Реферати українською » Маркетинг » Аналіз конкурентного середовища ТОВ "Еліта 98" мережі супермаркетів "Командор"


Реферат Аналіз конкурентного середовища ТОВ "Еліта 98" мережі супермаркетів "Командор"

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Зміст

Запровадження. 2

1 Аналіз ринку продовольчої роздрібної торгівлі у Росії. 5

1.1 Становлення та розвитку ринку роздрібної торгівлі. 5

1.3 Оцінка конкурентного середовища у галузі. 22

2 Конкурентна позиція ТОВ «Еліта 98» мережі супермаркетів «Командор» над ринком 26

2.1 Аналіз внутрішнього середовища підприємства. 26

2.2 Аналіз можливостей та загроз із зовнішнього середовища.. 29

2.3 Порівняльна оцінка конкурентної сили ТОВ «Еліта 98» мережі супермаркетів «Командор». 33

3 Розробка стратегію розвитку ТОВ «Еліта 98» мережі супермаркетів «Командор» 40

3.1 Вибір стратегію розвитку організації. 40

3.2 Заходи з реалізації розробленої стратегії. 45

3.3 Економічна ефективність розроблених заходів. 47

Укладання. 51

Список використаних джерел. 53


Запровадження

Ринок роздрібної торгівлі сьогодні величезний іразнопланов. Але якщо зупинитися поки що тільки на продуктах харчування, то, на цьому ринку нині працюють кілька великих мереж: «Червоний яр», «Командор», «Коровай», «>АЛПИ», «>Десяточка», «>Пятерочка», «Полум'я 81». Продовжувати можна продовжувати, проте, навіть найбільшим гравцям всередині одного регіону стає затісно: «Командор», приміром, відкрив нову торгову крапку у Хакасії.

Перший супермаркет «Командор» у місті з'явився 24 квітня 1999 р. за адресою вул.Партизана Залізняка, 50. Він був новим кроком у розвитку роздрібної торгівлі всього Красноярська. Сьогодні мережу супермаркетів «Командор» є 1 продуктовий гіпермаркет і 47 супермаркетів формату «магазин біля будинку». Магазини мережі представлені у Красноярську, п. Березівка,Сосновоборске,Абакане,Черногорске,Саяногорске іАчинске. У 2008 року компанія «Командор» посіла перше місце товарообігу в Красноярському краї. І це не дивно, враховуючи сприятливу ситуацію роздрібному ринку, який до кризи ріс дуже вражаючими темпами.

Проте вже 2009 року криза серйозно вдарив по швидко що розвивається галузі, і такі стрімке зростання та розвитку компанії, у кризовий період різко зійшли нанівець, досягнувши практично нульової позначки. Спостерігалися як відсутність зростання загального товарообігу, і навіть зниження продажу цілому.

Основною причиною такої печальної тенденції, поза всяким сумнівом, стало зниження платоспроможності покупців. Хоча є ще ряд нюансів. По-перше, зниження довіри: навіть люди, які сильно втратили доходах, під впливом масових настроїв скоротили свої витрати. По-друге, доступом до кредитних ресурсів сьогодні дуже обмежений. Нарешті, по-третє, своєї ролі зіграла завойовницька політика великих гравців федерального рівня, нещодавно що розгорнули своєї діяльності на красноярському ринку. Передусім у тому числі слід зазначити гіпермаркети «>О’кей» («>Доринда», бренд «>О’кей») і «Галявина» («>РегионМарта»), і навіть зовсім нове до нашого міста формат продовольчогоритейла – MetroCash &Carry Gmb, є найбільшої керуючої компанією міжнародного бізнес форматуcash &carry групиМЕТRО Group. Федеральним гравцям за короткий термін вдалося як розгойдати власні магазини, а й змінити саму ситуацію над ринком продуктової роздрібу.

Попри це, серйозного перерозподілу сил не спостерігається. Фахівці переконані, що федеральні гравці ринку особливого впливу не надали, і з підрахунками експертів, місцеві оператори досі тримають близько 80-90% ринку цивілізованої продовольчої роздрібу. Керівники місцевих компаній вважають, що федеральним гравцям вдається їх потіснити, оскільки ті заходять в Красноярськ частіше не мережею, а одним-двома магазинами в форматі гіпермаркету, а зайняти значиму частку ринку загалом розкладі у такий спосіб дуже складно. У той самий керівники компаній федерального рівня стверджують, що глобального перерозподілу сил цього не сталося тільки тому, що місцева ринок продовольчогоритейла доки заповнений і наполовину. Є.Осояну, комерційний директор мережі «>О’кей», зазначає: «Красноярськ привабливий федеральних рітейлерів саме оскільки тут є куди зростати. У порівняні з центральної смугою Росії сибірський ринок не насичений».

Справді, у Росії мережевийритейл займає трохи більше 10% продовольчого ринку. У той самий час у Португалії його частка становить 17%, хто в Іспанії – 39%, Італії – 57%, тоді як у Франції – до 84%. На думку експертів, через 5–7 років частка мережногоритейла у Росії може перевищити 50%.

За оцінками ФК «>Уралсиб», обсяг ринку продуктових роздрібні мережі щорічно збільшуватися щонайменше ніж 10–13% до 2012 року.

З якісних показників, зокрема як-от роздрібний оборот душу населення чи забезпеченість торговими площами мережевих форматів, російський ринок відрізняється низьким рівнем насичення проти США, і навіть європейськими країнами. Через це більшість експертів сходяться в думці, що період активної експансії торгових мереж далекий до завершення. Експертні оцінки термінів наступу «зрілості» ринку варіюються буде в діапазоні 2010–2015 рр.

У зв'язку з цим розгляд стратегій розвитку роздрібні мережі продуктів є нині актуальним і цікавим. Необхідність оцінки ситуації, що складається безпосередньо над ринком продовольчогоритейла Красноярського краю, стає очевиднішою актуальною, якщо взяти до уваги які нині на цій території зміни (зокрема, експансію досвідчених гравців федерального рівня).

Основною метою даної курсової роботи є підставою розробка стратегії її подальшого розвитку організації «Командор». У процесі досягнення мети було вирішено такі:

проаналізовано ситуацію над ринком продовольчогоритейла Красноярська;

визначено конкурентна позиція організації «Командор» над ринком;

проаналізовані можливості організації та загрози із зовнішнього середовища;

обґрунтовано стратегію її подальшого розвитку для «Командора».


1 Аналіз ринку продовольчої роздрібної торгівлі у Росії

1.1 Становлення та розвитку ринку роздрібної торгівлі

Роздрібна торгівля – ширше поняття, ніж просто продаж товарів, бо її супроводжують послуги – фінансові, перукарні, послуги мобільного зв'язку, хімчистка одягу, доставка товарів хороших і т.п. Термін «>ритейл» (>retailing) – роздрібна торгівля – походить від старовинного французького слова «>retailler», що означає «частина чогось», «розрізати щось на шматочки». Тобто роздрібний торговець ділить дуже багато товару малі порції на продаж споживачам.

До 60-х років на торгівлю не звертали особливої уваги. Ситуація зі збільшенням видимого її значення економіці розвинутих країн, зі зростанням її внеску до валовий внутрішній продукт (ВВП). Так було в США після зняття законодавчих обмежень монополій ери гіпермаркетуWalMart, який було створено 1962 року, стрімко захопив половину американського ринку виробництва і почав транснаціональну експансію.Гипермаркети заворожили світ.

Нині у Німеччини 5 найбільших роздрібних операторів контролюють 65% ринку, у Великій Британії 4 мережі – понад 70 відсотків%, мови у Франції 5 найбільших мереж – 85%, у Данії дві лідируючі мережі – 60%. У Росії її 2007 року у торгівлі продовольством частка сучасних форматів становить лише 32,6%, а частка п'ятірки найбільших компаній – майже п'ять% [1].

Роздрібна торгівля продовольством залишається переважно національної і навіть місцевої галуззю. Лише 10% світового фінансового ринку роздрібної торгівлі окуповано транснаціональними корпораціями. Найактивніше на зовнішніх ринках працюють компаніїWalMart (США),Carrefour іAuchan (Франція), MetroAldi іSchwarz Group (Німеччина),Delhaize (Бельгія),Ahold (Нідерланди),Tesco (Великобританія). Деякі вже з'явилися торік у Росії.

До 1 листопада 1990 року у СРСР офіційно коштував 63 копійки, хоча громадяни і комерційні організації купити його за цієї ціні було неможливо. У 1991 року в перших ринкових торгах за долар давали 32,35 рубля, 3 січня 1992 року – 150 рублів, а 24 грудня 1992 року – вже 414,5 рублів. Падіння рубля відбивало найжорстокіший фінансову кризу, який привів до краху СРСР, колишніх радянських республік потрібно було відбудувати економіку.

Прихід нове життя росіянам ознаменувався лібералізацією споживчих цін, проведеній 2 січня 1992 року у Указу Президента РФ «Про заходи з лібералізації цін» від 3 грудня 1991 року № 297. Через війну 90% роздрібних і 80% оптових цін звільнили від державної регулювання, крім найбільш соціально значущих споживчих товарів та послуг (хліб, молоко, громадський транспорт та інших.).

Ціни в українських магазинах все одно несамовито росли, за оцінками експертів: за 1991 рік – на 160%, за 1992 рік – вже в 2500%. Інфляція знищила накопичення населення, залишила підприємства без оборотних засобів. До того ж розпад СРСР призвів до розриву багатьох господарських зв'язків. Труднощі були з сировиною, і у реалізації продукції. Нормою стали затримки виплати зарплати. З'явилася приховане безробіття, коли підприємства не звільняли працівників, а відправляли в неоплачувану відпустку. Люди змушені були шукати випадкові заробітки.

Прагнення уряду приборкати інфляцію натрапляло на величезний дефіцит державного бюджету, який можна покрити лише емісією грошей. Центральний банк видавав підприємствам дешевих кредитів у величезних обсягах. Маючи право емітувати безготівкові рублі, центральні банки інших колишніх радянських республік активно кредитували свої уряду та підприємства.Порожденная такий емісією інфляція імпортувалася з Росією.

Ситуацію посилювало і те, що ще неприватизовані державні підприємства просто більше не вміли торгувати за умов вільного ринку, не реагували зміну ринкового попиту. Їх директора за звичкою чекали державних дотацій. Структура російської економіки, успадкована від СРСР, мала сувору спрямованість убік виробництва коштів виробництва та військову техніку. А малий бізнес, порівняно недавно легалізований, був у зародковому стані.

Через війну зростання безробіття, нестабільність економічної та політичної ситуації країни призвели до того, що поділилася на продавців і покупців. Багато починали займатися торгівлею, не маючи необхідні цього навичок та утворення, лише бо ні було інших можливостей заробити гроші.

У 1994 року місце на відкритому речовому ринку Москві варто було 10–30 доларів на день, оборот однієї торгової точки становив у середньому 17,5 тис. USD, у регіонах – близько сьомої години тис. доларів. Націнка не опускалася нижче 100–200%.

>Процветали комерційні намети («грудки») площею 3х4 метри з асортиментом від кулькових ручок до побутової техніки й квітів. Вони розміщувалися будь-яких вільних місцях в зонах максимального скупчення у той час як полки державних магазинів, які звикли до розподільчої системи, залишалися переважно порожніми чи асортимент у яких був дуже бідний.

У 1992–1994 роках з'явилися торговці, які закуповували товари широкого споживання дрібним оптом за нижчими цінами по закордонах (у Туреччині, Польщі, Фінляндії, Китаї), і потім продавали в роздріб із великою націнкою. Таких торговців називали «човниками». Не реєстрували свою підприємницьку діяльність, не платили ніяких податків, крім збору право торгівлі. Норма прибутку не опускалася нижче 100% протягом однієї поїздки, що дозволяло починати бізнес навіть за закупівлях всього на 500–600 доларів.

За розрахунками Інституту економіки затяжного перехідного періоду, в 1995–1999 роках вартість товарів, ввезених цими торговцями із далекого зарубіжжя, досягала 2,5–3 млрд. доларів на квартал, що становило приблизно третина всього російського імпорту (не враховуючи імпорту інших країн СНД). У цьому офіційно зареєстрований імпорт одягу, взуття, побутової техніки від, тканин, парфумерії в 1995 року становила близько 1,5 млрд. доларів.

Магазини, ресторани, підприємства громадського харчування і побутового обслуговування перебувають у муніципальної власності і підлягали 1992 року обов'язкової приватизації. Найчастіше колективи магазинів самі викуповували бізнес, обравши третій варіант пільг при приватизації. Проте який завжди директорам приватизованих магазинів вдавалося утримати їх у плаву. Ніхто на допомогу прийшло перше покоління російських підприємців, засвоїли початкові премудрості торгівлі на ринках.

Бізнесмени передового рівня мали на той час під управлінням кілька точок на продовольчому ринку дрібнооптовий бізнес. Але вони були гроші, досвід, бажання розширювати бізнес, а головне – виглядати цивілізовано. Приватизовані магазини давали їм шанс реалізувати свої мрії. Викуп у колективів торгових площ дозволяв вийти з «грудок» до прогресивнішою формі торгівлі, так званим,мини-маркетам – маленьким магазинчиками з великим асортиментом товарів, переважно імпортних.

Торговці, яка їздила по товар закордон, на той час ознайомилися із роботою зарубіжних магазинів Туреччини, Польщі, Фінляндії, і, отримавши велику торгову площа, почали копіювати закордонних "колег. Їх досвід говорив, що від прилавка і викладка товару у торгівельному залі дозволяють збільшувати оборот приблизно за 50%.

У ролі почали функціонувати універсами, котрі почали називати супермаркетами. Вони значно розширили асортимент як продовольства, а й непродовольчих товарів, користуючись великими площами і більше щільною викладці. Нині до супермаркетах відносять магазини самообслуговування площею від 1000 до 5000 кв. м, де на кількох непродовольчі товари може припадати 20–35% асортименту, що нараховує 10–25 тис. найменувань.

Також у середині дев'яностих всій країні стали відкриватися магазини дрібнооптової торгівлі форматуcash &carry. Товар у яких продавався лише упаковками, а чи не по одній. Успіх магазинів нового формату в 1995 року породив бум дрібнооптових ринків. Тільки Москві протягом року їх стало удесятеро більше. Люди із задоволенням стали закуповувати продукти тиждень вперед. Надалі ця звичка дозволилагипермаркетам швидко здобути популярність.

1994 рік став роком масового розквіту речових ринків. Численні торговці рясно постачали росіян китайським текстилем, турецькими шкіряними куртками, кросівками, популярними той час спортивними костюмами, джинсами,секонд-хендом із Європи. Цивілізовано ринок одягу почав розвиватися пізніше – в 1997–1998 роках, з початком будівництва торгових центрів.

На базі радянських універсамів зародилася продовольча мережна роздріб. Першим став «Сьомий континент», от воно відкрило у квітні 1994 року у Москві три магазину, які працювали цілодобово і підтримували максимально можливий асортимент.

У той самий час відкривали свої перші магазини і їдальні нинішні лідери торгівлі побутової технікою – «>М.Видео», «Світ», «>Техносила», «Ельдорадо». Формат вузькоспеціалізованою торгівлі дозволяв кваліфіковано роз'ясняти покупцям технічні особливості їхньої продукції. З іншого боку, магазини викликали більшу довіру і давали гарантію, було важливо для придбання дорогого холодильника, телевізора, відеомагнітофона.

Власник найбільшої мережі продовольчих магазинів Росії – компанія «>Тандер» (мережудискаунтеров «Магніт») початку своєї діяльності 1994 року в Краснодарі як оптовий постачальник парфумерії, косметики і побутової хімії. Протягом трьох років він створив філії у Сочі, Ставрополі, П'ятигорську, Волгограді, Новоросійську,Армавире, Саратові, Нижньому Новгороді і Ростові-на-Дону та увійшла у десятку найбільших російських дистриб'юторів парфумерії, косметики і побутової хімії. Потім початку освоювати продовольчий

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація