Реферати українською » Культура и искусство » Культура Як підгрунтя гармонізації протіріч Між Людина і природою


Реферат Культура Як підгрунтя гармонізації протіріч Між Людина і природою

>Реферат ізкультурології на задану тему:

Культура якпідґрунтягармонізаціїпротирічміжлюдиною йприродою


План

1. Культура якпідґрунтягармонізаціїпротирічміжлюдиною йприродою

2.Співставленняфеноменів “культура” й “>цивілізація”

3.Теоріїкультурно-історичнихтипів талокальнихцивілізацій


1.  Культура якпідґрунтягармонізаціїпротирічміжлюдиною й

>природою

>Своїмпрактичнимставленням до світу людина утверждаетформи своговласногобуття вньому,створюєсвійособливий світло,відмінний від світуприроди,опредметнює його,створює культуру. Культура цьомувиміріпостає якреальнеузагальненняолюдненняприродилюдськоюдіяльністю, людина – якносійдіяльності (йприроднаістота), яксуб’єкт культури. титану жформи роботи,осмислені ізпоглядуетапіврозвиткулюдини,єсвоєрідними формами культури. Таким чином, перше івихідневизначення культуриполягає врозумінніїї якусього того, щостворенелюдиною, навідмінувсього того, щостворенеприродою.Цимпоняттям, так бімовити, проводитисясвоєріднарозмежувальналініяміжприроднимсвітом йсвітомсоціальним,створенимлюдиною врезультаті роботи.

>Соціальне, яктаке, щопрезентуєособливу,людську форму рухуматерії, й культура, як всенадприродне,створенелюдиною, навідміну від “>природи” заобсягомозначають одну й ту ж сферуявищ. якзазначають у цьомузв’язку У. Шинкарук й Про. Яценко, культура,звичайно ж,єсоціальнимявищем, асоціальне засвоєюспецифікою, навідміну від природногобуття,єкультурою.

>Останнє нелише невиключає “природу” із “культури”, не “>виганяє”її ізісторії, а,навпаки, подчеркивает їхніглибокийвнутрішнійвзаємозв’язок,якийіснує вмежахозначеноїєдності. Культура нелишевідрізняється відприроди, але й іорганічнозв’язана із нею, так чиінакшевключаєїї у собі.Основою їхньоговзаємодіїє ані щоінше, яклюдська діяльність,праця. Іцезрозуміло.Людинаперетворює природу,створюєпредмети (за законамиприроди) не зазаради самихпредметів, а зазарадилюдини. Тому предметєпредметнимлюдськимставленням долюдини і,одночасно, до собісамої, йнавпаки.Людиназдійснює свою діяльність адекватнозакономірностям самого предмета, з чого предмет спонтаннорозкриває своївнутрішнізв’язки,властивості,залежності. “>Перетворювати” природу,втілювати вній своїцілі людинаможе й винна за законамисамоїприроди й ізїїдопомогою. У цьому сутьцілеспрямованогоосвоєнняприроди,їїсоціалізації,олюднення.Саме тому культура йпостає якреалізація вприроділюдськихцілей за законамисамоїприроди.Вона – сфераосвоєння,олюдненняприродилюдськоюпрацею вінтересахрозвиткусамоїлюдини.

>Глибиннийзмістфілософськогорозуміння культури до того іполягає, щоцепоняттяфіксуєлюдськеставлення доприроди,рівеньзагальнолюдськоїзначимостіречі (предмета),їїздатності абивипромінювати із собілюдськийсенс,прислуговуватилюдині якїївласневідображення. Культураєвтіленнямлюдськогоставлення доприроди,втіленнямлюдяності –універсальності цогоставлення. Імірацієїлюдяності (>універсальності),виявлена повідношенню доприроди,ємірою культури,їїіманентнимкритерієм,міроювідповідності культурисвоємувласномупоняттюлюдяності (>універсальності),ставленням доприроди йвідповідно добудь-якоговизначеннясамоїлюдини.

Упроцесі роботи людинаперетворюєприродніречі нанеобхідні для життя блага.Принциповим тутєтвердження процілеспрямоване,доцільнеставленнялюдини доприроди.Культуротворчоює невсяка діяльністьлюдини, алише та, щоздійснюється адекватно дозакономірностей предмета (>природи).Людинаможе й виннаперетворювати природу за законамиприроди, а чи непроти них. У такомуразіпрацястаєзасобомоднобічноутилітарногоспоживанняприроднихресурсів ізметоюодержатимаксимальнийприбуток.Руйнуючи природу, такапрацяруйнує й культуру.

Культураєпроцесом й результатомреалізації вприроділюдськихцілей за законамиприроди,сфероюосвоєнняприроди йїїолюднення.Зрозуміло, щоцеможливо лише всуспільстві й черезнього. Предметстаєлюдським предметом,набуваєлюдськоїформилише босповнений неприродного, а ісуспільноюзмісту. Цеозначає, щосуспільне укладатипредметну область культури й що вона, на свійчергу,є йогоякісноюхарактеристикою,міроюлюдського всоціумі,мірою йогогуманізації.

>Матеріальні тадуховнінадбання людейє нечиміншим якпредметнимвтіленням їхніздібностей,сутнісних сил йвідносин.Цінадбання –зовнішня формаіснування культури.Дійсним ж (>внутрішнім)змістомїїіснуванняєрозвитоклюдини яксуспільноїістоти,тобтовдосконаленняїїтворчих сил, потреб,здібностей, формспілкування тощо. Таким чином, культурапостає й як сферастановлення,розвитку,соціалізаціїлюдини.

Отже, як сфераолюдненняприроди,гуманізаціїсоціуму йсоціалізаціїособистості культуравиступаєякісноюхарактеристикоюстворюваноїлюдствомдійсності, щоєпредметноюсферою культуринастільки,наскільки вона “>дозволяєпобачити вніймірунашоговласноголюдськоюрозвитку, заякою мивизначаємодовжинупройденого намиісторичного шляху” (У.Межуєв).


>Рис. 10.Забезпеченнягармонізаціївідносинприроди йсуспільства

Таким чином,історіялюдської культури доводитинеобхідністьгармонійноговзаємозв’язкулюдського культурногобуття ізприроднимуніверсумом.Чим далі культура усвоємуеволюційномурозвиткувідривається відприроди, тім понадмірагармонійностіїхньогоспіввідношеннястаєміроюкультурностілюдськогоіснування.Тількибезперервнийдіалог “природа – культура”може бутиосновоюстабільностііснуваннялюдини,суспільства, аотже, йсамої культури.

 

2.Співставленняфеноменів “культура” й “>цивілізація”

Насьогодніусвідомленняпроблемиспіввідношення культури йцивілізаціїщепевноюмірою неєповним,боцеєдоситьновийнапрям вкультурології.

>Складністьпроблемиміститься до того, щообидвідефініції – як “>цивілізація”, то й “культура” –мають багатовизначень.

Культураєспецифічноюхарактеристикоюсуспільства йвідбиваєдосягнутийлюдствомрівеньісторичногорозвитку,якийвідбиваєпевнеставленнялюдини доприроди йсуспільства, атакожрозвитоктворчих сил таздібностейособистості. Культурамістить не лишепредметнірезультатидіяльності людей (>машини,технічні приміщення,результатипізнання, творимистецтва,нормиморалі й права), але й ііндивідуальнілюдськісили йздібності, котріреалізуються вдіяльності (>світогляд,знання йфаховінавички,рівеньінтелектуального,естетичного, моральногорозвитку,засоби йформиспілкування людей іт.ін.).Ціположеннязближуютьпоняття “культура” й “>цивілізація”.Останнємаєкільказначень.

>Цивілізація (від латів.civilis –громадянський,державний) –це у широкомурозуміннібудь-яка формаіснуванняживихістот, щонаділенірозумом.Поняттяцивілізаціїз’являється у XVIII ст. утісномузв’язку ізтерміном “культура”. Іхоча частоцивілізаціявважаєтьсясинонімом культури впланісукупностіматеріальних йдуховнихдосягненьсуспільства, внауковомуобігуцесуттєворізнітерміни. Культура –цеспосіб й результатвсієїлюдськоїдіяльності навідміну від того, що ужеіснує вприроді.Цивілізація –цедобакласовихсуспільств навідміну відсуспільствдокласових, атакожрівень культуринайдавнішніхкласовихсуспільств чи тип,різновид їхнього культури (>античнацивілізація,християнськацивілізація). Унауковійлітературізустрічаєтьсятакожвисхідне до Гегелярозумінняцивілізації якматеріально-технічноїбазидуховної культури,причому необов’язковокласовогосуспільства (>наприклад,цивілізаціянеоліту).Звідсистаєможливимвисновок прорізнірівні культури йцивілізації одного і саме йогоісторичногоперіоду: культураможе бутивисокою,цивілізація –низькою (>античність).

>Світовіцивілізації (за Ю.Яковцом):

·неолітична;

·раннєрабовласницька;

·антична;

·раннєфеодальна;

·пізньофеодальна;

·індустріальна;

·постіндустріальна.

>Таблиця 3.Типицивілізацій

>Типицивілізацій
1 >непрогресивніформиіснування >аборигениАвстралії,індіанці Америки, племена Африки,малінародиСибіру таПівнічноїЄвропи
2 >циклічногорозвитку країниСходу
3 >прогресивногорозвитку >греко-латинська йсучаснаЄвропейська

>Таблиця 4.Цивілізаційніцикли

>Цивілізаційніцикли (за Є.Тоффлером)
1 >сільськогосподарчий
2 >індустріальний
3 >постіндустріальний

>Таблиця 5.Розвитокцивілізації (за У.Степіним)

Концепціюцивілізаційногорозвитку за У.Степіним
1 >традиційна схід
2 >техногенна захід

Отже, можназробитидеяківисновки.

Культура –цесукупністьдуховнихможливостейлюдськогосуспільства того чиіншогоступенярозвитку.

>Цивілізація –сукупність умів, необходимих дляздійсненняцихможливостей.

Культуразавдаєсмисли йцілісуспільного йособистісногобуття.

>Цивілізаціязабезпечуєформисоціальноїорганізації,технічнізасоби, регламентгромадськоїповедінки.

Культураєціннісною,пов’язаною ізреалізацієюлюдськихцілей.

>Цивілізаціяперетворюєідеальніплани культури вреальніпрограми, довиконання якізалучаютьсязначнімаси людей.Вонавизначаємісце й рольлюдини вкультурі, правилалюдськогоспілкування, в якізнаходятьбільш-менш адекватнийвиразцілі таідеали культури.

Культурарозглядаєтьсябагатьманауковцями якзовнішній повідношенню долюдини світло, щовпливає нанеї, але й іпротидієлюдині.Цивілізаціязавждиєвнутрішнімнадбаннямлюдини,розкриваєміруїїрозвитку,внутрішньоїгідності,є символомїї духовногобагатства.

3.Теоріїкультурно-історичнихтипів талокальнихцивілізацій

>Інтеграційніпроцеси,універсалізація способу життярізнихнародів й державвиявляютьсябільшоюмірою уперіодіспокійногоеволюційногорозвиткулокальних йсвітовихцивілізацій.

>Світовацивілізація –цеетап вісторіїлюдства, щохарактеризуєтьсяпевнимрівнем потреб,здібностей, знань,навичок таінтересівлюдини,технологічним таекономічним способомвиробництва,устроємполітичних йгромадськихвідносин,рівнемрозвитку духовноговиробництва.Змінасвітовихцивілізаціївідбиваєпоступальний рухісторичногопрогресу,саморозвитоклюдства.

>Локальніцивілізаціївідбиваютькультурно-історичні,етнічні,релігійні,економіко-географічніособливостіокремої країни,групикраїн,етносів,пов’язанихзагальноюдолею,відображуючих йпереламлюючих ритмзагальноісторичногопрогресу тоз’являючись у йогоепіцентрі, товіддаляючись віднього. Кожна локальнацивілізаціямає свої почерк й ритм, щобільш-меншсинхронізовані із почерком й ритмомсвітовихцивілізацій.Найповнішакаталогізаціялокальнихцивілізацій наведена А.Тойнбі (1889-1979).Досліджуючи структурулюдстваостанньоготисячоліття,вінвинайшовп’ятьживихцивілізацій:

1)західне сус-пільство,згартованезахіднимхристиянством;

2)православно-християнське, чивізантійське сус-пільство,розташоване вПівденно-СхіднійЄвропі та вРосії, Україні,Білорусі;

3)ісламське сус-пільство – відПівнічної Африки йСередньогоСходу до Китаю;

4)індуїське сус-пільство втропічнійсубконтинентальнійІндії;

5)далекосхідне сус-пільство всубтропічному йпомірному районахПівденно-СхідноїАзії.

>Цивілізаціїпостійнорозвиваються,маютьсвійжиттєвий цикл. За А.Тойнбі,кожна із них проходити усвоємурозвиткуфазивиникнення,зростання,надламу йрозпаду.

>Культурологічні ідеї М.Данилевського (1822-1885)формувались подвпливомприродничих наук,зокремабіології, атакож тогорізномаїіття культурнародів, ізякимєвропейцізіткнулись удругійполовині XIX ст.

УосновідоктриниДанилевськогоміститьсяідеяобокремлених, “>локально-історичнихтипів”.

>Подібно до живогоорганізмукультурно-історичнітипизнаходяться убезперервнійборотьбі один із одним й іззовнішнімсередовищем. З огляду насвоєїзамкненостіміж типами практично неіснуєтієїзагальноїсистемицінностей, напідмуркуякої смердоті могли бконсолідуватися.Якщозвернутися добіологічноїаналогії, токультурно-історичний типможливоуподібнутирослині: як баобаб неможерости начорноземі, то й береза – всаванні.

як йбіологічнівиди,культурно-історичнітипипроходятьприродністадіїзмужнілості,старіння йзагибелі.Культурно-історичний типеволюціонує відетнографічного стану до державного і віднього – доцивілізації.

>Хідісторіївідбивається узмінівитискуючих один одногокультурно-історичнихтипів, котрівирізняютьсярелігійними,політичними тасоціально-економічнимиознаками.

>Данилевськийвирізняє 10 такихтипів, щоцілком чичасткововичерпалиможливості свогорозвитку:

–єгипетський;

–китайський;

–ассірійсько-вавилоно-фінікійський,халдейський чидавньосемитський;

–індійський;

–іранський;

–єврейський;

–грецький;

–римський;

–новосемітський, чиаравійський;

–германо-романський.

До них можназалучити дваамериканськихтипи:мексиканський йперуанський, щозагинулинасильницькоюсмертю, невстигнувздійснити свогорозвитку.

>Якісноновим,перспективним із точкизоруісторії, типомДанилевськийвважаєслов’янськийкультурно-історичний тип,найбільш сильновиражений вросійськомународі, уякомувідбитамесіанськаідеявідродження культури.

>УразливістькультурологічноїмоделіДанилевського,постає:

–по-перше, умеханічномуперенесенні зрозумітибіології таїїпояснювальнихпринципів наісторію. Цепризводить доти, щоісторіявтрачаєсвоєрідність;

–по-друге, уїїприниженнізагально-людської культури,хоча самДанилевський незаперечуєможливостівпливуоднієї культури наіншу.Якими бсвоєрідними не були культури окремихнародів, вонивиявляються ідеякізагальніриси. До нихвідносяться:матеріальневиробництво,техніка йтехнологія, мова якзасібспілкування,художнятворчість,шлюбнівідносини,міфи йгероїчнийепос іт.ін.

Тім не менше,концепціяДанилевськоговиявиласьдоситьперспективною. Доти ж вона сталапершоюспробоюпереглядумісцязахідноєвропейськоїцивілізації укультурнійсім’їнародів землі.

>Культурологічнаконцепція Про. Шпенглера (1880-1936),ґрунтується назіставленні ібільшоючастиноюпротиставленні культури йцивілізації. Тому перед усетребавизначитиціпоняття. Усвітовійісторії Шпенглервирізняєвісімтипів культур, щодосяглиповноти свогорозвитку:

–антична;

–Західно-Європейська;

–арабська культура;

–Єгипетська;

–Вавилонська;

–Індійська;

–Китайська;

– культурамайї.

Для Шпенглера їхньогоіснування урізнічаси самихвіддалених теренахпланети –свідоцтво неєдиногосвітовогопроцесу, аєдностіпрояву культури вусійїїрізноманітності.Тобто, культура у Шпенглера –цесклавшийся увікахісторичнийіндивідуум,історико-культурнацінність,сутністьякоїскладаєрелігія.

>Терміномцивілізації Шпенглервизначаєостанню,неминучу фазуусякої культури.Цивілізація яквиключнотехніко-механічнеявищепротилежнакультурі як царствуорганічно-життєвого.Цивілізація, щоволодіє одними ітими ж самимиознаками в всіх культурах,євиразомвідмиранняцілого якорганізму.

>Аналізуючи духовнийклімат СучасноїйомуЄвропи, Шпенглер приходити довисновку, щоподібно тому, як свого годинизагинулагреко-римська культура, теперстарієзахідноєвропейська, йніщо неможеїї урятувати.

>Слідвизначити, що для Шпенглера усучасному світі культуразберігаєтьсялише уселянстві, щопідверженетиску із боціцивілізації.

>Багатоположенькультурологічноїконцепції Шпенглерасуперечливі, але й йогозастереження про ті, щомасова бездуховнапродукціяцивілізації ворожачикультурі,залишаєтьсяактуальним й тепер.

П.Сорокін (1889-1968) –ще один ізмислителів XX ст.,якийдіагностує станзахідної культури яккризовий.Ця кризуекстраординарна,бозачіпаємайже все життясуспільства імістить усобірозпадосновополагаючих формзахідної культуриостанніхчотирьохсторіч.

>Сорокінрозподіляє культуру втричітипи:ідеаціональну,ідеалістичну тачуттєву.

>Ідеаціональна культуразаснована за принципаминадчуттєвості йнадрозумності Бога як єдиноїреальності і ціності. До цого типувінвідносить культуруБрахманськоїІндії,буддійську, атакож культурусередньовіччя докінця XII ст. Стильцієї культурисимволічний,мистецтворелігійне, героямиможуть бути боги,ангели,святі ігрішники. Тут малоувагиприділяєтьсяособистості.Ця культураголовним чиномзаймаєтьсянаближеннямвіруючих до Бога.

>Ідеалістична культура –проміжнаміжідеаціональною тачуттєвою, бо ціностіїї належати як Неба, то й землі. світцієї культури якнадчуттєвий, то йчуттєвий, але йчуттєвістьцянайпіднесеніших йнайшляхетнихпроявів.Такою був культура XIII-XIV ст. уЗахіднійЄвропі, атакожДавньогрецька культура V-IV ст. дон.е.

З XVI ст.починаєсвійрахунокчуттєва культура,свідкамизгасанняякої миє.Її ціності – уповсякденному, земному світі:реальний пейзаж,реальніподія йпригода,їїгерої –фермери,робітники,господарки,навітьзлочинці ібожевільні,її позначка – принестинасолоду,послабитизбудженнястомленихнервів.Ця культуранамагаєтьсязвільнитися відрелігії,моралі таіншихцінностей. Стильїїнатуралістичний,вільний від будь-якогосимволізму.Ційкультурісудилосязагинути, але йніякоїкатастрофи в цьомуСорокін небачить.

На думкуСорокіна, культура стає незагине, доки жива людина, йвінсподівається, щовідродження культури,їїоновлення якщодосягнуто на засідкахальтруїстичноїлюбові таетикисолідарності.

Л.Мєчніковвисунувтеорію, щопояснюваланерівномірністьсуспільногорозвиткузмінамигеографічних умів врізніепохи подвпливомекономічного йсуспільногопрогресу.Виходячи із цого,вінвиокремлював триперіоди вісторіїцивілізації:

1)річковий – відвиникненняпершихрабовласницьких держав, удалинахНілу, Тигру йЄвфрата,Інда й Гангу,Хуанхе йЯнцзи;

2)середньоморський – відзаснуванняКарфагену;

3)океанічний – відвідкриття Америки.

Л.Гумільоврозглядав культуру як результаторганічноївзаємодії природногосередовища,етноса ймутаційнихкосмічнихвпливів, щопризводять до такзваноїпасіонарності.Пасіонарність –цециклічназдатність людей донадзвичайноїнапряженості і творчости.Гумільоввважав, що початок свогоісторичного шляхуетносиодержують із космосу.Становлення новихнародів (>етногенез) –явищеприродне, у тому годину як впроцесіпасіонарногопідйомуетносиукладаютьсвійособливий тип культури –творіння руклюдських йїїрозуму. Дляпасіонарівтиповеприсвячення собіпевнійметі життя.


Схожі реферати:

Навігація