Реферати українською » Культура и искусство » Волинська Ікона XIII-XV Століття: Традиція та самобутніст


Реферат Волинська Ікона XIII-XV Століття: Традиція та самобутніст

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>ВолинськийдержавнийуніверситетіменіЛесіУкраїнки

>Інститут мистецтв

Кафедраобразотворчогомистецтва

>КУРСОВАРОБОТА НА ТЕМУ:

“>Волинськаікона XIII-XVстоліття:традиція тасамобутність”

>Спеціальність:

>Образотворче тадекоративно-прикладнемистецтво

>Виконала:

студентка 32групи

Войтович Р. У.

>Науковийкерівник:

доцентБоднарукО.О.

>Луцьк 2010 р.


ПЛАН

>Вступ

>Розділ 1.Волинськаікона:дослідження тареставрація

1.1Витокиволинськогоіконопису

1.2Іконопис Волині йвізантійськемистецтво добиПалеологів

1.3Деформаціявізантійського стилюволинськогоіконопису

1.4Проблемививчення,збереження,дослідження тареставраціїволинськоїікони(з практичногореставраційногодосвіду)

>Розділ2.ПринципрозвиткуВолинськоїікониБогородиці XIII-XVстоліть:традиція тасамобутність

2.1 Характеристика «>БогородиціОдигітрії» віконописі Волині (>аналізкомпозиції)

2.2Дослідженняікони «>БогородицяПровідниця»(Одигітрія).ЧудотворнаВолинськаікона.Луцьк XIII-поч.XIV ст

2.3Аналізікони «>БогородицяОдигітрія» ізУспенської церкви уДорогобужікін.XIII-XIV ст.

2.4Проблемизбереження тареставраціїІкони «>БогородицяОдигітрія» з.ТростянецьКіверцівського району

2.5 МузейВолинськоїікони:проблемизбереження тареставраціїтворів

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури

>Додатки


>Вступ

>Актуальністьдослідження. Історіяіконопису на землях Українитриває уже понадтисячоліття,тобто вушкоїїзбігається із годиноюофіційноїхристиянізації Києва у X ст., заволодарювання князяКиїського св..Володимира Великого. Алідавній Українськийіконопис як предметнауковогоінтересупотрапив у полізоруфахівців-дослідниківприблизно впершійполовині XIX ст.Відтодіцячастина духовно –мистецької спадщиниукраїнського народу неперестаєпривертатиувагуісториків культури,богословів,мистців-іконописців та ішанувальниківмистецтвавзагалі.

>Упродовжтисячолітньогорозвиткурелігійно-християнського малярства на українських землях тутсформувалисясвоєрідніознаки національноїмистецької школи.Вони наочнопростежуються увціліломудонинімасивііконописнихпам’яток,попри ті, щорізніоб’єктивно-історичнічинники далеко ще незавждисприялиїхньомузбереженню.Більшавпевненістьщодоїхньогозбереження,вивчення,популяризації якважливихоб’єктів української культуриз’явилися разомзістановленняммузейництва, щоприпадає на XIX ст.Відтодіікони вкомплексі ізіншими предметами сакральногомистецтва,починаютьпотрапляти домузеїв йколекційрізноїзначимості іпідпорядкованості, у томучислі – іприватнихзбірок.

>Волинськіікониєоднією ізнайбільших группам’ятокдавньогоукраїнськогомистецтва, щозбереглися донашого години.Ікони Волині булирозповсюджені назначній територї (>сучасніВолинська таРівненськаобласті,частинаЖитомирської таТернопільської областей),охоплюютьзначнийхронологічнийперіод,маютьяскравовираженіхудожні татехнологічніособливості.Водночасволинськіікони – одна ізнайменшдосліджених группам’ятокукраїнськогомистецтва.

Метадослідження:простежитисамобутністьволинськоїікони,їїкомпозиційневирішення,технікувиконання татрадиції.

>Завданнядослідження:

->простежитивитокиволинськогоіконопису;

->дослідитивплив,якийздійснюваловізантійськемистецтво наіконопис Волині;

->виявитипроблемививчення,збереження,дослідження тареставраціїволинськоїікони(з практичногореставраційногодосвіду);

->простежити принципрозвиткуВолинськоїікониБогородиці XIII-XVстоліть:традицію тасамобутність;

->віднайтиособливості колористики йматеріалоносіїв;

>Хронологічні рамки –дослідитизміни, щовідбуваються віконописіХIII –ХVстоліть.

>Методидослідження. >Використанийкомплекснийпідхіддослідженняволинськогоіконопису:аналіздокументів,архівнихматеріалів йпам’яток, робота ізілюстративнимматеріалом.

>Наукова новизна >полягає до того, що:

-впершерозкрито проблемувивчення сакральногомистецтвасаме XIII-XVстоліть на Волині, як одну ізнайменшдосліджених группам’ятокукраїнськогомистецтва;

-встановленозв’язоквізантійськогомистецтва ізмитсецтвом Волині, атакождослідженодеформаціювізантійського стилю уволинськомуіконописі;

-розглянуто проблемувивчення,збереження,дослідження тареставраціїВолинськоїікони;

-проаналізованоіконографічний тип «>БогородиціОдигітрії», якнайпоширеніший на Волині тавіднайденокільказразківіконсаме цого типузображення;

>Історіографічнийогляд.Данійтеміприсвячено багатонауковихробіт,серед нихнайбільшоїувагизаслуговуєвідомий Українськиймистецтвознавець ПавлоЖолтовський (1904-1986).Волиньзнає ПавлаЖолтовського яквченого,дослідника,якийзробив великийнеоцінимийвнесок увивченні тазбереженніпам’яток сакральногомистецтва України й Волині.Самейому мизначноюміроюзавдячуємопорятуваннямбагатьохцінних мистецькихпам’яток тавідкриттям такогоунікальногоявища вукраїнськіймистецькійкультурі, якволинськаікона.Протягомбагатьох років його життя, інаукова діяльність булипов’язані ізВолинню.

>Об’єкт був один –українськемистецтво в всіх його видах.Жолтовськийздійснював своїподорожі нелишезалізницею, але й іпішки,мігзацікавитися усім, щозустрічав.ВінобійшовЧернігівщину, Полтавщину,ходив поПоділлю та Волині. Широкийдіапазоннауковихінтересів був дляньогонеподільнозв’язаний ізмузейництвом,колекційно-експедиційноюсправою. Запіслявоєнні роктаП.М.Жолтовськийорганізував тапровів понаддвохсотекспедицій танауковихдосліджень по Україні,Чехії,Росії.Звичайно усвоїхмандрахП.Жолтовський необминав йВолинь. У1960-70-ті роктаП.Жолтовський бравши доля векспедиціях, котріорганізовуваликраєзнавчімузеї Києва, Львова, Тернополя,Рівного.Займаючисьдослідницькоюроботою усусідніх областях,вченийнеодноразовоприїжджав доЛуцька,бував уВолинськомукраєзнавчомумузеї. У1980-ті рокта булиорганізованіекспедиції по Волині ізучастюП.Жолтовського. Метаекспедицій бувзафіксована у їхньогоназві –експедиції повиявленню,взяттю наоблік йзборуціннихісторичних й мистецькихпам’яток, щознаходяться взнятих ізреєстрації йдіючихкультовихспорудахВолинськоїобласті.

>Основнимиоб’єктамидослідження булипам’ятки сакральногомистецтва –ікони,дерев’янерізьблення,церковненачиння. УекспедиціяхП.Жолтовськийособливуувагуприділявпам’яткаміконопису.Він провівшипершуатрибуціюікон. Через 20 років, ми детальнознаємоколекцію музею й багатопам’ятоквідреставровано. За результатамиекспедицій уВолинськомукраєзнавчомумузеїсформуваласязбіркаволинськогоіконопису йдекоративноїскульптуриХVІ –ХVІІІстоліть (понад 300одиницьзбереження).Науковаспадщина ПавлаЖолтовського, йоговнесок увиявлення,атрибуцію,збереженняпам’яток української культури,комплектуванняфондівмузеївєнеоцінимимвнеском удослідження культури України й Волині.

>НеодмінноїувагизаслуговуєВолодимир Олександрович (докторісторичних наук).вінтакожставив собі зацілі увивченні малярства й був одним ізініціаторів попроведеннюконференцій.Такожособливимвивченнямцієїпроблемизаймалисятакінауковці: Вадим Лебєдь (>Луцьк), Людмила Карпюк (>Луцьк), ВасильПуцко (Калуга),ІринаДацюк (>Луцьк),Євгенія Ковальчук (>Луцьк) таінші.

Структура роботи. >Курсова роботаскладається звступу, 2розділів, з висновками, спискувикористаноїлітератури,додатків.

>волинськаіконабогородицятрадиція

 


>Розділ 1.Волинськаікона:дослідження тареставрація

1.1  >Витокиволинськогоіконопису

>Походженнябудь-якоїлокальноїтрадиції добисередньовіччя в сакральногообразотворчомумистецтвіщільнопов’язане ізнаслідуванням великихявищ вісторіїхристиянськоїдуховної культури.Київська Русьуспадкувала відВізантіїрозвиненуіконографію івитонченівзірці, дозасвоювання які було бпотрібночималотворчихзусиль.Зразкомтворівцаргородськогопоходження, які годиною нелишедосягли Києва, але йтакожпотрапили до Волині,залишаєтьсязбереженаіконаХолмськоїБогородиці,надзвичайновисокого мистецькогорівня.Попризапереченнязапереченняїїможливогопопередньогомісцезнаходження укиївськомумонастирі святого Федора,саме накористь цогосвідчитьвідтворення образу укарбуваннівиготовленогоблизько 1100 р. таки уКиєві золотогоамулета-змієвика, щомігналежатифундаторовімонастирської церкви князю Мстиславу. Дляпроникнення наВолиньвізантійськихмалярськихвитворів,звичайно,існувалитакожіншішляхи, йцілкомбезпідставно йдаремносьогоднісперечатися нарахунок того,якому із нихтребанадатиперевагу.Доситьнагадативідомийепізод, коли1065р.київськийігумен Варлаам,повертаючись ізцаргороду,тримаючипредмети церковногоначиння.Володимирськаєпископіяпринаймні від XI ст..мусила бутилокальним осередком сакральногомистецтва.

>Віднаступного XII ст. незнаєможодногоісторичногопов’язаного ізВолиннютворуіконопису, прозагальний характеркотрого не дозволяти набутибудь-якогоуявлення колисязафіксованірешткистінописуУспенського собору уВолодимирі-Волинському,збудованогоблизько 1156-1160 рр. Цедолішнічастинифігурсвятителів ззображеннямєпископськихлітургійнихшат.

Зогляду на шлюбволинськихікон XIII ст.,передусім йогопершоїполовини, доводитисяврахувативізантійський характеркнижковоїмініатюри,зокрема так званогоХотинськогоСлужебника, 1200-1225рр.(Москва,ДІМ,Син.604), йгалицько-волинськогоЄвангелія -апракоса (Москва,ДТГ, №>К-3348),ймовірновиконаної такигрецькимимитцями.Безперечновідтвореннямипевнихволинськихіконслідвважатикам’яні образки ззображеннями Спаса йБогородиціОдигітрії, яківідповіднопоходять ізЧервеня йГрудекаНадбужногопоблизу Грубешова. Пропевніприкметиікондругоїполовини XIII ст.свідчитьмініатюраБесідГригоріяДвоєслова наЄвангелії. Тут ужепомітнийвпливвізантійського малярстваранньопалеологівської доби, то й вщойновідкритійіконіБогородиціОдигіртії ізДорогобужа.Означенаікона,котру можнадатуватиблизько 1300 р., насьогоднієнайбільшраннімвідомимтворомвласневолинського малярства ізусімавластивимийомуприкметами.Йдеться прообізнаністьмісцевихіконописців іздоробкомцаргородськихмайстрів,сприйняттякотроговідбувалося,одначе, ззастосуванняміншихтехнічнихзасобів йледьпомітноюфольклоризацією образу. Томуважкосплутативитворигрецьких й українськихмитців,бо смердотірепрезентуютьрізнінаціональні ікультурнітрадиції.

 

1.2Іконопис Волині йвізантійськемистецтво добиПалеологів

За уміврозвитку малярства добисередньовіччя проявиспільностіпродукціїмісцевихосередків ізвізантійськимитворамиозначаютьпричетність донайбільшвизначноїтечіїхристиянськогообразотворчогомистецтва.Волинськііконописці явноорієнтувалися нависокізразки, яківіддзеркалювалиновийетап, щохронологічноохоплює другу підлогу. XIII- середину XV ст. Процедозволяють говоритиналежнозасвоєнііконграфічнісхеми,здебільшого ізознакамиінтерпретації.Такеявищеєзагальним длявсьогоукраїнськогоіконопису досередини XVI ст.

>Візантійськірисиволинськоїмистецькоїтрадиціїпотенційновпливають ізоглядуісторичнихподій, але йпоодинокі твори неможутьспонукати доконкретних з висновками.Крім ужезгаданоїікониХолмськоїБогородиці немає жадноїпам’ятки,котра дозволяла б набутиуявлення прогрецькиймистецькийімпорт,насампередпалеологівськогоперіоду.

>Вивченняіконографіїволинськихікон, до тогочислі інайбільшархаїзуючи застилем,недозволяєтвердити проутриманнянепорушнимиобразів та схем, яківластивівізантійськомумалярству XI-поч. XIII ст. і,відповідно йогодавньоруськомуваріанту, щодоситьвиразнорозпізнаєтьсяякраз назламіXII-XIIIст.Іконографічніджереланаявнихікон із Волині несягаютьглибше добиПалеологів. Про заподій такогоявище можналишездогадуватися.Проте,мусимовиходитисаме ізконкретнихспостережень, невдаючись доможливихявищ,реконструкція яківикликаєчималозастережень.Правдивевідтворенняіконописноговзірцякняжої добитрапляєтьсянадзвичайнорідко, вразі, колийдеться провиключношановануреліквію, щонеможливоототожнювати ззагальнимнаслідуванняміконографічноїформули. Здоробкомпалеологівськихмитців бувобізнаний й малярікониБогородиціОдигітрії ізДорогобужа,виконаноїблизько 1300 р.Датуютьцейтвіртакожостанньоютретиною XIII ст. Чи могланевдовзі после того бутивиконано, вмежахпершої підлогу. XIV ст.,іконаБогородиціОдигітрії ізПокровської церкви уЛуцьку?Довільністьїїдатування XIII ст.виявиласянадто очевидно, тоді якнайбільшпоширенеозначеннятакожполишаєтвір позаісторико-культурним контекстом,хочапідтриманеіншим методом.Булозробленоспробутакожвизначитивиконаннясерединою XV ст.Нарештінаведеніаргументи накористьблизько 1500 р.досіхоча і неприйняті, але йтакожналежно і неспростовані.Такарозбіжністьпоглядівдослідників невипадкова,бовідбиваєнеоднозначністьживописуікони,помітновіддаленого відзнанихтворіввізантійськогопоходження, особливоелітарного кола.


1.3Деформаціявізантійського стилюволинськогоіконопису

>ВідХVстоліття практично незбереглосятворівволинськогоіконопису,крім двох, що належаликолишнійТроїцькійцеркві вселіРічицяЗарічнянського районуРівненськоїобласті. Цеікона “>ПокровиБогородиці” та роботагрецькогомайстра, щопрацював на Волині, – “ХристосПантократор”, -пишесучаснийдослідник,зазначаючи, що “смердотівражаютьсвоєюживописністю йдовершенимвиконанняммалюнка”.Схоже тих, щоцііконивиконаніодночасно,хочарізнимимайстрами, й тому їхні можнадатуватикінцемХVстоліття чи жумовноблизько 1500 року, тім самим невиключаючиреальнуможливістьприналежностітворів впритул до початкунаступногоХVІстоліття.

>ІконакінцяХІVстоліття зЗверенамонастиря,міститьрозтин храму ізцарськими воротами й двохангелів, щотримають покрив понадБогородицею.Фігура РоманаСладкоспівця,знанаще зсуздальськоїіконографіїПокрови 1360 року, деБогородиця сама простягла покрив, аангелилише несуть йогокінці, -відома уновгородськомуіконописі лишенаприкінціХVстоліття.

>Ікону ізРічиці немаєпідставсприймати яклокальнуадаптаціюновгородськоїсхеми, але йтакожнеможливо непомітитиїїподібність.

>Ікона ізРічицімаєкількавартихувагиіконографічнихособливостей. Храм,зображений урізнихпроекціях, йвідтвореннячотирьох аркад, якіподіляютьнавипростору,нагадуєізометричний планспоруди. РоманСладкоспівець ізрозгорнутимсувоєм уруціодягнений наддияконськийстихар, а короткийдяківський фелон,вживанняякого в Українінинієпризабутим, то йспрощенаконструкціяіконопису.Здавалосянасамперед тутслідвбачати проявисвоєрідногоархаїзму.Одначе вдійсностіозначеніелементиархаїчнопоєднані ізрозвинутоюдоситьускладненоюкомпозицією,історичнийрозвитоккотроїприпадає наХІV –ХVстоліття. Усісуцільнопов’язане ізконкретнимявище, колиреальне життяпоступовопроникає доіконописнихсюжетів.

>ЯвищадеформаціїВізантія самазазнавала усвоєму сакральногомистецтві, як віконографії, то й встилістичнихособливостях, щопомітновіддалялися відкласичноїтрадиції.Здебільшоготакетраплялося вразівпливівзахідних тасхіднохристиянськихвзірців чи ж врезультатізвичайногоспрощення складного заформою йзмістомелітарногооригіналу.Подібнаеволюція незавжди бувпроявомочевидноїмистецькоїдеградації,бо означалапошуки новихшляхів.Таківаріаціїмістятьекспресивна заманероювиконання МиколиМилецького, роботималяраГригоріяБосиковича 1532 р., атакож ізцієїсамої добиіконаБогоматеріЄлеуси із з.ДоросиніпоблизуЛуцька, вякійдеформаціявізантійського стилюпризводить досвоєрідноїорнаментації форм.Щескладнішоювиявилася часткаіконографічноїкомпозиції “Спаса може”,відомої уВізантії й наЗаході,суттєвотрансформованої вмосковськомумалярствіХVстоліття, после того, как онанабулапопулярності у демократичномусередовищі на Волині.

Додеформаціївізантійського стилюподекудиспричинився йпоміркованийготицькийвплив, як про тісвідчитьіконаБогородиціОдигітрії, початкуХVІстоліття, ізМежеричОстрозьких.Вінпереважнопозначився настилістичнихрисах, й доти жпідсиленийорнаментикою золотоготла.

 

1.4 Проблемавивчення,збереження,дослідження тареставраціїВолинськоїікони

>Волинськіікониєоднією ізнайбільших группам’ятокдавньогоукраїнськогомистецтва, щозбереглися донашого години.Ікони Волині булирозповсюджені назначній територї (>сучасніВолинська таРівненськаобласті,частинаЖитомирської таТернопільської областей),охоплюютьзначнийхронологічнийперіод,маютьяскравовираженіхудожні татехнологічніособливості.Водночасволинськіікони – одна ізнайменшдосліджених группам’ятокукраїнськогомистецтва.

>Потреба увивченнііконопису Волинінаголошуваласьбагатьмавідомимидослідникамиукраїнськогосередньовічногомистецтва уже із початку XX ст.Окреміпам’ятки,майстерні таперсоналіїВолинськогорегіонувивчалисьвідомимимистецтвознавцямиП.М.Жолтовським,Г.Н.Логвиним,Л.С.Миляєвою таіншими. Однакузагальнюючихпраць, щодаютьповну картинурозвитку іособливостейволинськогоіконопису, до цого години неопубліковано.

Узв’язку із великоюцінністюволинськогоіконопису,ДКНТ України включивши упрограмунауковихрозробок вгалузі культури тамистецтва тему «>Волинська школаіконопису. Проблемадослідження,зберігання тареставрації». Мета роботиполягає увивченнірозвиткуВолинськоїіконивзагалі і по окремихмайстернях,найбільшвиразних рисіконографії, щовирізняютьВолиньз-поміжіншихрегіонів України,особливостітехніки ітехнології, а й урозробці із їхніурахуваннямрекомендації позберіганню тареставраціїпам’яток.Булообстеженоблизько 200пам’яток, при цьомувперше на Україні бувзастосована методикаобстеження,розроблена увідділіреставрації станковогоолійногоживописуУНДРЦ.Інформація заносили до «>Паспортуобстеженняікони».

Методикадослідженняпам’ятоквключаєтакіетапи:

-атрибуція ідатування наосновіархівнихвідомостей тауточненнянаних про авторство та годинустворенняпам’ятки;

-аналізматеріалів ітехнікиживописуоб’ективними таекспертними методами;

-відбір пробоснови, грунту тафарбового кулі та їхніхімічний ймікологічнийаналіз;

-формалізованийописструктурипам’ятки зарозробленоюспеціальноюметодикою;

-опис станузбереженостіпам’ятки;

-палеографічнийаналізнаписів;

-аналізтехніки танаслідківпопередніхреставраційпам’ятки;

-мистецтвознавчийопис;

-складеннябібліографії проданупам’ятку;

-фіксаціяпам’ятки начорно-білу,кольорову тавідеоплівку.

>Попереднійаналіз давшизмогусформулювати рядхарактернихособливостей,притаманнихВолинськійіконі.

НахудожніособливостіВолинської школипозначивсявпливбалканськогоживопису, атакожзахідноєвропейськоїтрадиції.Подекудипростежуютьсяхарактерніриси окремихмайстерень тамісцевостей,наприклад, упівнічнихполіських районах –впливбілоруськогоіконопису, напівдні –Острозькийрегіон.

>Особливістьволинськихіконполягаєтакож воригінальностітехніки ітехнології їхністворення,використаннінетрадиційних,рідковживанихматеріалів.Відповідно іреставраціяволинськихіконєдоситьскладною тапроблематичною.Досі не виправлена проблемазакріпленняфарбового кулі та грунтуікон.Такожєскладним запитанняусуненнянегативнихнаслідківпопередніхконсерваційних тареставраційнихвтручань.

Отже нашиміконам протягомдесятилітьдовелося пройтиважкий шляхзневіри,занепаду, годиною доповногознищення.Ікони буливідданізабуттю,руйнуванню, а тих, щопоміцнішепішли навикористання угосподарстві: нимивистелялипідлоги,робили днища додіжок чихвіртки.Ікону «>ЮрійЗмієборець» XVII ст.знайшли напідлозі коморі подкількома тонами зерна.

>Фахівець,починаючи роботу ізкожноюіконою,має знатіїї минуле, заподій, котріпризвели доруйнування,щобзапобігтиїмнадалі.РеставраторуВолинськііконинадходять у такомустані, що їхньогонеможливопідняти. Їхназва- «>лежачі»:осипаютьсяфарбовий кулю, грунт.Роздивитисьзображеннянеможливо черезтовстеущільненепиловезабруднення.Тільки добропридивившись, можнапізнатиз-підньогоніжнупосмішкуБогоматері,їїзасмученіочі чилегкупостать ангела вбіло-прозоромумережаномувбранні.

Добревідомий й практичноопрацьований один зосновнихпроцесівреставрації –укріпленняфарбового кулі- немаєнічогоподібного ізтрадиційнимукріпленнямфарбового кулі на добровивченихросійськихіконах. Тут то реставраторстикається ізунікальністютехніко-технологічнихособливостейВолинськоїікони, що привиконанніпроцесуукріпленнявимагаєвіртуозності. Кожнаіконамає своїособливості татонкуспецифіку, що приреставраційномувтручанніпотребуєокремого,індивідуальногопідходу.

Уреставраційну практикуповернувсяновий, давнозабутийшкіряний клей,застосовувавсямайстрамиминулого принаписанніікон. Засвоїмиможливостями таякостямивіннайбільшпридатний дляукріпленнязруйнованоїструктурифарбового кулі й грунтуВолинськоїікони. Зметоюконсервуванняживописунанесеннярозчину клею назруйновануповерхнюфарбового кулі – процес нетакий ужебезневинний.Післяреставраційноговтручанняіконавимагаєвиняткових умівзберігання.

Напідставімікрохімічнихдослідів дляукріпленняполущеногофарбового кулі йрозпушеного грунту бувзастосованаемульсія, у складякої входитияєчнийжовток. Це малогарнірезультати.

Одна ізважливихневирішених проблем –плесновігриби, котрі «>з’єднують»розчинреставраційного клею, щоявляє собоючудовепоживнесередовище. діярекомендованого насьогодні антисептика нетривала (до 2-3 років), после чогозновупочинається процесвідставанняживопису із грунтом відоснови, щовимагаєнаступноговведення, вбільшостівипадків –неодноразового,розчинів клею, аценебажано.

>Видалення,потоншенняповерхневогопокриттяживопису – справатакож не з легких.Знову жнабуваєзначенняіндивідуальнаособливістьфарбового куліВолинськоїікони,пігментів,зв’язуючого,якісна характеристикаповерхневихпокриттів.Поверхняживописуікони «АпостолІоан» бувповністю под кулеюущільненогопиловогозабруднення. А,щобпотовшитипотемнілу,нерівномірнуплівку лакового (>олійного)покриттяфарбового кулі,необхідно було бвидалитиповерхневепиловезабруднення.Воновидалялосьбезводнимрозчином. Водарозмиваєживопис – одна ізнебезпечних рисреставраціїВолинськоїікони.

>Щодореконструкціївтраченихділянокживопису – справатакожвимагаєвинятковогоіндивідуальногопідходу укожному конкретномувипадку.Втратиавторськогоживопису, як йвзагалівтрати,замінитинеможливо.Помилковимєбажаннянадатиіконіїїпервісноговигляду. Акуди жподіти годину, життя, якустоїть заїїплечима.

>Поверхняживописуікони послереставраціїпокривається кулеюреставраційного лаку.Волинськаікона засвоїмиобразотворчимиякостями непотребуєзайвогопокриття.Навпаки, вонапотребуєзбереженнябархатистостіповерхніживопису, щодаєзмогу облишитиїїм’якийсріблястийвигляд.


>Розділ2.ПринципрозвиткуВолинськоїікониБогородиці XIII-XVстоліть:традиція тасамобутність

2.1 Характеристика «>БогородиціОдигітрії» віконописі Волині (>аналізкомпозиції)

>Починаючи іздругоїполовини X ст. наУкраїнськійземліпоступоворізнимишляхамипотрапляли,ще нечисленні, твориіконописногомистецтвахристиянськоїВізантії.Саме запосередництвапривезених зВізантіїікон,потік які послехрещенняРусі-України у 988 р.помітнозбільшився,українськемистецтвонаповнювалосьосновнимиіконографічними мотивами,канонічними нормамихристиянськогомистецтва.

>Іконографічний типБогородиціОдигітрії широкоувійшовсаме вукраїнськесакральнемистецтво ймайже ненабувпоширення вросійському, де, як видно ззбереженихтворів, активностворювалирепліки «>ВолодимирівськоїБогородиці» типуЕлеуси ізнемовлям Христом направійруці.Окрім того, типБогородиціОдигітрії ізнемовлям Христом налівійруцікількісно уявлень й урельєфнихневеличкихдавньоукраїнськихіконах XI-XIIIстоліть.Самецей типБогородиці широковідображений узахідноукраїнськомумалярстві XIV-XV ст.,зокрема, наГаличі та Волині.

>БогородицяОдигітрія (згрецькоїOdigitria –путівниця,провідниця) –це тип поясного,рідшедоколінногозображенняБогоматері з сидячимДитяткомІсусом,котрийправицеюблагословляє, алівою рукоютримаєсувій (>іноді книжку, щовідповідаєіконографічному типу ХристаПантократора (>Вседержителя)).

>Прикладаминайдавнішихшедевріврелігійного малярства Волинікняжої добиєікони:БогородиціОдигітрії ізПокровської церкви уЛуцьку (>Київ,Національнийхудожній музей) таУспенської церкви вДорогобужі (>Рівне,краєзнавчий музей).

>Надзвичайно багатоікон цого типуперіодуХVІІ –ХVІІІстоліттязберігається уМузеїВолинськоїікони, щодаєможливістьнауковцямпроводитиглибиннеаналітичнедослідження.Різноманітні за стилем,рівнеммайстерності, деталями усі смердоті абсолютнотрадиційні зазображеннями.

>Найбільшоюразючоювідмінністю у всіх типах й видах такихіконєкомпозиційнерозміщенняпостатіБожоїМатері. На однихіконах воназображена прямо,гордовито,велично (>БогородицяОдигітрія ізДорогобужа,бл. 1300 року).Погляд великих очейспрямований наглядача,обличчяспокійне,врівноважене.ПостатьДитинимаєфронтальнезображення голови із легким поворотом очей доМатері.Збереженавізантійська манера листи.Обличчя,правицяБогородиці, щовказує наІсуса та друга рука, щопідтримуєНемовля,творятькомпозиційнийтрикутник,концентруючи всюувагу вцентрізображення.

>ВолинськаБогородицяОдигітрія (близько 1500рік)є прикладомцілкоміншогопідходу дозображення.ГоловиБогородиці йДитятиприймаютьтрьохчвертнеположення, для болеезамкнутоїкомпозиції таліричності образу вводитисянахил голови.

>ОбличчяДівиМаріїпродовгувате,сповнені сумувеликіочіспрямовані наглядача. Вже немаєтієїгордині,натомістьз’являєтьсяпочуттявеликоїдовіри,заступництва.

>ПостатьДитятиІсуса зстатичної (>Дорогобузькаікона) переходити у болеединамічну.Цявнутрішнядинамікавиражаєтьсянавіть упогляді очей,звернених доМатері, аблагославляюча рука з легкого жесту,невпевненого,стаєзігнутою улікті, болеепіднятою.

Манера листивізантійська.Строгістьлінійодягу контрасту зм’якимирисамиликів.

>ІконаБогородиціОдигітріїкінцяХVІстоліття, щознаходиться внинідіючих храмах Волині (>ЗимненськийУспенський храм таСвято-Троїцькацерква уселіТростянець),заслуговують нааналітичнедослідження.

>Обидвііконивважаютьсячудотворними й ужедекількастолітьпідрядзцілюють тихий,хто ізвірою йщирою молитвоюприходятьвклонитися перед тим.

>ПояснезображенняЗимненськоїБогородиці утемно-вишневомумафорії ізДитятком налівійруці.Жестомправої рукиМатірБожавказує на Христа.Ісусзображений усидячійпозі ізблагословляючим жестом та ізсувоєм улівійруці.Одяг йогозолотаво-вохристий.

Наікону у 1757роцінакладенізолоченішати, котрімаютьхудожнюцінність. За стилемпізньовізантійськогонаписанняіконувідносять додругоїполовиниХVІстоліття.Розмірікони36,5х29,8 див.

Назолочених шатах здорогоціннимкаміннямєдвісріблястіпостатіангелів, щотримають корону над головоюБожоїМатері. Цесвідчить про синтезтипівікон «>БогородиціОдигітрії» та «>КоронуванняБогородиці».

ЗасвоєюкомпозиційноюбудовоюіконаєтиповоюОдигітрією,хочавиразобличчядещоінший упорівнянні ізтогочаснимнаписаннямоднотипнихікон. ГоловаБогородиці, корпустіларозвернуті доІсуса.Поглядспрямований убікДитяти.ПоглядДитини – наМатір. Добротнопрописані усідеталіодягуБогоматері таІсуса.Ікона у доброзбереженомустані.

>АналогічноюіконоюХVстоліттяєчудотворнаіконаБогородиціОдигітрії з з.ТростянецьКіверцівського району.

Велика зарозмірамиікона написанатемперою полевкасу (>нині вдужепошкодженомустані),маєнакладні шари з дерева (>золочені,посріблені).

>Доситьсвоєрідноюєцяікона вкомпозиційномувирішенні. Пряма поставу,фронтальненаписання лику,пильнийпоглядБогородиці (>немов насторожі)спрямований убік доглядача (до входу вкелію).Смуглявеобличчя,оливковіочі,продовгуватийніс,маленькістиснутічітківуста – всецечіткопередає характер єврейськийнаціональності танадзвичайновписується доданого образу.ОбличчяІсусаДитяти навідміну до всіхпопередньоописанихіконсяє великоюдобротою йласкою, йнадтоживописне, як дляпізньовізантійського листи.

Поза Христасидяча,впевнена,врівноважена.Благословляючаправиця та рука зсувоємзігнуті подпрямимкутом (>розміщені паралельно), щонадаєіконімонументальності. Надерев’яних шатах немаєзайвих деталей,конкретніплавнілініїстворюютьцільністькомпозиції. Про болеепізнєвиконанняшат з дерева (вже вХVІІстолітті)свідчать йкорони над головамиІсуса йМарії.

Запереказами, дляТростянецькоїчудотворноїікони бувзбудованаСвято-Троїцькацерква великими сподвижникамиправослав’я –Гулевичами.

Узбірці МузеюВолинськоїікониє двацікавих твори «>Волинськогоіконописця 1630 року»датованіпершою половиноюХVІІстоліття тасерединоюХVІІстоліття. ЦеБогородиціОдигіртії, але й уже ззміненоюкомпозиційноюосновою.

УпершомувипадкупостатьБогородицізображенаподовженою,майжедоколінно. ЛикиМатері йДитятизвернені доглядача.З’являєтьсям’якістьліній,обличчявтрачаютьвізантійськустрогістьліній.Натомістьз’являється теплота,ліричність,ніжність.Своєріднакольорова гама відкоричнево-зелених досріблясто-голубихтонів,крупнийвізерунокрізьбленого золоченоготла – всецестворює Єдинийкомпозиційний ансамбль.БогородицяОдигітріясерединиХVІІстоліттявідрізняється відпопередньої тім, що призбереженійвізантійськійманері листи та принижче поясногозображенніБогородиці,Дитятко Христосподаний узбільшеномувигляді.

Зплином годинизмінюється йтехніканаписанняікон типуОдигітрії.БогородицяОдигітріяХVІІІстоліття (з з.МихнівкаКамінь-Каширського району)єцікавою вкомпозиційномувідношенні.ПостатьДитини уже болеенаближена доМатері,доситьблизькорозташовані рукиМарії таІсуса.ОбличчяБогородиці,благословляюча рука Христа й рукаМарії – всерозміщене пооднійвертикальнійлінії,привертаючиувагу до центру. За малюнкомпостатізображуванихєдосконалими,анатомічноправильними.ДитинаІсусє дійсно здитячимипропорціямитіла (увізантійськихіконахпропорціїДитиниписалися як удорослих).Ще із початкуХVІІстоліття подвпливомзахідногомистецтва наступившиперехід українськихмалярів йіконописцівзокрема нареалістичніпозиції ззбереженнямдеякихумовностейепохисередньовіччя,зокрема золоченого орнаментальноготла.Тодіміняєтьсяіконографія, стиль,відчутнепрагнення допросторовогорішеннякомпозиції, допідкреслено-пластичногомоделювання форм, доіндивідуального,навіть портретноготрактуванняликівСвятих.

Провисокийрівеньвиконання такихіконсвідчить йосвітамайстра-іконописця.ІконаБогородиціОдигітрії (>Нев’янучийЦвіт)другоїполовиниХVІІІстоліття уселіРудки-КозинськоїРожищенського району написана налиповійдошцітемперою таолією полевкасу.Маючигравійоване тло, вонаєдоситьживописною зм’якимилініями (>повністюзникаєграфічність,контурність).НіжнеліричнеобличчяМатері таДитини.Жести рукцілкомвідрізняються відпопередніхікон.Богородиця уже невказує прямоправицею наСвого Сіна, а рукаЇїпіднята вгору, аби длязастороги.Лівою рукоюБогоматір, навідміну відпопередніхікон, дійсном’якотримаєДитяткоІсуса.Плавнілініїодягу,ніжнітіні – всесвідчить проєвропейський (>західний)вплив,навіть натакіканонічнітипиікон, якБогородицяОдигітрія.

 

2.2Дослідженняіікони «>Богородицяпровідниця» (>Одигітрія).ЧудотворнаВолинськаікона.Луцьк XIII -поч. XIV ст.

>Найперше вуявленні прорелігію та Богакожноїлюдини,котра народилася йвиросла вСхіднійЄвропі,виникає образ церкви іікони. Безікониважковзагаліуявитицеркву, котраєпевнимзібраннямікон.Колисьікона був вкожнійхаті, і вушко шкірного будьонного чисвяткового дняпочинався ізмолитви передіконою. Донеї, як до Бога,зверталися вусітяжкічаси, просилизахисту тащастя. Зіконою було бпов’язанездоров’ядитини,шлюб,виїзд усправах чи навійну, смерть.Іконасупроводжувалалюдину всеїї життя.Їїзберігали, якнайдорожчий скарб, передавали від одногопокоління доіншого яквеликудуховнуспадщину. Так було бпротягомтисячоліття відзапровадженняхристиянства вКиївськійРусі.Ікона сталасвоєрідним “>передавачем”традиційісторіїкожноїсім’ї, аотже, іцілого народу чибагатьохнародів. Уіконахзберегласяскладнаісторія ізїїзлетами ілихоліттями,святами ібідами.Чим понадіконі років, тім вонацінніша якдуховневтілення всіхподійнашоїісторії.Знайденнястаровиннихікон можнапорівняти ізяскравимнауковимвідкриттям. Таксталося 1962 р., коли вЛуцьку вПокровськійцерквізвернулиувагу надужестару навиглядікону. (>Додаток А.)Згодомз’ясувалося, що затехнікоювиконання, а й за стилемрозпису,їївікстановивщонайменшеблизько 700 років,тобто вон бувстворенанаприкінці ХІІІ — на початкуХІV ст. Це один згорезвіснихперіодівнашоїісторії, коли послеруйнації ханомБатиєм Києва у 1240 р.Київська Русьопинилася подтатаро-монгольським ярмом.Булорозореноміста із їхні церквами,знищено людей, горіприйшло надавньоруськіземлі.Йлише влісистихмісцевостях Волині,Сіверщини,куди нечастозаглядали заженикочівників,збереглисяоселі і церкви.

>Виявлена реставраторамиіконаВолинськоїБогоматерієзразком такзванихчудотворниххристиянськихсвятинь.Чудотворніікониє вбагатьох церквах ймонастирях не лише України, а ібагатьох державСхідноїЄвропи. У УкраїнібільшістьчудотворнихіконзображуютьБогородицю.Їхвідомоблизькодвадцяти:Почаївська,Корсунська,Вишгородська,Любецька,Холмська,Києво-ПечерськаУспенська таінші.Луцькаіконаналежить дочудотворнихікон місцевогозначення.Дослідникипов’язуютьстворенняволинськоїікони вЛуцьку ізподіями, щовідбулись у 1289 р., коли князь "Мстислав Даниловичпереніс своюрезиденцію ізВолодимира-Волинського доЛуцька, де був болееукріплений замок.Сюди ж перенесено іВолинськуєпіскопську кафедру. Ос-кількитатаро-монгольським ханам невдалосявстановитиповного контролю надГалицько-Волинськимкнязівством,це ставпроголошенняособливогозаступництвакнязівстваБожою силою.Створену,ймовірно,місцевимиіконописцями чимайстрами, якізалишилиКиїв,ікону ззображеннямБогоматеріпроголосилипокровителькоюВолинськоїземлі, щомаєчудотворнівластивостізахисту віднападників й зла.

>Узагалі культБогородиці вправославнійцеркві в Українінабувнайбільшогопоширення.Відомо, що уВізантіїзображенняДівиМарії ізїїсиномІсусом було бтакожнайпопулярнішим сюжетом віконописі.Існувалодекількавстановленихцерквоюїїобразів:зображення наповнийзріст зпіднесеними вмолитві руками — “Оранта” чи “>Знамення”;сидячи іздитиною налівійруці — “>Одигітрія” (“>Провідниця” вжитті,дорозі, особливо вморі);сидячи напрестолі іздитиною — “>Влахернітіса” (відназвипередмістяЦарграда ізцерквоюБогородиці); іздитиною, котраобіймаєшиюматері, — “>Елеуса” (ізгрецької “>замилування” чи “>ніжність”) таінші.Волинськаікона ізЛуцьканалежить до типузображеньБогоматері, щомаютьназву “>Одигітрія”.Велична,спокійнафігураДівиМарії іздитиною наруцівтілюєнайвищуступіньнатхненності.Їїмолодеобличчя із великими,спокійними,мудримиочиманадихає навпевненість.Незвичайнопластичнілініїмалюнкаокреслюютьдеталіцих двохперсонажів. Алі вусійсхеміпобудовиобразів,нахилі голови, руках, водязі,навіть у складках, узастосуваннігамикольорівпростежуєтьсяпевнийзв’язок ізіконописнимитворами Константинополя наостанньомузлетівізантійської культури. Це особливопомітно припорівнянніїї ізмозаїчнимзображеннямБогородиціОдигітріїХIV ст. з церквимонастиряХора вКонстантинополі, якувідоме тепер подназвою “>КахрієДжамі”.Вираз очейрізний: наволинськійіконіБогоматір дивуватися наглядача, абипідтримуючи його урозв’язанніжиттєвих проблем, але вконстантинопольській вон опустилазасмученіочі,переживаючи за часткусвоєїдитини і родулюдського. У цьому,мабуть,зафіксованийрізнийнастріймайстрів: із одного боці,віра вкращемайбутнєукраїнського народу, а ізіншого —безнадійне становищеВізантійськоїімперії востанністоліттяїїіснування.

>Складнозрозуміти, котрі заподійзмусили автораіконистворити вобразідитиниІсусадорослулюдину зсуворимвиразомобличчя. Колиспонукало художниказробитице:суворий годину,загрозанебезпеки чи йогонеспроможністьнамалюватидитячеобличчя?Іншіпідкресленідеталі його образу (>міцнашия, руки ізпевними атрибутами,високий лоб)свідчать про ті, що таким бувзадум художника.Йомухотілосязобразити небезсилущедитину, а образсильноїбоголюдини, котрапостраждала залюдськігріхи і готова дорішучихдій, дозахисту добра таправди. Таким чиноммитцевівдалосярозв’язатицюскладну проблему.Створенням такого образу художникнамагавсявикликати вглядачасерйозніпочуття йоговідповідальності переджиттям й годиною.Важливезначення устворених наволинськійіконі образах тапалітрікольорівмаютьканонивізантійської церкви. Допоявихристиянства вКиївськійРусіікона якокремий вид церковного культовогопредмета-символу та мистецькоготвору на територїРимської таВізантійськоїімперійпройшласкладний шляхрозвитку. Мистецтвоіконописуутверджувалось уборотьбірізнихтечійхристиянськоїрелігії.Якщо длязахідноїгілкикатолицькогохристиянства взображеннісвятихголовними булискульптурні твори, то тут длясхідноїгілки православногохристиянстваВізантійськоїімперії —живописні твори —ікони,настіннірозписи імозаїки.Обидвігілкихристиянськогорелігійногомистецтвавиникли наоснові античногогреко-римськогомистецтва.

УВізантійськійімперіїікона невідразупосілапанівнемісце врелігійних культи. УVIII—IX ст.імперія пережилаперіод “>іконоборства” —жорстокогопереслідуванняцерковнихікон. Ілише на VIIВселенськомусоборі 787 р. уНікеї та напомісномусоборі 842 р. уКонстантинополі булиухваленірішення про ті, що усіікони тарізнізображенняповинні бути в церквах, але йвіруючімаютьвіддаватишану іповагу нематеріалу, ізякогозробленіікони, аствореномуобразові.Ікона стала “>мальованим словом”, яку задопомогоюзоровихвідчуттівдопомагаєсприймати Бога.

>Саме слово “>ікона” скидатися відгрецького “>ікон” — “>зображення”, “образ”,якомувізантійськібогослови надавализначенняпоняття “логосу”, “>ідеалу”, “ідеї”, “символу”, “>першообразу”.Розробленібогословськимивченимитеоретичні засади дляпоявиікон булиголовними устворенніканонів віконописіправославної церкви.Згідно із ними,наприклад, узображенніБогородиціпідкресленодовгий, тонкийніс,великітужливі чисумніочі, всеобличчя —своєрідний символжіноцтва.Малівустасвідчили провідсутністьфізичноїспокуси ітілесноїпристрасті.

>Великезначення в канонах йзразкахнадавалосязастосуваннюпевнихкольорів узображеннях наіконах.Переважализолотистий йжовтий, котрісимволізуваликінцеву мітку життяхристиян —небесне царство.Білийвизначавперетворення небесного наземлі.Блакитнийколірсимволізувавнебесну твердь,зелений — усєземне.Пурпуровий ставши символом царського, божественногопоходження.Близький до пурпуровоготемно-червонийколіртежозначавцарськепоходження івиявлення

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація