Реферат Трахинянки

(Trachiniai) — Трагедія (440–430-е до зв. е.)

Софокл (Sophocles) 496–406 до зв. е.

Антична література. Греція

М. Л. Гаспаров

«Трахинянки» — отже «дівчат із міста Трахина». Трахин («скелястий» ) — це маленьке містечко у глухий гірської околиці Греції, під горою Цією, неподалік славного ущелини Фермопил. Знаменитий вона повинна лише тим, що він прожив свої останні роки найвеличніший із грецьких героїв — Геракл, син Зевса. На горі Эте він прийняв добровільну смерть на вогнищі, піднявся до небес і став богом. Невольной винуватицею цієї його мученицькою смерті була родом його дружина Деянира, правдива і любляча. Вона — героїня цю трагедію, а хор трахинских дівчат — це стосується її співрозмовниці.

Майже всі грецькі герої були царями у містах і невеличких містечках, — крім Геракла. Свою майбутню божественність він відпрацьовував підневільним працею на службі в незначного царя із Південної Греції. Він він зробив дванадцять подвигів, одне одного важче. Останнім був спуск в Аїд, підземне царство, за страшним трехглавым псом, сторожившим царство мертвих. Там, в Аїді, він побачив тінь богатиря Мелеагра, теж борця з чудовиськами, самого могутнього з старших героїв. Мелеагр мовив: «Там, землі, в мене сестра під назвою Деянира; візьми її за дружину, вона варта тебе».

Коли Геракл скінчив свою підневільну службу, він зробив край Греції свататися до Деянире. Він прийшов вчасно: там текла ріка Ахелой, найбільша Греції, і слава Богу її вимагав Деяниру собі. Геракл схопився з богом у боротьбі, придавив його, як гора; той обернувся змієм, Геракл стиснув йому горло; той обернувся биком, Геракл зламав йому ріг. Ахелой скорився, врятована Деянира дісталася Гераклу, і він повіз її з собою назад.

Шлях лежав ще за одну річку, а перевізником того річці був дикий кентавр Несс, получеловек-полуконь. Деянира йому сподобалася, і він захотів викрасти її. Але в Геракла був цибуля й були стріли, отруєні чорної кров'ю многоглавой змії Гидры, що він колись переміг і порубав. Стріла Геракла наздогнала кентавра, і той зрозумів, що настав смерть. Тоді, щоб Гераклу, він заявив Деянире: «Я любив тебе, і хочу тобі зробити добро. Візьми крові із мого рани й бережи його від світла, і людей. Якщо чоловік твій полюбить іншу, то намаж його одяг цієї кров'ю, і любов його повернеться до». Деянира і зробила, не знаючи, що Нессова кров отруєна стрелою Геракла.

Минув час, і взагалі довелося згадати про цю крові. Геракл гостював у знайомого царя у місті Эхалии (у двох днях шляху від Трахина), і його полюбилася царська дочка Иола. Він у царя її в наложниці. Цар відмовив, а царський син глумливо додав: «Не до обличчя їй бути тим, хто років служив, як підневільний раб». Геракл розсердився і зіштовхнув царського сина зі стіни — єдиний разів убив ворога не силою, а обманом. Боги покарали його з це — вкотре віддали рабство роком до розпусної заморській цариці Омфале. Деянира нічого звідси не знала. Вона жило Трахине одна з юним сином Гиллом і терпляче чекала повернення чоловіка.

Тут і розпочинається драма Софокла.

На сцені Деянира, постать сповнена тривоги. Йдучи, Геракл велів їй чекати на нього рік і двоє місяці. Він мав пророцтво: якщо загинути — або від мертвого; і якщо не загинути — то повернутися, і розраховувати на нако-нец відпочинок після праць. І ось минулися, і рік і двоє місяці, яке досі немає. Невже збулося пророцтво, і він він від якогось мертвого, вже не повернеться доживати свої дні на спокої а з нею? Хор трахинянок підбадьорює її: немає, бодай у будь-якої житті є й невеличкі радощі й біди, але батько Зевс не залишить Геракла! Тоді Деянира кличе тато свого сина Гилла і його вдатися до пошуки батька. Він готовий: перед ним вже дійшов слух, що Геракл провів рік у рабстві в Омфали, і потім пішов походом на Эхалию — мстити царю-обидчику. І Гилл вирушає шукати його передачі під Эхалию. Щойно Гилл йде, як у самому справі слух підтверджується: від Геракла приходять вісники — сказати про перемогу і близькому його возвра-щении. Їх двоє, і де вони безликі, як у трагедії: в кожного свій характер. Старший їх веде з собою групу безмовних полонянок: так, Геракл відслужив свій року в Омфалы, і потім зробив Эхалию, взяв місто, захопив полонянок і шле їх рабинями Деянире, а має принести вдячні жертви богам і миттєво буде слідом. Деянире шкода полонянок: хіба що вони були знатними і багатими, тепер — рабині. Деянира говорить з однією з них, найкрасивішої, але та мовчить. Деянира відсилає в будинок — і до неї підходить другий вісник. «Старший сказав не всю правду. Чи не з помсти Геракл брав Эхалию, та якщо з любові до царівною Иоле: це із нею ти зараз починала розмову, а вона мовчала». Знехотя старший вісник визнає: це. «Так, — каже Деянира, — кохання є бог, людина перед ній безсилий. Почекай трохи: я дам тобі подарунок для Геракла».

Хор співає пісню задля слави всевладної любові. До того ж Деянира розповідає трахинянкам про своє подарунок для Геракла: це плащ, і його натерла усе ж кров'ю Несса, щоб собі Гераклову любов, оскільки їй прикро ділити Геракла з суперницею. «Чи надійно це?» — запитує хор. «Переконана, але з пробувала». — «Впевненості мало, потрібен досвід». — «Зараз буде». І вона передає віснику закритий скринька з плащем: нехай Геракл наде-нет його, якщо буде приносити вдячні жертви богам.

Хор співає радісну пісню задля слави хто повертається Геракла. Але Деянира страхові. Вона натирала плащ жмутом овечої вовни, і потім кинула цей кривавий жмут додолу, — аж раптом, каже вона, він скипів сонцем темній піною і розтікся землею червоно-бурим плямою. Не загрожує біда? не обдурив її кентавр? не отрута це замість привороту? І справді, не встигає хор її заспокоїти, як стрімким кроком входить Гилл: «Ти вбила Геракла, ти вбила мого батька!» І він розповідає: Геракл наділ плащ, Геракл зарізав жертовних биків, Геракл розпалив вогнище для усеспалення, — але вогнище дохнув запалом на плащ, той як прилип для її тілу, угризся болем до кісток, як вогонь чи зміїний отрута, і Геракл впав у корчах, волаючи проклинаючи і плащ, і той, що його надіслала. Тепер його несуть на ношах в Трахин, але донесуть чи живим? Деянира мовчки слухає написав це оповідання, повертається й приховується до будинку. Хор кричать у розпачі співає про наставшей біді. Вискакує вісниця — стара годувальниця Деяниры: Деянира вбила себе. У сльозах обійшла вона будинок, простилася з вівтарями богів, поцілувала дверцят і пороги, села на шлюбне ложе і устромила меч у ліві груди. Гилл розпачливо — я не встиг їй завадити. Хор у подвійному жаху: смерть Деяниры у домі, смерть Геракла біля воріт, що страшніше?

Наближається кінець. Роблять Геракла, він метається на ношах з несамовитими криками: переможець чудовиськ, самий могутній з смертних, він гине від жінок і звертається до синові: «Отомсти!» У проміжках між стогонами Гилл пояснює йому: Деяниры ми маємо, вина її — мимовільна, це стосується її обдурив колись злий кентавр. Тепер Гераклу ясно: пророцтва справдилися, це гине від мертвого, а відпочинок, який на нього чекає, — це смерть. Він наказує синові: «Ось два мої завіту: перший — віднеси мене розмовляє гору Цю й поклади на похоронний вогнище; другий — ту Иолу, що її я не встиг взяти за себе, візьми ти, щоб він стада матір'ю моїх нащадків». Гилл кричать у розпачі: заживо спалити батька, брати шлюб із тієї, яка — причину смерті і Геракла і Деяниры? Але противитися Гераклу вона може. Геракла несуть; ніхто не знає, що від цього багаття він піднесеться до небес і став богом. Гилл проводжає його словами:

«Нікому недоступно майбутнє зріти, / Та ба, справжнє гірко нам / І ганебно богам, / Лише важче він того, / Хто упав роковою жертвою».

І хор вторить: «Розійдемося тепер разом і ми з домівках: / Побачили ми жахливу смерть, / І занадто багато мук, небувалих мук, — / Але на була Зевсова воля».

Список літератури

Усі шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Энциклопедическое видання. / Ред. і сост. В.И.Новиков – М.: «Олімп» ; ТОВ «Видавництво ACT» , 1997.

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Мул без вузди
    (La Mule sanz frain) — Повесть-пародия на лицарський роман (1-ша половина ХIII в.) Пайен з Мезьера
  • Реферат на тему: Записки в головах
    Жанр дзуйхицу (літер. «за пензлем», ХІ ст.) Сей Сьонагон 966–1017. Японська література.
  • Реферат на тему: Сага про Гуннлауге Зміїному Языке
    Пам'ятник ісландської літератури. (Gunnlaugs saga Ormstungu) прибл. 1280.
  • Реферат на тему: Прометей прикутий
    (Prometheus desmotes) — Трагедія (450-е до зв. е.?). Есхіл (Aischylos) 525–456 до зв. е. Антична
  • Реферат на тему: Король Генріх IV
    (King Henry IV, part Two) — Історична хроніка (1600). Вільям Шекспір (Williame Shakespeare)

Навігація