Реферати українською » Культура и искусство » Меценати та благодійнікі та їх роль у будівніцтві та розвітку України та Чернігівщини у ХVII-XVIII ст.


Реферат Меценати та благодійнікі та їх роль у будівніцтві та розвітку України та Чернігівщини у ХVII-XVIII ст.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Ніжинський триманьуніверситетімені М. В. Гоголя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

>Реферат на задану тему:

>Меценати таблагодійники та їхні роль убудівництві тарозвитку України таЧернігівщини уХVII – XVIII ст.

>Ніжин2011р.


План

>Вступ

>Благодійна діяльністьІванаМазепи

>Благодійницька тавидавничо-просвітницька діяльністьбратівЗосимів уНіжині

>МеценатиЧернігівськогоколегіуму

>Висновок


>Вступ

Українське меценатствоєцікавимсоціокультурним феноменом. За умівдовготривалоїбездержавностіукраїнського народублагодійництво було бєдинимзасобом забезпеченнярозвитку культури таосвіти. Українське сус-пільствосамоорганізовувалося вчисленнігромадськіорганізації - братства, котрісприялизміцненнюправославної церкви,будуванню церков,заснуваннюдрукарень,шкіл,шпиталів. Меценатство було бхарактерноюрисою українськоївищоїверстви,їїментальності.Особливоюувагоюмеценатівкористувалисянавчальнізакладивищогорівня, котрі буликультурно-освітнімиосередками,навколо нихгуртувалисявідомі дітератори, митці, тутвиховувалисянаціональнікадриадміністративноїеліти,духовної тасвітськоїінтелігенції,формуваласясуспільно-політична те,громадськасвідомість.

>Початокукраїнськомублагодійництвупоклалиучасники українськихправославних братств, таце буликолективні прояви.Появуіндивідуальногоблагодійництвапов’язують ізГалшкоюГулевичівною, Якавіддала своюсадибу вКиєві наприміщення для школиКиївського братства.Згодомблагодійнимсправамипочинаєзайматися ПетроСагайдачний,ЙовБорецький, Петро Могила таіншіполітичні тацерковнідіячі України.


>Благодійна діяльністьІванаМазепи

ЗасвідченнямсучасниківІван Мазепа був одним ізнайбагатших людейтогочасноїЄвропи. З самого початку свогогетьманування, 1686 року,Іван Мазепавиявив собі як великий покровитель й меценат національної культури,мистецтва, науки,православної церкви.Певноюміроювінпродовжувавтрадицію,закладену впершійчверті XVII ст.козацькимгетьманом ПетромКонашевичем-Сагайдачним,який своюполководницьку тадержавну діяльністьпоєднував ізактивноюпідтримкоюрозвиткуосвіти і науки.Всякими способами Мазепадопомагав,сприяврозвиткуосвіти в України. УКиєві,Чернігові,Переяславі таіншихмістах йнавіть селахфундував школи,бурси,шпиталі,наділявмаєтностями укра-їнськімонастирі, котрі того годину буливогнищами просвітизавдякивласним школам йдрукарням.

За йогокошти булипобудовані вКиєві —Печерська лавра,Пустинно-Миколаївський,Братський,Богоявленський,Кирилівський,Межигірський,Золотоверхо-Михайлівськиймонастирі;ЧернігівськийТроїцько-Іллінський,ЛубенськийМгарський,ПрилуцькийГустинський,БатуринськийКрупицький,ГлухівськийПетропавлівський,Домницький,Микишинський,Бахмацький,Каменський,Любецький.

Гетьманпобудувавцеркву св. Миколи йпрославленийпотімШевченком собор уПереяславі. Мазепа узявши под своюопікуКиєво-Могилянськийколегіум,який при за йогоклопотаннямстає у 1701роціакадемією,віндбав проїїрозвиток, щедрообдаровувавїїмаєтностями. Уцей годинуїїнавітьпочалиназиватиМогилянсько –Мазепинською, що самесвідчить прозначущість йогодопомоги. У 1693році нановопобудувавбратськуцерквуБогоявлення, поставившиновийбудинок дляколегіуму,щобполіпшитиумови «кожному ізмалоросійськихдітей,хотящемувчитись».

Гетьман щедрофінансуваврозвитокмистецтва,зокрема архітектури і малярства,прикрасив укра-їнськімістаспорудженими іреставрованимичудовими храмами,розбудував в Україні насвій кошт, атакожвикористовуючивійськовий скарбблизько 20 церков.Різні завиконанням,величні,розкішніспорудиводночасмають йспільніриси,названімистецтвознавцями «>Мазепинимбароко». Не лише талантбудівничого, а івитонченийхудожній смак гетьманивтілився вцих церквах.ВінвідновивКиєво-Печерську Лавру,обнісїїкам’яноюстіною, поставившидвігарнібрами із церквами з них.

>Після ПетраМогилигетьманІван Мазепа своїм коштом оновившиСофіївський Собор йпобудувавСофійськудзвіницю.

УПустинно-Миколаївськомумонастирі вКиєвівибудував у 1690роціновувеличавуцеркву св. Міколая. Поставивши МазепатакожвеликуцерквуВознесіння вПереяславі.

>Ім’яМазепинабулорозголосунавіть наСході, девін ставшивідомимсаме через ті, щоробив даруй.Церкві ГробуГосподнього вЄрусалимі переславшисрібну плиту. На його жкошти бувнадрукованийарабський перекладЄвангелія.

>Іван Мазепа не був демократом. Аристократ,вінцілеспрямованостворював в Україніаристократію ізсередовищакозацькоїстаршини і українськоїшляхти.Підтримуючи старшинуекономічно,надававїйземельнімаєтності,бажавзробитиїїнезалежноюполітично,дбав проїїосвіту інавітьзовнішню культуру.

Недивлячись набагатулітературу,присвяченуМазепі, йогоособистістьзалишилася насьогоднінайзагадковішоюпостаттю увітчизнянійісторії.

ВеликийгетьманІван Мазепацікавивдослідниківнасамперед яквизначнийдержавний й політичнийдіяч, якосвічений меценат, щосприяврозквіту в Українілітератури,мистецтва, архітектури.

ГетьманІван Мазепа буввидатнимвоєначальником,непоганимвійськовимінженером йзробивдуже багато длярозвиткувітчизняноївійськової справ,намагаючисьпосилитидисципліну вкозацькомувійську, атакожознайомити українськихкозаків ізновими видамизброї.

>Необхідновизначити, щоІван Мазепа бувпрофесійнимвійськовим,оскількивійськовуосвіту, яксвідчатьджерела,вінздобув уФранції таГолландії.Саме тамвінвивчивінженерну йгарматнусправу.Він із великоюувагоюставився до новихдосягнень увійськовійсправі,всіляконамагаючисьпридбатиостаннізразкигармат,рушниць таіншоїзброї

УсвоїйстолиціБатуриніІван Мазепамаворигінальну, як того годину,колекціюзброї,цюколекцію можнавважати одним ізпершихвітчизнянихвійськово-історичнихмузеїв.

>Масштаби його меценатствавражають. «Небисть колись його, подібний до йому, і з ньому нічого очікувати», —це словачернігівськогоієромонаха,згодом єпископаЧернігівського й митрополитаТобольського таСибірськогоАнтоніяСтаховського.

>Вже после смерти гетьманикозацька старшина в Бендерах то й незмогла точнопідрахувати, якої ж сумузагалом давши Мазепа щедрою рукою у ">побожномунамірі набудовубагатьох церков ймонастирів, намилостині...".

Меценатство І.Мазепи —це непримха магната, небажанняздобутисобі славу йпопулярність, якцестаралися ">висвітлювати"московськіавтори усвоїйзлобі. МеценатствоМазепи —цевнутрішня потребакультурноїлюдини.Вінзадавав тон ублагодійництві длявсієїстаршини,подававїй приклад,надихав надобродійництво. Це було бнормою,невід'ємним атрибутомдіяльності людей, що належали до національноїеліти.

Наоднійзістаровиннихпанегіричних гравюр було бзображено гербІванаМазепи й його самого вбойовомуспорядженні. Авгорівкомпонованошістьвеличниххрамів, що їхніспорудив великийбудівничий України. Авторвважавцеоднією ізвизначальних рис у духовномупортреті гетьмани України.Численніпанегірикизвеличують йогоім'я.Аристократія, духовенство,вчені,письменники та митцівихваляють його свої, що поставивши Україну таквисоко. А колиприйшов йогокінець,московські катайрозшукували усіпам'ятки посленього,щоби їхньогоспалити. Томуслідів поньому такі малі; заті тих, щодійшли до нас,єдоказом,який культпанувавдовкола його особини.

Меценатство чивзагалізначення великого гетьмани в сферідуховної творчости —це,може,найменшедослідженаділянкатогочасного життя.ЦікавилисяМазепою якволодарем, стратегом,політиком.Поодинокіавторизверталиувагу надеякі церкви тацерковніпредмети,дарованіМазепою й на томукінчалися тими ">мазепознавства".

">Вирокиісторії часто-густобуваютьпомилковими, але йзавждиневблаганні... як ж добро, якдоглибинно формулуцю знавши Мазепа! Не бо був одним ізнайосвіченіших людей доби, а літньомувіці ужебувши, сам над законамиісторіїзамислювався й самдосвідченимрозумомшукавїїтаємниць".Мабуть,самеці словавидатногоукраїнськогопоета,публіциста івченого XX ст.Євгена Маланюкадають ключ дорозуміннянеймовірноскладноїособистості одного ізнайславетнішихукраїнців всіхчасів.Ім'яІванаМазепи,попримайжетрьохсотлітню анафему, щолунала ізпетербурзькихтронів таамвонівросійських церков, апотім з трибункиївських ймосковськихпартійнихвождів —цеім'яніколи не було бзабуто народом.

>Казковобагатий ">ясновельможний" правитель — йнезрівнянний вукраїнськійісторії меценат тазахисник культури,володар сотеньтисячкріпосних "душ" — йщирий, хоч бі там що писаливорожіісторики,прихильниксвободи України,винятковохитрий йспритнийполітик, щоблискуче знавшибезсмертнуримську формулу «Горепереможеним» — йтрагічнопереможенийволодар, що помер насамоті відпочуттянепоправностіполтавськоїкатастрофи.Контрасти вМазепиномупортретісправдівражають.

>Використовуючисучаснутермінологію, можнасказати:це бувсправжнійінтелігент привладі,тобтовинятковорідкісний упізнішіновітнічаси типукраїнського правителя.Звичайно,водночас й аристократ,ботодішняепоха частоототожнювалаціпоняття. Відсаме томупідтримка,розвиток й захист культури були дляІвана Степановича не скількиполітичнимрозрахунком, стількивнутрішньоюпотребою.Річ надрівніособистоїосвіченості, понадважить ті, щовін,попри всесвоєвладолюбство,чудоворозумів — не із нас,нині які живуть,почаласьукраїнськаісторія, і не так на нас воназакінчиться.

>Завдяки меценатствуМазепи в Українірозвинулосямистецтво,відоме намзавдякидослідженнями ФедораЕрнста, Дмитра Антоновича йВолодимираСічинського.

>Ернст утверждает, щодобаМазепихарактеризуєтьсянадзвичайнимпіднесенням у всіхгалузяхмистецтва: вархітектурі,різьбі,малярстві,гравюрнійорнаментиці, прикладномумистецтві.Дерев'янебудівництво вдобіМазепиприпиняєтьсямайжезовсім,ботогочаснімеценатиукраїнськогомистецтва —гетьман йкозацька старшина —виявляли "великийхист добудуваннякамінних церков — абипросячи Богапроститиїм незавждичистішляхи,якими смердотіздобули своїбагатства.Колосальнукількістьбудівельвивів на своїкошти сам Мазепа".Наслідувала гетьмани іполкова старшина: Кочубей,Дунін-Борковський,Манієвський,Коровченко,Мирович,Терцик,Лизогуби,Сулими таіншібудували своїм коштомвеличавіхрами йвелілиналіплювати настінахсвоїхфундацій своїгерби;малярівиконувалипортретимеценатів (>ще їхньогоуміщували настінахбудівель),штихарівирізуваливеличезнігравюри, щоповинні булипередатинащадкампам'ять про усівидатніділамеценатів,цюмісію малівиконувати йприсвяти меценатам утогочаснійлітературній творчости.

Характерно, що коли у 20 - 30-х рр.минулогостоліттяпочалосяруйнування (>щоправда,названереконструкцією)столиці України, топершими под ударамикомуністично-пролетарськоїненависті падалисаметакіспоруди,бо смердоті несли до друкунаціональногогенія. Ми частонедооцінюємотодішніхгосподарів стану,говорячи проїхнєнеуцтво,невігластво, варварство таін. Алібуваливипадки, коли смердоті абсолютно адекватнорозумілиситуацію,безпомильнооцінювалимасштаби того, що моглоїмзагрожувати.Відомийдослідникісторіїнашої культури ТітГиврикзауважував: ">Всерединітридцятих роківсилицентралізації тарусифікаціїдивилися націбарокові приміщення як навтілення чисховище українськихнаціональнихпочуттів,якими бпасивними смердоті над тієї годину.Ці приміщення були в очах влади (й врадянськійтермінології)свідкамиіснування українськихбуржуазно-націоналістичнихнастроїв".

Українськемистецтвокінця XVII ст.безсумнівноосяяневпливом гетьманиІванаМазепи.Іван Мазепа —типовийпредставникукраїнського культурногопроцесу,культурнихпереживань. Навряд чи можнастверджувати, щомистецтвозалишалосяголовноюсправоювжиттіцієїнепересічноїлюдини, але йвиникаєвраження, аби всеробилося под йогопильнимнаглядом й за йоговласнимиуподобаннями.

Гетьман Мазепатакож був великим книголюбом й меценатомтогочаснихвидань:маввін уБатуринівласнудобірнубібліотеку.Французький дипломат Жан баМоз,відвідавши 1704 р.гетьманськурезиденцію Батурин, був узахваті віддобірнихлатинськихкнижок, щовін їхні тампобачив. Аліважливозазначити, що Мазепа нелишезбирав книжки для собі —він щедрообдаровував нимибібліотекуМогилянськоїакадемії,різні церкви йприватнихосіб.Лубенськиймонастир здобувши від гетьмани двапрегарновиданихЄвангелія,переяславська кафедра приВознесенськомумонастирі —ПересопницькеЄвангеліє; СтепанЯворськийподарувавНіжинськомуБлаговіщенськомумонастиревіЄвангеліє гетьманиМазепи.Слідпідкреслити, що тісамеробила й його матір,ігуменяКиївськогодівочогоВознесенськогомонастиряМарія Магдалина, що в 1687 р.обдарувалачленів царського домумолитовниками.Талановитийзахідноукраїнський письменник Богдан

>Лепкий ізгірким сарказмом описавши уромані-епопеї "Мазепа", як буливраженіцар Петро та його соратники (багато із які, доречі,навіть грамотнописати було неможливо), коли,гостюючи вКиєві у гетьмани (1706 р.),побачили вбібліотеціМазепивоістинуунікальні, урозкішнихобкладинкахвиданнялатинських,німецьких тафранцузьких книжок ізфілософії,історії,збірокєвропейськоїпоезії. Посуті,мавцілковитурацію тієї жЄвген Маланюк, коли писавши, щоце був ">зустрічвидатногоінтелекту (>Мазепи) ізстихією...".

>Благодійницька тавидавничо-просвітницька діяльністьбратівЗосимів уНіжині

меценатствоблагодійниймазепапросвітницький

>Кожний народмаєсвоїхгероїв,велетнів духу і думи,подвижників ймучеників завіру,борців за правду й волю,видатнихвчених,просвітителів тамеценатів, які всесвоє життяпоклали навівтарслужінняідеалам добра,справедливості,милосердя табратолюбства. Безсумніву, дояскравоїплеядивидатнихдіячівгрецькоїеміграції в Україні таРосії XVII-XVIII ст. можнавіднестишляхетнихбратів Зоя,Анастасія та МіколаяЗосимів, життя та діяльність які булитіснопов’язані ізмістомНіжином таНіжинськимгрецьким братством.

якопинилисьблагороднігрецькіпатріотибратиАнастасій та МиколаЗосими упровінційномуукраїнськомумістіНіжині?Чим заслужили смердотівдячнупам’ятьсвоїхспіввітчизників?

На превеликий шкода,біографічнівідомості пробратівЗосимівдужескупі: сам смердоті незалишили про собімайженіякихдокументівавтобіографічного характеру, аспогадисучасників,хоча інадзвичайнозахоплені таемоційні,містятьнебагатофактичногоматеріалу.Тепердослідники в Україні таГреціїзмушенікрупиця закрупицею, факт за фактомвідшукувативідомості про життя та діяльністьбратівЗосимів,щоб буцай узагальнихрисахз’ясувати їхніжиттєвий шлях.

>БратиІоанн,Феодосій,Анастасій,Зой та МиколаЗосими (>Зосимаді, чи як їхньогоназивали вНіжині замісцевоювимовою –Жушми,Жужміни), атакожїхнісестриОлександра,Зоїця таАнгеліканародилися у1750-1760-х рр. вГреції, вневеличкомуселищіГрамено чи встародавньомуадміністративномуцентріЕпірумістіЯніна (>точнемісценародженняневідоме).Виховувалися смердоті вправославнійродинігрецькихпатріотів.Від свого батькаХатзі-ПанайотіЗосими,успадкували смердоті не лишерід зайняти тапевнийкапітал, але й іщирулюбов досвоєїпоневоленої Батьківщини.

>Значначастинагрецькоїдіаспоризнайшласвійдругийдім насусідніхправославних земляхтодішньої України таРосії.Протягом XVI-XIX ст.виникаютьгрецькіколонії вНіжині,Києві,Львові,Санкт-Петербурзі,Москві,Таганрозі,Феодосії,Маріуполі,Одесі таіншихмістах.Намагаючисьзберегти своютрадиційну культуру,православнувіру таріднумову, грекиселилисякомпактнимигрупами,засновували свої школи,бібліотеки та братства,будували церкви тамонастирі.

>Важливу роль уторгово-економічних такультурнихвзаєминах ізкраїнамиЗахідної аСхідноїЄвропи вцейперіодвідігравалипівнічніпровінціїГреції,зокрема –Епір та йогоадміністративний центр містоЯніна.Місцевікупці тапідприємцізасновуваливеликіфірми табанківськіконтори, котрі приносиливеличезніприбутки. У своючергуекономікамістасприялабурхливому культурномурозквіту тапоширеннюідейнаціонального Визволення.Особливоціпроцесипожвавлюютьсянаприкінці XVIII ст. подвпливомідейПросвітництва таподійФранцузькоїбуржуазноїреволюції.

Доліберально-просвітницькогокрилагрецькогонаціонального руху належали ібратиЗосими.Грецькіпросвітителівважали, щозвільненню відтурецького ярма йствореннюгрецької держави виннепередуватидуховневідродженнянації.Своєріднийдевізгрецькихлібералів того годинипроголосивмайбутній президентнезалежноїГрецькоїРеспублікиІ.Каподістрія,котрий мовивши: ">спочатку миповинніпросвітитигреків, апотім ужестворюватиГрецію.”

У1770-1780-х рр.братиЗосимизалишилиГрецію. На шкода,точноїдатицієїподії ми незнаємо.Займаючиськомерційнимисправами,подорожували смердотірізнимиєвропейськимикраїнами.Зрештою, Михайло таФеодосій Зосимаосіли віталійськомумістіЛіворно, де прославили собіблагодійництвом, аіншихбратів частка привела натеренитодішньої Ро-сійськоїімперії.Анастасій та МиколаобралимісцемперебуванняНіжин, аЗойневдовзіперебрався доМоскви (>ІоаннаЗосими тоді уже надживих).Можнагадати, щопершим уНіжинприбувАнастасій Зосима.Йогопідпис (">AnastasioVCatzi-ZosimaV”)знаходимо подпостановоюНіжинськогоГрецького Братства, щодатується 1773 фатальністю. Нанотаріальномудокументі 1842 року, щозатверджувавзаповіт МиколиЗосими,стверджувалось, щовін живий уНіжині "іздавніхчасів, понад 50 років”.

>Грецька громада вНіжині, докотрої булизаписанібратиАнастасій та МиколаЗосим як ">іноземні греки”,нараховувала того годину уже понад 100 роківнасиченоїподіямиісторії.Першіофіційнідокументи, щозасвідчувалиіснуваннягрецькоїгромади вНіжині тазберігалися вархівіНіжинськогоГрецького Братства,датуютьсятравнем 1657 року, колигетьман БогданХмельницькийдозволивгрецькимкупцямвільноторгувати в українськихмістах.Самегрецькікомерсанти, котріобралиНіжин длязаснуваннясвоєїколонії, перетворилицевеликеполкове місто наважливий осередокпосередницькоїторгівлі на шляху із Києва доМоскви. У 1680роцініжинські грекирозпочинаютьбудівництвоправославниххрамів,створюютьцерковне братство,реформоване 1687 року усвоєріднекультурно-релігійнеоб’єднання всіхгрецькихпоселенців, приякомудіяли йцілкомсвітськіустанови – суд, школа ташпиталь. Українськігетьмани таросійськісамодержцісвоїмиуніверсаламинеодноразовопідтверджувалипривілеїніжинськихгреків.

Заразприбуття вНіжинбратівЗосимівмісцевагрецька громада бувдоситьчисленною. Заревізією 1782 року із 11704мешканцівміста 765 були греками. З 1785 року за наказомімператриціКатерини ІІНіжині було бзапроваджено орган місцевого самоврядуваннягрецькоїгромади –НіжинськийГрецькийМагістрат.

>Братиуспадкувалинадзвичайно великийкапітал.Цюспадщину смердотізбільшили врезультатіуспішноїкомерційноїноїдіяльності.Торгівляіноземними товарами був длябратівголовноюстаттеюприбутків.ФірмабратівЗосимів мала своїконтори надНіжині, але й іМоскві таФлоренції.Вони привозили доЄвропитовари із далекихсхіднихкраїв, до тогочислі із Китаю,мінялиросійськусировину напромисловівиробиЗахідноїЄвропи, особливо –тканину.ТорговельніагентибратівЗосимівдіяли врізнихкуточках світу.Відомийзнавецьісторіїгрецькоїторговельноїколонії вНіжиніісторикК.В.Харламповичвідшукав свого годинивідомості, що 1792 рокуніжинський грекАнастасійЖушма (>тобто – Зосима)відправляв свогоприкажчика уКатеринослав йТаврійську область, азвідти черезЧорне море доЦаргорода для провозурізноманітнихтоварів тавирішеннякомерційнихсправ. Алі навідміну відіншихчленівгрецькоїгромадиНіжина,братиЗосими велидоситьвідлюднийспосіб життя,витрачаючи усі своїкошти начисленніблагодійні справ.Внаслідок цого по нихзакріпиласярепутаціядиваків, пробратів ходилочимало легенд тапереказів. Так,розповідали, щорубіжноюподією длябратівЗосимів сталараптова смертьФеодосія.

>Після 15 роківкомерційноїдіяльності тарозлуки ізіншимибратами,вінотримавзапрошеннявідвідатиРосію. Утравні 1791 рокуФеодосій Зосимавирушив ізЛіворно,маючинамірзустрітися ізбратами йзновповернутися вІталію, але й на шляху до Санкт-Петербург тяжкозахворів.Післяприбуття вРосію його кісточкарізкозагострилася.Невдовзі, 17жовтня 1791 року,він помер на 36році життя, і бувпохований уМоскві нацвинтаріДонськогомонастиря. Запереказами, послепохоронуФеодосіябратиЗосимвирішилиприпинити усі своїторговельніоперації тазаприсяглися один перед одним вестисамотній тааскетичнийспосіб життя,ніколи неодружуватись, невитрачати на своїпотребинічогозайвого,окрімнайнеобхіднішого,присвятившиусі своїсили тазаощадженняпросвіченнюгреків тавизволеннюГреції, нарозвиток національноїосвіти та культури.

>Численнітогочасніджерелазасвідчуютьблагодійництво тамеценатську діяльністьбратівЗосим.Вонищорокунадсилали удалекуГреціюкоштовності тавеликісуми грошей дляроздачібідним тазнедоленим, навикупкинутих доборговоїв’язниці, длястворення йутриманнябогоугоднихзакладів,православниххрамів,заснуванняшкіл,бібліотек,лікарень. Навідміну відіншихзаможнихгреків-купців уНіжині,братиЗосими не малі великого штату обслуги, йзовсім в нихселян-кріпаків. То в спискахмешканцівміста, щодатовані 1806 фатальністю,позначено вприходіСвято-Троїцької церкви (>колишнявулицяГрецька, атепер –Гребінки) "будинок грека АнастасіяШушми, з якого тимчасово живе брат його Микола ПавловШушма, племінник їх .”У тому ж такидокументізнаходимозгадку продеякихгреків-купців, у якіпозначенодекілька Чоловік обслуги йбіля 10, бо і понадкріпаків. Отже, Незважаючи насвійвеличезнийкапітал,братиЗосими обходилисядопомогоюлишеоднієїслужниці.

>Требавідзначити, щобратиЗосим були непоодинокими усвоїхблагодійнихсправах.Середдіячівгрецькоїдіаспори в Україні таРосії того години було бчималомеценатів тажертводавців.Розпочинаючи своїблагодійні справ,братинаслідували приклад свого земляка тастаршого завіком приятеля Зоя КостянтиновичаКаплані (1736-1806),якийтривалий годинуторгував уБухаресті,Ніжині таМоскві. Одним ізпершихсередгреківвінвклавсвійкапітал всохранну скарбницюМосковськогоВиховногобудинку,призначивши їхні наблагодійніцілі. У 1797роцівінвласним коштомвідкрив усвоємурідномумістіЯнінілікарню та училище свогоімені.Одночасно ізбратамиЗосимами вНіжині гаялися йуславилисьпросвітницькими таблагодійнимисправамиЗойКаплані,братиГеоргій таМанфо (>Матвій)Різарі,ГеоргійКромміда таінші.

>БратиЗосимтакожвирішилизаснувати усвоємурідномумістіЯнінавеликеГрецьке училище,розраховане на 300учнів вякомуголовними предметамивикладання булифілософія,богослов’я та математика. Тім понад, що училище ЗояКаплані,капіталиякогознаходилися в російських банкахВенеціанськоїреспубліки,невдовзі послеїїпадінняприйшло в занепад. ЗцієюметоюбратиЗосимивклали усохранну скарбницю приМосковськомуВиховномуБудинковізначну суму грошей,відсотки ізякоїпризначалися наутримання штатувикладачів,сплатустипендіїнайбіднішимучням тапридбання книжок длябібліотеки училища. Аліцейкапіталтривалий годинулишавсянезастосованим запризначенням,оскільки не бувсприятливих умів длярозвитку національноїосвіти.РеалізуватицейблагороднийзадумбратамЗосимампощастилолише 1828 року, послеповалення вГреціїтурецькогоокупаційного режиму.

>Щоб забезпечитинеобхідноюлітературоюгрецькі школи табібліотеки як у собі на Батьківщини, то й вкраїнахЄвропи,братиЗосимипочалифінансувативидання книжок. За 40 роківневтомноїпросвітницькоїдіяльності смердотівласним коштом бачили понадвісімдесятківнайменувань книжок ізісторії,філософії,богослов’я, математики,філології,географії,зоології,медицини, тощо.Надзвичайновеликоїувагиприділяли смердотівиданнюбіблійноїлітератури, особливо Старого і НовогоЗаповіту,творівсвятихотців та учителів Церкви.Ці гарнооздоблені книжкивиходилигрецькою,російською талатинськоюмовами внайкращихдрукарняхАфін, Парижа,Венеції,Болоньї,Лейпціга,Відня, Петербурга,Москви, после чого великимипартіямибезкоштовнорозсилалися понавчальних заставах. НанивіплідноївидавничоїдіяльностібратиЗосими входили вдружнєспілкування ізнайвидатнішимигрецькимивченими-просвітителями,мислителямиєвропейськогорівняК.Іконому,Є.Булгарісом,Н.Теотокі,А.Кораїсом.

>БратиЗосимипідтримуваливзаємини ізнайкращимипредставникамигрецькоїдіаспори й вкраїнахЗахідноїЄвропи. Разом ізвідомимдіячемгрецькогонаціонального рухуАдамандіосомКораїсом (1748-1833),який черезпереслідуваннятурецького урядумайже всесвоє життя бувзмушений жити уПарижі,братиЗосимизапочаткували у 1805роцівидання26-томної ">Еллінськоїбібліотеки”,унікальноїзбіркитворівкласичнихдавньогрецькихавторів: Гомера, Плутарха,Ісократа,ДіогенаЛаертського,Езопа,Фукідіда таінших. Цевидання,фінансуванняякого взяли у собібратиЗосими, малосправдіісторичнезначення длянаціонально-культурноговідродженнягрецького народу,оскількисаме воно тапоклало вушколітературнійновогрецькіймові.

Алі не лише продалекуГреціюдбалибратиЗосими. Незабували смердоті усвоїхблагодійнихсправах й тукраїну, що стала них волеюдолідругоюбатьківщиною.Зой Павлович Зосима,який бувзаписаний "для вільної торгівлі у московські імениті громадяни” ймешкав уМоскві вбудинкуГрецькогоНікольськогомонастиря, у собівдомастворивприватний музей.Всімбажаючимвінохочедемонструвавунікальнуколекціюантикварних промов,рідкіснихкоштовностей тадорогоціннихнагород. У 1820році журнал "Вітчизняні записки”надрукувавсхвальнийвідгук процюколекцію,якій, на думкусучасників, не було брівних вЄвропі, й котра, зависловомвидавця, "представляє сповнений спокус і повчальний ряд історичних пам'яток”. Процінністьколекції Зоя ПавловичаЗосими говорити уже тієї факт, щовідомиймосковськийісторик, авторпершої усвоємуродіузагальнюючоїісторіографічної роботи "Досвід російської історіографії”В.С.Іконников включившиїїопис, як йповідомлення пропожертвибратівЗосимівбібліотеціМосковськогоуніверситету, досвоєї книжки.

>АктивнублагодійнупрацюбратівЗосимвисокооцінилисучасники.Відомийісторик ДмитроМиколайовичБантиш-Каменський,який,доречі,тежмавніжинськекоріння йособисто бувзнайомий ізбратами, у 1810році писавши: "Кому невідомі знатні пожертвування,делаемиеЗосимами на відновлення на Батьківщині їхніх колишніх часівСофоклов іДемосфенов!.. Бажано, аби інші, які мають достатню стан греки наслідували похвальному прикладу цих патріотів у коханні їх до Батьківщині і з освітою нього”. У 1804році урядІонійськоїРеспубліки,враховуючибагаторічненевтомнеблагодійництвобратівЗосимів,пожалувавїм диплом на дворянство. Надворянськомугербі,пожалуваномубратамЗосимам, було бзображено сову влавровомувінку – символмудрості тапросвітництва.Середнагород,якими буввідзначенийЗой Павлович,російськіордени Св. Анні та Св.Володимира, атакожГрецькийКомандорський орден Спасителя – вищийвідзнакагрецького уряду,якоюнагороджувалидіячівнаціонального руху вдіаспорі.Кавалером ордена Спасителя 2 та 3ступенів бувтакож й Микола Зосима

>Благодійництво ЗояЗосими,який відіменібратівмав праворозпоряджатисякапіталами,поширювалось наМосковськийуніверситет,Медично-хірургічнуакадемію,Практичнукомерційнуакадемію,Московськугубернськугімназію.БратиЗосимижертвуваливеличезнісуми грошей наутриманнявикладачів тапоповненнябібліотекцихнавчальнихзакладів,фінансувалидослідницьку йвидавничу діяльністьбагатьохнауковихустанов. Завеличезнийвнесок врозвиток науки таосвітиЗой Зосима бувобранийпочесним членомбагатьохнаукових товариствЄвропи таРосії,зокрема – Товаристводослідниківприроди приМосковськомууніверситеті,Медично-хірургічної таПрактичноїакадемій, Товариствоісторії йстарожитностейросійських, тощо. Колі у 1811роціостаннєвирішилоздійснитигрунтовнеджерелознавчевиданнянайціннішоготворудавньоруськоїісторіографії – літописувідомогоКиєво-ПечерськогоченцяНестора-літописця,Анастасій Павлович Зосимавиділив ізцієюметою напотреби Товариство 3600карбованців, за щоотримавпохвальний лист від самогоімператораОлександра І. На превеликий шкода,подіїросійсько-французькоївійни 1812 р., а особливо –жорстокапожежа, щознищилабібліотеку Товариство под годинузахопленняМосквиармією Наполеона,зашкодилицим планам.Підготовлений Товариство додрукулітопис заЛаврентіївським спискомпобачив світлолише 1824 р.

>ЧималодобрихсправзробилибратиЗосими й длягрецькоїгромади вНіжині. Так, 9 апреля (за ст. стилем) 1807 року смердотіпоклали всохранну скарбницю приМосковськомуІмператорськомуВиховномуБудинковівелику суму грошей,відсотки із якіпризначалися наутриманнянайбіднішихчленівНіжинськогоГрецького братства.Копіюбанківськогобілета черезАнастасіяЗосимибратинадіслали вНіжинськийГрецькийМагістрат, арозпорядниками грошейпризначилиепітропів (старост)грецькихМихайлівської таВсіхсвятської церков.

>Перебуваючи вблизькихстосунках ізархімандритомНіжинськогоБлаговіщенськогомонастиря,вихідцем ізЧорногорії тавихованцемКиєво-МогилянськоїакадеміїВікторомЧерняєвим,братиЗосимифінансувалирозпочаті нею в цьомумонастиріремонтні роботи,зокремапожертвувализначну суму навідбудову соборної храму таспорудження вньомувеличногоіконостасу. У 1815роцібратиЗосими бачиливласним коштом уМоскві книжкуІ.Чернова ізісторії цогомонастиря. Умузеїрідкісної книжкиНіжинськогопедагогічногоуніверситету до цого годинизберігаєтьсяцеунікальневидання, атакожгрецькаБіблія із автографомВіктораЧерняєва,виданабратамиЗосимами йподарованапершому директоруНіжинськогоЛіцею князяБезбородька ВасилюКукольнику.

Намісцістароїдерев’яної церкви наГрецькомукладовищі вНіжиніАнастасій Зосимаозпочавбудівництвокам’яного храму "в ім'я св. Івана Предтечі і св. рівноапостольних Костянтина і Олени зтаковою навіть за ньомуколокольнею, з благословенняархипастиря Чернігівського і Ніжинського... для Ніжинського Грецького суспільства”. Алі 14 января 1819 року послетривалоїхворобиАнастасій помер й був із почестямипохований всклепібілявівтарноїстінинедобудованого храму.Благороднусправу свого братаневдовзіпродовжив Микола Зосима,який йзакінчивспорудження. У 1822роцівідбулосяурочистеосвяченняКонстантино-Оленінської церкви.Цікаво, що ізобставинамибудівництва таосвячення цого храму був доброобізнаний тодіщеюний МиколаВасильович Гоголь,який у тому годинунавчався вНіжинськомуЛіцеї князяБезбородька. Упершомусатиричномутворімайбутньогописьменника,присвяченомуподіямпровінційного життятодішньогоНіжина,який недійшов донашого години,містивсярозділ: "Освячення церкви на Грецькому цвинтарі”.Пізніше, у 1833році, МиколаЗосимзвернувся доНіжинськогоГрецькогоМагістрату ізпропозицієюзапросити для цого храмуокремогосвященика (>оскількитрадиційнокладовищенські церкви не маліокремого приходу) тазапропонував засвій коштпобудувати дляньогоокремийбудинок.

>БратиАнастасій та МиколаЗосими було неможливозалишитисябайдужими й до такихсправНіжинськоїГрецькоїгромади, яквідкриттялікарні тапобудовакам’яного корпусуінвалідногобудинку дляхворих тазнедоленихгреків прицерквіКостянтина таОлени наГрецькомукладовищі.Брати бралиактивну доля вфінансуванніцієїдоброї справ.Їхпідписи разом ізпідписамиіншихчленівгромади таГрецькогоМагістратузнаходимо навідповідних документах, щодійшли донашого години. У 1818роцібратипожертвуваликошти напридбаннябілизни,ковдр,матраців, теплогоодягу таінших необходимих промов дляхворих.

28серпня (за ст. стилем) 1827 року вМоскві померЗой ПавловичЗосим, й йогопоховали нацвинтаріДонськогомонастиря,поруч із братомФеодосієм. Передсмертювінзалишив праворозпоряджатисякапіталамиостанньому йнаймолодшому ізбратів –Миколі.

>ВіддавшиперевагупровінційномуНіжину передметушливимистолицями, Микола ПавловичЗосим скромнодоживавостанні рокта свого життямайжебезвиїзно усвоємуневеличкомукам’яномубудинку,якийпридбавсобі вПреображенськомуприходібілясамоїогорожіСпасо-Преображенської церкви (нарозісучаснихвулицьМосковської таДзержинського;будинок, на шкода, незберігся). Тутвін й ставши очевидцем таучасником всіхурочистостей,якиминіжинські грекивідсвяткувалипроголошеннянезалежностісвоєї держави. якстверджувалиочевидці,ціурочистості вНіжині були особливовеличними. Так, 20жовтня 1829 року, щодняпідписанняАдріанопольськоїмирної догоди, котрапроголосилазвільненняГреції відтурецькогопанування,цілий біля всіхніжинських храмахдзвонилидзвони,стрілялигармати, аввечері усіцентральнівулиціміста,храми тадзвіниці до самиххрестів булиілюмінованірізнокольоровимиліхтарями.

Засвідченнямсучасників таархівнихджерел, Микола Павлович Зосимавівдоситьскромнийспосіб життя,продовжуючи,наскільки давалиможливістьзалишки колисявеличезногокапіталу,добродійні справсвоїхбратів.

Колі взвільненій відтурецькогопануванняГреції було бствореноНаціональний Банк, Микола Павлович і стала однією ізперших йогоспівзасновників:вінпридбаввідразу 500акцій, невимагаючиніякихгарантій Поверненняцих грошей.Унікальнуколекцію,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація