Реферати українською » Культура и искусство » Структурно-стільовій аналіз Під годину Вивчення літератури модернізму


Реферат Структурно-стільовій аналіз Під годину Вивчення літератури модернізму

Страница 1 из 2 | Следующая страница

План

1.Поняттямодернізму

2.Особливостімодернізму

3. Структурностильовийаналізновели М.Коцюбинського „>Intermezzo”

>Література

>Додаток


1.Поняттямодернізму

>модернізманалізконцепціятенденція

>Модернізм –панівнийнапрям,складний комплекслітературно-мистецькихтенденцій, щовиниклинаприкінці XIX ст. якзапереченняілюзіоністськона-туралістичної практики вхудожнійдійсності, якспростуваннязаангажованостімитця; йпроіснували додругоїполовини XX ст.модернізм якконкретно-історичнеявищесформувався уФранції,спираючись надосвід «>проклятихпоетів» (Ш. Бодлер,Лотреамон, А. Рембо, П. Верлен),невдовзіпоширився віншихєвропейськихлітературах «молодаБельгія», «>МолодийВідень», «молодаПольща»,срібнийвік уРосії тощо),найповнішереалізувався удоробках З.Маларме, Ж.Мореаса, Є. Верхарна, Ч.Свіберна, Про.Вайлда, М.Метерлінка,Р.-М.Рільке, З.Пшибишевського, Р. фонГофмансталя, 3. Блоку, Д.Мережковського, У. Брюсова таін.,схильних довияву «аристократизму духу»,передусімнеоромантиків тасимволістів. Урічищімодернізму XX ст.утверджуваласялірика Л.Стаффа, У. Б.Ейтса, Т. З.Еліота, ПТичини, Ф.Гарсіа Лорки,Б.-І. Антонича таін., проза Дж. Джойса, Ф. Кафки,ДосПассоса,наративніпошуки якіпозначилися натворах Є.Хемінгуея, У. Фолкнера,Г.Гріна. Будучиісторичновизначенимперіодомісторії,модернізмвідрізняється від модерну,співвідносного іздинамічнимпоняттям «>сучасність»,запровадженим умистецтво XVI ст. дляозначенняномінальноїможливості шкірногоісторичного моментупоставатигенетичнимпродовженням «всіхпопередніхсучасностей» (М.Ігнатенко). Уєвропейськомумистецтвознавствіобидвапоняття частовживаються яксиноніми чиповністюзбігаються зазначенням, як увипадкузі стилем улатиноамериканськійлітературі намежіXIX—XX ст. ізпритаманнимїйоновленнямзмістових йформальнихзображально-виражальнихзасобів (>творчість Р.Даріо). Не усідослідникивважаютьпоняттямодернізмуісторичнокоректним. В частности, Д.Кліпінгер,висловлюючихарактерні длязахідноєвропейськихлітературознавців думи,вбачав умодернізміпоєднаннякількохознак:завершенунапередодніДругоїсвітовоївійнитенденцію, щоусталювалапізніромантичні тавікторіанськітечії, «>ідеологічнийзаклик допевноїсукупностіспільнихстилістичних,культурних тафілософських зрозуміти йметодів», систему,протиякоївиступивпостмодернізм —сукупність «>різнихвідтінків» бездомінуванняжодного із них.Модернізмспростовувавформульованісоціальноюкритикоюпозитивістськінастанови,поширювані налітературу,відмежовувався відвимогзадовольнятиутилітарнісуспільніпотреби, котрі Письменствоздавенобслуговувало, бо така практика невідповідала йогосутності,охарактеризованійтезою «>незацікавленогоінтересу» І. Канта іположенням «>мистецтво длямистецтва».Замістьпозаестетичноїлогоцентричноїметодологіїхудожньоїдіяльностівводився принциптворчогоосяяння,інтуїтивізму,втаємничення утрансцендентнусутністьбуття тощо,тобтозапроваджувалисязасадничіположення «>філософії життя» таблизькіїмконцепціїпозитивістськогофройдизму ірасселівськогорозуміннямови як шляху доповного,всеохопногоосягнення структурдовкілля, щовиражалопрагненнямодерністівстворити духовний космос,протиставний хаосу,універсальності.Вищимзнаннямпроголошували недискретну науку, апоезію (>музику),спроможну,зважаючи наїїздатністьодуховнюватидовкілля,проникати внайпотаємніші,недоступнікартезіанствуглибинисвітобудови.Модернізмпозначенийвірою вєдністьдосвіду,прагненнямстворитинадісторичну,універсальну системузначень зависокимиестетичнимикритеріями.

2.Особливостімодернізму

>Представникимодернізму брали подсумніветичнудихотомію «добро — зло», надавалипріоритету символів порівняно ізнаративом,міфу як способуузагальнення духовногодосвіду позаісторичностворенимикультуроюієрархіями,запроваджувалиспробисполучатизнаковісистемирізних мистецтв,виявлялитенденції допоєднаннямиттєвого тавічного.Інерціюнауковогораціоналізму талогікимодернізмнамагавсямодифікувати черезтрансцендентність,заперечуючикласицизм,реалізм,прагнув невдаватися довідкиданнякласики,застосовувавприйомиінтертекстуальності.Термін «>модернізм»досі немає точноговизначення,інколирозглядався надіманентних, апозаестетичнихкатегоріях,зокремапозитивістськоїестетики.Недосконалістьлітературознавчогоапаратузумовлювалапонятійнудифузію,наслідкомякої було б ті, щомодернізмототожнювали ізпевноютечією чипоєднували із декадансом. Умодернізміреалізована тезапопередникамодерністів Ш. Бодлера (>стаття «Художник модерного життя») про потребумитця «бутисучасним»,витлумачена якапріорнийестетичнийкритерій. Сталачинноюнастанова Ф.Ніцше наруйнуваннянепорушноїлогоцентричної «>ієрархіїімен таназв»,запровадженнядіонісійськоїтворчоїстихії напротивагуаполлонійськійстабільності.модернізм,маючиконструктивний характер, будучизорієнтованим наелітарнутворчістьмитця, щорозбудовуєсвійнеповторний світло,рівнозначнийдовколишньому,відрізняється від своговідгалуження — авангардизму, дляякогохарактернідеструктивний пафос,зорієнтованість наегалітарну «>мінус-культуру»,епатаційний пафос,деестетизаціюмистецтва тапозбавлення його між,тобто втрачуіманентногоєства.

>Найближчимиестетичнійконцепціїмодернізмувиявилися засадибароко та романтизму,засвідченівідгалуженнями, щопропонувалиноветлумаченнястильовихтенденцій (неоромантизм,необароко тощо),поширенихпоруч зсимволізмом. Томуповнийрозрив зтрадицієювідсутній,хочаспостерігаласявідмова віддеякихелементівпоетики,зокрема сюжету,композиції, характеру,хронологічноїпобудовитвору,несприйняттясоціологічногоаналізу талогоцентричнихнастанов.Натомість митціактуалізували «>потіксвідомості» (Дж. Джойс, М. Пруст), «>тропізми» (>Наталі Саррот),описречового світузамістьсоціального таісторичногобуття (М.Йогансен, У. Домонтович, А.Роб-Грійє),проникнення замежісновидінь,використанняприйомів монтажу тощо.Деякістильовітенденції,наприкладекспресіонізм,сюрреалізм, моглипоєднуватибазові характеристики ізновими,існувати як урічищімодернізму, то й авангардизму.Модернізмпостаєвідкритоюхудожньоюсистемою йводночасспирається наосьові,доцентровіструктури,відмінний й відпородженого нимпостмодернізму іздомінуваннямризоморфнихстихій йводночасперейнятогокритичнимирефлексіямищодопопередньоїхудожньоїкласичної танекласичноїметафізики.Українськиймодернізмформувався внесприятливихумовах, за якіписьменникипередусім мусілидбати провиживання вситуаціїнеструктурованої національної культури. Томунекоректношукатипрямиханалогійміж ним та «>МолодоюБельгією» чиросійськимсрібнимвіком, котрірозвивалися засприятливих для творчостиобставин, атакожвважатимодернізм «>недокрівним» (М.Неврлий),механічнонакладати наньогоєвропейськийзразок. ТамараГундорова («>ПроЯвлення Слова:Дискурсіяранньогоукраїнськогомодернізму.Постмодернаінтепретація», 1997),переглядаючиспіввідношенняміж каноном та йоговаріантами,дійшлависновку про потребузміниформули «>європейськиймодернізм» на «>європейські модерн», де ужейшлося проінваріант та йогорізновиди, коли «>космополітичні»тенденціїпоєднувалися знаціональними.Спостереженнядослідниціпідтверджуються фактамибагатьохлітератур XX ст. —польської,болгарської,чеської, української тощо, в якірозкритіщоразуіншірізновиди канону.Вонидаютьзмогу адекватносприйняти і Українськийлітературний процес початку XX ст.,переоцінитипобудовані заканонічнимзразком подивися, котріпереглядалаСоломіяПавличко («Дискурсмодернізму вукраїнськійлітературі», 1997).Вонавважалапочатком добимодернізмутворчість «>розстріляноговідродження»,хочацейперіод постав на початку XX ст.,пройшовшичотириетапиеволюції: вушко XX ст.,20-ті,60-ті,80-ті XX ст.Напрям необмежуєтьсялишезахідництвом чифемінізмом,адже йогорозвитокпритаманнийІндії (Р. Тагор) чиЯпонії (І.Такубоку) тощо.Окремістильовітенденції урізниххудожніхвимірахможутьтлумачитись зрізнихпозицій. Так,імпресіонізм уєвропейськомуписьменстві (>мистецтві)сприймають якперехіднийетап відреалізму домодернізму, аукраїнському — якоднезістильовихвідгалуженьмодернізма. Рух українськоїлітератури домодернізма й правамитця надостеменнемистецтво одним зпершихпроголосив М.Вороний: «хочтрошкифілософії, де хочклаптик небаяснів бі, того далекогонедосяжного неба, що відвіків манити нассвоєюнедосяжноюкрасою». Напідставізверненняпоета долітературноїгромадськостіз'явився альманах «>З-надхмар й із долин» (1903),який ставшиспробоюнаближення «доновішихтечій йнапрямів усучаснихлітературахєвропейських». Заналогічноюметою М.Коцюбинський та М.Чернявський бачилианалогічний альманах «З потоку життя» (1905).Модернізм ставшиосновоюлітературної творчостиЛесіУкраїнки, М.Коцюбинського, У. Стефаника, Леся Мартовича, ОльгиКобилянської,представників «>Молодоїмузи» і «>Українськоїхати», йоготрактували як один зможливихшляхів переходуписьменства уновуякість.Особливоактуальним ставши в тієї годинуестетичнийімператив, щовідновлювавзнехтуванийпозитивістами,зокремапізніми народниками,кардіоцентризмукраїнського характеру.Обстоювалося правомитця навищий, «>надземний»ступінькраси, але й непротиставлюваний, напротивагу народникам,критеріюправди, аврівноважений ним. Цеспіввідношеннякраси йправди сталоособливістюукраїнськогомодернізму, навідміну відзахідноєвропейського, вякомусмисловареальністьспіввідносилася не ізабсолютноюістиною таправдивістювисловлень, а із «>інтенціональними актамимовлення» (Дж.Серль).Українськиймодернізмсформувався подвпливомєвропейськихтенденцій, атакожзустрічнихтечій, наперетині «>філософії життя» тасуголосноїїй національної «>філософіїсерця».Сфероюдіяльностіукраїнськогомодернізмувиявилася «>нація як текст» вонтологічній,морально-етичній,філософській таестетичнійплощинах.Поступмодернізму вукраїнськійлітературі бувсприйнятий неоднозначно. На початку XX ст.спалахнуладискусія двохпоколіньписьменників, що малірізніціннісніорієнтації іестетичний тапозаестетичнийпонятійнийапарат. Насторінках газета «>Діло»з'являлисягрубівипади З.Єфремова, І.Нечуя-Левицького таіншихпроти ОльгиКобилянської та М.Яцківа, «Руслана» —проти У. Стефаника, «Заради» —проти «>хатян».Присудицихнародниківздійснені ізпозахудожньоїплатформи,майжепротягомстоліттядомінували вукраїнськійаналітичнійдумці,унеможливлюючиадекватневисвітленнямодернізму зпозиційоб'єктивногоісторизму. І. Франко,якийвіддававперевагуцінностямпозитивізму,визначиввідмінністьміжреалістами тамодерністами: «Колістаріписьменникивиходять відмалюваннязверхнього світуприроди,економічних тагромадськихобставин — й лише припомочі їхнісилкуютьсязробитизрозумілимиданих людей, їхніділа, слова і думи, тоновішійдутьзовсімпротилежноюдорогою: смердоті, таксказати,відразузасідають удушісвоїхгероїв й нею,мовмагічноюлампою,освічують всеокруження».Ранніймодернізмокреслений укларнетизмі П.Тичини, щосприймається яксвоєріднаестетичнаконцепція нелише цогопоета, а іукраїнськогописьменства початку XX ст.Розквітукраїнськогомодернізму припавши напокоління «>розстріляноговідродження»,представникиякогозазналирепресій.Своєріднотлумачилимодернізмпредставники «>Празької школи», Про.Туринський,Б.-І. Антонич таін.Новийрозквітнапрямуреалізований у творчостиНью-Йоркськоїгрупи,почастишістдесятників, особливо утворчихпошукахКиївської школи,дисидентів, апізніше — І.Римарука, У.Герасим'юка, Т. Федюка таін.Проблемимодернізмувисвітлені ваналітичнихпрацях Д.Затонського,ТамариДенисової, М.Ільницького,ТамариГундорової,СоломіїПавличко, Я.Поліщука, Про.Астаф'єва таін. Ж. Ф.Ліотар, Ж.Дерріда, Р. Варт, П. де Ман,ЮліяКрістева таін.розглядаютьмодернізм якнекласичнийнапрям звизначальноюознакоюуніверсальностіметанаративу, щопотребує, на їхньогопогляд,спростуваннянелінійними структурами,хочачималоідей та зрозумітипопередньогонапряму булитрансформованіадаптованіпостмодернізмом,продовжуючиіснуватипоряд з ним.


3.Стуктурностильовийаналіз под годинувивченнялітературимодернізму зановелою М.Коцюбинського «>Intermezzo»

сучаснийпідхід долітератури якмистецтва слова,тобто як доестетичногоявища ,даєможливість под годинуаналізухудожнього текстуйти відестетики іморалі, а чи ненавпаки.Пам’ятаймо, щомодерністисвідомо ставилихудожні (естетичні ) характеристикитворувище, ніжзмістові.

>Аналізуючимодерністськийтвір,слідвідштовхуватись відфілософсько-естетичних засідоктієї чиіншоїлітературноїтечії.Саме тому якщодоречнимзастосуванняструктурно-стильовогоаналізу деодиницеюаналізу будуть такзванністильовідомінантитвору, через котрі якщоздійснюватисьвихід на задану тему,ідею, сюжет,образи,композицію.

Мистецтвопрагнеосягнутиістинубуття,сенсіснування, й, якзавжди,розчарувавшись упопередніхзасобах,шукаєнові. Нацей раз митцівідмовляютьсянаслідуватиоб’єктивнуреальність,об’єктомзображеннястає не світло яктакий, асуб’єктвражень віднього.Миттєвевраженнянабуває вімпресіоністів «>вселенськоїзначущості»,босамепевноїмиті черезсуб'єктивневраженнярозкриваєтьсяглибиннасутністьявищ, промов,предметів йвідбуваєтьсяпізнання світу,осягнення йогоістин.

Однакфіксаціямиттєвихвраженьпритаманнаімпресіонізму вживописі; влітературномуімпресіонізміосновноюкатегорієюєпереживання.Літературнийтвірхарактеризуєтьсяпевноютривалістю вчасі (навідміну відтворуживопису),вінскладається із «>багатьохвражень, щорозгортаютьсяпротягомпевноговідрізку години»,хочаможе бутипройнятийєдиним пафосом,настроєм.

>Переживання, щоскладається з рядувражень таіншиходиниць духовногозмісту,єосновною,багатоплощинною,структуротворчоюкатегорієюімпресіоністичноголітературноготвору.Власне, вон йкачаєзображально-виражальнізасобитвору, йогокомпозицію,особливості сюжету, пейзажу,інтер'єру й т.ін.

М.Коцюбинського «>Intermezzo»маєсповідальний характер,оповідь уньомуведеться відіменіліричного героя.Тобто всезображуванеподаєтьсякрізь призмусприйняття героя, через йоговідчуття,враження.Будь-які такзваніоб'єктивні характеристикивідсутні,натомістьпревалюєсуб'єктивний кутзору.

>Подійний сюжет тутдуже ослаблень.Якщо йогозобразити схематично, тоце якщовиглядати так:від'їзд героя ізміста —перебування вселі,спілкування ізприродою — Поверненняміста, людям.

Однак читачвідчуваєнаявність утворііншого, «>внутрішнього», сюжету, щостосуєтьсяпереживаньліричного героя, сюжету якдушевноїдрами, яквнутрішньогоконфлікту.

>Психічнепереживання героя —внутрішній сюжет —відтворюєтьсямозаїчною,фрагментарноюструктуроюновели.Одинадцять окремихфрагментів,мініатюр-мазківвідбиваютьсприйняттягероєм потокувражень віднавколишньоїдійсності.Водночас смердотіскладаютьпевнуцілісність,передаючипереживаннялюдини вкритичнійситуації.

>Найбільшанапругавнутрішнього сюжетуприпадає напершийепізод-фрагмент.Саме тут ще задопомогою контрасту «я —ти (людина,людство)» показановнутрішнюдуховну кризові героя йрозкритоїї заподій.Усінаступніфрагменти, аж доостаннього,фіксують процес спадунервовогонапруження,поступовевстановленнядушевноїрівноваги.Фінал: герой,сповненийдуховних сил,життєвоїснаги,готовийвиконуватисвоєпризначення.

Таким чином, «>внутрішній» сюжет якщовиглядати так:

1.Переживаннягероємвтоми відміста, від людей,прагненнязвільнитися, набутисамобутності.Стомилося йогосерце, що стало «>сховкомлюдськихстраждань йболів,розбитихнадій йрозпачу,всього страху йбрудулюдськогоіснування».

2.Переживанняневпевненості уможливостізвільнення ззалізних рукміставеликоїтишівдома, щогероєвінавіть «>соромно сталокалатаннявласногосерця».

3.Зновупереживанняперевтоми.Навіть уновійобстановці герояобступаютьлюдськіобличчя йдолі: «>Затулювуха, замкну свою душу й будукричати: тутвхідневільний!»Серцепереповненелюдським горем, воно та понад неможесприймати,перейматися,навітьнездатне адекватнореагувати. Це уже край.Межалюдськихможливостей. «...Я раз читавши, як васповішали,цілихдванадцять... йпозіхнув». Адругий раззвістку про рядбілихмішківзаївстиглоюсливою».

>Символічнепереживаннязвільнення череззмалюваннясцени, девідпущено ізланцюгівбілихвівчарок: «>Тобі волядорожча, ніжзадоволеназлість!»

4.Переживаннянабутогоспокою ісамотності якнайбільшого блага: «...>самотній наземлі, яксонце нанебі, й так Мені добро, що непадеміж намитінькотрогосьтретього...»Спочаткущепевнийострахвтратити благо,навітьякщоцелишетінь відхмарки. Апотімнарештіповнавнутрішнягармонія, «якстародавнійІсав».

5,6, 7, 8-їфрагментифіксуютьпереживанняліричнимгероємпочуттяумиротвореності,внутрішньоїгармонії,набутихвнаслідокспілкування ізприродою, ізсонцем, небом, нивами,птахами.Вінвідчуває собічасткоюприроди, й воннаповнює йогосвоєюмогутньоюенергією.

9. Герой,благословенний «>золотимсонцем йзеленоюземлею»,відчуваєготовність дозустрічі ізлюдиною, ізїї проблемами, горем.

10.Враження відзустрічі ізлюдиною.Вінзновуздатен «>тремтіти»,перейматися чужимибідами,вінможепродовжувати жити.

«Ох,людське горі,ти такиловиш мене? І я - нетікаю!Вженатягайсяослабленіструни, ужечуже горіможеграти ними!»

11.Ліричний геройпереживаєпрощання із нивами,позолоченимисонцем,зозулею, щотежпотроїластруни йогодуші.Вінсповненийенергіїрідноїземлі,жаги до життя,бажанняслужитилюдству: «>Йдупоміж люди. Душа готова,струнитугі,наладжені, вона ужеграє».

>Даліпрацюємо ізголовним чиномновели.Хтовін?Традиційний портрет та характеристикивідсутні, нерозкривається образ й черезвчинки.Відтворюєтьсялишепсихологічний станліричного героя.З'ясуватириси головного персонажадопоможевиокремленняосновноїбінарноїопозиції — глобальногопротиставлення, щолежить восновідрами героя.

«Я —ти»:ліричний герой — людина,людство.Цяопозиціязакладена уже впершомуепізоді.Ліричний геройпрагнесамотності (що заP.M.Рількеє благом),незалежності,спокою: «...>заздрю планет, смердотімають своїорбіти...». А «>ти» «>стаєш Мені надорозі йуважаєш, щомаєш на мене право,тивлазиш усередину мене,тикидаєш умоєсерце, як довласногосховку, своїстраждання й своїболі,розбитінадії й своюрозпач, своюжорстокість йзвірячіінстинкти. Весьжах й весьбруд свогоіснування».

Результат цогопротистояння —втомаліричного героя: «Яутомився... Менівтомили люди... Я живу негаразд, як хочу, а якти Менікажеш».

Однакцепротистоянняє не лишедрамоюліричного героя, а ісенсом його життя (хоч напершийпоглядцезвучить парадоксально).Адже «я - не >можурозминутися ізлюдиною. Неможу бутисамотнім». Отже,ліричний герой —це тієї,хтопереймаєтьсяусімалюдськими проблемами,вміщує усвоємусерцілюдськийбіль,страждання, всюницістьлюдини йїївищість.Недаремно геройпорівнює свою душу ізмузичнимінструментом:найменшеколиванняпримушуєїїзвучати увідповідь. Цеінструмент, що «>озвучує»людськідолі.Тобто маємо митець, співає, письменник.Сенс йогожиття-горіння — услужінні людям. Алівінстомився.Він, якмузичнийінструмент віддовгогослужіння,розладнався й нездатен понадоб'єктивно, адекватнореагувати надовкілля.Йомупотрібне intermezzo, пауза,перепочинок... І таким intermezzoможе бутиспілкування ізприродою (тутКоцюбинськийблизький доєвропейськихмитців початку XXст.,таких, як Стефан Цвейг, Батіг Гамсун таін., котрівважали, що урятуватилюдську душу відруйнівноїсилицивілізаціїможелише Поверненняприроди,спілкування із нею,насиченняїїенергією йгармонійністю).Звичайно ж,це мотивнеоромантичний. Однакспілкування ізприродоюпотрібне героюКоцюбинського не зазаради самогозцілення, а того,щоб,сповнившисьенергієюземлі йсонця,продовжитивиконувати своюмісію.

Таким чином,ідеятвору —переживаннямитцемсвоєїдолі,місії: бутипричетним довсього, щовідбувається всуспільстві, додолі народу ікожноїокремоїлюдини. Цевимагаєтитанічнихдушевних сил, а їхніможедатирідна природа і самота.

>Протезмістновелиможепрочитуватисяще болееузагальнено,універсально. Процесвідчатьіншіобрази,сповнені абстрактного,символічногосмислу: Мояутома,Ниви учервні,Сонце, Трибілівівчарки, Зозуля,Жайворонки,Залізна рука міста,Людське горі. Вже ті, що смердотіпредставлені под заголовком «>Дійові особини»,свідчить проїхнюнеоднозначність.Цікаво, що «я»ліричного героявідсутнєсеред цогопереліку. «Я» неєдійовоюособою, йоговнутрішній світло, душа —цемісце, девідбуваютьсяподії:утома,породженаЛюдським горем,Залізною рукою міста,знімаєтьсяСонцем,Нивами,Зозулею,Жайворонками танаповнюєтьсяновоюснагою.Утома тутможепрочитуватися якнесила далі жити влюдськомусуспільстві йнесила жити поза ним;Залізна рука міста — якцивілізація;Людське горі — якнесправедливевлаштування світу,суспільства;Сонце,ниви, Зозуля,Жайворонки —цегармонійна природа, щоєдиназдатнавідродитилюдину.

>Теперідеятворуможезвучатиглобальніше (>дозволимособіінтерпретувати).Можливо, уновелійдеться нелише про драмумитця, а про драмуіснування у світібудь-якоїлюдини, Якастраждає відусвідомленнядисгармонійностісвітоустрою, але й неможе не дуже доньогопричетною йсиличерпає ізприродирідноїземлі.

>Проведемоспостереження надактуальним хронотопомімпресіоністичноїновели.Нагадаємо, щотеперішнє тут —ценаповненареальністюмить, щомаєнезримісмисловізв'язки ізминулим ймайбутнім.Почнемо зпростору.Зовніхудожнійпростірзмінюється (місто — село — місто). Однакодночасноспостерігаєтьсяєдністьпростору, вякомувідбуваютьсяосновніпсихологічніподії:подолання стоми,внутрішнєвідродження.Цейпростір — душа героя, й вонаєдина. Тут ми йспостерігаємо, як однієюстриженьнанизуютьсярізнічасовізони: минуле,теперішнє ймайбутнєпоєднуються воднесмисловеціле.Будь-якамитьтеперішньогопсихологічного стануліричного герояпородженаминулим йсповненапередбаченняммайбутнього.

>Важливою йцікавою под годинустильовогоаналізу якщо робота ізінтер'єром й пейзажем.Традиційноосновноюфункцієюпозасюжетнихкомпонентівхудожньоготворуєінформаційна. Чивиконуєцюфункціюімпресіоністичний пейзаж таінтер'єр?

>Звернемось дотретього фрагментатексту:«Де-сятьчорнихкімнат,налитихпітьмою по самвінця.Вониоблягають моюкімнату. Язачиняюдвері,начебоюся, щосвітлолампивитече всекрізьшпари...Навкруги анідуші. Тихо і безлюдно, аоднак я щось там чую, позасвоєюстіною.Воно Менізаважає. Коли там?

Я чуютвердість й формузатоплених наднічорноїпітьмимеблів й скрип помосту под їхнівагою. Ну що ж,стійтесобі намісці,спочивайтесобіспокійно. Не хочу про васдумати...»

Навряд читакийінтер'єрдаєякусьінформацію,він носитивраженнєвий,настроєвий характер,оскількипередаєскорішевнутрішній стан,настрій героя, йоговраження віднавколишніхпредметів,спричиненецимнастроєм.

У пейзажахновелиінформаційнафункціятакожвідходить надругий план, авраженнєвість йнастроєвістьвідіграютьголовну роль.Зазвичай, таким пейзажахпереважають незорові, аслухові,нюховівідчуття,з'являєтьсяімпресіоністичнийефектвібрації,миготіння,мерехтіннякольорів,світлотінь, щопередаютьвічний рух уприроді,динаміку.

З четвертого фрагмента:

«Нанебісонце —серед ланів я.Більшенікого.Йду.Гладжу рукоюсоболину шерстьячменів (>дотик),шовкколосистоїхвилі.Вітернабива Менівухашматкамизгуків,покошланим шумом (>звуковівідчуття).Такийвінгарячий,такийнетерплячий, що ажкиплять відньогосрібноволосівівся (>дотик)».

>Або: «>Повнівуха травня того чудового гомону поля, того шелестушовку, тогобезупинного, як текуча вода,пересипання зерна. Іповніочісяйвасонця,бокожнастеблинабере віднього і томувертаєвідбитий від собіблиск.

>Раптом всегасне,вмирає.Здригаюсь. Колитаке?Звідки?Тінь?Невжехтосьтретій? Ні, лишехмарка. Однахвилина темного горя — йвмитьусміхнулось направо,усміхнулось ліворуч — й золоті полі махнулокрилами аж докраївсинього неба...» (>слухові,зоровівідчуття,використанняефектівсвітлотіні,миготіння й т.ін.).

Для стилю М.Коцюбинського характернасемантизаціякольорів.Йдеться проз'ясуваннясмисловогозвучаннякольорів уписьменника (>ще Шарль Бодлер свого годинивідмічав, що усіявища у світівзаємопов'язані іперетікаютьодне водне: звукизабарвлюються,барви звучати й т.ін.).

>Спостереженняпоказують, щонайчастіше вновелізустрічаютьсячорний,зелений,білий,блакитний,золотий,синій,срібнийкольори.Якої семантики смердотінабувають уновелі?

>Найскладніша семантикачорногокольору. Утекстівінмає двапротилежнізначення:чорнийколірміста (>сповнений лиха,біди,несправедливості,бруду,розпачу — «>вікнабудинків —тисячічорнихротів») ічорнийколірземлі (>сповнений «>спокою йнадії» — «Теплодихнула від іменіпухкачорнарілля,повнаспокою йнадії... Ятеж пустивши свою душу подчорний пар»).

якбачимо,чорнийколірмістамаєнегативну семантику,пов'язаний із всімнедобрим. Уприродіцейколір немає негативу —цеколіросновивсього живого.Цікаво, що земля подчорним пором —цетеж intermezzo,перепочинок длянакопичення сил для створення нового врожаю (>паралель до intermezzo, що йогопереживаєліричний герой).

>Чорний —це івселенська пітьма «>невідомого»: зтьми «>невідомогоз'явився я на світло, йпершийвіддих, йперший рух мой — втемрявіматернього лона». Геройрозумієвічну природутьми.По-філософськиусвідомлюєпротистояннясвітла йтьми: «Ідосі тієї морокнаді мноюпанує — усі ночі, половинумого життястоїтьвінміж мною і тобою (>сонцем. — Ю.Г.).Його слуги — хмари, міські,темниці —закривають тобі від мене й усітроє мизнаємо добро, щонеминученастане годину, коли я яксіль уводі,розпущусь внімнавіки...»

>Білий —протилежнийчорному,лиховісному («>Білістінибудинкувертають Меніпритомність»).Білий —чистий,незаплямованийцивілізацією («>білівівчарки» —дітиприроди,припнутілюдиною).

Зелений,блакитний (>синій),золотий —кольори,сповненіспокою,умиротворення,гармонії («...>стулились краямидвіполовини — одна зелена, другаблакитна — і замкнули усобісонце,немовперлину. Я там ходжу йшукаюспокою»).

Однакпрочитанняможе бути ііншим.Твірнеоднозначний, й всі уньомунеоднозначне,символічне. Цесвідчить пропоєднання втворчійманері М.Коцюбинськогорізнихстильовихстихій —імпресіонізму,символізму,неоромантизму.

 >Висновок:Модернізм –сумарнийтермін, щопозначаєсукупністьлітературнихнапрямів ташкіл ХХстоліття,якимпритаманніформотворчість,експериментаторство,тяжіння доумовнихзасобів,антиреалістичнаспрямованість.

>Модерністисвідомороблять своютворчістьанти-демократичною,елітарною.

>Модернізм ставитисобі за мітку бути «мистецтвом длямитців, а чи не для мас людей.

>Модернізмзатверджує приматформи надзмістом.Іноді формамодерністськоготворуєсамодостатнього таабсолютизованою,іноді –підкоренаформікатегоріязмістуєтакожважливою.

>Літературамодернізмуєрішучим протестом йзапереченнямхудожніхпринципівреалізму інатуралізму ізїхнімзверненням дореальноїдійсності,життєподібностю,деміфологізмом,аметафізичністью. Алі у тій годинумодернізм неприймаєромантичноївтечі віддійсності.

Назмінуреалістичній танатуралістичнійоб’єктивності приходитимодерністськахудожнясуб’єктивність.Модерністів нецікавитьпредметний світло –вінзавжди нимидеформується таабсурдизується. Іця «новадійсність»є длямитців-модерністів абсолютнопомольною.

>Популярнимхудожнімприйомоммодернізмує монтаж, щоприйшов улітературу ізкіномистецтва.Вінзаснований напоєднаннірізнорідних тим,фрагментів,образів.

Фантастикатіснопов’язана ізреальністю вмистецтвімодернізму.

>Нерідкомодерністируйнуютьтрадиційніконструктивніелементитвору.Їхнімтворамможебракувати сюжету ікомпозиції,художнього години тапростору,персонажів й дії. На всюхудожню діяльністьмодерністівпоширюється «тотальна»іронія.Згідно ізцим,постійнонатрапляємо напародію таілюзію,оголення прийому таакцентуацію на «>зробленості»твору,елементигри таілюзії творчости.


>Література

1. Вікторів В.В. Культурологія: Підручник / В.В. Вікторів. – 2-ге вид., перераб. ідоп. – М.: Видавництво “Іспит”, 2004.

2. ГончарукТ.В. “>Культурологія:Навчальнийпосібник. – Тернополі:Карт-бланш, 2004;

3. Культурологія.: Навчальний посібник длястуд. вузів. / Під.общ. ред. С.В.Лапиной. – М.:ТетраСистемс, 2003.

4.ПодольськаЄ.А. таін.Культурологія.Навч.посібник. /Є.А.Подольська, В.Д.Лихвар,К.А.Іванова. – До.: Центрнавчальноїлітератури, 2003.

5. Теоретична культурологія. – М.: Академічний проспект; Єкатеринбург: Ділова книга; РВК, 2005. – З. 354;


>Додаток

>INTERMEZZO

(>Скорочено)

>Присвячуюкононівським полях

>Дійові особини:

Мояутома.

>Ниви учервні.

>Сонце.

Трибілихвівчарки.

Зозуля.

>Жайворонки.

>Залізна рука міста.

>Людське горі.

>Лишилось лишещеспакуватись... Се було б одне із тихийнезчисленних ">треба", котрі мене так стомили й перешкоджалиспати.Дарма, чи ті ">треба"мале, чивелике — ваги тімає, щокожен раз воно тавимагаєуваги, що не я ним, а воно та мною вжекерує.Фактично —стаєшневільникомсього багатоголовогозвіра.Хоч одну годинуувільнитись віднього,забути,спочити. Яутомився.

Бо життябезупинно йневблаганно іде на мене, якхвиля до берега. Не лишевласне, а йчуже. Аврешті —хіба мені відомо, декінчаєтьсявласне життя, ачужепочинається? Я чую, якчужеіснування укладатимоє,мовповітрякрізьвікна йдвері, ^як водипритоків урічку. Неможурозминутись ізлюдиною. Неможу бутисамотнім. Зізнаюся

—заздрю планет: смердотімають своїорбіти, йнішо нестаєїм наїхнійдорозі.Тоді як насвоїй яскрізь йзавждистрічаюлюдину.

Так,тистаєш Мені надорозі йвважаєш, щомаєш на мене право. Тіскрізь. Сетиодягла землю вкамінь ізалізо, сети черезвікнабудинків —тисячічорнихротів

—вічнодихаєшсмородом. Тібичуєшсвятутишуземліскреготом фабрик, громомколіс,бруднишповітряпилом тадимом,ревеш відболю, ізрадості,злості. якзвірина.Скрізь ястрічаютвійпогляд;твоїочі,цікаві,жадні,влазять у мене, й самати, втвоїйрозмаїтостікольорів і форм,застрягаєш вмоїйзіниці. Неможурозминутись із тобою я - неможу бутисамотнім. Ті не лишейдешпоручзо мною,тивлазиш усередину в мене. Тікидаєш умоєсерце, як довласногосховку, своїстраждання, своїболі,розбитінадії й своюрозпач.

Від я їхнього ужебачу. ба, ба! як вас багато. Се ві, шо із васвитекла притулок вмаленькудірку відсолдатської кульки, а се ві...сухіпрепарати: вас загортали убілімішки,гойдали намотузках вповітрі, томускладали в злеприкритіями,звідки васвигрібали собаки... Ві дивуйтеся на мене іздокором — й ваша щоправда.Знаєте, я раз читавши, як васповішалицілихдванадцять...Цілихдванадцять йпозіхнув. Адругий раззвістку про рядбілихмішківзаївстиглоюсливою. Так узявши,знаєте, впальцічудовусочисту сливу йпочув уротіприємний,солодкий смак... Вібачите, янавіть нечервонію, особімоєбіле, як й ви,божахвисмоктав із мене всю притулок. Не травня ужекраплігарячоїкрові і дляживихмертвяків,серед які війдете, яккривава мара.Проходьте! Яутомився.

А людийдуть. За однимдругий йтретій, й так безкінця.Вороги і друзі,близькі історонні — й усі кричати умоївуха криком свого життя чисвоєї смерти, й усілишають надушімоїйслідисвоїхпідошов.Затулювуха, замкну свою душу й будукричати: тутвхід невільний!

...>Розплющуюочі йраптомбачу увікнахглибоке небо йвітиберези.Куєзозуля.Б'ємолоточком укришталевий великийдзвін: ку-ку! ку-ку! — йсієтишу по травах...Уявляєтьсяраптомзеленийдвір —він вжепоглинув моюкімнату — язскакую ізліжка йгукаю ввікно дозозулі: ку-ку ку-куДобридень!

О, яквсього багато: неба,сонця,веселоїзелені.Пізно яповертавсядодому.Приходивобвіяний духомполів,свіжий, як дикаквітка. У складкахсвоєїодежіприносив запахполів,мовстарозавітний Кав1.

>Спокійний,самотній,сідавдесь наґанкупорожнього дому ідивився, якбудуваласьніч. як вон ставилалегкіколони,запліталасіткоютіней,зсувала іпідносила вгорунепевні,тремтячістіни, протецезміцнялось йтемніло,склепляла з нихзоряну лазню.

>Тепер яможуспокійноспати,твоїміцністінистанутьміж мною йцілимсвітом. Надобраніч вам.ниви.Йтобі,зозуле. Мені відомі, завтра, ізранішнімсонцем,влетить до мене у хатутвоєжіноче контральто: ку-ку., ку-ку., й зразудасть Менінастрійпривіттвій, моянайближчаприятелько.

>Трепов! Оверко!Пава!Чотирипальці у рот — й дикийстеповий свист.Біжать. яктроєбілихведмедів.Може, смердоті менероздеруть, аможе,приймутьзапросини на полі.Хо-хо! Тієї Оверко неможе без штук.Стрибає,начедурнетеля, йскоса наводитичервоне око.Трепов гордонесе

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація