Реферати українською » Культура и искусство » Світогляд и непротивлення злу насильством


Реферат Світогляд и непротивлення злу насильством

1.Непротивлення злунасильством

>Термін ">гуманізм", ">гуманістичний"виник вепоху Відродження йспочаткуозначав ">людське", ">світське"знання (>studiahитаnа) напротивагуофіційному ">університетському",освяченомуцерквою, "божественному"знанню (>studiadivina). Отже,гуманістами були простопредставникисвітського, нецерковногознання.Проте минулонебагато години, йтермін ">гуманізм"набувзначноширшогозначення, ніж простосвітськезнання. Ос-кільки вцентріувагигуманістів Відродження був людина,причому ">співрівна"Боговілюдина-творець, тотерміном ">гуманізм"почалиназивативчення, вякомуголовнемісцепосідає людина якнайвищацінність,обстоюються правалюдини наземнещастя,вільнийвияв йвсебічнийрозвитокїїрозуму,почуттів,здібностей таздатностей, наповагусвободи йгідності.

Отже,гуманістичний характер культуривизначаєтьсяїїздатністюзабезпечувативсебічнийрозвитокздібностей тасутнісних силлюдини,самореалізацію тасамоутвердженнялюдини якособистості,повнерозкриттяїїможливостей,реалізаціюсвободилюдини у сферіжиттєдіяльності.Звичайноцезалежить нелише від культури яктакої, а і відсамоїлюдини,оскільки смердоті (культура й людина)завждиорганічновзаємопов'язані й жодна безодної.Протепозаяк культурахарактеризуєтьсяісторичністю, то й проявиїїгуманістичностітежзумовлюютьсярівнемісторичногорозвиткулюдськоїдіяльності якосновирозвитку й культури, йлюдини.Водночас на всіхісторичнихетапах свогоіснування — відвиникнення й до відома нашихднів, культураспрямована нарозвиток таудосконаленнялюдини.Більше того,гуманістичний характер культуривиявляється вже у бо поза нею людинавзагалі не могла біснувати як людина. Тому в усіхнастійнішесьогоднівидатнімислителінаголошують на боподальшийрозвитоклюдства й йогоіснуваннязалежать відрозвитку культури,культивуваннялюдяності,любові довсього живого,утвердження у сферіжиттєдіяльностіідеалів йцінностейгуманізму.Інакше неможе бутимови нелише просоціально-культурнийпрогреслюдини йлюдства, а і проїхнєіснуваннявзагалі.

Чи не в XX ст.подальшийпрогреслюдствамайже усімислителіпов'язували ізпрогресом культури таїїгуманістичних засідок —правди, добра,краси,любові.

У XX ст. зародилисясуспільнірухи, в якіборотьба ізсоціальним зломнадихаласьідеаломлюбові йсупротивники нерозглядались як вороги. Тутслідзгадатинасампередборотьбуіндійського народу занаціональне Визволення подкерівництвом Мохандаса КарамчандаГанді таборотьбуамериканськихнегрів загромадянські права подкерівництвомМартіна ЛютераКінга. Уобохвипадкахборотьба велася то вворогах (>відповідно — ванглійськихколонізаторах й вбілихрасистах)віднайтидрузів.Організовуючигромадянськунепокору, М.Гандіпідкреслював, що вон неєвиразомзлостивостіщодо уряду, а М. Л.Кінгнаголошував, щовідчуваючивідразу дорасовоїненависті, усе ж такислідлюбити тихий,хто за неюстоїть.

>Створене М.Гандісоціально-політичне йрелігійно-філософськевченнянезастосування інеприйняттянасильства якзасобуборотьби засправедливість, якзасобупрогресуотрималоназву ">гандизму" інабулозначноговпливу йпоширення у світі. За М.Ганді, сутьсуспільногопрогресу вцілому й культурногопрогресузокремаполягає усвідомому йдобровільномуобмеженніматеріальних потреб, у моральномусамовдосконаленнілюдини.

>Заповідьлюбові доворогів часторозглядаютьлише якмрію.Протеслід матір наувазі, щоякщо миставимо за міткуподолативорожнечуміж людьми йшукаємошляхівперетворенняворогів надрузів, тоіншого шляху,крім шляхулюбові, неіснує.Саме на цьомунаголошували М.Ганді, М. Л.Кінг,Л.М. Толстой. Тісаместверджував, залегендою, йІсус Христос.Самелюбов доворогівпідноситьлюдину,наголошуютьцімислителі. Шляхлюбовінадзвичайноважкий, але йякщо нелюбов, недуховнеєднання, то ненависть танасильство.Насильством можнадосягти багато чого:зруйнуватиміста, держави,цивілізації,підірвати планету, але йлише одного воно та неможездійснити забудь-яких умів —перетворити ворога на друга.

>Ще у ХІХ — на початку XX ст. ЛевМиколайович Толстойпроголошувавлюбовєдинимморальнісним йвищимосновоположним законом життя. Дляморальнісного світу,підкреслював Л.Толстой, законлюбовіє так самеобов'язковим йбезумовним, як для світуприроди законтяжіння. Законлюбові —цевічнийідеал.

>Головну роль на цьому шляху, на думку Л. Толстого,відіграєчетвертазаповідь: "Не лагодь опору злунасильством", щозабороняєнасильство.Гуманістнаголошував, щонасильство неможе бути благом ані за якіобставин,ніколи. Донасильства не можназвертатисянавіть тоді, коли тобіб'ють йзавдаютьтобішкоди. Нема за добро, але в злослідвідповідати добром.

 >Чомусамененасильство,непротивлення злунасильствомєголовноюідеєю,тієювисотою, передякоюстоїть людина набезкінечному шляхїї моральногосходження додосконалості?

>Насильствоєпротилежністюлюбові. Л. Толстой давшипринаймні тривзаємопов'язаніміж собоювизначеннянасильства.По-перше,цеототожненнянасильствазівбивством чизагрозоювбивства.По-друге,насильстворозглядається якзовнішній примуслюдини дочого-небудь.Потреба узовнішньомупримусіз'являється тоді, колиміж людьми немаєвнутрішньоїзлагоди. Ітретє,найважливіше,визначеннянасильстваполягає до того, щочинитинасильство —означаєробити ті, чого нехоче тієї,стосовно когочинятьнасильство. У такомурозуміннінасильствозбігаєтьсязі злом йє прямопротилежнимлюбові.Любити —означаєчинити так, якхочеінший,підпорядковувати своєї воліволііншого.Чинитинасильство —означаєробити так, як хочу я,підпорядковуватичужу волюсвоїй.

>Центральний статусзаповідіненасильства,непротивлення злунасильствомпов'язаний із тім, що вонокреслює між царства зла.Непротивлення —цезначно більше, ніж простовідмова віднасильства.Вономаєтакожпозитивнийморальніснийзміст —визнання життякожноїлюдинисвященним.Непротивлення злунасильством йозначаєнасампередвизначеннябезумовноїсвятостілюдського життя.Життялюдинисвященне —священне нетліннимтілом, абезсмертноюдушею.Непротивлення злунасильством,відмова віднасильства переноситивирішенняконфлікту вглибинулюдськоїдуші.Відмовляючисьчинитиопір злунасильством, людинаспрямовує своюактивність досферивнутрішнього моральногосамовдосконалення,визнає, що вона неможезасуджувати чивиправдовуватиінших.Вонавладналише надсвоєювласноюдушею,втручання ж удушевне життяінших людейзабороняється.

Накультивуваннілюдяності,активізаціїлюдського духу,піднесеннізначенняморальнихцінностей укультурінаголошувавтакожнімецько-французькиймислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965).

>Віншукавтакуелементарну формуморалі, Яка б непіддаваласьвикривленням й якої не можна було б бпорушувати ізчистоюсовістю.Вінзнайшовїї впринципіблагоговіння переджиттям.Тількивизнаннясвятості життя в інших формах йпроявахнадаєморальностілюдськійдіяльності,гарантуєгармонійнийрозвиток культури таузгоджене життя всуспільстві.

>Втілюючисвоєвчення вдійсність, А. Швейцер, що утридцять років вжевизнаним теологом йперспективнимфілософом,органістом йвідомим уЄвропімузикознавцем, напідході до вершинславивирішив усезаразомзмінити:помінятиЄвропу на Африку,професійнупрацю наслужіннястражденним,кар'єрувченого ймузиканта наскромну часткулікаря,яснещасливемайбутнє наневизначенужиттєву перспективу ізнеймовірнимитруднощами танепередбачуваниминебезпеками.

Митакожвважаємо, щохарактерноюособливістюособистості та способу життямає бутиподвижництво,служіння людям, коли людинастаєпоруч із тім,хтопотребуєдопомоги.Аджепрограмапрямої дії,безпосередньогослужіння людяммаєзагальний характер.Усіх людей,незалежно відїхнього стану,етикаблагоговіння переджиттямнацілюєвиявлятизацікавленість людям таїхньоїдолі івіддаватисвоєлюдське тепло тім,хто йогопотребує.

>Запропонованерішення можнасформулювати так:цивілізаціюслідпоставити на службумилосерднійлюбові,пам'ятаючи, щолюбовмаєорганічнийзв'язок з волею до життя.Адже людинавиявляєособливе, дійснолюдське —благоговійне —ставлення до життя. Уусвідомлюючої,мислячоїлюдини воля до життя досягатизлагоди із собою, й такасамоузгодженістьдосягається вдіяльності, щоспрямовуєтьсяблагоговінням переджиттям.Тоді добромє все, щослугуєзбереженню йрозвитку життя, а злом — усє, щонищить життя,руйнує його, шкодітийому.

>Зриваючиквітку, людина творити зло,рятуючипораненутварину — добро. Це так усе просто, такелементарно.Самецюсамоочевидність, щовиявляється укожномуактілюдськоїповедінки, миможемовважативажливимздобутком урозуміннівзаємозв'язку культури,гуманізму йпрогресу.

 

2.Світогляд

 

Часто подсвітоглядомрозуміютьсукупністьпоглядів,уявлень, знань, зрозуміти про світло, уякомуживе людина, а на самулюдину якчастинку цого світу.

При цьомурозрізняютьсвітогляд у широкомурозумінні цого слова й увузькому.Світогляд у широкомурозумінні —сукупність всіхпоглядів на світло:природознавчих,суспільствознавчих,етичних,естетичних,релігійних,міфологічних,філософських таін. Асвітогляд увузькомурозумінні —цевласнефілософськесвітобачення. Однакісторіялюдства на земліпоказує, щосвітогляд у широкомурозумінні —це зовсім непростесукупність всіхпоглядів на світло, а й увузькомурозумінні йогозміст невичерпується самоюфілософією.

>Підсвітоглядомслідрозуміти результат духовногоосягненнялюдиною,людством світу.Об'єктсвітогляду — світло якцілісність. А предметсвітогляду — ставлення "людина — світло".Тобто центромувагисвітоглядує запитання проспіввідношенняактивної,цілеспрямованої,розумноїчастини світу (>людини)зісвітом — якоб'єктивноіснуючоюцілісністю (>протилежністюлюдини).Співвідношення "ми" (люди) й ">він" (світло) можнарозглядати яксутністьсвітогляду.Світогляд усутнісномурозумінні —цесукупністьобразів йуявлень чи система зрозуміти йкатегорій, котрапідпорядкованапроцесовівизначеннямісцялюдини, у світі,їхньогоісторичногопоходження йпризначення.

 Авиходячи ізприродилюдини,світоглядєсистемоюузагальненихпочуттів,інтуїтивнихуявлень йтеоретичнихпоглядів нанавколишній світло й намісцелюдини вньому, на ставленнялюдини до світу, досамої собі й людям.Водночассвітогляд —це системаосновнихжиттєвихнастановлюдини,певноїсоціальноїгрупи йсуспільства.

Отже,наявністьсвітоглядуєвиявомсистемностідуховностілюдини,суспільства йводночаспоказникомзрілості нелишеособистості, а ісоціальних груп, тихий чиіншихполітичних сил.

 >Світогляд —церізнорівневедуховнеутворення, вякомуорганічнопоєднуютьсяжитейськебачення світу,розсуд йпересуди, атакожнаукові,художні іполітичні подивися тощо.Розвитоксвітоглядувідбувається шляхомзміни форм практичногоосвоєннялюдиною світу йїїтеоретичногосамоусвідомлення.

Томусвітогляд —найвища формасамоусвідомленнялюдини,логічновпорядкована системасвітовідчуття,світосприйняття тасвіторозуміння.Основоюцієївпорядкованоїсистемиєпевнийкатегоріальнийапарат йлогічнівибудовидоведень таобґрунтувань,духовно-практичнеосвоєння світу. Усвітогляднійкультурісвітовінаявногобуттяпротиставляється світло мети, світлоідеалів,цілей йсподівань, атакожуявлення,почуття, ідеї,знання,вірування йпереконання,опосередкованідосвідомособистості й котрієосновоюформуванняїїжиттєвоїпозиції.

Образновисловлюючись,світогляд —цецілісна картина світу, вякійголовний сюжет — ставлення "людина — світло", аголовнадійова особа — людина.

як йбудь-якеявище,світоглядмаєпевну структуру.Нагадаємо, що структура —цевнутрішнябудовачого-небудь,спосібзакономірного зв'язкупредметів йявищприроди йсуспільства,мислення йпізнання,сукупністьсуттєвихзв'язківміжокремимичастинамицілого, щозабезпечує йогоєдність.

>Говорячи про структурусвітогляду,потрібнозауважити, що вонадоситьрізноманітна,має багатоаспектів свогоіснування.

В частности,якщорозглядатисвітогляд з точкизорузміни йогозмісту впроцесі практичногоосвоєння світу й йоготеоретичногоусвідомлення, тоосновнимиструктурнимиелементамипостають: подивися,уявлення,знання,оцінка знань,переконання,віра таідеали.

>Дійсно,практичнелюдськесвітотворенняпочинається ізвиборулюдиною свогомісця у світі,орієнтації вньому.Іншими словами,щобпобачити світло увсій йогоцілісності, людинамаєкинутипогляд на тих чиіншіречі,предмети,явища, котріцей світлопредставляють. Тому іслідрозглядати подивися як одну ізнайголовнішихелементарнихскладовихсвітогляду.

Усвітлі Сучасноїсвітоглядної культури подивися —цевибірковевідображеннясвідомістюлюдинидійсності, якувідповідаєпевнимпотребам таінтересам.Такепонятійневизначенняпоглядів багато до чогозобов'язує. В частности,вказується, що подивисябуваютьвипадкові,стихійні —зумовленіперевагоюпідсвідомого вжитті тадіяльностілюдини.Водночас подивисятяжіють допошукузакономірного,свідомовизначеного. При цьомуслідпідкреслити, щонічиїхпоглядів небуває. Томуцілкомреальнимєіснуванняіндивідуальних,особистих,сімейних,колективних,соціально-групових,національних,суспільних таіншихпоглядів.Окрім цого, подивисямаютьсоціальнувизначеність, тому миговоримо прорізноманітністьїхньогоіснування,наприклад,економічні,політичні,правові,релігійні,наукові,філософські подивися тощо.

>Наступнимиз-поміжструктурнихелементівсвітоглядуєуявлення.

>Уявлення —цезбережений йвідтворюваний усвідомостілюдини образранішесприйнятого у світі, атакожтвореннябажаного іочікуваного результату. якструктурнийелементсвітоглядууявлення,вибранепоглядамилюдини,намагаютьсявдосконалити,наблизити вкінцевомупідсумку до мети.Основоюуявленьєактуалізаціяминулогодосвіду,попередніхсприймань йвідчуттів.

Алінайпотужнішою йнайважливішоюскладовоюуявленняє ті, уньомурозрізняєтьсяпам'ять йфантазія. Цеозначає, щосаме черезуявлення людинаотримуєздатністьпобачитинайвищуцінністьминулого вжиттілюдини йлюдства — ті, що було б нимивтрачене; ті, що невдалосяреалізувати нагілціпрогресивногорозвитку. Томууявлення —цесвоєріднеконструюваннясвітогляднихорієнтирів,пов'язане ізминулою,теперішньою ймайбутньоюдіяльністюлюдини.

>Певнаміраневизначеностіуявленнястосовно конкретногонапрямудіяльностілюдининадає цьомутерміновіще ізначеннянеповного,приблизного,попередньогознання. Томуцілкомлогічнимє ті, щонаступнимструктурнимелементомсвітоглядупостаютьзнання таоцінка знань.

>Дійсно,всякепізнання, йогорізноманітнітипи йвиди,творятьзнання,формуючисвітоглядний каркас. Отже, основасвітогляду, один з йогозасадничихструктурнихелементів —знання, босаме смердотіє йогоінформаційнимпідґрунтям.Саме в цьомурозуміннізнаннявисвічується якстворенийлюдиною,системно-узагальнений образдійсності.

Однакзнання далеко ще невичерпуютьзмістусвітогляду. Ащобзнаннянабулисвітоглядногозмісту, смердотімають бутипіддані нашійоцінці,освітлені нашим перед тимставленням.Людина всеоцінює із точкизорусвоїхвласнихінтересів,інтересівпевнихсоціальних груп,суспільства вцілому. Ацеозначає, що доструктурисвітоглядувходять нелишезнання, а йїхняоцінка.Тобтосвітоглядупритаманна нелишеінформаційна, а іціннісна (>аксіологічна)насиченість.

>Оцінка знаньвиводитьсвітогляд наякісноновийрівень.Світогляд черезоцінку знаньпочинаєвиявлятизначущість тихий чиіншихявищстосовноминулого,теперішнього ймайбутнього вжиттілюдини.

>Протезнаннянабуваютьздатностівисокогорівнязначущостінасамперед тоді, колипочинаютьпрацювати, ацевідбувається упроцесіперетворення їхнього напереконання.Переконання —це постійна компонентсвітогляду, призма, через якої впевномуракурсіпроглядаєтьсядійсність.Переконання — нелишеінтелектуальнапозиція, а іемоційний стан,стихійнапсихологічнанастанова. Отже, унайбільшзагальномупланіпереконання —ценезворушнавпевненість управильностіідеалів,принципів,ідей,поглядів, котрі,немовбиоволодівшилюдиною,підпорядковуютьсобіїїпочуття,розум, волю,совість йвчинки.Переконанняпередбачають нелишерозуміння, а ібеззаперечнеприйняттяпевноїреальності,поглядів таідей, котрізаволоділидумкою тапочуттямилюдини й до якіприкута всяїїувага.

Томупереконанняорганічнопов'язані із такимструктурнимелементомсвітогляду, яквіра,вірування.Віра —цеставленнялюдини допевногознання,суджень,уявлень,ідей як дотакої істини,якій непотрібнаперевіркапізнавальноюдіяльністю. Утретьомурозділі,розглядаючивіру як один зпроявівдуховності, мипідкреслювали, щоцевнутрішньопритаманнийлюдині потяг допевногоідеалу. Тут минасампередпідкреслюємо, щовірадаєлюдинівпевненість унеобхідностісаме цого, а чи неіншогосвітоглядноговибору.Вірадаєлюдинінаснагущодоперетворенняпереконань наідеали. Томувіра, уякій біформі вон невиступала (>віра в Бога,віра усвітлемайбутнє,віра в батька,матір,віра в самого собі, у своївласнісили тощо),завждипоказує, щопереконання —це ідеї,втілені вдію, йводночасдія,освітленаідеєю.Саме томупереконанняпотрібнорозглядатипоряд звірою,боцей союзнайбільшяскраводемонструє так потрібенсьогоднісвітоглядсильної,соціальноактивноїособистості.

>Порядзізнаннями,цінніснимиорієнтаціями,вірою йпереконаннямиважливимструктурнимелементомсвітоглядуєідеали.Вонинагадують собоювогники, котріпостійнопритягуютьлюдину до собі,зігріваючиїї тепломвіри,любові,надії,заполоняючиїїсерцеодвічноюмрією прощастя.Ідеали —це ті, до чогопрямуютьусі думи,почуття йдіяннялюдини.

Томусвітогляд, доструктуриякоговходятьідеали,неможливовизначити якпростевідображеннядійсності.Наявність усвітоглядіідеалівхарактеризує його яквипереджувальневідображення, як силу, що не лишевідображаєдійсність, а іорієнтуєлюдину назмінуцієїдійсності. Отже, сам пособіідеалище неформуютьцілісного йдійовогосвітогляду,якщо смердоті непов'язані ізпроцесомсоціальнихвідносин.Світоглядформується подвпливомсоціальних умів,виховання таосвіти.Протягомусьогопроцесуформуваннясвітоглядувін нелишаєтьсябезвідносним доідеалів.

 Структурасвітогляду ізнеобхідністювисвічуєтакожмірунаближеннялюдини до світу притворенніосновнихрівнів йогосистемно-узагальненого образу. У цьомурозумінні, як правило,виділяютьтакіструктурніелементисвітогляду, якбуденний (чи йогощеназиваютьзвичайним) йтеоретичнийсвітогляд. Убуденномусвітогляді,який, посуті,єстихійносистематизованимзнанням продійсність, немає,стрункої,чітковивершеної,логічновибудованої думи. як правило,цебаченнялюдиною світу — позамежеюнаукових правил, норм йпринципів.Буденнийсвітогляд понадспирається начуттєве, ніж нараціональне вдіяльностілюдини. Убуденномусвітоглядіпоясненнябліде, аконстатація фактуяскрава й зримодемонстративна.Він понадвказуєлюдині тих, щоє, йнайменше тих,чому щосьє.Буденнийсвітогляд —цебезаналізнебаченнядійсності, йогоузагальненнямаютьмеркантильний характер.Саме нарівні будьонногосвітоглядудійсністьоцінюється як активнодіючащодолюдини, а людина при цьомусвітоглядіпостає якпасивнодіючийсуб'єкт. Томубуденнийсвітоглядніколи не Веде до ідеїнеобхідностіперетворення світу.Він понадтяжіє допасивного характерувідображення світу.Цейсвітогляд неорієнтуєлюдину з перспективи,бо вньому немаєїїбачення.

>Проте позабуденнимсвітоглядомосягненнялюдиноюдійсності немає.Світобаченнялюдинипочинаєтьсясаме із будьонногосвітогляду.Він —підвалина, основацілісноїкартини світу,бовитоками йогоєпередусімчуттєвість.Саме наньомувиростає болеевисокийрівеньсистематизації таузагальненнязнання продійсність,якийотримуєназвутеоретичногосвітогляду.

Дотеоретичногорівнясвітобачення людинапочинаєпідноситися тоді, коли унеївиникаєорганічна потребапоясненняминулого йсьогодення, атакожпрогнозування свогомайбутнього.Теоретичнийсвітоглядупершеоформлюється врелігійнихвченнях.Аджеосновною йогорисою, навідміну від будьонногосвітогляду,є ті, щовінбере у собісміливістьвчити. Ацясміливість — результат того, щовитокамитеоретичногосвітоглядуєокреслення предметаосягнення тасистематизаціязнання провибраний предмет.Теоретичнийсвітогляднамагаєтьсячіткоокреслитивзаємозв'язокможливого йдійсного череззнання.Знати на цьомурівніозначає матірзавершену системусвітобачення.Найбільшвиразнотеоретичнийсвітоглядвиявляє собі унауці йфілософії. Процейтиметьсянижче.

>Щодоструктурисвітоглядуслідпідкреслититаке.Теоретичнийсвітогляд —цевідображеннялюдиною ставлення "людина — світло" нарівнізнання, якує порівнянозавершеноюсистемоюбаченняпевноїпредметноїсферидійсності,оскількиця системаєвзаємозв'язкомтверджень,доведень,пояснень йпередбачень таметодівїхньоїреалізації.

>Теоретичнийсвітогляд —цесистемнебаченнялюдиною своговзаємовідношеннязісвітом наосновізнання,пояснення,передбачення.

>Аналізструктурисвітогляду якщонеповним,якщо ненаголосити:основнимсуб'єктом,носіємсвітоглядує людина. Тому показструктурисвітогляду із точкизорувизначеннясуб'єктасвітоглядногопроцесує особливоактуальним.

 >Виходячи ізбагатовимірності феноменалюдини, можна йпотрібно говорити прорізноманітні проявиіснуваннясвітогляду. При цьомузауважимо, що людина яксуб'єктсвітоглядногопроцесувиявляє собіпередусім черезсуспільний йдіяльнісний характер свогоіснування. Уційплощині структурасвітоглядупостає як процесреалізаціїіндивідуального,особистого,колективного,сімейного,соціально-групового,національного, народного тапевного типусуспільствасвітогляднихпроявів. А із точкизору характеру йспособівсоціальноїдіяльностілюдини, як показано впопередніхрозділахпідручника, можнавиділититакіструктурніелементисвітогляду, якприродознавчий,релігійний,правовий, політичний,моральний,естетичний,філософський таін.

>Такийпідхід доструктурисвітоглядудаєпідставище разпідкреслити, щонічийногосвітогляду немає.Кожнийсвітоглядмає свого конкретноготворця, йкожентворецьперебуває всуттєвійзалежності від своготворіння.

 Частка того чиіншогосвітогляду багато вчомузалежить відпринципів, наоснові яківінформується йрозвивається.Безсумнівно, щобагатство ставлення "людина — світло"породжуєдоситьшироке колопринципів, згідно ізякими іформуєтьсясвітогляд.З-поміж них — догматизм й скептицизм,монізм йплюралізм,досвід ймудрість таін.

>Догматизм —спосібосягнення світу, типмислення, свої чиіншевчення чиположеннясприймається якостаточна,вічнаістина, догма йзастосовується безурахуванняконкретнихзмін урозвитку тихий чиіншихявищ.

>Протилежним догматизмує скептицизм.

Скептицизм —цесвітогляднаконцепція, щопіддаєсумнівуможливістьтворення адекватного образуоб'єктивноіснуючого світу.

>Визначеніпринципи якструктурніелементисвітоглядуможутьвідігравати якпрогресивну, то йгальмівну роль уформуванні ірозвиткусвітогляду.

>Дійсно,догматичнийпідхід усвітоглядномуосвоєннідійсностізумовлюєжорстко,принципово йвиваженовизначатиявища усвітовому порядку,творитизакони,відкриваючиоб'єктивну природуїхньогоіснування,бачитизначущістьаксіом йнеобхідністьтеоретичногорозкриттязмісту тихий чиіншихзмін у світі.Водночас,окрімназванихпозитивнихсторін догматизму, мибачимо й йогогальмівну роль.Створена догматизмомвизначеність окремихявищ переноситися набачення світу вцілому.Догматизм небачитьсвітовихявищ якпроцесу.Особливошкідливий догматизм уполітиці, коли тих чиіншітеоретичніположеннязастосовуються безурахуваннязмінсоціальнихреалій, котрісуттєвовпливають навладні ставлення уполітичнійсистемізокрема йсуспільній уцілому.Найперша догма,якоюпочалакористуватися людина впроцесі свогосвітоглядногостановлення, —цесприйняттяположення про своюунікальність йнеповторність якаксіоми, яквічної істини. Однак ми, люди й неможемостверджувати, щоподібних нам, у світі немає. Неможемохоча б боповністю, "докінця" ми незнаємо собі.Найбільша загадка длялюдини — вона сама.Догматизмнасильницькипримушуєвірити, невраховуючи, щовіра —цевнутрішньопритаманнийлюдині потяг довибраного неюідеалу, потяг,якийзавжди бувсупротивникомпримусу.

>Щодо скептицизмупотрібнопідкреслити, щодомінуючий уньомусумнівдаєзмогулюдині вестинапруженийпошукрізноманітнихпідходів упоясненні того чиіншогоявища. Скептицизмпідводитьлюдину добаченнясвітовихявищ якпроцесу. Скептицизмзаперечує ">сліпу"віру, говорити пронеобхідність йбезперервністьпошуку істини.

>Проте скептицизм украйньомусвоємупроявіможевідбутись, й частоцеробить, якзасібневпевненості,песимізму йзневіри.Вінвитісняєоптимістичнінастрої,розвиває улюдинивразливість йхворобливістьвідчуття.

>Говорячи промонізм як один зпринципівформування йрозвиткусвітогляду,потрібнопідкреслити, щомонізм —це принцип,виходячи ізякого світлопояснюється якпроявєдиного початку.Самезавдякимоністичномупідходу допояснення ставлення "людина — світло" людинапочинаєбачитидійсність якціліснеявище, якорганізований процес, уякому зсуворовизначеноюпослідовністювідбуваютьсязакономірнізміни.Самемонізмдаєзмогувіднайти, із одного боці,взаємозалежністьявищ, а ізіншого —чітковизначенувідмінністьміжцимиявищами.

Однакмонізм незалишаємісцяальтернативнійдумці й діїщодопевнихявищ.Монізм часто "руйнувати"творчість,абсолютизує ">запрограмованість"людини.Монізмє абсолютнонезаперечним, однобоким йкатегоричним.

>Протилежністюмонізмові у сферіформування йрозвиткусвітоглядуєплюралізм.Плюралізм —цесвітогляднаконцепція, наіснуюческладається ізкількох чибагатьох,насампереддуховних,сутностей, котрі незводяться на початок.Справляючисуттєвийвплив насвітогляднеосвоєннядійсності,плюралізмдаєзмогулюдинітворитибагатоплановеставлення до світу.Низкаальтернативних думокщодо того чиіншогоявищадаєзмогубачитибагатоманітність йрізнобічністьіснування світу.Плюралізм — основасуверенності інезалежності думи;віннамагаєтьсяутвердитирівноправність йтолерантність воцінцірізноманітнихпроявівсвітового порядку.Плюралізмрозкріпачує духовний характерсвітогляду,вінутверджує декларація провибірнайдієвішогосвітоглядногоорієнтира вбагатоманітномувідношенні "людина — світло".

>Водночасплюралізмєсвоєріднимрозпорошенням думи.Він частозаважаєзнайтиосновне,головне усвітогляднійорієнтаціїлюдини йсуспільства.Плюралізмможенавітьвідвести далеко від істини, а чи ненаблизитилюдину донеї.

>Говорячи проплюралізм ймонізм,слідпам'ятати, щоціпринципи усвітоглядномуаспектівзаємопроникають,взаємодоповнюють один одного. Аце Веде доти, щомножинністьплюралізмуможепороджуватиоригінальну,цікаву,найбільшоптимальнумоністичнудію.Можевідбутися ізворотний процес. В частности,моністичнаціліснаокресленістьпороджуєальтернативність думи,світогляднурозмаїтість уплюралістичномувимірі.

>З-поміжосновнихпринципівформування йрозвиткусвітоглядучільнемісцепосідаютьдосвід ймудрість.

>Самезавдякиїм людинавиходить назавершальніетапи усвоїйдіяльності.

>Досвід —цесукупність знань йнавичокїхньогонабуття, щовиникає наоснові і упроцесібезпосередньоїпрактичноївзаємодії людей ззовнішнімсвітом. Ценакопичення знань йнавичок, котріможуть бутивикористані іреалізуються впроцесіпізнання таперетворення світу. Цетакож формачуттєво-раціональногозасвоєннялюдиноюздобутківпопередньоїдіяльності якїїсамої, то йлюдства вцілому.

 Отже,бачимо, щодосвідєсвоєрідним результатоморганічноїєдностілюдини й світу. З одного боці,цесуб'єктивнеявище, стансвідомості, ізіншого —цезбагаченадіяльністюоб'єктивна природасуспільного життя.

 >Залежно від того,хтоє йогосуб'єктом,говорять проіндивідуальний,особистий,колективний,сімейний,національний,суспільнийдосвід тощо.Звичайно,цейподілмаєабстрактний характер.Конкретно-історичнодосвідреалізуєтьсявідповідно доспецифічнихвидівдіяльностілюдини,породжуючи,відповідно,економічний, політичний,моральний,естетичний,природничо-пізнавальний,мистецький,релігійний,філософськийдосвід тощо.

 >Усецепоказує, що відзасвоєння йнакопиченняздобутків багато вчомузалежить життякожноїлюдинизокрема йсуспільства вцілому,бодосвід знеобхідністю приводити доти чиіншогосвітогляду,якийєосновоюперетворюючоїжиттєдіяльності людей.

 >Органічнимпоєднаннямдосвіду,мислення йпрактично-духовноїдіяльностіємудрість.Мудрість —цетаке ставленнялюдини (чиіншогосуб'єкта) додійсності, коли вонавмієдатинайбільш,досконалуоцінку самому світу йзнайтиоптимальнийваріант йогоперетворення згідно ізїїпотребами іінтересами.

>Попереднійрозгляддосвіду, атакожрозуміннямислення якорганічноїєдностіінтелекту йволідаєпідстави говорити про ті, щомудрими ненароджуються, нимистають,набуваючидосвіду,зрілогобаченнядійсності та йоговмілоговикористання.

>Мудроювважаютьлюдину, котрамайже неприпускаєтьсяпомилок.Вона небереться засправу, неорганізувавшисвоєїдіяльності:спочаткусумнівається в очевидному,обирає мітку,цілі,продумуєймовірнінаслідкисвоїхмайбутніхвчинків,переглядаєможливіваріанти дії йлише после цого лагодити. У такомуразі маємомудрець — людина, Яказнайшлаєдиноправильний (на даний момент) шлях до мети. Отже,мудрість —виробленарокамиздатністьлюдинибачити правду, Яка максимальноблизька до істини.Мудрість —цевмінняслужитиційправді йдіятивідповідно донеї.Мудрість, таким чином,є одним зголовнихпринципівформуваннясвітогляду.Адже черезмудрість людинаусвідомлює світло увсій йогоцілісності,бачить уньому нелише йогоглибинність, а імежісвоїхможливостей ймірувласноїзначущості. Умудрості людинаусвідомлює собі й світло як проблему, ставитирадикальні запитання,шукаєрозуміння йспасіння,вказує йобираєнайбільшоптимальний шляхсвоєїдіяльності. Черезмудрість йлюбов донеї людина творити свою свободу.

>світоглядгуманізмнепротивленнянасильство


Схожі реферати:

Навігація