Реферат ЗМІ на Росії

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Запровадження

Мільйони газетних шпальт щодня потрапляють до рук читачів. Хвилі сотень радіостанцій пронизують сьогодні ефір, доносячи до слухачів новини із будь-якої куточка нашої планети. Тисячі телебашт, десятки космічних супутників роблять нас свідками подій у різних країн світу.

Значення друку, радіо та телебачення в світі переоцінити просто неможливо. Вони перетворилися на потужний інструмент впливу, охоплюючи своїм впливом безпрецедентне історія число людей. З вище сказаного можна зрозуміти, що соціологу – досліднику конче необхідно знати все процеси, котрі пов'язують ЗМІ та їхню аудиторію, у тому, аби зрозуміти закономірності формування суспільної думки, ідеології.

Більшість досліджень сучасності, безпосередньо чи опосередковано які стосуються темі засобів, присвячені проблемам підвищення ефективності ЗМІ, збільшення роль ЗМІ у суспільства, їх впливу на світогляд окремої людини для цілого соціуму. Однак майже хто б замислюється у тому, що перш ніж щось вдосконалити потрібно спочатку вивчити це у дрібних деталях, зрозумівши все тенденції і закономірності цього явища. [1]

Тема роботи ''Інформаційні агентства Росії''.

Об'єктом дослідження є інформаційне простір Росії.

У дахівській постановці цілей інформаційну діяльність, у виборі засобів і методів її здійснення, в передбаченні результатів явно чи неявно у тому чи іншого формі присутній уявлення про аудиторію — про те, кому адресовано матеріал, передача. У тому свідомості, у тому діяльності має відбутися то, навіщо працює потужний механізм сучасної масової інформації.

Отже, ефективність засобів визначається ступенем реалізації цілей, поставлених їх, природно, з урахуванням об'єктивних інформаційними потребами аудиторії тепер й у умовах. Тому знання інформаційними потребами аудиторії важливо задля соціології, які задоволення – коштів масової інформації. Знання про інтереси аудиторії, про її прагненні одержувати інформацію певної проблематики, типу розповіді, кола авторів, спрямованості тощо. буд. дає підстави для програмування ефективнішої роботи. Близькість матеріалів інтересам аудиторії дозволяє встановлювати і стеження з ним.

Глава 1. Розвиток ринку ЗМІ Росії

Майже у всіх регіонах кількість ЗМІ, порівняно з 1991-1992 рр. збільшилася приблизно втричі. Наприклад, лише у Приморському краї щорічно реєструється до 15 нових видань, – щоправда, стільки протягом тієї самої періоду припиняють своє існування. Але точних даних у тому, як з новостворених ЗМІ справді функціонують, у регіонах немає (особливо що це стосується аудіовізуальних ЗМІ, які отримавши ліцензії, можуть віщати дві і більше року). У тому ж Владивостоці, приміром, зареєстровано 60 видань, а виходять лише 38 їх. Тим паче, що неможливо встановити, скільки початкових власників і засновників ЗМІ зберегли контролю над учрежденными 5-6 років тому вони ЗМІ, оскільки є практика, коли нове власник не афішує свого входження до медіа-бізнес і, розрахувавшись з колишнім власником готівкою як “відступного”, стає фактичним власником, щось змінюючи в установчих документах. Отже, у ЗМІ зберігається стара торгову марку, залишається колишнім формальний засновник чи власник, а справі видання чи компанія вже належить іншому видавцеві і хазяїну.

Значно різниться ступінь насиченістю ЗМІ на залежність від регіону. За результатами анкетування, лише у Владивостоці реально функціонують 18 місцевих телекомпаній, в Єкатеринбурзі їх – 11, в інших регіонах – по 5-6. Газет, скажімо, в Воронезької області – 156, тоді як у Красноярському краї 1998 року налічується близько 600 ЗМІ. У Самарської області, за словами респондентів, 589 ЗМІ, зокрема 363 газети й більш 60 телерадіокомпаній. У той самий час Ростовська область слабко насичена друкованими ЗМІ: тут, судячи з кількості друкованих видань і передплатників на тисячу чоловік дорослого населення, насиченість печаткою у півтора рази нижче, ніж у сусідньому Краснодарському краї. Водночас у Владивостоці, приміром, збереглися університетські багатотиражки, газети моряків і рибалок, відомчі і національні видання, партійні газети, рекламні газет і журналів, литературно-публицистические видання. Разнообразен і газетний світ Воронежа, при цьому у цьому місті працюють понад 20 рекламних агентств.

Поза сумнівом можна стверджувати, що друга половина 90-х на інформаційному ринку Росії відзначено різкій активізацією процесів концентрації медиа-собственности – формуванням великих компаній, здатних на масштабні інвестиції до нових технологій, велику трату грошей створення програм, швидку перекидання капіталу вже з підрозділу інший і т.п. Ця інтеграція здатна набувати низку форм: мультимедійні об'єднання (видавництва, радіо, телебачення), багатогалузеві конгломерати (коли до ЗМІ підключаються структури інших секторів економіки), вибудовані за вертикаллю і горизонталі альянси (як у руках одного власника виявляються все етапи виробництва й розповсюдження інформації). У цьому на авансцену висуваються медиа-организаторы – бізнесмени, щоб забезпечити телерадіомовлення і пресу значними інвестиціями, а себе – становищем монополістів над ринком ЗМІ.

Однак Росія у цьому перестав бути винятком: кілька років у світі мас-медіа у багатьох країнах особливо активно обговорюється питання, як регулювати концентрацію власності і перехресне володіння у цій сфері. У цьому єдиного підходу до розв'язання цієї проблеми немає, як його що у Росії, де процес економічної концентрації щойно починається. Проте особливу занепокоєність має викликати це, а виявлена результаті проведеного нами дослідження специфічне явище: у Росії стверджується скоєно особливий вид концентрації – “ідеологічний чи інший політичний”, – причому той процес надзвичайно активізується щоразу, коли країна наближається до чергових парламентським чи президентських виборів. Через війну складається цілком природна на ринку і тому більш тривожна “політична монополія” ЗМІ партії влади. Її кістяк становлять державні урядовці, керівники адміністрацій, губернатори, мери, незалежно від своїх політичні уподобання, та її “вищим” проявом вважатимуться “Сім'ю” і його оточення.

Однак усе-таки поки найбільшим монополістом на інформаційному ринку продовжує залишатися держава робить у різних іпостасях:

– більшість друкарень державній власності;

– все РТПЦ, перетворилися на філії ВДТРК, перебувають у федеральної власності.

А загалом ринок загальфедеральних російських ЗМІ є вигадливу суміш державного і приватного мовлення, значною мірою засновану власних зв'язках, і політичної влади. Тож у регіонах говорять про замаху на створення представниками влади своїх медійних груп, якою лише допомагають коштами зі бюджету, а й домагаються підписки на “потрібне” видання від підвідомчих державних розподіляють рекламні надходження у “свої” ЗМІ від фірм, які залежить від уряду й адміністрації. Взагалі усе преференції, що надає держава своїм структурам до створення ЗМІ, однозначно сприймаються “приватниками” як порушення умов сумлінної конкуренції: починаючи з обмеження доступу до інформації про діяльність влади, дотацій, пільгових тарифів “своїм” їхнім виданням і закінчуючи монополією на ретрансляцію сигналу недержавних мовників (90% орендують або передавачі, або потужності телебашти у РТПЦ).

До того ж дружні до уряду (адміністрації, мерії) мовники отримують користь інші види преференцій. Цілком можливо, всі ці заходи зберігають на плаву видання, які неминуче припинили існувати за умов жорсткішою конкуренції. Хоча очевидних доказів щодо таких висновків ми маємо.

Зрозуміло, коли казати про концентрації не окремих регіонів, але в рівні, то поки що що російським ЗМІ відстають від своїх західних “вчителів”. Принаймні, наше дослідження не виявило якийсь сталу тенденцію до міжрегіональному злиттю кількох інформаційних компаній чи створення “газетних міжрегіональних ланцюгів” в досліджуваних регіонах (знов-таки окрім такими політичні об'єднання ЗМІ деяких мерів і обирання губернаторів, котрі з насправді не структуровані і зібрані у єдиний холдинг).

Щоправда, на регіональному ринку є невелика кількість прикладів “горизонтальній” концентрації, коли компанія контролює кілька підрозділів, кожна з яких залучено в виробничий процес – в випуск програм, наприклад. Проте, поки що сама поширеної формою концентрації у регіонах вважатимуться мультимедійну концентрацію, коли компанія контролює різні ЗМІ, радіо, телебачення, печатку. Безумовно, мультимедійної концентрації у Росії ще далеко до мультимедійної концентрації “Ньюс Корпорэйшн” Р.Мердока. Однак цьому є “виправдання”: Мердок почав створювати власну імперію тридцять років тому я, а перший російський медіа-холдинг “МедіаМіст” – до речі, не перший і дуже успішна приклад мультимедійної концентрації у Росії – було створено тільки у січні 1997 року.

“Вертикальна” інтеграція однак також присутній переважають у всіх компаній видавничих будинках, які контролюють все етапи процесу виробництва й розповсюдження програм, тож своєї друкованої продукції (хоча як і, як існує монополія зв'язківців, у багатьох регіонах є і монополія “Роспечати”).[2]

Чистих прикладів многосекторной концентрації – коли фірма веде конкурентну боротьбу з кількох секторах економіки та володіє ЗМІ – у Росії ще замало, й всі такі компанії є стрижнем кількох інформаційних імперій. У тому числі – великі сировинні гіганти і фінансово-банківські групи (“ЛОГОВАЗ”, “Інтеррос”, “Газпром”, “ЛУКойл”, “МедіаМіст”, “Альфа-груп”). Важко сказати, чи можна вважати міжнародної інтеграцією діяльність російських компаній із участю іноземного капіталу, оскільки цій формі концентрації передбачає присутність таких інформаційних компаній на кількох світові ринки. Та все ж слід зазначити, що з спільних проектів із особливо вирізняються: Видавничий дім “Індепендент Медіа” і телевізійна мережу “СТС” (спільний проект “Сторі Фёрст” і “Альфа-груп).

Важливим питанням, що виникає у зв'язку з кожній із форм концентрації – є проблема що чиниться ними впливу конкуренцію. Попри те що, що майже половину з опитаних бачить спроби “монополізації” ринку ЗМІ з боку влади й капіталу, майже всі без винятку вважають, що попри це конкуренція у регіонах дуже розвинена. Насамперед – між компаніями жодного виду ЗМІ: між телекомпаніями, між радіокомпаніями, між друкованими виданнями. До речі, годі не рахуватися і моя думка тих керівників ЗМІ, переконаних, що з концентрації є свої переваги: економляться кошти, здешевлюється процес виробництва, підвищується якість роботи.

І, звісно, результати дослідження - ще раз підтвердили: успіх регулювання, зокрема правового, концентрації над ринком ЗМІ нерозривно пов'язані з вимогами “прозорості” цього ринку.

Бо у що немає спеціальних обмежень на перехресне володіння ЗМІ й спеціальних законів у області концентрації, все походять від норм антимонопольного закону. Проте порушення навіть у його нечисленних положень у ЗМІ важко сказати, бо ні ведеться постійного моніторингу медіа-ринку у кожному регіоні хоч і, ясна річ, оскільки надзвичайно низький рівень прозорості самих ЗМІ. Адже, аби дозволяти над ринком ЗМІ й забезпечити добросовісної конкуренції, необхідно знати, зокрема, хто й чим володіє, і хто що кому продає. Але якщо звіт про власність і власників ЗМІ ще можна уявити, то знайти якийсь метод для обчислення таких критеріїв, як фінансове чи політичний вплив і людські стосунки дуже непросто.

Їх такі є давно, й у основу інструмента досягнення прозорості покладено такі критерії:

1). Як фізична особа, чи фірма, чи група фізичних осіб пов'язані одне з одним – прямими зв'язками, непрямими зв'язками, сімейними відносинам, зовнішніми фінансовими чи комерційними справами, договорами.

2). Серед учасників поза підприємством слід зазначити дві характерні ЗМІ чинника впливу: основний банк підприємства міста і рівень її надходжень від реклами й основні компанії, які розпоряджалися цими надходженнями від імені підприємства. Безумовно, такій ситуації надзвичайно важлива роль контролера – хто й навіщо всі робитиме.

Очевидно, у Росії поки що дуже важко дотримуватися подібні правила прозорості, навіть якщо які й з'явиться у практиці правовим регулюванням концентрації ЗМІ: зв'язку володіння (права щодо участі у голосуванні й у капіталі) у ЗМІ не очевидні; зв'язку власника з працівниками (дослідження складу рад директорів, і їхнє зацікавлення справою у бізнесі, їхні стосунки, колишні професійні зв'язку) є цілком природними; фінансові зв'язку власника часто-густо описати взагалі неможливо, оскільки самий “впливовий” власник формально вони не володіє акціями жодного зі своїх підприємств (класичний приклад – Б.Березовский).

Саме тому корисно хоча б розпочати дискусію на задану тему у тому, що таке концентрація ЗМІ, чому її неминуча, у чому полягає зв'язана з нею небезпеку життю і навіщо її все-таки намагаються регулювати в усьому світі.

Наступним етапом руху до становлення цивілізованих взаємин у медиа-среде з'явиться розробка законодавчих документів, які враховують й проблеми концентрації, і висунув вимогу дотримання принципів прозорості.

Такі нормативні документи, зрозуміло, повинні враховувати сформовану систему законів РФ у ЗМІ, антимонопольне законодавство, європейський досвід у галузі регулювання концентрації та дотримання вимог “транспарентності” – прозорості медиа-среды. Безсумнівно також, що робота у цьому напрямі повинна враховуватиме й специфічні російські умови: економічну нестабільність, політичні кризи, нерозвинену інфраструктуру вивчення і дослідження ринку, “особливі відносини” влади всіх рівнів з пресою і видавцями, надзвичайну включеність медіа-бізнесу у поточну політику й т.д. Прийдешні вибори, безумовно тимчасово відсунуть серйозну дискусію необхідність таких законопроектів, але це значить, що проблему концентрації не буде актуальною. Навпаки, під час виборів і навіть суспільство загалом, і медиа-сообщество зокрема, напевно мати справу з опосередкованими, але дуже неприємними проявами нерегульованого процесу концентрації: у передвиборних боях дехто з учасників ринку втратять гроші й репутації, інші – набудуть колосальне вплив, яке завжди використовуватиметься у сфері суспільства.

Звісно ж, ніякі регулюючі заходи зупинять процес концентрації ЗМІ на Росії, як ніякі обмеження не зупинили де його у країні світу. Але ці заходи може допомогти уникнути найпотворніших наслідків концентрації та сприятимуть розвитку справжньої, не міфологізованою свободи ЗМІ на Росії.

Глава II. Огляд російських інформаційних агентств

Інформаційне агентство "AK&M" спеціалізується на економічної та інформації, оперативних новинах і аналітиці всі сфери бізнесу. Корпункты "AK&M" перебувають у сорока п'яти Росії,

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація