Реферати українською » Маркетинг » Служба маркетингу підприємства АПК


Реферат Служба маркетингу підприємства АПК

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ

>ФГОУСПО Томський сільськогосподарський технікум

>Учебно-методическое посібник

з дисципліни: Маркетинг

На тему:

 

Служба маркетингу підприємства АПК

Виконала студентка

>Гр.МТ-320

>Пичкунова А.І.

Перевірив викладач

Васильєва Г.Л.

Томськ 2009


Зміст

 

Запровадження

1. Маркетинг у системі керування сільськогосподарського і переробного підприємства АПК

2. Потенціалагромаркетинга

3. Напрями розвиткуагромаркетинга

3.1 Основні поняття і передумови виникненняагромаркетинга

3.2 Функції і завданняагромаркетинга

3.3 Цілі системиагромаркетингових комунікацій

4. Концепції маркетингу

5. Сучасне стан маркетингу в АПК

6. Обов'язки маркетолога

6.1 Позиція. Відповів ЯрославГорбушин

Висновки і такі пропозиції

Список літератури

 


Запровадження

Сьогодні сільськогосподарських підприємств досить важко працювати за умов вільного ринку. Потому, як сільському господарстві було зняте з дотації держави, керівники багатьох підприємств зіштовхнулися з низкою проблем. Дехто з яких є: недосконалість структури управління, неефективна система ціноутворення, неможливість виявити реальні запити споживачів, організувати хорошу комунікативну, збутову, товарну політику, відпрацювати чітку стратегію розвитку підприємства.Агромаркетинг, будучи системою управління діяльністю на аграрному ринкові, регулювання ринкових процесів і вивчення цього ринку, як на мікрорівні підприємств, а й у державному макрорівні, здатний запропонувати механізми взаємовигідного обміну між різними суб'єктами ринку, створити умови для виявлення вимог споживачів та засобами визначення можливостей їхнього задоволення. Це вимагає вивчення сільськогосподарського ринку виробництва і прогнозування його динаміки, формування попиту продукцію цього ринку і стимулювання їх розподілу.

>Агромаркетинг дозволяє науково обгрунтовувати прийняття рішень про виробництві, збуті і просуванні ринку товарів, дає можливість адекватно оцінювати й прогнозувати ринкову ситуацію, розробляти стратегію і тактику конкурентної боротьби.

Пропоноване учням навчально-методичне посібник складається з шести тим, дозволяють розглянути основні засади маркетингової діяльності на аграрному ринкові.


1. Маркетинг у системі керування сільськогосподарського і переробного підприємства АПК

Починаючи з 19 століття, в розвинених країн маркетинг почали розглядати як один з найважливіших функцій управління у торгових, а й виробничих підприємствах. На стадії він переважно освоювався в галузях промисловості, потім поступово почали поширювати й у аграрному секторі.

За період теорія і практикаагромаркетинга розгорталися дуже інтенсивно. Викликано це тим, що у ринку сільгосппродукції та продовольства спостерігається тенденція посилення конкуренції зі зростанням чисельності та життя населення, значення сільськогосподарської сировини для галузей промисловості, розвитку науки, продуктивних зусиль і виробничих відносин.

Уперше термін «маркетинг» увів у оборот середині ХІХ століття З.Маккормик, маючи на увазі «діяльність комерційної організації з задоволенню потреб покупців». З того часу щодо забезпечення і трактування даного терміна йдуть наукові дискусії. Це ж стосується й терміну «>агромаркетинг».

Вивчаючи різні трактування «маркетингу», «>агромаркетинга» та її синонімів («маркетингу в аграрної сфері» та інших), домовилися висновку у тому, що в всіх їх як основне ланки виділяється «задоволення попиту споживачів». На думку, такий лише частково відбиває суть аналізованого терміна, оскільки «задоволення попиту споживачів» - це одне з цілей держави, тому є саме державного управління АПК. Для формувань галузі задоволення зазначеного попиту - засіб їхньої цілісності як учасників ринку. Але головне їм - забезпечення своєї виживання та конкурентоспроможності. Тому під «>агромаркетингом» слід розуміти діяльність, спрямовану забезпечення конкурентоспроможності АПК і кожного формування з урахуванням обліку закономірностей функціонування та розвитку ринку сільгосппродукції та продовольства.


2. Потенціалагромаркетинга

У підприємствах АПК, націлених на стійке функціонування, функції маркетингу виконує спеціалізована служба. Цілі, оперативне і стратегічне планування підприємства міста і усіх її підрозділів розробляються з урахуванням рекомендацій служби маркетингу. Ігнорування даних рекомендацій неминуче призводить до негативним підприємствам наслідків, а окремих випадках – для її банкрутства.

З посиленням конкуренції над ринком сільгосппродукції та продовольства, збільшуються видатки управління маркетингом в АПК. Так, судячи з публікацій, США щороку це ще витрачається близько 500 млрд. доларів, із яких приблизно половина посідає оплату праці працівників маркетингових служб.

Нині у сферіагромаркетинга США трудиться понад 13 млн. людина. Це понад 50 відсотків% всіх працівників АПК країни й приблизно на 6 чоловік у розрахунку одну північноамериканську ферму. Як наслідок, аграрний сектор США перебуває на позиції на світовому ринку сільгосппродукції та продовольства.

Висока конкурентоспроможність АПК США багато чому обумовлена саме тією, що у цій країні давно створена і десятки років функціонує ефективну системуагромаркетинга, у якій, поруч із підприємницькими структурами, задіяні органи структурі державної влади. Приміром, для США звичайна практика, коли розміняє президент країни лобіює інтереси своїх фермерів на міжнародних зустрічах на рівні.

Причому, у США, а й країнах Західної Європи держава стало грати активну роль сферіагромаркетинга з кінця XIX століття. Упродовж цього терміну у країнах нагромаджено досвід використання державних важелів у вирішенні питань маркетингу в АПК.

У Росії її, на жаль, маркетинг, зокрема,агромаркетинг не набули належного уваги та розвитку. Це було одній з причин те, що вітчизняні виробники неспроможні конкурувати з постачальниками зарубіжної багаторазово дотованої продукції навіть у ринку країни. Приміром, за оцінками І.Г.Ушачева обсяг імпорту м'яса у Росію 2007 року досяг 2,7 млн. тонн, а імпорт продовольства протягом останніх 7 років (від 2000-го до 2007 рр.) виріс у 3,7 разу (з 7,4 млрд. доларів до 27,5 млрд. доларів). Безумовно, така залежність від закордонних поставок загрожують безпеці країни.

Разом про те, останніми роками стан економіки АПК Росії стабілізувалося, намітилася тенденція її поліпшення. Зокрема, за низкою основних видів продукції збільшується кількість регіонів, де виробництво сільськогосподарської продукції стає прибутковим. Приміром, виробництво цукрових буряків практично у всіх регіонах стало вигідним. У той самий час реалізація великої рогатої худоби на м'ясо переважно залишається збитковим, хоча, починаючи з 2005 року, ситуація помітно поліпшилася

У цілому нині, 2006 рік із прибутком закінчили сільськогосподарські організації 69 регіонів, причому, лише 21 їх рентабельність була вищою 10%.

Таблиця 1

Кількість регіонів, яких у виробництво сільгосппродукції рентабельно, од.

Продукція

2004

2005

2006

Зерно 63 45 47
Соняшник 29 29 23
Цукрові буряки (фабрична) 16 19 24
Картопля 59 62 68
Молоко 47 53 54
М'ясо:
велика рогата худоба 1 11 16
свині 15 42 42
птах 27 46 42
Яйця 57 59 60

За даними Мінсільгоспу Росії, 2006 року сільськогосподарськими організаціями країни отримано 50,1 млрд. крб. прибутку до оподаткування, що у 15,4 млрд. крб. чи 44,4% більше, ніж у 2005 року. Рентабельність у всій господарську діяльність цей період із урахуванням субсидій з федеральних і регіонального бюджетів підвищилася з 7,6% до 9,7%.

У разі властивій Росії високої інфляції існуючий рівень рентабельності формувань аграрного сектора не забезпечує умови, які дозволяють функціонувати стійко. Це є одним із основних причин низькою техніко-технологічної оснащеності і неконкурентоспроможності сільського господарства і АПК країни загалом.


3. Напрями розвиткуагромаркетинга

 

У процесі дослідження вивчався досвід сільськогосподарських і переробні підприємства АПК кількох регіонів Росії. Зокрема, як зразки детально розглядалася практика діяльності колгоспу «Росія» Істринського району йТНВ «>Селиваниха»Егорьевского району Московській області,ТНВ «Іскра»Краснозоренского району Орловської області, СПК «Дзержинський» Азовського району Ростовської області та деяких інших підприємств. Особливу увагу їм приділялися у зв'язку з тим, що вони відносяться до числу типових підприємств нашої галузі, були неплатоспроможними, але в мірою вийшли з кризи шляхом освоєння маркетингової діяльності.

Через війну аналізу виявлено етапи розвитку на них постачальницько-збутовою і маркетингової діяльності. Результати аналізу по сільгосппідприємствам представлені у таблиці

Таблиця 2

Динаміка розвитку постачальницько-збутовій діяльність у сільгосппідприємствах РФ в ринкових умов

Модель служби

Форма управління

Спеціалізація

Посадовий склад

Чисельність персоналу, чол.

Організаційно не виділено - Відсутня - -
>Децентрализованная Управління збутом постачанням децентралізовано По товарних груп Маркетологи щодо тваринництва і рослинництву, фахівець із постачання До 2-3
>Комбинированная Управління збутом централізовано, а управління постачанням децентралізовано По товарних груп і товарним ринків Маркетологи щодо тваринництва і рослинництву, фахівець із постачання 2-3
Централізована Управління збутом постачанням централізовано >Товарно-функциональная Маркетологи щодо тваринництва і рослинництву, фахівець із постачання, бухгалтер, економіст 4-5

У цілому нині, аналіз дозволив зробити кілька актуальних висновків, мають наукову і практично багато важать:

- характером здійснення постачальницько-збутовою діяльності сільгосппідприємства поділяються на виборах 4 групи (без її виділення на окрему службу; з децентралізованою її організацією; з комбінованої організацією; з централізованої організацією);

- маркетингову службу доцільно створювати з урахуванням служби постачання і збуту підприємства;

- в маркетингову службу останню доцільно трансформувати поступово;

- у господарствах невеликих розмірів маркетингові функції можуть виконуватися двома працівниками - керівником сільгосппідприємства і фахівцем щодо маркетингу;

- у господарствах середніх і огрядна наявність служби маркетингу обов'язково;

- раціональна чисельність служби маркетингу у господарствах середніх і огрядна становить 4-5 людина.

 

3.1 Основні поняття і передумови виникненняагромаркетинга

>Агромаркетинг – це передбачення, управління економіки й задоволення попиту товари та, організації, людей, території Польщі і ідеї у вигляді обміну в агробізнесі.

Передумови виникненняагромаркетинга у Росії:

- перехід від планової до ринкової економіки;

- відсутність системи, що дозволяє орієнтуватися у ситуації над ринком;

- неефективне позиціонування сільськогосподарських підприємств над ринком.

>Агромаркетинг є складна система у вирішенні проблем отримання максимального прибутку з виробництва та її реалізації продукції з мінімальним комерційним ризиком.

Досягнення головної метиагромаркетинга і агробізнесу необхідно отримання достатньої кількості продукції задоволення потреб населення продукції агропромислового комплексу, а виробника – в бажаної прибутку.

 

3.2 Функції і завданняагромаркетинга

Головна функціяагромаркетинга – організація комплексної діяльності з провадження й збуту сільськогосподарської продукції з урахуванням ведення інноваційної політики, спрямованої створення продукції задовольняє потребам споживача і дозволяє вести господарську діяльність підприємства із найбільшою рентабельністю

Реалізація основний функції доповнюється комплексом різноманітних функцій і деяких видів діяльності, аналогічних функцій традиційного маркетингу.

Завданняагромаркетинга:

- Завоювання певну частку ринку споживачів, задоволення і розширення їх у відповідність до цілями фірми-виробника;

- Орієнтація на довгострокові результати ринкової діяльності;

- Застосування тактики активного пристосування виробництва до вимог споживачів;

- Цілеспрямоване вплив на споживачів збільшення обсягів продажу й отримання бажаної прибутку.

3.3 Цілі системиагромаркетингових комунікацій

Системаагромаркетингових комунікацій зрештою сприяє досягненню загальнихагромаркетингових цілей підприємства, тому мети комунікацій необхідно розглядати, як органічну частина системиагромаркетингових цілей.

Основними цілямиагромаркетингових комунікацій є:

- формування попиту;

- активізація збуту.

Існує ціла ряд цілей, підлеглих основним, і навіть є розвиваючими стосовно ним:

- мотивація споживача;

- генерування, формування та актуалізація потреб покупця;

- підтримку доброзичливих взаємин держави і взаєморозуміння між організацією і його громадськістю, партнерами поагромаркетинговой діяльності;

- формування сприятливого образу (іміджу організації);

- залучення уваги бажаних аудиторій до діяльності організацій;

- інформування громадськості про діяльність організації;

- надання інформації продукцію і товарах, вироблених с/г підприємством;

- формування в покупця прихильності до марки підприємства;

- напучування;

- формування в покупця впевненості у необхідності зробити купівлю;

- стимулювання акту купівлі;

- нагадування про організацію, її продукції, товарах тощо.

Чисельність і розмаїття цілейагромаркетингових комунікацій та його специфіка виражаються у суб'єктивності сприйняття адресатом комунікаційних сигналів. Вибір цілей визначає коштиагромаркетингових комунікацій.

 


4. Концепції маркетингу

Маркетинг - це система організації та управління виробничу краще й збутової діяльністю підприємств, вивчення ринку з формування і задоволення попиту продукцію та послуги й одержання прибутку.

У термін «маркетинг» фахівці вкладають двоякий сенс: те й одне з функцій управління, і цілісна концепція управління у умовах ринкових відносин.

Як функцій управління маркетинг має менше значення, ніж будь-яка діяльність, що з фінансами, виробництвом, науковими дослідженнями, матеріально-технічним постачанням тощо.

Маркетинг і менеджмент є основою будь-який концепцію діяльності будь-якого підприємства чи фірми. Функції менеджменту і маркетингу відбивають різні об'єкти їх докладання (персонал, фінанси, будівництво, страхування, торгівля, виробництво, інвестиції, інновації, проекти, інформація, знання і набутий ін.), а як і різні концепції, відбивають технологічні аспекти самого менеджменту і маркетингу як засобу управління (методологічні, організаційні, інструментальні, інформаційно-правові та інших.). Ми знаємо, що у менеджменті одне із підходів під управлінням називається «маркетинговий», яка передбачає маркетингове управління фірмою, підприємством, тобто, це таке управління, яке орієнтоване на споживача, відповідно до їхніми потребами, потребами, запитами.

Маркетингова діяльність є комплексом заходів, орієнтованих дослідження таких питань, як:

Аналіз зовнішньої (стосовно підприємству) середовища, куди входять ринки, джерела постачання й багато іншого. Аналіз дає змоги виявити чинники, сприяють комерційному успіху чи створюють перешкода цьому. Через війну аналізу формується банк даних до ухвалення обгрунтованих маркетингових рішень.

Аналіз споживачів, як актуальних (діючих, що купують продукцію підприємства), і потенційних (яких ще потрібно переконати стати актуальними). Цей аналіз залежить від дослідженні демографічних, економічних, географічних та інших характеристик людей, котрі мають приймати рішення про купівлю, і навіть їх потреб у широкому значенні цього поняття і процесів придбання як нашого, і конкуруючого товарів.

Вивчення існують і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів хороших і модернізації старих, включаючи асортимент їх і параметричні ряди, упаковку тощо. Застарілі, які дають заданої прибутку товари, знімаються із виробництва й експорту.

Планування товароруху і збуту, включаючи створення, якщо це потрібно, відповідних збутових мереж зі складами і магазинами, а так агентських мереж.

Забезпечення формування від попиту й стимулювання збуту шляхом комбінації реклами, особистої продажу, престижних некомерційних заходів різного роду економічних стимулів, вкладених у покупців, агентів і

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація