Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські Народні оповіді та перекази про легендарних людей и народи


Реферат Українські Народні оповіді та перекази про легендарних людей и народи

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 


>Реферат на задану тему:

 

Українськінародніоповіді таперекази пролегендарних людей йнароди


>З-поміж всіхінших українськихкосмогонічних легенд тапереказівдоситьпомітнемісцепосідаютьоповіді пролегендарних людей йнароди.Джереламивідомостей прорізноманітнихдивовижнихлегендарних людей йнароди — як,приміром,кінокефалів (>песиголовців),циклопів, одноногих,безбородих,парасоленогих,велетнів,пігмеїв й т.ін. — були вдавньомугреко-римському світі твориписьменниківПлінія,АцилаГеллія,СолінаПолцгістера,Філострата тадеякихінших, котрі самзапозичувализначнучастинусвоїхоповідань вєгиптян таіндійців. Ухристиянськійлітературіпершихсторіч усіціоповіданнязвів докупиблаженний Августин,долучивши від собіособистоміркування пропоходженняцихчудовиськ від Адама й Ноя.Багатоцихоповідокзнайшлисобімісце в «>Александреїді», дерозповідалось про ОлександраМакедонського, щовіндобиравспособівпобачити «>морськіглибини інебеснівисокості» й под годинусвоїхпоходівзустрічавусілякихнезвичайних людей,міжіншим —циклопів й людей зсобачими головами.Вже ізпочаткомписемності на Україніпобутувалиобрази із кола легенд про ОлександраМакедонського,зведених укнизі так званогоПсевдо-Каллісфена.Поширювалась «>Александреїда» й впізніших українськихперекладах,зразок якізберігаєтьсядонині вІмператорськійпублічнійбібліотеці вСанкт-Петербурзі.Крім «>Александреїди», всереднівікигреко-латинськіобразикінокефалів,людожерів тощорозносилися поЄвропіспеціальнимикосмографіями, де було б данокарти.Такікосмографіїздавна заходили й вруськіобласті. УвідомомудослідженніРовинського «>Руськінародні картинки» на 267—268сторінках іншого тому наведенотакіуривки із «Книги, щозветьсяКозмографія», якої «>перекладено ізримськоїмови»: (30)Острів.Живуть наньому люди. Але вонивиглядпесячий. Людицівеликі істрашні... (31)Острів. Наньомуживуть люди.Вониволохаті ймаютьвиглядлев'ячий...Великі істрашні дуже наподив (32).Острівпустельний.Живуть наньомузмії: особідівоче, до пупа людина, а від пупа у яких й хоботзміїний.Крилаті йзвутьсявасиліски (33).Острів, йживуть наньомулюди-людожери.Був наньомусвятий апостолАндрійПервозванний. Авіра у якихкумирська...»Всіціострови «>Козмографія»розташовуєякраз там, де вкласичнихказкахрозташованікінокефали таіншіподібні перед тимфантастичнінароди, асаме — наПівденномуокеані,міжІндією таЄгиптом.

Зфантастичнихлегендарних людей йнародів в українськихпереказахзнаніпесиголовці —людожери,велетні тапігмеї,морські йлісові люди.Деякіоповіді про них, якпобачимонижче,злилися ізоповідями про Соломона,іншіпобутуютьсамостійно.

Легенди пропесиголовців уГреціїпов'язувалися іздавнімивелетнями.Середньовічніписьменники малі наувазі под ними тогунів, то татар, аздебільшого — народцілкомосібний, до3р6>овожерливий.Лангобарди под годинувійни ізусипетами обдурилиостанніхзвісткою, абиїмобіцяли своюдопомогуПесячіГолови: таким, на тієї одну годину наЄвропівірування усправжнєіснуванняпесиголовців. Про нихрозповідали як прочудовиськ, щовідзначалисянеймовірноюжорстокістю:подібно доупирів, смердоті пили притулокворогівсвоїх, а чи невдавалосяназдогнативорогів, тоді пили своювласну притулок.

На Українулегенди провелетнів,пігмеїв йпесиголовців проникали, безсумніву,потрійним шляхом. Інасамперед,деякірисипесиголовцівзапозичено разом ізуявленнямивзагалі провелетнів ізапокрифів. У Першівікихристиянствавеликуувагуцерковніписьменникиприділялиапокрифічній «>Книзі Єноха».Апокрифцейповністюзберігсялише вАбіссінії,ефіопською мовою, але йневеликі, іпритому вдещозміненомувигляді,уривки ізньоготрапляються й вслов’янськихрукописах й черезстародавніхграмотіїв легко івільно моглипроникнути внароднесередовище. Усьомому ж, восьмому,дев'ятому й десятомурозділах «Книги Єноха»міститься такаоповідь продавніхвелетнів, Яка явила на світлоцілусім'ю українських народнихоповідей проАдамових людейвелетенськогозросту й пропесиголовців-людожерів. «>Після того якрозмножились синілюдські, у якихнародилисявродливідоньки. І коли сині неба,янголи,побачили їхнього, то,зачаровані ними, сказали один одному:виберемособі дружин ізплемені людей йнародимодітей».Головним начальником й вождемцихянголівзображеноБашуага; вкількості 200 смердотіпіднялися на горуАгсіев (>Агасіів), котрастановить вершину міськіАгтоп (>Негтоп);ця гораназивається так бо смердотіпоклялися наній йзв'язали собівзаємними клятвами.Усіхвождівянголів було б 18:Батуаха,який був за головного начальника,АкіЬееІ,Татіеі,Катиеі,Бапеї,Агкееі (>Егекееі),Багакиуаі,Аваеі,Агтегв,Ваігааі,Апапе,2атеЬе,Багшагееі,ЕіТаеІ (>Зайаеі),Тигеї,Іогпіаеі,Агагеаі...Відпаруванняцихянголів здщерямилюдськиминародилисявелетні.

>Вони були 30ліктівзавбільшки й пожирали все, щовиробляли люди, а томуневдовзінічим було бгодувати їхнього; смердоті кидалися наптахів,звірів,плазунів йриб,годувалисяїхнімм'ясом й пилиїхню притулок.Тоді земляповсталапротиїхньогобеззаконня.Відгрішнихянголіврозбещенняпоширилося повсійземлі. «Книжка»повідомляє,якийянгол йякійсправінавчив людей.Агагіеінавчав людейробитимечі, шпаги,ножі,панцирі,дзеркала,браслети тарізніприкраси;навчивпідводити брови,використовуватикоштовнекаміння,всілякіприкраси, а тому землярозбестилася.Атагагакнавчивчаклунства йчарування тавідкрив силу йвластивостікоріння.Аrmersнавчивмистецтваруйнуватичаклунство,розвіювати чари.Вагкауаінавчивспостерігатизорі,АкіЬееІ —уживатимагічні знаки,Татіеінавчивастрономії,Агагасіеі —пізнаватиобертаннямісяця.Пригноблюванівелетнями, людипіднеслисвій голос, й голосїхнійдійшов до неба.ТодіМихаїл,Гавриїл,Рафаїл,Суриїл таУриїлпоглянули на грішну землю іпобачили потокикрові йвсякізлочинства. Земля, щовтратила чадсвоїх,піднесласвій голоснавіть до воріт неба.ЯнголисповістилиВсевишнього про ті, щовчинилигрішніянголи. «Уся земля, —оповідали смердоті, —наповниласькров'ю інечестям. І вісь,душіпомерлихволають, йволанняїхнє досягати воріт неба... Люди неможутьврятуватися віднечестя, якупаплюжить образземлі. Тізнаєш усі справ доїхнього початку; Ті всезнаєш, що смердотівчинили, й Тінічого некажеш нам: що ми маємовчинити із ними затакібеззаконня?ТодіВсевишній відправивши його досинаЛамеха. «>Сповістийому, — сказавшиВін, — відМогоімені про ті, щозагрожуєвеликеруйнування;бо вся землязагине; води потопурозіллютьсявсієюземлею, й все, що наній,загине. Алітивкажийому, яквінможеврятуватися, йповідаййому, щорід йогорозповсюдиться повсійземлі».Потім Господьзвернувся доРафаїла: «>Зв'яжиАзазіеля й кинь його впітьму йпрожени впустелю, щорозташована вБиеае1; пішли шляхомньогодощ ізважкого ігострогокаміння;оточи йогопітьмою... ганьбивінніколи небачитьсвітла, й колинадійде день суду, покарайввергнути його вполум'я». Господьпрорік доГавриїла: «>Піди дозлих йрозбещених, досинівперелюбства,винищипоколіннясторожів (>vigilum) зсередовища людей;озброй їхнього одинпроти одного; нехай смердотізагинуть відсвоїхвласних рук;дніїхні скороскінчаться». Господьпрорік доМихаїла: «>Піди йсповістиБатуага про кару, Якачекає нанього й всіх тихий,хто взявши в йогозлочині,позлягалися ізжонами іниціють вусякійнечистоті...зв'яжи їхні подземлею на 70родів досі суду іруйнування, доостанньоговселюдного суду...Тоді смердоті будутькинуті впроваллявогненні на борошна ізалишені там націлувічність...Вигуби усідуші,відданінечестивимнасолодам,винищпоколіннясторожів,бо смердотіпригноблювалисинівлюдських;виморився когогнобителя;знищусякелиходійство».Потімсповіщаютьсяобітниці івинагороди людямправедним.

Донаведених намирозділів «Книги Єноха»прилягаєдекількаоповідей провелетнів йпігмеїв,записанихпереважно вПодільськійгубернії, доти жукраїнська народнасловесністьзнаєвелетнів якміфічних (>виключно вказках; говорити процихвелетнівзовсім не укладати наше заподіяння), то йархеологічних, йлітературних, чиапокрифічних.Велетні, чиАдамові люди, жили на Україні.Вонинасипали вали івисокімогили в українськихстепах. Цеплем'япервіснихвелетнів було бмогутнім. Богрозгнівався ними свої, що смердотізабулиЙого закон й жили, врозпусті,сварилисяміж собою, проливали притулок, як воду, йвирішивзнищити їхні до пня.Довго думавши Бог, як тізробити, але йнічогопридумати неміг.ТодіВінпорадився із царем «>іншоїземлі». Ацарцей бувдвоголовимвелетнем.ВінпорадивБоговінаслатитакий потоп,щоб вода зросила всю землю,окрімоднієївисокоїмогили, якоїцар позбавившисобі дляпорятунку. Богпослухавсятієїпоради, йвелетні булипотоплені.Загинулитакождвоголові люди «>інших земель», йлишивсяживим лишеїхнійцар, що був намогилі.Він спавши под годину потопу; колипотімпрокинувся, топобачив, щозалишивсявсього ізоднієюлиш головою: Бог покаравши його свої, щовін давшитакужорстокупораду длявинищеннясвоїхбратів.Від цого царя прийшоврідлюдський,такий жзріст йзовні, як й люди, щоживутьнині.

Заіншоюоповіддю, колися — до потопу — жилитаківисочезні люди, що,бувало,лісом ходили,начетравою. Колі жповелисянинішні люди, один ізвелетнівдесьнабрів нанашогоплугатаря із волами, із плугом йпогоничем. Забравшивін їхнього всіх до собі надолоню іпоніс до свого батька. — «Ану,поглянь, —каже, — тату, які язнайшовмишеняток (>варіант —черв'ячків. — Ред.)». Батькоглянув та ікаже: «Немишенятаце,синку, тотакі люди, котрі после нас будуть». Вісьтепер й настав нашепокоління, а провелетнів й бридкі уже немає, лишедесь уцеркві — чи тоКиєві, чи те вЛьвові —стоїть нога одноговелетня; така,кажуть,величезна, щосягаєсамоїбані. Від котрі були колися люди!.. Бощекажуть, що после нас (>варіант — после Страшного суду. — Прим. авт.) будутьтакімаленькі люди, що в печах їхні якщо разом 12 Чоловікмолотити.

Іншим шляхом,яким проникали на Українулегендивласне пропесиголовців-людожерів, було бпоширеннясеред народу черездавніхграмотіїв окремихепізодів «>Александреїди» йнавіть «>Одіссеї» (>перебуванняОдіссея наостровіциклопів —Сіцілії й йогоперемога надПоліфемом). Так, «>Александреїда»розповідає,міжіншим, проборотьбу ОлександраМакедонського ізпесиголовцями й із дівами,тобтовелетнями, яківінув'язнив укам'яні міські: «йприйшов (Олександр) усхідні країни до моря, досонячногоміста, йпобачив тут людейнечистих...Злякався, що колирозмножаться, то оскверняти землю, й загнавши їхні упівнічні країни в міськівисокі; йБоговимвеліннямзамкнулися по них міськіпівнічні, лише незамкнулися по них міські на 12ліктів — й тутпостала брамамідяна йпокриласясунклітом, йякбисхотіливогнемспалити — неспалятьїї; востанні ждні...зникнуть йціпоганінароди. Предкинашівказували нарізні міські, як намісцяув'язнення «>нечистихязиків».Давнійлітописець записавшитакуоповідьновгородцяГюрятиРоговича. НадіславшиГюрята отрока свого вЮгорську землю. «>Югорець сказавшиотрокові:дивні миречівідбуваються... там, де міськівиходять до моря, аїхнівершини аж небессягають, у горах тихийгук великий йгомін, йкрешуть міські тих, щохочутьзвідтипрорубатися: й в горітійпрорубаневіконцемале, йтудиговорять, хоч ми нерозуміємомовиїхньої, та смердотіпоказують назалізо ймахають рукою,просячизаліза.Є шлях догірнепрохіднимиурвищами,снігом йлісом, тім шляхомніколи перед тим недійдеш; ає івіддалік напівночі. З приводуцієїоповіділітописецьзауважує: «>Ці людиув'язнені («>заклепані») царем ОлександромМакедонським». Уподорожі ВасиляГогари (1634рік)читаємо: «Та втій жгрузинськійземліміжгірвисоких йсніжних унепрохіднихмісцяхєшпариниземлі, й у яких загнано дикихзвірів Гога йМагога, а загнавши тихийзвірів ОлександрМакедонський». Увустахвеликоруського народуоповідка пронароди, «>заклепані» серед стосів ОлександромМакедонським,набула такоговигляду. «Живий на світіцар:ім'я його було б ОлександрМакедонський. Це було б задавніхчасів, давно-давно, так що анідіди, аніпрадіди, аніпрапрадіди, аніпращури непам'ятають.Цейцар був ізбогатирівбогатир.Жоден силач на світі немігперемогти його.Він любитивоювати, йвійсько внього було б геть суто ізбогатирів. На кого ніхто непідевійноюцар ОлександрМакедонський — всіхпереможе. Іпідкориввін под свою уладові усі царстваземні. Ізайшоввін на край світу йзнайшовтакінароди, що сам, хочякий бувхоробрий,вжахнувся їхні:жорстокіші відлютихзвірів йїдять людей; удекого із ниходне око — й ті, улобі, а й удекого три ока; удекого одна лише нога, адекого три, йбігають смердоті такшвидко, яклетить із цибулістріла.Називалисяцінародигоги ймагоги. Однакцар ОлександрМакедонськийцихпоганськихнародів незлякався;почаввін із нимивоювати. Чидовго, чи недовговін із нимивіввійну —ценевідомо; лишепоганськінародизлякалися йкинулися відньогонавтьоки.Він по них,гнав-гнав, й загнавши утакінетрища,провалля й міські, що ані вказцісказати, ані перомописати.Отам смердоті ісховалися від царя ОлександраМакедонського. Коли жучинив із нимицар Олександр?Вінз'єднав з них одну гору іздругоюсклепінням, й поставивши насклепіннісурми, й прийшов тому в свій край.Подмутьвітри всурми йздійметьсястрашневиття;сидячи там, смердотігукають: «Про,мабуть,щеживий ОлександрМакедонський!»Цігоги імагогидосіщеживі йтремтять перед Олександром, авийдутьзвідти перед самоюкончиною світу.

>Запозичуємо упрофесора М. Ф. Сумцоватакудовідку про Гога іМагога. Гогзгадується у пророкаЄзекіїля (>розділи 38—39) якзавойовник, щопоселився вземліМагога.ЗнатникІван Богослов,кажучи прочаси антихриста,такожзгадує Гога йМагога (>Апокаліпсис, 20, 8). ЗасвідченнямПлінія (кн. V, із 25-ма), подіменами Гога йМагогамалися наувазіінодіцаріАссирії йнавколишніхкраїн. Алі впророцтвіміститьсяалегорія, йвчителі Церкви йогоприкладають то дотурків, щоведуть битву ізхристиянами, то доскіфів (>Плюшар. Енциклопедичний словник. Т.ХШ. — З. 325). У «>МесіїПравдивому»Галятовського Гог йМагогзгадуються впоясненні 6 й 18пророцтв упершомувипадку взначеннінародів,ув'язнених у міські ОлександромМакедонським, у іншому — Гог узначенні антихриста, аМагог — йоговоїнства. Передкінцем світуІсусрозіб'є Гога йМагога наЄлеонській горі, доти ж наполібитви якщо скількисписів йлуків, щоєвреї могли бвикористовувати їхні дляспалення дровупродовж семи років. У «>ВінціВіри» СімеонаПолоцькоговикладенорізні думицерковнихписьменників про Гога йМагога. За одними, Гог йМагог —закляті вороги,замкнені серед стосів; заіншими, подіменем Гога малі наувазіпідданих антихриста, которие действовалипротихристиянтаємно, а подіменемМагога — слуг антихриста, которие действовалипроти нихвідкрито.

Та особливозміцненню внародівіри віснуванняпесиголовців-людожерівсприялицерковнийживопис таіконопис. УдослідженніРовинськоговміщеноопис Страшного суду заКлинцівськимпервотвором із такими словами: «>ОстороньМойсейпоказує жидам Христа...

1) стоятижидове,

2) стояти литва,

3)синіаравляни,

4)індіяни,

5)ізмаїльтяни,песячі голови,

6) турки,

7)сарацини,

8)німці,

9) ляхів,

10) русь»...

>Зображенняпесячихголівзустрічається встаровиннихруськихмініатюрах. Так самезображеннялюдини ізсобачою чивовчою головою, й доти жвелетня,наші предки Бачили в церквах, віконномузображенні мученика Христофора.Святийцей, загрецькими легендами,виводиться із країникіно-кефалів-песиголовців йрозмовлятивінпочавпо-людськилише тоді, колиянголторкнувся йоговуст.Цей геркулесхристиянських легендзображувався на православномуСході нелишевелетнем, а іподібним доєгипетськогошакалоголовогоАнубіса, слугиГороса,синаОзірісова. Таквінзображувався ми настаровиннихіконах, згідно ізпроложнимижитіями.

>Знімок ізоднієїтакоїмініатюри із рукописногоАпокаліпсиса XVIстоліття можнабачити в IIтомі «Історичних нарисів»Буслаева, з. 147.

>ActaSanctazum, вид.Баландистів, 25 июля. Уцитованому намивищедослідженні п.Ровинськоговміщено двазображення мученика Христофора ізвовчою головою,зроблених уРосіїще в XIII ст. (III, 634 й IV, 772).Змістлегенди про святого Христофорасповненийвисокоїпоезії. Удавнічаси живий на світіславнийвелетОферуш.Він був такогозросту, що коли померла його матір, йОферуш,бажаючинасипати над неюмогильний курган, набравши усвійчобітземлі йвитрусивїїпотім нанебіжчицю, тозамістьмогилививищилася гора ажпопід хмари, в якому було, де узявшивін землю,утворилосяпровалля на скільки ж мильзавглибшки, на стільки нова горавивищувалася надземноюповерхнею.Оферушсів надпроваллям йгірко-гірко заплакавши;сльози йогоструменіли вбезодню йутворили море: відсаме через тіморська водагірка ісолона, яксльози.ЗамисливОферушвіднайтисобіволодаря,могутнішякого не було б бнікого на світі.Передусім прийшоввін на службу до одногомогутнього короля; та корольцейбоявся нечистого, йОферушперейшов на службу дочорта.Виявилось, щочорт не без страху — щовінбоїтьсяхресногознамення.Тодівелетень залишивши його й прийшовшукати Христа.Зустрівшись із убогимпустельником,Оферушзвернувся донього ізпитанням: «Де Христос?» — «>Скрізь», —відповівпустельник. — «як ж МеніслужитиЙому?» — «>Молися іпрацюй».Оферуш невмівмолитися, та затіготовий був донайтяжчої роботи.Пустельникпривів його добурхливого,стрімкого потоку, вглибиніякоготонувусякий,хтонаважувавсяпереправитися наінший бік. — «Тімаєшвелетенськетіло йнадзвичайну силу, —мовивпустельник. —Перенось обов'язокподорожніх через води потоку.Творице уім'я Христа, йВінзробить тобіСвоїмслугою».Звідтоді й усунь, йвночівелетеньпереносив черезпотікмандрівнихбогомольців,спираючись навеличезну сосну, як напатерицю.Якосьуночі,втомленийденноюпрацею,Оферушміцно заснувши.Зненацькакрізь сонйомупочувся голосДитини, щотричі назвала йогоім'я.Велетеньпіднявся, посадившиДитину до собі на плечі й ступивши до води.Раніш водаледвесягала йогоколін, теперхвиліздіймалисящоразвище івище й вшаленстві били прокруті бережи.Оферушвідчув насобістрашнийтягар,зігнувся подНошею й ізлякомпромовив: «Про Дитя!Чому Тітакеважке, так аби япідняв на своїраменацілий світло?» — «Тіпідняв Про те,Хтостворив світло», —відказувалоМаля-Христос (то бувВін). —Охрещений Самим Спасителем уім'яОтця й Сіна й Святого Духавелетень ставшизватися із того годиниХристофором,тобто «>носієм Христа».

>Нині ужевідомо понадп'ятьопублікованих українських легенд,записаних урізнихмісцевостях. УМаріупольськомуповітірозповідають, що колися бувтакий годину, колизовсім не було б смерти, анатомість жилиодноокіпесиголовці.Бувало,спіймаютьпесиголовцілюдину, закинутиїї доями, та івідгодовують тамцукерками та пряниками,поки вон необросте салом, яквгодованепорося.Тоділізуть доями,мацаютьїї забоки — чи багато сала:якщо можнапромацати докістки, то, означати,ще вона невгодувалася, якслід; аякщопромацати докістки не можна, в такомуразіроблятьїйнадріз напальці:з'явиться притулок —щевідгодовують, а чи нез'явиться — означати, вон ужецілком готова, й тодіїїріжуть.Звісно,песиголовцівізьмуть та ізжерутьлюдину. Стали тоді люди Богапросити,щоб відправивши ними смерть. Богзглянувся й відправившистрашну смерть ізкосою.Заходилась смерть колопесиголовців —зовсімпозводилазі світу.

>Старі людикажуть, що ідосіщеє та земля, де жилипесиголовці, та лишепесиголовцівлишилося уже мало:попереводилися.

УУшицькомуповітіпесиголовцівзвутьсироїдами йкажуть, що у якихє одналиш рука, одна нога йодне око.Сироїдичіпляються одне одного ібігають такшвидко, що від нихдужеважковтекти.Якщо смердотізловлятьзвичайнулюдину, товідразу жріжутьїї йз'їдають.Живутьсироїди в «>Туретчині, заДунаєм». У з.Капустяномурозповідають про солдата,якийпопався було бсироїдам. Солдат вусьомуслухався їхнього:сумліннопрацював, копавши землю ікорінці, йсироїди,врешті-решт,упевнились, щовін від нихвтече.Якось солдатів прийшов долісу ізмаленькоюдитиноюсвоїхгосподарів йвтік.Вінзмушений бувдекілька ночей провести надеревах.Ішоввін, сам він невідаючикуди, йраптомнаткнувся насвоїхтоваришів-солдатів, й таким чиномурятувався.

Проподібнупригоду «одного ізруських людей»розповідають й вСумськомуповіті.Колись,кажуть, на світі було б багатолюдожерів, чипесиголовців. Але вони негаразд, як ми — два ока, авсьоголиш було бодне,величезне-превеличезне, більше, ніж у вола, та і тіпосередлоба.Вони частозахоплювалибілих людей,відгодовували їхньоговолоськимигоріхами й тодіробили годину від годининадрізи натілі:якщойшла притулок, толюдинувідгодовували далі,поки вонзовсім незапливала жиром.Спіймалипесиголовці одногоруського йпризначили його до собілакеєм.Новийполоняник таксподобавсяїм, щопесиголовці нерізали його, протелишстежили, чи не станівінтікатидодому. А знавшинавіть дорогидодому, йзовсім непомишляв провтечу.їжу їмвінготував ізполозів йшматків гадюк, доти жпесиголовціякнайсуворішезаборонили,щоб самвін щось із тогоїв: «>якщо ж лише, — сказали смердоті, —їстимеш, топомреш».Довгостримувавсявін, апотімвирішив: «Усі одне помру — одна смерть! Немучитимусьпринаймні у яких!» І із цого години ставшивінїстикрихітнішматочкиполозів,однак не помер,їввін такпотрошку,їв, — йпочавраптомрозуміти, де Яка трава, й від чого вонлікує;дізнавсятакож, котра дорога Ведедодому, й що йогорідніщеживі. Відвін йвирішивтікати.Зібрався, накупив конвертів всім дорогу й прийшов.Ідевін, іде,зненацька проти ньоговідкрилосятаке болото, що ані перейти його, ані перебрести черезнього — более як напівверсти.Він нарвавшиоситняку,обмотався ним завісься йсяк-такперебрався через болото.Песиголовцікинулися його у гонитву, а потім уже у тій бік болота. «Якби!» —гукають донього. — «Ні, —каже, — не повернуся вже!» — «Ну,ошморгни хочбуряк!» — «Не хочу!» — «Ну,озирнись тому!» —Вінозирнувся — йзабув половину того, що знавши.Прийшоввіндодому —рідні були усіживі йдужезраділийому.Він рвавшипотім труй, про котрі незабув, від чого смердотілікують, йлікував людей досамоїсвоєї смерти. Колівін помер, тоньомудуже тужили.

>Решта українськихоповідей пропесиголовців-людожерівваріюють нарізніладиосновну формулурозповіді «>Одіссеї» проПоліфема.Розповідь проодноокоговелетня-людожера, — говоритиМіллер, — де б не був йогопервіснабатьківщина, колися переходила із вуст у вустаміждавніхпоселенцівузбережжяЧорного моря й, якцікаваморськапригода, бувпопулярноюсередмореплавців. Зрозповідейгрецькихморяківзустрічвідважногомореплавця із циклопомперейшла догрецькогоепосу й був включена до числапригоднаціонального герояОдіссея,подібно доти, як доти ж циклу булиприлученідеякііншіпригодизісхіднихказок. Нацей годинуцілкомусталилось вжепереконання, що всю «>Одіссею»складено із окремихепічних легенд,пов'язаних по одній воднеціле, йз-поміж нихГерландом було бвирізненочимало народнихказок,відомих й ізіндійськихказковихзбірників. Уоповіді про циклопаПоліфема уже У.Гріммпомітивслідиштучної спайки ізіншимипригодамиОдіссея йвказав ними.Цейепізод, заГріммом, із одного боці,являє собоюцілкомвикінченеціле, ізіншого — неузгоджується ізвідомим характером героя.ОстанняказкавпродовжбагатьохсторічблукалаузбережжямЧорного моря, й вприбережних племен танародівзберегла характерморськоїпригоди, а племен йнародів, котрі жиливіддалік од моря,перетворилася напригодусуходільну й, якцезвичайнобуває в народномуепосі,зазналавпливуіншихподібнихказковихсюжетів,головним

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація