Реферати українською » Краеведение и этнография » Українські легенди та перекази про диких птахів


Реферат Українські легенди та перекази про диких птахів

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
"хвацько тут"), чихтосьпомре.Крім того, одуд — птахмстивий.Якщорозоритигніздо його, товінполетить у полі,вкраде вкашоварів вогню,принесе його,покладе на хату іпідпалитьїї (>Старобільськийповіт).

Зозуля негине, авосени, чи через два-три рокта, черезсім років,перетворюється чи наяструба, чи вкрагульця,тобтокібця,інакше —місера, чинавіть на орла.Звичайноговорять так, що накрагульцязозуляперекидається черезрік, наяструба — після двох, а ще через три рокта — на орла, так що птахиці ненароджуються, апоходять шляхомперетворення відзозулі.Цілкомімовірно,звідсибересвій вушко йвідомеросійськеприслів'я: ">промінятизозулю наяструба".

Заіншимвіруванням,зозуля насьомомуроці свого життяперетворюється накрагульця,стає ворогомлюдини,ховається подстріхою хат йнападає насвійськуптицю. Увиглядікрагульцязозуляпроникає вгніздаластівок йгоробців, томуластівки ігоробці, лишеугледятьзозулю,відразу жзбираються взграю,летять за нею ймстятьсяїй.Дивовижно, щосаметакеповір'я було б й в античному світі. У Плутарха ("VitaArati")зозуляпитаєіншихптахів:чом смердотівідлітаютьусі приїїпояві, тоді как она —зовсім нехижий птах?Птахивідповіли, що смердоті боятися вїїособімайбутньогояструба.

>Втім, уЛітинськомуповіті прямозаявляють, щопоходженняяструба —невідоме. УУшицькомуповітіщодояструбарозповідаютьтаке.Яструбпоклавзнесене ним яйці под для крука. Воронависиділаяструба,дбайливогодувала його і,милуючись, раз в раз кричала: "пан! пан!" Колі ж ворона,полетівшиякось за кормом,довго неповерталася, авиведений неюяструбдужезголоднів й,схопившипотім для крука, Якаприлетіла,почавшарпатиїї, тавирвалася і закричала: "кат! кат!".

>Яструбові щодняПетрового посадіжінки,збираючись докорчми,обіцяютьвідому десятинукурчат; при цьомузапрошують одна одну докорчми так: ">Ходімо нашуляка". Такогозвичаюдотримуються у тому,щобзберегтикурчат однадтозірких очейяструба,який, у огидногоразі, всіх їхніпоб'є іпоїсть. Зцієюметоюбудь-якажінка, Якавиноситьуперше надвіркурчат,неодмінномуситьзав'язатисобіочі й,випускаючикурчат на грішну землю,промовити: "як небачу я, девипускаюкурчат, так і небачив їхнішуляк" (>Літинськийповіт).

Легенди пропоходженнялелеки (>гайстер,бусол,бусля,боцян,чорногуз;справжній —Сісопіа;білий —Сісопіаalba)маютьвиключнохристиянськийапокрифічний характер, йнамаганнядеякихвчених,приміром,Де-Губернатіса,оточити їхньогоміфічним ореоломє явносилуваними інічим необґрунтованими. Уетнографічнійлітературівідомодвіосновні укра-їнськілегенди пропоходженнялелеки.Перша, записана вдекількохваріантах,подаєце так. Колі Богпересвідчився, що гадюки,вужі іусіотруйнікомахизавдаютьнадто багатошкоди людям, тозібрав їхнього всіх до одноголантух йдоручивякомусьчоловіковікинути у морі.

 ">Візьми вісьцеймішок, —каже Богчоловікові, —віднеси його на море і кинь у воду. Алі, колинестимеш, нерозв'язуй і Незаглядай ^умішок; несисобі то й не знавшизовсім, що тамє".Йдесобі тієї Чоловік ізмішком до моря, й такйомукортить йогорозв'язати; "як жцеотак можна — несу насобі, тащоб я і не знавшинавіть, що несу?Чого,справді,боятися?Загляну!"Розв'язавмішок, аґади то йпоповзли, то йпоповзли ізнього. Бог йкаже тоді томучоловікові: "Несхотів Меніпослухатися,випустивгадів по всіхусюдах, —іди-нотепер сам їхнізбирай..." І ставши тієї Чоловік із того годинибуслом (>лелекою).

Задругоюлегендою,ПресвятаБогородиця дала одного разу Свою сорочкуслужниці,щоб тапішла на море івипралаїї, а дотисуворозаборониладивитися на саму сорочку.Служниця непослухалася, а колиподивилася, топобачилабезлічрізнихгадів.ТодіПресвятаБогородицямовила: ">Якщоти така, то чичорногузом йїжцихгадів".Звідтоді ідосічорногузиходять йзбираютьвсілякихгадів (>Ушицькийповіт).

Долелеки на Україніставлятьсямайже як до священного птаха.Двір, деєгніздолелеки,вважаєтьсящасливим,саме село, вякомує хочоднегніздолелеки, —застрахованим від ">великоїтучі із бурію" (>мабуть, болелека моститисвоєгніздо нависокому ізовсімвідкритому й незахищеномумісці). Не лишерозоритигніздолелеки — великийгріх, анавітьполохати їхні. Зарозореннягніздалелекамститься тім, що приноситивогняну головешку іпідпалює хату.Такеставлення долелеки, яку багато вчомунагадуєставлення доластівки,пояснюється, із одного боці, тім, щовінзнищуєрізнихгадів, а із іншого — йлелека, іластівкаєрадіснимивісникаминаближеннявесни.

Про журавля (>сірий —Gruscommunis) уЛітинськомуповітікажуть, абивінстворений зземлі, аЛуцькому — абижуравліпішли ізциган, але й яксаме —невідомо.Якщопобачишжуравлівупершенавесні, коли смердотілетять ізвирію, тотребаназивати їхньоговеселиками, а чи не журавлями:хтоназвевеселиками, тому якщоцілийрік весело, ахто журавлями, тієї якщоцілийрікжуритись.

>Журавліякнайсуворішедотримуютьподружньоївірності: смердотізграєюзбираютьсясудитисамицю, котразавинила, й нещадновбиваютьїїсвоїмидзьобами.

Сова й пугачє вукраїнськійнароднійпоезіїнайзловіснішимиптахами.Такоїрепутації птахиці зажили не так на Україні, а всіхмайженародівдавнього і нового світу, як птахинічні,хижі, щовирізняються доти жвідворотливоюзовнішністю,Особливоцестосуєтьсясови, котра стала символомусього темного,похмурого, як уфізичному, то й моральномусенсах, УБіблії совазгадується якнечистий птах (>П'ята книгаМойсеева;Повторення Закону: 14,12—18).Єгиптянивважали сову символом смерти й т.ін.Середньовічні ">фізіологи" і ">бестіарії"ототожнюють сову іздияволом,батькомбрехні,якийбоїтьсясонячногосвітла,тобто Христа.

Заукраїнськиминароднимивіруваннями,сови іпугачіпішли ізкішок, тому у якихкотячі голови, й крикїхнійнагадує криккішки (>Ушицькийповіт).Появасови й пугачапоблизу села наводитинудьгу ісмуток на всіхпожильців його (>Житомирськийповіт). Кріксови і пугача нахатівзагалівіщуєпожежу чи смертькогось зчленів родини. Та вПроскурівськомуповітірозрізняють:якщо пугачгукає:вповів!вповів! — тотійхаті народитисядитина; аякщо:поховав!поховав! — тохтосьпомре.

>Подібні доцихвірування про сову та пугачає й вполяків, й вугорців, й внімців. Завіруваннями галичан, сова по ночахпоказуєчортам йупирямгніздадрібнихпташок.

>Проте як непохмуродивляться на Україні на сову, народ усє ж невідмовивїй углибокому і вельмизворушливомупочутті,бобудь-якийвзагалі птах сам пособібезгрішний,чомувін й ходитибосоніж. Одного разу, —розповідають уКанівськомуповіті, — совазустрілася з соколом йзасперечалася,чиїдітигарніші.Сокілкаже: ">Зведемо їхнікраще разом, та іподивимось".Звели.Побачила тоді сова, щоїїдітигірші, асокілще і плюнувши ними. ">Хочмоїдіти ігірші, —мовила сова, — та Мені їхні понад школа, ніжтвоїх,бо смердоті —моїдіти.Тож не плюй ними, а якщо це правдахочетьсяплювати, то плюй на грішну землю".

яквідомо, нацей ж мотивє байкаЕзопа: ">Мавпаквапитьсязі своїмдитинчам,якого вонавважаланайгарнішим у світі, наїхнійогляд йзмагання вкрасі".

З приводу того, що птах коня (>Ahilvus), щоналежить допородияструбиних,п'єзвичайно лише росу ідощову воду, вПодільськійгуберніїє така легенда.Колись Господьгатив по світігреблі.Всі птахи,звірі і людидопомагалиЙому в цьому, одинлиш птах коня несхотівузятиніякоїучасті.Ото через тівінтепер іживе лишеросою тадощем.

Круки (>чорний —Corvus; великий —Corvuscorax),граки (>Corvusfrugilesusargicola таін.) й галки (>Colaeusmaonedula,Corvusmonedula), щопосідаютьтакечільнемісце вуснихпоетичнихтворах йповір'яхрізнихнародів,українськими легендамиякосьнадто ужеобійдені. УСтаробільськомуповітікрукавважаютьпроклятим свої, щовінвирив ізкопиціІсуса Христа, коли Рятівникховався від ">жидів".Чорнимкольоромкрука Бог покаравши свої, щовін неповернувся до ковчега Ноя (>таке жвіруванняє й вполяків). УПроскурівськомуповітівінкористуєтьсяповагою ііноді служитивіщуном.Пташатсвоїхкруквисиджує непізнішеберезня,поки немаєщемурашок,бом'ясомолодихкручатє їмособливимиласощами.Кажуть, що колисякрукузявсвоїх маленькихдіточок,поніс їхні доріки і посадивши одного наберезі, іншимзлетів понадрікою іпитає його: ">Годуватимеш менехлібом?Якщогодуватимеш — перенесу". — ">Годуватиму, але йсвоїхдітей", —відповідалокручатко.Тодікрук кинувши його у воду, апташа, щосиділо наберезі,самевтопилося.

>Подекуди на Україні, то й вГаличині,вважають, щочортлітає по дворах уподобікрука,підпалюєдахи йвзагалізавдає людям багатошкоди. Колікричитькрук,дехтоспльовує, як й віншихвипадках, коли боятисязурочення чипристріту,наприклад, припрокльонах.Схильністюкруків й ворон (>чорна —Corvuscorone;сіра —Corvuscomix;грифова —Corvuscrassirostris) до падлаобумовлюєтьсяповір'я, щокруквіщує смерть йстоїть унайближчому зв'язку із душамипомерлих.Відображенням цогоповір'яє,міжіншим,уподобана російськоюсільськоюмолоддюгра вкрука. У груберуть доля: ">крук", "матка", ">дівчина" і ">діти". ">Матка", ">дівчина" і ">діти"стають у ряд,одне за одним, ййдуть докрука,який,сидячи,копаєпаличкою ямку.Між ">маткою" і ">круком"відбуваєтьсятакийдіалог: — "Крутішим, крутіше! Колитириєш?" — ">Ямку" (чи — ">піч"). — ">Навіщо?" — ">Окріпварити". — "Для чого?" — ">Заливати нимочідітям". — "За що?" — "За ті, що смердотіпоїли моюїжу". ">Діти" нацевідповідають, що смердоті над тому. ">Матка"обертається,щобпорахувати їхнього, а ">крук" уцей годину ловити ">дітей" й т. буд.Діалогиціповторюютьсядоти, доки ">крук" не переловити ">дітей" й,нарешті, неспіймає ">дівчину", после чого усі смердотінападають на ">крука", клеїти йогододолу ітурчатьйому увуха, чипроробляють ті жсаме із ">маткою".ПрофесорО.О. Потебня напідставі того, щоспільним мотивом в всіхваріантахцієїгриєнамір ">крука"залитидітямочі,цілком справедливозауважує, щокрук тутінакомовновиражає смерть:осліпленідітистаютьнадбанням смерти. На ті жуказує ісамекопання ">круком"ями, щоєсимволічнимвираженнямпохорону.

УГаличиніпрокляттяворонипояснюєтьсяіншимапокрифічним мотивом. Воронахотіла було бпити притулок, котра крапала із ранрозіп'ятого Спасителя, за що Бог проклявшиїї, й із тихийпірчастинадзьобаворонинавікинабула червоногокольору.

>Любовграків й галочки до стадного життя породила на Українівірування, що у якихє громадський суд,причомуіноді усі смердоті гуртомубивають свогоспівчлена,якийзавинив (>Старобільськийповіт).

>Колись бувтакий годину, що усізвірі і птахирозмовлялилюдською мовою.Ключі відвирію тоді були уворони. Таякось вонпрогнівала Бога, йзвідтодіключі відвиріюперейшли до сойки.Сойкалетить довиріюраніше за всіхптахів,одмикає його, а самаповертається тому. Заіншимваріантом, сойкащорокулітає увирій, таніколи недолітає донього:пролетить день, йвідразу жїйхочетьсядізнатися, стількипролетіла. Те вона іповертається тому. І так сойкадаремнелітаєтуди ісюди,покивипадесніг.

Сорока (>звичайна —Picarustica,candata,vulgaris таін.;лісова —Dendrocitta)створеначортом й правитийому за коня (>Таращанський йПроскурівськийповіти), томузастрелену сорокуприв'язують достелі встайнях,певні, що нечиста сила не так на коняхїздити, аучепиться за сороку.

На СорокМучеників (9березня — застарим стилем. — Ред.) сорока скарб нагніздо сорокпаличок, але вПохвалуПресвятоїБогородиці (>п'ятницяп'ятоїседмиці Великого посаді) "похвалитисяяйцем" —знесеться (>Канівськийповіт). Крік сороки нахаті чибіляхатиозначає чи ті, що господаряхтосьлаятиме, чивінодержитьякусьзвістку, чи ж будутьгості.

Орла на Українізнаютьбезпосередньо. Тутнайчастішезустрічаютьсяорли-горлані імалорослі орлі, чиорли-карлики, котріполювализдебільшогомишами, жабами ізміями, але йохочепожирають йдрібнихптахів. У українських легендах проорлівголовну рольвідіграютьчастководавні,пов'язані із орлом,міфічніуявлення сил таявищприроди,почастистаровинніфантастичнілегенди ">фізіологів" проптахів, котрі проникли доПівденноїРусі із ">азбуковниками" і ">палеями", чи,найімовірніше, ізтими ">прилогами",якимиряснілипівденно-руськісхоластичніпроповіді XVIIстоліття.Спостереження ж надприродою орлазалишаються на іншомуплані.

Орел — не лишецар-птах. Орліпішли ізцарів, через щозображенняорлів йдосікарбують нацарських печатках (>Ушицькийповіт). Орлабити не можна.Мисливець,перш ніжвистрілити в орла,муситьспитати йоготричі: чивіннажився на світі?Якщонажився, товін подивуватися безпосередньо вмисливця, а чи ненажився, товідвернеться віднього.Йогонавіть й хробаки неїдять, йвін незасмердитьсяніколи, хочтримай йогодоти, докивсохне (>Новомосковськийповіт). У орлиномугніздінеодмінноєгроші (йрізнікоштовніречі). Без грошейвінніколисобігнізда не мостити (>Новомосковський йСтаробільськийповіти). Уусійційлегендізлиті, як говоритипрофесор М. Ф.Сумцов, двамотиви:літературний — проставлення орла дохвороби і смерти танароднеповір'я про ті, що птахи,переважно сороки іворони,викрадаютьзолоті ісрібніречі. перший мотивґрунтується на легендах ">палей" й ">азбуковників" про птаха ">харадра":якщохтось ухворобувпаде, то відха-радрадізнається, чиживий якщо, чипомре.Якщопомертийому,відверне відньогоочі своїхарадр;якщо бутийомуживим,радіснозлетитьувисьпротисонця.Ця легенда прохарадравідоматакож ззахідних ">бестіаріїв".Спільнеджерело й наших, йзахіднихвідомостей — ">фізіолог" святогоЕпіфанія. Уукраїнськійлегенді про орлацейлітературний мотивпереробленостосовно самого орла.Повір'я, що вгнізді орлабуваютьгроші, із одного боці,певно,ґрунтується на бо народзвикбачитизображення орла (>державний герб) на монетах йвзагалі на всіхгрошових знаках; із іншого — на томузоологічномуфакті, щодеякіхижі птахи ізворонячого роду, особливо сороки,справдікрадуть йкладуть усвоїхгніздахблискучі іметалевіречі. УГаличинієповір'я,буцімто орел,зібравши багато золота ісрібла, золотитипотімсобі голову іхвіст.

Легенда про ті, як Богпризначив орла королем, чи царемптахів,тіснопов'язана,міжіншим, ізпоходженнямназвиоднієїмаленької пташинки —>королька. Одного разу Бог,маючинамірдати птахам короля,мовив перед тим: ">Хто із васзлетитьнайвище, того Я ізроблю королем".Птахизлетіли увисочінь — таквисоко, як лишекожен із нихміг. Апоміж ними та і був такакрихітнапташечка,меншоїїй якої немає уже і на світініякоїіншої.Вонатихесенькосіла до орла нахвіст, а тієї й непідозрюєнічого. І вісь, коли орелзлетів вжеякнайвище, таквисоко, що його і оком неуздриш, та пташинкаспурхнула із його хвоста йзняласящевище. Господь Бог,помітившице,засміявся ікаже: "Нахвості короляприлетівкорольок".

Про один ізрізновидіворлиної родини — грифарозповідають,начебтоце —превеличезний птах,якийможесвоїмикриламизатулитисвітлосонця ілітати безспочинку сорокдіб.

>Окрімптахівзагальновідомих, укра-їнськінароднілегендизнаютьще двохптахів, котрі неіснували і неіснуютьзовсім: ">носорожця", чи ">єдинорожця", й ">нічницю". Про Першого із них мискажемо до тогомісці, де в насйтиметься про потоп. Ащодонічниці, тоце —начебтотакий птах,який сам відприродисліпий, й йогозавжди водитиінша,маленька пташинка;літньої ночі вонзвичайновидаєтужливий крик.


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація