Реферати українською » Маркетинг » Вибір маркетингової стратегії та постановка цілей в маркетингу


Реферат Вибір маркетингової стратегії та постановка цілей в маркетингу

Страница 1 из 8 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження

Глава 1. Маркетингові стратегії і до формування

1.1 Сутність і класифікація маркетингових стратегій

1.2 Сучасні підходи до формування і вибору маркетингових стратегій

Глава 2. Становище фірми над ринком і вибір маркетингової стратегії

2.1 Визначення становища фірми над ринком і його маркетингові можливості

2.2Управленческое рішення у виборі маркетингової стратегії

Глава 3. Аналіз зміни маркетингових стратегій компанії «ІмперіалТобакко Продаж і Маркетинг»

3.1 Використовувана стратегія компанії ІмперіалТобакко перед входом російський ринок

3.2 Розробка стратегії маркетингу компанії ІмперіалТобакко на етапі

Укладання

Список використаної літератури


Запровадження

У економічних публікаціях представлено розмаїття поглядів на сталий розвиток, дано численні тлумачення багатогранного поняття «розвиток». Різні методологічні основи дослідження цієї проблеми дозволяють припустити, що на даний час немає однозначного єдиного підходи до її рішенню.

Проведений аналіз вітчизняної економічної літератури показує, що російські вчені у забезпеченні сталого розвитку підприємства наголошували здебільшого розвиток виробництва, використання внутрішніх резервів підприємства. Вочевидь, що необхідно розширення аспектів вивчення проблеми, враховуючи специфічні умови господарювання російських підприємств.

Дослідження теоретичних питань сталого розвитку компанії дозволяє обгрунтувати необхідність уточнення понятійного апарату стосовно сучасним ринковим умовам господарювання. Стійкість компанії – цей стан компанії, що склалося під впливом системи чинників зовнішньою і внутрішньою середовища, що характеризується економічними індикаторами стійкості й що б у поступовій динаміці перспективи розвитку.

Сталий розвиток компанії – стан функціонування результаті виконання стратегію розвитку,характеризуемое сталістю чи позитивним зміною значення індикаторів стійкості, що у певних межах, прийнятих з метою оцінки стійкого функціонування певний період.

Однією з основних принципів, які забезпечують сталий розвиток, є стратегічне управління компаній. У разі жорсткої конкурентної боротьби, і у ситуації над ринком компанія має як концентруватимуть свою увагу на внутрішньому станом справ, а й розробляти довгострокову стратегію, яка б встигати за змінами, що відбуваються у її оточенні.

Стратегічне управління, націлене на стабільне, сталий розвиток компанії, укрупнене можна як динамічну сукупність взаємозалежних управлінських процесів: визначення місії і стратегічних цілей, аналіз зовнішньою і внутрішньою середовища, визначення стратегію розвитку компанії, розробка функціональних стратегій, розробка стратегічних планів, виконання, контроль і - оцінка виконання.

Забезпечення сталого розвитку компанії має супроводжуватись постійної діагностикою господарську діяльність, що дозволяє знайти й зіставити величину сталого розвитку. На основі даної діагностики компанія може виробити чи скоригувати стратегію діяльності, визначальну її сталий розвиток.

Усе сказане вище обумовлює актуальність теми даної роботи.

Метою справжньої дипломної роботи є підставою розробка стратегію розвитку «ІмперіалТобакко». Досягнення поставленої мети може роботі вирішені такі:

1. проаналізовано суть і дана коротка характеристика стратегічного управління;

2. проаналізовані основні типи конкурентних стратегій;

3. розроблено стратегію розвитку «ІмперіалТобакко».

Отже, об'єктом дослідження є компанія «ІмперіалТобакко»; предметом дослідження є процес розробки стратегії компанії.

Дипломна робота складається з запровадження, трьох глав, розбитих на параграфи, ув'язнення й списку використаної літератури.


Глава 1. Маркетингові стратегії і до формування

 

1.1 Сутність і класифікація маркетингових стратегій

З позицій теорії маркетингу основу поняття «конкуренція» лежать людські потреби, що виражаються у потребах, специфічних щодо різноманітних культур і. Пітер Р. Діксон процес прийняття маркетингових рішень на насиченому конкурентами ринку називає конкурентної раціональністю. Теорія конкурентної раціональності вивчає послідовне маркетингове поведінка фірми, яка взаємодіє з споживачем, під час організації процесу обміну на постійно не зовсім розвиненому найбільш висококонкурентному ринку.

Маркетингові рішення на теорії конкурентної раціональності мають особливості: необхідність постійного зростаючого задоволення потреб, потребує від підприємства цілеспрямованої діяльності з вдосконаленню товару як найвищої споживчої цінності; необхідність скорочення витрат за збереження необхідного споживачем якості; прагнення до вдосконалення процедура прийняття рішень, пов'язані зі створенням відмітних конкурентних переваг.

Теорія конкурентної раціональності має дві аспекти – макро- імикротеорию.Макротеория конкурентної раціональності визначає мінімум умов, необхідні створення й підтримки конкурентної економіки: наявність свободи вибору покупця і продавця, коливання за темпами зміни пропозиції серед постачальників і серед покупців, і навіть бажання нарощувати прибуток.Микротеория вивчає першопричини виникнення конкуренції між виробниками товарів та послуг і основі пропонує методи створення стійких відмітних переваг підприємства, порівняно з його конкурентами. У дисертації зроблено висновок у тому, що правове поняття «конкурентна перевага», яке, попри стійкий категоріальний статус, немає однозначного тлумачення. Аналіз сучасних наукових поглядів, у цьому разі дає можливість окреслити з позицій теорії маркетингу такі його властивості.

Попри діалектичне єдність, конкурентна перевага не вважається тотожною поняттю «конкуренція», бо вона є лише її окремий аспект, представлений обставинами чи властивостями товару (підприємства), що дозволяє вигравати в конкурентної боротьби, яких і визначає становище над ринком через відданість споживача.

Конкурентне перевагу не можна ототожнювати і з потенційними можливостями підприємства. На відміну від можливостей, мають з визначення динамічну природу, конкурентна перевага є факт,фиксируемий в перевагах покупців. Саме у практиці бізнесу конкурентні переваги є головна мета і результатом маркетингової діяльності.

Помилково слід його рівним за змістом поняттю «конкурентоспроможність». Конкурентоспроможність є наслідком, фіксуючим наявність конкурентних переваг, - без останніх він немає. Але його наявність конкурентних переваг значить автоматичне перевагу споживача. З іншого боку, поняття «конкурентна перевага» і «конкурентоспроможність» інтерпретуються по-різному залежно від що оцінюється об'єкта.

Конкурентне перевагу – це ув'язнена в продукті цінність для споживача, що спонукає цей товар купити, тобто, це ті характеристики, властивості товару (послуги), які створюють підприємствам певне перевага над прямими конкурентами. Отже, конкурентна перевага носить порівняльний, відносний, а чи не абсолютний характер, оскільки може бути поцінована лише шляхом порівняння характеристик, які впливають ефективність продажу прив'язці до конкретних умов і причин[1].

І, останнє, конкурентна перевага - це об'єкт стратегічного управління, основа і чітку мету економічної стратегії підприємства, чинного на найбільш висококонкурентному ринку, і навіть елемент стратегічного потенціалу, являє собою унікальні відчутні і невловимі ресурси господарюючого суб'єкту.

Методи управління конкурентними перевагами різних об'єктів поділяють на нормативно-правові, технічні, психологічні і організаційні. До загальним функцій Управління конкурентними перевагами об'єктів зараховуємо такі: стратегічний маркетинг, планування, організація процесів, контроль обліку, мотивація, регулювання.

Перелічені методи слід застосовувати під час вирішення будь-яких питань стосовно управлінню конкурентними перевагами об'єктів: забезпеченні якості процесів та, їх ресурсоємності за всі стадіям життєвого циклу, встановленні оптимальних зв'язку з довкіллям у внутрішній структурі об'єкта.Логическую схему взаємозв'язків перелічених компонентів можна як системи

На стадії стратегічного маркетингу вивчаються потреби, цінності, ринки, потенційні товари та розробляються нормативи, щоб забезпечити утримання наявного конкурентної переваги або формування нового переваги.

Функція планування включає розробку конкретних програм, тож стратегічних планів задоволення потреб споживачів (випуску товарів) з допомогою конкурентних переваг, обгрунтованих на стадії стратегічного маркетингу (менеджменту).

Діяльність персоналукрупненно будемо підрозділяти втричі категорії: робочий, фахівець, менеджер.

Прояв конкурентних переваг визначається зовнішніми чи внутрішніми умовами. Фахівець, працював у конкурентоспроможної середовищі, буде підготовлено і сам намагатися бути конкурентоспроможним. Однак у якій мірі він конкурентоспроможним у відповідній середовищі, визначається цінностями самого фахівця. Зазвичай, зовнішні умови є вирішальними у досягненні конкурентоспроможності. Відповідно до такими законами організації, як закон найменших і закон пропорційності, фахівець із найменшої конкурентоспроможністю буде підтягуватися (прагнути) до фахівців з найвищої конкурентоспроможністю.

Внутрішні, чи індивідуальні, конкурентні переваги персоналу з своїй - природі можна умовно підрозділяти на спадкові й придбані.

Віднесення конкурентних переваг персоналу до спадковим чи набутим у певною мірою умовно.

Перелік конкурентних переваг персоналу є орієнтовним, у конкретній колективі вони уточнюватися. Перелікмож але назвати типовим всім категорій працівників. Зблизька переваг конкретної категорії працівників ці переваги мають бути узгоджені (зістиковани) з місією і стратегією соціальної чи виробничої системи, у якій трудиться працівник.

Принципово системи забезпечення конкурентоспроможності товарів та послуг відрізняються одна від друга незначно.

Конкурентоспроможність товару визначається чотирма інтегральними показниками першого рівня (на нульовому рівні — конкурентоспроможність): якістю то вару; ціною; витратами експлуатацію (застосування, використання) товару над його життєвий цикл; якістю сервісу товару, і навіть динамічними чинниками[2].

Значення перелічених чотирьох інтегральних показників конкурентоспроможності товару залежить від сили впливу зовнішніх й міністр внутрішніх чинників конкурентної переваги товару.

Нормативно-правові методи управління конкурентами перевагами об'єктів включає у собі:

1. Нормативні акти федеральних і регіонального рівня (закони, укази, по становлення уряду та інших органів управління), які регламентують різні аспекти управління конкуренцією, ресурсами, якістю, охорони навколишнього середовища, забезпечення безпеки, соціального розвитку та т.д.;

2. Стандарти, становища, інструкції, методи і інші нормативні документи, які регламентують аспекти, перелічені у минулому пункті, лише на рівні підприємства (фірми, організації).

Технічні методи управління конкурентними перевагами об'єктів включають:

1. методи лікування й технічні засоби моніторингу і діагностики;

2. концепцій і технічного розвитку об'єкта;

3. методи технічних розрахунків й моделювання, проведення дослідно-експериментальних робіт, конструювання та інших проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

4. технології виробництва, технічного обслуговування і ремонту об'єктів;

5. технічні засоби до виконання всіх дослідницьких, конструкторських, технологічних і організаційних робіт з всім стадіям життєвого циклу об'єкту і супутніх підсистем.

Економічні методи управління конкурентними перевагами об'єктів включають:

1. інструменти інноваційної економіки - економічні закони, закони репетуванняганизации, наукові підходи та принципи виконання різних функцій управління (від стратегічного маркетингу до регулювання);

2. методи аналізу, прогнозування, нормування, оптимізації, економічного обгрунтування управлінські рішення (особливо стратегічних);

3. нові інформаційні технології;

4. методи мотивації якісного праці;

5. методи управління, ресурсами, організаційно-технічним розвитком виробництва, соціальним розвитком колективу, конкурентоспроможністю і ефективністю підприємства.

Психологічні методи управління конкурентними перевагами об'єктів містять у собі такі напрями:

1. вивчення психології особистості, моніторинг параметрів психологічного портрета особистості;

2. вивчення психології колективу;

3. вивчення психології споживача;

4. вивчення психології взаємовідносин продавця (виготовлювача) з споживачами;

5. застосування практично психологічних методів управління персоналом й відносинами з споживачами.

Організаційні методи управління конкурентними перевагами об'єктів включають:

1. методи щодо організації маркетингових досліджень, НДДКР, технологічної підготовки виробництва, виготовлення продукції, сервісного обслуговування її споживачів;

2. методи забезпечення організованості процесів

3. методи розробки й реалізації організаційних проектів

Названі методи застосовувати під час вирішення будь-яких питань про всяк стадії життєвого циклу об'єктів.

Слід зазначити, що різноманітні чинники зумовлюють різні види конкуренції. Так, очікувана конкуренція розпочинається вже на стадії розробки чи освоєння виробництва нових продуктів, які поставлятися цього разу вже освоєний чи новий ринок. Пряма конкуренція виникає у разі конкурентних відносин без посередників.

Конкуренція то, можливо обумовлена як природними чинниками (наприклад, нафту невеликих глибинах, вміст заліза в руді та інших.), і географічними (наприклад, витрати на транспортування продукції і на ін.).

Функціональна конкуренція виникає у зв'язку з, що різні товари або ж послуги можуть задовольняти те ж потреба по-різному (наприклад, необхідні перевезення можуть здійснюватися автомобільним чи залізничним транспортом).Видовая конкуренція виникає у тому випадку, коли товари, покликані задовольняти те ж потреба, відрізняються одна від друга своїми властивостями, які впливають на ступінь такого задоволення.Предметная конкуренція в тому разі, коли підприємства пропонують покупцям практично однакові товари (наприклад, автомобілі одного класу).Субъектная конкуренція виникає між фірмами, стійке становище яких ринку забезпечується обраної сферою діяльності.

До несумлінної є конкуренція, спрямованої на дискримінацію конкурентів шляхом поширення хибних чуток про неї, фальсифікації товарів, незаконного присвоєння товарний знак конкурента, його фірмового найменування чи маркування, спотворення реклами відомостей про істинних властивості товару, самовільного використання чи розголошення чужій конфіденційної науково-технічної, виробничої, маркетингової або інший інформації, поставкипатентно «нечистих» товарів (є підстави піддані арештам і штрафів).

З сказаного можна дійти невтішного висновку у тому, що конкуренція — це суперництво між суб'єктами (конкурентами), зацікавлені у досягненні одному й тому самі цілі. Економічний сенс конкуренції залежить від суперництві між підприємцями отримання найвищої прибутку.

Основними чинниками конкурентоспроможності є: внутрішній макроекономічний потенціал; рівень управління з позиції нововведень; прибутковість й; науково-технічний потенціал; ступінь участі у міжнародний поділ праці, у торгівлі та потоці інвестицій; ступінь впливу урядової політики створення конкурентного середовища; якість і ефективність фінансової систем; стан інфраструктури; стан і кваліфікація трудових ресурсів; соціально-економічна і внутрішньополітична ситуація.

Чотири детермінанта конкурентних переваг, сформульованих
М. Портером, такі: параметри виробничих чинників; параметри внутрішнього попиту; наявність конкурентоспроможних на світові ринки родинних чи підтримують галузей; стратегія фірм, їх структура і суперництво. У цьому необхідно враховувати умови країни, що визначають як характер створення фірм і ними, і особливості конкуренції на ринку, наявність конкурентного середовища, які забезпечують можливість проривних винаходів і технологій, і навіть політику уряду та її відповідність стадії розвитку конкурентних переваг.

З ситуацій, що складаються на ринках, види конкурентних відносин можуть бути наступного вигляді:

· досконала конкуренція;

· монополія;

· дуополія;

· монополістична конкуренція;

· олігополія[3].

Укладена конкуренція складається у цій ситуації, коли над ринком діють дуже багато виробників (продавців) і споживачів (покупців) однойменного товару, і зі сторін неспроможне впливати на процес ціноутворення. За цих умов, ціна формується, як результат вільного взаємодії попиту й пропозиції.

Такий тип ринку називається ''ринком вільної конкуренції''.

Для ринку вільної конкуренції характерні наступні показники:

· присутність у ньому значної частини дрібних виробників (продавців) і покупців;

· жоден виробник пропонують однойменний товар, що забезпечує покупцям право широкого вибору;

· неможливість здійснення контролю за цінами, постійна зміна обсягів купівлі-продажу;

· вільний ''вхід'' ринку, й у продавців, й у покупців.

Продавці над ринком

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація