Реферати українською » Культура и искусство » Культура Київської Русі


Реферат Культура Київської Русі

Питання збереження та розвитку української національної культури набувають особливої ваги в умовах реалізації завдань будівництва, культури незалежної України. Кожний народ нагромаджує в історії певний досвід й відливає його неповторну систему культурних надбань. Практично кожна культура – й українська, може найбільш наочно - розвивається у логічному та змістовному діалозі із іншими. Українську культуру неможливо зрозуміти ігноруючи її зв’язки із античною, візантійською, російською, білоруською, польською, литовською, німецькою, єврейською, вірменською, та іншими. Тобто становлення та розвиток культури України можливо висвітлити лише із урахуванням контексту розвитку світової культури та цивілізації.

У IX ст. виникає Давньоруська держава, Яка об’єднала усі східнослов’янські й деякі неслов’янські племена. Ця культура був не лише продовженням тенденцій матеріально-виробничого та духовного розвитку попередніх часів, але й і виявом якісних зрушень в житті східного слов’янства, пов’язаних з розкладом родового ладу та визріванням нових феодальних відносин. Своєму виходу на світовий рівень давньоруська культура має завдячувати християнській релігії, Яка стала офіційною державною релігією із 988 р., коли князь Володимир прийняв хрещення сам й охрестив своїх підданих. Нова віра допомагала утвердженню феодального ладу, зміцненню молодої державності, поліпшила міжнародні контакти Русі. Християнська церква забезпечила поширення писемності та «книжності», спричинила появу визначених літературних пам’яток та мистецьких цінностей.


2. Релігія

Володимир Великий не лише сам охрестився, але й і старався зробити християнську віру вірою держави. За наказом князя усі без виїмку мусіли охреститися: «як хто завтра не з'явитися на річці, багатий чи вбогий, бідний чи робітник, якщо Мені ворогом». У перших годиннику дуже пильно нищили всюди ідолів давньої віри: «Це не боги, а дерево, - почав варяг-християнин, - сьогодні є, а завтра гниє; не їдять, не п’ють, не говорять, а зроблені смердоті руками із дерева. А Бог, якому служать греки. є один, що створив небо і землю, зорі і місяць, й сонце, й людину, й давши їй жити на землі. А тих боги що зробили? – сам смердоті вироблені!» Володимир у перший день по хрещенні доручивши ідолів скидати, рубати й палити. Статую Перуна прив’язали коневі до хвоста і скинули до Дніпра, дванадцять Чоловік били його залізом. Кинули фігуру до ріки, і князь доручивши: «як де пристане, відбивайте його від берега, аж перейде пороги – тоді лишіть його» І Перун поплив Дніпром й затримався далеко за порогами, на місці, що звалося пізніше Перунова Рінь. І усе ж таки із приходом нової релігії вірування предків не зникло безслідно. Під личиною християнства ще протягом століть серед східних слов’ян зберігався релігійний дуалізм, чи двовір’я, що полягало у дотриманні язичницьких за походженням звичаїв та обрядів.

Церква справляла величезний вплив для культури Київської Русі. Спорудження одного лише храму – славетної Софії Київської – є безпосереднім підтвердженням того, наскільки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Розкішно прикрашений інтер’єр підтримували мармурові колони. Напевно, краса цого храму християнського Бога здавалася просто сліпучою призвичаєним до скромних дерев’яних будівель киянам. Власне, саме таке враження мав справляти собор, позаяк у візантійській церкві добро розуміли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцій, часто куди ефективніше посилювало віру, ніж богослов’я, що апелює до розуму. З цією метою церква сприяла розвиткові мистецтв й ремесел.


3. Мистецтво

Мистецтво Київської Русі – одне із найвизначніших й найсамобутніших явищ світової культури. Художні досягнення цієї доби - ті підґрунтя, що визначило подальший розвиток української культури.

3.1 Архітектура

З прийняттям християнства почалося небувале піднесення архітектури.

Почалося муроване будівництво, яку доти на Русі було б рідкістю. Головним його виглядом стали так звані культові споруди – церкви і собори. Більшість архітектурних пам’яток цого періоду збереглися в Києві й в Чернігові. Візантійські зодчі розробили особливу систему будування культових споруд,

Коли поширилася й на теренах. Вона дістала назву хрестово банної.

Згідно із нею головний об’єм споруди у плані утворює хрест. Християнський храм був не лише архітектурною спорудою певного призначення. Він мав глибокий символічний зміст, уособлював своєрідну модель Всесвіту, де панують лад й гармонія, де чітка ієрархія духовних сил зосереджена довкола головної – Творця всього сущого. Найдавніша пам’ятка архітектури цієї доби, що збереглася до відома наших днів, - Спаський собор у Чернігові, збудований князем Мстиславом у 1036 р. Це типова давньоруська хрестово банна споруда, увінчана п’ятьма банями . Усередині собор прикрашають настінний живопис, декоративне різьблення та мозаїчна підлога.

 Найвищого розквіту мистецтво Київської Русі досягло за княжіння Ярослав Мудрий. Справжнім символом доби ставши славнозвісний Софіївський у Києві

Закладений великим князем у 1037р. на місці розгрому печенігів. Цей величезний храм має складну пірамідальну будову. Увінчують його тринадцять куполів. Інтер’єр Софії Київської – це гармонічний мистецький ансамбль, в якому злилися воєдино архітектура, живопис та декоративне мистецтво. Таке явище, коли різні види мистецтва нерозривно пов’язані між собою, як формою, то й змістом, дістало назву синтезу мистецтв.

3.2  Монументальний живопис

Одне із найдавніших досягнень художньої культури Київської Русі – мистецтво мозаїки. Технологія створень мозаїк був досить складною. Спочатку на стіну накладали перший підготовчий кулю , на нього накладали другий, на який завдавали контури зображення. Потім накладали третій кулю, швидко покривали зображення фарбами, доки розчин не закам’янів вдавлювали в нього кубики різнокольорової смальти. Смальту варили в спеціальних посудинах (тиглях), домішуючи в розплавлене скло барвники – свинець, мінеральні фарби тощо. Потім розливали на відшліфовану поверхню, а коли вон застигала – кололи на кубики. Кубики робили різного розміру – із маленьких викладали обличчя, руки, ступні ніг, із більших – одяг, тло, предмети.

3.3  Іконопис

Визначним здобутком мистецтва Київської Русі є іконопис, що живе і розвивається уже понад тисячу років. Без нього не можливо уявити українське образотворче мистецтво. Ікони були першими станкового живопису в Україні. Проте, ікона – це непросто картина. Це предмет релігійного культу, перед яким віруюча людина молитися. За свідченням літописів, Перші ікони потрапляли до Києва із Кріму. Колі за велінням князя Володимира у місті в 989-996 рр. було б зведено Десятинну церкву, усі необхідні для богослужіння предмети привезли із Корсуня(Херсонеса). Ікон доби Київської Русі збереглося дуже мало. Кожна із них знаходиться за межами України – переважно у Москві та Санкт-Петербурзі.

3.4  Книжкова мініатюра

Особливим виглядом мистецтва Київської Русі був книжкова мініатюра. Це невід’ємна складова мистецтва рукописної книжки: написання тексту, художнього оформлення, виготовлення оправи. Загалом, середньовічна рукописна книга був надзвичайно дорогою річчю. Створення її потребувало багато години. Відповідно до неї і ставилися, як до святині. Князь Ярослав Мудрий – великий шанувальник книжок – заснував при Софіївському соборі в Києві бібліотеку. Найдавнішою рукописною книгою Київської Русі є «Остромирове євангеліє», написане в 1056 – 1057 рр. у Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира. У ній на окремих аркушах вміщено три мініатюри з зображенням євангелістів Іоанна, Марка, Луки. Художникові, який дотримався всіх тогочасних канонів, вдалося створити яскраві психологічні образи, що свідчать по його неординарний хист.

3.5  Народна творчість

Поряд з стародавніми писемними традиціями, що продовжували розвиватися в календарній та родинній обрядовості, виникає новий фольклорний жанр – білини , що уславлювали захисників рідної землі, народних героїв. Цей різновид героїчного епосу стає провідним у народній творчости епохи Київської держави, але й згодом утворили своєрідний релігійний дуалізм. Наприклад, стали збігатися в часі давні звичаї зустрічати весну із Великоднем, русальні обряди – із християнською Трійцею, свято Купала – із днем Івана Хрестителя, Коляда – із Різдвом Христовим. Про високий рівень музичної культури князів свідчать твори давньоруської літератури, графічні сюжети книжкових мініатюр, фрески, тощо. Імена тогочасних співців Митуси та Ора згадуються в Іпатіївському та Галицько-Волинському літописах, а ім’я легендарного Бояна – в літературній пам’ятці культури Київської Русі «Слово про полку Ігоровім». Боян співав для київських князів у декламаційно-речитативній манері, акомпануючи собі на гуслях. Особливо шанували на Русі музику дзвонів. Ії колоритний перегук супроводжував християнські свята, збирав народ на віче.

 Отже, музична культура Київської держави за короткий історичний проміжок сягнула високого рівня розвитку. Вона розвивалася на поліетичній основі, под впливом досягнень європейської музичної культури, водночас не втрачаючи власної самобутності.


Висновок

Київська Русь, об’єднавши східних слов’ян под владою київських князів, успадкувала духовні традиції своїх попередників й мала тісні стосунки із багатьма сусідніми народами.

З офіційним прийняттям християнства, культурний розвиток України-Русі піднявся на новий щабель. Сталися якісні зміни у світогляді русичів, розпочалося їхнє відродження в європейський культурний світло через опанування писемності, розвиток освіти і естетичних традицій візантійської культури, для якої були характерні урочистість, шляхетність, пишність, витонченість. Поряд із народним активно розвивається професійне мистецтво, релігійна й світська література, архітектура і монументальний живопис, іконопис, хорова та інструментальна музика.

Епоха Київської Русі – золотий вік розвитку духовної культури, цілісність якої забезпечували єдина мова, релігія, ментальність.

Ментальність (від латів. Розум, мислення) – сукупність світоглядних й поведінкових настанов індивіда чи соціальної групи, що формується на глибинному психологічному рівні.

У часи тривалого занепаду, спричиненого монголо-татарською навалою, традиції Київської Русі зберігались в культурних осередках Галицько-Волинського князівства. Саме воно та стало опорою українства тоді, коли Київ втратив минулу велич. Тут утворилося середовище для проникнення нових західноєвропейських ідей, що збагатили візантійську основу культуру русичів. Невід’ємною частиною розвитку європейської культури середніх віків є вітчизняна культура польсько-литовського періоду, котра був тісно пов’язана із європейським Відродженням (Ренесансом).

Долучалися до ренесансного процесу і вітчизняна культура. Проте умови для її розвитку склалися не вельми сприятливі: землі України-Русі були поділені між Польщею, Литвою та Угорщиною, зазнавали спустошливих набігів татарських орд.

Високі духовні традиції княжої доби живили патріотичними ідеями середовище русько-української еліти под годину Реформації.

Реформація(від латів. Перетворення) – боротьба народів європейських країн проти католицької церкви у XVI ст.

Отже, тривале існування давньої культури України на перетині різних культурних шляхів зумовило її самобутність й розвиток, як складової загальноєвропейської культури


Список використаної літератури:

 

1. В.М. Шейко «Історія української культури»

2. І. Крип’якевич «Історія української культури»

3. Л.М. Масол, С.А. Никало « Художня культура України»

4. Про. Субтельний «Україна»


ПЛАН

1. Вступ

2. Духовний розвиток Київської Русі. Релігія.

3. Мистецтво:

  Архітектура

  Монументальний живопис

  Іконопис

  Книжкова мініатюра

  Народна творчість

4. Висновок


Міністерство транспорту та зв’язку України

Державний департамент із питань зв’язку та інформації

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Доповідь із предмета: Українська та сама культура.

На тему: « Культура Київської Русі»

Виконала: Гудз Олена Володимирівна

Перевірила: Бурцева Лідія Олексіївна

Одеса 2008

Схожі реферати:

Навігація