Реферати українською » Культурология » Теорія едипового комплексу в науковому доробки З.Фрейда


Реферат Теорія едипового комплексу в науковому доробки З.Фрейда

План.
 
>Вступ
І.ФормуванняЕдиповоїтеорії втворах З.Фрейда;
ІІ.ЖіночийваріантЕдипового комплексу;
ІІІ. «>ЗгасанняЕдипового комплексу»;
>Висновки
Списоквикористаноїлітератури
 
>Вступ
«>ВизнанняЕдипова комплексуєшибболетом,якийвідрізняєприхильниківпсихоаналізу від йогопротивників»
З. Фрейд «Тринариси ізтеоріїсексуальності» [8]

>Едипів комплекс (>нім.dipuskomplex) –поняття, що було б введено впсихоаналізЗігмундом Фрейдом напозначеннянесвідомихсексуальних потягів доматері (батька – вжіночомуваріанті) та ворожкоставлення до батька (>відповідноматері). УзагальномусенсіЕдипів комплекспозначаєіманентний,відповіднийбісексуальномурозташуванню,універсальнийнесвідомийеротичний потягдітей добатьківпротилежноїстаті (йпов’язане із нимагресивнепочуття добатьківвласноїстаті; позитивна форма) чивласноїстаті (й тодівідповідно –агресія добатьківпротилежноїстаті; негативна форма), щомає великийвплив напсихіку,особистість таповедінкулюдини.
>Назва цогоявищабазована надавньогрецькомуміфі про царяЕдипа йоднойменнійдрамі Софокла, уякійЕдип,противласноїволі та невідаючи, щоробить,вбиває свого батькаЛая йодружується наматеріІокасті.
>Данепоняттяє одним зключових впсихоаналітичнійтеорії: Фрейд від початкунадававЕдиповому комплексунайважливішогозначення вутворенні всіхневротичнихзахворювань. За Фрейдом,успішневирішенняЕдипова комплексуєключовим дляпсихічногоздоров’ялюдини;невдача на цьому шляху Веде доневрозів тасексуальнихвідхилень: в цьомувипадку говоритися проневирішенийЕдипів комплекс.
Фрейдвважав, щоЕдипівський комплекспостійнотяжіє над всімачоловіками,оскільки усі хлопчикивідчуваютьеротичний потяг доматері,сприймаючи батька як сексуальногосуперника,якого смердоті боятися таненавидять. За Фрейдом,піковогозначенняЕдипів комплексдосягає увіціміж 3 та 5роками життя, наоднойменнійфазірозвитку й последеякогоперіодузгасання в латентномуперіоді,відроджуєтьсязнову вперіодстатевогодозрівання, впроцесіякогодолається тім чиіншимвиборомеротичногооб’єкту. [10; 613-615]
Отже, варторозглянути процесформуванняедипальноїтеорії втворахЗігмунда Фрейда тарозкритизмістцієїтеорії уїїрозвитку.
 
>ФормуваннятеоріїЕдипового комплексу втворах З.Фрейда
>Розумінняедиповоїситуації якключового чинника вутворенніневротичнихзахворюваньвиникло у Фрейда входісамоаналізу,якийвінпровів после смерти свого батька.Вперше Фрейдзгадує про комплексЕдипа влисті до свого другаФлісса в 1897році, вякомувінпише: «Ятакожвинайшов насвоємувласномуприкладізакоханість уматір таревнощі до батька… йтеперрозглядаюце вякостіуніверсальногоявищаранньогодитинства. Іякщоце так, то мизможемозрозумітипривабливу силуміфу про ЦаряЕдипа». [10; 111]
першийдетальнийопис цогоявищазустрічається вфундаментальній роботи Фрейда «>Тлумаченнясновидінь» (1899) вглаві «>Матеріал таджереласновидінь» [6].Аналізуючидушевне життяюнака, щостраждавнав’язливим неврозом й немігвиходити із дому через страх, щовінможевбитиоточуючих людей, Фрейдзнаходитьвнутрішні заподійцієїхвороби вбажанні, що скидатися ізранньогодитинства, - вбажаннівбити свогосуворого батька. Наосновісвоїхспостережень Фрейдвиводитьтеорію, згідно ізякою батькиграютьдомінуючу рольдитячому душевногожитті не лише всіхпсихоневротиків, але й ібільшостідітей.Істинність цоготвердженнявінпідтверджуєміфом про царяЕдипа,якийвиник знайдавнішогоматеріалусновидінь, щоописуютьсексуальністосунки ізматір’ю таагресію повідношенню до батька.Міф проЕдипа,пише Фрейд,єреакцієюфантазії націтиповісновидіння.  «>СитуаціяЕдипазахоплює нас бо вон могла б бутинашоюдолею…Всім нам,можливо,судилосяспрямувати наше першесексуальнепочуття наматір йпершу ненависть йнасильницькебажання на батька:нашісновидінняпереконують нас, у цьому», - >тобто Фрейднаголошує, щопервинніедипальніімпульсимістяться вкожному «я»,лише ввитісненому,притлумленомувигляді. [6; 215-225]
Однак, самтермін «>Едипів комплекс» Фрейд вводитилише в 1910році вневеликій роботи «Проособливий типвиборуоб’єкта в чоловіків» [5]. Уційроботі автораналізуєхарактерний типвибору любовногооб’єкта,властивийвеликійкількості чоловіків. Для цого типухарактернідвіголовніумови:умова «>постраждалоготретього» -неможливістькохативільнужінку таумова подкодовоюназвою «>любов доповії» -неможливістьлюбитижінку, котрамає статусчистої таневинної.Також дляньоговластивідві характеристикиставлення дооб’єкту кохання:по-перше,цеставлення дожінок ізрозрядуповій як допривілейованихоб’єктівбажання та,по-друге,цетенденція рятува-а-тикохану.Всімцим напершийпогляднепов’язуванимумовам Фрейдзнаходитьоднепсихологічнепояснення: «>Такийсвоєріднийвибіроб’єкта кохання йтакідивнілюбовністосункимають ті жпсихічнепоходження, що йлюбовне життянормальноїлюдини: смердотіпоходять віддитячоїфіксаціїніжності наматері йє одним ізнаслідківцієїфіксації» [5; 301]. Наприкладі цого типу чоловіків, в які навідміну віднормальнихіндивідів, потяг доматері послестатевогодозріваннямавмісце то ввибранихпізнішеоб’єктів коханнявиявляються ясновираженіматеринськіознаки (у яких легковпізнатизамінуматері), Фрейдпов’язуєвищеописаніумови кохання ізедипальноюситуацією. В частности потяг дожінок, що належатиіншимчоловікам, скидатися відпочатковоїневільностіматері – вповнійродиніуявлення проматірневід’ємнопов’язані із фактом, що матірналежить батьку і «>постраждалимтретім» втакійситуаціїєсаме батько.Описуючипізніший,підлітковийперіод, щохарактеризуєтьсяотриманнямпершихреальних знань простатевістосунки, Фрейдпише: «>Хлопчик, щопочинаєзнову бажати своюматір таненавидіти батька яксуперника …потрапляє, як миговоримо, подвпливЕдипового комплексу.Він непрощаєматері, що воннадаєпослугустатевихвідносин нейому, а йогобатькові, йрозцінюєце як актневірностй» [5; 303], -саме тут було бвпершевжито йсформульованопоняттяЕдипового комплексу.Згадки проЕдипів комплексмістяться й впізнішихкоментарях до «>Трьохначерків ізтеоріїсексуальності» (1905) [8]. Фрейднеодноразовозгадує у яких, що «>Едипів комплексскладаєкомплексне ядроневрозів,являючиістотнучастину їхнізмісту. Уньомузавершуєтьсяінфантильнасексуальність, щомаєрішучийвпливсвоєюдіяльністю насексуальністьдорослих.Кожномунемовляті позиватися завданняподолатиЕдипівський комплекс;хто нездатенцезробити –захворіє на невроз» [8; 234].
У роботи «Тотем й табу» [7] (1913 року) ФрейднадаєЕдиповому комплексу более широкого,надіндивідуальногозначення. В частностивінрозглядаєтотемізм,характерний длябільшостінародів наранніх щабляхрозвитку (котрі можнаприблизнопорівняти здитинством конкретногоіндивіда), якявище, восновіякоголежить в основномуЕдипів комплекс: длятотемізму,по-перше,характернеповнеототожнення (>ідентифікація) зтвариною-тотемом, апо-друге,амбівалентністьспрямованих нанеїпочуттів. Цезближуєтварину-тотем зпостаттю батька, щопояснюєдвіголовнізаборонитотемізму (табу) – невбиватитварину-тотема та некористуватись у сексуальномувідношенніжінкою, щоналежитьтотемові.Обидвіцізаборони позмістузбігаютьсязізлочинамиЕдипа, що вбивши свого батька таодружився навласнійматері, атакож ізобомапервиннимибажаннямидитини.Також Фрейд вводитисвоєріднийміф пропервісну орду,керованусуворимбатьком, щовтілює собоюсексуальнізаборони длясинів.Синівськебажаннявбити тазамістити батька іотримати доступ дожінокплемені,уявлення пропершозлочинбатьковбивства -це ані щоінше, яквиявЕдипового комплексу,результатиякого можнавіднайти в ритуалахтабуювання,жертвопринесення, а правилахшлюбнихстосунків й «>батьківськомузаконі»взагалі (>який вданомувипадкустаєсвоєріднимсимволічнимзаміщенням мертвого батька).Тобто, в «>Тотемі й табу» Фрейдще разнаголошує нанепересічномузначенніЕдипового комплексу,знаходячимайже в всіхпроявахлюдськоїцивілізаціїедипальнікорені: «Таким чином,щобзавершитицедужескороченедослідження, хочувисказативисновок, що вЕдиповомукомплексіспівпадає вухорелігії,моральності,соціальності тамистецтва вповнійзгоді ізданимипсихоаналізу, заякимицей комплексскладає ядро всіхневрозів» [7; 380].
>НайбільшкомплекснутеоріюіндивідуальногоЕдипового комплексу миможемознайти втеоретичній роботи Фрейда «Я йВоно» [9] (1923).Виділяючивсередині Ящеоднеутворення – «>Над-Я» (>Я-ідеал), Фрейдпов’язує його зідентифікацією ізранніминедосяжними (>втраченими)об’єктамипотягу. Діяпершихідентифікацій, що малімісце вранньомувіці, на думку Фрейда,єнайважливішою, й якнаслідок –широкою йстійкою.Саме ізцимиідентифікаціямипов’язаневиникненняЯ-ідеалу –першої йнайвизначнішоїідентифікаціїіндивіда – асамеідентифікації ізбатьком внайбільшраннійперіодрозвиткуособистості.Такаідентифікація неєнаслідком чи результатомприв’язаності дооб’єкту, вона пряма,неопосередкована й болеерання, ніжбудь-якіможливіоб’єктніпотяги. Однакпізнішийвибіроб’єкту, щостосується Першого сексуальногоперіоду йспрямуваннялібідо наматеринський образ, занормальних умів приводити доповторноїідентифікації, що лишепосилюєпервинну.Саме в цьомуконтексті ФрейдрозглядаєЕдипів комплекс,виділяючиспрощенийваріант, таваріант,ускладненийпервинноюбісексуальністюіндивіда.
>Спрощенийвипадок длядитиничоловічоїстатіскладається таким чином: хлопчик рановіднаходитьоб’єктний потяг повідношенню доматері, щобересвій вухо відматеринських груд йєтиповим прикладомвиборуоб’єкта за типом опори; а ізбатьком хлопчикідентифікується.Такістосункиіснуютьдеякий годину паралельно, докипосилення сексуальногопотягу доматері йусвідомлення того, що батькоєзавадою на шляху таких потягів, невикликаєвласнеЕдипів комплекс.Ідентифікація ізбатькомотримує ворожкозабарвлення йперетворюється набажанняпозбавитись його йзамінити його собою дляматері.Починаючи із цого моментуставлення до батькастаєамбівалентним.Самецяамбівалентна установка повідношенню до батька йніжнийоб’єктний потяг доматеріскладають дляхлопчиказміст простого, позитивногоЕдипового комплексу.
>ПісляруйнуванняЕдипова комплексунеобхідновідмовитись відоб’єктногопотягу доматері.Замістьньогоможутьз’явитисьдвіречі – чиідентифікація ізматір’ю чипосиленняідентифікації ізбатьком.Останнійвипадокєсприятливим дляхлопчиків:віндозволяєзберігатиніжнеставлення доматері йодночаснопосилюємужність характерухлопчика. На думку Фрейда,аналогічним чиномЕдипова установкадівчинкивиливається впосиленняідентифікації ізматір’ю (чипоявуїї), щозміцнюєжіночний характердитини. Алі Фрейдзазначає, щоможливим (>точнішенавіть болеепоширеним)єповнийваріантЕдиповоїситуації,якийзалежить відвідносноїсилизадатківтої чиіншоїстаті вдитині,тобто мова тутйдеться провтручання у пайЕдипового комплексувродженоїлюдськоїбісексуальності.
>ПовнийЕдипів комплекс,наголошує Фрейд,буваєподвійним –позитивним чинегативним – взалежності відпервинноїбісексуальностідитини,тобто хлопчикзнаходиться надамбівалентнихстосунках до батька йзупиняєсвійніжнийоб’єктнийвибір наматері, але й івінодночасно поводитись якдівчинка,проявляєніжнежіночнеставлення до батька йвідповідноревниво-вороже доматері. Фрейдуточнює, щоповнийЕдипів комплексіснує людивзагалі, не лише й надневротиків.
>Післяпереживанняактивноїедиповоїфази, та чиіншаскладовачастина цого комплексузникає,залишаючилишеледвепомітнийслід, так щоскладається ряд, на одномукінціякогостоїтьпозитивний комплекс, наіншому –зворотній,негативний, у тому годину яксерединні ланкивідображаютьповну форму знеоднаковоюучастюобохкомпонентів. ПризникненніЕдипового комплексу,чотирипотяги, котрімістяться вньому,сполучаються таким чином, що із нихвиходить однаідентифікація ізбатьком й одна ізматір’ю, причомуідентифікація ізбатькомутримуєоб’єкт-матір позитивного комплексу йодночаснозаміняєоб’єкт-батьказворотного комплексу;аналогічніявищамаютьмісце й приідентифікації ізматір’ю. Урізнійсилівираженняобохідентифікаційвідображаєтьсянерівністьпочатковихстатевихзадатків.
Отже, в «Я йВоно» Фрейднаголошує наважливійроліЕдипового комплексу вформуванні Я,зокрема встворенніЯ-Ідеалу,якиймістить всобісаме облогутворених под годинуЕдиповоїфазиінфантильноїсексуальностіпервиннихідентифікацій зматір’ю табатьком [9].
>Звичайно,неможливоперерахувати усіможливізгадки цого феномену внауковомудоробку Фрейда,оскількиЕдипів комплексє одним з центральнихпунктівфрейдівськоїпсихоаналітичноїтеорії йзгадується,піддаючисьпевнимвидозмінам тадоопрацюванням, вбагатьохпізніхпрацях. Алі вартозгадатище на одному моменті,якийдоповнюєтеоріюедипівськихстосунків, асамерозвитокЕдипового комплексу вжінок.
 
>ЖіночийваріантЕдипового комплексу
>Важливимелементомедипальноїтеорії, Яка від початкустосувалась впершучергучоловічого сексуальногорозвитку,є проблемазастосуванняЕдипового комплексу дожінок.
Усвоїйлекції «Прожіночність» [4] (1917) Фрейдсформулювавтеоріюрозвиткужіночоїсексуальності,враховуючискладність таподвійністьедипальноїситуації вжіночомуваріанті. На думку Фрейда,перетвореннядівчинки нанормальнужінкувідбуваєтьсяскладніше,оскільки воно тавключає у собі надвізадачі більше, ніжчоловічийваріант, йцим завданням немаєвідповідностей врозвиткучоловіка.
Фрейдвважав, щоранніфазирозвиткулібідообидвістатіпроходять практичнооднаково. Звступом вфалічну фазурізницяміж статямимайжеповністювідступає назадній план, ймаленькадівчинка –ценемов бі маленький хлопчик. як дляхлопчиківця фазахарактеризується тім, що смердотіможутьприноситисобізадоволення задопомогоюпенісу, то йдівчатка вцейперіодзаймаютьсяонанізмом,використовуючиклітор якеквівалентпенісу йголовнуерогенну зону. Алі із переходом дожіночностіклітор, на думку Фрейда,зовсім чичастковопоступаєтьсявагінісвоєючутливістю, йвнаслідок цого –значенням (>такожважливим при цьомуєперехід відактивності допасивності якосновноїознакижіночності). Іцеперша із двох проблем, котрі вперше іде усвоємурозвиткудівчинка, -їйнеобхідновизначитиерогенну зону, тоді як дляхлопчика вона ужевизначена. [4; 555-558]
>Другоюпроблемою, котрастоїть передрозвиткомдівчинки,євибіроб’єкту.Першимоб’єктомпотягу вдівчинки, як й вхлопчика,єматір (черезспецифічністосункиматері йдитини нанайбільшранніхстадіяхрозвиткунемовляти), але й вчоловіка воназалишається ним ж й приформуванніЕдипова комплексу й, посуті,протягомвсього життя. Удівчинкиситуаціяєнабагатоскладнішою. Фрейдконстатує, щопротягомдоедиповоїфази вдівчатокіснуєперіодамбівалентногопотягу доматері, коли батькосприймається яксуперник.Лібідінозніпочуттядівчинки доматерівідрізняютьсярізноманітністю,оскільки смердотівідчуваютьвплив всіхтрьох фаздитячоїсексуальності йпроявляються воральних,садистсько-анальних тафалічнихбажаннях.Агресивнібажанняпроявляються вформістрахів,сексуальніпотяги – вформібажаннязробитиматерідитину чинародитиїйдитину. Аліпізніше потягдівчинки доматерізникає, переходити на батька, а причиною цогоєкількаприводів (>ревнощі,материнськазаборонаонанізму,незадоволеністьбажань черезнародженняіншихдітей тощо),головним із якієбезперечно комплекскастрації. Фрейд приходити довисновку, щодівчинкавважаєматірвідповідальною завідсутністьпенісу й якнаслідок – запевнунеповноцінність.Усвідомленняцієїнеповноцінності приводитидівчинку дозаздрості допенісу, Якаєнайсильнішимнесвідомимпочуттямжінки. Отже, комплекскастраціїдокоріннозмінюєжіночесвітосприйняття. Фрейдвважав, щосаме тутвідкриваються триголовнішляхиподальшогорозвиткужіночоїсексуальності:придушеннясексуальності та невроз; зміну вхарактері убік комплексучоловічності та нормальнажіночність. [4; 558-570]
>Бажання матірпеніс, щовідсутній уматері (>саме черезцевідбуваєтьсярозчарування вматеринськомуоб’єкті),змушуєдівчинкузвернутись до батька вякостіоб’єкта, а Поверненняжіночностістаєможливим тоді, колибажання матірпенісзмінюється набажання матірдитину –символічнийеквівалентчоловічогостатевого органу. Комплекскастраціїзамінюється вдівчинкиЕдиповим комплексом, навідміну відхлопчика, вякогонавпакиЕдипів комплексруйнуєтьсязавдяки страхукастрації. Дляхлопчика страхкастраціїєосновним мотивомподоланняЕдипового комплексу, тоді як надівчинкутакісили недіють й «длядівчинкиедипівськаситуаціястаєсправжньоюгаванню», вякій воназалишаєтьсядовгий годину йлишечастковозвільняється віднеї вподальшомужитті. [4; 559]
>Вибіржінкоюоб’єкта вдоросломужитті частомаєвідбиткиедипівськоїситуації, Яка доти ж носитиподвійний характер,по-перше,об’єктпотягу часто схожий на батька йотримуєвідповідніпочуття, апо-друге, начоловікаінодіможутьпереходитинегативніпочуття доматері. Комплекскастраціїтежпроявляється вдоросломужиттіжінки –наприклад, узв’язку знародженнямхлопчика, яксимволічногозамісникавідсутньогоматеринськогопенісу. Зцимпов’язанатакож йнеобхідністьпевнихматеринськихпочуттів дообранця: Фрейдвважає, що «>шлюбнеможливовважатистійким, докижінка незможевідчути собіматір’ю повідношенню довласногочоловіка». [4; 559-576]
Отже,спираючись наконцепціюпервинноїбісексуальностііндивіда, Фрейднаголошує наспільностічоловічого йжіночого сексуальногорозвитку напочатковихетапахформуваннясексуальності (>вінзазначає, що допевногоперіодудітиобох статейростуть за однимпаттерном -чоловічим). І хлопчики, йдівчаткапереживаютьоб’єктний потяг доматері (вхлопчиківцевласне йєЕдипівська фаза, Яказупиняється через страхкастрації із боці батька),котрий вдівчат черезусвідомленнявласної таматеринськоїкастрованостізмінюєтьсяЕдиповим комплексом,який докінця життя такніколи й небуваєповністюподоланим. Таким чином Фрейд доводитиіснуванняедипальноїситуації встатевомужиттіобох статей. [4; 576]
 
>ЗгасанняЕдипового комплексу
>Дужеважливою врозумінніедипальноїтеоріїєстаття «>Згасання (>Untergang)Едипового комплексу» (1924 року), вякій ФрейдпереглядаєдеякіпунктитеоріїЕдипового комплексу, атакожнамагаєтьсявстановитипевнімежізастосуванняданогопоняття дляобмеженняспекуляцій на задану тему.Німецьке словоUntergang буквальноозначає «>захід» (>стосовносонця), «>руйнування», «>знищення». На думку Ш.Ференці,вживання такогоемоційнозабарвленого слова було бвикликанозанепокоєнням Фрейдатенденцією Про.РанказаміщатиЕдипів комплекс, якголовнийетіологічний чинник у неврозах,травмоюнародження (травманародження, заРанком,це аналогфрейдівськогоінцестуозногопотягу, щовиражається вбажаннііндивідаповернутись вматеринське лоно). Є. Джонспише, щостаття «>містила критикутеоріїРанка про травмународження» й що Фрейд (влисті доФеренці) «>допускав, щовибір слова дляназвимігзнаходитись подвпливом йогопочуттів до новихідейРанка». Отже,стаєочевидним, що Фрейд бувстурбованийцимвикликомцентральнійроліЕдипового комплексу якгенетичного чиннику. [2]
У «>ЗгасанніЕдипового комплексу» Фрейдвказує тих, щофалічна фаза, наякій йформуєтьсяЕдипів комплекс, прямо не переходити впевнугенітальнуорганізацію, але йвідсувається надругий план йзаміщаєтьсялатентнимперіодом. Уконфліктіміж «>нарцисичним»інтересом допенісу талібідінальнимкатексисомбатьківськихоб’єктів,першийперемагає: Йогодитинивідвертається відЕдипового комплексу (>церозуміннястосуєтьсяхлопчиків). Фрейд подчеркиваетважливість комплексукастрації тазахистів Його відкастраційноїтривоги.Він говорити провідмову відедипальногокатексисуоб’єктів йзаміщення йогоідентифікацією ізбатьківським авторитетом,якийформує ядроСупер-Его.Вінтакожпише продесексуалізацію йсублімаціюлібідінальногопотягу, що укладатиЕдипів комплекс, й про міткустримування йтрансформаціїцих потягів вніжніімпульси. Фрейд подчеркивает, щоцей процесвідсторонення Його від комплексує «>чимосьбільшим, ніжвитіснення», й що, колитакевідхиленняідеально доводитися докінця,це приводити доруйнуванняЕдипового комплексу тавідречення віднього.Вінмає наувазі, щоідеальною,недосяжноюнормою, навідміну відвитіснення,єруйнування. Будучивитісненим, комплекс якщонесвідомодіяти вІд йпізнішепокаже своїпатогеннівпливи. [2]
>Звичайно,ідеальнаруйнаціяЕдипового комплексуєповністюнеможливою,оскільки уже под годинупідлітковогоперіодуЕдипів комплексзновувиходить наперший план йзберігаєтьсяпротягомпізнішихперіодів життя як уіндивідів ізнормальнимдушевнимжиттям, то йневротиків. Отже,Едипів комплекспротягомусього життяпотребуєвитіснення,інтерналізації,трансформації,сублімації, -тобтопевних формоволодіння ним,основи дляякоговстановлюються вході латентногоперіоду, аформиякогозмінюються разом ззростаючимирівнямидосвіду тазрілості.Тожможливо говорити не проруйнування, алише прозгасанняЕдипового комплексу й пробезліч форм, в якіцевідбувається. [2]
Доти ж, миможемопобачити, щохочастаття «>ЗгасанняЕдипового комплексу» йприсвячена впершучергутемізгасанняЕдипового комплексу в буквальномусенсі, внійєтакож йсвоєрідне «одному дно»: «>згасанняЕдипового комплексу» означало ізниженняпсихоаналітичногоінтересу доедипальноїфази йсвідчило про вуходомінуванняінтересу довивченнядоедипальногорозвитку вдіадіматір-немовля,дослідженьсепарації-індивідації, атакожсамості танарцисизму.
 
>Висновки
Отже,Едипів комплексєважливимпоняттям впсихоаналітичнійтеорії,побудованійЗігмундом Фрейдом. На його думку,довколаЕдипового комплексу й узв’язку із нимчастковоформуєтьсяособистістьіндивіда, до тогочислі такаважливачастина Його якНад-Я, авдалеподолання цого комплексуєзапорукою нормальногопсихічного життялюдини.
>Сучасніпсихоаналітики, атакожпсихоаналітикинапрямків,відмінних відкласичногофрейдистськогопсихоаналізу,інакшедивляться наконцепціюЕдипового комплексу,вносять внеївласніелементи чиперерозподіляютьакценти у вженаявних.Наприклад,К.Г. Юнгсперечався, щоЕдипів комплекс Фрейда неможе адекватноописатианалогічнустадію удівчат, узв’язку ізчимвінввівновийтермін «КомплексЕлектри»,повністюідентичний зазмістомкласичномучоловічомуЕдиповомукомплексові.Крім того,визнаючинаявність сексуального аспекту, Юнгвважав йоголишепохідною відсимволічногопотягуповернутись доджерела життя. Альфред Адлервказував тих, щоЕдипів комплекс Фрейда невраховуєвплив сестер табратів напсихічне життялюдини;такожпізнішевінповністюперебудуваведипівськутеорію,називаючиЕдипів комплекснічиміншим яквиявомзманіженості,примхливостідитини.Мелані Кляйнпідкреслювала, що всятеорія Фрейдазанижуєвпливматері впсихічномужиттііндивіда, вонтакожкритикувалазастосування Фрейдомхлопчика якзагальноїмоделірозвитку.Крім того, Кляйнприйшла довисновку, щоедипальнівідносини можнаспостерігатиранішефалічноїфази – уже напершихрокахрозвитку.Своївнески ведипівськутеоріюзробилитакож ОттоРанк, КаренХорні,Еріх Фромм таінші теоретикипсихоаналізу.Ідеями Фрейда, що булинайбільшпідданікритиці, можнавважатитези проуніверсальність табіологічнудетермінованістьЕдипівського комплексу, атакожконцепціюрозвитку його восібжіночоїстаті. [10]
>Звичайно,сучасніпсихоаналітикивизнаютьістотну рольЕдипового комплексу впсихосексуальномурозвиткуіндивіда, але й вцілому теперцяконцепціярозуміється болеевільно, ніж вонарозумілась Фрейдом: частоцепоняттявикористовується внайбільш широкомусенсі,наприклад, вконтекстіпозначення й характеристикивсієїгамистосунківдитини ізбатьками.
 
Списоквикористаноїлітератури
 
1. Джонс Еге. Життя невпинно й твори Зігмунда Фрейда. М.Гуманитарий. 1997.
2.ЛевальдХ.В. Згасання Едіпового комплексу // Журнал практичної з психології та психоаналізу, №3, М., 2005.
3. Фрейд З.Ввведение в психоаналіз. Лекції. СПб., 1997. - 479.
4. Фрейд З. Про жіночності // Зацікавлення психоаналізу - Мінськ: «>Попурри», 2009. – З. 554-576
5. Фрейд З. Про особливе типі "вибору об'єкта" в чоловіка // Три нарису до теорії статевого потягу. М., 1989
6. Фрейд З.Толкование сновидінь. М. - СПб., 1997. - 663 з.
7. Фрейд З. Тотем і табу. Психологія первісної культури та релігії. СПб., 1997. - 222 з.
8. Фрейд З. Три нарису до теорії статевого потягу. М., 1989
9. Фрейд З. "Я" і "Воно". Праці різних років. У2-х книгах. Тбілісі, 1991. Книжка 1 - 398 з., книга 2 - 427 з.
10.Холдер А. Едипів комплекс. Енциклопедія глибинної психології. Том 1. Зігмунд Фройд: життя, робота, спадщина. М. , МР Менеджмент, 1998. з. 111-140; 613-621.
 

Схожі реферати:

Навігація