Реферат Джаз. Еволюція стилю

>Національнийуніверситет «>Києво-Могилянськаакадемія»

Кафедракультурології


>Письмова робота на задану тему:

«Джаз:еволюція стилю»


>Виконала: студентка 3 р. зв.,

>ФГН,Культурологія,

>ЗінченкоЛілія

>Перевірила: >Іваненко М. У.

>Київ, 2009


План

 

>Вступ

>Предтечі джазу:спірічуалс, блюз, регтайм,діксіленд.Ерасуїнгу

>Бі-боп

>Повернення довитоків: душа

>Прохолодний джаз

«Новаріч»

>Висновок

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

 

>Метоюданої роботиєоглянутиеволюцію такогомузичного стилю, як джаз, аточніше –становлення джазу впроцесіеволюції комплексупідстилів. Таким чином, предметомданогодослідженняєеволюція джазового стилю, аоб’єктом –історія джазу.

>Перш на,розглянемосаметлумачення такогопоняття, як джаз, атакожобов’язковіскладові цогомузичного стилю.Водночас,розглянемоосновнінепорозуміння, котрівиникають под годинувивченняісторії джазу.Потім,безпосередньо восновнійчастині роботи,спробуємо короткооглянути усіпідстилі, котріутворюютьісторію джазу. Таким чином,зробимоспробу вневеликомуобсязіохопитиосновніетапиеволюції джазового стилю.

>Отож,щодовизначенняпоняття джазу.Дехтовважає всюмузику, Яка неєкласичною, джазом, таким чиномзараховуючи джаз,кантрі та вестерн, рок, всюпоп-музику таіншітипимузики до однієївсеохопнукатегорію.Звичайно,більшістьстилівмузики, котрізапозичилидещо від джазу, навряд чи можнаназвати джазом.Водночас,академія виннавідрізняти хороший джаз від поганого, то йхорошукласичнумузику відпоганої [3;1].

У тому годину, коливважають джазтанцювальноюмузикою, акласичнумузику –концертною,потрібнозгадати, що в1940-их рр.. джаз, в основному, переставши бутимузикоюпереважно длятанцю. На тому годинупотрібнозазначити, щодвома ізнайвидатнішихкомпозиторівтанцювальноїмузики були Вольфганг Моцарт та Дж. Штраус [3;2].

І разом ізіншими, критикГенріПлезентснамагавсявизначити джаз: «>Впливрізноманіттямузичнихстилів,винайдених успільнотахтемношкірих НовогоОрлеану таіншихамериканських міст, успільнотахтемношкірихсільськогоПівдня, й вспільнотахтемношкірих чизмішанихКарибськихостровів тадеякихінших місцьПівденної Америки впершихдекадахдвадцятогостоліття бувзібраний тавідрефлексований упопулярнумузикубільшоїчастиницивілізованого світу» [3;2].

>Іншийдослідник, ЖоржҐершвін,означав джаз якамериканськуфольклорнумузику; назвати не однеєдину, але йдужепотужну, котра,можливо,перебуває укрові тапочуттяхамериканського народу понад заіншістилі [3;2].

>Також Т.Джероввказаввизначеніелементи, котрізагалом можнавиокремити вджазі, й котрівідрізняють його відіншихмузичнихстилів.Протеціскладові, на його думку,можуть бутинеоднаковоприсутніми у джазовомуномері.Цимиелементамиєджазоваінтерпретація,імпровізація, ритм, синкопа, звуки,пов’язані із джазом, таособливімузичніформи.Лишерозуміючи таідентифікуючиціскладові, котрівходять у склад джазу, слухачможеудосконалитиоцінку тарозуміння самого джазу [3;3-5].

Тій-такиПлезентс наводити широкопоширенінепорозуміння,пов’язані ізвизначенням джазу:

1)відмінноюрисою джазує синкопа,тобторитмічневідхилення;

2)імпровізаціявирізняє джазз-поміжіншихстилів;

3) джаз не можнаграти по нотах;

4) джаз –цемузикатемношкірих, йлише ними вонможевідтворюватися [3;1].

>Тож,уникаючицихнепорозумінь, можналегшепроникнути в суть самого джазу.Звідсинаголошують на одномуважливомувисновку: джазможе бути якнаписаним (>спланованим), то йімпровізованим, й що джаз таімпровізація неєсинонімами [3;3].Тожтеперперейдемобезпосередньо доеволюціїстилів.

 


>Предтечі джазу:спірічуалс, блюз, регтайм,діксіленд.Ерасуїнгу

 

Історія джазу,звичайно ж,починається із ритму, щоприйшов до Америки із Африки.Вінзупинився уВест-Індії,потімпопрямувавдвомашляхами: 1) черезМексиканськузатоку до НовогоОрлеану; 2) доСхідногоузбережжя. Останнісхилялися доулюбленихструнних – скрипок, банджо тагітар, у тому годину якіншийвплив, щодійшов черезМіссісіпі до Чикаго,підійшов доформикларнетів,тромбонів та труб. Іпотім усі смердотізійшлися,змішалися у Нью-Йорку, врезультаті чого йвийшов джаз [2;12].

якпишеамериканськийкритик-музикознавець Дж.Уїлсон,колискою джазу бувНовий Орлеан, дестаріфранцузькітрадиціїпоєдналися ізіспанськимизвичаями.Саме тут - на початку ХХ ст.набувформицейновиймузичнийнапрям.Середвихованців цогосередовища –Луї Армстронг, Джо «>Кінг»Олівер,Беше,братиДодс, «>ДжеміРолл» Мортон,ЛіонРапполо,ДжимміНун, Банк Джонсон, ДжорджЛьюіс тадеякіінші [1;4].

Джаз ставши продуктомунікальноїсумішімузичних культуррізнихнародів.Вінрозвинувся умузичний жанр, щонайповнішевідображаветнічні танаціональнісподівання народу,якийнаселявтериторію США. Таким чином,своєріднимдвигуном устворенні джазу стали рабі, котрі удругійполовині ХІХстоліттяотримали свободу від рабства.Вонизберігали йплекалимелодію йритмисвоїхпредків [1;6].

>Цейафриканськийспадоквиражався у тихийпіснях таімпровізаційних речитативах, котріслугувализасобомспілкування под годину роботи з полів й, особливо, на «>Площі Конго» в НовомуОрлеані, де рабі проводилипівднящонеділі.Їхнірозвагивідбувалися подритмічніударибамбукових палиць табарабанів,обтягненихкоров’ячоюшкурою (т.зв. «>бамбулос») [1;6].

>Ціафриканськінаспівипоклали вушковиникненню двохцілкомвідміннихмузичнихжанрівзвільненихрабів:

·релігійнихпіснеспівів, чи «>спірічуалс»

·світськоїмузики – >блюзів [1;6].

>Післязакінченнягромадянськоївійни передзвільненими рабамивідкрився широкиймузичний світло.Проте всерозпочиналосялишезіструннихінструментів.Духовімайбутнімвіртуозампощастилознайти назвалищахсереднепотребу,залишеногоколишнімисолдатами-музикантами.Протеце був неєдина проблема, ізякоюзіткнулисямузиканти.Звільнені рабі неволоділинотноюграмотою.Спершу смердотівиконувалимарші тарелігійніпіснеспіви, йлишезгодомпробували собі уінших жанрах [1;7].

>Протесаме вцих маршах йгімнахз’явилися «>хвилеподібні»ритми, доти нехарактерні для труб.Самеціінструментинадалимелодіям «>блакитногозвучання» - типового для співитемношкірихвідхилення відтемперації, що і сталохарактерним для джазу [1;7].

>З’явиласяще одна формамузики – регтайм,якийназивалипередвісником джазу [1;7]. У основному,це бувфортепіаннамузика, щорозвинулася ізмаршів та «>кек-уоку» (>синокпійована вільнамелодія йчіткийритмічнийакомпанемент).Професійніпіаністи, в основномутемношкірі,виконувалискладені ними жфортепіанні «>реги».Найвідомішимсередранніхрегтаймів був написань СкоттомДжопліном подназвою «>MapleLeafRag». Стиль «>рег» проник й воркестри, котрі у XIX ст.виконували ті, що тепер можна ужевважатиджазовоюмузикою [1;7].

першийджаз-бенд, очевидно,організувавперукар й корнетБаддіБолден,який із 1895-1896 рр.вважався «королем»середновоорлеанськихмузикантів.Саме для його оркестру, аіншихколективів, щоз’являлися в НовомуОрлеані (>наприклад, «>Олімпіябенд», «>КідОрісБенд»,Ігл-Бенд тощо), стализвичнимиансамблевіімпровізації [1;7].

>Вартовідзначити, щонезадовго послепояви «>чорних»оркестрівпочализ’являтися й «>білі».Проте в повному обсязідавалосяїм таким легким шляхом. В частности,цестосувалося «>блакитного»інтонаційного ладу. Длябілихзначноближчими були тихвідірвані звуки, котрі узявши джаз відрегтайму.Їхвиконання було б болеезбудженим тауривчастим, ніжплавний розливмузикитемношкірих. Такбілімузикантипоклали основу бопочалиназивати стилем джазу «>діксіленд» [1;11].

>Важливозазначити, щоспочатку джазвважавсямузикою дляприємногопроведення години.Він бувтанцювальноюмузикою, аоскількиспочатку йоговважаличимось вибачимо йвульгарним, товін,відповідно, йасоціювався ізчимосьдешевим йвульгарним. Це,певноюмірою, було бпов’язано із тім, що в НовомуОрлеані таіншихмістах США, депочавукорінюватися джаз, йогопалкимиприхильникамиставалимешканцікварталів іздоситьсумнівноюрепутацією. Тут (в НовомуОрлеані)цеймолодиймузичний жанрпроцвітаввпродовж двохпершихдесятиліть ХХ ст. уСторівіллі [1;16].

>Наступниметапом урозвитку джазу був «>ерасуїнгу» -період 1936 – початку2-їсвітовоївійни, коли вджазідомінувалиансамблі «>суїнгу»,тобтоестрадніоркестри великого складу, щовиконувалипопулярнутанцювальнумузику таджазовіаранжування устиліБенніҐудмана [1;31].

джазмузичний стиль душа

>Бі-боп

 

>Продовженнямрозвитку джазу послеериестраднихджазів бувбі-боп.Народивсявін у 1941році вгарлемськомунічномуклубі подназвою «>Мінтонсплейхаус».Причетними доцієїподії булиДіз糥ілеспі,ЧарліКрісчіан, Чарлз Паркер йТелоніус Монк [1;38].

>Ґілеспі нелишевизначив йогомузичніформи, але й іввів формуодягуартистів «>бопу»: бере,темніокуляри, шарфзамістькраватки йкозлячаборідка [1;38].

>Отож усіпредставники «>бі-бопу»працювали у новому для джазу напрямі, вгармонійних таритмічнихвідношеннях. Такз’явилисянервові тауривчасті,відміннісвоєюдовжиноюмузичніфрази, котріневдовзі й назвалитерміном «>бі-боп» чи просто «>боп». Уційназвівідчуваєтьсянаслідуваннязвуків, котрі особливо часточулися у грумузикантів [1;40].

>Боп недовгопроцвітав у роктабезпосередньо послеДругоїсвітовоївійни.Причиною йогоуспіху був й широкарекламнакампанія, якоїпоча⥳леспі, й самновийджазовий стиль [1;46].

>Незважаючи насвоєнетривалеіснування,боп подвійновплинув наподальшийрозвитокджазовоїмузики.По-перше,вінвідродивмаліджаз-бенди й повернувши їхнітуди,звідки їхні свого годинивитіснилиджази великого складуерисуїнгу.По-друге,вінперетворив джаз змузики длятанців намузику дляслухання [1;46].

Допоявибі-бопу джаз знайперших йогоднівзавжди бувмузикоюприкладною –зазвичай подньоготанцювали,рідшемаршували повулиці, але й іце частозакінчувалосятанцями. З приходомбопу джаз порвавши ізтими ритмами, котрітанцюристивважализручними йприємними.Спочаткубоппочаврозвиватитакий темп, щолишенайвідчайдушнішітанцівники моглиназдогнати його.Пізніше, вміруформування нового стилю,ритмічнарівномірність бувпорушена, атемпизмінилися так, що протанці под джаз були бути імови. Отже, ізпоявоюбі-бопу джазповністювідмовився від свого прикладного характеру іоголосив собіконцертно-художньоюформоюмузики [1;46].

>Прохолодний джаз

 

До50-тих рр. джаз буврозпаломемоцій,виконанням «>навиворіт», від самогосерця.Проте после50-тих всезмінилося. Назмінубі-бопуприйшовпрохолодний джаз, джазінтелектуальний, «від голови», джаз, що нецікавився думкамипубліки, джаз задлятанців, авинятково длязахопленогослухання.Буловстановленоновуспорідненістьміж джазом йкласичноюмузикою,почалисяновіпошуки.Спеціалісти ізвищоюмузичноюосвітоювитіснилинеуків-імпровізаторів [1;48].

>Відмова відзагальноприйнятихгармоній,новіритмічніконцепції, свободатональності йритмічноїорганізації,впершевведенібопом, - вісь начомубазувалимузикантипрохолодного джазу своюмузику й вчому смердоті Бачилимайбутнє. Алінавіть й в цьомуреволюційномупідході бувелементминулого:солістзнову ставши королем [1;48].

Одна ізвідмінних риспрохолодного джазу –відсутністьвібрації, щопризвела докришталевоївиразностізвучання.Дещопарадоксальнимвиявилося ті, що лише послезатвердженняпрохолодного джазу багатохтозрозумів, що «>прохолодні»виконавцііснували й тоді, коли джазвважався «>гарячим» [1;50]. Утакійманеріграв свого годиниБіксБейдербеке, трубач, що особливо сильновплинув на джаз20-тих рр. Ті ж можнасказати й проФранкіТамбауера, партнераБейдербеке, щограв насаксофоні утоні ДО, відякогомузикантивідмовилися после20-тих рр.Світлий,прозорий звук,якогодобивався Лестер Янг насвоємусаксофоні –тенорі, можнавважати йогоранньоюспробоюсуперничати ізгроюТамбауера насаксофоні утоні ДО. Янг перебувавсеред тихий,хтонамагавсявивести джаз зперіодусуїнгу, але й сам він неналежав до числамузикантівбі-бопу. якБейдербеке йТамбауер, Янгвласне бувнайбільшраннім артистом «>прохолодного» джазу, й йоговпливповноюміроюпочаввідчуватисялише вкінці40-их рр., колипрохолодний джазпочаввисуватися наперший план [1;50].

>Повернення довитоків: душа

 

>Протеще допояви нового стилю джазпочавпошуки віншихнапрямах.Якщо свого годинипрохолодний джаз буввідомийреакцією на «>навіженість»бі-бопу, то тепер у світі джазувідбувається поворот упротилежний бік. Джазпочинаєповертатися доемоційності, довитоків джазу – довоскресінняпочуттєвоїканви блюзу.Середпіонерів цого нового рухуопинивсяГорасСілвер,піаніст,котрийграв ізвеличезноюінтенсивністю, татакий жагресивний його партнер, разом ізякимвіноб’єднавсязгодом в ансамбль «>Посланці джазу» [1;55].

>Одночасно ізповерненням доблюзівпочинаєрозвиватися стиль, що сходивши до «>спірічуалс» -сильний,темпераментний йритмічний. Зньоговийшламузика, щоотрималаназву «душа» - душа.Особливихуспіхів вобласті стилю «душа»досяг ансамбльКеннонболаАддерлі.Безпосереднійвпливцерковнихпіснеспівіввідчувається у РеяЧарлза [1;55].

 

«Новаріч»

 

Удеякихвідношеннях «новаріч» -цепоєднанняемоційногозмісту старого джазу,зокрема блюзу, ізмодально-акордовоютехнікою,розробленою «>мислителями»прохолодного джазу [1;58].

«Новаріч» -цезаклик досвободивираження, щосьтаке, чогощеніколи не було б, «>якась нова форма»джазовоїмузики. У «>новійречі» багатосвідомовнесенихелементівсхідних таафриканськихритмів, щопідкреслюютькультурнийспадоктемношкірих [1;60].

У цьомуключі можнасказати, що джаззавжди бувмузикоювільного стилю.Почуттясвободинерозривно із нимпов’язане, воно тауспадковане, йцепроглядається в його сезонномупотязі доімпровізації, щодаєкожномумузикантупо-своємувиражати своїпочуття. У 20-30-х рр. джаз бувсвоєріднимзасобом протестумолоді, щозавждибунтувалапротистаршогопокоління, -тобто тім,чимпізніше ставширок-н-рол [1;60].

До початку60-тих рр.елементсвободи уджазінабувщеглибшогосенсу. Джазсміливокинувся увільнеекспериментування – не рахуючись із такимивіковічнимитрадиційними компонентамимузики, яктональність, темп ймелодія [1;60].

>Першіознаки нових форммузичноїсвободи, із самого початкузазвичайпов’язані ізідеаломсвободисоціальної, пролунали усередині50-тих рр.. утворахЧарліМінгуса.Першимпредставником цого жпоколіннямузикантів бувСесіль Тейлор.Він був одним зпершихартистів джазу, щонавмисневідмовилисямайже від всіхтрадиційнихзасобівмузичноговираження.НаслідуючиЕллінгтона таМінгуса, Тейлоркерувавсялишесвоїмиідеями вобластізвучання [1;60].

>Згодомсередцихпершопрохідцівз’явивсяінший великий,потенційновпливовиймузикант: ДжонКолтрейн,саксофоніст-тенорист, що був на початку60-тих рр..панівноюфігурою того години, але й надджазі авангардному [1;61].

>Самецейновий стиль, «новаріч» сталаосновоюмузикантів-авангардистів, котріпродовжили своїбезкінечніпошуки вмузичномуколі.Впливтогочаснихджазистіввідчувається й насучасниках, котрі товідтворюютьмузику негаразд уже і далекогоминулого, тоступають усвоє русло ізметоювіднайти своюзвуковуестетику.


>Висновок

 

Отже, вданійроботі миспробували короткооглянутиеволюцію джазового стилю,прослідкувати йоговпливи таокреслитиосновнівизначення тапідходи до цогоявища.Завдякитакійневеликійрозвідці можнауникнутиосновнихнепорозумінь воцінці тавизначенні джазу. Тому дана роботаможе статікорисноюкожному,хтолишепочинаєзнайомитися ізцимсвоєрідним танадзвичайноунікальниммузичним стилем,якийвартийподальшихдосліджень.


>Використаналітература

 

1. Уїлсон З. Дж. Джаз: витоки, течії, пошуки. –

2.Feather L. The Encyclopedia ofJazz. –N.-Y.:Horizon Press, 1955. – 360p.

3.Gerow T. M.Jazz.7-thEdition. – USA:Wm. З.Brown Publishers, 1992. – 228p.


Схожі реферати:

Навігація