Реферати українською » Маркетинг » Аналіз системи товароруху оптового торговельного підприємства


Реферат Аналіз системи товароруху оптового торговельного підприємства

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Запровадження

Сучасне розвиток економічних відносин передбачає багаторазове ускладнення господарських операцій, із якими випадає зіштовхуватися самостійним господарюючих суб'єктів у процесі їх поточної діяльності, зростання конкуренції усім товарних ринках. За цих умов забезпечення економічного розвитку підприємства стає складним завданням. Успіх його функціонування дедалі більше залежить уміння керівника правильно оцінити процеси, які відбуваються над ринком, динаміку його розвитку, сформувати відповідну дійову стратегію і ефективно реалізувати її вчительською практикою.

Нині спостерігається трансформація відносин що на деяких товарних ринках: вони змінюють свою структуру, виділяються великі гравці, які починають ставити жорсткі умови взаємодії з контрагентами, формувати єдині системи товароруху від виробника продукції до підприємств роздрібної торгівлі. Від, наскільки успішно зможуть адаптуватися оптові торгові організації до цих змін, буде вирішено досить визначатися подальша динаміка розвитку регіону.

На сьогоднішньому глобальному ринку продати товар трапляється легше, ніж забезпечити його доставку споживачам. Фірми повинні вибирати найкращі способи збереження і переміщення товарів та послуг, щоб були доступні споживачам потрібному асортименті, у потрібний час й у потрібному місці. Ефективність товароруху надає великий вплив, як у задоволення запитів, і на величину витрат виробника. Слабка система розподілу може звести нанівець бездоганні як не глянь маркетингові зусилля.

Вищезгадані зміни висувають перед оптовими торговими підприємствами ряд завдань, й у першу чергу, в розвитку систем товароруху, відповідних сучасним вимогам ділового середовища.

Мета роботи: вивчення системи товароруху оптового торгового підприємства.

Відповідно до метою даної роботи було поставлені такі:

- аналіз організації збутової діяльності;

- аналіз діючої системи товароруху досліджуваного об'єкта дослідження;

- розробка концепції товароруху оптового торгового підприємства на регіональному ринку.

Об'єктом дослідження є система товароруху оптового торгового підприємства ТОВ «>Маслодельний завод «>Красноборский».

Предметом дослідження є способи підвищення ефективності управліннятовародвижением оптового торгового підприємства з урахуванням тенденцій розвитку регіонального ринку.

 


1.  Процес товароруху, його значення комплексно маркетингу підприємства

 

1.1  Методи організації товароруху

маркетингтовародвижение дистриб'ютор дилер

Для успішного функціонування та розвитку підприємства потрібен комплексну маркетингову діяльність. Маркетинг нині використовується переважають у всіх організаціях, що у конкурентної боротьби за увагу, прихильність і гроші покупців, які вільні у виборі товарів та послуг.

Просування товарів – це найважливіша частина комплексу маркетингових заходів, що є будь-яку форму дій, використовуваних підприємством для інформування, переконання і нагадування споживачам про своє товарах, зразках, ідеях, послугах [17, з. 76].

Підтовародвижением розуміється діяльність із планування, виконання і контролю фізичного переміщення матеріалів, готових виробів і що належить до ним інформації від місця їх виробництва доречно споживання з задоволення потреб споживачів й отримання прибутку. Мінімізація витрат на організацію товароруху за всієї її заманливості підприємствам в жодному разі може позначатися лише на рівні обслуговування.

Система товароруху покликана доставити товар після отримання замовлення в встановлених термінів. По західноєвропейським стандартам, ймовірність поставок товарів у призначений термін становить 91 – 96% [14, з. 341].

Основні області прийняття рішень на системі товароруху – обробка замовлень (інформаційне забезпечення), складування товарів, підтримку товарно-матеріальних запасів і транспортування.

Рівень обслуговування такими чинниками:

- швидкістю виконання замовлення і можливість здійснення термінової поставки;

- готовністю прийняти назад продукцію, тоді як ній буде виявлено дефект, й у найкоротші терміни замінити її чи компенсувати понесений споживачем збитки;

- в добре організованій власної складської мережею і достатній рівень запасів продукції з всій номенклатурі;

- високоефективної службою сервісу чи супроводу;

- конкурентоспроможним рівнем цін з доставки продукції.

Жоден з цих факторів сам не є вирішальним у тому, щоб зробити власну систему товароруху відмінній, але вони у тому чи іншою мірою впливають неї і зневага них може порушити її нормальне функціонування і негативно зашкодити іміджі підприємства [13, з. 162].

Перед кожним керівником підприємства у питанні організації товароруху завжди встає питання: займатися чи прямий продажем або скористатися послугами посередників? Зрозуміло, що однозначної відповіді всі випадки життя просто більше не буває, тому ми розглянемо основні переваги та недоліки кожного з цих варіантів.

Прямий збут (канал товароруху нульового рівня) передбачає наявності посередників, оскільки продаж продукції реєструють безпосередньо Споживачам з урахуванням прямих контактів із ними. До них належать і реалізація продукції через власну мережу, а як і продаж за оголошенням ЗМІ. Цього варіанта найчастіше використовується при реалізації продукції виробничо-технічного призначення і рідше - товарів народного споживання.

>Косвенний збут (багаторівневий канал товароруху) передбачає продаж продукції через посередників. Вирізняють: одне-, двох- ітрехуровневие канали.Количественной характеристикою каналу товароруху поруч із довжиною є та її ширина - число посередників (оптових і роздрібних) будь-якою етапі реалізації продукції підприємства (наприклад, кількість усіх оптових фірм, що закуповують повнокомплектне продукцію у виробника).Разновидностями непрямого збуту є інтенсивний, селективний (вибірковий) і збут.

Інтенсивний збут означає підключення до збутової програмі всіх можливих торгових посередників незалежно від форми своєї діяльності. Основне його перевагу полягає у наявність щільному збутової мережі, а брак тому, що наявність значної частини дрібних покупців ускладнює контроль за їх платоспроможністю і вимагає додаткові засоби реклами.

>Селективний збут передбачає обмеження кількості торгових посередників залежно від типу споживачів.Селективний збут здійснюється за реалізації технічно складної продукції, що вимагає спеціального обслуговування. Вдаючись до послуг посередників, слід пам'ятати, що замість їх менше, тим більше контролювати ситуацію і здійснювати оперативну взаємодію із нею. Нерідко виникає залежність підприємства від посередників, що чоловік-українець може завдати у найближчій перспективі серйозний комерційний збитки. Не випадково практично використовуються різні змішані форми організації товароруху [7, з. 873].

Причиною звернення до посередників є можливість посередників виконувати функції збуту більш і з меншими витратами, чому це робив би сам виробник (є і винятку, тоді виробник встановлює прямі контакти з кінцевими споживачами), скорочується кількість прямих контактів із споживачем, на організацію яких знадобилися б значні тимчасові, трудові і фінансові ресурси. У цьому зменшується кількість дій, які забезпечують узгодження пропозиції з попиту.

Організацію збуту через посередників можна так [10, з. 309].


>Пр - виробники


>Пс - посередник

>Пт - споживачі

Мал.1. Організація збуту через посередників

Приступаючи до розробки збутової стратегії, необхідно усвідомити завдання, які стоять перед службою збуту. Збутова стратегія – це довго- і середньострокові рішення з формуванню і зміни збутових каналів, і навіть процесів фізичного переміщення товарів в часі та просторі в ринкових умов.

Збутова стратегія розробляється до різних ринків, різних товарів (якщо фірма випускає єдиний товар, а кілька), стадій життєвого циклу товарів хороших і з інших підставах.

Головний показник ефективності її і рівень задоволення замовлень споживачів, розраховувана як ставлення числа які поступили замовлень до відпущених чи виконаних.

Значення цей показник безпосередньо пов'язаний і з організацією робіт у службі збуту, і зі схемою взаємодії між структурними підрозділами підприємства. З метою вдосконалення цих відносин також підвищення оперативності прийняття рішень на збуті доцільно організувати облік причин відмови споживачів від укладення міжнародних договорів. Показник упущеної вигоди по неукладеною договорами переконує управлінців у необхідності змін політики збуту [11, з. 307].

Окремого обговорення вартий поважної та сама організація відносин з обслуговування клієнтів за відпускання продукції. Нерідко трапляється, коли служби, пов'язані з оформленням і відпусткою продукції, мають перерви на обід, не збіжні у часі, але в споживача у своїй покладається обов'язок самостійного збору підписів на документах по відпустці продукції. Не завжди приділяється увагу попередньому узгодженню часу відвантаження продукції клієнтам, неминучими створює черга у приміщенні служби збуту і стоянці вантажного автотранспорту.

Нині конкуренція над ринком посилюється, бо в ринку з'являється багато аналогічних товарів, які споживачі оцінюють лише з погляду свою платоспроможність, а й у ступеня задоволення якихось своїх потреб. Сучасний ринок динамічний і неоднозначний, йому характерно багатоаспектний і дуже насичене пропозицію товарів та послуг.

І на такі умови життєво важливо «тримати руку на пульсі» споживача, відстежувати її бажання й підвищити вимоги [18, із 16-го].

Під час вимушеного очікування споживачі, зазвичай, надані самі собі. Однак це час, що слід обов'язково зводити до мінімуму, можна використовувати з матеріальною вигодою підприємствам. Наприклад, запросити споживача відвідати демонстраційний зал, надати їй ознайомлення нові рекламні матеріали. У цей час робити анкетування і інтерв'ювання клієнтів. Виробник нерідко зацікавлений у продажу своєї продукції оптовими партіями. У доперебудовні часи функції оптової продажу виконували численні гуртовні, об'єднаннякультурно-хозяйственних промтоварів. Нині з останнє місце посідають дилери і дистриб'ютори.

>Дистрибьютором прийнято називати оптового посередника, що реалізовуватиме, зазвичай, продукцію виробничо-технічного призначення і надає споживачам повний цикл послуг за торговельному обслуговування. Дистриб'ютор може водночас обслуговувати мережу дилерів у регіоні, і навіть постачати центри сервісного обслуговування запасними частинами. Товар купується їм, зазвичай, великими партіями, в розрахунку на звільнення виробника від турбот по складуванню, і розподіляється на значної території, що ні у змозі іншим посередникам [14, з. 378].

>Дилер – це підприємець, є агентом великої промислової корпорації, торгуючої вроздріб продукцією, яку закуповує у корпорації оптом. Перш ніж створювати власну дилерську мережу, необхідно визначити перелік регіонів, де була виправдано відкрити дилерські центри. Слід вибирати тим регіонам, де попит продукції досить стійкий, або ті, де є можливість потіснити конкурентів. Якщо ж потрібна організація сервісного обслуговування, то вибір регіону може бути зв'язаний і з зручністю споживачам з регіонів. Потім необхідно визначити мінімальний обсяг одержуваної дилером продукції. Якщо ж вирахувана ємність регіонального ринку виробництва і встановлено ринкова квота (мінімальний обсяг одержуваної на рік продукції), дилеру може бути надане прерогатива у продукції підприємства.

І тут він, як і має й певні переваги перед традиційним оптовиком, але підприємство не обмежує себе додатковими зобов'язаннями, наприклад вправі укладати договори коїться з іншими дилерами того, ж території. Грамотно організована робота служби збуту є запорукою успішну діяльність будь-якого підприємства [12, з. 174].

 

1.2 Аналіз організації збутової діяльності

 

Сьогодні для фірми недостатньо просто зробити якісного товару. Вони повинні знайти свого покупця (споживача). Фірми постійно зіштовхуються з проблемою: як досягти цього з найменшими витратами.

Широка мережу маркетингових посередників здатна допомогти фірмі у просуванні і збуті її продукції.

Посередництво – дуже важлива і невід'ємний елемент сучасної ринкової економіки. У фундаменті економічної науці посередництво – це операція,заполняющая проміжок між плеканням якого і доведенням до споживача.

Посередники – це незалежні організації, здійснюють різноманітну діяльність із просування товару.

Основна мета використання посередників – підвищення економічної доцільності та ефективності окремих операцій [16, з. 57].

Структура маркетингових посередників включає у собі: торгових посередників, транспортні, страхові, кредитно-фінансові установи, рекламні, консалтингові фірми та інші. Роль і значення кожної їх неоднакові, різняться що їх ними функції.

Звернення до маркетинговим посередникам може бути зумовлене як постійними, і епізодично виникаючими причинами (недолік оборотних засобів, відсутність складських приміщень, зростання тощо.). У цілому нині маркетингові посередники сприяють ефективнішого розподілу і збуту продукції. Саме тому вивченню торгових посередників слід приділяти особливу увагу.

Загальне правило, заснований на досвіді та результатах дослідження збутової діяльності фірм, говорить, що з посередником система збуту, може працювати ефективніше, а передачу їм функцій слід керуватися економічної доцільністю. Останні дослідження свідчать, більшість виробників на додаток до прямих продажів через своїх комівояжерів, використовують ті чи інші посередницькі канали.

>Коммивояжер – співробітник підприємства, якому доручають пошук клієнтів - і ведення роботи із нею [11, з. 320].

>Возрастающая роль маркетингу багатоканальних розподільних систем підтверджується аналізом даних, і тенденцій збутової діяльності фірм-виробників. Так відзначити зниження частки продажу силами власнихсбитовиков виробників, збільшення витрат, пов'язаних із збутом через комівояжерів, скорочення періодичності замовлень.

Аналіз переваг і повним вад тих чи інших каналів збуту дозволить фірмі зробити правильний вибір.

На користь залучення посередників свідчать багато фактів розвитку ринку нафтопродуктів та економіки загалом. Виробники дедалі більше воліють поводитися з великими посередниками, які мали значної купівельною спроможністю; високий рівень менеджменту та управління витратами. Автоматизація процесів складування, транспортування, обліку, і обробки замовлень легше можна здійснити і швидше окупається посередників. Ефективніше впроваджуються нові методи зберігання, обробітку грунту і продажу товарів. З іншого боку, малий обсяг продажу товарів, зазвичай, не покриває витрат за прямий продаж.

Посередники виконують такі основні функції, створені задля забезпечення ефективності торгової діяльності:

• встановлення цільового ринку, тобто. виявлення основний групи чи груп покупців, котрим призначаються запропоновані товари;

• визначення асортименту товарів, найповніше враховує інтереси, як найбільш посередника, і його покупців;

• надання найприйнятнішого набору додаткових послуг;

• встановлення найприйнятнішої ціни на всі запропоновані товари;

• забезпечення ефективної політики просування товарів ринку;

• встановлення найкращого розташування торгового місця.

З іншого боку, посередники здійснюють проведення переговорів, займаються організацією транспортування і складування, фінансуванням й інші функції [5, з. 289].

Місія торгового посередника залежить від отриманні максимально можливої прибутку з урахуванням задоволення суспільно значимого попиту споживачів, і його, зрештою, однаково, чий продавати товар, аби це приносило прибуток.

Проте інтерес продавати конкретний товар, як в оптових, і у роздрібних посередників різний, оскільки реалізація кожного товару може приносити різний дохід. Природно, що це посередники намагаються включити на свій асортимент товари, продаж яких забезпечує високу норму прибутку, а

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація