Реферати українською » Маркетинг » Формування каналів розподілу. Види посередників та їх вибір


Реферат Формування каналів розподілу. Види посередників та їх вибір

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ       

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ФОРМУВАННЯКАНАЛОВРАСПРЕДЕЛЕНИЯ. ПЛАНИ ПОСЕРЕДНИКІВ ТА ЇХНІ ВИБІР

1.1. Поняття й захопити основні системи організації збуту для підприємства

1.2. Завдання розподілу товарів підприємства     

1.3. Класифікація маркетингових каналів розподілу товарів  

1.4. Види посередників         

1.5. Вибір каналів і методів збуту      

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ    

2.ПРАКТИЧЕСКАЯ ЧАСТИНА. ПОБУДОВУКАНАЛОВСБЫТАМОСКОВ-СКИМИПРЕДПРИЯТИЯМИХЛЕБОПЕКАРНОЙ ПРОМИСЛОВОСТІ    


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Нині спрямованість торгової діяльності будь-який фірми стала більш різнобічної і занадто складною у вигляді величезної розмаїтості товарів хороших і бажань покупця. У ринковій економіці виживають, як відомо, ті фірми, чия продукція роботи, послуги знаходять збут. З огляду на ця обставина, маркетингова діяльність ставати орієнтиром, фундаментом, у якому будується виробничий процес на фірмі.

Функціонування будь-який фірми є діяльність, засновану на маркетингу. Маркетингова діяльність стосується ціноутворення, складування, упаковки, створення торговельну марку, управління торговим персоналом, кредитів, транспортування, соціальної відповідальності, вибору місць розміщувати торгових точок, вивчення споживачів, правил торгівлі, реклами, ринкових досліджень тощо.

Конкретнішим є визначення маркетингу як системи управління виробничу краще й збутової діяльністю з урахуванням комплексного аналізу ринку, націленої влади на рішення завдань із забезпечення успіху продукції і на отримання підставі цього максимального доходу. Збут – лише одне з багатьох функцій маркетингу, і найчастіше не найістотніша. Це значить, зусилля на збуті та її стимулюванню втрачають своє значення. Йдеться скоріш про те, що вони стають частиною масштабнішого комплексу маркетингу, тобто. добору маркетингових коштів, які потрібно гармонійно ув'язати друг з одним, аби домогтися максимального на ринок.

Головна мета, яка ставиться перед маркетингом, - сприяти збільшення прибутків фірми. Факт, що прибуток у остаточному підсумку реалізується у сфері, пояснює пильна увага, яку приділяє кожної фірмою організації та вдосконаленню своєї збутової діяльності.

Проблема раціональної організації збутової діяльності вивчається в працях вітчизняних і зарубіжних провідних вчених:Азоева Р., Голубкова Є., Котлера Ф.,Драккера П. тощо. Ними розроблено різні підходи і моделі каналів розподілу товарів у умовах ринку.

Дослідження основних форм каналів розподілу спрямоване на виявлення перспективних коштів просування товарів - від виробника до кінцевого споживача й організацію їх роздрібного продажу з урахуванням всебічного аналізу та оцінки ефективності використовуваних чи намічуваних для використання каналів та способів і розподілу і збуту, включаючи й ті їх, якими сповна користуються конкуренти.

Щоб служба збуту правильно функціонувала, необхідно побудова системи збору інформації, проводити дослідження ринку, організації реклами, збутових операцій та обслуговування, щоб забезпечити максимум результатів, тобто зможе ефективно управляти маркетингом.

У зв'язку з цим, проблеми формування каналів і розподілу і вибір посередників є актуальними для успішного функціонування підприємств у умовах розвитку ринкових відносин.

Нині необхідно розгляд даних питань ще управління збутом продукції, освоєння нових ринків збуту, розширення існуючих у вигляді вибору найефективніших каналів збуту, ефективного просування товарів.

  1. теоретична частина. формування каналів розподілу. види посередників та його вибір
1.1. Поняття реалізувати основні системи організації збуту для підприємства

Організація збуту у системі підприємства його управління грає дуже значної ролі тому, що здійснює зворотний зв'язок провадження з ринком, є джерелом інформації попит і потребах споживачів. Тому розробка збутової політики кладеться основою програми маркетингу як про кожній конкретній продукту, і виробничого відділенню загалом. Коли основі розрахунків виявиться, що витрати на реалізації нового товару, надмірно високі і дозволяють забезпечити певний рівень рентабельності, керівництво виробничим відділенням може затвердити рішення щодо недоцільності подальшої розроблення та впровадження у виробництві цього товару.Специалисти-маркетологи можуть лише визначити майбутню прибутковість вироби, а й внести свої пропозиції про модифікацію і про нових сферах використання відповідних виробів.

У процесі діяльності підприємства проблема управління збутом вирішується на стадії розробки політики фірми. Йдеться про вибір найефективнішою системи, каналів і методів збуту стосовно конкретно певним ринків. Це означає, що виробництво продукції від початку орієнтується на конкретні форми та художні засоби збуту, щонайсприятливіші умови. Тому розробка збутової політики має своєю метою визначення оптимальних та напрямів і коштів, необхідні забезпечення найбільшої ефективності процесу реалізації товару. Це вимагає обгрунтований вибір організаційних форм і методів збутової діяльності, орієнтованих досягнення намічуваних кінцевих результатів.

Необхідність дотримання безперервності і стійкості процесів виробництва вимагає встановлення надійних, стабільних виробничих та господарських зв'язку з споживачами продукції.

          За підсумками вивчення ринку (попиту й пропозиції) підприємства самостійно чи з допомогою спеціалізованих постачально-збутових організацій формують портфель замовлень і плани виробництва товарів. Цей напрям своєї діяльності визначає сутність, і характер торговельно-комерційних зв'язків підприємства з споживачами продукції. Найважливішими вимогами до розвитку торговельно-комерційних зв'язків підприємства є: раціональність, надійність і стабільність.

До 1990 р. практично діяли два виду руху товарів: один – через державну торгівлю для товарів народного споживання, і той – через організації загальнодержавної і відомчої систем матеріально-технічного забезпечення. Ці види виглядали жорстке фондове розподіл і постачання продукції з плановим актам.

Перехід до ринків зламав систему централізованого матеріально-технічного постачання підприємств. Організації й українські підприємства матеріально-технічного забезпечення перетворилися на торгових оборотів і комерційних агентів, надають послуги підприємствам на госпрозрахункових і взаємовигідних засадах. Усі вони теж мають готову мережу складів, баз, магазинів, виробничих ділянок.

У поєднанні з розмаїттям виконуваних ними функцій це у результаті знижує виробничі і товарні запаси на обслуговуваних ними підприємствах, сприяючи економії на витратах звернення, прискорюючи оборотність засобів і підтримуючи ритмічність виробництва.

Інакше кажучи, організації та підприємства матеріально-технічного забезпечення сприяють досягненню раціональності господарських зв'язків на поставки продукції різного призначення.

Досвід країн із розвинену систему ринкових відносин показує, що є різні види спеціалізованих постачально-збутових організацій. Вони різняться між собою набором послуг, які надають клієнтам, товарної спеціалізацією, обслуговуванням певних категорій замовників та інших.

У цілому загальний уявлення про діючої системі збуту дає схема, представлена на рис. 1.



>Рис. 1. Система і органи збуту

Зазначена схема збуту має свої особливості залежно від групи товарів. Наприклад, забезпечення підприємств сировиною, відбувається з урахуванням укладення договорів на поставки між підприємствами і заводами-виготовлювачами чи підприємствами, що роблять сировину, прямо або через оптові спеціалізовані підприємства (рис. 2).



>Рис. 2.Снабженческо-сбитовие канали промислової продукції, і навіть сировини й матеріалів

Коли йдеться про устаткуванні з великим терміном виготовлення, договори про постачання укладаються безпосередньо. Оптові організації, зазвичай, займаються поставкою матеріалів (метал, сировину), і навіть запасними частинами. Складніше організовані канали збуту споживчих товарів (рис. 3.).

Споживач

 


>Рис. 3. Канали розподілу споживчих товарів

На рис. 3 показано, що канал збуту складається з низки комерційних посередників (оптова, роздрібна торгівля), які займаються транспортуванням, зберіганням та продажем товарів по дорозі від виробника до споживача.

Канал збуту складається з низки комерційних посередників (оптова, роздрібна торгівля), які займаються транспортуванням, зберіганням зброї та продажем товарів по дорозі від виробника до споживача.

Фірми оптової торгівлі - це підприємства, які мають значну кількість товарів у у виробників і організують чи їх просування в роздрібну торгівлю, або безпосередній збут споживачеві.Оптовое підприємство виконує роль сполучної ланки між виробником і споживачами різних районах ринку виробництва і допомагає проникати налаштувалася на нові ринки. Оптова торгівля то, можливо багатоцільовий та спеціалізованої за видами товарів (групам товарів), областям застосування товару.

Зарубіжна практика виробила певний тип посередників.Оптовик – це комерційний посередник, який реалізує продукцію організаціям, і приватних осіб, які є її кінцевими споживачами, а займаються роздрібної торгівлею, тобто. продажем товарів населенню. Оптові посередники виступають над ринком як оптові торговими підприємствами, здійснюють збут товарів переходити до них права власності.

Важливе ланка, що забезпечує необхідну інтенсивність і прискорення процесу товароруху за умов початку ринкових відносин, - роздрібна торгівля. Роздрібна торгівля в ринкових умов має бути гнучкою та здатної оптимально реагувати на будь-які зміни економічних умов. Роздрібна торгівля - це підприємства, безпосередньосбивающие щодо дуже багато товарів кінцевого споживача. Роздрібні торговці набувають товари або в оптовика, або в виробника.

Продаж товарів через мережумелкорозничних підприємств належить довнемагазинним формам торгового обслуговування. Використання даної форми торгового обслуговування залежить від кількості жителів у населеному пункті, наявності і асортиментного профілю торгових підприємств, виробничих умов, сезону та інших обставин.

Зарубіжна і російська практика виробила певну класифікацію роздрібної торгівлі. У тому числі слід виокремити такі: універмаги, спеціалізовані магазини, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, роздрібна торгівля поштою.

Отже, можна назвати, що роздрібна торгівля представляє найрізноманітніші можливості доведення товару до споживача. Звідси важливою завданнямсбитовика-производителя є ухвалення рішення про вибір форм доведення. Стратегія організації збуту товарів через роздрібну торгівлю може будуватися з двох основних схемами: інтенсивної і селективною .

Інтенсивна схема передбачає максимально широкий охоплення товарами підприємств роздрібної торгівлі. Зазвичай, це товари масового попиту: макарони, крупи, види м'ясної і молокопродукції.Селективная схема передбачає притягнення до реалізації про товару лише окремих підприємств роздрібної торгівлі, тобто. віддається перевагу тим структурам, які мають можливостями по високоякісному обслуговування споживачів.

Продаж товарів через мережумелкорозничних підприємств займає велике місце у торговому обслуговуванні сільського населення.Мелкорозничние підприємства, які працюють у населених пунктів, де відсутні магазини, мають самостійного значення. У окремих випадках вони, які мають самостійного значення, служать доповненням мережі магазинів (наприклад, під час сезонної торгівлі).

Різновидом роздрібного ринку є дрібногуртовімагазини-склади, орієнтовані переважно на дрібних покупців - роздрібних торговців, власників наметів, лотків, невеликих магазинчиків.

Система збуту підприємства то, можливо побудована по-різному.

Класифікація систем збуту:

1) Традиційна система збуту – складається з незалежного виробника, однієї чи кількох оптових торговців і самого чи навіть кількох роздрібних торговців. Всі учасники системи самостійні і непідконтрольні іншим, ставлять за мету максимізації прибутку лише у своєму ділянці збутової системи.

2) Вертикальна система збуту – діє і як єдина система, включає виробника, однієї чи кількох оптових і роздрібних торговців, які мають спільні цілі. Зазвичай, з учасників виступає в чільну роль. Вертикальні системи може бути корпоративними, договірними чи адміністративними.

3) Горизонтальна система збуту – об'єднання двох чи більше фірм у спільній освоєнні відкритті маркетингових можливостей на конкретному ринку.

Основні типи збутової діяльності:

1. Прямий збут – встановлення прямих контактів із покупцями (зазвичай застосовується під час продажу коштів виробництва).

2.Косвенний збут – продаж товару через організації. Незалежні від виробника (для товарів широкого споживання).

3. Інтенсивний збут – підключення до системи збуту всіх можливих торгових посередників (для товарів широкого споживання, марочних товарів).

4.Селективний (вибірковий) збут – передбачає обмеження числа торгових посередників залежно від характеру клієнтури, можливостей обслуговування, рівня підготовки персоналові та т.п. (застосовується для товарів, потребують спеціального обслуговування, і навіть для дорогих престижних товарів).

5.Нацеленний збут – спрямовано певну групу покупців (ринковий сегмент).

6.Ненацеленний збут – маркетингові заходи адресуються усім етнічним групам покупців.

Розробці збутової політики передує аналіз ефективності існуючої збутової системи загалом, і щодо окремих її елементам, відповідність проведеної фірмою збутової політики конкретним ринковим умовам. Аналізу піддаються й не так кількісні обсягів продажу по продукту, а й у регіонам, скільки сув'язь чинників, що впливають на розміри збуту: організація збутової мережі, ефективність реклами й інших засобів стимулювання збуту, правильність вибору ринку, часу й способів виходу ринок. Аналіз системи збуту передбачає виявлення ефективності кожного елемента цією системою, оцінку діяльності збутового апарату.

1.2. Завдання розподілу товарів підприємства

Сучасна економіка характеризується тим, місце виробництва та місце споживання продукту не збігаються. За час ці процеси теж йдуть друг за іншому. Усунення виникаючих через це проблем вимагає витрати великих коштів. У окремих випадках ці витрати сягають 70% роздрібної ціни споживчого товару.

Завдання розподілу виготовленої продукції виробник вирішувати раціональним способом. Це дає їй певний шанс виділитися стосовно конкурентам. Розподіл включає оскільки як неминучу організаційну компоненту, і компоненту, пов'язану з допомогою споживачів.

Поняття розподілу об'єднує регулювання всіх виробничих заходів, вкладених у переміщення продукту просторі і часу від місця виробництва доречно споживання. Цей процес відбувається немислимий без комунікаційної підтримки.

Перше рішення, яке має взяти відділ маркетингу, - вибір між прямим збутом і збутом із включенням проміжних ланок. У другому випадку частину завдань із розподілу передається іншими підприємствами, які часто є сильнішими діловими партнерами. Вони розробляють власні концепції маркетингу, які збігаються з концепціями підприємства-виготовлювача. До цього приєднуються міркування просторової близькості до споживачів і виборі місця діяльності.

Прямий збут який завжди означає, що товари доставляються споживачам без зупинок і найкоротшим шляхом. Часто набагато вигідніше поставляти товар через склади, близькі від клієнтів. У цьому виникає запитання, скільки має бути цих складів, де мають перебувати, які необхідні розміри складів і які функції вони мають виконувати. Аналогічні проблеми з'являються і при непрямому збуті.

Рішення про вибір підприємств торгівлі тісно пов'язані улаштуванням продажу, зокрема й організацію зовнішньої служби. Під цим розуміється сукупність всіх котрі займаються отриманням і веденням замовлень учасників незалежно від своїх положення з відношення до

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація