Реферат Батіг Гамсун. Голод

Роман, написаний від першої особи, почасти носить автобіографічний характер, він воскрешає події 1886 року у Христиании (нинішній Осло), коли Гамсун перебував одразу на порозі голодної смерті.

Оповідач тулиться у жалюгідній комірчині на горищі, його постійно терзають борошна голоду. Починає літератор намагається заробляти, пристроюючи до газет свої статті, нотатки, фейлетони, але не для життя цього замало, і він впадає у загальну злидні. Він тоскно розмірковує у тому, як повільно й неухильно котиться вниз. Здається, єдина можливість — підшукати постійний заробіток, і він приймається вивчати оголошення газетах про наймання працювати. Але, щоб посісти перше місце касира, потрібно внести заставу, а грошей немає, в пожежники само одержувати його беруть, оскільки він має окуляри.

Герой відчуває слабкість, запаморочення, нудоту. Хронічний голод викликає перепорушення. Він напружений, нервозний і бував дратівливим. Днем вона віддає перевагу проводити час у парку — там він обмірковує теми майбутніх робіт, робить ескізи. Дивні думки, слова, образи, фантастичні картини проносяться у його мозку.

Він по черзі віддав під заставу усе, що в нього було, — все господарські домашні дрібниці, всі українські книжки до. Коли проводяться аукціони, він розважає себе тим, що стежить, до чиїх руки переходять його речі, і коли їм дістається хороший господар, відчуває задоволення.

Важкий затяжний голод викликає неадекватну поведінку героя, часто вона діє всупереч життєвим нормам. Дотримуючись раптового пориву, він віддає лихвареві свій жилет, а гроші вручає жебраку каліко, і самотній, голодуючий ходить серед тієї маси ситих людей, гостро відчуваючи повне зневага оточуючих.

Його переповнюють задуми нових статей, але редактори відкидають його твори: занадто абстрактні теми він вибирає, читачі газет і не мисливці до заумних міркувань.

Голод мучить його постійно, і щоб заглушити його, саме він жує тріску чи відірваний від куртки кишеню, то смокче камінчик чи підбирає почорнілу апельсинову скоринку. На очі трапляється оголошення, що є рахівника у торговця, але знову невдача.

Розмірковуючи про які мають його поневіряння, герой запитує, чому саме його обрав Бог на свої вправ, і дійшов невтішного висновку: певне, просто вирішив погубити.

Нічим сплатити квартиру, нависла небезпека виявитися надворі. Треба написати статтю, цього разу її обов'язково приймуть — підбадьорює він, а отримавши гроші, можна буде потрапити чи хоч якось протриматися. Але, ніби зумисне, робота не рухається, потрібне слово не приходять. Та нарешті знайдено вдала фраза, а далі лише встигай записувати. Вранці готове п'ятнадцять сторінок, він має своєрідну ейфорію — оманливий підйом сил. Герой з тремтінням очікує відкликання — що, якщо стаття видасться посередньої.

Долгожданного гонорару вистачає ненадовго. Квартирна господиня рекомендує підшукати інше житло, він мусить провести на ніч у лісі. Приходить думку віддати лахмітнику ковдру, яке колись позичив у приятеля, — єдине своє що залишилося надбання, але вона відмовляється. Оскільки герой змушений всюди носити ковдру з собою, він заходить до крамниці й просить прикажчика запакувати їх у папір, нібито всередині дві дорогі вази, призначені до пересилання. Зустрівши з цим пакунком надворі знайомого, запевняє його, що отримав хороше місце і купив тканини на костюм, треба ж одягтися. Такі зустрічі вибивають його із колії, усвідомлюючи, як жалюгідний його вид, вона страждає від принизливості свого становища.

Голод стає вічним супутником, фізичні муки викликають розпач, гнів, озлобленість. Безуспешными виявляються всі спроби роздобути хоч трішки грошей. На майже межі голодного непритомності герой розмірковує, не зайти у булочну і бажання попросити хліба. Потім вона випрошує у м'ясника кістку, нібито для собаки, і, звернувши у глухий провулок, пробує гризти її, обливаючись сльозами. Якось доводиться і нічлігу в поліцейській дільниці під вигаданим приводом, що засидівся в кав'ярні й втратив ключі до квартири. Герой проведе у люб'язно наданої йому окремої камері жахливу ніч, усвідомлюючи, що до нього підступає безумство. Вранці разом з досадою спостерігає, як затриманим роздають талони харчування, йому-то, на жаль, не дадуть, адже напередодні, щоб уникнути, щоб у ній бачили бездомного бродягу, попутник представився правоохоронцям журналістом.

Герой розмірковує про питання моралі: зараз би він без будь-якого докорів сумління присвоїв втрачений школяркою надворі гаманець чи підібрав б монетку, зронену бідної вдовою, якби була в неї навіть єдиною.

На вулиці він стикається з редактором газети, що з співчуття дає їй певну суму грошей до рахунок майбутнього гонорару. Це в нагоді герою відновити дах над головою, зняти жалюгідну, брудну «кімнату для приїжджих». У нерішучості він входить у крамницю за свічкою, яку має намір попросити позичає. Він напружено працює дні та однієї ночі поспіль. Приказчик ж із помилці разом із свічкою вручає йому здачу. Не вірячи несподіваною удачі, жебрак літератор поспішає залишити крамницю, та його мучить сором, і він віддає гроші вуличної торговці пиріжками, дуже спантеличивши стару. Згодом герой вирішує покаятися прикажчику у вчиненому, але з зустрічає розуміння, його сприймають як помішаного. Шатаясь з голоду, він знаходить торговку пиріжками, розраховуючи хоч трохи підкріпитися — адже він якось зробив неї добру справу тож мають право прогнозувати чуйність, — але стара лайкою відганяє його, віднімає пиріжки.

Якось герой зустрічає у парку двох жінок Сінгапуру й ув'язується по них, у своїй поводиться нахабно, настирливо і досить нерозумно. Фантазії щодо можливого роману, як відомо, заводять його дуже далеке, але, подив, історія ця має продовження. Він пише про незнайомку Илаяли — безглуздим, музично голос якого лунав ім'ям, передавальним її чарівність і загадковість. Але і їхній відносинам не судилося розвинутися, вони можуть подолати роз'єднаності.

І знову злиденне, голодне існування, перепади настрої, звична замкнутість у собі, своїх думках, відчуттях, переживаннях, будучи невдоволеною потреба у природних людських взаємовідносинах.

Вирішивши, що необхідно кардинально змінити життя, герой надходить матросом вздовж.

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Алоис Йирасек. Псоглавцы
    У передмові до роману відомий чеський письменник коротко розповідає історію ходів — прикордонників.
  • Реферат на тему: Джозеф Конрад. Ностромо
    Місто Сулако, столиця Західної провінції південноамериканської республіки Костагуана, розташований
  • Реферат на тему: Стефан Жеромский. Попіл
    Час дії роману — 1797-1812 рр., п'ятнадцятиріччя після невдалого повстання Тадеуша Костюшка і
  • Реферат на тему: Хуліо Кортасар. Виграші
    Дія спектаклю відбувається в 1950-ті рр. У кафе одній із центральних вулиць аргентинської столиці
  • Реферат на тему: Моріс Метерлінк. Монна Ванна
    Події розгортаються в Пізі наприкінці XV в. Начальник пизанского гарнізону Гвідо Колона обговорює

Навігація