Реферати українською » Культура и искусство » Рене Декарт та Його Вплив на Розвиток культури


Реферат Рене Декарт та Його Вплив на Розвиток культури


>Реферат ізкультурології

на задану тему:

Рене Декарт та йоговплив нарозвиток культури


Рене (31березня1596р. – 11 лютого1650р.)видатнийфранцузькийфілософ,фізик, математик,фізіолог.Народився вмістечку Лае вдворянськійродині.Післязакінченняколеджу ЛаФлешслуживвільнонайманимофіцером увійськахрізнихєвропейськихвоєначальників, щоприймали доля вТридцятирічнійвійні вНімеччині.Бажаючизнайти болеесприятливийґрунт длянаукових зайняти, у 1629виїхав уГолландію — самупередову у тому годинукапіталістичногокраїну. Тут проживши до 1649,лишененадовгоприїжджаючи уФранцію. УГолландії Декарт написавшивеликучастинусвоїхробіт.Твору Декарт, щостворилийому славунайбільшоговченого, булиспрямованіпроти феодальногоцерковно-схоластичногосвітогляду йвикликалилютьголландськихцерковників. Декартзмушений бувприйнятизапрошенняшведськоїкоролевиХристини йвосени 1649переїхав у Стокгольм, денезабаром помер.

>Основні твори Декарта: «Правила длякерівництварозуму» (>близько 1628, з Декарт 1701, посмертно), «Трактат просвітло» (1633, з Декарт ,1664, посмертно), «>Міркування про метод» (1637) «>Метафізичніміркування пропершуфілософію» (1641), «>Початкуфілософії» (1644), «>Пристрастідуші» (1649).- Великийінтереспредставляє велика листування Декарта, уякійвінмавможливість болеевільновисловлювати своїантисхоластичні подивися.Навчання Декартапіддававсяпостійнимпереслідуванням із боціцерковників яккатолицьких, то йпротестантських. Прижитті Декартапоширення йогонавчання було бзаборонено вНідерландах й уФранції, а 1663 твори Декарта буливнесені Ватиканом упапський «>Індексзаборонених книжок».

>Світогляд Декартавідбивхарактернірисифранцузькоїбуржуазії 17 в.,щенедостатньозрілоїекономічно,щобпочатиборотьбу заполітична влада, що невідмовилася відпошуківкомпромісу ізфеодальноюаристократією, але й вжевисунулапринципи йтеорії, щоколивалинайважливішіпідвалинисередньовічного феодальногосвітогляду. Філософія Декарта носиладуалістичний характер,тобтовиходила ізвизнання двохпринциповопротилежних йнезвідних друг до другапочав —матеріальної йдуховноїсубстанції.Ідеалістичне «>навчання Декарта продуховнусубстанцію, проіснування Бога й пробезсмертялюдськоїдушісклало предметметафізики Декарта (якнавчання пропочуттєві,лишерозум качанахбуття, щоосягаються, йпізнання).Історичнопрогресивнезначення малаінша сторонасистеми Декарта — йогоматеріалістичненавчання протілеснусубстанцію, зкрим бувзв'язана всянаукова діяльність Декарта як математика,фізика,фізіолога. Декарт,указує До. Маркс, «>зовсімвідокремлює своюфізику відсвоєїметафізики. Уграницях йогофізикиматеріяявляє собоюєдинусубстанцію,єдинапідставабуття йпізнання».

>Науково-філософська діяльність Декартахарактеризуєтьсянасампередборотьбоюпроти схоластики, завивченняприроди, запридбанняреальних знань.Виступаючипроти схоластики, Декарт частозвертався до здоровогоглузду «>простолюдинів».Найважливішийтвір Декарта — «>Міркування про метод» — написано нелатинською мовою —офіційніймові науки того години, афранцузькою мовою.Богословськомудогматизмові йрелігійномуодкровенню Декартпротиставивміцьлюдськогорозуму, «>природнесвітло»розуму,здатного добезмежногопізнанняприроди; (>Боротьба Декартапроти схоластики бувтіснозв'язана ізрозробкоюїмраціоналістичного методупізнаннявідповідно додо-ромуголовна роль унауковомудослідженніприділяєтьсярозумові, щовиступає яквирішальнийкритерійоцінкирезультатівдослідження.Досвід, як бі ані був велика його роль, немає, поДекарту, щовирішуєзначення йвідіграєпідлеглу рольстосовнораціоналістичноїдедукції. Навідміну відемпіризму (див.),методологіякотрогоорієнтувалася надосвідченеприродознавство, Декартвисував математику якідеальнийзразок для всіхінших наук. якіндуктивний,емпіричний метод, то йдедуктивний,раціоналістичний, булиоднобічнимитеоретичневираженнями потребкапіталістичноговиробництва іобоє смердотісприялирозвиткові науки йтехніки.Починаючи із 1619 Декартрозробляв планзагальногодедуктивно-математичного методувивчення всіхпитаньприродознавства.

>Раціоналістичнадедукція,протиставлюванасхоластичногодогматизмові,єстрижнемусієїметодології Декарта, щоорієнтується на математику.Відправніположення,аналогічніматематичнимаксіомам,є, згідно Декарта,інтуїтивнодостовірними,тобтосамоочевиднимиістинами. Декартвкладав упоняттяінтуїціїзміст,протилежнийалогічної,почуттєвої йірраціональноїмістиків йпізнішихімперіалістичнихмракобісів.Раціоналістичний метод Декартавимагаєясності йвищого йвирішальногокритерію істини. «>Усяфілософія,— писавши Декарта,—подібна як бі дереву,кореніякого —метафізика,стовбур —фізика, агалузі, щовиходять від цогостовбура,— усіінші науки, щозводяться дотрьох головного:медицині,механіці іетиці». Таким чином,метафізикає для Декартапідставоюусієїфілософії.Вона непротипоставлена вньогоокремимконкретним наук, азв'язана із ними.Введенням уфілософію служило для Декартанавчання просумнів й йогоподолання,спрямований своїмострижипротипануючоїсхоластичноїфілософії;Сумнів для Декарта (>філософіякотрого був ворожачискептицизмові) було бметодологічнийприйомом,покликанимдопомогтивстановленнюзаснованих не так насліпійвірі, але врозумібезсумнівних основлюдськогопізнання.Поручаргументів Декарта доводити, що вскладізнання, щодоставляється намвідчуттями ймисленням, немаєжодногоположення, вістинностікотрого не можна було б бзасумніватися.Можназасумніватисянавіть віснуваннізовнішнього світу йвласноготіла. При цьомуєдинимбезсумнівним фактом, ізпогляду Декарт,залишаєтьсялише акт самогосумніву, самоголюдськогомислення.Звідсизнаменитедекартовськеосновоположення. Цеположенняпредставлялося Декарт тімсамоочевидним,незаперечним принципом,виходячи ізкотрого можнарозвити всієї системифілософії йпобудуватидостовірнезнання. Таким чином, напротивагутеології йїїслужниці —схоластичноїфілософії, щовидвигали як основулюдськогопізнаннясверхрозумовувіру, Декартрозглядаврозум яквихідний,визначальний принциплюдськогопізнання. Однак Декарткритикуваврелігіозно-схоластичну точкузору ізідеалістичноїпозицій, неправильноприписуючимисленнюзначенняєдиногонезаперечногодоказубуттялюдини. Понад те,оскількимислення, щозбігається в Декартазісвідомістю,єосновна,визначальнаякістьлюдини,буттясвідомостівиявляється для Декарта болеебезпосереднім й болеедостовірним,чимбуттятіла іусьогоматеріального світу. Для переходу відмислення доматеріального світу Декартзвертається задопомогою до бога, «>правдивість»котрогонібитогарантуєіснування йможливістьпізнання світу,тобторобитьявну вчинкусхоластам.Раціоналістичновбачаючикритерій істини вясності йвиразностізнання іідеалістичнотрактуючилюдськийінтелект увідриві відматеріального, світу, Декартприйшов далі до неправильного,антинауковомувисновкові пропоходженняосновнихматематичних йметафізичних зрозуміти, про їхні «>уроджений»характері, доідеалістичненавчання проуроджені ідеї. При цьому Декартнамагаєтьсядати «>доказ»існування бога,трохизмінюючивисунутещесередньовічним схоластомАнсельмомКентерберийскимт.зв. «>онтологічнийдоказ»буття бога: із «>ясної» й «>виразної» ідеї бога,нібито «>уродженої» нашомурозумові,робитьсявисновок про йогореальнеіснування. Тут Декарт явнозмінюєосновним принципамсвоєїфілософії.Відриваючисьсвідомість відматерії, нерозуміючипервинностіматерії йвторинностісвідомості, Декартрозглядаєматерію й дух якдвінезалежнісубстанції. Атрибутомпершоїєпротяг,другий —мислення.Їхняєдність,спостерігаєтьсяемпірично влюдині,виявилося длякартезіанськогодуалізмупринциповонепоясненим.

Уметафізиці Декартнайбільшепозначився його залежність відсхоластичноїідеологіїсередньовіччя.Саме наметафізиці Декарт, особливо на йогодуалістичнійконцепції,нездатноїпояснитивзаємовідносинматеріальної йдуховноїсубстанцій,ґрунтувалисяще в 17 в.релігіозно-ідеалістичніінтерпретаторифілософії Декарта,представникит.зв.окказионалізму. Зіншого боці,матеріалістичнітенденції Декарта, йогофізика йфізіологія стали одним ізнайважливішихтеоретичнихджерелфранцузькогоматеріалізму 18 ст.,фізику Декарт особливояскравопроявивсяпротилежність йогопоглядівсхоластичноїфілософіїприроди. Уфізику Декартпануємеханістичнийматеріалізм. «Усвоїйфізиці Декартприписуєматеріїсамостійнутворчу силу ймеханічний рухрозглядає якпрояв життяматерії».Відповідно допоглядів Декарта,матеріязнаходиться вбезперервномурусі. Навідміну від стародавніхатомистов, котрі допускалиіснуванняпорожньогопростору, Декартвважав, щопростірзаповненоматерієюсуцільно, тому рухуповиннівідбуватися позамкнутихкривих.Фізика Декартаконкретизуютьосновна теза йогохутраністичноїфілософії:усіпроцесиприродизводяться допросторовогопереміщення,механічного рухутіл,безперервному, сутокількіснійзміні.Основний закон руху — законзбереженнякількості руху.Поняттямаси в Декартаще неіснує, ашвидкістьтрактуєтьсяїм як сутоарифметична величина, а чи неспрямована (>векторна), томуміракількості руху,запропонований Декартом, на самом деле незберігається примеханічнихвзаємодіях. У зв'язку ізцим йдекартоватеорія ударувиявиласянеправильною. Удалечіньнейшем законзбереженнякількості руху, вуточненійформі, і стала однією ізосновних законівдинаміки (див.). Улисті до X.Гюйгенсу (див.) Декарт давшикороткутеоріюпростих машин.

Наґрунтіметафізичногопредставленні Декартом й врезультатіобмеженості йогомеханістичногорозумінняматеріївиявилисяідеалістичноперекрученимидеякі ідеї йогофізики.Зводячи всерізноманіттярозвиткуматеріального світу допросторовогопереміщеннючастокматерії йвважаючиосновноювластивістюматеріїпротяг, Декартзмушений був (>оскільки ізпротягу рухневиведений)звернутися добожественноїдопомоги: рухвкладає вматерію бог,даючиїйпершийпоштовх.Відривпершоджерела рухуматерії відсамоїматерії йперетворенняостанньої увідсталу,інертнумасу приводити Декарт донеобхідностізвернутися до ідеї бога і віншомузмісті:перш ніжвкласти вматерію рух, богдієїїсаме.

>Викладав «>Трактаті просвітло»теорія приміщенняВселеної (>космологія)нерозривнозв'язана ізмеханістично-матеріалістичнутеорієюїїрозвитку (>космогонією). Природуматеріальних промов «>набагатолегшепізнати,бачачиїхнєпоступовевиникнення,чимрозглядаючи їхнього якзовсімготові».Космогонічний процес для Декарта —природний процес, удо-ром саму природуздатнарозплутатискладність хаосу за законами,вкладеним неюцей хаос.Подібно Дж. Бруно (див.), Декартвизнававмножинністьсвітів йзатверджувавфізичнуоднорідністьВсесвіту, напротивагусередньовічномупредставленню про «>небесну» й «>підмісячній»матерії.Утворення планет, у т.ч. й землі, Декартпояснюваввластивостямивихрів й рухомчасток.Найбільшвеликічастки поддієювідцентровоїсиливіддаляються допериферіївихрячи,даючи вушко кометам, абіля його центрувідбуваєтьсяскупченнядрібнихчасток, щодає вухоСонцю йнерухомимзіркам. У «>Діоптриці» (1637) Декартвивів законпереломленнясвітловогопроменя награниці двохсередовищ й давшичисленнізастосуваннясвоєїматематичноїтеорії до практикиоптичнихінструментів. У «Метеорах» (1637) Декарт давшипоясненняпершої йдругої веселки,звівшипершу додворазовогопереломлення і однократноговідображеннялучачи вдощовійкраплі, а другу — додворазовогопереломлення йдворазовоговідображення. Цепоясненнявінперевірив надосвідіпереломленняпроменів усклянихкулях.

Декартуважностежив заекспериментальноюроботоюнатуралістів свого години.Вінпорадив Б. Паскалю (див.)досліджуватирізницюбарометричноготиску навершині і упідніжжя міські.Головнаувага Декарт бувспрямований наконструюваннямеханічних моделейфізичнихявищ, котрі годиноюсуперечили один одному. При всіхїїнеминучих слабкостях йпротиріччяхмеханістичнафізика Декартамавсерйознепозитивнезначення йсприялапрогресовіприродно-наукової думи свого години.Воназберегласвоєзначення й в 2-їполовині 17 в. якосновнийплин, щопротистоявфізиці Ньютона.декартфілософ математикфізик

>Механіко-математичніпринципи булипослідовнозастосовані Декартом допоясненняявищ не лишемертвої, але й йживоїприроди. У цьомускладалася й силафілософії Декарта уборотьбізісхоластикою, йїїслабість,механіцизм,історичнаобмеженість.Фізіологія Декартабезпосередньовходив у йогоматеріалістичноїфізикові,складаланевід'ємнучастину йогонавчання протілеснусубстанцію. Декартусвідомлювавнедостатністьанатомічних йфізіологічнихзведеньсвоїхпопередників й провівшисамостійніексперименти.Віндокладнодосліджувавбудівлюрізнихорганів, атакожбудівлязародків нарізнихстадіяхрозвитку. Декартпідкреслювавнеобхідністьвивченняембриогенезатварин.Физиологич. роботи Декартазасновані нанавчанні У.Гарвея (див.) прокровообіг,дорійвін

>відразу жоцінив.Першим вісторії науки Декартазробивспробупроникнути всутність «>мимовільних» й «>довільних»рухів й описавши схемурефлекторнихреакцій.Відкинувшисхоластично-теологічнівимисли пророслинній й душу, щопочуває, Декартвисунувположення, щорізнітіланавколишнього світудіють на тих чиінші ділянкиорганізму;вивільнювані при цьому «>тваринніпарфуми» (>розуміються Декарт якнайтоншаматерія)пересуваються по нервах домозку, авідтіля поінших нервахпередаютьсярізнимм'язам. Це приводити дороздуванням'язів,змініїхньоїформи, щосупроводжуєтьсяруховими актами.

>Матеріалістичніпринциписвоєїфізіології йпсихофізіології Декартапоширював й налюдину.Значначасткажиттєдіяльностілюдинипорозуміваласяїм, напротивагупануючоїтеолого-схоластичнимпредставленням,механіко-матеріалістичними принципами.Психофізіологічні подивися Декарта,засновані напонятті рефлексу,містять рядматеріалістичнихположень.Такенавчання Декарта пропристрасті, котрівінпрагнуввивчати не якмораліст, а якфізик.Головнадіяафектів чипристрастей —розташовуватидушеві добажання тихий промов, додо-римпідготовленийтіло. Однак ізпозиціймеханіцизму Декарта неміг,звичайно,пояснитижиттєдіяльністьлюдини. Німеханістичнафізіологія, аніідеалістичнаметафізика не дозволялиДекартупоширити своютеорію галузь «>довільних»актів,характерних длялюдськогоповодження. Декартзатверджував, щодовільнірухизобов'язані «>вищомурозумові», щоєпроявомдуховноїсубстанції йнезалежному відматерії. «>Вищийрозум», у явномупротиріччі іздуалізмом Декарта,нібитоупорядковуєнапрямок руху «>твариннихпарфумів» йзабезпечуєдоцільний характерповодженнялюдини. Декартвилучивлюдину ізтваринного світу,доглянувшипринциповерозходженняміж людьми йтваринами внаявності влюдини «>розумноїдуші» якособливого,нематеріального початку.Математичнідослідження Декартатіснозв’язані із йогофілософськими йфізичними роботами. У «>Геометрії» (1637) Декартвперше внауціввівпоняттязмінноївеличини йфункції (див.), щосклало йогоосновну заслугу вобласті математики. «>Поворотним пунктом у математику,— писавши Ф. Енгельс,— бувдекартовазмінна величина.Завдяки цьому вматематиковіввійшли йдіалектика йзавдяки цьому ж сталонегайнонеобхідним буд і ф е р е зв ц і а л т зв про е іінтегральневирахування, щонегайно йвиникає й яку було б взагальному йціломудовершено, а чи невинайдене, Ньютоном йЛейбніцем».Змінна величинавиступила в Декарта уподвійнійформі; яквідрізокперемінноїдовжини йпостійного напрямі —поточна координатакрапки, щоописує своїм рухомкриву, й якбезперервначисловаперемінна, щопробігаєсукупність чисел, щовиражаютьцейкоординатнийвідрізок.Двоякий образперемінноїобумовиввзаємопроникненнягеометрії іалгебри, докотрогопрагнув Декарта.

>Алгебра Декарта, навідміну відвидовоїалгебри Ф.Виєта, мала одиносновнийелемент —лінійнийвідрізок,операції наддо-римзавждиприводятьзнов-таки додеякомувідрізка.Цівідрізки повластивостях булирівносильнідійсним числам, щовиражаютьїхнівідносини дообраногоодиничноговідрізка. Таким чином, «>лінійна» алгебра Декартабудувався якчислова, йфактично уже в Декартадійсне числовиступало як ставленнябудь-якоговідрізка доодиничного,хочасформулювавтакевизначення числалише І. Ньютон;негативні числа здобули в Декартареальнетлумачення увидіспрямованих ординат. Декартзначнополіпшив системуалгебраїчнепозначень,увівшизагальноприйнятітепер знаки дляперемінних йшуканих величин (x, у, м,...) й длязагальнихбуквенихкоефіцієнтів (а, б, із,...), атакожпозначенняступенів (x, а,...).Запису формулалгебри в Декартамайженічим невідрізняються відсучасних.Великезначення дляформулюваньзагальних теоремалгебри малазапис Декартарівнянь, придо-рій наоднійзісторінкоштує нуль.

Декартпоклав вушкорядовідослідженьвластивостейрівнянь;сформулювавположення про ті, що числодійсних ймнимихкореніврівняннядорівнює йогоступеня (>ця теорема, суворо доведено лишенаприкінці 18 в., буввисловлена до Декарта А.Жираром, див.);привівт.зв. правилознаків длявизначення числапозитивних йнегативнихкоренів,порушив запитання програницідійснихкоренів йвисунув проблемуприводимости,тобтопредставленняцілоїраціональноїфункції ізраціональнимикоефіцієнтами увидідобутку двохфункцій такогожіночого роду: Декарт вказавши, напр., щорівняння 3-йступенярозв'язно вквадратних радикалів йвирішується задопомогоюлінійки й циркуля, коли воно таприводимо. Уаналітичнійгеометрії, якоїодночасно із ДекартомрозроблялаП.Ферма (див.),основнимдосягненням Декартаз'явивсястворенийїм методпрямолінійних координат. У сферувивченнягеометрії Декартуключив «>геометричні»лінії (>названіпізніше Р.Лейбніцемалгебраїчними), котрі можнаописати одним чидекількомабезперервнимирухамишарнірнихмеханізмів,причомунаступнірухицілкомвизначаютьсяїмпопередніми.Трансцендентні («>механічні»)криві Декартвиключивзісвоєїгеометрії, бо дляїхньоговивчення йогоалгебраїчного метод бувнедостатній. Декарт давшикінематичну характеристикуцих двохосновнихкласів пласкихліній,указавши при цьому, що «>геометричні»кривівиражаються впрямолінійнійсистемі координаталгебраїчногорівняннями;ця теорема прошарнірнімеханізми був доведено лишенаприкінці 19 в. Декартвідзначив тієї факт, щоступіньрівняннякривій незалежить відвиборупрямолінійноїсистеми координат. У «>Геометрії» Декартвиклав у зв'язку іздослідженнямиформилінзалгебраїчнихспосібпобудовинормалей йдотичних до плоского (>алгебраїчним)кривим йзастосував його,зокрема, докривим четвертого порядку,т.зв.овалам Декарта.

>Заклавшиосновианалітичнагеометрії, сам Декартпросунувся вційобласті недалеко.Недосконалої був його система координат, удорій нерозглядалисянегативніабсциси.Майже непорушенимизалишилися запитанняаналітичнагеометріїтривимірногопростору.Проте «>Геометрія» Декартуплинув нарозвиток математики, йпротягом 150 років алгебра іаналітичнагеометріярозвивалисяпереважно внапрямках.

Упереписці Декартаутримуються іінші йоговідкриття,серед якізаслуговуютьзгадуваннякоштовнірезультати вобластівирахуваннянескінченномалих:обчисленняплощіциклоїди методомнеподільних,проведеннядотичних доциклоїди йїїрізновидів,засноване на ідеї промиттєвий центробертання;визначеннявластивостейлогарифмічних спіралі,наближенерішеннят.зв.зворотноїзадачі надотичні —задачі провизначеннякривої поданійвластивостідотичної (>фактично Декартприблизнопроінтегруваводнелінійнедиференціальнерівняння 1-го порядку). Зрукописів Декарта видно, щовін знавшизновувідкритепізнішеЛ.Ейлером (див.) ставленняміж числами граней, вершин й реберопуклихбагатогранників,основне втеоріїцихфігур.

>Ідеологічнаборотьбанавколофілософії Декарта,до-раюпочаласяще при йогожитті, вФранції йпонині.Представникиреакційного табору чицілкомзасуджуютьнеї,називаючи «>національнимгріхом» (особливокатолич.філософи, напр.,Маритен), чинамагаються навсякіладиїїзіпсувати,(Сартр, Ален йін.),роздуваючиідеалістичнеположеннякартезіанства,висуваючи наперший планметафізику Декарта,затушовуючиматеріалістичну бікнавчання Декарта йспотворюючи його метод, щоруйнувавтеолого-схоластичніхимери.Єдино правильнанаукова характеристикакартезіанства данамарксистсько-ленінськоюнаукою.Передовіфранцузькіфілософи йвчені правильнопідкреслюютьпрогресивнезначенняфізики йфізіології Декарта уформуванні національноїфранцузькоїматеріалістичнітрадиції йвикористовуютьраціоналізм Декарта уборотьбіпротиірраціоналізму,містики ймракобіс.


>Змістлітератури

1. ІсторіяСвітової культури:Навч.посібник /КерівникІ-90 ред. колективуЛ.Т.Левчук. –2-ге вид., перероб. йдоп. –Київ: Ли-бідь, 1999.

2.Лекції ізісторіїсвітової тавітчизняної культури:Навч. вид. / Зазагальн. ред.Яртися А.В.,ШендрикаС.М.,ЧерепановоїС.О. – Львів: світ, 1994.

3.БоканьВолодимир.Культурологія:Навч.посіб. – До.: МАУП, 2000.


Схожі реферати:

Навігація