Реферати українською » Краеведение и этнография » Сільськогосподарська культура українців


Реферат Сільськогосподарська культура українців

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Вінницькийдержавнийпедагогічнийуніверситет

ім. М.Коцюбинського

>Інститутісторії,етнології й права

Кафедра Історію України

>Самостійна робота:

>Сільськогосподарська культураукраїнців

>Виконав

Студентгрупи2-В

>Вінниця. 2008


План

>Вступ

1.Рільництво.Городництво.Обробітокґрунту

2.Тваринництво

3.Садівництво

4.Бджільництво

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>Українціупродовжстолітьстворюваввисокусільськогосподарську культуру, котра сталанадбаннямбагатьохнародів.Головноюгалуззюземлеробстваздавна було брільництво. На територї України воно тавідоме ізсередини І тис. до зв. е.Вже зачасівКиївськоїРусі тутвирощувалипшеницю, жито,ячмінь, просо, овес, горох,чечевицю, гречку,коноплі,льон,рижій.

>Городництвовідоме на Україні ізнайдавнішихчасів, колисхідніслов'янивирощувалибуряки, капусту,ріпу,гарбузи,кавуни,часник,цибулю,моркву, мак, горох,сочевицю,огірки тощо.Воно малопереважноприсадибний характер. Містоділився на плеса, грядки йкапусники. Часто нанизькихмісцях містунарізався йпідмет. Плеса вгороді —це широкадовгастаділянка; грядка —вузька,довга йвисока;капусник —найнижче йнайвологішемісце вгороді.Характерноюрисоюукраїнського місту було бобсадження йогоділяноксоняшником, атакожквітами.

>Післяземлеробства одномумісце усільськомугосподарстві Українипосідалотваринництво.Ще зачасівКиївськоїРусірозводили коней,велику йдрібнурогату худорбу, свиней, атакождомашнюптицю. Протягоммайжецілогосередньовіччяосновноютягловою силою перед селянами були волі, їхньогоздебільшоговідгодовували задлявласних потреб, але в продажів.Починаючи іздругоїполовини XIX ст.волівпочализамінюватикіньми.Особливуувагуселяниприділялирозведеннювеликоїрогатоїхудоби, Яказабезпечувала їхнімолочними продуктами,відгодівліовець.Порівняно із великоюрогатоюхудобою такіньмивівчарство вселянськомугосподарствівідігравалодопоміжну роль. Убагатьох районах Українирозводилитакожкіз,свинарствозадовільнялопотреби населення всалі там'ясі.

Сад — одна ізнайхарактерніших рисукраїнського сіла б уXIX—на початку XX ст.Розміщувавсявінпереважно наприсадибнійділянці,переважалимісцевіпородифруктовихдерев, котрівідбирались йвирощувалисьупродовжвіків.Найпоширенішимисадовими культурами наКиївщині,Поділлі, Волині,Чернігівщині тазахідних землях України, щохарактеризувалисьнадзвичайнимбагатствоммісцевихсортів йназв.

>Бджільництвовідіграваловажливу роль угосподарствісхідних слав'ян,адже мед не лишеспоживали, а івиготовляли ізньогочудовийнапій. Пропоширеннябджільництвасеред селянствасвідчить факт, щомайже всесередньовіччяіснуваламедоваданина із населення.Бджільництво було бкультивоване (напасіках) йнекультивоване (>бортництво).


1.   >Рільництво.Городництво.Обробітокґрунту

>Найдавніша йнайпоширеніша культура — яру таозимапшениця.Вона бувголовноюкультурою упівденних районах та вЗакарпатськійнизовині, атакожзаймалазначніплощі влісостеповійчастині України.Сіялиїїзавжди накращих грунтах. Другамісцепосідало жито,основна зернова культураПолісся та Карпат, атакожКиївщини і Волині.Йогосіялипереважно якозиму культуру нагірших чидужевиснажених грунтах,оскількиценевибаглива культура, щозбагачує землю,підвищуєїїродючість.

НаПівдніздебільшогозаймалисявирощуванням ячменю,ранньої іневибагливоїярової культури, про якої внароді говорили: «>Кидай мене у багно, тобудеш як князь». Україна малаблизько 20гатунківпроса —сухостійкого злаку.Йогосіялипершим напіднятійцілині таперелозі, апотімзаволочувалибороною із напором,тобто ізприв'язаними донеї колодками, котрірозбивалинероз-пушені груди й затирали в землю.

У Україні,зокрема наЧернігівщині та Волині,подекудивирощували гречку,пізнюярову культуру.Наприкінцітравняїїсіяли нацвіт длябджіл, ачервні — зерна.Вважалось, що вонтакожзбагачує грунт, тому неюзасівали, як правило,виснажені лані.Ще ізскіфського годинивирощуваликоноплі тальон, із їхнінасіння билиолію, а із волокнавиготовлялитканини дляодягу. Дляконопельвибиралиділянку внизькихмісцях місту чи поля —підмет (грядку),завжди доброугноювали йдвічі (>восени і весною)глибокозорювали, густозасівали йзаволочуваликоноплібороною. Дляльонувосенинеглибокорозорювалиділянку твердогоперелогу.Підльон грунт неугноювався,лишестаранноскородивсябороною передпосівом йзаволочувався посленього.Конопліздебільшогосіяли наЧернігівщині,Полтавщині,льон — у районахПолісся тазахідних областях,хочаобидві культури вневеликійкількостівирощували навсій Україні.

Длявиробленняоліїсіялирижійвузькимисмугамивздовждоріг й разом ізяровимихлібами. Соняшнику на Україніз'явивсянаприкінці XVIII ст. як декоративноюрослина й лише у ХІХ ст. йогопочаливикористовувати длявиробництваолії. Соняшникуздебільшогосіяли наДонбасі,Харківщині,півдні України, менше — на Волині,Чернігівщині таКиївщині.Наприкінці XVII ст. на територї Україниз'явиласькукурудза, завезена із Америки. Досередини XIX ст.їївирощували якгородну культуру, адругійполовині XIX ст. все понадземлівиділяється дляїїпосіву напівдні України,Поділлі,Полтавщині та наЗакарпатті.

Усередині XVI ст. ізПівденної Америки вЄвропу завезликартоплю, а 1764 р. воназ'явилася на Україні. У XIX ст.їїпочаливирощувати напольовихділянках под плуг,букер й заступ.Саме тоді широкорозповсюдивсяпосівцукровихбуряків.Основнамасапосівів належалаземлевласникам, але й частоселяни, які жилипоблизуцукровихзаводів,перетворювали своїземлі набуряковіплантації.

Унезначнійкількостіукраїнцісіяли овес (>найбільше Карпат), горох,сочевицю,боби й т. буд.

>Городництвовідоме на Україні ізнайдавнішихчасів, колисхідніслов'янивирощувалибуряки, капусту,ріпу,гарбузи,кавуни,часник,цибулю,моркву, мак, горох,сочевицю,огірки тощо.Воно малопереважноприсадибний характер. Містоділився на плеса, грядки йкапусники. Часто нанизькихмісцях містунарізався йпідмет. Плеса вгороді —це широкадовгастаділянка; грядка —вузька,довга йвисока;капусник —найнижче йнайвологішемісце вгороді.Характерноюрисоюукраїнського місту було бобсадження йогоділяноксоняшником, атакожквітами.

>Картоплю садили рядами,викопуючи врозпушенійземлі заступом ямки із такимрозрахунком,щобкущ відкущаріс навідстаніблизько аршина. Копаливосени заступом.

>Буряки на містахсіяли та садили.Перевагу надавалисадінню.Сіявбуряки Чоловік, а садилажінка,викопуючи ямки заступом,сапою (>інколи садили йрозсадою).

>Капустуукраїнцізавжди садилирозсадою. Унайзатишнішомумісці, часто подхатою,огороджувавсяліскою ізлози чи очеретом невеликийрозсадник.Знизунакладавсягній, азверху — земля.Ранньою весною, часто колище незійшовсніг, урозсадникисіялинасіннякапусти. Сходи нанічприкривалисоломою чи очеретом. Колірослинавипускалачотири листочки,господинявисаджувалаїї под заступ рядами вгрядці.Поки капуста неприйметься,ЇЇпідливали.

>Цибулю йчасникселянивирощували нанизькихзатишних й доброугноєнихділянках.Подекуди садилитакожквасолю.

>Підогіркивідводилисьзавжди доброугноєні грядки, котріпереважнообсаджувалигарбузами —встромляли почотири—п'ятьнасінин зубками вгору. Напівдні України та наПолтавщині було брозвинутебаштанництво; уневеликійкількостісіяли мак,кріп,моркву, редьку, петрушку. Максіялиранньою весною,іноді, колище незійшовсніг.

>Найдавнішоюсистемоюобробітку грунту,відомою на територї України ізчасівтрипільської культури, було бмотичнеземлеробство, щохарактеризувалосьобробіткомвручну великихпостійнихділянокгороднього типу.

>Приблизно всередині І тис. до зв. е. учорноземнихстепових йлісостепових районах наосновізастосуванняорнихзнарядь роботи йтягловоїсилитваринвиниклаперелогова система, ізякоюпочинається йпольовеземлеробство —рільництво. Улісових районахнаприкінці І тис. до зв. е. ізпоявоюзалізноїсокири тамотики, атакожсуховатки, сохи йборони,мотична системапочалапереходити впідсічно-вогневу.

У І тис. до зв. е. ізполіпшеннямякостіобробітку грунтуперелогова система переходити впаровудвопільну систему. Зпоявою ж наКиївськійРусі плугавиникаєтрипілля, що,крімкарпатськогорегіону,стаєпасивноюсистемоюукраїнськогоземлеробства, азгодомперетворюється у чинник,якийгальмуєрозвитоксільськогогосподарства.

>Змісттрипіллязаключався вісь учому. Уся земляділилася втричірівнічастини: однавідводилась под пар, незасівалась (толока), надругійсіялиозимину (>царина) й натретій —ярину (>ярина).Наступного року толокарозорювалась, нанійвирощувалиозиме жито чипшеницю,тобто вонставалацариною.Торішнюцарину послежнив кричали назяб й весноюзасівалияровими культурами —царинаставалаяриного,торішня жяринаставалатолокою.

У Карпатахупродовжсередньовіччяіснуваладвопільна системаобробіткуземлі.Всі поляділили надвіполовини: однузалишали подпасовища,іншузасівалирізними культурами (завирішеннямгромади).

>Малоземелля селян частопримушувало їхнівідходити від правильноготрипілля,впродовжкількох роківзасівати поля, незалишаючи пару, й лише коли землявиснажилась, даваличастині поля «>перебур'янити».

Напівдні України широкозастосовувалась йперелогова система.Третина полязоставалась ізприблизно такоюсівозміною:першийрік —пшениця,другий —ячмінь,третій —пшениця,четвертий —озимапшениця чи овес чи жито.Після цоговиснаженуділянкузалишали на два й понад років напереліг. Утакійпослідовностізасівали іінші ділянки.

>Подекуди наПоліссі та Карпатмайже докінця XIX ст.існувализалишкипідсічно-вогневоїсистемиобробітку грунту. То в Карпатахселяни послепольовихробітвосенивирубували накорчідрібнийліс, анавесні йогоспалювали;потім наційділянці (>пасіці)засівали жито йрозпушувалиїїмотикою.Зібравши жито,викорчовувалипні,угноювали і кричали.Селянськіземельнінаділимайженіколи не булизосереджені в одномумасиві, смердотірозділялись накілька ланів, вкожному із якінарізались ділянкиокремимгосподарствам.Селянидуже добро зналиособливості шкірногоклаптикасвоєїземлі,особливостіорнихзнарядь та своїможливості.Обробіток грунту на Україні бувпереважночоловічоюсправою.Лише містомцілком йповністюзаймалисяжінки.

>Оралиселянипопереміннедвома способами: урозгін в склад. першийспосібполягав у бопочиналиорати ізмежісвоєї ділянки,прокладалиборознувздовжмежі й другуборозну —вздовжпротилежноїмежі,потім —третю колопершої. Так,обійшовши жени,добиралися досередини. Таким чином насередині поляутворюваласярозплуга (>розгін).Наступного разуоратипочинали ізсередини ділянки йпоступово сягалиобміжків (>вузькасмугаміж нивами), чи до між.

>Щоброзпуститискибу, послеоранкиріллювпоперек «>ралили» ралом, скородили «>драпаком» чибороною. Колі було б багаторобочоїхудоби,боронування моглопроводитисяодночасно ізоранкою.Післяоранки тарозпушенняріллівідразу ж бралися досівби. На Україніпобутувало дватипиручноїсівби: до одногосів й удвічісіви. Припершомутипісіячкрок закрокомступав йсіяв зерно собі за; при іншому —він,крокуючиневеликими зигзагами,кидав зерно тотрохиліворуч, тотрохиправоруч, тім самимвдвічізбільшуючи ширинузасіяноїсмуги.

Набільшості територї Українизасіянінивиобов'язковозаволочували боронами,інколиприв'язували до боріндерев'яні колодки, котрірозбивалинерозпушені груди й землю, чисіяли прямо постерні,заволочуючипосівбороною чизагортаючи ралом.

>Селянизначнуувагуприділяли догляду запосівами. Напшеницях,ячмені,вівсі,горосі й т. буд.такібур'яни, яксуріпок,горошок,кукіль,виривали руками, аверхівкиполину іосоту, щопіднімалисьвище запосіви,скошуваликосою. Рукамипроривали на сходах просагірчак, молочай,сосонку тощо. Длязахисту проса йконопель відптахів ставилиопудала.Крім цого,щобдикі голуби йгоробці невисмикували зземліконоплянихсходів, їхніогороджуваликілками, аміж ниминатягувалидовгі нитки, ставилисолом'яніопудала.

>Заорювання, як йзасів, на Українівідбувалисязавждиурочисто, ізцікавимизвичаями та обрядами, котріповинні були забезпечитидобрий врожай.Початок йкінецьоранки ісівбисупроводивсябагатимчастуваннямусієї сім'ї,щоб врожай бувбагатий.

>Початокжнив —зажинщина, зажинки —відзначавсясвоєрідноюсвятковістю.Майже вкожномугосподарствіготувавсясвятковийобід, й всясім'явиходила на поліобідати.

У жнивапрацювали усі.Спершупочиналикоситиозимину, аякщоодночаснопоспівавячмінь, то його косиливранці,покиє роса,щоб невипадало зерно ізколосків.Потім косили овес, ярупшеницю, просо йприблизно із ЗОсерпня (застарим стилем) гречку. Косили подстінку (>обкос поля), подп'ятку (>низька стерня) тощо.Цю роботувиконували лишечоловіки, а потискалимайжезавждижінки.

>Першізрізаністебла збіжжязберігали вкожнійхаті,щоб жилосящасливо.Скошене чизжате збіжжя навсій Україні, завиняткомпівдня,зв'язували уснопи «>перевеслом»,тобтоскрученимжмутомстебел того ж збіжжя.В'язалиснопи й греближінки.Снописпочатку клали вп'ятки (>п'ятьснопів), анадвечір — ухрестики чиполукіпки (>тридцятьснопів). НаПоліссі та вгірських районах Карпат, де частовипадалидощі, дляпросушуванняснопипідвішувались напіраміду,складену ізтрьохдвометровихсучкуватих жердин. Напівдні Українискошене збіжжя вснопи нев'язали, азгортали у валки, котріпотімскладали в копальні.Післязакінченняжнивзернові привозили натік чи вклуні.Поблизу току збіжжяскладали устіжки таскирти. Передмолотьбоюснопиінодіпросушували (лише впівнічних районахЧернігівщини та Волині) восетях,влаштованих уклунях.

>Молотили збіжжярізними способами.Починаючи ізкінця XVIII ст. упоміщицькихгосподарствахобмолочувалиспеціальними машинами —молотарками (>ручними,кінними йпаровими).Поступовомолотарки проникали вселянськегосподарство,передусім дозаможних селян, дезастосовуваласьпереважнокіннамолотарка.Найдавнішим способом обмолотухліба був обмолот задопомогоюціпа.

>Молотьбаціпом проводиласяпо-різному,залежно відмісцевихособливостей, атакож від культур, котріобмолочувалися.Взагалі натік клалидва—трирозв'язанихснопи, із яківибивали зерно.Залежно відкількостімолотників молотили до одногоціп, у дваціпи, у трьохціпи, вчотириціпи.

Напівдні України обмолотпроводився задопомогоюкотка —кам'яногоциліндра ізпоздовжнімиожолобками. На добронакоченийтікрівномірним кулею накидалинеобмолочене збіжжя. Укоток запрягали коней чиволів. Напереднього конясідавпогонич-підліток.Починалимолотити іззовнішнього краю до центру.

Удеяких районахзустрічався іархаїчнийспосібмолотьбитоптанням.

>Обмолочене зернопровівали задопомогоюфабричнихвіялок,млинків,виготовленихселянськимимайстрами, чи задопомогоюлопати та сита, а соломускладали вскирту чи .стодолу.Провіяне зернозберігалося взасіках чикоморах, що наПравобережжіназивалисьшпихлірами. Напівдні України зернозасипали всолом'яники —спеціальніпосудини,сплетені ізсоломи чилози, вкадовби —великідерев'яніпосудини, щозберігали вкоморі. Удеякихмісцевостях (наЧернігівщині,наприклад, таПолтавщині) докінцяминулогостоліття зернозберігали в ямах,обмазанихглиною таоббитихберезовоюкорою.Спосібзберігання (>схову) збіжжя у ямахзастосовувалиселяни под годинунасильноїколективізації танімецькоїокупації.

>Обробкальону іконопельвимагалакропіткої роботи.Коноплі йльонвириваливосени, колидозрілонасіння,в'язали.Післявисихання їхні молотилиціпом чижінкивибивалинасінняручним способом, задопомогоюпраника.Обмолочененасінняпровівали,висушували ізберігали укоморах.

Колінасіння було бвідділене,стеблаконоплі тальонувимочували у ставках, ямах,річках, после чоговисушували і били. У центральних йпівденних районах Українильон йконоплівимочували в ямах —мочилах. УЧернігівському,Київському,ВолинськомуПоліссі, наПрикарпатті та Карпатльон длявимочування стелили тонким шаром налузі (>це так кликанаросяна мочка).Коноплі сушили насонці, алісових йгірських районах —білявогнища успеціальнійсушарні.Післясушінняльон таконоплітіпали,тобтовідділяликострицю від волокна задопомогоюдерев'янихм'ялок.Вико-ристосували двавидим'ялок:бительна йтерлиця.Процесвідділеннякостриці від волокнапроходив утакійпослідовності: жменюконопель чильонуділили на «>ручайки», котріламали,тріпали простовпи,дошку,м'яли набитальні, после цого терли натерлиці.

>Післяпопередньоїобробки волокно «>микали» нагребені та чесалищіткою.Витіпане,витерте йвичесанепрядивоскладали вповісма («>куклою», «>каблучкою», «козлом»), апотіммикали,щобпрясти їхні ізгребеня чикужелі.

>Олію на Українівиготовляли із ріпаку,рижію,соняшника, ізлляного та конопляногонасіння.Усіціолійні культурипідсмажували насковороді удомашніх печах,потімтовкли вступці тапросіювали,насипали в _>мішки, де вручнихолійницяхвидавлювалиолію.

 

2.   >Тваринництво

>Післяземлеробства одномумісце усільськомугосподарстві Українипосідалотваринництво.Ще зачасівКиївськоїРусірозводили коней,велику йдрібнурогату худорбу, свиней, атакождомашнюптицю. Протягоммайжецілогосередньовіччяосновноютягловою силою перед селянами були волі, їхньогоздебільшоговідгодовували задлявласних потреб, але в продажів.Починаючи іздругоїполовини XIX ст.волівпочализамінюватикіньми.Особливуувагуселяниприділялирозведеннювеликоїрогатоїхудоби, Яказабезпечувала їхньогомолочними продуктами,відгодівліовець.Порівняно із великоюрогатоюхудобою такіньмивівчарство вселянськомугосподарствівідігравалодопоміжну роль. Убагатьох районах Українирозводилитакожкіз,свинарствозадовільнялопотреби населення всалі там'ясі. Не було бжодногоселянського двору, де б нерозводили курей, гусаків,качок,індиків таголубів.

>Упродовжвіківвиробилисьхарактерніприйомивідгодівліхудоби. Уоснові смердотіспільні длявсієї територї України, але йводночасзісвоїмиособливостями.Найінтенсивнішерозвивалосятваринництво улісостеповій тастеповійсмугах, наПоліссі, Карпат.Воно малоспецифічніформи, щовиникали йрозвивалисьпротягомтривалого години.Сприятливіприродніумови давализмогувипасати худорбу напасовищахбільшучастину року, але впівдні, присприятливійзимі, іцілийрік.

>Випасали худорбуселяни успільних чередах, щоназиваличередою.Переважносюдизганяли 150—200голівдійнихкорів, аінколикорів, телят йволів разом. Однак убагатьох районах Україникорів,волів та телятвипасалиокремо.Пастухівназиваличередниками, в якому було, де худорба пасласьокремо, корівниками,воловниками (у Карпатах —волярами),телятниками.Телятникамиздебільшого булипідлітки.Наймали пастуханайчастішегромадою йрегламентувализвичаєвим правом. Коней ізусього селавипасали у табунах не лише усунь, а івночі. Для доглядунаймалитабунників.

>Вівці ходили в окремих чередах, щоназивалисьшматками,кущанками, отарами. першийтермінозначав стадо у 150—200голій,другий —ще понад стадо, атретій — стадокількістю дотисячіголів. Длявипасуовецьнаймаличабанів,кількість якізалежала відчисельностіотари. Учабани набирали, як правило,досвідченихпастухів.

>Найпростіше було бдоглядати свиней.Свиню із поросятамивипускали навигін, де смердоті паслися сам. Удеяких селах їхнідоглядавсвинар, а Карпатах,наприклад, свинейвипасали влісах, дегодувалибуковимнасінням тажолудями.

Там, дерозводили худорбу на продажів, передвигоном напасовищеїїтаврували (>тобтомітилиособливим знаком — тавром).Овець передвигоном у полізначкували задопомогоюрізноманітнихнадрізів тапроколів правого йлівоговуха.Випасали худорбупо-різному. Однак було бприйнятовиганяти на орю щодня св. Юрія.

Кожнагосподиня чи господарще до одразу жсонцязганяли свою худорбу за село вумовнемісце, й ужезвідтичередники гналиїї на толоку. У напівдень, колипочиналасьспека, низкапідходила до водопою, девідпочивала.Пізноувечері худорбу гналидодому.Якщо жпасовищезнаходилося далеко від села,ялівник увіці понад одинрікзалишали наполі, дебудувалиспеціальні зажени.

>Випас телятвідрізнявся відвипасукорів, їхньоговиганяли напасовище уже после того, як низкавиходила за село. Навигоні телятавипасалися взагальномустаді, а коли наступаласпека, їхнізаганяли тому.Худобу, щоповерталасядодому ізпасовища,напоювали водою, апотімдоїли (>доїлидвічі на день:вранці таввечері). Коней втабунівипасаливпродовжвсієї доби,навітьвночі, йщоб смердоті нерозбігалися далеко,їм «>накладали пута».Своєрідновипасалиовець. Убагатьох районах їхньоговиганялипізно, коливисихала роса,щобзапобігтихворобініг.Осіння росавважаласьнешкідливою й тому,починаючи ізсерпня,овець напасовищевиганяливранці.Охороняти отарудопомагали собаки.

Напівдні України, дезустрічалисьвеликіотари,випасмавдеякісхідніелементи.Чабанивідганялиовець у далекому степ йпотімпоступовонаближали домісцязимовогоутримання,навколоякогозберігалосьнезайманепасовище.

>Починаючи ізранньоївесни, худорбувипасалипротягомусьоголіта таосені — доПилипівки, а ізпочаткомзаморозків перекладали назимовеутримання. У зимовищперіод худорбуутримували вспеціальнихприміщеннях —хлівах,повітках,корівниках, стайнях, телятниках, свинарниках,стайнях,кошарах. Передкожнимприміщеннямвідгороджувалимайданчики длявигулухудоби, щоназивалися загонами.

>ДещовідрізнялосьтваринництвоПолісся. Тутрозводилипереважновеликурогату худорбу, якоївипасали влісах.Овець вселянськомугосподарствітримали зазарадивовни,кожушини,смушків там'яса. Свинейніхто невипасав, смердоті ходили самопасулітку тавзимку,відшукуючиїжу влісі та на болотах.Щобсвині незабігали в городи,їмприв'язуваликолоди дошиї.

Угірських районахвипасали худорбу на полонинах, десіноніколи не косили.Випасали всю худорбу, хочкорів частокожен селянин пасокремо — насвоїйділянці поля.Жителі села оббирали головноговівчаря — ватага,баца,котрий самнаймавпастухів длярізного родухудоби.

На полонинахбудувалистійбище,загоїш йкошари, атакожжитло длячабанів йбойгарів (пастухивеликоїрогатоїхудоби) —колибу чи зграю. Устаїзнаходиласькомора, дезберігалисярізніприпаси,посуд табринза. Ужитловійчастинізнаходилосьватрище —вогонь,якийпідтримуваливпродовжвсьоголіта.

>Худобуохороняли від дикихзвірів собаки.Гжу дляпастухівготував сам ватаг. Уперший деньвигону ватагдоїв худорбу,вимірюючизагальнийнадій молока, що його виненодержатикожний селянинпротягом сезону.Визначенукількість молоказазначали напалиці, якоїрозколювалинадвоє,причому половину ватагзалишавсобі, а половинувіддававвласниковіхудоби.Паличкацяназиваласьраваш.їїпозначки служилипідставою длярозрахунків ватага із селянами. Наполонинівироблялибринзу.

>Особливістютваринництва на Україні було бдбайливевирощування молодняку, що давалозмогупостійнопоповнюватитяглову,молочну там'ясну худорбу. Так, телят, якінародилисявзимку,завждитримали вхаті,поки смердоті непідростали. У Першімісяці посленародження молоднякгодували молоком. З годиною, колителяпочиналоїсти траву, йоговідлучали відкорови.Восени телятпідгодовувалихлібом,висівками йсіном.Однорічних телятвиганяли на орю.

Колі молоднякпідростав,починалося його «>виховання».Бичківнавчали утрирічномувіці.Спочатку їхні «>парували»,тобтовідбиралиоднакових зазростом та норовом.Привчали до ярма, а весною запрягали в борону.Молодняк конейвирощували так самедбайливо, як й молодняквеликоїрогатоїхудоби.Годували їхньогоздебільшого «ізземлі,щоблошарозправлялось».Після рокулошат стригли,аби грива не бувдужем'якою й неспутувалась подупряжжю.

Конейпочиналинавчати упівторарічномувіці, коливипадалиглибокісніги.Спочаткупривчали довуздечки, апотімоб'їжджали верхи безсідла,незабаром смердоті уже ходили вупряжі.

>Заготівлязапасівсіна взимку дляхудоби буводнією ізнайвідповідальнішихробітукраїнського селянства.Косовицяпочиналася на Україні затиждень до свята Петра й Павла, але йзалежно відгеографічних умів та стану постривай, в якому було, десінокосизнаходилися серед стосів — удругійполовині июля.

>Знатніпоміщикинаймали ватагикосарів. Оплата роботи бувзначновищою від оплатиіншихсільськогосподарськихробітників.

>Під годинукосовиці (колисіножатьзнаходилась далеко від села) селянин сам й ізсім'єюбудував у степукурінь,землянупіч, абагатий ізнайманими косарямипереселявся на полі.Коситипочиналище досвітанку,щоб доспеки пройтикількаручок —смуг на ширину захоплення коси — докінцясіножаті, аякщо вон був велика, то допевноїмітки.Роботапродовжуваласьдоти,покибіля куреня нез'являласявіха —встромлені в землю вила ізшапкою наручці —цеумовний знакобіду.Післяобідньоговідпочинкукосаріпрацювали до заходженнюсонця.

Черезкількаднів после початкукосовиціприбувалигребці —дівчата та хлопці.Просушене йзібранесіночоловікискладали вкопиці, апотім возилидодому йскладали встоги таобороги.

У тихиймісцевостях України, десіножатіперебували вгромадськомукористуванні, накосовицювиходили усім селом, асіноділили за принципом,заздалегідьвстановленимгромадою.

>Зимовагодівляхудоби проводилася за порядком,виробленим наосновібагатовіковогодосвіду. Великурогату худорбугодуваливзимкутричі на деньяровоюсоломою,сіном тасухоюполовою.Робочихволів йтільнихкорів частовиділялизіспільного загону тагодувалисіном йполовою, атакожрізнимпійлом,буряками,макухою. Там, де невистачалокормів, худорбугодувалидвічі на день.Коням давалиїсти усунь йвночі.Робочим коням —сіно, солому, полову, зерно,ячне йпросянеборошно,змішане ззапареноюполовою, таінші годуй, а под годину роботи — овес.Овецьгодували 4—5разів на деньсоломою,сіном,половою, а свиней —ячнимборошном,дертю,картоплею,буряками,помиями тощо. Нанічхудобіробилипідстилки, часто ззалишківнедоїдженоїсоломи.Загони,повітки,стайні,кошаридоситьстаранно очищали від гною. Алівзимкугнійлишепокривалисоломою,щоб було б тепло.

 

3.   >Садівництво

 

Сад — одна ізнайхарактерніших рисукраїнського сіла б уXIX—на початку XX ст.Розміщувавсявінпереважно наприсадибнійділянці,переважалимісцевіпородифруктовихдерев, котрівідбирались йвирощувалисьупродовжвіків.Найпоширенішимисадовими культурами наКиївщині,Поділлі, Волині,Чернігівщині тазахідних землях України, щохарактеризувалисьнадзвичайнимбагатствоммісцевихсортів йназв, булияблуня й груша.Наприклад, уПодільськійгуберніїнаприкінці XIX ст. лишесортівяблукналічувалосьблизькосотні.

У центральнихрегіонах України, напівдні таЗакарпаттівирощувалифруктові деревакісточковихпорід.Головнемісцесеред нихпосідали вишня й зливу. Виноград,абрикоси, персики рослиздебільшого напівдні України.Насаджувалитакожчерешні,волоськігоріхи,терен,шовковиці, аінколи і персики,кущі винограду, смородину,аґрус,малинники тощо.

>Розвитоксадівництвавідбувавсядвома способами. Улісових районахпрактикувалосяперенесення до садка дичкалісовихпорідяблунь та груш, котріпізнішеоблагороджувалищепленнямбажанихсортів. Там, де не було блісів,селянивирощували дичкияблунь та груш ізнасіння,тобтостворювали своїсадовішкілки.Вирощені дичкипересаджували таробилищеплення. Уукраїнськомусадівництві, доречі,застосовувались триспособищепленнясадовихдерев: врозщепі, за кору,окуліровка.

>Садилилісові ідомашні дички тапересаджувалищепичастіше весною, ніжвосени.

Черезселянськемалоземелля сад часто бувтакож містом,сінокосом, а ви тут росла трава,селяниінколиокопували дерева поширинікрони.Відстаньміжпосадженимидеревамизберігалася від 6 до 7 аршин дляяблунь й груш та 1,5—2,5 аршина для слив йвишень.Кущовіпородивирощували ізживців йрозсаджували кущамиміжсадовимидеревамиокремими рядками.

Українськенароднесадівництвовиробилочималоприйомівпідвищенняврожайностіфруктовихдерев,охорони їхнього від морозу,спеки, атакожборотьби ізчисленнимишкідниками тахворобамицихдерев.

>Ягіднікущіокопуваливосени, очищали відсушняку тапрорізували.

>Збиранняврожаю у дитсадкахзалежало відпородидерев, їхнього сорту танеоднакового годинидостигання врізнихмісцевостях. , Яблука тагрушідіставалиспеціальнимзнімалом;довгоюпалицею ізрозщепленим уверхнійчастинікінцем, атакож руками,користуючись для цогодрабинами, чиструшували.Зібрані плоди,головним чиномяблука,взимкузберігали у погребах,клунях чи напіску чисоломі, всічці чиполові.Деякі плоди сушили уваристих печах й всушарнях.

На Україніфруктитакожконсервували, варили із нихварення, повидло,робилирізного роду наливки та вина.

 

4.   >Бджільництво

 

>Бджільництвовідіграваловажливу роль угосподарствісхідних слав'ян,адже мед не лишеспоживали, а івиготовляли ізньогочудовийнапій.

Пропоширеннябджільництвасеред селянствасвідчить факт, щомайже всесередньовіччяіснуваламедоваданина із населення.Бджільництво було бкультивоване (напасіках) йнекультивоване (>бортництво).Першепочалорозвиватися на Україні іздругоїполовини XIV ст., колиштучні дупларобили успеціальних колодах, щоназивалисядуплянками,дупляками, колодками,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація