Реферати українською » Культура и искусство » Росія і Україна: проблеми культурної взаємодії


Реферат Росія і Україна: проблеми культурної взаємодії

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Зміст

 

Запровадження

1. Єдине культурно-історичне та інформаційний простір

2. Роль російської в Україні

Укладання

Список використаної літератури


Запровадження

Актуальність досліджуваної проблеми культурного взаємодії Росії й України обумовлена збереженням єдиного культурного та історичного простору цих країн (попри розпад СРСР), багато в чому пояснюється історичної близькістю двох слов'янських народів. Підтримка цього простору й недопущення його руйнації є життєво важливими інтересами як Росії, і України. Ця проблема обговорюється засобами масової інформації та провідними політиками же Росії таУкраини.[1]

2002 рік було оголошено Роком України у Росії, 2003 рік було роком Росії України, підписано і ратифіковано Угоду формування Єдиного економічного простору. Усе це додало ще більшу актуальність російсько-українським взаємовідносинам, сприяло розширенню двосторонніх зв'язків економіки, науці, освіті та культурі. 

Діяльність розглядалися теоретичні аспекти наступних авторів: ЯковенкоИ.[2], ЗемлянськогоС.[3],СоловьваК.[4],МельковаА.[5].

Об'єкт дослідження: російсько-українські відносини у наш час.

Предмет дослідження: особливості взаємодії Росії й України в соціально-культурної сфері.

Мета моєї – вивчення двосторонніх зв'язків Росії й України у сфері культури на етапі, їх механізму, і шляхів реалізації.

Досягнення поставленої мети було визначено такі:

1. проаналізувати культурне і історичне простір Росії й України;

2. визначити роль російської мови як чинника культурного взаємодії Росії й України;

3. виявити проблеми і перспективи культурного взаємодії Росії й України.


1. Єдине культурно-історичне та інформаційний простір

Російська і Україна, які становлять протягом кількох сторіч єдина держава, об'єктивно мають загальну культурне середовище, а за наявності сучасних технологій масових комунікацій перебувають у єдиному інформаційний простір. Спільність відчуття історії і культури наших держав не лише найважливішим історичним надбанням Росії й України, а й слугує запорукою добросусідських відносин з-поміж них.

Підтримка розвитку російської культури в Україні мусить бути невід'ємною частиною державної політики Російської Федерації і відбитися у федеральних програмах. Державна Дума разом із Урядом Російської Федерації, уповноваженими федеральними відомствами можуть і мають запропонувати план дій у цій сфері. У цьому зазначені заходи тільки виключають, але припускають налагодження російсько-українського культурного обміну, діалогу творчої інтелігенції, реалізацію спільних культурних та інформаційних проектів.

Комплекс завдань, завдань, які Росією сфері збереження єдиного культурно-історичного і інформаційного простору з Україною, може бути вирішене виключно зусиллями органів структурі державної влади Російської Федерації. У реалізації державної політики цьому напрямі необхідно справжнєгосударственно-частное партнерство, у якому владу у особі Державної Думи, Міністерством закордонних справ, Міністерство культури й масові комунікацій, федеральних служб і агентств виступає як організатор і координатора відповідних програм, а значну частину роботи виконують державні та приватні компанії - суб'єкти торгово-економічного співробітництва між Російською Федерацією та Україною.

>Задачам збереження історичної спадщини наших народів має відповідати комплексна програма «Київська Русь», передбачає охорону пам'ятників історії держави та архітектури, фінансування музеїв. Допомога у розвитку російської культури може бути у межах «Гоголівській програми», яка передбачає підтримку російських культурні центри і театрів України. Одночасно слід сприяти проведенню форумів та її реалізації спільних проектів із діячів російської й української культури.

У розвитку культурної співпраці України та значної ролі має відігравати сприяння збереженню загального культурно-історичного спадщини, випливає зі періоду Київської Русі до відокремлення російського й українського народів, і навіть періоду загальної державності. Особливого значення має питання духовних зв'язках двох народів.

Як приклад згадаємо архітектурні пам'ятники Ростова Великого (Ярославська обл.), пов'язані з життям св. Дмитра Ростовського – однієї з видатних діячів православній церкві, який отримав духовна освіта у Києві і що зіграло важливу роль поширенні європейської освіченості та формування сучасної структури православ'я. Нині більшість пам'яток міста перебуває у критичний фінансовий стан. У ситуації доцільним є залучення до реставрації пам'яток як російську, і українську боку шляхом формування опікунської ради, контролюючого хід розробки Комплексної програми розвитку культурної революції й туристичної інфраструктури міста Київ і проведення відновлювальних робіт.

Ще одна приклад можливих спільних російсько-українських культурних проектів – відновленнямузея-театра А.П.Чехова у Ялті, будинок якого побудовано у 1898 р. У результаті переговорів групи інвесторів із тодішнім керівництвом Автономної Республіки Крим запропонували реалізувати великий проект, у якого всередині театру має бути створена три театральні майданчики, проведено реконструкцію концертного залу «Ювілейний» і забудова ділянки 0,75 га, де мусить бути зведено готель для театральних колективів. Проект повністю схвалений владою Криму. Загальна вартість відновлювальних робіт у ній - 10-12 млн. дол. Інвестором у проекті виступає Національний банк через створене їм, містом Ялта і Спілкою Театральних Діячів Російської Федерації ТОВ «Ялтинський Театр ім. О.П. Чехова». Проте, реалізацію пілотного проекту стикається з численними проблемами.

Російський бізнес сьогодні активно здійснює меценатську діяльність Україні, сприяє збереженню загального культурного простору. Наприклад, коштом російського бізнесу будується православний храм на селі Малореченське під Алуштою – перша нова церква, вибудувана у Криму останнім часом.

Важливу роль діалозі між нашими народами грають засоби інформації. Тож повинна підтримувати відповідні завданням зміцнення дружніх стосунків російськімедиа-проекти, зорієнтовані аудиторію України (зокрема у мережі Інтернет), і навіть сприяти спільним російсько-українським підприємствам у сфері засобів.

Нарешті, доцільним є здійснення підтримки функціонуючих в Україні організацій співвітчизників, їх культурних і просвітницьких програм. Відразу ж треба обмовитися, що така підтримка має приймати форми, які викликають занепокоєння офіційної влади України (зокрема, носити характер агресивних нападок на культуру та соціальну політику) і національних меншин, жителів Україні. Останнє, зокрема, належить до Криму, з дуже гостро йдеться про взаємодії трьох типів культур: української, російській та кримсько-татарської. Попри те що що російське населення становить понад половину населення Криму, була обрано національна політика, спрямовану підтримку розмаїття культур. Проте, у Криму є чимало закутків, пов'язаних й не так із гармонійними стосунками православних російській та українській культур, як із стосунками між православ'ям і ісламом, тобто між російськими та українцями, з одного боку, і кримськими татарами, з іншого. Проте, як відзначає багато хто фахівці, тут не першому плані виступають не міжконфесійні, а політичні запитання. Зокрема, йдеться про наполегливих спробах кримськотатарського народу створити у Кримутерриториально-национальную автономію (1991 р. була прийнято Декларацію про суверенітет кримськотатарського народу). Наразі ці спроби, як утім і старання офіційного Києва з нейтралізації цієї проблеми, успіху мають (населення України негативно належить до цієї ідеї, а близько 50 тис. жителів Криму навіть склали послання В.Ющенка про неприпустимість створення півострові національної держави).

По вищевикладеним причин необхідно, як було зазначено, обирати неагресивні методи підтримки російської культури і мови – через державні та неурядові програми розвитку й різні організації.

Сьогодні в Україні зареєстровано 35 російських організацій, у тому числі такі мають всеукраїнський статус: Українське товариство російської культури «Русь», Російський рада України, Російське поступ України, Конгрес російських громад України, Російська громада України, «Російське зібрання». Поза організаційних рамок російських культосвітніх об'єднань здійснює своєї діяльності Фонд підтримки російської культури, створений 1997 р. В лютому 2004 р. створено постійне нараду організацій російських співвітчизників в Україні, у чиє завдання входить координація та обміну інформацією. Вказаними організаціями реалізується низку культурних ініціатив, зокрема: друковані і інтернет-видання, випуск наукової та популярної літератури, проведення конференцій та інших. Наприклад, Російський рада та представництвоРосзарубежцентра за підтримки посольства Росії розпочали реалізацію спільного видавничого проекту «Історія України у історичних дослідженнях, документах і спогадах сучасників», у якого вже видана монографія Н.І. Костомарова «Богдана Хмельницького». У той самий час нині вплив більшості цих організацій обмежена.

Світовий досвід (наприклад, діяльності Інституту їм. Гете, Американського ради, Британської ради, Інституту Сервантеса та інших.) показує, що державна підтримка мови та культури може реалізовуватися через спеціальні просвітницькі, культурні і освітні проекти, ініційовані за підтримки державних органів. У Росії її цю роль може грати «Росзарубіжцентр». Базовим установою до роботи зі співвітчизниками має стати Російський центр науку й культури у Києві, з якого передбачається координація всіх російських програм гуманітарної допомоги культурно-освітньої спрямованості.

У завдання Державної Думи РФ належить формування необхідної правова база для функціонування аналогічних програм, і навіть контролю над фінансуванням програм для формування державного бюджету та взагалі розробка правових механізмів стимулювання інвестицій приватного бізнесу у розвиток загального культурного простору. Найважливішим елементом культури є мову. Питання державну мову України це політична проблема, а й проблему розвитку.

2. Роль російської в Україні

росія україна культурний

Широке поширення російської серед українців (за наявності значної за чисельністю – близько 17 % - частки російського населення) є важливий чинник у процесі незалежної держави. Причому у ряді регіонів України російську мову як повсякденного спілкування громадян домінує. З іншого боку, російську мову відіграє у поєднанні двох наших народів, сприяє неминучих інтеграційних процесів.

Нині роль російської мови як мови спілкування, і освіти в Україні залишається значної. Російську мову вважає рідним майже 30% населення республіки; знання російської мови (принаймні, лише на рівні повсякденною лексики) є практично загальним. Половина населення використовує російський як переважний мови спілкування в повсякденного життя.   

Однак у останні роки проявилися деякі тенденції вагітною російськомовного населення, які можуть тривожити Державну Думу Російської Федерації. До них належать:

         1) Зменшення масштабів викладання російською: за даними Державного комітету статистики України, в 1998/99 року частка шкіл з російською мовою навчання становила 22,4%, а 2002/03 рр. - 8,2%. У Києві у 2001 р. налічувалося 18 російських шкіл, на сьогодні функціонують лише 6. У Київській, Вінницької, Івано-Франківської, Рівненській, Тернопільській областях школи з російською мовою навчання відсутні. Частка дітей, учнів російською, знизилася за 13 років незалежності з 54% до 24%, зокрема менш 3% - у центрі й ніяких звань країни.

У жодному українському вузі російську є офіційною мовою навчання. за рахунок наявності у республіці філій російських вузів 16% студентів ВНЗ I-II рівня акредитації та19% студентів вузів III-IV рівнів акредитації одержує економічну освіту російською. У Харківській, Одеської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізькій і Херсонської областях відсоток російськомовних студентів нижче, ніж частка російськомовних громадян або навіть етнічних російських.

У цьому значної частини (до 1/3) російськомовних шкіл у реальності є змішані школи (школи з російськими класами), у яких роль російської є меншою.

В Україні зареєстровано 13 філій російських вузів, із яких лише 3 (Чорноморський філія МДУ Севастополем, Українсько-російський інститут Московського державного відкритого університету у Чернігові і Кримський філія Новоросійської державної морської академії - у Севастополі) реально здійснюють освітній процес.

Діяльність російських інститутів навіть у Криму пов'язані з численними організаційні проблеми. Зокрема, є великі проблеми, пов'язані з легалізацією вузів, недостатньою документарній базою, який завжди належним чином оформлена суборенда приміщень. Є претензії і до якості освіти. Практично немає реклами вузів.

2) Періодично запроваджувані українською стороною на загальнодержавному і регіональному рівнях обмеження на трансляцію тілі- і радіомовлення, інших електронних та паперових ЗМІ російською.

3) Послаблення контактів між російським літературознавством в Україні у Росії.

4) Реальне невиконання керівництвом України Європейської хартії регіональних мов і культур мов національних меншин.

Показовим прикладом є перехід із 24 травня 2005 р. прес-служби уряду Криму українською мовою і від розсилки повідомлень російською, формально мотивуючи тим, що «в Україні є державної мови». Усі міністерства кримського Ради міністрів також перейшли українською мовою діловодства, як і раніше, що російську мову офіційно визнаний мовою спілкування більшості (ст. 10 конституції АРК). Цей крок пояснюють веде до негативних наслідків й у російськомовного населення, й у відпочиваючих російських громадян, й у російських інвесторів, що працюють у республіці.

Російську мову у Криму одна із базових предметів до шкіл, поряд з українською як "державним ікримско-татарским. Відповідно до Положенням про Міністерства освіти і науки АРК (>утв. Постановою Ради міністрів від 27 квітня 2004 р.) Міністерство освіти і науки «забезпечує у своїх повноважень виконання актів законодавства всебічному розвитку і функціонування української мови як державної і мов національних меншин, створює умови у розвиток національної освіти, зокрема освіти національних меншин, впроваджує в практику освітні і наукові програми відродження та розвитку культури, національних традицій українського народу і національних меншин України», і навіть «проводить підготовку до видання підручників, навчально-методичної і довідкової літератури задля забезпечення вивчення рідних мов і культур навчання ними». Проте, у серпні 2005 р. було оголошено про перехід українська мова навчання у більш як 15 школах Криму. 

Росія у розвитку та збереженні російської мови як кошти комунікації й життєздатного утворення в Україні. Зокрема, російську мову є ключовим елементом соціальної інтеграції, яка, як було зазначено вище, відіграє серйозну роль економічної інтеграції. До того ж, важливою завданням є підтримка російськомовного населення.

Державна Дума лише на рівні міжпарламентських контактів зв'язків із Верховна Рада України міг би поставити запитання про обмеження інтересів російськомовних громадян України у кожному конкретному випадку. Особливо актуальним цьому плані приклад Криму. 

Україна сучасної ситуації неготовим самостійно фінансувати розвиток освіти російською республіки, особливо враховуючи фінансових проблемах, саме: дефіцит державного бюджету.

Заяви офіційних осіб про України свідчать про у тому, що вони розуміють значимість наявної проблеми. За словами секретаря РНБ України П. Порошенка, Уряд України

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація