Реферати українською » Культура и искусство » Санкт-Петербург. Дві столиці: Духовне велич


Реферат Санкт-Петербург. Дві столиці: Духовне велич

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Перевезенцев З. У.

Нові духовні віяння, що охопили Росію у царювання Петра I, найяскравіше набрали храмовому будівництві Санкт-Петербурга. У цьому плані тут відразу ж потрапити зіштовхнулися дві тенденції. Перша їх сходила до давньоруської традиції, коли спорудженням церковосвящался саме місто. Інша тенденція мала західноєвропейські раціоналістичні коріння, і згідно з цим тенденцією, будівництво церков підпорядковувалося виключно мирським завданням. А головний критерій, найчастіше, ставав «економічний» — храм будувався тільки тоді ми, коли чисельність пастви була достатньої щодо його гідного змісту. У 1723 р. СвятійшийПравительствующий Синод визначив, що у прихід до 100–150 дворів покладалася церква, у якій служить один священик, один дячка і тільки паламар. Відповідно, прихід до 200–250 дворів міг утримувати церковний штат з цих двох священиків, двох дячків і двохпономарей, а 300 дворах дозволялося мати церкву до потрійний квотою церковнослужителів. Понад те, саме будівництво церков було суворо регламентовано — на початку XVIII в. вийшло кілька указів, що забороняють будувати «зайві» церкві та каплиці. Ось і виходило, що, тоді як Москві початку XVIII в. Ізраїль, маючи 200 000 людей 679 Церков та 22 монастиря, то Санкт-Петербурзі до 1723 р. Ізраїль, маючи 40 000 людина, було лише 30 церков, причому семеро з них домовиками. Але в другої половини XVIII — початку XX ст. російські традиційні уявлення узяли гору. У цей час храмове побудову Петербурзі значно розширилося, і до 1917 р. у місті та найближчій окрузі діяло близько 680 соборів, Церков та каплиць, і навіть 4 монастиря.

Ще один особливість Санкт-Петербурга в тому, що у місті, проти Москвою, спочатку багато будували католицьких і протестантських храмів. Причина цього було прагнення вчених Петра I залучити у місто іноземних купців, створити їм комфортні умови життя, зокрема й умови для духовного буття. Перша католицька церкву у Санкт-Петербурзі було побудовано вже у 1710 р., а до початку XX в. діяло 8 католицьких соборів і проінвестували щонайменше 10 парафіяльних і будинкових церков. Ще раніше, в 1704 р., було зведено перша лютеранська церква, і для 1917-му роком, у Санкт-Петербурзі діяло близько сорока протестантських церков, каплиць і молитовних будинків різних напрямів.

***

Нині біля Санкт-Петербурга й у найближчих околицях діють 4 монастиря. Найбільший і найстарший із них —Свято-ТроицкаяАлександро-Невская Лавра.

>Свято-ТроицкаяАлександро-Невская Лавра — чоловічої монастир у Санкт-Петербурзі, розташований при впадання у Неву Чорної річки (нині р.Монастирка).Обитель був у 1710 р. Петром I тому місці, де, за переказами, Олександр Невський в 1240 р. здобув перемогу над шведами.

Архітектурний ансамбль Лаври представляє обнесений кам'яною огорожею каре, прямокутник. Кілька, переважно двоповерхових, корпусів оточуютьтрапецевидний двір творіннями як веж із чотирьох кутів, з соборним храмом та інші храмами, переважно у стилі російського бароко.

У 10-ті — поч. 20-х рр. XVIII в. архітектор ДоменікоТрезини збудував північні корпусу келій і двоповерхову церква, в нижньому поверсі якої розмістився Благовєщенський храм, а верхньому —Александро-Невский храм. З 1723 р. Благовєщенський храм став усипальницею членам царської сім'ї та родовитого дворянства. Тут поховані: вдова царя Івана VI цариця Парасковія Федорівна, сестра Петра I царівна Наталя Олексіївна, діти Петра I Петро Миколайович і Ганна. У церкві перебуває могила великого російського полководця А.В. Суворова зі стислої написом на білої мармурової плити: «Тут лежить Суворов».

У 1716 р. було покладено початок будівництва центрального Свято-Троїцького собору. Собор будували півстоліття. Однак у 1755 р. його розібрали через що вималювалися тріщин у підмурівку. У 1776–1790 рр. у проекті архітектораИ.Е.Старова постав новий величний собор у стилі класицизму — з великим куполом і двома прибудованими дзвіницями. Над внутрішнім оздобленням собору працювали скульпторФ.И. Шубін, художники І.Пинкетти, І. Акімов, Ф. Давидов.

У1740–1780-е рр. побудовано південні корпусу келій і комплекс будинків, які оперізують монастирський двір. У 1783–1785 рр.И.Е. Старов збудував головні ворота монастиря з надбрамною церквою. Загалом у межах монастирських мурів, крім Свято-Троїцького собору, розміщено ще церков. У 1797 року монастир був зведений у статус Лаври.

Головна святиня Лаври — мощі св. князя Олександра Невського. Урочисте перенесення святих мощів вАлександро-Невский монастир відбулося 1724 р. Нехай з Володимира, де зберігалися мощі, до Петербурга зайняв кілька місяців. Святі мощі скрізь зустрічали і проводжали з молебнями, іконами і дзвоном. 30 серпня 1724 р. відбулося встановлення святих мощів в спеціально зведений дерев'яний храм св. Олександра Невського. Пізніше, до 1790 р. святими мощами зберігалися у верхній храмі — св. Олександра Невського — Благовіщенській церкви. У 1747–1752 рр. для зберігання св. мощів князя з чистої срібла виготовили раку в пишному стилі бароко, вагою 86 пудів. Вона у собі саркофаг, піраміду, постаменти із військовими обладунками іканделябри. У 1790 р. раку з мощами св. Олександра Невського було покладено в Свято-Троїцький собор. У 1922 р. святими мощами було з обителі, і повернуто лише 1989 р. Інші особливо шановані святині Лаври — чудотворні ікони Пресвятої Богородиці «>Скоропослушница» і «Гідно є».

На протягXVIII–XX ст. поруч із обителлю склався знаменитий некрополь Олександро-Невської лаври, який служив місцем поховання знаті і відомих діячів культури.Некрополь складається з трьох кладовищ — Лазаревського,Тихвинского і Нікольського. На найдавнішому Лазаревському цвинтарі поховані М. В. Ломоносов, Д.І. Фонвізін, фельдмаршалБ.П. Шереметєв, архітекториИ.Е. Старов, О.Н.Воронихин, Дж.Кваренги,К.И. Россі, скульпторФ.И. Шубін, художник В.Л.Боровиковский. НаТихвинском цвинтарі поховані письменники М.М. Карамзін, В.А. Жуковський, І.А. Крилов,Ф.М. Достоєвський, композиториМ.И. Глінка, О.С. Даргомижський, М.П. Мусоргський, Н.А. Римський-Корсаков, П.І. Чайковський і ще діячі вітчизняної культури.

У 1918 р. Лавра було закрито, усі цінності і реліквії вилучено. У 1924–1935 рр. закрили всі діючі храми. Тільки 1956 р. Свято-Троїцький собор повернули церковної громаді. Сам монастир було відроджено 1996 р.

Нині при лаврі перебуваютьСвято-ПетербургскоеАлександро-Невское духовне училище, духовна семінарія і Академія, православне єпархіальне братство в ім'я Пресвятої Богородиці.

>Свято-Троицкая Сергієвого Приморська пустель виводить свій історію з 1732 р. Головний храм обителі — собор на вшанування преп. Сергія Радонезького, заснований 1735 р. і перебудований в візантійському стилі в 1854–1859 рр. Цейпятиглавий, двоповерховий храм вміщував 2 тисяч чоловік. З іншого боку, до 1917 р. в монастирі було шість храмів і 4 каплиці. Розквіт обителі припадав на 30-ті рр. в XIX ст., коли монастир очолив святитель ІгнатійБрянчанинов. До 1917 р. в монастирі жило близько 100 людина, у тому числі, традиційно, вибиралися суднові священики російського військового флоту. Монастир закрили в 1920-ті рр. і відроджений 1994 р.

>Воскресенский Новодівичий монастир виник у 1748 р. за велінням імператриці Єлизавети Петрівни, оскільки саме у цю обитель, за переказами, імператриця збиралася піти на старості. Для розміщення насельниць імператриця передала свою літню палац, відомий під назвою «Смольний». Поруч государиня відкрила училище на виховання дівиць з дворянських сімей. Але вже у 1764 р. монастир закрили і знову розпочали лише у 1845 р., у своїй перемістили на Васильєвський острів, а 1848 р. — перевели на місце (нині — Московський проспект). У центрі монастиря розташовуєтьсяпятиглавий кам'яний собор Воскресіння Христового (1849–1861 рр.), поруч — Троїцький храм і навіть церква на вшанування Казанської Божої Матері. Закритий в 1925 р., монастир відновлений 1997 р.

>Свято-Иоанновский жіночий монастир грунтувався преп. ІоанномКронштадтским на вшанування свого небесного заступника св. Іоанна Рильського березі р.Карповки на Петроградській стороні. Як самостійна обитель існує з 1902 р. Величне кам'янепятикупольное будинок монастиря було побудовано у проекті архітектора М.М. Никонова. Два верхніх поверху у головному чотириповерховому будинку з'єднані до одного, у ньому влаштований просторий храм Собору Дванадцяти Апостолів. У першому поверсі розташовується храм св. Іоанна Рильського. У підвальному поверсі (крипті) влаштованацерковь-усипальница преп. Іоанна Кронштадтського — біломармуровий храм св. пророка Іллі і св. цариціФеодори. На західній стороні — дзвіниця. Монастир закрили 1923 р. У 1989 р. віруючим повернули нижній храм св. Іоанна Рильського. У 1991 р. відродилася і самі обитель.

***

«>Первенствующим в імперії» — так називали Ісаакіївський собор, бо до 1922 р. була головною храмом імперської столиці Санкт-Петербурга.

Історія собору перегукується з 1710 р., як у нової столиці імператор Петро повелів побудувати біля Адміралтейства дерев'яну церкву у честь візантійського святогоИсаакияДалматского, за нашої пам'яті якого — 30 травня — припадав день народження самого Петру Олексійовичу. Саме в церкви у лютому 1712 р. Петро вінчався зі своїми другий дружиною Катериною Олексіївною. У 1717 р. побудували кам'яний храм тому місці, де нині стоїть знаменитий «Мідний вершник». У другій половині XVIII в. у проекті А.Ринальди розпочалося зведення нового, третього Ісаакіївського собору. Але це храм будувався довго, був на 1802 р. і він невдалим. Вже 1809 р. оголосили конкурс на проект нового, четвертого, Ісаакіївського собору. Найбільше тодішньому імператору Олександру І за душі припав проект молодого французького архітектора ОгюстаРикара деМонферрана. Йому й доручили здійснювати будівництво. 26 липня 1819 р. було зроблено закладання нової споруди собору.

Спорудження Ісаакіївського собору тривало років і став тріумфом вітчизняній будівельній техніки. Під фундамент вбили понад десять тис.трехсаженних паль. Там поклали цоколь з цих двох рядів гранітних каменів. Стіни собору були складено з цегли і граніту з обличкуванням усередині якого і зовні найкращими сортами італійських і фінляндських мармурів. Заготівлі колонам приносили у Петербург морем на спеціальних судах.

У результаті багаторічних зусиль виникло монументальне, величнапятикупольное будинок, що було однією з символів Санкт-Петербурга. З чотирьох сторін Ісаакіївський собор обрамовують могутнівосьмиколонние портики, прикрашені статуями і барельєфами. Монументальний обсяг будинку завершено величезним металевим золоченим куполом на барабані, оточеному 24 монолітними гранітними колонами. Загалом у храмі 112 монолітних колон різного розміру з карельського граніту.

Розміри Ісаакіївського собору вражають: висота собору — 101, 5 м, зайнята площа — більше однієї га.Вмещает собор близько 12-ї 000 людина!

Головний вхід в Ісаакіївський собор влаштований у Західному портику. Крім нього були зроблено ще 6 входів: дві великі країни і чотири малих. Двері великих входів відлиті з бронзи, на семи дверях розміщений 51 барельєф, 73 статуї і 84 погруддя. Фронтони на пагорбах портиків містять у собі кожен по барельєфу. По кутках кожного фронтону поставлені по три статуї, у тому числі середні зображуютьЕвангелистов, крайні — Апостолів. По кутках фасадів собору розміщені дзвіниці, прикрашені колонами коринфського ордера.

Усередині собор має у плані форму грецького хреста. Пол викладено різнобарвним мармуром і обрамлений фризом зшокшинского порфіру. У барабані головного бані розміщені скульптурні зображення 12 янголів. Іконостас собору облицьований білим мармуром і прикрашений 10 малахітовими і 2лазуритовими колонами. Ікони розміщені у трьох ярусу: у першому та другому ярусі вони мозаїчні, у третій — мальовничі. У Ісаакієвському соборі улаштовані двапридела — в ім'я св. Олександра Невського і великомучениці Катерини.

Головний вівтар на вшанування св.ИсаакияДалматского освятили 30 травня 1858 р., апридели — у червні цього року. З того часу собор оголосили кафедральним собором Російської православної церкви і до 1922 р. У 1928 р. собор закрили вщент і був створений тільки ньому музей, готовий до антирелігійної пропаганди. У 1931 р. «для наочного підтвердження обертання земної кулі» в соборі був підвішений маятник Фуко.

Протягом років Великої Великої Вітчизняної війни у підземеллях Ісаакіївського собору були вкриті художні скарби з приміських царських садиб. Шатро для маскування зафарбували в сірого кольору, але собор однаково отримав серйозні ушкодження — з його колонах помітні вибої від німецьких бомб і снарядів.

Нині будинок собору належить Державному музею «Ісаакіївський собор». Останніми роками по великим церковним святам в соборі почали здійснювати богослужіння.

Казанський собор влаштували імператором Павлом I на вшанування ікони Казанської Божої Матері. До підставі собору імператора спонукала мрія про побудову у Петербурзі храму, схожого на собор Святого Апостола Петра у Римі, бо красою римського собору Павло здивувався ще юності. Казанський собор вибудували у 1801–1811 рр. на перетині Невського проспекту з Катерининським каналом дома церкви Різдва Богородиці. Саме в церкви зберігалася чудотворнаКазанская ікона Божої Матері, перенесена з Москви до 1710 р.

Будівництво собору велося у проекті російського архітектора О.Н.Воронихина, який виграв представницький конкурс. О.Н.Воронихин звернув до Невському проспекту не головним (західним), і бічним (північним) фасадом, бо інакше велична колонада б не була розкрита на головну вулицю столиці. У результаті архітектор знайшов блискуче рішення: зберігши головний вхід із Заходу, північний фасад він зорово перетворив на головний, прибудувавши щодо нього грандіозну півкруглу колонаду з 96 поставлених вчетверо низки колон. Розкрита убік Невського проспекту, колонада утворює парадну площа. А загалом собор прикрашає 136 колон.

Після перемоги у Вітчизняної війні 1812 р. Казанський собор стало головним сховищем трофеїв російської армії й своєрідним пам'ятником російської військової слави. Тут зберігалися 115 французьких прапорів, ключі до 28 підкорених російських військ європейських

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація