Реферат Культурний простір

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Контрольна робота

 

На тему: «>Культурнийпростір»


>Зміст

>Вступ. 3

І.Культурніформи та їхніосновнівластивості 4

ІІ. Структура культурногопростору. 13

>Висновок. 19

>Використаналітература. 20


>Вступ

Культура, якспосіборганізаціїсуспільного,групового таіндивідуального життя,припускаєможливістьнайрізноманітнішихвирішеньлюдських проблем,пристосування до умівсоціального години йпростору.Які жфункції виннавиконувати культура,щоб забезпечити, із одного боці,стабільністьсуспільногобуття людей, а ізіншого -новіпідходи домінливого світу?

            Культуравідіграє всебільшу роль уформуванні тазміцненнігромадянськогосуспільства,розвиткутворчихздібностейлюдини,побудові правовогосуспільства. Культуравпливає на усісферисуспільної таіндивідуальноїжиттєдіяльності - працю,побут,дозвілля,мислення,спосіб життясуспільства іособистості.Значенняїї уформуванні тарозвитку способу життялюдинивиявляється у діїособисто-суб'єктивнихфакторів (>настановисвідомості,духовніпотреби, ціності таін.), щовпливають на характерповедінки,форми та стильспілкування людей.Цінності,зразки інормиповедінки, щовиникають врезультатідіяльності ізосвоєння світу,виступаютьодночасно якелементи складногомеханізмурегулюваннясоціального життя, всіх формжиттєдіяльностісуспільства.Спосіб життя,орієнтований не так напристосування до тихий умів життя, щоіснують, але в їхньогоперетворення,передбачаєвисокийрівеньсвідомості та культури,підвищує їхнього роль якрегуляторівповедінки людей, їхні способумислення.        

>Соціальноговпливу культуранабуваєнасамперед уякостінеобхідного аспектудіяльностілюдини,котра з свогогромадського характерупередбачаєорганізаціюспільноїдіяльностісуспільства,отжерегулюванняїїпевними правилами,акумульованими взнакових тасимволічних системах,традиціях.Цей процесвимагаєзвернення доколосального культурногопотенціалу,нагромадженоголюдством протягом години йогоіснування. Нісоціальнийпрогрес, анісамовдосконаленняособистостінеможливі безосвоєннядуховнихскарбницьнародів світу.

           


І.Культурніформи та їхніосновнівластивості

>Поняттякультурноїформивикористовується вкультурологічнійлітературі неоднозначно.Йоговизначеннякінцевогозавершення неотримало йсмисл йогозалежить від контексту, вякому воно тазастосовується. Зінформаційно-семіотичної точкизору >форми культури –цеформи, в якііснує,зберігається йрозвиваєтьсяінформаційно-знаковийзмістсуспільного життя.Вонивиступають якзасоби, задопомогою яківизначаютьсяумови,необхідні длязадоволення ірозвиткулюдських потреб йздійснюється ">програмне забезпечення"життєдіяльності.Культурніформидоситьрізноманітні ічисленні.Розглядаючикультурнийпростір умасштабівсьоголюдства, можнавиділити вньомувідносноавтономнігалузі:

>національні культури;

>регіональні культури;

>цивілізації.

Ценайбільшітипикультурних форм.Всередині їхніісторичноутворюютьсярізноманітнікультурніформименшого "ранку", котрізаймаютьокреміпідгалузі їхніпростору. Ускладінаціональних культур,наприкладзберігається ">підгалузь"етнічної культури. Насучасномуетапі вкожнійдостатньорозвинутійкультурівидається якїїособлива форма >масова йелітарна культура.

Урізнихнародів, врізніісторичніперіоди їхнііснуванняскладалисярізнікультурніформи, в які людивіднаходилизасоби длязадоволеннясвоїх потреб. До них належатирелігійніуявлення йобряди,філософія,мистецтво,спортивніігри тощо.Окремі із нихзамкнуті й не було замежівузькоїплемінної таетнічноїспільності (>формипобуту,місцевіобряди йзвичаї,святковіритуали),іншінабуваютьінтернаціональнихособливостей йстають формамизагальнолюдської культури (>філософія, наука,мистецтво).

>Протиставлення культури йцивілізаціївиникло вНімеччині в XVIII – XIX ст.Соціальноісторичнимпідґрунтямцих зрозуміти було бсоціально-економічне становищеНімеччини того години.Німеччинаскладалась збагатьохкарликовихфеодальних держав й не мала національноїполітичноїсамосвідомості,протеєдність національної культури бувяскравовираженою.

>Протиставлення культури йцивілізації сталоможливимвнаслідокосмисленнянімецькоюнаукою станукультурноїєдності вмежаходночасноїполітичноїроздробленості.НімецькийсоціологФердінандТенніс у ХІХ ст.сформувавуявлення пронапрямеволюціїсоціальноїорганізації відобщини досуспільства йвиділив дватиписоціальнихвідношень:общинні йсуспільні.

>Общинні ставленняґрунтуються наемоціях,симпатіях,душевнихуподобаннях,зберігаютьвласнусамоідентичність ( умірунаслідуваннятрадиціям), вміруемоційнихзв’язків,характерних дляспільнот (сім’я,сусіди, батьківщина,етнос,нація).

Уосновісуспільнихвідносинлежитьраціональнийобмін, смердотімаютьречову природу.Вониможутьіснуватиміжрозділеними й чужими один одному людьми,колективами, державами. Тутдомінуєраціоналізм,холоднийрозрахунок.

>Якщопоняття "культура"складне нанауковомурівні й доброокреслюєтьсяіншимипоняттями нарівнібуденному, топоняття ">цивілізація" на тому ііншомурівняхєнайбільшнеоднозначне.Звичними нам сталипоняття:цивілізація майя,інків,ацтеків,антична,візантійська,західна.

">Цивілізація (латів.>civilis –громадянський,державний) –це:

– формаіснуванняістот,наділенихрозумом;

–синонім культури,сукупністьдуховних йматеріальнихдосягненьсуспільства;

– щабельрозвиткуматеріальної йдуховної культури;

– процесстановленнягромадянськогосуспільства;

–відносносамостійнесоціально-історичнеутворення,локалізоване впросторі ічасі, щоможе матірієрархічнірівні"

>Спочаткутермінвикористовується дляозначенняепохи,якій передавалидикунство й варварство. Напобутовомурівні подтерміном ">цивілізація"розумієтьсянайвищийступінь урозвиткупевноїспільності.

>Розмежуванняпоняття культури йцивілізації можнавідмітитидеякі,характерні їмриси:

– культура –внутрішнєнадбаннялюдини, щорозкриваєміруїї духовногобагатства.Цивілізаціяявляє собоюзовнішній повідношенню долюдини світло;

– культуратіснопов’язана ізрасовою інаціональноюспецифікоюлюдських груп. Уцивілізаціїпереважаютьзагальнолюдськіглобальнімасштаби;

– культурапередбачаєнаявність унійрелігії, безякої наможливабудь-якадуховність –рушійна силабудь-якої культури;

–цивілізаціябезрелігійна.

"Культурамає душу,цивілізація – лишеметоди йспособи" (М.Бердяєв)

У >специфічнихкультурних формахвирішується заподіяннязбереження,відтворення йпримноженнясоціальноїінформації.Виховання йнавчання,звичаї йтрадиції,бібліотеки ймузеї –цекультурніформи, в якіздійснюєтьсязбереження й передачамайбутнімпоколінням людейдосвідупопередніхпоколінь.

Умежах великихкультурних форміснуютьменшікультурніформи: субкультура, контркультура,елітарна культура.

Субкультура (від латів. >Sub – под) –цецілісна культуравідповідноїсоціальноїгрупивсередині ">великої національної культури", щоскладається зстійких форм,ритуалів,особливостейзовнішньоговигляду,мови,художньої творчости.

>Диференціаціясуспільства,соціальнарозрізненість вумовахіснування людей приводити довиникнення субкультур, щоявляють собоюкультурніформи життя окремихпрошарків населення,класів,соціальних груп. То вєвропейськихкраїн вепохуСередньовіччярозрізняютьчотирисубкультури: "культура села й хутора", "культурасередньовічногоміста".

Усучасному світірозрізняютьсубкультури:підросткові-молодіжному (>рокери,байкери,хіпі тощо), Якаламаєтрадиційнімеханізмисоціалізації йнамагаєтьсястворитиспецифічнийспосіб життя, ікультивувати своювідокремленість;професійну (театрального світу,армійського,науковихробітників,медиків);кримінальнісубкультури (>хулігани,шахраїповії,наркомани таін.), котрістворюютьстандартиповедінки,типові лише дляданого кола людей;релігійні,авторитарнісекти (">СвідкиІєгові", "АумСінріке" таін.), котрісповідуютьоднодумство йсуворудисципліну.Йде процесформуванняспецифічної ">субкультуримільйонерів",характернірисиякої вперебільшеномувиглядівідображаються увеликійкількостіанекдотів про "новихросіян", "новихукраїнців".

>Масова культура (від латів >massa – грудки,частка й >cultura –оброблення,виховання)являє собоюсукупністьявищ культури ХХ ст.,характерних дляекономіки,управління,дозвілля,спілкування й особливосферихудожньої культури.

>Ціявища:

–включають у собіособливостівиробництвакультурнихцінностей віндустріальному йпостіндустріальномусуспільстві;

–розраховані намасовеспоживанняцієї культури;

– вонинаголосробиться на ">посередній"рівеньрозвиткунаймасовішихспоживачівданоїпродукції.

ХХ ст. – годинустановлення єдиноїзагальнолюдської культури, щорозвиваєтьсязасобамивзаємозбагачення йвзаємопроникненняїїнаціональних норм.Відбулася великасоціальна революція, причинамиякоїєколосальнізміни форм,способів йзразків життялюдини.Індивід ставшиотримувативеликукількістьінформаціїзасобамиелектронногозв’язку ймасовоїкомунікації,змінилиськількість, форма йзмістсоціальнихконтактів.

>Наприклад,перший концертП.І.Чайковського США уквітні 1981 р. вКарнегі-холслухали не понад 2000тисяч людей;першийвиступ СШАрок-групи ">Бітлз" у лютому 1964 р. утійсамійзалізавдякителебаченню – 73 млн. людей; теперзавдякисупутниковомутелебаченнюдеякіконцертиможутьдивитисядекількамільярдів людей.

>Масова культура –це феномен,якийраніше надлюдськійісторії,тобтовиникще одиндивовижнийкультурний феномен,якиймає ставлення доти, що миназиваємоіндустрієюсвідомості.Їїсутністьполягає до того,щобвідучити людейдумати,підкидаючиїм накоженновий деньнові ідеї йрецепти.Самеподібнаіндустрія "творити" теперлюдину,створюючиновіобрази,нав’язуючиїйновіуявлення про світло й саму собі.Підвпливоммаскультуривиниклаособлива породалюдини – ">людинимасової".

>Масовулюдинухарактеризують, яквважавОртега-і-Гассет,двіриси:нестримнезростанняжиттєвих потреб йприродженаневдячність довсього, щосприялополегшеннюїї життя.Масунайбільшецікавитьвласнийдобробут йнайменше –джерела цогодобробуту.Маса –цестійкийрід людей,специфічна природа яківиникла в ХХ ст., й тому тепер можна ізповним правом говорити про ">антропологічну катастрофу".

>Контркультура (від латів. >Contra –проти) –цекатегоріясучасногосуспільствознавства, щопозначаєновісоціокультурні ціності й установки, котрісуперечатьфундаментальним принципамтрадиційної культури.

Усучаснійкультурологіїпоняттяконтркультуримає двазначення:

–протиставленняфундаментальнимцінностямпануючої культури;

–ототожнення ізмолодіжними антибуржуазнимивиступами 60-х років ХХ ст., котріпродемонструвалиповнунеприйнятністьстрижневихпринципівзахідної культури йототожненняїї як "культурибатьків".

>Носіямиконтркультуриє молодьіндустріальнорозвиненихкраїнЗаходу,найбільшвідомимипредставникамиїїєхіпі, панки,рокери,тінейджери таін.

>Особливостіконтркультури:

–адептирізнихнапрямівконтркультуризводять у культспоглядальністьбезцільнемарнування години;

–ігноруютьіндивідуально-особистісний принцип життя яквищуцінністькласичноїзахідноїцивілізації.

>Елітарна культура >створюється йвикористовуєтьсяпривілейованоючастиноюсуспільства –елітою (відфр. >Elite –краще,відбірне,вибране) чи наїїзамовленняпрофесійнимитворцями.

>Еліта –ценайбільшспроможна додуховноїдіяльностічастинасуспільства. Довисокої культуривідносятьсяобразотворчемистецтво,класичнамузика йлітература.Вонаважкодоступна длярозуміннянепідготовленоюлюдиною.Колоспоживачіввисокої культури –цевисокоосвіченачастинасуспільства (критики,літературознавці,театрали, художники,письменники,музиканти). Це колорозширюється, колирівеньосвіти населеннязростає.Різновидамиелітарної культуривважаєтьсясвітськемистецтво йсалоннамузика.Формулоюелітарної культуриємистецтво длямистецтва й "практика чистогомистецтва".

>Народна культура >включає у собі двавиди культури –популярну (пісняПугачової) йфольклорну (>колядні свята, Український вертеп тощо). Тому внароднійкультурі можнавиділити дварівні –високий (>пов'язаний із фольклором, щовключаєнародніоповіді,казки,епос,старовиннітанці, котрінинііснують якісторичнаспадщина, щопоповнюєтьсяміським фольклором) йзнижений (>обмеженийпоп-культурою).Авторифольклорнихтворівзвичайноневідомі.Анонімністьавторів недаєможливостівіднестиці твори доелітарної культури, навідміну віделітарногомистецтва (новогомистецтва, якувідчужує людей від реального життя).Функціонування народної культуриневід’ємне від роботи йпобуту людей. Заформоювиконанняелементи культуриможуть бутиіндивідуальними (>розповіді,легенди),груповими (>виконання пісня читанцю),масовими (>карнавальна ходу).Аудиторії народної культури віндустріальномусуспільстві –більшістьсуспільства. Алі впостіндустріальномусуспільствіситуаціязміняється.

>Сільська культура >маєтакожназву:сільський тип культури, культури села, культура селян.Носіямицієї культуриєселяни.Л.М. Коганвиділяєособливостісільської культури:

1)нерівномірназавантаженістьаграрноюпрацеюпротягом року;

2)персоніфікаціяміжособистіснихвідношень (>витіснення йзаміна всіхіншихтипіввідношеньдовірчоособистісними);

3)суцільнийнеформальний контролю надповедінкою шкірного членалокальної спільноти;

4)особливаякістьміжособистіснихвідношень уселіґрунтується напідкресленійгрубуватості йформальностіспілкуваннялюдини ізлюдиною (>звертання на "Ві" –міська рису).

5) употоціінформаційногообмінупровідну рольвідіграютьмісцевіплітки,місцеваінтерпретаціяісторичних тазагальнодержавнихподій;

6) длясільськихжителівхарактернийобмеженийжиттєвийдосвід,оскільки смердотірідкопокидаютьмежі свого села; локальназамкнутістьсільської культуриформуєособливийменталітет селянина,якийнабуваєшвидкихтемпівзмін;

7) болеевисока, ніж уміста,часткаколективноїдіяльності;

8)надається більше, ніж умістіекологічнійкультурі йохоронінавколишньогосередовища;

9)обмеженийкультурнийвибіробмежуєкультурніпотреби йкультурнийсвітогляд.

>Культурний лаг –розірваність у культурномурівніміжмістом й селом – якнаслідокдосягаєкатастрофічнихрозмірів.

>Міська культура (культураміста,індустріальна культура,урбанізована культура) –це культура великих йсередніхнесільськогосподарськихпоселень, великихіндустріальних йадміністративнихцентрів.Чимвищийступіньурбанізаціїпоселення й понад йогорозміри, тім понадвінвідрізняєтьсясвоєюкультурою відсільської культури.

>Спільнірисиміської культури:щільністьзабудовиміської територї;наявністьвеликоїкількостітранспортнихмагістралей,соціокультурного (>площі,вулиці,сквери) таінженерного ітелекомунікаційногопризначенняспоруд.

>Культурнийпростірмістаорганізованоінакше, ніж населі.Індивід умістапочуває собі болеевільним йрозкутимзавдяки бомаєширокіможливостівиборузакладівдозвілля,побуту й культури, атакожвеликукількістьнезнайомих людей, ізякимивінможевступати вспілкування.

>Відміннаособливістьміської культури – самітність унатовпі,можливістьдовго ані із кім неспілкуватися,замінаособистіснихконтактівтелефоннимидзвінками,Інтернет,можливістьбезконтрольнозайматисясумнівнимисправами.Частінервовіперевантаження –також характерна рисуміського життя, смердотіспричинені болеенапруженим, ніж населі,трудовим ритмом життя,стоянням учергах,постійнимперебуванням унатовпі.

>Тривалавідірваність відживоїприродитакожнесприятливовпливає наміськихжителів.Міськесередовищенасиченезначнобільшоюкількістюшкідливих длялюдиниканцерогеннихречовин, ніжсільське. Узв’язку ізцим умістахспостерігаєтьсямасовезахопленнясадово-городнім рухом.Приміськийнаділземлі й дача –неодмінний атрибутміської культури.Міські жителічастіше, ніжсільські,виїжджають навідпочинок віншіміста та країни.

>Окреміфеномени культури, щозаповнюють тієї чиіншийкультурнийпростір,являють собоюузгоджені системніутворення –наприклад, система права,політичнісистеми,системинаукових знань тощо.Проте не усіформи культури можнарозглядати яксистеми. Система (відгрец.Ціле,складене зчастин;поєднання) –цесукупністьелементів, котрізнаходяться успіввідношеннях тазв’язках один із одним, щоутворюєвідповіднуцілісність.

>Багатоісторичносформованих формповедінки,звичаїв,обрядів тощо неє системами. То вєвропейськійкультуріє комплексзвичаїв, згідно ізякими людивітаються: можна простомовчкикивнути чипоклонитися,привітатизнайомогопідняттям руки,вимовитистандартні словапривітання ( ">Здраствуйте!", ">Привіт!", ">Добрий день" таін.),обмінятисярукостисканням,поцілуватидамі руку,обнятися тощо.Сукупністьцихзвичаївсклалась невипадково.Вонимаютьрізнеісторичне йсоціальнепоходження.Поклін Веде вушко відстародавньогоязичеськогожертвоприношення богам (>щобпокласти жертву,потрібно було бнахилитися).Рукостискання –пізніший ритуал, щодемонструє, на думку окремихісториків,відсутністьзброї до рук.Підняття руки –типовоміський жестлюдини, Якапоспішає,якійніколизупинитися. У селахтакий жест донедавнього годинисприймався ізнепорозумінням йнавітьтлумачився як знакнеповаги. Азвичай ">цілувати ручку"прийшов ізлицарського стану варистократичних кілках середьновічноїЄвропи.Звісно, можнауявитисобі, що вчисліприйнятих уЄвропі формпривітання могли бути йіншіваріанти –скажімо, увиглядідотику носами, якцеробиться удеякихафриканськихнародів.

Отже, >культурними системамиєконфігураціїфеноменів культури, щоявляють собоюлогічноупорядкованіконструкції, в якіокреміелементи, щовходять у склад,логічновзаємопов’язані.Наприклад,евклідовагеометріябудується шляхомформуванняусякого числавихіднихаксіом й зрозуміти тапослідовноговиведення із їхньогосерії теорем. Ухристиянськійрелігіїбіблейськаісторія,заповідіМойсея, життя, ідіянняІсусаутворюють Єдинийкультурний комплекс –змістхристиянськоговірування.

>Культурніформи неізольовані одна відодної.Вонивзаємодіютьміж собою.Вониможутьпоєднуватись йвзаємоперетинатися, самі із нихможуть бутискладовимичастинамиінших.Протебудь-яка культурна формамає своїкультурніознаки, котріскладаютьїїспецифіку йтією чиіншоюміроювиділяютьїїсередінших.

>Можнавиділити >основнівластивостікультурних форм.

>Просторованіша. Кожна культурна формазаймає впросторі культуриякусь ">нішу",тобтомісце, дестворюються йфункціонуютьфеномени культури, щовідносяться досвоєїформи, й девідбувається діяльність людей ізцими феноменами.Таканішахарактеризуєтьсяспецифічнимиспіввідношеннями "координат", щовизначаєїїположеннящодо ">смислових осей" культурногопростору.Інакшекажучи, вкожнійсмисловійформівтілюютьсяякісьспецифічнісмисли –знання, ціності,регулятиви.Культурна формадіяльностівиникає таіснує бо воназадовольняєпотреби уцихсмислах.

>Прикладомкультурноїніші бувзначнопоширена така культурна формапроведеннядозвілля, якнастільніігри:карти,доміно, лото, шахи, шашки, тощо.Усі смердотівизначаються тім, щопотребуютьпевноїрозумовоїактивності.Щобграти у яких,потрібно матірдеякий запас знань йвмінь.

>Семантичний йсоціальнийпотенціал. >Сукупністьсмислівпросторовоїнішібудь-якоїформи культуристановитьїїкультурнийпотенціал.Його можнарозглядати в моїх планах –інтенсивному таекстенсивному.

Уінтенсивномупланійдеться прооб’ємсмисловогозмістукультурноїформи,тобто просукупність знань,цінностей,регулятивів, ізякимипов’язана діяльність уній.Співвідношенняміжцимитрьомаосновними типамисмислівможескладатипо-різному.Наприклад,щобоволодітимайстерністюгри у шахи,недостатньооволодітиїїрегулятивами (правилаходив),потрібно знатішаховутеорію (>теоріюдебютів,мітельшпілю,ендшпілю).Інакше справаскладається вазартнихкарточнихіграх, уякійніякоїособливоїтеорії немає й всезалежить відвезіння самогогравця.Звісно, що в шахахкогнітивнісмисли (>знання)маютьзначно більше, ніж у картах.

Утакіх формах культури, якмистецтво чи мораль,регулятиви (правилаповедінки йдіяльності)зумовленіцінностями таідеалами –художніми йморальними. А культуравиробництвазалежить,насамперед, відвиконаннявідповіднихтехнологічнихвимог,тобторегулятивів.

Таким чином, укультурних формах самітиписмислівможуть бутипровідними,визначаючими,інші –другорядними,залежними.Співвідношенняміжцимитрьомаосновними типамисмисліввизначаєвнутрішню структурусмисловогозмістукультурноїформи.Залежно від того,який із нихпереважає вданійформи культури, вонстає аби ">поляризованою",зорієнтованою на чиіншу ">вісь" культурногопростору (>когнітивну,ціннісну чирегулятивну).

Ащобрівеньсемантичногопотенціалукультурноїформи незнижувався, йогопотрібнопостійновідтворювати,поповнювати. Цепотребує відсуспільствавідповідних витрат:повиннізнайтися люди, котрі будутьзайнятідіяльністю впевнійкультурнійформі.Якщосуспільна потреба вякій-небудьформі культурипослаблюється, тозацікавленість узбереженніїїпотенціалузникає. Таквідбуваєтьсявідмирання форм культури.Наприклад, послевведенняхристиянства наРусіпоступововідходять із життя народуязичество.Складнасимволікаязичеськихкультів сталавивітрюватись з народноїпам’яті.Забулисябільшістьбогів,обряди, свята, адеякіслідиязичеської культури, щозбереглися вмові (>наприклад "цур мене", щоєпохідним відіменіязичеського богаЩура), народнихприкмет й окремихвірувань уводяних,домових тощо.

>Зниженнясемантичногопотенціалуможевиявитися впримітивізаціїдіяльності: ізнеїзникаємайстерність,намаганнядосягтивдосконалення.Вульгаризаціямови,зведеннямистецтва до ">лоскотаннянервів" (>фільмижахів,бойовики тощо).

Уходіаналізусмисловогозмістуякої-небудькультурноїформи векстенсивномупланібереться доуваги силавпливу його для культури й сус-пільство вцілому,тобтоступіньвпливуданоїкультурноїформи наявищабагатополярного світусуспільного життя.Ця силаявляє собоюсоціальнийпотенціалкультурноїформи. Розмірсоціальногопотенціалувизначається тім,наскількисмисловийзмістданоїкультурноїформи,її ідеї йпринципивідбиваються насуспільномужитті.

Товариствапричетних. Кожна культурна формамаєсвоїхносіїв, чиадептів, -причетних донеїосіб, котрі так чиінакшепідтримуютьїїіснування.Кількість такихособистостей – один ізнайбільшосновнихіндикаторівїї культурногопотенціалу.Чимбільша такакількість, тім болеезначнемісцепосідає вон вкультурі.Адептибудь-якоїкультурноїформиможутьзалишатисянеорганізованоюбільшістюпричетних людямспільнихінтересів приводити до їхньогонамаганняоб’єднати йстворитирізного родуспілки,серед яких, можнавиділити як неформальніоб’єднання, то й формальнозареєстрованіорганізаціїзі статутом, правилами членства тощо.   

ІІ. Структура культурногопростору.

>Середкультурних формособливемісцезаймають >парадигмальніформи. >Термін "парадигма"використовувалищеантичніфілософи дляпозначеннядуховнихзразків,ідей, котрівтілюються у промовах. Слова парадигмагрецькогопоходження, щоозначає приклад,взірець. Платонстверджував, щочуттєвосприймаючиречієнедосконалимиподібностями їхньогозразків, котрііснують у світіідей (>наприклад,будь-яка реальна.Чуттєвосприймаючакішкаєлишенедосконалимвтіленнямзразковоїідеальноїкішки). >Паридигмальніформи культури –цетипові,установочніструктури, котрівизначаютьорганізаціюсмисловогозмістукультурнихфеноменів.Трьомосновним видамсмислів у світі культури –знанням,цінностям йрегулятивамвідповідають тривидипарадигмальних форм: 1) >когнітивні >парадигми. 2) >ціннісні >парадигми. 3) >регулятивні >парадигми.Кожну ізцих парадигм можна схематичнозобразити увиглядіплощини, Яка проходити через одну ізкоординатних осей культурногопростору. Тому їхні можнатакожназвати ">осьовими" формами культури. Черезкожну із осей проходити пучок такі форми.

                                                    Y

                                                                                               X –когнітивнавісь

                                                                                               Y>цінніснавісь

                                                                                               Z –регулятивнавісь

                                                                                               

                                                                                                                                          Z


                   X                                    >Рис. 2.1 >Осьовіформи

 

           Парадигмальніформи неізольовані одна відодної. Укогнітивних парадигмахприсутніціннісні тарегулятивніелементи, йнавпаки, вціннісних тарегулятивних парадигмах –відповіднізнання.Протеголовнийзмістбудь-якоїпарадигмальноїформи

>визначається тім типомсмислів, котрі внійстворюються,тієювісю, доякої вонприкріплена.

           Конкретніфеномени культуризвичнопоєднують усобірізнітиписмислів –подібно тому, як уконкретнихфізичнихоб’єктахприсутнівідразу ймеханічні, йелектричні, йхімічніявища. Культурасвоєму реальномуіснуванніспеціально нерозкладає пополичкамкогнітивні,ціннісні йрегулятивніпарадигми. Для їхнідослідження вкультурологіїдоцільнорозглядати їхнівідокремлено. Цедаєможливістькращерозібратися у їхньогозмісті таприступити довивчення болеескладнихсинтетичних форм культури, котріпоєднують усобірізніпарадигми.

            Ускладі культурного світу частовиділяють яксуттєву йогочастинугалузь >духовної культури. >Сюдивідносятьсятакікультурніформи, як >релігія,мистецтво,філософія. >Характерноюознакою всіх формдуховної культуриє ті, у них як напершомупланізнаходитьсяспіввіднесення знань йцінностей. Це неозначає, щорегулятивніпарадигми вдуховнійкультурівідсутні.Проте неважкопомітити, щокінцевоюмежеютворчоїдіяльності вдуховнійкультурієзнання й ціності, тоді якрегулятививідіграютьдопоміжну роль,виступаючиголовним чином якзасобиствореннядуховнихцінностей.Духовна культуравключаєдуховніформи, котріорієнтовані назнання й ціності, чи, так бімовити,звернені докогнітивно-цінніснійплощини. Отже, духовна культура –цекогнітивно-цінніснійвигляд культурногопростору.

            У культурномупросторівиділяєтьсясутність форм культури, котрівизначаютьсоціальні ставлення людей, їхнівзаємодію всуспільстві.Сюдивідносяться моральна, правова,політична культури. Уцих формах культурифіксуютьсясоціальні ціності таідеали, атакожзагальнірегулятивиповедінки.Сукупність такі формиутворюєгалузь культурисоціальнихвідношень чисоціальної культури.Цюгалузь можнауявити увиглядіпрошарків культурногопростору, котрізорієнтовані націннісні йрегулятивнівісі.Звісно, що всоціальнійкультурінеможливообійтись без знань.Протезнаннявиступають тут якзасіб длявиробленняпринципів та нормповедінки усуспільстві, їхньогоспільного життя,взаємодії тадіяльності.Головнийзмістсоціальної культури –церегулятиви, ціності та ідеї.

           Нарешті, вкультурііснуєще однагалузь, Якахарактеризуєтьсяспрямованістю докогнітивно-регулятивноїплощини. Цегалузь >технологічної культури.Сюдивідноситься культураосвоєння йобробленнябудь-якогоматеріалу, культуравиконання,виготовлення,отриманнячого-небудь. Знання йрегулятиви тутстаютьнеобхідними йважливимиелементамитехнологічної культури.Цінностівиступають у цьомувиді культури надругий план.

           Галузідуховної,соціальної йтехнологічної культури схематичнозображені на рис. 2.2 увиглядікогнітивно-цінносній,ціннісно-регулятивній такогнітивно-регулятивнійплощин, на котріпроектуєтьсязміст культурногопростору.

                                                  Y         

                                                                                                                X  –когнітивнавісь

                                                                                                                Y>цінніснавісь

                                                                                                                Z –регулятивнавісь

                                                             >Соціальна

                                                              культура

                                  >Духовна                                                         Z

                                 культура                                                            

                                                 >Технологічна

                                                   культура

                                                                                                         

 

             X                                    

                                                  

>Рис. 2.2.  Структура культурногопростору

           Духовна,технічна йсоціальна культура – невідокремлені один від одногосектори, чичастини, культурногопростору, смердотівиступають як "триобличчя культури". Уідеалі миможеморозглядати йаналізувати їхнівідокремлено.Проте в реальному світісуспільного життя межаміж нимидоситьрозпливчаста йвідносна (>наприклад,мистецтво – формадуховної культури). Алііснує йтехнічна культурастворення,оформлення,поширеннятворівмистецтва – їхньоговтілення до книги,архітектурнуспоруду,театральнувиставу.Існує йпов’язана ізмистецтвомсоціальна культурахудожнього життясуспільства –державна політика вгалузімистецтва, ставлення людей дохудожньої творчости тощо.Сучасна наукащонайтіснішепереплітаються ізтехнікою йскладається компоненттехнологічної культури. Аліодночасно вонасвоїмигуманітарнимирозгалуженнями входити догалузідуховної культури.

            Наосновівідбитого вкультурісоціальногодосвіду можнавиділитирізні >культурнісценарії. Миживемо впросторі культури. Культурапронизує весь наш життя у всіх йогопроявах. Алі життя саме пособі феноменом культури – воно тапредстає якявищебагатополярногосівту за межами культурногопростору. Увідношенні допростору культури воно тає ">позапросторовим"процесом. Невипадковотакімислителі, як Ф.Ніцше, А. Бергсон, З. Фрейд таіншірозглядали життя, і культуру якпротилежності.Життя –біологічний процес.Воноданелюдині якбіологічнийістоті. Алі життястаєлюдським тоді, коли воно тавтілюється вкультурнійформі. Культура –це ті, учомулюдське життяпідноситься надсвоїмиобставинами й вчому воно тавідрізняється від життятварин. Фрейд подчеркивает, щоджереломлюдськоїактивностіє вкінцікінцівжиттєві силуорганізму,властивібудь-якійживійістотіімпульси додій длязбереження йпродовження життя свого роду.Найсильнішимпроявомцихжиттєвихімпульсівєсексуальність йагресивність.

           Ерік Берн,розвиваючи ідеї З. Фрейда,пише, що дванайсильніших потягівє влюдині:це потяг дотворення –лібідо й потяг доруйнування –мортідо. Знамагання дотвореннявиникає кохання,великодушність йщедрість,радіснатворчість.Потяг дознищенняпризводить вдіюворожнечу, ненависть,сліпийгнів,жахливунасолодужорстокістю.

           Виходячи з цого, можназробитивисновокприборкує проявиворожихтвариннихінстинктів людина.Вонанакладає нимиобмеження йзаборони,завдякичомустаєможливимсоціальне життя,тобтоіснування йрозвитоксуспільства. Усуспільствістворюютьсяпринциповонові ">надбіологічні"умовизбереження йпродовженнябіологічного життялюдського роду. Культура нестворюєжиттєвуенергіюлюдини, воналишеспрямовуєїї нарозумніцілі йраціональноорганізуєїївикористання вумовахлюдської спільноти.

           Потреба жити йдіяти – не продуктрозвитку культури, авихідний стимул доїїрозвитку,біологічнепідґрунтя, ізякогозростаєздатністьлюдини дотворення йвдосконалення культури. Культураприборкує проявиприродженихтвариннихінстинктівлюдини.Ціумовипризводять доутвореннярізноманітних формлюдськоїдіяльності, які немає й неможебіти утварин.Людська діяльність –церозумова діяльність. Аоскільки самрозумє продуктом культури йформується укожноїокремоїособистості входізалучення донеї, то можнасказати, що всялюдська діяльністьвідбувається наосновізасвоєння культури,відбитого унійсоціальногодосвіду.

            Культурапрограмуєжиттєдіяльність люди йвизначаєїїсоціалізованіспособи. Кожнаокремаособистістьживе йдіє,вибудовуючисвоєособисте життя, і діяльність запрограмами, котрівизначаютьсясоціальнимиумовами йзасвоєнимиособистістюкультурними установками. Програми такого родуприйнятоназиватисценаріями. >Сценарій –церозгорнутий увідповідносоціально-культурномуконтексті план діїособистості.Він незавжди неючіткоосмислюється йможеноситидоситьрозмитий,ескізний йорієнтований характер. Алібудь-яка людина,якщо вонадіє, якрозумнаістота,завждимаєякийсь, буцайприблизнийсценарій. Коливизначаєможливішляхи йспособиреальнихдійособистості (>наприклад, коли мизбираємосьзателефонувати, тоще доти, якберемо трубку, в нашійголовіскладаєтьсясценарійпопередньоїрозмови: мизгадуємоім’я того, із кімхочеморозмовляти,намічаємо канвубесіди,передбачаємоможливіваріанти, щоробити, коли намскажуть ті чиінше, чиякщо до телефонупідійдехтосьінший).Цейсценарійможе бутинаміченийлише взагальнийрисах, уходірозмовивінможезмінюватисязалежно відрізнихобставин, але й безнього навряд чи мизмогли бтелефонувати.

           Значноскладнішимиєдовготривалісценарії, котрівизначаютьпрофесійну діяльність, формудозвілля,дружні чилюбовністосунки,сімейне життя.Такісценаріїзвичайноформуються увигляді окремих >цілей,завдань йпринципів.Багато чого тутзалишаєтьсяневизначеним йвибудовуєтьсягіпотетично,маючи наувазі, що життя якщовносити у якихвеликікорективи.

            Такихсценаріїв можнарозрізняти дварівні – >культурний >сценарій та >індивідуальний >сценарій. Напершомурівнісценарійвиступає увигляді сюжету,якийвизначаєтьсяоб’єктивнимиумовами життя, і тім, котрізнання,норми, ціності таідеалиможе вонаотримати ізнавколишнього культурногопростору.Культурнийсценарійвиступає яксоціокультурно-умовленийсценарний план, якосновна сюжетналініяжиттєвихдій. Упросторі культуриможутьіснувати >еталоннісюжетикультурнихсценаріїв та >інваріантні,незалежні відконкретнихжиттєвихситуацій,принципипобудови. Алі у межахзагального культурногосценаріюможеіснуватицілийнабіррізноманітнихваріантів йнюансів основного сюжету. Кожна людинавибираєякийсь з нихзалежно відконкретнихобставин свого життя, ісвоїхвласнихособливостей.

            У >індивідуальному >сценаріїдіяльності сюжетнабуваєсвоєрідності,характерноїсаме доконкретноїособистості.Вінвключає у собізміни,варіанти, незагальноприйняті вданомусуспільствісценарнірепліки й ходи, в яківідбуваютьсяособистісні йситуативнімоменти.

           Культурнісценарії –цеплатформи, на яківибудовуютьсяіндивідуальнісценарії.Будь-якийкультурнийсценарій, із одного боці,забезпечуєвідповідністьдійлюдиниумовамисуспільного життя,їїуспішнуможливість.Внаслідокїї діїповедінка людейстаєзрозумілою йпередбачливою дляінших. Алі ізіншого боці,межі культурногосценаріюстандартизуютьмисленнялюдини йцеможепризвестиїї добезвихідногоположення, коли нанеїдіютьжиттєвіситуації, котрі незбігаються ззвичайнимикультурнимиумовами йнепередбаченіеталоннимикультурнимисценаріями.Творці культури, щовизначаютьновішляхиїїрозвитку, частовідхиляються відвпровадженихкультуроюсценаріїв йвіднаходять непройдені,оригінальні,ранішеневідомісюжетидіяльності (котрізгодомможуть статівзірцями для новихкультурнихсценаріїв).

             


>Висновок

>Можназробитивисновки, що усучасномусуспільствістворена йфункціонуєскладна,високорозвинена система духовноговиробництва, котразабезпечуєпродукування,поширення йспоживаннякультурнихцінностей, їхнізберігання й передачу.Вонавпливає навиробничу,економічну,соціальну йполітичну сферулюдського життя, на свійчергу,перебуваючи под їхньоговпливом.Практичназначущістьсистеми духовноговиробництва длясучасногосуспільствапроявляється до того, що у всіхкраїнахсучасного світу державакеруєкультурнимипроцесами як задопомогоювідповідногозаконодавства, то й ізвикористаннямфінансових,економічних,адміністративних йполітичнихзасобів. Усучаснихкраїнахіснуютьзакони, котрірегламентують діяльністьсистемиосвіти та науки, роботузасобівмасовоїінформації,охоронукультурної спадщини,охоронуавторських прав як у сферінауково-технічної, то йхудожньої творчости.

Таким чином, >культурнийпростір –лишеначерк,загальний план, щоокреслюєконтурилюдськоїповедінки. Наосновікультурнихсценаріїв людистворюютьіндивідуальнісценарії,пристосовані досценарнихособливостей йконкретних умів. Урезультатіжиттєдіяльність людей ">обрамлюється" йорганізуєтьсякультурою.Обумовленакультурнимсценарієм форма, вякійздійснюєтьсябудь-якалюдська діяльність,виступає як культурадіяльності.


>Використаналітература

1.ЛосєвІ.В. Історія йтеоріясвітової культури: Європейський контекст. – До., 1995.

2.ПодольськаЄ. А., В.Д.Лихвар,К.А.Іванова –Культурологія:Навчальнийпосібник. -Київ: Центрнавчальноїлітератури, 2003, з 288.

3.Полікарпов

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація