>МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТАОСВІТИ УКРАЇНИ

>КРИВОРІЗЬКИЙДЕРЖАВНИЙПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ

Р Є Ф Є Р А Т

З предмета: >Етнографія України

На тему: «>ТрадиціїВеликодня»

>Роботувиконала:

студентка 2-го курсу

>групиУМЛ 06-1

>Колісник А. Про.

>МЕТОДИЧНИЙКЕРІВНИК

>Грабар М.М.

м.КривийРіг

2008 р.

>Зміст

>Вступ

>Розділ 1. СвятеВеликодня.Традиціїсвяткування

>Розділ 2. Про укра-їнські писанки

>Розділ 3.Символіка та семантика українських писанок

>Висновок

>Вступ

Кожнанація,кожен народ,навітькожнасоціальна групамає своїзвичаї, щовиробилисяпротягомбагатьохстоліть йосвяченівіками.

Алізвичаї -це невідокремленеявище вжитті народу,це -втілені врухи йдіюсвітовідчуття,світосприймання тавзаєминиміжокремими людьми. Ацівзаємини йсвітовідчуттябезпосередньовпливають для культуриданого народу, що на свійчергувпливає на процеспостання народної творчости.Саме тому народнатворчістьнерозривнозв`язана іззвичаями народу.

>Звичаї народу -це тихприкмети по якірозпізнається народ, не лише всучасному, а йогоісторичномуминулому.

>Звичаї -це тихнеписанізакони,якимикеруються внайменшихщоденних йнайбільшихвсенаціональнихсправах.Звичаї, атакож мова -це тихнайміцнішіелементи, щооб`єднують окремих людей один народ, до однієїнацію.Звичаї, як й мова,виробилисяпротягомусьогодовгого життя, ірозвитку шкірного народу .

У всіхнародів світуіснуєповір`я, що тієїхтозабувзвичаїсвоїхбатьків,карається людьми й Богом.Вінблукає по світі, якблудний сін, йніде неможезнайтисобіпритулку тапристановища,бовінзагублений для свого народу.

Наш великий співає Антарктика,звертаючись в Україну, як доматері, щовічностраждаєпитає:

Чити рано досхід-сонця

Богу не молилася ?

Читидіточокнепевних

>Звичаю невчила?

Ми,українці,націядуже стара й своюдуховну культурунашіпращурипочалитворити далеко дохристиянськогоперіоду на Україні. разом зхристиянствомВізантія принесла нас свій культуру, але йсаме свою культуру, а чи не культурувзагалі. В Україні на Україні уже бувнаціональна культура, йВолодимир Великий лишедодавхристиянську культуру досвоєїрідної,батьківської культури.

>ЗустрічВізантії ізУкраїною -це не бувзустрічбідного ізбагатим;це бувзустрічякщо нерівних, тоблизькихпотугою, але йрізних характером культур.Ще ітепер ми маємо усвоїхзвичаях йнароднійусній творчостиознакизустрічі,поєднаннястароукраїнської,дохристиянської культур. Алі ми до цого уже такзвикли, щоіноді неможеморозпізнати декінчається в народнихзвичаяхстароукраїнське й депочинаєтьсяхристиянське. Бостароукраїнськітрадиціїввійшли у плоть й притулок нашихзвичаїв, йтепер мисобі неуявляємоРіздва безкуті,Великодня - без писанки,СвятоїТроїці - безклечання,навітьназивємоцеостаннє свято «>ЗеленимиСвятами».Всі мивідзначаємо свято Купала, на «>Введіння»закликаємощастя намайбутнійрік на «>Катерини»кличемо частку, але в «>Андрія»хто із нас потребу некусавкалети (>це великий корж збілогоборошна) й Якадівчина не ворожила, чивийдезаміж цого року?

Усіце - нашадохристиянська тахристиянська культура, нашанайстарішатрадиція.

>Розділ 1. СвятеВеликодня.Традиціїсвяткування.

>Великдень,Паска,ХристовеВоскресіння. Такназивають свято, щовідображаєзвершеннянайзаповітнішоїмріїлюдства —подолання смерти. Условосполученні «Великий День»лунаєвідгомінміфів тавіруваньдавніхіндусів,єгиптян,греків, римлян, слав'ян таіншихнародів, щовтілювалиідеювічного життя в образахВішну,Озіріса, Фенікса, богаСонця...

>Вибраний Богомєврейський народ,з-поміжякогомав прийти Рятівник,найбільшим,встановленим пророкомМойсеєм, святомувважалиПаску.Воназнаменувалаперехідобраноголюдськогоплемені із рабства увільне життя надарованійВсевишнімземлі.Назва святадійшла і до нас,однакнаповниласьновимзмістом.Ісус Христос черездобровільну смерть йвоскресіннязвершивперехід длявсьоголюдства йкожноїлюдинизокрема із рабства смерти довічного життя. ТомуПаска стала святомунайбільшоїбуттєвоїрадості —відчуттяєдності із всімсвітом й ізЖивим Богом.

>Людствовідзначаєцей день вжетисячі років.ТождібралочималоспособіввшануванняВоскреслого Христа, щосформувалися утрадиції тазвичаї.Багата ними й наша ненька Україна.

 >ОсновнаознакаукраїнськогоВеликодня — писанка, Яка всвоїйсимволіціпоєдналадавнинудохристиянськихчасів, нашесьогодення йвіру увічність. Тому,готуючись вчасі Великого посаді догідноїзустрічіПаски,українціпротягомцілоїчотиридесятниці (>навіть й усвятковідні)пишуть писанки.Тоді ж людивишивають рушники йсерветки,якимизгодомпокриваютьвеликоднікошики.

Страсного тижнягосподиніпечутьособливийхліб —паску — назгадку проХристові слова: «ЯєХліб життя».Ці паскиєнайбільшоюокрасою йосновноюпоживоювеликоднього столу.

За тридні до святаЖивного четвергадітиходять «>грітидіда»,відвідуючихреснихбатьків таінші Господи, особливо тих, деєстаренькі люди. їхнідушімалечазігріває окликами: «>Гріємдіда.Печіть паски. За тридніВеликдень!».Діточоквіддячують за добрузвісткуспеціальноспеченими булочками ізхрестиками. Унашідніще іпригощаютьсолодощами.  

НаСтрастнуп'ятницю — у деньстрадницької смертирозп'ятого Христастарі імалі йдуть сьогодні до церкви,щобвклонитисяСвятійПлащаниці.Саме годинупосидітибілянеї, якбіляпомерлоїлюдини,міркуючи просвоє життя таслухаючичитання «>Дійсвятихапостолів».Багато людей, особливо молодь, ухраміпроводятьнічнічування, щорозпочинаються із «>Хресної дороги».Жодної справ не виннаторкнутися рука щодняскорботи,жоднезайве слово чижарт немаютьзірватися ізязика.   

АВеликоднясубота —цеостанній деньпідготовки до свята йостаннянагодависповідатися іприйнятиСвятіТайниТіла йКрові Христа. Без цого недосягнутиповноти свята. Негідносідати довеликоднього столу ізнеочищенимсерцем й вустами.Великденьє символомщорічноїможливостіпочатинове життя.   

УПасхальнуніч храмбуваєпереповнениймолільниками. Нацей годинусюдиприїздять й тих,хтоживе унайвіддаленішихкуточках й незавждиможебувати набогослужіннях.Аджейдеться про моментособливого духовногопережиттявеличногоВоскресіння.   

«Христос воскреснув!» —лунає насвітанку.Підпередзвінцерковнихдзвонів таспівпасхальних пісеньосвячуються паски, писанки та всепринесене вприкрашенихкошиках йкухлях. Людихристосуються йпоспішаютьдодому — до сім'ї, родини, особливоякщовдома ізнетерпіннямчекаютьсвяченогостаренькі іхворі,найменші... І вісь усіумиваютьсясвяченою водою, в якої опущений писанку тахрестик, алише тоді досвятковогосніданку,щоброзговітися (>Говіти —постити,відвідуватицерковніслужби,готуючись досповіді іпричастя,сповідатися,причащатися.)яйцем йпаскою.  

>Великоднійтиждень —Світлийтиждень. АзакінчуєтьсявінПровідноюнеділею, чиАнтипасхою. Це деньвідвідинпомерлих. Мало не усіродичі тихий,хтовідійшов увічність,збираються нацвинтарі,щобзгадатирідних йсповіститирадістьвоскресіння: «...Христосвоскресе змертвих йсмертію смерть зневаживши!».

>Розділ 2. Про укра-їнські писанки

>Фарбованіяйця -неминучаознакаВеликодньогорозговіння.Особливо смердотікористуютьсяповагою в Україні. Удеяких зслов'янських народностей,наприклад угуцулів,існуєсправжній культвеликодньої писанки,оточенийстаровинними легендами йбезліччюособливихзвичаїв.

>Великодні писанки непростофарбуються: смердотіпишуться,тобторозмальовуються задопомогоюособливихтехнічнихприйомів.Від цого й саманазва їхнього — писанки.

Пропоходженнявеликодніх писанок внародііснуєбезліч легенд.Згіднооднієї ізцих легенд,краплікровіРозп'ятогоІсуса Христа, упавши на грішну землю, стали яккуриніяйця йзробилисятвердими яккаміння.ГарячісльозиБогоматері,котра плакала упідніжжяХреста, впали націкриваво-червоніяйця йзалишили нимисліди навиглядпрекраснихузорів. Колі Христос бувзнятий ізХреста йпокладений до трунівіруючізібралиЙогосльози йподілили їхньогоміж собою. А колипронесласясеред нихрадісназвістка проВоскресіння, смердотівіталиодне одного: „Христос воскреснув" й при цьому передавали із рук до рукХристовісльози.ПісляВоскресіннязвичайцейсуворозберігався упершиххристиян, йзнамення великого дива —сльози-яйцясуворозберігалися вони й були предметомрадісного дару щодняСвітлогоВоскресіння.Згодом, коли людипочали понадгрішити,Христовісльозирозтанули йзникли із потоками йрічками вморі.

>Інша легендарозповідаєтаке.Ісус Христос, колище бувдитиною, любити кур,грався із ними йгодував їхні. ІБогоматір,щобзробитиЙомузадоволення,розмальовувалакурячіяйця йдарувала їхніЙому вякостііграшок. Колірозпочався з Христа судМатірБожапішла доПілата йщобзадобрити його принеслайому вдарунокрозмальовані із великиммистецтвомяйця.Вонапоклала їхнього всвійфартух, й, коли впала передПілатомдолі,прохаючи про Сіна,яйцявикотилися ізфартуха йпокотилися повсьому світі... З тихийпір смердотіслужать намспогадом простражданняХристові йЙоговоскресіння.

>Зображення йузори, що на писанках,дужерізноманітні йвиниклище вдавнину.Цікаво ті, щодеякі ізцихзображень йузорівхарактерні лишетій чиіншіймісцевості.Деякірозшифруватиєнепростоюсправою.Турботи ізвиготовленнями писанокрозпочинаютьсяще довербноїнеділі.Писанкаркарозшуковує вселіпринаймні трияйця, котрі були бзнесенімолодоюкуркою. Устраснийпонеділок вонрозбиває до одразу жсонця про деревоціяйця,відділяєжовток відбілка йзбираєжовток вчистийще небувший увикористаннігорщик.Цейжовток винензакріпитифарби наяйці йнадатийомуособливийблиск й красу.

На тому день вонвиготовляєособливийпристрій длямалювання, щонагадує собою ручку длянаписаннячорнилами.Вонаберешматочоклатуні,розплющує його на тоненький лист йобгортає йогонавколошвейноїголки так,щобвийшламаленька трубка. Черезнеї вонпротягуєкінський волосся; апотімвставляє трубку вдерев'яну ручкудовжиноюбіля 10сантиметрів йприв'язує трубку краюниткою. А,щоб роботайшла беззупинки, такихручокздебільшоговиготовляєтьсядві.Потім готуютьфарбистворені завласними рецептами.Фарбирозводяться лише на „>чистій"воді. Цеозначає, що вода винна бути принесена зкриниці до одразу жсонцяперш ніж донеїдоторкнетьсябудь-яка „нечиста"жінка, читварина.Тільки приційумови писанкивиходятьдужегарними.

>Найголовніший той час упроцедурівиготовлення писанок їхньогорозписування —починається встраснийчетвер.Художниця-писанкаркаобмиваєкожне яйці втеплійводі,обтирає його й скарб на теплімісце.Потімрозпускає на легенькомувогні в чистомугорщикувіск й, коливіскрозпуститься, скарб вгорщикобидві ручки,якими вонапотім якщорозмальовувати яйці.Попередньоприготованіфарби, в котріпідбавляєтьсявищезгаданийкурячийжовток. Вісь тоді йпочинаєтьсясвященнедійство.

>Помилково було б бдумати, щохудожниця якщомалюватифарбами. Заневеликимивинятками, вонамалює нефарбами, а воском.Вісквідіграє вїїмистецтвіактивну роль:створюєузори й всюграфіку писанки.Фарби ждіютьпасивно: смердотідаютьнеобхідний тон длямалюнка.Після свята писанкаперетворюється вокрасупомешкання.

Колистосуєтьсяцікавихмоментів,якимисупроводжувалосянаписання писанки, то їхнього було бдосить багато.Перш на, писанкарка мала бути ">чистою" (>відсутність ">menstruatio").Окрім того,обов'язковим було бприповіданнярізнихмолитов.Ганчірка,якою обтиралибджолинийвіск (зщойновийнятої ізпечі писанки),набуваламагічнихвластивостей - самі писанкаркиховалиїї,абирозпалитивогоньнапередоднінаступногоВеликодня,інші “... неювідкурюютьбешиху...”

Писанкидарувалися на знакпобажаннядобробуту,удачі,радості.Вонисимволізуваливиявзагальноїлюбові добратів й сестер уХристівзагалі,дарувалисядрузям, родичам,знайомим.

Писанка –це непростосувенір чи народнамініатюра.Адже писанканесе всобівисокий заряденергетики.Її писалилише в доброгонастрої та іздобримипобажаннями,щобподаруватиіншим нащастя, наздоров’я, набагатство,вкладаючи вце душу.

>Висновки

>Стародавніхристиянивелике святоВеликодня святилиособливимисправамиблагочестя,милості йблаготворіння.Наслідуючи Господу,СвоїмВоскресінням щозвільнив нас від узгріха й смерти,благочестивіцарівідмикали впасхальніднітемниці й прощалив'язнів (але й некримінальнихзлочинців).Простіхристияни вціднідопомагалибідним,сирим й убогим.Брашно (>тобтоїжу),освячені доВеликодня,роздавалибідним й тімробили їхніучасникамирадості вСвітле свято.

>Стародавнійсвятийзвичай, щозберігається йниніблагочестивими мирянами,полягає до того,щоб у всюСвітлуседмицю непропускатижодного церковногоБогослужіння.

Коли жстосується писанкарства то тепер воно тазбереглосяздебільшоголише вЗахідній Україні. І тепер таміснуютьвизнаніцентри цого народногомистецтва,серед які Космач, наІвано-Франківщині, амістіКоломияєнавітьунікальний музей Писанки. Це Єдиний у світіспеціальнозбудований музей длязбереження іекспонуваннясаметворівписанковогорозпису.Колекцієюмістить понад 6000експонатів, а самабудівля музею, доречі,такожвиконана уформіяйця.Зберігаються писанки й вкраєзнавчих та музеях декоративногомистецтва. При цьомунайстарішіекспонати – ізкінця із які 19століття, коли писанку,власне,почалисприймати яквитвір народногомистецтва, аотжеколекціонувати тадосліджувати.Останнім годиноюмистецтвознавцізновудосить активнозвернулись довивчення цогоявища. На тому годину, тепер писанкарство активновідроджуєтьсяскрізь по Україні -створюютьсягуртки,здебільшого при школах.Чималохудожниківзвертаються до писанки всвоїйавторській творчости..

Авзагалікажучи, святоВеликодня дляслов’янськихнародів було б,є йзалишитьсянайвеличнішим танайзначущим із всіхіснуючих насьогодні святий!