Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські легенди про "Тріблаженне древо", смерть Адама та главу Його


Реферат Українські легенди про "Тріблаженне древо", смерть Адама та главу Його

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат на задану тему:

Українськілегенди про «>Триблаженне древо», смерть Адама та главу його


Цикл українських легенд про Адама йЄвузакінчується легендами про «>триблаженне древо», смерть Адама та главу його.Загаломдужебіднівідомості про життя нашихпрабатьківвідзначаютьсящебільшоюбідністю, колимовиться проїхню смерть.Благочестивадопитливістьдавніххристиян, щопраглиякнайтіснішепов'язатистарозавітніподії ізновозавітними, особливощодоякнайбільшої йнайвищоїтаємниціхристиянськоїрелігії —спокути родулюдськогохресноюсмертюБоголюдини,оточилиостаннідні життя Адаманизкоюапокрифічних легенд; а народнадопитливість наоснові народнихапокрифівстворилачимало легенд про тісаме. В частности,щодо українських легенд про «>триблаженне древо», смерть Адама та главу його, то їхньогоскладено подвпливом тихий самих «Слова провидінняСвине», «Слова про Адама» й «>Сказання про древохресне», хоч в «>індексі» іприписуваного попові Єремії, та такого, що немістив усобімайженічогобогомильського.

У «>Слові про Адама»мовиться, що Адам,народивши 30синів, впавши ухворобу («>чревну»). Передсмертювінсхотівзібрати до собі всіхсинів. Синізійшлись донього ізтрьохсторінземлі й стали при дверях дому, де Адамзвичайновозносивмолитви Богу.Сиф запитав його: «Отче Адама! Яка зерняткоспостигла тобі?» Адамвідповів: «>Дітимої, великаскорботаобійняла мене».Вониспитали, щоце заскорбота і зернятко. При цьомуСиф запитавще і від собі не єсумує Адам за плодамирайськими, котрівкушавраніше, йякщоце так, товінготовийпіти і принести їхнього: «Япосиплю, — сказавшивін, — голову моюпопелом,волатиму імолитимусь,щобприпиниласьскорбота твоя». — «Ні,сину мойСифе, —відповів Адам, — але й я переживаюскорботу іхворобу». На запитанняСифа, від чоговінстраждає, Адамрозповідає, як Богстворив його йЄву, через якоївінпомирає, ізаборониввкушатиїм від дерева життя (?); але й у тому годину, колиянголи,стражіЄви, були перед Богом наславословленні, ворог,дізнавшись, що ізЄвою немає ані Адама, аніянголів, давшиїйвкусити від цого дерева.Після цогоявився Бог йзакликав Адама довідповідальності. Запорушеннязаповіту Господь відправившиАдамові 70хвороб, із якіперша — кісточка очей, а друга —ґандж слуху.

>Скінчивширозповідь, Адампочавзітхати ізглибокоюскорботою;Євахочеподілити ізчоловіком йогостраждання,якогозазнаввін черезнеї. Адамвисловлюєпобажання,щобЄвапішла разом зСифом у рай й попросила Пановепослатиянгола,який давши бійому із раюєлею дляпомазання йвтамуванняхвороби.Сиф йЄванегайновирушили. Подорозі наСифа напавшилютийзвір «>Горгоній» й ставшигнатися його.Євазаступилася засина імовилазвірові: «>Невже нестрахає образ Божий,якомутимусиш коритись?»Звір нацевідповів, щоЄва самавинна увтраті влади надзвірами, природа які черезгріхопадінняперших людейцілковитозмінилася.НарештіСиф, хоч вже іпоранений,змусивзамовкнутизвіра йприборкав його (>закляв),вказавшийому на день суду.Прийшовши до раю,Сиф йЄва заплакали,посипаючи головуперстю, й попросилиєлею.Явився архангелМихаїл й сказавшиСифу, що відхворобиАдамової немаєліків, й давшийомугілку із дерева, через яку Адама йЄву було бвигнано із раю (заіншоюлегендою, архангел давшиСифові тригілки ізтрьохдерев: кедра,певга (видсередземноморськоїсосни) і кипариса.Після тогоСиф ізматір'юповернувся до Адама, в його намет. АдамзустрівЄвудокором, що ізїї звинувачуй смертьприйшла на завісьсярідлюдський,звив ізгілкивінець йнадів йогособі на голову...Між тім,Адамові позбавлялося житивсього одного дня.Єва сказалачоловікові: «>Навіщо яжитиму, колитипомреш?» Адамзаспокоювавїї тім, що і сама вонаневдовзіпомре. Колівінпомре, —вів далі Адам, — тослідпокрити його, але й неторкатися донього допояви йособливогорозпорядженняянгола,якого Бог,певнаріч,пошле,зглянувшись надСвоїмтворінням;Євізі свого боцітребалишмолитися занього.Євазалишила Адама й сталамолитися.Являєтьсяянгол йоголошуєїй про смерть Адама;він кличіЄвупоглянути, якпідійматиметься душа Адама.Євапобачиласвітлуколісницю начотирьох орлах, ізянголами, Яказупинилась там, де лежавши Адам.Серафими стоялиміжколісницею ітілом Адама. Прижертовномукадінніянголипідносили свої голоси умолитві: «>СвятийІаїлю, помилуй його,бовін —Твій образ йтворіння рукТвоїх!»ПотімЄвапобачила двавеличних йстрашнихтаїнства перед Богом.Вона покликалаСифаподивитисясімрозверзтих твердій йянголів, щомолилисябілятіла Адама.Єва сказаласинові: «>Поглянь,дитино мояСифе,хтоцідвоєефіопів, що стояти намолитві заотцятвого?»Сифвідповів, щоце —сонце імісяць, котрі разом ізянголамизійшлипомолитися за Адама; лишеїхнєсвітлопотьмарилось передсвітломусього.

>Такийзміствласне апокрифа,відомого загрецькимирукописами йлишедещовидозміненого вслов'янськихредакціях. При цьому вслов'янськомуапокрифі «Слово просповіданняЄвине» врозповіді про льох Адамадоданодекілька абсолютно нових порівняно ізгрецькоюредакцієюподробиць. Колі помер Адам, —мовиться тут, — із неба стало кадило із ладаном й триянголизісвічками. Господьзвелів архангеловіМихаїлувіднеститіло Адама до раю, а дух його, —мовив Господь, — нехайпробуває натретьомунебі.

Заіншоюредакцією,прийнявши душу Адама, Господь відправивши архангела «>поховатитіло» його: «ІСифанавчив. І взяли йоготіло, і принесли домісця (льохи)... Копали могилу, архангелїї освятивши.Був голоснебесний: «Адама!» Адам жпрорік: «Се, Боже, я; се Ті мовивши: «>Землеютиє й в землюповернешсязнов».Рече доземлі: «Твоя відтвоїх,тобі я приношу собі від всіх».Отакпоховали Адамазізвитимвінцем на йогоголові».Після погребение АдамаЄва сталамолитися,щоб Богприєднавїї дочоловіка,оскільки вонстворена із його ребра. АрхангелМихаїлнавчивСифа, якпоховатиЄву,котра померла щодо шістьох днях после Адама: «йприйшлотроєянголів, й взялитілоЄвине, йпоховалиїї там-таки, дележитьтілоАдамове іАвелеве,синаїхнього». Звінця, що був наголові Адама,вирослочудесне дерево,історіяякого-маєпродовження уже віншихапокрифах йголовним чином вапокрифі «>Сказання про древохресне»

У «>Сказанні про древохресне»міститьсяісторіяпоходження дерева, що послужило поживою дляхреста, наякому буврозіп'ятий Рятівник. Урукописах «>Сказання»зустрічається у двохредакціях. Уодній воно таприписуєтьсяГригоріюБогослову, аінодіГригоріюДвослову,хоча ані в того, ані в іншого святогоотця немає такогосказання. Удругійредакції «>Сказання про древохресне»приписуєтьсяСеверіану,єпископуГавальському, утворахякоготакож немає такогосказання. На початку «>Оповіді»зазначено, щоїї списано уВіриті ізпослання «якогосьЖидовина». Упершійредакції «>Сказання»починається із того, як передсмертю АдамаСифприніс із раюгілку із деревапізнання добра й зла, й як ізцієїгілки Адамзробивсобівінець, вякому його іпоховали. Звінця, що був наглаві Адама,вирословеличезне дерево, якурозділилося втричічастини і було бнайвищимпоміжусімадеревами.Райське дерево, ізгілкиякого воно тапішло,виросло в раю ізнасіння,кинутогопосередині раюСатанаїлом тоді, як Човеннасаджував рай (у цьомулиш одному іпозначився наапокрифівпливдуалістичнихпоглядівбогомильства).Помітившизгодомце дерево, БогпрорікСатанаїлу: «Тут буду Я йтілоМоє, й якщотобі навигнання»,оскільки ізньоговиросте древохреста. Древопізнання добра й злавиросло втричічастини: одначастина означала Адама, другаЄву,третя — Самого Панове. Коліпрабатькисогрішили, то Адамовачастина дерева впала вріку Тигр, котра івинеслаїї із раю;Євиначастиназалишилась у раю до потопу, под годинуякого вон принесена був «доМеррськоїріки»,Тобто до водМерри; агілка із дерева Панове був врученаянголомСифу для Адама,який йзробивсобі ізнеївінець, зцихтрьохчастин деревапізнання добра й злазроблені булипотім трихрести: хрест Спасителя із дерева, щовиросло ізвінця наглаві Адама; хрествірногорозбійника — ізАдамовоїчастинирайського дерева; хрестневірногорозбійника — ізЄвиноїчастини того жрайського дерева.

>Всіці три дереваопинилися вЄрусалимі таким чином. Адамачастинарайського дерева,винесена із раюТигром,зупинилася напіску.ЯкосьСифсхотівпом'янути батька свого Адама.Янголвказавйому наце дерево йзвеліврозкластивогнище наріціНілі.Вогнище втратилоневгасимим, й його стереглилютізвірі. Коліпізнішеприйшов до Авраама Лот йрозповів просвійгріх із дочками, Авраамвелівйому принести вогню ізтієїріки — вцілковитійпевності, що Лот тамнеодміннозагине. Лотумілоскориставсязі снулютихзвірів, щоохороняливогонь, йщасливоповернувся до Авраама ізтрьома головешками. Авраам буввражений йзвелівЛотовіпосадитиці головешки наодній-горі йполивати їхньогодоти, доки із нихвиросте дерево, що і якщо знакомБожогопрощенняЛоту.Головешки,справді,прийнялися ірозрослися вчудове дерево.

>Винесена потопом із раюЄвиначастина деревазупинилася при водахМерри, й неюМойсей, за наказомянгола,усолодив под годинупоневіряньєвреїв упустеліАравійській водиджерелі,посадивши його вньомухрестоподібно,причому воно тарозрослося вчудове дерево. Колі дляспорудження храму Соломоновогозбирали дерево повсійземлі, то привезли доЄрусалима іці три дерева. Дерево, щовиросло ізвінця наголовіАдамовій, було бпривезене ізкорінням, вякому івиявилася голова Адама.Спочаткуїї надкорінні, якувідтяли від дерева і позбавили без жадноїуваги. Аж вісьякось под годинуполювання Соломона один отроквідстав од пошту йвипадковопотрапив упечеру, де іпомітив, що вон ізкістки, а чи не ізкаменю; про Цедивнеявищевін йдоповівцареві. Соломонодразу ж доручившиочиститикістку відземлі ікоріння йдізнався, щоце був глава Адама.Її перенесли доЄрусалима. Соломонвелівзасипати главу Адамакамінням, ізякого іутворилася Голгофа. Астовбурніяк було неможливовикористати напобудову храму йвін прийшовлише нариштовання. КоліЮжзькацариця,оглядаючиспоруджуваний храм, ступила наце дерево, воно та сильнопохитнулося; але йцариця,замістьпрокляття,вимовила: «Протриблаженне древо, наньому жрозіпнеться Христос!» Позавершенніспорудження храму деревопотрапило доСилоамськоїкупелі, через щоянголщоліта сходивши унеї йзбурював уній воду. КолііудеївіддалиІсуса Христа разом здвомарозбійниками нарозп'яття, тоПілат доручившизробити із тихийдерев трихрести.Хрест Спасителя бувзведений наГолгофі на того самогомісці, депробувала глава Адама;кров'ю із ранрозіп'ятого Спасителя й водою із проколотого ребраЙогохрестився Адам (>тобтозмочено було б главу його, щопробувала подхрестом Спасителя) йзвільнився відклятви.

За «>Сказанням»,приписуванимСеверіану, «древохресне» скидатися із дерева, якувиросло ізголовешок,посадженихЛотом.Вонопринесене було б доЄрусалима у тому годину, коли Соломонспоруджував храм.Будівельникидекількаразівпримірювали його набантини вхрамі: але й внизу, наземлі, воно таздавалосязадовгим, а колипіднімали йогонагору, набудівлю,виявлялосязакоротким. Так дерево і невикористали длябудування, й його позбавили вхрамі, де воно та лежало доти години, колизроблений був знього хрест длярозп'яття Спасителя; йогообіклалитридцятьмасрібнимивінцями, із які один, як плату зазраду Спасителя, було бвідданоІуді —зраднику.

>Підвпливомнаведенихапокрифів усередовищіукраїнського народусклавсяцілий цикл легенд про «>триблаженне древо», смерть Адама та главу його.Дещо у яких, порівняно із апокрифами, народнафантазіявидозмінила,дещопереплутала,викривила,дещовигадала; але йосновна думка всіхцих легенд та, що тісаме древо, якуспричиниловигнанняпрабатьків із раю йвведення у світло смерти,перемогло наГолгофі смерть йотверзло людямрайські врата.

У легендах,записаних умістіКуп'янську,розповідається, що Адам, колипомирав, відправившисина свогоСифа до воріт земного раю,абивін попросивши уянголаєлеюмилосердя (заіншими легендами —обіцяного Богомсімені у буквальномузначенні цого слова). Адам давшиСифові тризернини ізрайського деревапізнання добра й зла (заіншими легендами —гілку із цого дерева). Зцихтрьох зерен,посаджених намогилі Адама,виросло три дерева. їхні було бзрубанопотім царем Давидом для храму, та приспорудженні храму Соломоном смердоті надхід, а втратилилежати на горі,звідки одного разу, под годину сильногодощу, булизнесені водою вниз, йпотрапили вкупіль (>Силоамську).Сюдищороку сходивши із небаянгол,щобочищатиці три дерева, котрізрослися водне, віднамулу, щовідкладався нимиупродовж року,причому усіхворі,скупавшись уцей годину укупелі,одразу жодужували.Євреї,шукаючипридатні дляхреста Спасителя дерева,згадали процісаме й, посвоїйзлобі,зумиснезробили із них (>дуженамоклих)хреста,щоб Спасителюважче було б нести його на Голгофу.

Залегендою,записаною вслободіКабанячійКуп'ян-ськогоповіту, в Адама було б два сині — Петро іМакрадомець. Адамзахворів і відправившиобохсвоїхсинівзнайтийомуцілющезілля. Петро іМакрадомецьпішли і подорозізустрілиянгола,котрий запитав вони: «>Куди віпрямуєте?» — «Батько нашзахворів, —відповідалибрати, — й відправивши нас зацілющимзіллям».Янгол давшиїм триякихосьзернини івелівповернутисядодому. Колібратиповернулисядодому, товиявилося, що Адам под годинуїхньоївідсутності помер йнавіть був вжепохований.Братидовго було невідомо, щоїмробити ззернинами, котрі давшиїмянгол;нарешті, один із нихкаже: «Давайпосадимоці зерна намогилі батька». Посадили. Минуло багато години, й із зеренвиросло три дерева: «деревоспасіння», «дерево добро» й «дереволихе». Колі дерева стали великими, то глава Адамовавийшла здомовини ілягла под «деревомспасіння». Дереваці росли насвоємумісці до годинирозп'яття Христа.Євреї,засудивши Христа нарозп'яття,пішлишукатидерев, котріпідійшли б для цого, йзнайшлиці три дерева. З «дереваспасіння» було бзробленохреста для Спасителя, на хресті із «доброго дерева» буврозіп'ятийрозсудливийрозбійник, щоввійшов до раю, але в хресті із «лихого дерева» —злийрозбійник. Колі Христос йрозбійники булирозіп'яті, то подхрестом Спасителяз'явилась голова Адама.Відтоді і сталималюватибілянігрозіп'ятого Христа главу Адама.

Заоднієюлегендою,записаною в м.Куп'янську, коливигнав Бог Адама із раю, тієїпочавсіятисобіхліб. Та щолишвін зорі, лукававізьме івитопче. Колі б лукавазробивце раз чи два, тоще бнічого; таоскільки лукаваробивцеповсякчас, тозовсімопротивів Адаму. Від Адам й запитав його: «>Навіщоти Менічиниш зло?» А лукавайому увідповідь: «Я лагоджуце для тога,щобтивіддав Менімертвих; й знай, що неприпиню, докити Мені невіддасимертвих!»Довго Адам незгоджувався, таоскільки лукава неприпинявшкодити, то Адам йвіддавйому всіхмертвих. Ащоб Адам непорушувавсвоєїклятви, лукава сказавшийому: «>Обріжсвіймізинець йкров'юзроби знаксобі наголові, щоти небудешзраджувати свою клятву, а ятільки-нострінуся із тобою іпобачу в тобі наголовічервоне, уже ізнатиму, щотище незрадниксвоєїклятви». Таким чиномгріх Адама бувнакреслений на йогочолі. Передсмертю Адам прийшов тихмісце, детеперЄрусалим; тутвін помер й бувпохований наГолгофі.Місце, де лежала глава Адама, назвалиКранієвим, чиЛобним;саме надциммісцем бувзгодомпоставлений хрест Христу.Кров, щовитекла ізхромленого ребра Спасителя,змила наглаві Адама знак догоди,укладеної ним іздияволом, й тімвизволила всіхпомерлихз-під владидиявола.

До цогододають, що тобі й маєшГолгофі, депролилася притулок Спасителя,обкладенетепер золотом увиглядікільця, вцентріякого —шпарина,заглиблена в землю дочолаАдамового: тут йє пупземлі. Вочевидь,подробицяцяувійшла долегенди із «>Ходіння»ігуменаДаниїла вЄрусалим, де врозділі процерквуВоскресіння Христовогомовиться: »... тутєбілястіни завівтарем: пупземний...Є жбо іРозп'яттяГосподнє, від церквиВоскресіння на східобернене,високо накамені, яквістряпіднесене; анавколокаменя — абипагорокмалий, апосередкаменя тогоназовнівитесаношпарину налікотьзавглибшки і нап'ядьзавширшки, по палі. І тут було бвстановлено хрестХристовий. Насподі тогокаменялежить глава Адама Першого.Під годинуРозп'яттяГосподнього, коли на хресті Господь нашІсус Христосвіддав ДухСвій, тодірозірваласяцерковназавіса, йкаміннярозпалося, тоді ж й тієїкаміньпросів над главоюАдамовою, йтієюрозпадиноюзійшла вода з реберІсуса Христа головоюАдамову йомилагріхи родулюдського.Є тарозпадина на томукамені й досього дня; йєРозп'яттяГосподнє йкамінь тієїсвятинею,стіноюкам'яноюоточеною; йвгорі понадРозп'яттямГосподнімзведеносклепіння, йрозписаномозаїкоюдивною».

Легенда, записана в з.Хомутинцях,позначенасутонародним духом й складом.

Живийсобі Адам, —розповідає легенда. Вісь вже його Господь йдіткамипоблагословив.Така ужейомувтіха йрадість, що,здається,хотів бі житивічно; а довсього цого іздоров'яйому служило. Вісь йкаже Адам до Бога:

— Боже, Боже! Не помру я,бо ядужеміцний Чоловік.

— Колиміцний, томіцний, —кажейому Бог, — проте однемусишпомерти.Розболиться в тобі голова, затискати руки,почнекрутити ноги — йти такипомреш!

Невірив Адам,поки бувмолодшим, анадійшла час —мусив бувповірити.Розболілась голова, сталокрутитикістки, —звісно, якбуває встароїлюдини.Бачить Адам, що недалеко уже і до смерти, ікажесвоємусинові:

—Сину мой,сину!Піди, —каже, — до раю й принеси Мені із раю золотіяблучко,бонадходять вжемоїостаннідні.

>Пішов сін до раю, тазамістьяблучкаприніс тулозину,якою Богвигнав Адама із раю. Адамзвелівзробити ізлозини триобручі (>вінці) йнадіти їхнісобі на голову. Ну, тахіба ж від смерти щосьдопоможе!Воно уже голованаче і неболить, апомерти — усе ж таки помер. І яквін ізтими обручами наголові помер, так його із ними іпоховали. Аж вісь з тихий обручіввиросло три дерева: кипарис, кедр йтриблаженне древо.

>Ще протриблаженне древо, — Веде далі легенда, —розповідають, щоМатірБожа з Спасителемякосьспіткнулась пронього ймовила,злякавшись: «Протриблаженне древо! Натобі якщорозіп'ято СінаМого!» А сін нацепромовив: «Щоправда, Маті Моя!» Ісправді, стількипотім не добиралихрестів, нажодному було неможливорозіп'ятиЙого, але втриблаженномудреві, якуще тоді, як зростало, маловиглядхреста.

Удругійлегенді,записаній услободіКабанячій,розповідається, що коли Адамсогрішив, то Господь сказавшийому: «>Піди, Адама, по раю йзнайдигілідміцностілюдини».Довгоходив Адам по раю впошуках за плодомміцностілюдини,гіркооплакуючи своюслабкість;нарешті,знайшовцейплід і подавши його Господу. Господь,узявшиплід, сказавши Адаму: «>Хочти ісогрішив, але й свої, щостаранношукав йзнайшовплідміцностілюдини, Я подам Тобі перед Собою». Адамуписав словаГосподні до книжки, а на саму книжку передавшисиновісвоємуСифу ізаповівзберігатиїї внащадках. Колі Христарозіп'яли, тоєврейськівчені, напідставіслів,сказанихАдамові: «Я тобі подам перед Собою», покаралинамалювати на хрестібіляніг Спасителя главу Адама. Заіншимваріантом, колипочалиставитихрести для Спасителя й двохрозбійників, то хрест Спасителя, як й де його не ставили, раз в разпровалювався в землю.Вжеробітникизовсімзмучились, ахреста усе ж таки було неможливопоставити.Тоді Рятівникзглянувся з них ікаже: «>Знайдітьпершулюдину,візьміть главуїї ідокладіть под хрест».Євреївідшукали череп Адама,поклали под хрест,закріпили хрест начерепі й тодірозіп'яли Спасителя.

Легенда, записана вслободіТарасівніКуп'янськогоповіту,повідомляєзовсімновідані про ті ж. Копали наГолгофі яму дляхреста Спасителя івирили при цьому череплюдини.Викинули його ізями; череппокотився й впавши доніг Спасителя.Хтось з тихий,хтостояв тут, сказавши: «>Чий біце був череп?» — «>Адамів», —відповів сам череп. «— Овва! —засміялисьвоїни. — Чи нехочеш, Адама,пожити із нами? ВісьЧудотворець: попросиЙого —Він воскресити тобі!» Череп сказавшиїм наце:хвилина смерти така страшна, щовін й жити небажає,абилиш непереживатицієїмитізнову.

Заіншимиоповідями,записаними там-таки,викопали чимало, а через двачерепи івикинули їхні ізями,причомувоїнивідштовхували їхні від собі ногами, аєвреї, котрі стояли тут, говорили, що,можливо,це булитакожхоробрівоїни, бо,може,навіть йцарі, атепер їхньоготопчуть ногами.Тоді один ізчерепів,котячись із міські,промовив: «Я —царСаліма»; адругий, щозупинивсябіляхреста Спасителя, сказавши: «Я — Адама голова».

Назакінчення легенд про Адама йЄвунаведемооповідьнеписьменноїстароїжінки зслободиНово-МиколаївкиКуп'янськогоповіту.Оповідьцяміститьпростодушно-наївнерозв'язаннядеякихантропогонічнихпитань,охоплюєзатим усе подалі життя родулюдського ізавершуєтьсявираженнямесхатологічнихідей,перейнятих,звичайно,грубимматеріалізмом, але й таких, котрі наочноз'ясовують характеррелігійнихпоглядівселянськогопростолюду.

Колізачинався світло, жилисобідвоє людей:Єва (чоловік) йМарія; у якихтіло було бтаке, як митепернігті.Угледіли

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація