де жиладосить велика батьківщина,розвелосьякось багатотарганів. Одного разуневістканадвечір принесла двавідра води і поставила їхні навідничку (>полиця вкуткусіней).Вночі чув, що нагорищі щосьгрюкало.Вранціневістка стала іпішлабрати воду, таобидвавідравиявилисяпорожніми,навколо було б сухо, ініхто із родини води не бравши.Сусіди пояснили, щоце — перед "причиною" (баскому). Ісправді, черезтиждень после цогозагадковоговипадкувтопилася вкопанцісвекруханазваноїневістки;чоловікаїї,який прийшов було б наДонщину, задавило вмлині; аневдовзі томуперевеласяпомалу іуся батьківщина.

>Щобзнищититарганів,требазнайтистарийличак чичеревик,прив'язати доньогодві нитки,посадититудидекількохтарганів й, узявшисьудвох за нитки,витягтиличак чичеревик нароздоріжжя й тамкинуги. При цьомухтосьмаєсупроводжуватитарганів іжартоматужити по них.Роблятьще і так:прив'язуютьтаргананиткою, за якоїпотімбереться вся батьківщина, йякнайсерйозніше, безсміху іжартів,тягнуть йогонібито насилу,надимаючись, стількиє духу, ізхати наперехрестя, де ікидають.Кажуть, що як у тому, то й в іншомувипадкутарганискочують ізхати.

Ународніймедицинічорнихтарганіввживають відзараження розповіддю (>приймають їхніусередину).

>Воші (>головна — Pediculuscapitis;одежна — Pediculusvestimenti)заводяться ізтілалюдини віджурби, відклопоту, відпоганої води, а й у тихий,хтоп'єсік граба (>СагріпшBetalus L.). УПроскурівськомуповітівважаютьознакою великогонещастя,якщо вкогосьзовсім немаєвошей.Бити їхнього настолі і навікнігріх, бостіл — престол, акрізьвікноянголилітають.Щоб не заводилися й некусалисявоші,требазолити сорочкунатщесерце (>Старобільськийповіт).

>Щодопервісногопоходженнябліх (>звичайна —Fulexirritans) уХарківськомуповіті записанотаку ">побрехеньку". Жиласобідужестарезна баба, такастарезна, що уженічогомайже не могларобити, проте понадсиділа. Авідомо, щосидіти безусякогоділа — так нудно! Вісь вонякось й молитися: ">Гошподи!Хоч бі Ті Мені хочманешеньку якоївтіхупошлав!" Бог йвкинувїй у пазуху клубокбліх. якпочали смердотіїїкусати тастрибати! А стара знайсвоє раз в разкаже: ">Гошподи!Якевтішне! І куша, йштриба, йплига!"Відтоді і повелися блохи на світі.

УСтаробільськомуповітікажуть, аби блохиплодяться бо.розливають воду лічать похаті, коливмиваються наРіздво й наВеликдень.Є,міжіншим,повір'я, що тоголіта, колибуває багатобліх, якщо великий врожай гречки. Неслідбитибліх наРіздво,інакше смердоті будутьдужекусативлітку.

>Сарана (>перелітна —Pachytylusmigratorius;південноафриканська —Gryllusdevastator)вважаєтьсяБожою карою,причому накрилах унеїєнапис,щоразуновий, про ті, за котрісамегріхилюдські цого разу послано Господомсарану. як караБожа,саранажоднимизасобами неможебугивинищена;навпаки,чим понадвбиватиїї йгнати, тім понадзавдасть вонашкоди. Азвільнитися відсарани можна лише молитвою (>Старобільськийповіт).

Прокомарів (>звичайний —Culexpipiens) уСумськомуповіті записанотакукосмогонічнуоповідь.Прикро стало комарам, щотільки-но відчути комарлюдину, так та відразу жвізьме ірозітре його, — й комара як небувало на світі. Вісь смердотіякосьпішли до Бога та ікажуть: "Завіщо Ті, Боже,образив нас?Тільки-но комар відчутилюдину, людина відразу жрозчавить його, — й комара як небувало на світі!Зроби, Боже, так,щоб людина не могларозтерти нашихкісток, ащоб смердотівалялися по світу, і чумакивідбивали б про нихосі!" — "Ахто вітакі?" —питає Бог. — "Ми —півчі святого Петра". — "Ну, то, наРіздво йпроспівайтеМені". — "Є ані, Боже! Колі Прийде Врятував (святоПреображенняГосподнього, 6серпня. — застарим стилем. — Ред.),половини не стані нас!" — "Так нехай усе ізалишиться, якє", —відказав наце Господь.

>Починаючи ізтравня, на Україніз'являютьсявеликі мухи —ґедзі які народназиває ґедзями, дроком.Дрокбезумовноє баскомурогатоїхудоби.Найбільшакількість дрокубуваєзвичайно под годинуПетрового посаді, й тодіпереслідувана нимирогата худорбазістрашнимревіннямскаче полями, містами, й немаєрішученіякоїзмоги хочякосьвпоратися із нею, коли вондрочиться.Між тім — говорити легенда, —раніше жнічого такого бути не було б,ніхто не знавшиніякоїдроковиці. Та вісь одного разу Господьсхотів Самособистопоглянути, як людигодуютьжебраків.Одягсяжебраком йвирушив (>діло було бвлітку, наПетрівпіст)мандрувати іспостерігатипоміж людей.Дивиться — вполі пастухи худорбустережуть йякразїдятьхліб. Бог й попросивши вонихліба, але й пастухи не далиЙому. "Ну, — сказавши тоді Господь, —якщо так, те ваша худорба мучитися віддроку!" З того години інападаєсаме проційпорі дрік на худорбу (>Ніжинськийповіт).

Легенда, записана вКуп'янськомуповіті,пов'язуєпоходженнядроковиці із апостолом Петром —мабуть, бо годинупоявинайбільшоїкількості дрокузбігається ізПетровим посадою.Колись, — говорити легенда, — було б так, щовівцідрочились, арогата худорбаспокійно стояласобі вгурті, яктеперспокійно стоятивкупівівці вдроковицю. Та вісьякосьсвятий Петройшов полем йстрашенносхотілосяйомупити —зовсім угорлі пересихало.Підійшоввін дочередника,котрий пасрогату худорбу.Чередникледаче носити за собоюослінця,всядеться нанього ісидитьсобі: худорба небігає,стоїть на одномумісці, якукопана.Діло було бякраз уПетрівку.Підійшовоцесвятий Петро ікаже: "Дай Мені,чоловічедобрий, водинапитися!" Ачередник уцей годинусидів наослінчику ілатав почет. ">Багато, —каже, — вас такихвештається тут, котріпросять водинапитися, — де ж Менінаноситисяїї будь-кого якби минуло!Йдисобі геть!.. Автім, коли ужехочешнапитися, такбачиш, де вода?" — й при цьому, непідводячись ізослінця,вказавногою наглек із водою,якийстояв відразубілянього.Тодісвятий Петро прийшов довівчаря,котрийнеподалік пасовець.Біднийвівчар лише ізнає, що всебігає завівцями тапереймає їхні немаєйому аніхвилькиспокою.Підійшов доньогосвятий Петро та ікаже: "Дай Мені, чи ласка, водинапитися, бозовсім помираю відспраги!" — "Та в мене і був вода,відповідаєвівчар, — та недавно я всювипив". — "Тепіди принеси". — "Я прийшов бі іприніс, та вісь,бач, хвацько яку:якщо лише я піду, то усівівцірозбіжаться, так що япотім жадної незнайду". — ">Йди, —кажесвятий Петро,вівці нерозбіжаться,спокійностоятимуть,покити повернешся".Вівчаршвидесенькопобіг йприніс води.Святий Петронапився,подякувавйому ікаже: "З цого годинивівцініколи уже понад не будутьдрочитися, астоятимуть йпастимутьсяспокійно, на одномумісці; арогата худорба якщо сильнодрочитися, так щоїї і неперейменіхто".Тільки-новінвимовивце, якураз йпочалабігати на усібоки худорбачередника,котрий позбавити її святому Петру водинапитися.Чередник кинувши й свогоослінця та раз в разбігає захудобою, немаючи аніхвилькиспокою; авівці стоялимісці,спокійнособіпаслися і понад уже недрочились.Відтодірогата худорбадрочиться, авівці —ніколи. Ісьогодні, колидрочитьсярогата худорба, то усі пастухипроклинають тогочередника,котрий позбавити її води святому Петру й тімрозсердив його. Аякбивін нерозсердив святого Петра, торогата худорбаніколи б недрочилася, бо вісь через одного та і всім хвацько.


2. Українськілегенди таперекази прориб йраків

>Хоч слова ">рибка", ">рибочка", ">рибонька"досить частозустрічаються в українських народнихпіснях якнайсердечнішінайменуванняпалкокоханоїдівчини,попри всецерозділ легенд йвірувань прорибєвкрайбідним йґрунтуєтьсявиключно наапокрифах. Українськілегенди тапереказистосуються лишелиш ">однобокої"риби —камбали;почастив'юна,скойок йраків.

Пропоходження ">однобокої"риби (>певно, малаплоскуша, чи мала камбала —Pleuronectesflesus,passer,roseus,Platessaflesus,marmorata) легенда, записана вКанівськомуповіті,розповідаєтаке. Колі Рятівник буврозіп'ятий на хресті й ужевіддавСвійбожественний дух, усуботуявився доБожоїМатері архангелГавриїл й сказавшиїй: ">Твій Сінвоскресне ізмертвих".МатірБожасаме за годинуснідаламаленькоюрибкою,причому такоб'їла нанійм'ясо, що втратили самлишреберця.Почувшичудеснеблаговістя архангела,Вонаперехрестилась та ікаже: ">ТодіМій Сінвоскресне, колиоживецярибка". Арибкараптом — плюсь!., й ожила... ">Однобока"рибазустрічаєтьсяіноді вДністрі. Один бік унеї —зовсім як узвичайноїживоїриби, але в іншому видно самлишреберця,наче їхньогооб'їдено кимось, — так вон боком йвиляє поводі.

До годинихреснихстраждань Спасителявідносить легенда, записана вПодільськійгубернії, іпоходженнякамбали (>справжняплоскуша, чисправжня камбала —Pleuranec-tesplatessa,Platessavulgaris).СиділаякосьМатірБожа понад морем йїласушенурибу.ЩойноБогоматірз'їла половинуриби, якраптомїйкажуть, щоїї Сінарозп'яли.Вона яктримала турибу, то й впустилаїї у морі.Рибка зразу ж ожила, ізнеї іпішла камбала.

УУшицькомуповітікажуть, що камбалаперш малазвичайнийвигляд й два ока; атеперішнього плоскоговиглядунабула й із однимлиш оком втратила после того, як був проклятаБожоюМатір'ю.ЯкосьБожаМатірїла камбалу, й коливвіткнулаїй в оковиделку, то камбала впала ізтарілки на грішну землю.МатірБожа проклялаїї, йцепрокляттятяжіє накамбалі ідосі, через що вонпостійноперебуває надні моря ініколи небачитьсонця.

Легенди як про ">однобоку"рибу, то й про камбалу,відомілише впівденно-західнійРусі, легко моглискластися подвпливомримсько-католицькихзображеньПресвятоїБогородиці ізрибою,найкращимвзірцем якієвідома картинаРафаеля вмадрідському Прадо.

>В'юнів (>в'юн-пічкур —Misgurnusfossilis,Acanthopsis,Cobitusfossilis) удеякихмісцевостяхзовсім неїдять черезїхнійзовнішнійвигляд йвважають, що смердоті — ">гадючіпороди" (>Старобільськийповіт).

>Походженняскойок (>річковиймолюск із родуAnadontuUnio)пов'язуєтьсялегендою ізходінням Спасителя поземлі. Приходити, — говорити легенда, —якось раз Господь до одногочоловіка подвиглядомжебрака,немовби, означати,попроситимилостині внього. Чоловік подавшийомухліба ікаже: "Давши бідідусеві іпоїсти, та немаєнічогосьогодні". На самого наполиці стоялаціламакітравареників. Господь йпитає: "Бо що ж ви умакітрі?" — "Те?Нічого! Це, —каже, —жінкаскойки намочила". — ">Нехай будуть йскойки", —промовив Господь й прийшов ізхати. Колі тієї Чоловік домакітри із варениками, в якому було й на самом деле мокнутискойки.

>Своєрідний вид раку (>Cancer), щоспричинився дозагальновідомогонепорозуміння,наче вньогоочізовсім не так намісці, йначе,рухаючись,вінповзе не вперед, азадкує, породивши на Україні вельмиоригінальну легенду про ті,чому в ракуопинилисьочізовсім не так на тому, детреба,місці. Рак раз в разпросив Бога,аби Господь давшийомуволячі (>тобтовеличезні)очі, а Господьпринісйомурачачі (>маленькі) — ">Заткни їхнього, — сказавшиображений рак, — у...!" Господьузяв й закривши раку в...очі (>Ізюмськийповіт;цю ж легенду вцілкомтотожнихвиразах миособисто чув вБердянськомуповіті).

Українськеприслів'я говорити: ">Змилувавсь Бог над на рак, та давшийомуочі не там, детреба".


Схожі реферати:

Навігація