Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські легенди та перекази про свійськіх тварин та свійську птицю


Реферат Українські легенди та перекази про свійськіх тварин та свійську птицю

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат на задану тему

Українськілегенди таперекази просвійськихтварин тасвійськуптицю


1. Українськілегенди таперекази просвійськихтварин

>Походженнясвійськихтварин,їхніхарактерніособливості,іноді ісамийзовнішнійвиглядоточенібагатьмаукраїнськими легендами тапереказами. Доти ж,більшістьперебуває вщонайщільнішому інайбезпосереднішому зв'язку ізтими чиіншими апокрифами, адеякіґрунтуються надавніхрелігійно-міфічнихпоглядах народу на природу.

>Кінь (>свійський) —це, як мизнаємо уже,перетворенийянголом, завелінням Панове,диявол. УУшицькомуповітікажуть, щодияволвзагаліможеперетворюватися на будь-якихтварин. І вісь, коливінякосьобернувся конем, "Господь так його благословивши", щовін вженавіки ілишився конем.Особливістю коня, котравпадає в око,міжіншим,є ті, щовінбезперервноїсть йніколи ненаїдається.Особливістьцяєнаслідкомпрокляття коня. Колі Господьнародився наземлі, топокладений був уясла.Віл не лише не дуже до жадноїстеблинкисіна ізясел, але йще ізігрівавБогодитину своїмдиханням. Акінь, щостояв із іншого боці,повисмикував усєсіно, якулиш було б в яслах.ТодіПресвятаБогородицяпромовила: ">Тожбудешти,добрийволику,завждиситим у Бога; ати, коню,будешзавждиголодним, хоч йїстимешдосхочу". І дійсно,ці словаБогоматерісправдилися:кінь, стільки неїсть,завжди голодна; авіл,якщо голодна,можезадовольнитисяремиґанням (>Подільськагубернія).

Проненажерливість конякажутьще ітаке (>Луцькийповіт). Колі усізвіріприйшливклонитисяновонародженому Спасителю,кінь,підступивши досіна, на якупокладено було бБогодитину,заходився тісіноїсти, за що іприречений Господом навічнуненажерливість.

НаСтаробільськомуповіті й тієї, йіншийпереказидещоперекручені, але й при цьомудоповненіновоюподробицею. Рятівник проклявши коня свої, що колиВінпереховувався од ">жидів" йзабрався вясла,кіньсвоєюмордоюповикидавзвідти усєсіно й таким чиномвідкривпереслідувачам Спасителя. як прокльонів Богом,кінь надїжу.Коніперебувають подзаступництвом святого великомученикаГеоргіяПобідоносця,якийзахищає їхнього одвовчого нападу. 23 апреля (застарим стилем. — Ред.)підстригаютьлошатамгриви іхвости йвипускають їхні напасовисько до одразу жсонця, на росу (>Житомирськийповіт).Найкращих конейподобає домовик,якийзаплітаєїм гриву вкосиці йїздить нимицілуніч верхи устайні, так щоврешті-рештможе гетьзагнати коня. Тому встайні разом із конемставлятьцапа чипідвішують достелівбиту для крука, сову чи сороку, на які домовик йїздить (>Харківський таСтаробільськийповіти).Якщо домовикзаплітаєконеві гриву — означати,він (>кінь чи масть його)прийшовся додому.

Устайні напорозіприбиваютьпідкову чицвях,щобзлодії невкрали коня. Через тімісце, декачавсякінь, неслідпереходити: "лишайнападе"; аякщотрапиться кому перейти ненароком, товінмуситьтричісплюнути ісказати: ">Нехай тоді мене лишайнападе, яккінь (>жеребець)лошаприведе".Кінь задванадцятьднів напередчує весілля чи весну: ">чує у собілиху годину", щовін викличетяжку роботу (>Чернігівськагубернія).

Волі (>Bos) йвіслюки (>свійський —Equusasinus)створені Богом йвважаютьсяблагословенними свої, що, колиновонародженуБогодитину було бпокладено доясел, волі івіслюкивкривалиїїсоломою йзігрівали своїмдиханням (>Подільськагубернія,Літинськийповіт). Волінапередодні Нового року (вЛуцькомуповіті —напередодніРіздва Христового)набуваютьздатностірозмовлятилюдською мовою.

Один господар,довідавшись од людей про ті, що воліпроти Нового рокурозмовляютьміж собоюлюдським голосом,вирішивпідслухатиїхнірозмови. Вісь йзалігвін наніч у яслах.Лежав таквін,може, допівночі, —нічого нечути. Тихо воборі (уволовнику, взагороді), воліполягали,ремиґаютьсобі. Лежали волі, лежали, а тоді одинраптомпідводиться. Адругий йкаже донього: ">Чоготи нележиш,нащо ногитомиш?"Господар в яслахнашорошиввуха йслухає. Тієївіл, щопідвівся,каже: "як то ми даліжитимемо,адже внашого господарядуже малосіна? Довеснище далеко, тевін наспрогодує?" А господар всеслухає тадивується. титану волі, що лежали,кажуть: ">Нічого, що внашого господаря малосіна;єще вньогоціласкиртасоломи, що уже три рокта якстоїть.Цієюсоломою господар йгодуватиме нас до новогосіна.Якбивінобмолотивцюскирту, то набравши біщекорців (>корецьдорівнюєчотирьоммірам)зо два жита. Ну, та господар необмолочуватиметієїсоломи,бо, як лише обмолотити, то іпомре;лише тім ми йпоживимося, що всоломілишилосяде-не-дезернятко".Отакцерозмовляютьміж собою волі, а господар всі тічує.Може, в тихчаси жито було б дорозі — платили,оце як й тепер, по трикарбованці закорець, — лише господарзамислився —хочетьсяйомуобмолотити ту солому.Міркує: ">Обмолочу та продам — вісь й куплю воламсіна". Доти ж,вінчув, що показували волі, страшномолотити!Крутивсь,крутивсь господар, а чи нестерпів-таки: "Де, —думає, —валяються двакорці жита?"Одразу жумовивмолотьбитів:змолотили солому.Вимолотили смердоті і зерно,однак господарсправдіпотім недовго і живий: як говорили волі, то йзбулося (>Київськагубернія).

УЛітинськомуповіті записанотакуоповідь. Одиндужескупий Чоловік,маючинамірпересвідчитися до того, чисправді волірозмовляютьміж собоюлюдською мовоюнапередодні Нового року,сховавсязвечора доволів уясла.Незабаромвінсправдіпочуврозмовуїхню. Волі говорили один одному: ">Нічого намїсти: господар сам усєпоїв.Ляжемо хочперепочинемо,бо завтраповеземо свого господаря нацвинтар".Господар дійснонаступного дня помер.Підвпливомцієї йподібнихоповідей на Україні особливодбають про ті,щоб добронагодувативолівнапередодні Нового року.

Не можнабитиволівкоромислом,бо смердотіревітимуть табігатимуть. Неслідпалицеюпроводитихреста наземлі, а чи не годити заступом йсапою, чи ">тяпкоюдзьобать" (>бити,рубати) землю:якщо ступити натакемісцерогата худорба, то якщокульгати.Якщозагубленихволів, а так самеіншоїсвійськоїхудоби,ніхто ненагляне,тобто непобачить, то смердотіможутьпрожити у степу чи влісідекількаднівнеушкодженими,тобто їхнього не позиціанівовк,анібудь-якийіншийхижийзвір.

>Особливимпіклуванням йдоглядом на Українікористується корова —поїльниця йгодувальницяселянської родини. Зкоровоюслідповодитисялагідно йнавітьшанобливо. НаВеликдень уНовгород-Сіверськомуповіті із неюхристосуються,дають ">святості",твердевим'ямастять ">четверговим"яєчком,підкурюютьсмирною таін.Залишаючи коровудоїти,даютьїйхліба-Солі — ">одхідного", якробітнику прирозрахунку. Коровадужечутлива до "лихого ока", через що у селах не можна завестихорошу корову, амісті можна,бо тут менше людей із "хвацьким оком". Колі вкоровизіпсується молоко, станічервоним,требаїївидоїти івилитице молоко на тому жмісці, тодіпідкурити коровучимось ">свяченим" — й причинаобов'язковоминеться,якщолишнікому про ті нерозповідати, бо короваходитимезуроченою довесни. Анавесніслідузятипаличку ізклечальноїосики (>гілкаосики,якоюприкрашали хату наТрійцю —Зеленунеділю),зрубанупершою всуботупротиЗеленоїнеділі, й неюгнати коровуперший якщо в низку.Тоді можнавпізнати і тувідьму, Яказурочила корову: вон Прийде іпроситимеосиковупаличку. Ті, від чого корова сталапричинною, нацей раззникне ужебезслідно. Колі корова отелитися,даютьїйз'їстивеликодню гулю, ">щоб смирна був", атакожпросвердлюютьїйріг,насипаютьтудиосвяченого маку йзабиваютьотвіросиковимкілочком, ">щоб добра на молоко був йщобвідьма не псувала" (>Старобільськийповіт).

>Верблюди (дромадер —Camelusdromadarius;двогорбий —Camelusbactrianus) —цеПетровівівці.Мабуть,такевіруваннявиникло черезсхожістьморди верблюда на мордувівці.

>Овець (>Ovis)створив Господь й благословивши уїжу людям свої, що смердоті кормом йсвоєювовноюприкрилиЙого, колиВінховався від ">жидів" (>Старобільськийповіт).

>Свійську козу (>Сарга) тільки вмісцевостях (>Могилів-Подільський)вважаютьневдалоюспробоючортастворити,наслідуючи Бога, корову. При цьомучорт,зліпивши козу,ніяк немігдатиїй життя. Колі ж Бог, напроханнячорта, давшиїй життя, і козапобігла,чорт,абиякомогаближчерозгледітиїї,схопив козу захвіст й ненарокомодірвав його. Так коза ізалишиласяназавжди ізодірваним хвостом (>Старобільськийповіт). Надоказствореннякозичортомкажуть, що відкозивідьманіколи неможевідібрати молока,навпаки, вонанавітьбоїтьсякози;водночасякщо козуокропитисвяченою водою, вон тепер жпропаде (>Літинськийповіт).Чортполюбляєбавитися ізкозою якзі своїмстворінням, а томуїївважають запотрібнетримати, длязабавичортові, устайнях, — в такомуразівінкидаємучити коней (>Житомирськийповіт). Діку козучортприживзісвоєюжінкою; томуєприказка: "тобідесьчортсплодив надикійкозі".

УКуп'янськомуповіті, як ми ужезнаємо,збереглася легенда простворенняцападияволом за чином йподобоюсвоєю.Дивно, що добуквальності сходжу легенду записано й вЛитві (>Росієнськийповіт), із однимлишедодатком, що Богвдихає життя вцапа напроханнячортакрізьстриженьпір'їни.Ця,вочевидь,незначнаподробицязгодиласялегенді врозповіді простворенняЄви.

Бог, —розповідає вон, —створивши усіпредмети,живі інеживі, ставшиліпити ізглини образпершоїлюдини. Ачорт,сидячи у тому годину закущем,казав про собі: "Богпочавучитисяліпити ізмалихпредметів, із порошинки, ізкамінця — йЙому легко було бвчитися; але й все-таки я —ліпший заНьогомайстер.ХтоможепорівнятиЙогопершу, малупорошинку ізмоїмвитвором —гарним,чудовимцапом! Ятеперрозумію, що Сам Бог Менізаздрить. ВісьВінзновупочавліпити — хтозна-що. Навиглядчудоваріч. Та яЙогопереплюну, мойвитвір якщогарнішим".Відтакчорт сампочавліпити,уважнопридивляючись доБожої роботи.Порівняв,поладнав — йсправдівийшлагарнаріч. БогзавершившиСвоєтворіння,вдихнувйому душу, й воно та стало жити. Такз'явиласьперша людина — Адам.Чорт вже знавши, щовінсвоєюпір'їнкоюнічого невдіє, а томупочекав,поки Бог завершити Свою роботу.Після того, як було бвдмухано душу Адаму,Богові непотрібна був понадпір'їнка, йВінїїкудисьпоклав. Ачорт цоголиш йчекав.Тільки-но Богодійшовубік,чортузявЙогопір'їнку йвдмухнув душусвоємутворінню.Зліпленечортомтворіння ожило,бо впір'їнці втратилотрошкиБожого духу, арештучортдодав вже свого. Такз'явилася на світлоЄва. Адам,угледівшиЄву,ніколи уже понад невідходив однеї; й Богнічого немігудіяти... Вісьчомужінка,отримавши своюжиттєвість одзмішаного духу Бога йчорта,буваєдоброю й простою, аіноді ізлою.

Пропоходження свиней (>справжня —Sus) врізнихмісцевостях Українизбереглисярізнілегенди. УУшицькомуповітікажуть, що свинействорив Бог зземлі накористьлюдині. НаЛітинськомуповітісвинювважаютьперевертнем (>вовкулакою) ">жидівки".Під годину земного життя Спасителя ">жиди"якось,спокушаючиЙого,накрили ">жидівкуночвами" ізапитали: ">Якщо Ті — Бог, товідгадай, щосховано подночвами?" Рятівник, як Бог, знавши,звісно, що подночвами — ">жидівка", але й,щобпокарати тихий,хтовипробовувавЙого,відповів: ">Підночвами —свиня". І із ">жидівки"справдізробиласясвиня.Теперсвинюназивають ">жидівськоютіткою", й ">жиди" неїдятьсвинини, як своготіла. УХарківськомуповітіця легендапереповідається втрохизміненомувигляді. Коліходив Рятівник поземлі, тозайшовВінякось до "жида". А "жид"сховавжінку ідітей подночви та ікаже: ">Якщо Ті — Бог, товідгадай, що там?" — "А що ж там?" —відповідає Рятівник — ">Свині".Піднялиночви, коли там —свиня із поросятами.Ото через ті ">жиди" і неїдятьсвинини.

>Цілегенди,вочевидь,євідлунням одного ізепізодів вапокрифічномуEvangeliumInfantiae — ">ДитинствіІсуса Христа", дерозповідається протимчасовеперетворення Господомдітей накозенят. Нагасконськійказці мовайде про тобі й маєшякось Господьзайшов удім дооднієїжінки. Тутвінпочув усусіднійкімнатігалас,якийзчинилидіти, ізапитав,хто тамгаласує. "Таммої поросята", —розповілажінка, йдітиїїобернулися на поросят. Маті кинуласянавздогін за Спасителем,який уже прийшовсобі, зблаганням,щобВін повернувшидітямлюдськуподобу. Рятівниквиконавїїпрохання, та при цьомупопередив,щоб вонанадалініколи небрехала.

>Питання про ті,чому Господь благословивши свинину вїжулюдині йчомуприйнятоосвячувати наВеликденьсвиняче сало і поросят,розв'язує легенда, записана вМаріупольськомуповіті. Колі Христашукали ">жиди",Вінсховався відпереслідувачів вясла ізсіном.Конізверхуз'їлисіно, тоді Христосзаховавсяглибше.Курирозгрібалисіно івигребли Христа. ">Жиди"схопилиЙого і стали було бмучити. Христувдалосяякосьвизволитися, йВінсховався в солому.Свинінуморити ту солому, йзарилиЙогощеглибше. Вісьчому ">жиди"тепертакіласі до кур, а свинейзовсім неїдять. Нам,хрещеним, Бог благословивши свинину, через що ми іосвячуємо сало (й поросят) ізпаскою.

>Загодовуватисвинюналежить тому,хто сам багатоїсть;доглядати за неюпротягомгодівлімає одна людина. І ті ііншероблять у тому,щобсвиняшвидше ідужчетовстішала.Єтакі знахарки, якізамовляють нахлібі ідають йогопотімз'їстисвині,щоб вона доброїла йшвидкогодилася на сало.

УСтаробільськомуповітірозповідають, що однажінка нашептала наскибціхліба,поклала його настіл,щобдатипотімкабанові,абивін після двохмісяці вже бувготовий. Маленький сін знахаркисхопивнашептанускибку йз'їв.Після цоговін ставши так багатоїсти і такжиріти, що після двохмісяці, колинадійшовпризначений для вибою кабана годину, помер відожиріння.

Собака (>дворовий —Сапівґатіїіагізсіотезгісш)створенийдияволом ізглини (>Ушицькийповіт);протевінєнайближчою долюдинитвариною йєдиним йоговірним йнадійним іншому.Зліпившипершулюдину ілишившиїїпросушуватися насонці, Господьприставляєсторожувати собаку.Щоправда,вінвиявився цого разупоганим сторожем; щоправда і ті, щолегенди незабуливідзначитижадібність ">блукаючих" (>бездомних — тихий, що немають господаря) собак, котрі непроти,абипоживитися усім, щолиш зле, без догляду,лежить. Неповторюючись,наведемо надоповнення однуневелику легенду,записану вХарківськомуповіті, про ті, як собака,створенийспершуголим, здобувшипотім од Бога шерсть.Зліпив Боглюдину ізглини й поставившисохнути,наказавшисобацістерегти і, а Сам прийшовСобі. Вісь собакастеріг,стеріг, змерзнув й заснувши (>він тодіголий був, безшерсті).Йшов повзчорт,угледівлюдину,роздернавпілїй грудях,нахаркавтуди, тодісклав, як було б, йзнову поставивши.Повертається Бог.Удмухнув улюдинубезсмертну душу, а людинараптомпочалахаркати. Бог тоді до собаки: "як жти невстеріг?" — "Я, —каже, — Боже,змерз та і заснувши. Дай Мені шерсть, тодівірностерегтиму". Бог давшийому после того шерсть, а людина то йзосталасьназавжди уже ізхаркотинням.

УЛітинськомуповіті, —ймовірно, подвпливомбіблійноїоповіді пропокарання пророкомЄлисеємдітей, щонасміхалися ізнього (Друга КнижкаЦарів: 2,23—24), атакож подвпливомапокрифічногоInfantiaeEvangelium йрізних легенд проперетворення людей запровини на тихий чиіншихтварин, —вважають собакуперевертнемдитини. Колі Рятівникходив поземлі, то одномуселі хлопчик особливопереслідувавЙого,бігаючи його йгавкаючи,подібно до собаки. Рятівник проклявшихлопчика заце йперетворив його на собаку.

Легенда про ті, що собака бувспочатку безшерсті, атакож провміння собакдеякихпорідневтомноплавати йнавітьпірнати,мабуть, дали вухолегенді про ті, що собакиперш жили уводі, й лишезгодом вже є жити наземлі.Якосьішов Чоловік наполювання й,зустрівши двохзвірят,запитав їхнього,звідки смердоті.Звірятавідповіли: "Ми жили уводі, атепержитимемо наземлі". — "як візветеся?" — запитав Чоловік. — "Собаки". — "як яможупересвідчитися?" Собакивийняли своїдокументи і показалийому.Тоді Чоловік тієїкаже перед тим: ">Дивіться, вам дозволено жити наземлівсьоголиш одинрік, а, позакінченні цого годинизновутребайти у воду". Черезрікзустрівсявінзнову ізтими жзвірятами й ставшисварити їхнього свої, що ідосіживуть наземлі, колитермін ужевийшов. "Без документа нам не можнайти у воду", —відповідализвірята. — "А де ж ваш документ? — "Мивіддаликотові". — ">Ходіть ж івізьміть його в кота". Собакипішли до кота йзажадали вньогосвій документ, але й документа в кота уже не було б: йоговкралимиші йз'їли. Так собаки мусілизалишитися наземлі іживуть нанійдотепер. Тому інині людинапереслідує собаку, собака —кішку, акішка —мишей; й собаки, ікоти, ймишізавжди будутьміж собоюнепримиреннимиворогами".

>Питаннявласне про ті,чомуміж собаками і котамипануєнепримиреннаворожнеча,легендою,записаною Т.Зіньківським,розв'язуєтьсядещоінакше.Якось бувтакийневрожай, щогинули від голоду й люди, і собаки. Один собака прийшов до Богапроситихліба. Бог давшийомупотрошку будь-якогонив'я, давши доти ж йрозписку. Натійрозписці було б сказано: що сам господарїстиме, тіщобдавав йсобаці.Повернувся собакадодому,віддав господарю всі тінив'я.Господарзасіяв його, —вродило.їсть сам господар, йсобацідає ті жсаме. Ходити собакаподвір'ям ймокне внегоду поддощем. Приходитивін до кота ікаже: "На,братику-котику,тобіцюцидулочку:ти — вхаті, в сухомусидиш, то тобіцидулочканіколи незмокне".Сидитьсобікіт ухаті, а колинадворіпохолоднішало,вінзаліз упіч.Господинярозпалила впечі, акіт яквистрибнезвідтіля, та ізабувприхопити з собою ізпечірозписочку.

Варити господарсобіїсти, та уже понад і недаєсобаці того, що самїсть, азамішуєвисівки,даєпомиї... Собакабачить, що господар недаєйому уже понад того, щоїсть сам,прийшов до кота іпитає: "А де тацидулочка, що я давшитобі назберігання?" — "Я, —кажекіт, —сидів упечі,грівся, агосподиняраптомрозпалилапіч. Явискочив, та ізабув упечіцидулочку, то вона там йзгоріла".Відтоді собаки сталишарпатикотів, йніколи смердоті неможутьужитися.

>Якщо собакариє ямки, тохто-небудьпомре в домі;якщовиє — якщопожежа.

>Серед собакособливимивластивостямивирізняється так званьярчук. Удеякихмісцевостях (>Старобільський,Літинськийповіти)будь-якоговзагаліпершонародженого собакувважаютьярчуком; уЛуцькомуповітікажуть так:якщо першецуценя-сукаприведе першецуценя-самку, а своючергуприведе Першогоцуценя-самця, тоце і якщоярчук. Уярчуківєвовчий зуб, й смердотістрашеннолюті інадзвичайнодужі. Рана від укусуярчукадуженебезпечна, йїїважкозагоїти. Ярчукбере вовк ймаєздатністьбачити іпроганятизлихдухів, атакожбачитивідьом,якимзаважаєходити вчужікорівники івидоювати ізкорів молоко.Вироститиярчукаважко, бовідьми додосягненняярчукамирічноговіку, коли смердотівходять уповну силу,всіляконамагаютьсязвести їхнього.

Собаку неслідубивати ізрушниці: тазіпсується і не якщопридатна уже дляполювання.Якщокогось вкусити собака, тотребазасипати рану його жперепаленоюшерстю:це —найкращий йнайнадійнішийзасіб.Хтообдере з собаки шкуру, томуцілийрік не можнаходити до церкви —гріх (>Старобільськийповіт), аякщовінколотиме после того кабана, то салосмердітиме.

>Кіт (>свійський —Felismaniculatadomestica)створений Богом.Він —тварина добра й друглюдини, щооберігає його відусього лютого (>Літинськийповіт). УУшицькомуповіті пропоходження котарозповідаютьтаке.Чорт, перекинувшись намишу,плив через море,абиспокуситиЄву.ПресвятаДіва,побачившице, кинула Своюрукавицю. Зцієїрукавицізробивсякіт,який у той жхвилинузжерчорта. Отже, хочкіт й скидатися ізрукавиціПресвятоїБогородиці,вінусе-таки —тварина нечиста,боз'ївчорта.Вінволодієдеякиминедобримивластивостями. Ухвості вньогоєотрута, щовикликає по людях ніжити, коликітнап'ється води ізпосудини, ізякоїп'є людина (>Житомирський,Старобільський таПроскурівськийповіти), чи колисплять із котом (>Старобільськийповіт).Щобубезпечитися від цого,котовіодтинаютькінець хвоста (>Проскурівський йЖитомирськийповіти).Якщокудисьідеш, тожодномуразі не можнабрати із собою кота,інакшекінь стані вдорозі (>Старобільський йТаращанськийповіти). До когоприблудитьсякіт, та людинанеодміннозубожіє; йнавпаки,якщоприблудиться собака, тоце — нащастя і статок. Колікішкаперебіжить дорогу, точекайневдачі, чи жздохнекінь; длявідвернення лихатребакинутипаличку так,щоб вонперелетіланавхрест черезслідкішки.Якоїмастікітприживеться у домі,такоїмастітребатримати і худорбу: домовикодразу ж задушити кота,якщолишйому якщо не дуже довподоби його шерсть (>Старобільськийповіт).Кіт,який прожившидванадцять років,перестаємуркотіти йстає такимлютим, щоможезадушитилюдину,чому його тодіздебільшого ізабивають (>Проскурівськийповіт).

2. Українськілегенди таперекази просвійськуптицю

Ущонайбезпосереднішому зв'язку як із апокрифами, то й іздавнімирелігійно-міфічнимипоглядами на природу.Зісвійськихптахів укра-їнськілегенди тапереказирозповідають про курей, гусаків,качок,індиків,голубів йпавича.

>Курка скидатися зземлі (>Ушицькийповіт). Алі подивися нанеїрозходяться доцілковитоїпротилежностінавіть умісцевостях, що належати доти жповіту. То вслободіБіло-КуракинійСтаробільськогоповітуїївважаютьБожоюптицею, бо, колинародивсяІсус Христос, вонкігтями загреблаЙого,щоб незнайшовНовонародженогоякий-небудьІрод; аслободіМикільській того жповіту куркувважаютьпроклятою Господом свої, що коли Рятівникпереховувався від ">жидів", то куривигреблиЙого ногами. Вісь тому курей й неосвячують наВеликдень й неїдятькурячихніжок;втім, сама курка — птаха благословенна заяйця, що вона їхнінесе й щоосвячуються разом ізпаскою.Така жрізноголосицяпомічається й вповір'яхщодо того, як курка співаєпо-півнячому.Переважає тієїпогляд, що така куркавіщує смертькогось змешканцівтієїоселі чивзагалінещастя.Таку куркуберуть у руки,перекидаючиїї то хвостом, то головою вперед,вимірюютьвідстань від столу до порога:якщо перед самим порогом куркавляжеться хвостом донього, в такомуразіїйвідтинають хвоста, аякщо — головою, товідтинають голову (>Старобільський таПроскурівськийповіти).Або жперекидають ту курку через хату, йякщо вонавпаде хвостом дохати, товідтинають хвоста — й ізнеївийдепотім ">хазяйка,несуха ісижуха"; аякщо — головою, товідтинають голову,причому ізтакої курки не можнаварити борщу, атребаїїлише ">пом'янути".Проте вПроскурівськомуповітіє ізовсімпротилежнеповір'я:якщо курказаспіваєпівнем (>цебуваєвнаслідок цього унеїнаростає наязиці ">пипоть" —тіпун), тоцеєгарноюприкметою: своїмспівом вонавідганяєворогів.

>Яйця,знесеногокуркою подБлаговіщення й наВеликдень, не можнакласти подквочку: ізньоговийдекалічка.Щоб кури булиплодючі,требанагодувати їхні наНовийріккутею, атакожпогодувати нею і наВодохрещу й при цьомущеокропитисвятою водою. Зтією жметою (">щоб кури плодилися")радять наНовийрік, як лишеприйдуть Першіпосипальники,посадити їхнього ухаті налавці, а самомупіти ізкочергою подсідало іпополохати кур;потімввійти дохати ідатипосипальникам, що Бог відправивши (грошей чиласощів —пряників,цукерок). А,щобпримусити куркуранішезаквоктать йранішесісти наяйця,треба подРіздвозвалитиїї ізсідала помелом. Колі курка чиіншаякасьсвійськаптицясидить наяйцях, то ми не можнатруситисажі вдимарі: усіяйцяпочорніють; не можнатакожсмажити тодіяєць йкидати вполум'яїхнюшкаралупу:запечуться й

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація