Реферати українською » Краеведение и этнография » Топонімічні легенди и перекази сіл Кореччіні


Реферат Топонімічні легенди и перекази сіл Кореччіні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Рівненська Малаакадемія наукучнівськоїмолоді

>Копитівськазагальноосвітня школа І-ІІІступенів

>Топонімічнілегенди йпереказисілКореччини

>Науково-дослідницька робота

>учня 10 класу

>Копитівськоїзагальноосвітньої

школи І-ІІІступенів

>Палядніка ВасиляСергійовича,

кандидата у дійсна члени МАН

>Науковийкерівник:

вчительЯрмолюк ОльгаГригорівна,

>спеціаліст ІІкатегорії.

>Рівне, 2008


>Зміст

>Вступ

>Основначастина

1. Проблемарозмежування зрозуміти «легенда» й «>переказ»

2.Класифікаціяжанровихрізновидів легенд йпереказів

3.Характерніособливостітопонімічноїпрози

4.Сюжетно-тематичнийогляд легенд йпереказівсілКореччини

>Висновки

Списоквикористанихджерел

>Додатки


>Вступ

>Український фольклорзаписуєтьсямайжеп’ятьстоліть.Часи, колививченнятворів народноїсловесності вважалосьсправою,якою не винназайматисьосвічена людина, минули давно.Ще зацарюванняімператриціКатерини ІІ було букладеноневеличкузбірочкуприслів’їв,потімпочинаютьз’являтисязбірки народних пісень. УХVII-ХVIII ст.рукописнізбірки українських пісень булипопулярні вРосії,Польщі.

>Найпершимз’явивсязбірник князяМ.Цертелєва, щовийшов у світло 1819 року под заголовком: «Досвід зборів малоросійських піснею».Після цогойшлизбіркиМ.Максимовича,Б.Лукашевича,І.Срезневського,П.Куліша,А.Метлинського,М.Маркевича,Д.Мордовцева, М.Драгоманова,Я.Головацького,М.Гоголя,братів Осипа та ФедораБодянських,О.Потебні,М.Костомарова, М.Шашкевича,І.Вагілевича таін.

>Визначну роль уісторіїзбиранняусної народної творчостивідігралипоети йписьменники: Т.Шевченка, Марка Вовчка,І.Рудченко,І.Нечуй-Левицький,С.Руданський,І.Франко, ЛесяУкраїнка,СофіяТобілевич.Неабиякийвнесок усправузаписування народнихсамоцвітівзробилиП.Чубинський, Д.І.Яворницький,А.Димінський,В.Гнатюк.

БорисГрінченко,зокрема,упорядкувавпокажчик «>Літературиукраїнського фольклору», авторякого був далекий від думи провичерпністьсвоєї роботи.Щоправда,поруч ззгаданимизбирачами нейшлидослідники зсвоїмипорівняльно-етнографічнимипрацями , йукраїнська народналітературазробила порівняно невеликийвнесок ускарбницюнаукової розробки фольклору. Цепояснюється тім, щоукраїнськалітератураперебувала подпильнимнаглядомцензури , томунашівченівважали закращеспеціалізуватися вгалузіруськоїлітератури.

У 20-30-хроках приВсеукраїнськійАкадемії наук бувстворенаЕтнографічнакомісія. Уній активнопрацювалифольклористиФ.Колесса,А.Лобода,Г.Танцюра,Н.Присяжнюк таін. У 1936році було бутвореноІнститутукраїнського фольклору АН УРСР,який улистопаді 1938 рокупровівреспубліканськунарадузбирачів йтворцівусної народної творчости.

>Важливимизбирацькимиосередками у 20-30 рокта буливузи,технікуми, школи,культосвітніустанови. У 1939році було борганізованоЦентральнийбудинок народної творчости УСРР, атакожобласніБудинки народної творчости.Проте в30-ті рокта – роктарепресій -спостерігалисятенденціїзгасанняентузіазмузбирачів.

І хоч утридцятихрокахцейінтереспослабився,протевінзнову ставшидомінуючим вісторико-літературнійдумці уповоєнні рокта,збирацька діяльністьпожвавилась.Пройшлареспубліканськанарадазбирачів фольклору (1957).Ще понад справазбираннязразків народноїпрози йпоезіїпришвидшилась узв’язку ззастосуванням уційсправімагнітофонів. У 1979роціутворилисьнауково-методичніцентри народної творчости, а 1987роцівідбулася друганарадазбирачів фольклору.

У наш годинуінтерес доусної народної творчостизростає все понад.Аджевивчаючи фольклор, можнакращезрозумітисвітогляд народу, щоформувавсявіки й переживши скількилихоліть.Крім того,серйознеставлення до народнихтворіввикликане й тім, що смердотієсвоєрідноюенциклопедією життяукраїнців, уякій точно переданопобут,звичаї,вірування,уявлення нашихпредків.Збирати йпоширюватизразкиусної народної творчости – справаважлива, особливо вумовах розбудовімолодоїдемократичної держави.Іщеактуальністьдосліджуваного нами запитання миобумовлюємо тім, щовивченняусної народної творчостимаєнеабиякеосвітнє,ідейно-виховне іестетичнезначення.Саме відвивчення йпоширенняфольклорнихтворівпочинаєтьсяприлучення до словесногомистецтва,здійснюються Першікроки на шляху долітературноїосвіти.Питаннямдослідженнятопонімічноїпрози вКорецькомурайоні незаймався до насніхто,матеріали проісторіїсілзнаходяться у фондахпублічно-шкільнихбібліотек, смердоті несистематизовані , незібрані вякусь однупрацю.

Предметомнашогонауковогодослідженняєтопонімічнілегенди йперекази, щопобутують у селахКорецького району,пов’язані ізназвамисіл,річок,ставків,криниць,лісів,вулиць,доріг.

>З’ясуватиособливостіжанровихрізновидівтопонімічних легенд йпереказівКорецького району – позначканашоїнаукової роботи, щоконкретизується взавдань:

>звернутись допроблемирозмежування зрозуміти «легенда», «>переказ» йвизначити ,який зцих двохжанрівє болеепоширеним у нашіймісцевості;

>з’ясувати котріжанровірізновиди легенд йпереказіввиділяєтеоріялітератури;

>охарактеризуватитопонімічну народну прозу;

провестисюжетно-тематичнийоглядтопонімічних легенд йпереказів,записаних в українських селахКорецького району;

>підготуватизбірочку легенд йпереказівтопонімічного пласту, котрі намвдалосязаписати.

>Повніверсії легенд йпереказівподаємо вдодатках.


1. Проблемарозмежування зрозуміти «легенда» та «>переказ»

Легенда (відлатинськогоLEGENDA – ті, щослідчитати) – «>фольклорний чилітературнийтвір, щоміститьрозповідь нафантастичну тему» [ 2;229 ].

>Перекази – «>усніоповідання прожиттєвіфакти,явища,драматичніситуації,пов’язаними ізконкретнимиісторичнимиподіями,інформація про котріпередається неочевидцями, а шляхомпереповіданняпочутого (>звідси йназва –переказ)» [ 4;516 ].

>Обидваціжанридужеспоріднені. На думкудослідників,критеріємвизначенняжанровоїприналежностіпрозовихтворівєступіньвірогідності їхнізображень, чи,іншими словами,питома вагиісторичного, реального,можливого, чинавпаки,вигаданого, фантастичного інеймовірного.

>Переказивідштовхуються від конкретногожиттєвого факту,подій; вонифантастичний,надприроднийелементвідсутній, минулепереповідається правдиво; рольвигадки,домислунезначна;завжди протакийвипадокєпідставасказати: «>цесправді так було б» чи «могло бути».

>Першоосновабагатьохпереказів –свідчення таспогадиочевидців чиучасниківподій.Цірозповідіусно переходили ізпокоління впокоління, набиралиемоційногозабарвлення,шліфувалися.Переказивідображаютьжиттєвіфакти,явища іподії,інформація про котріпередається неочевидцями, а шляхомпереповіданняпочутого.

Легенда ж,маючи багатоспільного ізпереказами,близька доказки своїмнезвичайним,неймовірним,фантастичнимзмістом, щовиступає ворганічнійєдності ізреальністю.Дійсність у легендахтрактується часто наосновівірувань тауявлень. Здопомогоювигадкинезрозуміліреальніприродніявища чиподіїпереводяться до рангузрозумілих.Саменаявністючогось фантастичного легендавідрізняється відпереказу.

Легенди йпереказивиникали йрозвивалися разом з мовою,вдосконаленнямлюдськоїсвідомості.Завдякиїмзначноюміроювідбувався процеспізнання, процеспередачі відпокоління допокоління знань,умінь,уявлень про світло.Писемніпам’ятки,давнілітописичастковофіксувалиусні творицихжанрів,основну ж їхньогочастинузбереглаісторичнапам'ять народу. Ми ж,з’ясувавшиосновнірозбіжностіміж жанрами легенд тапереказів,виявили, щобільшачастиназаписаних намитекстівналежить усе ж таки допереказів.

2.Класифікаціяжанровихрізновидів легенд йпереказів

Одна ізпершихспробкласифікації легенд йпереказів бувздійсненаМ.Драгомановим увиданні «>Малорусские народні перекази і його розповіді. Звід М.Драгоманова» (>К.,1876).В.Давидюк умонографії «Українськаміфологічна легенда»виділяєтакіжанровірізновиди легенд:міфологічні,героїчні,апокрифічні,топонімічні таін.Г.Булашев у роботи «>Український народ усвоїх легендах,релігійнихпоглядах тавіруваннях»виділяє понаддвадцятирізновидів легенд тапереказів (наосновіетнографічнихматеріалівП.Куліша,П.Чубинського,Б.Грінченка). Допроблемикласифікації легенд йпереказівзверталися йФ.Колесса,В.Пропп,М.Грушевський,О.Дей.

УпідручникуЛановикМ.Б. таЛановикЗ.Б. «Українськаусна народнатворчість»вказано, щокласифікуватилегенди йперекази можна задвома принципами:1)хронологічним;2)тематичним.Відповідно до тематики тасюжетотвірного компонентавиділяютьсятакіголовніцикли легенд йпереказів:топонімічні (пропоходженнягеографічнихназв);етимологічні (пропоходженнягеографічнихназв) таін.Недоліктакоїкласифікації до того, що дооднієїгрупивідносятьусні творирізнихісторичнихперіодів таепох. Тому внауцівіддаютьперевагухронологічнійкласифікації.Відповідно донеївиділяютьтакіжанровірізновиди:

1)переказистародавніхчасів йКиївськоїРусі (>княжогоперіоду);

2)переказиперіодуполовецьких йтурецько-татарськихнападів;

3)перекази добикозаччини танаціонально-визвольноїборотьби таін.

>К.В.Чистов укласифікаціїнеказковоїпрозивважав занеобхіднезвернутиувагу насистемнийкритерій:

1) заознакою години;

2) залокальноюознакою;

3) занаявністю чивідсутністюнадприроднихперсонажів;

4) заставленнямоповідача доподій, що лежати восновітвору.

Кожна ізкласифікаціймає своїнедоліки йпереваги, тому в основінашої роботи миберемопрацюВ.Сокола «>Писанакерниця», вякійвінрозглянувтопонімічнілегенди йпереказиукраїнців Карпат.Цейдослідник подавшисюжетно-тематичнийоглядтопонімічноїпрози, щоспробуємо усвоїйроботізробити й ми.

>Зібрані намизразкиусної народної творчостиєпервіснимипереказами.

3.Характерніособливостітопонімічноїпрози

>Зазначеніпринципикласифікаціїпоширюютьсятакож й натопонімічну прозу,котрає, як вжеговорилося,тематичнимпідрозділомзгаданихжанрів.Слідпідкреслити, щоцейнароднопоетичний пластвідноситься в основному допереказів.

Щоправда,російська фольклористкаН.Криничнависловила іобстоює думку про ті, «щотопонімічних легенд йпереказівузагалі немає, аєлишетопонімічний мотив уісторичнійпрозі»[Цит. видом. У.Сокіл. З. 8-9].Проте ,сюжетнілініїдосліджуванихтворівмаютьчіткийтопонімічнийелемент,якийпроглядається відзав’язки аж дорозв’язки, томуєдостатньопідставвважатитакіфольклорніперлиницілкомзавершеними, аотжесамостійними.

>Топонімічна проза -надзвичайно великий йрізноманітний затематичнимнаповненням,поетичнимвираженняммасив,якийохоплює сферу народних знань,уявлень,вірувань.Збором йпоширеннямзразківтопонімічної народноїпрозизаймалосьчималонауковців.

ЛесяУкраїнка писала про потребу знаті «>пахощіепохи», котрівиразновчуваються уперлинах народної творчости. До них,звичайно, належати йтопонімічнілегенди йперекази. Укожномуселінашого краю можнапочутиоповіді про села, городища,ліси,річки, болота,водоймища уназвах якізбереглисяслідиісторії.Ціоповідіякщо йзаписували, топринагідно не було бспробсистематизувати їхні.Причинизрозумілі:абизаписатитакувеликукількістьоповідей,необхідночимало години,зусиль, доти жзробитицеоднійлюдині практичнонеможливо.

>Вивченнявласнихгеографічнихназвсприяєвисвітленнюважливихявищісторії народу та йогомови,забезпечитьширшевикористанняданихтопоніміки внавчально-виховнійроботі,подастьпрактичнудопомогу вроботідержавнихорганів таорганізацій покартографуванню, утопографічнійроботі,прискоритьпідготовку повиданнютопонімічнихсловників,довідників,атласів й т.п.

>Зауважимо, щойтиметься профольклорні твори, котрі так чиінакшепояснюютьтопонім нарівнікультурологічних,інтелектуальних,образно-художніхуявлень народу, тому впереказах неслідшукати «залишкового»тлумаченнягеографічноїназви.

4.Сюжетно-тематичнийоглядтопонімічних легенд йпереказівсілКореччини

>БільшучастинутопонімічноїпрозиКорецького районускладаютьпереказизістрижневимиісторичними мотивами. Це твори, в яківтілиласьісторичнапам’ять народу.Найдавнішісюжетипов’язані ізКиївськоюРуссю.Великемісцезаймаютьнародні твори проборотьбу ззовнішнімиворогами, особливо вчасимонголо-татарської навали татурецько-османськогоіга.Доситьпоширені уКорецькомурайоніперекази прочасикозаччини.Маютьмісце ісюжети , щовідносяться до годининовітніхнаціонально-визвольнихзмагань,зокремаперіодуДругоїсвітовоївійни.

ЗепохиКиївськоїРусібере вухопереказ пронайменуванняпоселенняПогорільці, щознаходилося на територїсучасного селаСамостріли.Місцеві жителіпотрапили внемилість до князя ЯрославаМстиславовича.Вінспаливцепоселення черезнесплатуподатків його жителями.Згодом селовідбудувалося, але ймешканцівпертопротистоялиновимнатискамкривдників.Звідси іпішлатеперішняназва селаСамостріли,тобто тих,хтозавзятовідстрілювалися.Документальнихданих проподії,відтворені уцих народнихпереказах , мало.

>Іншінародніперекази, щостосуютьсякняжої доби,пов’язані здвомаселами-сусідами -Залізницею йХаралугом.Щодо Першого із них , тосередмісцевихжителівпобутуютьперекази, щоцепоселенняєдужедавнім. Наоколиці села йогомешканцізнайшлизалізну руду йпочалидобуватиїївручну,кустарним способом.Виплавляючизалізо,робили ізньогорізнізнаряддя роботи, наконечники достріл.Цю роботувиконувалимайстри-ковалі.Вонитакожвправновиготовлялимечі,списи,військовіобладунки таіншузброю.Проте болееуміліковалі жили, вселі Харалуг.Мечі, котрі смердотівиготовляли,славилися вусійРусі.Навіть у «>Слові про полкуІгоревім»згадано про «>мечіхаралуженні»,тобто тих, котрівиготовляли вХаралузі.

До цого жперіодуслідвіднестипереказ проназву селаСторожів,пов’язану з йогорозташуванням нарічціКорчик.Цярічкапевний годину бувприкордонною, й томумісцевікнязі,щобуникнутинебезпеки,почали будуватисторожовівежі йселити коло нихсторожів.Згодомутворилосяневеликепоселення, якуотрималоназвуСторожів.

Епохавтрати державноїнезалежності України породила великий циклпереказів проборотьбунашого народу ззовнішнімиворогами,зокрема змонголо-татарськими йтурецько-османськимипоневолювачами.Вонитежстосуютьсярізнихтопонімівнашоїмісцевості. В частностиназва селаГоловниця.Якось намаленькепоселення напалитатари.Розграбували його, а всіхмешканцівповбивали.Жителінавколишніхсіл,розбираючируїни таховаючивбитих людей,помітилидивнузакономірність:усі смердоті лежали лицем донизу,тобто головаминиць.Від цого іпішланазва -Головниця.

>Переказ прозаснування селаДаничівсвідчить, щопоселення носититакуназву через ті, що воно тазасноване намісці, детурецько-татарськіпоневолювачізбиралиданину знавколишніхсіл.

Утопонімічнихпереказахважливемісцезаймає мотивспалення татарамипоселень.Якось, говоритися в одному із них,ординці напали на село , всепограбували, апотімспалили його. Тактрапилось з селомСапожин, яку було бдавніммістомдавньоруської держави. Досьогодні одна ізвулиць села носитиназвуОсташівка, щоозначаєзалишок ( залишок)населеного пункту.

>Щобповідомляти пронападворогів, населення сталодумати ,яким самим чиномсповіщати пронебезпеку.Булоспорудженосигнальнийстовп,вогонь наякомусповіщав пронападворогів нанавколишні села. Апоселення , якупізнішеутворилося на цьомумісці, сталиназиватиСтовпином.

>Існують йіншітопоніми, котрісвідчать пронашестя татар натериторіюсучасногоКорецького району. ЦеназвисілКопитів йТопча. Де теперрозташоване селоКопитів,розповідається впереказі, був великагалявинапосередлісу танепрохіднихболіт.Татари,переганяючинаграбовану худорбу,зупинялися тут - наперепочинок.Худоби було б багато, тому после того, як ворогивирушали далі, намісці стоянки все було бстоптанекопитами. На територї СучасноїТопчі було б село, якуназивалосяЯкубівка. Алітатари,вдершись у село,знищили його, буквально стерли ізлицяземлі, «втоптали в землю». З тихийпірвідроджене наново селопочалиназиватиТопчею.

>Найменуваннядеякихгеографічнихоб’єктівКорецького районупов’язується із годинамикозаччини.Найпершимсвідченням цогоєназва села Козак. Одного разупоблизупоселення проходили козаки йзалишили там одного – смертельнопораненого – далійтивін неміг.Згодомбезіменний козак помер й бувпохований насільськомуцвинтарі, але в йогомогилімісцеві жителі поставиливеличезнийкамінь.Відтоді, колизапитувалиякогосьпрохожого: «>Кудийдеш?», товін безваганьвідповідав : «До козаки». З тихийпір селопочалиназивати Козак.Ще ідосі нацвинтарізнаходятьсявеличезнікамені, щосвідчать про погребение там козаки.

>Прославилися козаки не лишебойовоювправністю, а і тім, щосеред них буливправніковалі,кожум’яки.Місцевіпереказисвідчать, що на територїсучасного селаГвіздів колися було бкозацькепоселення.Йогожителі-козаки прославилися тім, щосамостійновиготовлялизброю тазнаряддя роботи.Будинки у яких булидужестійкими,витримувалибудь-якіруйнування.Причиноюцієїстійкості булиміцніцвяхи (>гвозді), що їхньоговиготовляли козаки.Цим й прославилосякозацькепоселення, якузгодомпочалиназиватиГвоздовом.

СелоЗалізниця,згадане намираніше,тежпов’язане ізперіодомкозаччини. яксвідчатьперекази,саме тут буввикуванийіменний меч дляБ.Хмельницького.

>Топонімічний пласт народноїсловесностіформувався,звісно,віддавна,цілимистоліттями, але йвважати його абсолютнозавершенимніяк не можна. Процесвідчать йнайменувннякриниць, котріпов’язують ізперіодомнаціонально-визвольнихзмагань 1940-1950 років.

Так, одну ізкриниць, щознаходиться вселіГаннівка,називаютьПоляковою. Це бо под годинуДругоїсвітовоївійнибілянеї рославеличезна вишня, наякій ногами догори було бповішено поляка.Бідолашний Чоловікконав тридні,протедопомогтийомуніхто неміг,аджекожендороживвласнимжиттям.Згодом людизасипалицюкриницю й сталиназиватиїїПоляковою.Проте,історіякриниціє,імовірно,іщедавнішою,оскількимісцевістарожили непам’ятають, коли вона буввикопана. Такихкриниць уКорецькомурайоні немає,аджевимурувана вон зкаменю.

>Іншийпереказтежпов'язаний ізподіями 1941-1945 р. Людирозповідають прокриниціКарасєвичів.Розміщені смердоті булидесь запівкілометра відрічецькогоцвинтаря, пообидвабоки дороги, влісі. Одна - удворілісничого,адже тут колисязнаходилось йсамелісництво, йпокоїлісничого;інша –майженавпроти,біляпокоївгайових, ними були в годинубрати-полякиКарасєвичі. У тихкриницінімецькіфашисти кидали тихий,хто бувїмнеугодний (>наприклад,тудипотрапилажінка, що не далаокупантамповечеряти). Людизгодомзасипалицікриниці, тепер на їхньогомісціростуть двакущішипшини.

Великугрупу,топонімічноїпрозистановлятьперекази, щостосуютьсярозміщення самогооб’єкта.Якщозвернутисьзнову ж таки докласифікаціїусноїпрози, тотакінародні творивирізняються залокальноюознакою. ЦеназвисілЗастав’я (>розміщене зарічкоюСтави),ВеликіМежирічі (>поселення, щоутворилосяміжрічкамиСтави та Ставка) таУстя (>знаходиться вустірічки Случ).Вказані твориблизькі дотопонімічнихпереказів ізісторичними мотивами,останнівідіграють у якихдругорядну роль,тобтостворюють лишевідповідний «>історичний» фон. Ми ж усвоїйроботі недаємо їхньогосюжетно-тематичногоогляду.

>Історичначастинапропонованого фольклорного пластуприсвяченатемі кохання. Процесвідчитьпереказ,пов'язаний ізвиникненням селаГаннівка. дорогою, надякоюрозташованетеперішнє село, колисяпроїжджали чумаки. З одним з них був дружина, щозваласяГанною.Їйдужесподобаласьцямісцевість, й вонзапропонувалачоловіковізалишитись тутназавжди.Отримали від пана, щоволодівцими землями,дозвіл наосвоєннямісцевості,збудувалихатину, але й недовготішилосьщастяммолодеподружжя, Ганна тяжкозахворіла. Чоловік нехотів,щобкохана помирала в чужомукраї, йвивізїїзвідси.

Зцієюісторієюпов'язаний й мотивзахороненняскарбу.Переказирозповідають, що Ганна ізчоловіком булидужебагаті, й перед тім, якпокинутимісцевість, поховалисвій скарб. Так, запереказами, влісі,поблизуКопитоватакожє поховань скарб,якогограбіжникизаховали відпольськоїполіції.

>ТопонімічніпереказиКорецького районунерідкопов’язують ізгосподарськоюдіяльністю йпобутоммісцевихжителів. Рядтворівстосується одного з дати людям роботу. Так, селоЖадківкапов’язане ззнаряддям роботи –жаткою, щоїївиробленнямпрославилися предкимісцевихжителів.Мешканці, щопізніше сталишитивзуття («чоботи»),заснувалисапожнепоселення,Сапожин.Жителі жзгаданого селаСамостріли, заіншимпереказом, буливинахідливими, йвміливиготовлятизброю.Переказисвідчать, що смердотінавітьвинайшлиновий вид цибулі,відомого того годину як «>самостріл» чи «>стріломет».Саме тому селоназвалосяСамостріли.

>Чільнемісцезаймають йгідронімічнілегенди йперекази, щопов’язані ізназвамирічок,боліт,ставків. Так,річкаРевуха, щопротікалакількасотень років томупоблизу селаЗалізниця.Річка бувповноводною, а коли весною нанійпочиналаламатисякрига, то води неслиїї ізшаленоюшвидкістю,утворюючи при цьомудивний звук, щонагадував ревіння дикихтварин.Притокацієїрічки був названаЛозою,оскількимісцина,якою вонапротікала, був густо зарославерболозами.Назву жЖабиного болота жителі селаКопитівобумовлюють тім, що «>місцевихжителів»-жаб колися водилася тутсила-силенна. Колі селоКопитів сталорозбудовуватись,жаби із болотарозселились по всіхтутешніхводоймах.Неподалік цого ж сіла б улісіє ставок,якийназиваютьМодестовим,оскільки його колисяутримувавпольський пан Модест. Це було бвеличезне, але йдужечисте йдоглянутеводоймище, йтакоїриби, котра вньомуводилася, не було бніде понад.

Мивиявилитакож одинпереказ ізфантастичним мотивом. Церозповідь проліс,який людиназиваютьКругликом.Вінрозташованийнеподаліксіл Харалуг йЗалізниця.Старожиликажуть, що колипотрапляєш уцейлісприсмерком, то тобіпочинає «>водити» йтиходиш «із широкого кола»,кількаразівповертаєшся наодне і ті жмісце.


>Висновки

>Працюючи надсвоєюнауковоюроботою, мизробилиспробузібрати йсистематизуватитопонімічнілегенди йперекази, щопобутують у селахКорецького району.Щоправда, багато зпереказів подано укількохверсіях, тому минаводимокількаваріантівпоходження одного і того жтопоніма. Це мипов’язуємо із тім, що незавждипереказ чи легенда булизаписані намибезпосередньо відлюдини, щопроживає вданіймісцевості, про якоїйдеться, а відмешканцясусіднього села.

Мизвернулись допроблемирозмежування зрозуміти «легенда», «>переказ» йвстановили, щобільшістьуснихтворів,записаних нами,єпереказами.

Нами було бпроаналізовано проблемукласифікації легенд йпереказів, але й мизупинилися, як вжезазначалося, насюжетно-тематичному їхньогоогляді.Інколи намдоводилосявідносити один й тієї жпереказ докількохпластівтопонімічноїпрози. Цевмотивовуємо тім, щотакітекстиєполісюжетними.

Мирозглянули запитаннявиокремленнятопонімічноїпрози й довели,якоюрізнобарвною втематичному й сюжетномуплані вонє у нашіймісцевості.

>Крім того, намиукладеназбірочка легенд йпереказів, котрі ми записали відмешканцівсілКопитів йГаннівка.

Миздійснилиспробупогрупуватитопонімічнілегенди йперекази засюжетно-тематичнимкритерієм, якцезробивВ.Сокіл у роботи «>Писанакерниця»,адже ми незмогливтиснутизаписані твори до рамокоднієї ізкласифікацій.

Намивиокремленнітакігрупиісторичнихпереказів:

>переказикняжогоперіоду тачасівКиївськоїРусі;

>перекази пронабіги монголо-татарів;

>переказичасівкозаччини;

>перекази пронаціонально-визвольнізмагання1940-1950-х років.

>Окремовиділяємогрупугідронімічних легенд йпереказів, щопов’язані ізназвамимісцевихводойм.Іншийтопонімічний пластпредставляютьперекази,пов’язані ізпевнимивміннями людей, щоселилися на окремихтериторіях. Аіщеєтопонімічна проза, вякійпростежується мотив кохання, мотивзахоронення скарбів.Доситьпоширені в нашіймісцевостіперекази, котріпов’язані ізмісцемрозташуваннягеографічногооб’єкта,історичнімотиви втворахстворюютьлише фон.

>Надалі будемопрацювати у цьому ж напрямі,оскільки намиохопленітопоніми, щопобутують увісімнадцятинаселених пунктахнашого району, в годину, колисіл уКорецькомурайонітридцять три.


Списоквикористанихджерел

1.Булашев Р.Український народ усвоїх легендах,релігійнихпоглядах тавіруваннях. – До.:Довіра, 1993. –414с.

2. ГаличО.А.,Назарець В.М.,ВасильєвЄ.М.Загальнелітературознавство:Навчальнийпосібник длявузів. –Рівне, -1997. –544с. –С.227-228.

3. Дмитренко М.Збирачі народнихперлин. – До.:Т-во «>Знання»,1989. –48с.

4. Дмитренко М. Українська фольклористика:історія,теорія, практика. – До.: Ред..часопису «>Народознавство», 2001. –576с. –С.196-211.

5.ЛановикМ.Б.,ЛановикЗ.Б. Українськаусна народнатворчість:Підручник. – До.:Знання-Прес, 2001. –591с. –С.484-521.

6.Літературознавчийсловник-довідник //Р.Т.Гром»як,Ю.І.Ковалів таін. – До.: ПЦ «>Академія», 2006. –751с.

7. Панасенко Про.,Якубець Л.Корець йКореччина:історія. –Луцьк:Волинськаобласнадрукарня, 2000. –144с.

8.Поліщук Я.Самостріли: проблемакультурної спадщини //Науковийзбірникматеріалів й тезнауково-краєзнавчоїконференції 13-14жовтня 2000 року. –Рівне-Корець:Волинські обереги, 2000. –С.88-96

9.Сокіл У.Писанакерниця.Топонімічнілегенди тапереказиукраїнців Карпат. – Л.:Інститутнародознавства НАН України, 1994. –208с.


>Додатки

>Залізниця

>Точноїдатизаснування селаневідомо, хочочевиднимє факт, щопоходження йогодужедавнє.Виниклопоселеннядесь у 1757році. Коли ж можнасказатищодоназви селаЗалізниця? На томумісці, де теперзнаходиться село, був великийліс, вякому росликремезні дуби,сосни,вільхи таклени.Кількасімейоселилися над самоюрічкоюРевухою наїїлівомуберезі.Вонипочалиспалюватиліс,обробляти землю,займатисьхліборобством таскотарством. Такпродовжувалося із роду врід, ізпокоління впокоління.Знаряддя роботи булипримітивними.Пізніше,знайшовши насамійоколиціпоселеннязалізну руду, смердотіпочалидобуватиїївручну,кустарним способом.Виплавляючизалізо,робили ізнього наконечники достріл, сохи,сокири тадеякііншізнаряддя роботи.Цю роботувиконувалимайстри-ковалі, що оселилися напівденномубоці села.Вонидужевправновиплавлялимечі,списи,обладунки таіншувоєннузброю.Розповідають, що самкнязіприїжджалисюдизбиратизброю длясвоїхвійськ.Кажуть, що тут було бвиготовленоіменний меч для БогданаХмельницького.Від цого йпішланазва села –Залізниця.

Козак

Село Козак було бзасноване в 1813році. Алі тодіце було бще незовсім село – хутір ізкількохсімей, що жили, вневеличких хатках зсолом’янимистріхами. За наказомпанів людирозкорчовувалиліс йосвоювали землю. Таким чином селорозширювалось тазбільшувалось.

Одного разупоблизу села проходили козаки тазалишили одного – смертельнопораненого – далійтивін неміг.Згодом козак помер й бувпохований насільськомуцвинтарі, але в йогомогилі поставиливеличезнийкамінь.Відтоді, колизапитувалиякогосьпрохожого: «>Кудийдеш?», товін безваганьвідповідав: «До козаки». З тихийпір селопочалиназивати «Козак».Ще ідосі накладовищізнаходятьсявеличезнікамені, щосвідчать про погребение тут козаки.

>Сапожин

>Серед містдавньоруської держави,поруч зДубном,Зарічним атакожКорцем,зустрічаємо йСапожин.Багато лиха засвоєіснування пережившиСапожин, але йнайбільшепотерпало село нашість від монголо-татарів.Хочмешканці селасміливооборонялися, про щосвідчатьлегенди таперекази цого краю, тасили усе ж таки булинерівними.Нападники частозалишали за собоюзгарища йпустки. Досьогодні одна ізвулицьмаєназвуОсташівка, щоозначає заоднією зверсійзалишок (залишок)населеного пункту.

>Сапожин

>Колишнєпоселенняпов’язане ізіменемжорстокоговоєводи-грабіжникаСапо, щознайшов смерть подмістом:Сапо-згин –Сапо-гин –Сапожин.

>Сапожин

Заіншоюверсієюмісцевінародніумільціславилисяпошиттямвзуття -«>сапогів», азвідси «>сапожний», «>сапожне»поселення.

>Гвіздів

ПанГвоздицькийдеякий годинуправивцимпоселенням.

>Гвіздів

На територїсучасного села колися було бкозацькепоселення. Козаки булинезалежними йнавітьсамостійновиготовлялисобізброю тазнаряддя роботи. Вони булидужестійкібудинки, котріважко було бзруйнувати.Причиною цого булиміцніцвяхи,тобтогвозді, щовиготовлялися козаками.Цим й прославилосякозацькепоселення, якузгодом назвалиГвоздовом.

>Сторожів

>Сторожів, як йдеякіінші селаКорецького району,маєкілька легенд про своюназву.Деякі із нихговорять, що колися на територї цого села був великийпанськиймаєток й багатоставків, у яківінрозводиврізнурибу.Незважаючи тих, щоце було бідеальнемісце дляпроживання,перебуватидовгий годину тут пан неміг,бомав свої справ віншомумісці.Вінлишеінодіприїжджавсюди ізсім’єю длявідпочинку й ізкожним разомпомічав, що йогомаєток все понад й понадзанепадав.Щоб цогоуникнути, панвирішивпоселитипоблизумаєткуслуг-сторожів, котрі б йогодоглядали.Цісторожі було неможливорозлучатися ізсвоїмисім’ями, тому,позабиравши їхнього із собою,почалирозселятисяпоблизупанськогомаєткуутворившиневеличке село, якузгодом то й назвали –Сторожів.

>Сторожів

>Назва селаСторожівпов’язана із йогорозташуванням нарічціКорчик.Цярічкапевний годину бувприкордонною, й томумісцевікнязі, у томущобуникнутинебезпеки,почалиселити тутсторожів,утворившиневеличке село,названезгодом наїхню честьСторожевом.

>Стовпин

>Більшістьверсійпов’язані із одним й тім ж словом - «>стовп», амісцевіпереказисхиляються доостанньоїверсіїназви селаСтовпин.Колисьтериторія села належалакнязеві,який, у тому,щоб знаті, коли наньогонасуваєтьсянебезпека, доручившиспорудитибіляв’їзду до селаспеціальнийстовп.Біляньогосиділидозорці йпильностежили за усім, щовідбувалося поза межами села, а колинасуваласянебезпека, подавали зстовпасигнали.Згодомцепоселення то й прозвали –Стовпином.

>Самостріли

>Середславнихісторичних місцьКореччини, щояскраво вписали своїназви вкультурнітрадиції краю,слідназвати селоСамостріли. Цедавнєпоселення, часткаякого непросто, часто драматично.Щоправда,окрімназви села, немаєбезперечнихдоказів йогопоходження. Алієсенсприслухатися додавніх легенд.Існує триосновнітеоріїпоходженняназви села. Алікожна із нихпов’язаназізброєю, але йвідрізняється одна відодної своїмзмістом. У ХІІстолітті селозгадується подназвоюПогорільці.Мабуть,саме ізцим йпов’язанаперша легенда

Намісці цого села колися було бневеличкепоселення, жителіякогопотрапили внемилість до князя ЯрославаМстиславовича. Князьспаливцепоселення занесплатуподатків його жителями. Тазгодом селовідбудувалось й йогомешканцівпертопротистоялиновимнатискамкривдників.Звідси йпішлатеперішняназва селаСамостріли,тобто «тих,хтозавзятовідстрілювався».

>Самостріли

Село колися належалодужежорстокому йзажерливомупанові.Вінмав усвоємуволодінніліс, уякомуводилисярізнідикізвірі.Панові неподобалося ті, щоселяни ходили наполювання вцейліс й томувін доручивши своїм слугампозабирати по людях всюїхнюзброю. Слуги то йзробили, але йдеяким жителям усе ж такивдалосязберегтизброю йпотай від панапродовжуватиполювати.Звідси йназва селаСамостріли,тобто «тих,хто незаконноволодіютьзброєю,браконьєри».

>Самостріли

>Колись жителі села булидужевинахідливими, йнавіть самнавчилисявиготовлятизброю.Вонинавітьвинайшлиновий вид цибулі,відомий того годину як «>самостріл» чи «>стріломет». Вісьчомусаме тепер селоназиваєтьсяСамостріли.

>Ревуха

Замісцевимипереказами,декількасотень років томуцярічка бувдужеповноводною. Колі весною нарічціпочинавтанутилід, то вода несла його ізшаленоюшвидкістю,створюючи при цьому дикий звук.Вінпоширювався надекількакілометрів йнагадував ревіння дикихтварин.Саме томурічка йдісталаназвуРевуха.

>Лоза

>ПритокаРевухи зваласяЛозою.Назву притокимісцеві жителіпов’язують із тім, що колисяїї бережи були

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація