1529 год. На роздоріжжі двох доріг зустрічаються двоюрідні брати. >Анри-Максимилиану, синові багатого купця >Анри-Жюста >Лигра, шістнадцять років: він марить Плутархом і свято вірить, що зможе позмагатися славою з Олександром Македонським і Цезарем. Йому огидна сидітиме у батьковій крамниці і нічого міряти аршином сукно: її мета — стати людиною. >Незаконнорожденному >Зенону двадцять років: усі його помисли зайнято лише наукою, і мріє він піднестися вище...

(Читати…)

>Пересказал І. З. Смирнов Молодий джиґун і марнотратник, закинувши справи сім'ї, в розгульних витратах не Знав упину. >Пустил все надбання на вітер, і з рідні не захотів його дати притулок. >Оголодавший, вештався він у місту, скаржачись і постогнавши. Раптом проти нього виник невідомий старець і навіть запропонував стільки грошей, скільки тому потрібно на безбідне життя. Збентежений Ду >Цзичунь (а так величали нашого джиґуна) ...

(Читати…)

Події роману розпочинаються з дротів до Московії Антона >Эренштейна, барона з походження, запрошеного як лікаря до великого князю Івану III. Але як довелося синові дворянина стати лікарем в XV в., коли «інквізиція цих всесвітніх парій смажила тисячами»? Задовго доти дні, у Римі, під час церемонії закладання собору Св. Петра німецький барон незаслужено принизив лікаря Антоніо >Фиоравенти. Три роки доля привела талановитого лікаря на будинок його к...

(Читати…)

У передмові до своїх «>Характерам» автор визнається, що метою книжки є намагання звернути увагу до недоліки суспільства, «вироблені натури», з метою їхнього виправлення. У кожній із 16 очей він у суворої послідовності викладає свої «характери», де пише таке: «Усі давно сказано». Переконати інших у непогрішності своїх уподобань дуже важко, найчастіше виходить збори «пригожих дурниць». Найбільше нестерпна посередність в «поезії, музиці, живо...

(Читати…)

У повітовому уральському містечку >Узле подія: після тривалої відсутності повертається молодий мільйонер Сергій Олександрович Привалов. Його приїзд вносить помітне розмаїтості та у життя місцевої свахи — >Хионии Олексіївни >Заплатиной, «дами невизначених років із вицвілим обличчям». Вона бачить у >Привалове вигідного наречених і спочатку сватає для неї Надію, старшу дочка великого >золотопромишленника >Василья >Назарича Бахарєва, у якого виховувався і п...

(Читати…)

Родіон >Потапич >Зиков — «найстарший штейгер» (гірський майстер, який відає >рудничними роботами) «усім >Балчуговских золотих промислах» Уралу. Він керує >старательскими роботами на >Фотьяновской розсипи, дала скарбниці «понад сотню пудів золота». Ця розсип було відкрито >Андроном >Кишкиним, «старої конторської пацюком» з «маленькими, цікавими, злодійкуватими» очима. >Зиков недолюблює Кішкіна і тому не втішений, коли якось зимовим вранці той є у його го...

(Читати…)

>Уездного малого >Анфима >Барибу називають «праскою». В нього важкі залізні щелепи, >широченний чотирикутний рота і вузенький лоб. Та й увесь >Бариба з жорстких прямих і кутів. А отже із цього якийсь страшний лад. >Ребята-уездники побоюються >Барибу: >зверюга, під важку правицю в землю уб'є. І тоді водночас їм у потіху він розгризає камінці, буханець. >Отец-сапожник попереджає: з подвір'я зжене, коли син не витримає в училище випускні і...

(Читати…)

>Далекое майбутнє. >Д-503, талановитий інженер, будівельник космічного корабля «Інтеграл», веде записки для нащадків, розповідає їм про «найвищих вершинах у світі» — життя Єдиного Держави та її главі >Благодетеле. Назва рукописи — «Ми». >Д-503 захоплюється тим, що Єдиного Держави, нумери, ведуть розраховану у системі >Тейлора, суворо регламентовану Вартовий >Скрижалью життя: за одну і те час стають, починають і кінчають роботу, виходять прогулянку, йдут...

(Читати…)

У вересні 1941 року гітлерівські війська далеко просунулися вглиб радянської території. Багато області України та Білорусі окупували. Залишився на зайнятою німцями території Франції і загублений в степах хутірець, де щасливо жили молода жінка Марія, її чоловік Іван та його син >Васятка. Захопивши раніше мирну і багату землю, фашисти все розорили, >спалили хутір, викрали людей Німеччину, а Івана Канівця та >Васятку повісили. Однією Марії вдалося врятуват...

(Читати…)

Одні люди намагаються врятувати інших від розстрілу. Але діють вони за цьому по-різному. Мудра розважливість одеського >ньютона-математика, з якою підійшов до діла >Веньямин Федорович, відрізняється від недолугої >хлопотливости >Исая >Бенедиктовича. Ісай >Бенедиктович поводиться, як розстріл — заразна і прилиплива хвороба, і тому його також можуть гідно розстріляти. Він увесь час пам'ятає, що у Петербурзі в нього залишилася дружина. >Хлопоча, зверт...

(Читати…)

Назад 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 99 Вперед

Навігація