Реферати українською » Краеведение и этнография » Мої Улюблені Народні свята


Реферат Мої Улюблені Народні свята

>Моїулюбленінародні свята

План:

1.Обрядовістьзимового циклу

2.Обрядовістьвесняного циклу

3.Літнізвичаї таобряди

4.Осіннізвичаї таобряди


>Є край, де найкращі у світі пісня

Іцвітомчарує калина,

Десонечковпершевсміхнулось Мені,

Дедім мой – моя Україна.

>Щасливі ми, щонародилися йживемо натакійчудовійземлі –багатій ймальовничій Україні. Кожнанація,кожен народмають своїзвичаї, щовиробилисьпротягомбагатьохстоліть йосвяченівіками.Звичаїрозрізняють йобєднують людей один народ, однунацію.Вонивідображаютьспосібсвітосприйняття народу, ті, як народмислить,відчуваєнавколишній світло.Звичаїстаютьосновою, ізякоївиникаєусна народнатворчість.Вонимають намособливий чарстаровини.Меніподобаються свята, котрі належати дорізнихприроднихциклів:зимових,весняних,осінніх,літніх.


1.Обрядовістьзимового циклу

>Серед святийзимового циклу Меніподобаються деньпам’яті апостолаАндрія Первозванного (13грудня), деньпам’яті МиколиЧудотворця (19грудня),Різдво,Новийрік (13 января),Водохреща.

Одним з святий, якузавждивідзначалинаші батьки,діди,прадіди, було бвеликезимове свято, особливоважливе длямолоді – деньАндрія. Це святовідзначали 13грудня.Починавсявечір іздівочоїворожби, после заходженнюсонця. Передпочаткомгаданькожнадівчина винназ’їстихоча б один вареник.Після цого бралище за одним, клали напідлогу й впускаликішку, якоїцілий день негодували.Чий вареникз’їдалакішкапершим, та йзаміжпершоювийде, ачию незачепить, тосидітиїй вдівках.

>Єщеодневорожіння.Берутьвелику миску із водою, але йщоб вона не бувнаповненавщерть. По краяхвішаютьперегнутісмужкипаперу іззаписанимиподіями: ціпку кохання,виграш,крадіжка, далека дорога,розлука. Уполовинішкаралупигрецькогогоріхавстановлюють маленькийзгароксвічки.Човникпускають на середину миски.Залежно від того, доякого краювінпідпливе йякийпапірецьпідпалить,такестанеться із одним зприсутніх, кимворожать.Увечерівлаштовуваливечорниці, на котрісходилися й хлопці. НаАндріязнімають хвіртки у тихий,хтозустрічається.Цейзвичайзберігся в українських селах.Зняту хвіртку удівчинивідносять до парубка, чинавпаки.Абощепосипаютьміж нимидоріжкусоломою.

>Вважають, що,якщо наАндріявипадесніг, то зимадовгоще ненастане, а чи невипаде, то зима якщо тепла тамалосніжна.Якщоіній надеревах уцей день – якщодобрийврожай гречки.

ІсьогоднісвяткуютьАндрія.Дівчатапродовжуютьворожити,причому над селах, але й і вмістах.Калитки наАндріязнімають у селах, вмістахцейзвичай незберігся.

Святого Миколусвяткують 19грудня. На Миколунічого нероблять,боцевелике свято.Пам’ятаю, коли я бувзовсім маленьким, мой батькопереодягнувся у святого Миколу йпринісподарунки.Коженрік ячекала цого свята. Колі япідросла, то батько уже непереодягався в Миколу, але йподарунки подподушкою тимзнаходила.Дітидужелюблятьце свято,вчатьмолитви, колядки.Колись Мені батькоказав,якщо я будунеслухняною й буду злевчитися, тосвятий Микола до мене не Прийде йподарунків я - неотримую.

У нашомуселі люди показували, щосвятий Микола, якщедрий Бог з небес, частозаходив допомешканнябагатодітних чихворих людей йобдаровував їхні.Такожрозповідали, щосвятийМиколайдопомагавмандрівникам таподорожнім, а особливозапорозькимкозакам.Вони зацюпомічпобудувалийому понад 30храмів,названих йогоіменем. На його честьскладено багатовіршів та пісень.

Святого Миколу у наше годинусвяткуютьвіруючіправославні люди.Звичайобдаровуватидітейподарунками вце святомайже незберігся.

>Різдво –родинне свято,зустрічали йогоурочисто,схвильовано. До святаготувалисязаздалегідь:білили хату, прибиралиїїсвятковими рушниками,килимами. Навечірнійзорінайстаріший членсім’ї (дід чи батько)вносив до хатисніп жита чи ячменю.Називавсясніп «>дідухом» чи «>колядою».Він йвиконувавфункціюялинки.Найстарішажінка всім’ї (баба чи матір) ставилабіля «>дідуха»горщик ізкутею, узвар йсвячену воду.Білясвяченої водизапалювалисвічку. До 12години ночі сині й батько обходилиобійстя з святимохлібом,благословляючи всеживе,заклинаючи його віднапасті. Наворотях й на дверях сараєвіставилися обереги йвішалисяпучечки труй ізполину,кропиви,чебрецю,щобвідігнатинечисту силу. Сигналом довечері бувпоявапершоїзірки нанебі, котрасповіщала пронародженняБожого дитини. Настоліставилося 12страв,щобкоженмісяць бувщедрим. Батькоховався застіл,питаючи, чи його немає, йотримувавстверднувідповідь.Потіввінвідповідав: «як ві мене небачите тепер, тощобцілийрікз-захліба не Бачили» йбажавврожаїв та статку.Господиняімітувалаквочку чиякусьіншубажану вгосподіптицю.

>Першоюїликутю із медом,потімоселедці,рибу,голубці ізпшоном.Обов’язковимистравами булипиріг й вареники.

УСвятийвечірколядували лишедіти.Старші колядники обходилихати ізнаступного дня.Парубочі ватагиколядників ходили із «>звіздою»,дівочі – ізліхтарем.Середколядників були «>дід», й «баба», й «коза», й «>циган».Господарі щедрообдаровуваликолядників,кладучидарункиїм вторбину.

ІсьогоднісвяткуютьРіздво. І у наше годинуобов’язковоюстравоюєкутя. Однакзвичайзаносити до хатисніп жита чи ячменю незберігся.Цюфункцію мивиконуєялинка. Убагатьох селахзберігсязвичайставити настіл 12страв.Сьогодніколядують уСвятийвечір йнаступного дня.

>Водохрещасвяткували 19 января.Вечір подВодохрещаназивали «іншимсвят-вечором» чи «>голодноюкутею». як Прийде деньГолодноїкуті (18 января), тосвятять водидіжці коло церков. Жінкамиварять іпечуть всі ті, що і передРіздвом.Тільки наГолоднукутю од самогорання не можнанічогоїсти йпити,поки незійдевечірнязірка й ненап’єшсясвяченої води.

Водусвятять коло церкви.Цієюсвяченою водою господар кропити хату,подвір’я, худорбу, місто.

>Вважалося, що вніч подВодохрещачарівноюстає вода вкриницях чипотаках. Томугосподарі, як лишепроспівалиопівночі півні,бігли дорічкинабратицілющої води. Рано усійдуть до церкви.Після цоговдомасідалиобідати.Частувалися як й наРіздво.

У наше годинусвяткуютьВодохреща. І в українських селах, й вмістахйдуть до церкви,освячують воду, апотімвдомакроплять хату,подвір’я, худорбу. Таким чиномвідганяютьнечисту силу. Умістахмайже незберігсязвичайГолодноїкуті.Цьогозвичаю в основномудотримуються у селах.

Затиждень послеколяди –Щедрийвечір. Цестародавнійдохристиянськийзвичай,якийсвяткуютьнапередодні Нового церковного року. Захристиянським календарем –це деньпреподобноїМеланії. НаЩедрийвечір батькоховається віддітей за пирогами – символщедрості,багатства. Парубоквбирається в «>Меланку». З нимходятьряжені –орач,сівач,дід,ведмідь, коза, журавель,циган,чорт.Ця веселакомпаніяграє, співає,танцює.Заходять воселі, дезбираютьсядівчата,щедруючи. Почерзікожен з ватаги співає свої пісня. Коліщедрівкаскінчилась, хлопціскидаютьсвоєвбрання й назапрошеннядівчатсідають до столу.Дівоча «>Меланка»:найвродливіша іздівчатодягаєвінок,стрічки,намисто, а другавбирається за молодого йзветься «Василем».Дівчатазнаходять годину йповорожити.Ворожать то й на «>Андрія».

НаНовийрік, чи свято Василя, як лишерозвидняється,йдутьпосівати. першийпосівальник приноситищастя дохати, але й лишехлопець.

Уперший день Нового рокупильноприглядаються довсього,бо всемаєзначення.

Так,якщонічпроти Нового року тиха й зрозуміла, то якщощасливийрік,якщоінійрясновкриває усі дерева – наврожай.Снігвипаде –щасливийрік якщо.

Мало щозбереглося у наше годинузі свята Василя таЩедроговечора. Умістах й селахПридністров’я й теперзустрінешпосівальників. Незберігсязвичайщедрувати подвікнами.

2.Обрядовістьвесняного циклу

До святийвесняного циклу належатиСтрітення,Масниця,Великдень,Благовіщення.

>Першазустрічвеснивідбувається на святоСтрітення (15 лютого). ЗапереказамиБіблії щодняблагочестивий Симеонзустрівбіля храму маленькогоІсуса. На честьСтрітення у церквахробиливідправи, святили воду ісвічки.Посвяченою водою щоднялікувалихворімісця. Аувечері цого ж днянадвірвиставляли миски знасінням.Вранцідивилися,котре ізнасіння понадпокритеінеєм, ті ітребасадити,добрийврожай якщо.

Моя матірготувала наСтрітенняколодієвнапій,якийнадававсили таздоров’я,вінзавжди був настолі.Напій пили «по палі»,щобпримиритисязісвоїмиворогами,навмиснопоруч садилисвекруху таневістку, зятя й тещу,сусідів, котрі раз в разсваряться. Уцей деньзакликали весну,примовляючи: «>Збори зиму,весно!» А вселікажуть: «НаСтрітення зима ізлітомзустрічається».

У наше годину святоСтрітеннясвяткуютьвіруючі люди. Умістах й селах людиходять до церкви йсвятять воду йсвічки.Свяченою водоюлікуютьхворімісця, апосвяченісвічкидопомагають від грому.

>Останнійтиждень перед Великим посадоюназивавсяСирним,Масляним. Уцейтижденьм’ясніпродуктиїсти було б не можна, лише –молочні.Цього тижнязаміжніжінки ходили відхати дохати йчіплялинеодруженимпарубкам тадівчатам «колодки». Це могла бутикольоровастрічка чихустина. Це було бпокарання свої, що неодруживсяпротягомм’ясниць.Наступнідні ходили йперевіряли, чи незнята «колодка».Знятиїї могли после того, як даваливикуп,якийзаключався вдаруванні писанки наВеликдень чипочастуваннігорілкою із сиром щодняМасниці.Дівчататакож ходили йчіпляли «колодки»хлопцям. Весьтижденьтриваливеселісільськігостини,головноюстравою були вареники із сиром тасметаною. Уцейтижденьдуже багатотанцювали,бо у Великийпісттанцювати не можна було б. Це вважалось великимгріхом. Ходили один до одного угості, пили,їли, якуміли,досхочу. Усіцесупроводжувалосяжартами,веселощами. Необходилося безсмачноївишнівочки числив’яночки, ачоловіки малідещоміцніше.

І у наше годинузберігсязвичайсвяткуватиМасницю. Однак теперзаміжніжінки неходять відхати дохати й нечіпляютьнеодруженимпарубкам тадівчатам «колодки». І тепер весьтижденьтриваютьвеселісільськігостини. Так як уПридністров’їпереплелися укра-їнськізвичаї ізросійськими, тоголовноюстравою миє не лише вареники із сиром тасметаною, а імлинці.

>Великдень –головнехристиянське свято,встановлено назгадкуВоскресінняІсуса Христа.Тиждень передВеликоднемназивають Великим чиСтрасним,бо вньомувідбувалисьстрастіГосподні.Найважливішідні цого тижняпочинаються від четверга,якийназиваютьЧистий. Великогозначення надавали щоднястраснимсвічкам, котрітрималипротягомусьогобогослужіння. Ззапаленимисвічкаминамагалисяповернутисядодому, де нимивипалювалихрести насволоках,щоблихе хату обминало. У Великий Четвергу вбиралиподвір’я,згрібали на купурізнесміття йспалювали його. УСтраснуП’ятницю пеклипаску. Однупаскутримали настоліцілийтиждень доПроводів, «>щоб добро народилапшениця». УСуботувиготовляликрашанки й писанки. НаВеликдень усійшли до церкви, де було б особливоурочисте йтривалебогослужіння.Післявідправивідбувалосяурочистепосвячення пасок йяєць.

НаВеликдень й внаступнідні усівіталиодне одногояйцями.Великодніяйця приносили накладовища,христосуючись ізпомерлими.

Уцей деньтреба ізусімавітатися.Вітальним словомє «Христос Воскрес», на щотребавідповідати «>Воістину Воскрес». НаВеликденьтребапростити всіхсвоїхворогів, не можна було б ані із кімсваритися.

У наше годину усі людисвяткуютьВеликдень:печуть паски,виготовляютькрашанки, йдуть сьогодні до церкви йосвячують їхнього там.Вітальним словомє «Христос Воскрес», на щовідповідають «>Воістину Воскрес». І теперВеликодніяйцяприносять накладовища,христосуючись ізпомерлими.

3.Літнізвичаї таобряди

>Літом народсвяткує Зелені свята, котрівипадають черезсімтижнів послеВеликодня.

По церковному календаревіце святоназиваєтьсяТрійця йсвяткується двадні –неділю йпонеділок.НеділяназиваєтьсяСвятою, апонеділок –Зіслання Святого Духа наапостолів.Щеце святоназиваютьП’ятидесятницею, бовідбувається на50-тий день послеВеликодня. Алі внародіце святотриваєнеділюміжсьомими йвосьмими четвергами послеВеликодня.СьомийтижденьназивалиЗеленим чиРусальним, авосьмий –Троїцький. Занароднимиповір’ями, у Зеленийчетвер «>прокидаються»мерці, тому в церквах вцідні поминалипокійних.

У Зеленийчетверпочиналасязустріч русалок.Вважали, щосаме щодня русалкивиходять зставків,річок.Від нихзалежала часткаврожаю. Тому їхнібоялися. УТроїцькийчетвер їхніпроводжали.Дівчатаодягали на головувінки, а хлопцірозпалюваливогонь,дівчата,перестрибуючи черезвогонь, кидали унього своївінки.Після цого усірозбігалися.

НаТрійцю людиприкрашалихатизеленимгіллям. ІсьогодніТрійця широкосвяткуєтьсяпридністровцями. Людиприкрашають своїбудинкизеленимгіллям. Однакзвичайпроводжати русалок, колидівчата,перестрибуючи черезвогонь, кидали унього своївінки, незберігся.

Урозпалілітавідбувалосяпрадавнє свято – Купала.Йоговідзначалинапередодніхристиянського –РіздваІванаПредтечі.Готувалися до цого святазаздалегідь.Дівчата ходили аж долісу, на поля йзбиралирізніпахучі квіти. А хлопціготували солому, дрова длявогнища, атакож купальні деревце.Купальське деревцевстановлювали до сіл.Дівчатаприкрашали йогоквітами,стрічками. У деньдівчата разом ізхлопцямиїздили на возах селом,запрошуючи всіхввечерівідсвяткувати Купала.Всі,хтоприходив,приносив з собою щось до столу, атакож дрова длявогнища.Дівчата водилихороводибілякупальськогодеревця йспівали пісень. А хлопцірозпалюваливогнище,біляякого і бувсвяткова вечеря.Пам’ятаю, ми іщезмагалися заце деревце.Хлопці йогохотілирозірвати, а ми його боронили. Усі одне хлопці йогорозривали начастини.Дівчата,схопившигілочку,біглиякнайшвидшедодому, у томущобкинутиїї нагороді длядоброїродючості. Ті, щозалишалося віддеревця,спалювали.Покигорілизалишки, усінамагалисяперестрибнути черезвогонь.

Умістахцейзвичай незберігся. Умістахвзагалі несвяткуютьІвана Купала. На селах молодьсвяткуєце свято. І тепер смердотірозпалюютьвогнище йперестрибують черезнього. Однак хлопці тадівчата у наше годину ненадають такогозначення цьомусвятові, якраніше.

4.Осіннізвичаї таобряди

СвятеМаковіясвяткують 14серпня. Це святоназиваютьщеПершимСпасом чиМедовимСпасом.Напередодні цого дняжінки ідітизбирають квіти і труй.Серед нихнайпоширенішимиєчорнобривці,м’ята,васильок, мак, колоссяпшениці. Усіцезав’язують до одного пучокмаленькоюхустиною чи рушником.Цей пучокназивається «>Маковеєм». Зцим пучкомйшли до церкви, де йогосвятив панотець. Уцей день святили мед, атакожкриниці.Цей пучоквисушували йховали. А колихтосьзахворіє, томаковієвезіллядужедопомагало. Цезілля клали под подушкудітям,щобвідвернути від нихусяку погань. НаМаковіяпечутькоржі із маком. „Без такого коржа, то ми неМаковій”, -кажуть населі.ВідМаковіяпочинаєтьсяпіст,якийтриває доУспінняПресвятоїБогородиці (28серпня).

І у наше годинусвяткуютьМаковія, як вмісті, то й вселі. Людийдуть до церкви із медом й із пучкомквітів, котрі тамосвячують. Ісьогодні людивірять, щомаковієвезіллядопомагає прирізнихзахворюваннях, томубережуть його.

Іншимважливим святому був деньПреображенняГосподнього, ународі йогоназивали Врятував, Великий Врятував йсвяткували 19серпня.

Це святопов’язувализі святомуврожаю,аджеприпадаєвін того годину, колидозріваютьусізелені плоди. На Спасаосвячують уцеркві даруйприроди:яблука,сливи,груші,обжинковівінки,бджолиністільники, мак, волошки,чорнобривці, виноград. Зчорнобривцівготуваликупелі длянемовлят. До Спаса недозволялосяїстияблука,груші, виноград,боцевважалосьгріхом. Алі не усідодержувалися цогозвичаю.Чоловіки небоялисягріха йїлияблука до Спаса. Однак матір, вякої хоч однадитина померла,нізащо не станіїстияблука до Спаса,бо на тому світіїїдитині недадутьрайськимяблучкомпогуляти.Скажутьїй: «>Твоєяблуко матірз’їла». Цевіруваннямає дляматіроквелику силу.

>Спасівськийобідготували ізборошняних таовочевихстрав йхолодженоїриби.Спочаткуїлияблука та мед,запиваючивиноградним таяблуневим вином, «>щобсадовина народила», апотімуживалиіншістрави.

УСпасівку деньбуває сильногарячий, але йвночібуває уже і ядерно. Томуєприказка: «>Прийшов Врятував – тримай ірукавиці про запас».

У наше годинутежсвяткують Великий Врятував. І вмістах, й в українських селахосвячують уцеркві даруйприроди:яблука, виноград, мед,груші, волошки,чорнобривці.

Ісьогодні не усідодержуютьсязвичаю неїстияблука, виноград до Спаса.Багато людейнавіть й незнають, щоцевважаєтьсягріхом.

Доосінніх святийналежить й ПокроваПречистоїБогородиці (14жовтня).

«Япам’ятаю, Мені бабусярозповіла, яксамевиниклоце свято.Колисьдуже давно, містоЦаргород обклалиараби. Люди усімолилися уцеркві на честьПресвятоїБогородиці.Молився там йсвятийАндрійЮродивий,який под годинуслужбипобачивПресвятуБогородицю усупроводісвятих, котрасвоєюхусткоюпокрила весь народ уцеркві.Після цого всезникло, а відміставідійшли вороги.Звідси йпішланазва свята Покрова, Якає символомзаступництва. Зцим святомунайтіснішепоєднанівесільнімотиви.Закінчувалися усі роботи вполі йдівчатаготувалися до весілля.Мені матір показувала, щохтосамевийдезаміж наце свято, якщощасливим,бознаходитиметься подопікоюПресвятоїБогородиці. У меневийшло так, що я і самавийшлазаміж наце свято. Уцей деньтакож проводили ярмарки йрізнівеселізабави.Хати на свято Покроваприкрашаликвітами і рушниками. Уцей деньпригощали один одноговиноградним вином.»

І у наше годинусвяткують ПокроваПресвятоїБогородиці йнадають цьомусвятові великогозначення. Ісьогодні наце святодівчатавиходятьзаміж,бовважають, що будутьщасливими йзнаходитимуться подопікоюПресвятоїБогородиці.

>Чималоцікавихзвичаївє умоєї родини, й язавжди раде їхнідотримуюся. Япереконана:шануючизвичаї, миприєднуємося доякогось невидимогокосмічного пульсу,шануємоодвічнізакониприроди,прямуємо домогутньоїсили,ім’яякій батьківщина, Україна.


>Література

>1.Грушевський М. Зісторіїрелігійної думи на Україні. – Львів, 1925. – 356 з.

>2.Колядки тащедрівки:Зимоваобрядова поєзія трудового року. – До., 1965. – 205 з.

>3.МитрополитІларіон.Дохристиянськівіруванняукраїнського народу. – До., 1995. – 245 з.

>4.Пономарьов М. Історія українськоїдіаспори. – Львів, 1990. – 280 з.

>5.Українськенародознавство:Навчальнийпосібник/ За ред. А.М. Богуш, Н.В. Лисенка – До.:Вища школа, 2002. – 407 з.

>6.Українськенародознавство:Навчальнийпосібник/ За ред. С.П. Павлюка,Г.Й.Горинь,Р.Ф.Кирчіва. – Львів:Фенікс, 1994. – 608 з.


Схожі реферати:

Навігація