Реферати українською » Культура и искусство » Аніме як типове японське мистецтво


Реферат Аніме як типове японське мистецтво

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Міністерство загального користування та професійної освіти Свердловській області

Муніципальний орган управління освіти міського округуН.Салда

>Муниципальное освітнє установа Гімназія

>Реферат поОбществознанию

Тема: Аніме як типове японське мистецтво

Виконавець:

Учениця 9-а класуМОУГ

>Шумилова Анастасія

Керівник:

>Шихов Володимире Анатолійовичу

НижняСалда

2011 р.


Запровадження

Японія - один із найбільш привабливих, й те водночас загадкових країн світу. Країна є одним із найрозвиненіших країн по всьому земній кулі, й те водночас навряд чи яка держава зрівняється з Японією плані різного роду таємниць, загадок. Ну, не схожа вона потім. Але, крім високих технологій, туризму, ввічливості, специфічного мови Японія славиться і Ющенко своєю мистецтвом – поезією, живописом, театром. І усе це теж може значно відрізняється від західних форм. Таке враження, що з японського мистецтва - у корені інший характер.

Однією із визначальних складових краси у японській культурі є поняття «>юген», тобто мистецтво натяку чи підтексту, чар недомовленості. Японське розуміння естетичного дуже далекий від європейського. Для японців жага, рух досконалості прекраснішого самого досконалості. Гармонія їм – це повнота, а навпаки недомовленість. Справжню красу можна передати лише твором, у якому зазначається в усіх .

Однією згордостей Японії може з права рахуватися як театр Кабукі. Щоправда нині він понад популярний там, ніж у самій Японії. Традиційно все ролі тут виконують чоловіки. Відповідно до розповідям, це пов'язано з тим, що під час першу постановку, коли саме жінки також брали участь у спектаклі, багато глядачів захотіли викрасти чарівних акторок. Закінчилося все кровопролиттям. З того часу в Кабукі ролі виконують лише чоловіки. Сцени з Кабукі важко уявити іншою мовою. Тому також має місце складність перекладу. Як у всієї японську культуру, тут також притаманні чари недомовленості, сцена містить у собі глибший зміст, ніколи не розкривається повністю.

У аніме частенько демонструються японська культура, звичаї і започаткував традицію. З неї дізнатися пропримерном спосіб життя японця, що у аніме досить достовірно показаний. Автор аніме є поданням японської культури, що зустрічається в повсякденного життя непогані і найчастіше.

На момент аніме дивляться у Японії а й в усіх країнах, зокрема у Росії. Також переважно країнах займаютьсякосплеем: люди вдягають костюми аніме героїв, які самі зшили, намагаючись цілком схожими ними. Вони можуть співати японські пісні і озвучувати японськіопенинги до аніме. Під упливом аніме у Росії з'явилися першісейю, серед якихCuba 77 іShachiburi. Також любителям японської анімації нашій країні не дуже подобається російськийфансаб, а чи не переведений з англійської. У інших містах Росії часто проводяться аніме фестивалі, найвідомішими серед яких є: «>Анимацури», «>Anyfest», «>Отаку Фестиваль» у Санкт-Петербурзі, «>Аниматрикс» у Москві, «>Аниме-фестиваль» у Воронежі і «>ЧибиФест» в Єкатеринбурзі. З усього світу шанувальники аніме створюють аматорські твори за мотивами улюблених серій: мангу —додзинси, музичні кліпи з допомогою відеоряду аніме —AMV (анг.Anime Music Video), розповіді—фанфики.

Проблема:

Чому аніме так популярно в усьому світі?

Гіпотеза:

Унікальність аніме у цьому, що його це й типово японське мистецтво в водночас інтернаціональне.

Мета роботи:

Вивчити особливості мистецтва аніме

Завдання:

· Розглянути літературу на цю тему.

· Уявити історію розвитку аніме.

· Показати відмінність аніме від анімації інших країнах.

· Показати, як аніме сприймає інших країнах.

· Зробити висновки.

Об'єкт:

Анімація

Предмет:

Японське аніме

Етапи роботи:

· Підбір літератури

· Перегляд і вибіркове читання літератури

· Аналіз вивченій літератури

· Висновки й результатів

· Уявлення результатів

Методи роботи:

· Аналіз інформації

· Синтез отриманих результатів

·Реферирование літератури

· Виділення із загального приватного

Під час написання роботи автор користувався широким колом літератури та джерел. Особливого значення на розкриття послужила Вікіпедія — вільна загальнодоступнамультиязичная універсальнаинтернет-енциклопедия, яка може бути корисною найширшому колу читачів — від школярів до докторів наук. Пишеться і редагується добровольцями — усіма охочими користувачами всесвітньої мережі інтернет на 270 світових мовами, причому без який би не пішлипремодерации. Відповідно, складається з 270 мовних розділів. Російський розділ Вікіпедії (російська Вікіпедія) займає 8 місце за кількістю статей серед усіх 270 мовних розділів Вікіпедії. Можна відзначити сайт «Малюємо аніме!» його присвячено аніме, звісно ж, малювання у цьому стилі. Передусім, даний сайт призначений для новачків в галузі як малювання, то й геть у сфері аніме. Усі статті цьому сайті авторські і написані людьми, які самі навчаються малювати, тими, хто закінчував художніх шкіл й не отримував художньої освіти. Хіба це добре? Тим, що приділяється увагу таких речей, які для професіоналів просто є й спеціально неможливо розглядаються, що породжує безліч проблем в тих, хто намагається навчитися малювати самостійно. Крім техніки малювання аніме, увагу приділяється й інших його аспектам. І це огляд різних світів, створених невгамовній фантазією авторів, і аналіз різних стилів малювання, як дослідження теорії аніме і манги, й багато іншого.


Глава 1. Історія розвитку аніме

>Старейшее відоме аніме, знайдене 2005 року, було створено близько століття тому — приблизно 1907 року. Короткий мультфільм складалася з п'ятдесяти намальованих на стрічці целулоїду кадрів.Изображенний ними хлопчик малює ієрогліфи які означають «рухомі фотографії» і які використовуються тоді для позначення слова «кіно», потім повертається до глядача, знімає капелюх і кланяється. Митець і автор цієї анімації невідомий. [4]

Твори першої чверті ХХ століття, переважно, створювалися ентузіастами, які надихалися витворами своїх іноземних колег. Фільми виглядали короткі — від однієї до п'ятьох хвилин — анімаційні стрічки без звукового супроводу. Іноді сюжети і навіть герої таких аніме були запозичені із західної культури, але найчастіше це були екранізації стародавніх японських казок. Наприкінці зазначеного періоду тривалість окремих мультфільмів могла досягати 15-ти хвилин.

Друге покоління японських аніматорів з'явилося передвоєнний період. На той час японський фольклор в аніме поступився новим сюжетів, часто гумористичним, у Західному стилі. Анімація завоювала увагу широкого загалу й інтерес держави. Тоді ж було прийнято перші закони, обмежують аудиторію творів — деякі аніме було визнано придатними до демонстрації тільки особам старше 15 років. З іншого боку, фільми, що містили елементи навчання, всіляко підтримувалися і схвалювалися міністерством освіти Японії. Сотні тисяч єн було витрачено на спонсорування таких творів.

На аніме також позначалася загальна політична й соціальна обстановка у Японії. Після вторгнення Японії Китай 1937-го року було прийнято перші закони про цензуру, що значно спростили контроль над виробленої продукцією. З'явилося дуже багато пропагандистських аніме, знятих на замовлення військових. Напередодні вибуху Другої світової війни також і стиль в аніме почала мінятися. Аніме на повинен було нагадувати західні мультфільми. 1943-го року японське уряд вирішило фінансувати створення першого японського повнометражного мультфільму, іподрядилоМитуеСео зібрати цієї мети команду аніматорів.Нарисованний ними74-минутний фільм «Святі морські воїниМомотаро» був юнацької стрічкою про команду сильних безстрашних звірів, що вийшов квітні 1945-го року. [4]

Після закінчення економіка Японії лежить у занепаді. Попри те що, що цензура і державне участь у створенні анімації були було зведено до нулю,сколько-либо помітних творів не з'являлося практично десятиліття.

Ситуація з приходом в 1956 рокуToeiAnimation, яка випустила невдовзі свій "перший повнометражний кольоровоїаниме-фильм «>Хакудзяден». ВиникненняToei ознаменувало початок нового періоду у розвитку аніме — періоду фахової творчості. Перші повнометражні фільми студії зовсім близько йшли канонам творів Діснея, використовуючи музичні і пісенні вставки, і навіть, які з людьми, задіяти тварин. Така стилізація почасти зберігалася у творахToeiAnimation до 70-х років. Компанія є і досі, залишаючись найдавнішої відомої японської анімаційної студією.

ПолітикаToei від моменту її виникнення дозволялааниматором досить вільно експериментувати твори. Гарним прикладом цього є фільм ІсаоТакахати «>Hols:Prince of the Sun» (>Хорс: Принц Сонця. 1968 р), експериментальна, певною мірою навіть провокаційна, стрічка. «>Hols» часто називають прабатьком авторського чи експериментального аніме, до котрого різні періоди розвитку згодом відносили багатьох відомих режисерів, навіть Хаяо Міядзакі і Мамору Осії. Зараз ж своєї появи фільм був незвичайний ще й оскільки однією з перших відійшов відДиснеевских канонів убік власних інновацій. Попри деяку правку і близько 30 хвилин вирізаних сцен, «>Hols:Prince of the Sun» був випущенийToei і склав середніх розмірів касу в кінотеатрах. [1]

Значний внесок ранньогоToei в сучасне аніме стало використання «ключових сцен». Широко використовуваний сьогодні метод скорочення витрат за анімацію у тому, що окремі, значні в візуальному сенсі кадри промальовуються з більшою деталізацією, ніж загальний потік відео.ЯсуоОцука, аніматор зToei, першим став би використовувати цей прийом, створивши їх у процесі експериментів щодо спрощення роботи над мультиплікацією.

У 1963 році відбулося ще одне надзвичайно важлива у розвиток японської анімації подія.ОсамуТедзука, найвідоміший японський художник, автора низки найпопулярнішихманг, почав випускати у своїй студіїMushiProductions свій "перший анімаційний телесеріал, «>Astro Boy»(TetsuwanAtom /Могутній Атом). У «>Atom» вперше використовувався наскрізний сюжет й постійні персонажі. ТвориТедзуки на телеекранах миттєво здобули таку ж популярність, що їїманга-прототипи, і надихнули інших митців створення телевізійних серіалів. Досягнення техніки дозволили розпочати випуск кольорових фільмів.

Для аніме пізні 1960-ті ознаменувалися експериментами з формою і змістом.Тедзука, прибічник ідеї з приводу створення коміксів і анімації щодо різноманітних вікових груп, створив кілька фільмів, орієнтованих дорослу аудиторію: що це «Тисяча і жодна ніч» (1969), «Клеопатра» (1970) і «Сумна Беладона» (1973). «Беладона» опинився серед них найнезвичнішим твором — багато хто вважає, що це фільм навіть став ідейним натхненником відомого сучасного аніме «>RevolutionaryGirlUtena» (1997). [3]

1970-ті

Протягом наступній декади телебачення повільно, але вірно витісняло кінотеатри з позицій найбільш популярного розваги.ToeiAnimation поступово залишила створення стилізованих під Діснея мюзиклів, і переключилася виробництва телесеріалів. Аніматори, котрі працювалиMushi Production, розійшлися по новоствореним студіям на кшталтMadhouse чи Sunrise по тому, якMushi раптово збанкрутувала. Таке перерозподіл талантів загалом позитивно позначилося на індустрії аніме, оскільки дозволило молодим аніматорам зайняти ключові позиції з студіях і потім досить-таки вільно експериментувати з виробленими фільмами.

Приклад цього може бути телесеріал 1974-го року «>Heidi» ІсаоТакахати. Будучи досить-таки реалістичною драмою, розрахованої на дітей, серіал спочатку відкинули багатьмателесетями — продюсери вважали, що дітям буде цікаво знати щось більш фантастичне, із елементами казки. «>Heidi», тим щонайменше, виявився неймовірно популярний у Японії, але й її межами — у багатьох країнах Європи. Несподіваний успіх серіалу дав Міядзакі іТакахате можливість зайнятися створенням літературного аніме «WorldMasterpiece Theater» («Театр світової класики»). Серіал успішно проіснував незалежності до середини 1990-х, хочаТакахата і Міядзакі кілька років залишили проект.

У ці ж роки виник ще одне специфічний для аніме жанр, хутра. Ранні роботи, зараховують щодо нього, включають «>Mazinger Z» (1972—74), «ScienceNinjaTeamGatchaman» (1972—74), «SpaceBattleshipYamato» (1974—75) і «MobileSuitGundam» (1979—80). Дорослішання наукової фантастики в аніме призвело до зняття акценту серіалів з пригод супергероїв більш реалістичні і опрацьовані космічні опери, де поняття добра і зла не були такікартинно-прямолинейни. Характери персонажів пророблялися глибше, що дозволяло розглядати одні й ті самі проблеми із різних точок зору. [4]

Золотий вік аніме

Підвищення інтересу до космічним саг стало ще помітнішою із виходом у кінці 1970-х першого фільму із серії «>Звездних війн». Успіх популярність цієї стрічки сподвигли японських продюсерів фінансування повнометражного фільму за мотивами вийшов раніше серіалу «SpaceBattleshipYamato». З появою його за екранах часто пов'язують початок періодусверхпопуляризации, з так званого «золотого століття аніме» — хоча насправді замість століття він протривав лише менше п'ятнадцятилет.[1]

До появи екранами «SpaceBattleshipYamato» вже відбувалося ще одне неймовірно важливе на подальше розвитку японської анімації подія — зародження субкультуриотаку. Спочатку нечисленні, шанувальники рідкісних космічних серіалів тих часів і з наукового фантастики об'єднувалися, знаходячи одне одного щодо спільних захопленням і крізь перші, присвячені аніме, журнали, такі, як «>Animage» чи більше пізній «>Newtype». Саме виникнення таких журналів стало відгуком на зростання популярність аніме у всіх прошарках населення.

Перші шанувальники аніме з'являлися й у інших країнах. Деякі популярні аніме були імпортовані США, та показано з питань телебачення.Расхожей практикою на той час була переробка серіалу перед показом: так, «>Gatchaman» після першої обробки перетворився на «>Battle of thePlanets» (1978), друга ж зробили з нього «>G-Force»(1986). Знаковий «SpaceBattleshipYamato» вирушив у Америці 1979 як «>StarBlazers». Найбільш ж відома жертва режисерського ножа — серіал «>Robotech»" («>Роботек», 1985),сотворенний із трьох різних аніме — «TheSuperDimension FortressMacross», «>SuperDimensionCavalrySouthernCross» і «GenesisClimberMospeada». Цими виправлених і доповнених версіях японських серіалів і зростало перше покоління американськихотаку.

Важливим подією стала появу у 1982 екранізації мангиРумико Такахасі «>UruseiYatsura», режисером якої виступив Мамору Осії.Начинавшая з простихдодзинси, завдяки «>UruseiYatsura» Такахасі відомою та дуже популярна шанувальники аніме. Наступні її твори, особливо «>Ранма 1/2», лише затвердили її як з ключових фігур у світі манги та японської анімації. Що ж до Осії, з певного часу він відійшов від створення довгих популярних серіалів, іпредпочел творити в персональному стилі, не звертаючи увагу думка фанатів. Це дозволило б то майбутньому створювати досить оригінальні експериментальні твори. [3]

З часом субкультураотаку початку надавати помітне впливом геть створення аніме. Деякі із першихотаку самі ставали режисерами і аніматорами, що ні могло б не зашкодити випущеної ними продукції. Найяскравіший приклад такої впливу — компаніяDaicon Films, згодом стала найвідомішої студієюGainax. ЗасновникиGainax почали свій творчий кар'єру зі створення короткиханиме-фильмов до участі у конкурсі

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація