Реферати українською » Культура и искусство » Поезія Французька сюрреалізму


Реферат Поезія Французька сюрреалізму

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти й науки України

>Черкаськийнаціональнийуніверситетімені БогданаХмельницького

>Курсова робота

>Поезіяфранцузькогосюрреалізму

 

>ЛюбарецьАнастасіяВікторівна

>Науковийкерівник:

доценткафедризарубіжноїлітератури

БогдановаІнгаВасилівна

>Черкаси - 2010


>Зміст

>Вступ

>Розділ 1.Сюрреалізм умистецтві

1.1Загальна характеристикасюрреалізму

1.2Предтечісюрреалізму

>Розділ 2.Філософські засади упоезіїсюрреалізму

2.1Філософські подивися Фройда упоезії

2.2Філософські подивисяНіцше,Бергсона,Башляра упоезії

>Висновки

Списоквикористанихджерел


>Вступ

 

>Сюрреалізміснує уже понадпіввіку йсьогодніналежить допопулярних тавпливовихтечій.Теоретичнапрограмасюрреалізмуформувалася прибезпосереднійучасті 3. Фройда.Відомілистування Фройда із А.Бретоном –фактичнимзасновником цогонапрямумистецтва,зустріч Фройда із З.Далі –найбільшвизначним практикомсюрреалізму.Сьогоднісюрреалістичніпошуки можнавиявити практично у всіх видахмистецтва.

Не якщоперебільшеннямсказати, щосюрреалізм –цетакожсвоєріднахудожняілюстраціяпсихоаналізу.Сюрреалістиповністюпідтримали думку Фройда проневичерпністьпозасвідомого, йогоактивнийвплив на життякожноїлюдини. Бретонрозглядаєтворчість як стан «>позасвідомихспонтаннихпроцесів».Процес творчости, на його думку,– процесзагадковий й непіддаєтьсялогічномуосмисленню. Томусправжній художник працюєлишеасоціативним,алогічним методом,спираючись навласнісновидіння.

>Сюрреалісти,абсолютизуючисновидіння, щоначебтошокуютьсвоїмисміливістю,таємничістю,ефектомалогічного йпозачергового,намагаються довестизагальнолюдський характермистецтва,побудованого за методомобразноїінтерпретації сну.Розповіді провласніснистають длясюрреалістівсвоєрідноютворчоюлабораторією.Образиживописних,літературних,кінематографічних,театральнихсюрреалістичнихтворівзапозичені практично ізєдиногоджерела –сновидінь.

Вже Першіекспериментисюрреалістів булиназваніокремими критиками «>божевільнимианомаліями».Протеце незупинилосюрреалістів. Іпоступово, приактивнійпідтримцібуржуазнихтеоретиків,сюрреалізм і стала однією ізпровіднихнапрямівзахідної культури.

 


>Розділ 1.Сюрреалізм якхудожнійнапрям

 

1.1  >Загальна характеристикасюрреалізму

>Сюрреалізм (відфр. >surrealisme –надреалізм)сформувався якмодернийхудожньо-літературний рух,гасломякого сталатріада: “кохання, краса, бунт”. За словами Бретона (1935рік), двазаклики сталиосновоположними уформуваннісюрреалістичного канону: “>переробити світло” (Маркс) й “>змінити життя” (Рембо).

Цеявищелітературно-мистецького життя, щозародилося ватмосферірозчарування,характерної дляфранцузькогосуспільства послеПершоїсвітовоївійни, справилопотужнийвплив не так насучаснійомумистецтво талітературу, але вподальшийрозвиток всіх сфер життя, щомають ставлення дохудожньої творчости.Сюрреалізм можнаназватиреволюційнимперетворенням модерногомистецтва, яку, образнокажучи,відкрилоновідверісприйняття, ставшиджереломнатхнення длябагатьох мистецькихрухів.Спадщинасюрреалізмузнайшлавтілення впрозі (>наприклад, “>Новий роман”,леттризм) йпоезії,живопису таскульптурі, в театральному такіномистецтві, вграфіці таграфіті.Ідеї та гаснула,висунуті всюрреалістичномурусі,вплинули напізнішімистецькітечії:абстракціонізм,експресіонізм,брутизм,перформанс-арт,неодадаїзм, поп-арт йконцептуалізм.

До тихий,хтоналежав досюрреалістичного руху чи жподіляв тих чиінші його ідеї, належати МарсельДюшан, ПаульКлее, МаксЕрнст, ХуанМіро, Ганс (Жан)Арп, СальвадорДалі, АндреМассон, РенеМагрітт, Альберто

>Джакометті,Мерет Оппенхейм,ДоротеяТаннінг, Роберто Матта, ПаблоПікассо, Ман Рей,Луї Арагон, ПольЕлюар, РоберДеснос, ЖоржБатай, Жан Кокто,ЛуїсБунюель,ІвТангі, ЖакПревер таінші.

>Сюрреалізм постав яквтілення нового духу, духумодернізму, яклогічнийрозвитокпроцесубродінняідей у культурномужиттіЄвропи початку ХХ ст.Сюрреалізм можнарозглядати як один зпроявів тогопроцесу “>десублімації”,якийохопив всезахідний світло. “>Повстанняприроди влюдині йвсього, щоє вній темного,рвучкого,імпульсивного –дитинипротидорослого,жінкипротичоловіка,безсідомогопротисвідомості,діонісійськогопротиаполлонічного,Богів так званого життяпроти “>богів” духу, -цеповстання, щоспалахнуловідродженняммістицизму йнародженнямпсихоаналізу,розвиткомнайрізноманітнішихпанвіталістичнихучень”, було б, на думкуШелера, небезпосереднімвираженнямнадміру сил, авсьоголишеіншоюнаївністю,контрідеалом – “>органічною, але йжахливоодносторонньоюреакцією набезмежнуаскетичну йспіритуалістичнусублімаціюпопередньоїепохи” [1,110-113]. Томусюрреалізмнабуваєформивсеохопного протеступротикультурних,соціальних йполітичнихцінностей,стаючи пароксизмомкультурозаперечення, одним знайпотужнішихпроявівневдоволеннякультурою, Яка, заФройдом,єраціональновнормованою,примусовоюсукупністюсоціальнихвимог,заборон йобмежень, щопригнічуютьінстинктивніпориванняіндивідів,адже “культурадіє через примус”, “культурагрунтується навідмові від потягів” [2,95].

У цьомуконтексті можнарозглядатисюрреалістичний “бунт” якобуреннябезначальноїжиттєвоїстихіїпротибудь-якихспробсвітовпорядковування, бунтбажанняпротизаборони,випадковості –проти закону,можливості –протидійсності, іілюзії –проти істини;цеспробапідважити усінаявні ціності, “>перетворити напорохнявубудь-якідискурсивніспособипізнання (науку,філософію,мистецтво,літературу)саме бо смердотіотруєніраціональністю, - й усе,щобпрорватиплівку, щовідокремлюєвнутрішнє відзовнішнього, сон відреальності,свідоме відбезсвідомого,утримативічність умиті й тім самимповернутибуттю йогопершопочаткову чистоту,повноту йнеподільнуєдність” [3,21]. У цьомупрагненнісюрреалістинагадуютьромантиків, для якіметою творчости, та іусього життя було б:


У першому мить бачити вічність,

Величезний світ – в зерні піску,

У одній хвилині – нескінченність

І Небо – в філіжанку квітки.

>Вільям Блейк

Томусюрреалісти, із їхнінамаганням будь-щовирватися із путдійсності,зазирнути замежіреальності,віднайтипершопочаткибуття,осягнутинайглибшусутністьлюдини, такпоціновувалиранні культури – за їхньогоздатністьбезпосередньогосприйняттясвітових сил,невидимих йзаперечуванихцивілізованим оком. З цогопрагнення скидатися йконцепція альтернативногозору,розробленасюрреалістами, колиістиннебачення світуможливе нерозплющеними, анавпаки,заплющенимиочима, бо тоді нашзірспрямованийусередину,намагаєтьсязаглибитися у собі й черезвласнусутністьпізнати світло, а чи не через тиххибніуявлення, котріпропонує намдовколишнядійсність. Томусюрреалістирозглядаютьреальністьлише яквідправну точку дляподорожі у світломрії, аключем до цоговнутрішнього світу, світумрій,бажань йнепояснюваних потягівстає автоматизм,якийстаєосновоположнимпоняттям увизначеннісюрреалізму,даному АндреБретоном:

“>Сюрреалізм –чистийпсихічний автоматизм, запосередництвомякого ми маємонамірвиразитиусно,письмово чибудь-якиміншим чиномдійснефункціонування думи.Диктування думи за межамибудь-якого контролю,здійснюваногорозумом, позавсякоюестетичною чиморальноюзацікавленістю.

>Сюрреалізмбазується навірі увищуреальністьпевнихасоціативних форм, котрі доньогоігнорувалися, увсемогутністьмарення, убезкорисливугру думи.Вінпрагне остаточнозруйнувати усііншіпсихічнімеханізми йпосістиїхнємісце увирішеннікардинальних проблем життя” [4,69].

>Сюрреалізмпрагнестворити “>новийміф”, проводитиревізіюмистецтва талітератури якминулого, то йсучасногоїм,маючи наметістворитивласнуісторію модерну.

>Внаслідоктакоїревізії,сюрреалістивважаютьмодерністами лише тихий,хтотворивбезсвідомо, а чи не тихий,хтолишевикористовувавкольори талінії внезвичнийспосіб [5,16]. Такими, на думку Бретона,є художникиминулого ПаолоУччелло таЄронімБосх, що, яквінвважає,володілиособливимзором, що давалоїмможливістьбачити світло негараздобмежено, якнормальнимзором.Серед картинУччеллонайбільшоюпошаноюкористувалася його “Битва приСан-Романо” (1455 р.), вякійвражає прямо-такисюрреалістичнанадмірність.Така жнадмірність,нагромадження,скупченняцілкомсюрреалістичнихобразів йвізій й уживопису Босха.Йогосюрреалістинайбільшецінували замаргінальністьуяви, що дозволяло Босхові задопомогоюобразівстворюватиреальність, котра,міроюнеобхідності,вміщувала всобінеможливе. Томуобрази Босхавідповідалипоняттям Бретона проясність йконкретність [5,16].

>Досліджуєглибинилюдськогобезсвідомого СальвадорДалі,живописякогоможе бутипрекраснимматеріалом дляпсихоаналітичнихдосліджень. Тутслідсказати, щоджереломнатхнення тазразком длянаслідування для СальвадораДалі буликартини одного ізхудожниківіталійськогоРенесансу Джузеппе Арчімбольдо, подпензлемякогозвичайніфрукти,овочі йтваринитрансформувалися вгротескніфігури, ацезмушувалоглядачанапружуватиуяву,щобуловитиприховані вживописних полотнахсмисли.

>Такийживопис можнарозглядати, слова Бретона, “як шлях думи,спрямованоїбезпосередньо увнутрішнє життя” [5,20].Ця думка метрисюрреалізмуфактичноє парафразоювисловлювання Густава Моро,якогонадзвичайновисокоцінував Бретон.Недаремновін уПершомуманіфестісюрреалізмуназиває йогоім’ясередсучасниххудожників, яких, можнавіднести досюрреалізму. Такими художниками,крім того,є Сірка,Матісс (>зокрема, в його “>Музиці”), Дерен,П.Пікассо, Шлюб,Ф.Пікабіа, Дж. ДеКірико із йогоідеєюметафізичногоживопису, “всещепрекраснийП.Клеє”,М.Ернст,М.Рей, й “>такийблизький намА.Массон”.

>Усіці художникиблизькіБретонові, а,отже, й йогооднодумцям бо вїхніхтворахзображеніпредметидопомагаютьперенестися вілюзіюуявного іуявлюваного світу,побачити один світлоусерединііншого,радшенавіть >відчути його, бо наше око,скутереаліямидовколишнього життя,неспроможнесприймати світло у йогопервісному,незатьмареномустані.Побачити світлонезатьмареним, чистиморозумом,очимадитини,душевнохворого,дикуна –ідеалсюрреалістичногоспостереження; око, зависловом Бретона, “>існує впервісно-дикомувигляді”, йлише воно таможе статісвідком чудес світу. У такомустаніперебуває “окодикуна” чи ж “аматора”. На думку Бретона, такими “аматорами”єносії “>примітивних” культур,медіуми,містики йдушевнохворі.Звідситакийінтерессюрреалістів допервісногомистецтванародівкраїн Африки,Індонезії іОкеанії, доодкровеньмедіумів,малюнків йвізійдушевнохворих. З приводуостанніхслідзазначити, що насюрреалістів справила великийвпливвидана 1922 р. книгамистецтвознавця тапсихіатра ГансаПрінцгорна “Мистецтводушевнохворих”.

Отже,можемо говорити пронеослабнийінтерессюрреалістів довсього, щовиходить замежітрадиційнихуявлень, щодозволяєзазирнути втаємничий світлобезсвідомого:мистецтво тарелігійніуявленняпервіснихнародів,досвідмедіумів,візії тамалюнкидушевнохворих.Саме томунаріжнимкаменемсюрреалістичноїестетикистаєбожевілля (lafolie),аджесаме воно тадаєможливістьвивільнитилюдський духз-підтягаряумовностей,якимискувавособистістьсоціум із йоговимогами таприписами.

1.2  >Предтечісюрреалізму

>Естетикасюрреалізмузакорінена впоезії “>проклятихпоетів” йЛотреамона, - тихий,хтоздійснив “>поетичнуреволюцію” ХІХстоліття.Багатоспільних рис можнапростежити впоетицісимволізму тасюрреалізму.Аджесимволісти так самепрагнутьпроникнути втаємницю світу,виразитиневиразиме. Це можназробити впоезії йлише задопомогоюсимволів. Уцейперіод, коли ХІХстоліттянаближалося докінця, символпостає якпереживання світу, щоопинився всмузіневизначеності, вситуаціїпереоцінкиціностей йзникненніпопередньоїсистеми координат, уситуаціїфатальноїантиномічностісвідомості, котразіштовхуєміж собою “>видимість” й “>сутність”, “бути” і “>здаватися”. Амаєрозв’язатитрагічний парадокс культури художник,покликанийпротиставити “>розутіленню” уженедостовірної дляньогореальностінадреальністьтворчого початку.Символістськасвідомість усвоєму абсолютномуестетизмірівновелика світу йвсесвітнійісторії: несприйнятаестетично вон неіснує. У цьомусенсісимволіст незнає між –кордонівміжминулим ймайбутнім,високим йнизьким, добром й злом, словомутіленим йневтіленим,обличчям ймашкарою,античністю йсучасністю,аджевінусюдивіднаходить “>магічнийекран” дляпроекційсвоїхуяви йтворчоїволі.

>Відчуття “>всесвітньоїаналогії” (>Ш.Бодлер)наділяєсимволістатаємничимвсевіданням,знаннямтаємничих “>відповідностей”.Символіст аби не дуже докінця, щовін говорити:збуджений у моментінтуїтивногозародження образучимосьдоситьмінливим,він даліпрямує доневідомого йзахоплює “>мережею”своєї думи щось, що із одного боці,структурується нею й таким чиномстворюється, але й, ізіншого, -існує автономно. Ті жсаме, на форумі нашу думку, можнасказати й пропринципитворення,пропагованісюрреалістами. Упоезіїсимволістів, то й всюрреалістів,відбуваєтьсявивільненняінтуїтивно-емоційного,настроєвого,підсвідомого, якумаєзаговоритисаме,безпосередньопроявитися впоезії.Завдання жпоетаполягаєлише до того,щобвідчутиєдністьуьогоіснуючого,показатитаємничізв’язкивсього на світі.Адже усе в світі, - усіпредмети іявища, усічуття тапочуття, -пов’язаніневидимими нитками до однієїневиразну,містичнусутність, й, на думку Бодлера,єсистемоювідповідностей. Томуабстрактніпочуття тугі,радості, суму,жалювикликають у конкретному світінесподіваніаналогії. Інавпаки,побачений предмет,поміченеявищеможераптомвикликатицілкомнесподіване, іззовнішнімспостереженнямнічим непов’язанепочуття, якуінколиможе бутитривалим. “Співаємає такмайстернопередатиціпочуття,щоб читач пережившисправжній “шокпізнання”,щобвін пережившицейнеясний, годиноюнавітьнезручнийзв’язокміжданим предметом йпоетовимипочуттями” [6,21].Чим болеенесподіваніаналогіїміж предметом йвикликаними нимпочуттями, тім смердотіпридатніші дляпоетичноїобробки. Тому іговорять пропарадоксальність думок,почуттів Бодлера, “>утілену вже усамійназві його книжки – “>Квіти зла” [7,14].Ці квіти зларозквітлифосфоричнимипелюсткамиміж ХрамомКраси йзамученоюпідсвідомістю Бодлера [6,21],якийсвоєюпоезією творитивласний світло,відокремлений віддовколишньоїдійсності, Яканавіює на Бодлералишесплін.

>Свійвласний світло,якийширший за тієїреальний, щоіснуєнавколо нас,створює й Артюр Рембо.Цей співає,який проживши такі малі,відкриваєчарівні, аінколистрахітливікартини впідсвідомості читача. Рембонамагаєтьсязнайти “>універсальнумову”,проголошуючипоета “>викрадачем вогню” чи “провидцем”, щоволодієнедоступною дляпересічноїлюдини “>алхімією слова”. Усвоємулисті доП.Демені Рембопише: “Я каджу, щотреба статі провидцем,зробити собі провидцем. Співаєробить собі провидцемдовгим,безмежним йобґрунтованимрозладом всіхпочуттів.Придатнібудь-якіформилюбові,страждання,безуму…Невимовна борошно, колийомупотрібна всявіра, всянадлюдська сила, тодівінстаєнайбільшхворим,найбільшзлочинним,найбільшпроклятимсеред всіх – йНайбільшученим! Бовіндосягневідомого. Бовінвикохав більше, ніжбудь-хто, свою душу, і такбагату!Віндосягаєневідомого й,втрачаючиглузд,перестаєрозуміти своївидіння, -він їхніпобачив! І нехайвінзгорить віднечуваних йнесказанних промов:прийдутьновіжахаючітрудівники: смердотіпочнуть від тихийгоризонтів, дезнесилено впавшипопередник!” [8,215]. Такими “>жахаючимитрудівниками” і сталисюрреалісти, котрівідкрилипоетичнуспадщину Рембо двадцятогостоліття, йвикористовувализдобутки Рембо,який, зависловомП.Неруди, “>перебудувавши всюпоетику,зумівзнайти шлях длявираженнянайшаленішоїкраси”,створюючи своютеоріюконвульсивноїкраси.

>Створеннятакоїконвульсивноїкрасиєнаслідкомгри абсолютнорозкутоїуяви, Яка,вивільнюючись із путповсякденногоіснування, творитивласнийнеповторний світло.Такугру мивіднаходимо й впоезії Стефана Малларме, впоетичнихрядкахякого частопануєцілковитезатемнення.Йогополіфонічні,багатоплановіобрази-відповідностізбуджуютьодночаснотисячірізних струнсприйняття. Усе йоговіршах – лексика, синтаксис,тропи –підлягаєголовнійметі –створити всвідомості читачаекстатичний стан. “Співаєцілкомвідкидає “>зовнішній” порядок, щонакинений на світлосвідомістюлюдини йкеруєтьсявиключновнутрішніми законамитвору.Він доводити до міжідеюнатяку,ідеюстворенняатмосфериявищ йпредметів,ідеюмістичноїтаємничості ймагічногонашіптування” [6,23].

якбачимо,сюрреалісти усвоємутворчомупошукурухалися у цьому ж напрямі:відкиданнязовнішнього порядку,зовнішніхобмежень, опису невласнепредметів йявищ, атієїатмосфери,аури, щоскладаєтьсядовкола них,створеннямістичної,таємничоїатмосфери, вякійвідбувається роботалюдськогобезсвідомого,зізмалюванням тихий картин йвізій, котрінароджуються вмозкулюдини.

>Такі жкартини,привабливі йводночасстрахітливі,постаютьзісторінокЛотреамонових “>ПісеньМальдорора”,якогосюрреалісти свято йнезмінновважали своїмнатхненником, одним з предтеч свого руху.Творчість цогопоетаєвтіленимзапереченням, протестом, бунтом, тому вонавиявиласясуголосною тому протеступроти “принципуреальності”, под знакомякогосформувався авангард 1910-1920 рр. уцілому, йсюрреалістичний рух –зокрема.

>СюрреалістимарилиЛотреамоном. Так,ФіліпСупо мовивши: “>ІзидорДюкасс.Цихдекількохскладівдостатньо,щоб япротягомгодиниперебував угармонії із самим собою” [9,418];подібну думкувисловлював й РенеКревель: “>Лотреамон, я бувщасливийзавдякитобі.Лотреамон, насохороняєтвійсвітанковий перстень [10,423].

>Сюрреалісти,перетворивши афоризмЛотреамона “>Поезіямаєтворитисяусіма, а чи неодинаками”, набойове гасли,шукали доступ удві “>забороненізони” – зонубезсвідомого й зонууявного. БретонвважавтворчістьЛотреамона прикладом “>Бунту ізвеликої Літери”,досвідом тотальногорозкріпаченнябажань й торжествауяви. А йогознаменитіпорівняння: “>прекрасний, як…” Бретонвважаввзірцемспонтанності; “>обличчя…прекрасне, яксамогубство” (І, 13), “>хижі орлі,прекрасні, якнапівзотліліскелети, щоприкрашаютьгілкиарканзаськогопаноко” (>ІV, 5), “>незнайомець,прекрасний… якхапливе погребение, чи як законрегенераціїпошкодженихорганів, чи,найправильніше, як чудовосмердючатрупнарідина” (V, 2), “скарабей,прекрасний, яктремтячі рукип’янички” (V, 2).Ціпорівняння,побудовані надовільномузближеннінесумісних засмисломрядів, Бретонрозглядає якплідспонтанності, як “>достеменнийманіфестконвульсивноїпоезії”, щосвідчить провисокуоцінку ним “>ПісеньМальдорора.”Аджеконвульсивність метрсюрреалізмувважавуніверсальниместетичним принципом: “>Краса якщоКОНВУЛЬСИВНОЮ чи не якщовзагалі” [11,246].

>Лотреамонузавдячуєсюрреалістичнаестетика принципомколажу,якийдопомагаєзіставлятипоручлогічнонезв’язаніміж собоюобрази.СамеІзидоруДюкассуналежить фраза, котра сталаключовою всюрреалістичномуканоні: “>прекрасний, яквипадкова >зустрічшвацької машинки тапарасолі наанатомічномустолі”. Тут принципспонтанності,якийпроявляється впоєднанні,співпокладеннінесумісних промов,посилено принципомвипадковості,об’єктивноговипадку. Цепоняття – “>об’єктивнийвипадок”, -розроблене йпроілюстрованеБретоном у всіх йоготворах – від “>Наді” до “Аркан 17”,означає ті, щоприйнятоназивати “>збігом” (>наприклад,несподіваназустріч ізлюдиною, про якої вітільки-но подумали), коли такого родусхрещеннядійсності та думивважаєтьсявіником “>послання” чинеобхідності.Цяконцепціяблизька (за Бретона),фройдівськомупоняттю “>неусвідомленогобажання” [12,272].

>Якщо відЛотреамонасюрреалісти взялипринципи, котрі сталиосновою їхнітворчихшукань й справиливеличезнийвплив наформуванняестетичного канонусюрреалізму, - принципспонтанності та принципвипадковості (>об’єктивноговипадку), то самоюназвою свого руху смердотізавдячуютьГійомуАполлінеру.Аджевперше слово “>сюрреалістичний” прозвучав утравні 1917 року, колиАполлінерпредставлявглядачам Ж.Кокто “Парад”.Аполлінерсхвалював “>новаторськеоб’єднання”декорацій,костюмів,хореографії. Зцієїнесподіваноїєдності йнароджується, писавшивін, “щось накшталт “>сюрреалізму”, вякому явбачаювідправну точку дляпроявлення нового духу”.Сюрреалістичноюдрамою назвавшиАполлінерсвій фарс “>ГрудиТіресія”,поставлений насценімісяцемпізніше “Параду”.Коментуючи драму,Аполлінерводночассформулювавноваторський принципмистецтва,якому, із його точкизору,маєналежатимайбутнє: слово “>сюрреалізм”Аполлінерпротиставив йсимволіці, йправдоподібності,щоб “>повернутися доприроди, але й некопіюючиїї, якцероблятьфотографи. Колі людина задумаланаслідуватиходіння, вонавинайшла колесо.Воназдійснила, сама проце не знаючи,сюрреалістичний акт” [13,25].

>Вартозазначити, щоАполлінер не лишеє “>батьком” основоположногопоняття, яку сталоназвою нового авангардного руху,вінє й “>батьком”найнесподіваніших метафор, в яківінвикористовуєелементздивування (>який, доречі,такожє одним знаріжнихкаменівсюрреалістичноїпоетики),наприклад: “>сонце ізперерізаноюгорлянкою”, “>сонце –величезнарозумна голова,чиїскляніочі катховає відздичавілогонатовпу”, “>сонце –молодийбородань-купець, подбілоюпарасолькою”, “>вікновідкривається як апельсин,осяйнийплід”, “>ірреальнешампанськепіниться якравлик чимозокпоета”, “села –сповільненіповіки, щоприховуютьзакоханих” тощо [13,34].Аполлінер вводититермін “>здивування” (>surprise),який усюрреалістичнійпоетиціперетворюється на “>приголомшливий образ” –співпокладеннярізноплановихелементівреальності,зіставленнянезіставлюваного (оксюморон),реакцією на щостаєподив.Можнастверджувати, щоцявідданість принципунесподіванихпоєднаньзближаєсюрреалістів й ізфутуристичноюестетикою, й ізпрограмамиекспресіонізму.

 


>Розділ 2.Філософські засади впоезіїсюрреалізму

 

2.1Філософські подивися Фройда упоезії

З точкизоруфілософії, длясюрреалізмухарактернийантираціоналізм йсуб’єктивізм, усвоїйтеоріївінспирається на роботиБерклі, Канта,Ніцше,Бергсона таінших, й особливо на Гегеля,сприйнятого ними20-ті роктакрізь призмутлумаченняБенедеттоКроче.Вирішальнийвплив насюрреалізм справившипсихоаналіз Фройда,якийпарадоксальним чиномпоєднується ізтворчістю де Саду,якогосюрреалістирозглядають як предтечуфройдизму.

>Адже ізсадівського листи можназробитивисновок:істина предметаполягає надньому самому, а томузначенні,якого мийомунадаємо,здобуваючиособистийдосвід. Тому накожнійсторінцісвоїхтворів Саддає намдокази свого “>ірреалізму”,адже ті, щовідбувається в його романах, абсолютнонеможливе із точкизорураціональності. Тому “>неможливості денотатастаютьможливостями дискурсу” [14,208]; Саднадаєперевагу дискурсу над денотатом,адже ті, щовін “>відтворює” (>тобтореаліїсучасногойому життя),неперервнодеформується дискурсом. У цьомувипадкуфункція дискурсуполягає до того,щобпомислитинемислиме,тобто не облишитинічого поза межами слова.Внаслідок цогомежі словарозширюються, амовлення,трансформуючись,повністюзливається ізуявою.

Так саме, якмежі слова,розширено всадівськихписанняхзначеннячуттєвості. Це можнаскорелювати ізфройдівськимлібідо, якутакожприсутнєвсюди йзавждиширше самого собі. І, то в батькапсихоаналізу, у де Садучуттєвість,еротизмстаютьрушійною силоюлюдськоїповедінки.Принагідно можназгадатисюрреалістичнуконцепціюбожевілля тапорнографії, котрірозглядаються якосновніджерелатворчогонатхнення.Звідси такаувага до життятіла, атакож дотілажіночого.Наприклад, Андре Бретонрозглядаєжіночетіло як символсвятості іеротики, так, якранішецеробив Бодлер йвисокоцінованийБретоном Густав Моро.Прикметно, що всюрреалістичнійміфологіїз’являється образfemmefatale (>роковоїжінки), котрастає предметомпоклоніння,втіленнямеросу,вгамовуючичоловічелібідо. Туттребасказати, щосюрреалізм,використовуючиконцепти, тими таприклади ізфройдівськогопсихоаналізу,створюєсвійпоетико-терапевтичний метод.

>Одразу вартозазначити, щоставленнясюрреалістів до Фройда було бподвійним: із одного боці, смердоті широкопослуговувалисяздобуткамипсихоаналізу,витлумачуючиостанній увласнийспосіб; ізіншого боці,цейспосіб, вякий смердотіінтерпретували йоговчення, бувнеприйнятний для Фройда (так,наприклад,вінвважав, щосновиддялюдинидопомагаютьвитлумачитиїї минуле,вивести наповерхнюприховані вньомукомплекси, асюрреалісти, йзокрема, Бретон,тлумачатьсни й як ключ домайбутнього, як провозвіщенняприйдешніхподій). Алі, на форумі нашу думку,самепостаннясюрреалізму було б бнеможливе безреволюційнихідейпсихоаналізу.Адже Фройдприніс уєвропейську культуруідею про ті, улюдиніміститьсяпростір,який невимірюється йраціонально неосвоюється, вякому усідиференціації тапоняттявисокої культуривтрачаютьсенс [15,21]. Фройд оголившиглибиннінадралюдськоїпсихіки,розширившивнаслідок цогомежілюдськогопізнання. Бретон говорити проце: “>Підвпливомцихвідкриттів [Фройда]нарештівимальовуєтьсярозумоватечія, Якадопомагаєдослідникулюдинизаглибити своїпошуки,ботепервінможевраховувати не лишезагальноприйнятіреальності.Можливо,уяваготуєтьсязновуздобути права.Якщо вглибинахнашоїсвідомостіприховуютьсядивовижнісили,здатнізбільшитисиливидимі чи жпереможнозмагатися із ними,бажано було б б їхньогоуловити –спочаткувловити,щобпотімпіддати,якщоцепотрібно,перевірцінашогорозуму” [4,63].

>Цікаво, що Бретон не лишевіддаєналежнеФройду яктворцеві нового дискурсу, а ізізнається до того, щовін буводержимийФройдом йзасвоїв йогоаналітичніметоди [4,67],вирішившивикористати їхні увласній творчости. Такз’явивсяпершийсюрреалістичнийтвір – “>Магнітні поля”.

Це можнасказати й про весьсюрреалістичний рух уцілому. Так говорити усвоїй “Історіюсюрреалізму”Моріс Треба: “Без Фройдасюрреалісти відмовлялися бсюрреалістами.Адже смердоті йнадихалисядослідженнямивіденськоговченого, йнамагалисяробити так, яквінучив…Сюрреалістизнайшли для собі увідкриттях Фройда тих гаснула, якіїмбракувало: “>Віднинівстановлено, що людина – не лишерозумнаістота… але й йсплячаістота, що спітинав’язливим,одурманюючим сном… пароль бувтакий: “>Відчиніть снудвері табрами! Дайтемісце автоматизму. Незабаром віпобачителюдину такою, как онає”. Таквідбулася революція врозуміннілюдини,їїставлення додовколишнього світу, щовилилася впереживання вмистецтві таглибокопереживалася ним як революція [16,127].

>Адже пафосфройдизму –це пафосвідкриття нового світу,цілогонезвіданого материка у тій біксоціального іісторичного, у тій бікматеріального.Цейновий материкєпозачасовий йпозапросторовий,віналогічний йнезмінний,самецей материк йєбезсвідомим [17,28].

>Якраз цого материкапрагнулидістатисясюрреалісти,намагаючисьтворити,виходячи ізбезсвідомого,сновидь йвізій. ба понад, смердоті не лишевіднаходиликреативніімпульси в цьомустані, але йнамагалися “ізмайженауковоюсерйозністюрозмитивидимімежі,відкрититаємніможливостібезсвідомого всіхступенів йглибин йзробити їхнівидимими ухудожньомувтіленні задопомогоюпереробки”. Тому смердотізвертаються дотворення намежі сну і >неспання, колививільняютьсясили,приховані влюдськомубезсвідомому.Вонинамагаютьсязаписувати своївізії,витлумачувативласнісновиддя тагалюцинації.Адже, заФройдом, “>сновидецьвидирається на гору, ізякої можнаоглянутинадзвичайноширокіобрії” [18,115], бо усновиддіняхнайяскравішепроявляєтьсявпливбезсвідомого. Фройдрозрязняє усновиддях дваплани:

1.Явнийзміст (>manifesterInhalt) –взяті ізвраженьнайближчого дняподії, котрі легковідтворити под годинутлумачення сну;

2.Приховані (>латентні) думи (>latenteTraumgedanken) - смердоті боятисясвітласвідомості ймаскуються образами явногозмісту.

На думку Фройда,ці двапланисновидьперебувають ускладнихвідносинах: “>це…відносини двохрізнихтаборів, одинявнийелементможезаступатикількалатентних, а одинлатентнийелементможутьрепрезентуватикількаявних” [18,119].

>Нічнісновидінняє результатом роботибезсвідомого, якускладається ізвитісненихінфантильних потягів сексуального характеру;саме вбезсвідомомуперебуває всі ті, що людина могла бзробити,якби неспрацьовували принципреальності тавимоги культури, -витісненібажання.Цібажання в останній моментможутьвирватисяназовні, щоможескінчитисятрагічно.Шляхи, щодопоможутьуникнути цогоконфліктусоціального й природного,такі:свідомеоволодіннябажаннями,безпосереднє їхнізадоволення йсублімація.Здійсненнябажаньвідбувається унічнихсновиддях, щоспоріднює їхні зфантазіями.Адже “>нічнісниє такими жздійсненнямибажань, як й “>сни-серед-білого-дня-мрії”, так добро всім намвідоміфантазії” [19,88].

>Саме доцієїсферибезсвідомогошукали доступусюрреалісти,втілюючи своїфантазії напапері таполотні.Вонизвертаються дотехнікивізіонеризму тагалюцинацій,бобезсвідомеєтієюсферою,кудирозум неможепроникнути.Цієюсфероюкеруєнічим нестримуванебажання (потяг), внійнароджуютьсянайбільшсміливівізії іобрази.

2.2Філософські подивисяНіцше,Бергсона,Башляра

>Сюрреалісти, у тому,щобякнайбільшяскраво ідостеменновідтворитисміливівізії таобрази,звертаються доавтоматичного листи й “>фотографування думи”,звільненої відусякого контролю, будь-якоговпливу табудь-якоїідеології. Задопомогоюавтоматичного листисюрреалістиможутьстворюватитакіречі, котрі,подібно домрій, “>єуявнимзадоволеннямсвоїхбезсвідомихбажань йводночасвикликаютьсимпатію тихий,хто їхньогосприймає”.

>Ці твориє результатомнезвичноїпоетичноїдіяльності. У основуцієїдіяльностіпокладено автоматизм. Урезультатіця поетична діяльністьстворюєобрази, щорозкриваютьневідоміскарби духу, в якікожен >індивідвиражає свою “>відмінність” [12,18].Коженіндивідможевідкрити собісвітові й самомусобі, бовнаслідок “спонтанного”творчого актувідбувається “>вихльостування”найглибшоїсутностілюдськоїіндивідуальності,оголеннянайпотаємнішихдуховнихсубстанцій.Автоматичне лист йє результатом такого “спонтанного” акту,метоюякогоєдосягнення максимальноприскореного монологу, проякий критичнасвідомістьсуб’єкта невисловлюєніякогосудження,якомуніякізамовчування нечинятьперешкод йякий,наскількицеможливо, був бі при цьому “>розмовноюдумкою” [4,67].

>Автоматичне листє тімзасобом,якийдопоможепозбутисятираніїсвідомості,вилучитирозум зпроцесупізнання. як говоритиНіцше, “>свідомістьвідіграєвторинну роль, вонамайжеіндифірентна,зайва,приречена,можливо,зникнути іпоступитисямісцемцілковитому автоматизму” [20,242]. Тому автоматизм (>автоматичне лист)допомагаєосягнутисправжнюсутність промов,відчути йпережити світло у йоготриванні.

Уконцепції “>автоматичного листи”, “>спонтанності”творчого актувиразновідчутнийвпливфілософськоїсистемиАнріБергсона. Бергсоннамагаєтьсястворити “>позитивнуметафізику”,основнимипоняттямиякоїєдостеменний,конкретний годину –тривання, таінтуїція, котраосягає його йєсправжнімфілософським методом. “>Інтуїцієюназиваєтьсятакий видінтелектуальноговідчування, задопомогоюякогопроникаємо в нутроданого предмета,щобвиявити ті, що дляньоговластиве, але й що непіддаєтьсявираженню” [21,57].Інтуїція якспосібосягненнятриванняпротистоїтьінтелектуальним методампізнання. “Колівходимо утривання, тоце можназробитилишезавдякиінтуїції. У такомурозумінніможливевнутрішнє,абсолютнепізнаннятриваннянашого “я”саме через наше “я” [21,59].Тривання, навідміну від абстрактного години науки,єпостійноютворчістю нових форм,становленням,взаємопроникненнямминулого йтеперішнього,непередбачуваністюмайбутніхстанів,свободою.Тривання, навідміну від годинифізики,якиймаєпросторовевираження,є годиноюсвідомості.Останнямістить усобірозвиток.Події, котрістворюють його,неповторні й томуволодіютьнеперервністю,спрямовані вмайбутнє. ЦеположенняБергсонанагадуєідеюВ.Джеймса про “>потіксвідомості”.

>Прикметно, щотриванняіснує лише бо ми самвідчуваємо його. як говорити Бергсон: “>інтервалтриванняіснує лише нам йвнаслідоквзаємопроникнення нашихстанівсвідомості, поза нами не можназнайтинічого,крімпростору, й таким чином,одночасностей, про котрі не можнанавітьсказати, що смердотіслідують одна заодноюоб’єктивно” [22,155].

Утриванні самі й тих самстаниможутьвиникатизнову ізнову,взаємопроникатиодне водне. І в цьомуполягаєвідмінністьтривання відоднорідного години,моментиякогоспівпокладені впросторі.Простіпсихічністани, із якіскладаєтьсятривання,спроможніпоєднуватися тарозчленовуватисяподібно долітералфавіту, із які миутворюємо слова.

>Найкращесприйматиціпсихічністаниможуть людимистецтва. Це

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація