Реферати українською » Маркетинг » Використання маркетингового підходу при виживання вузів у сучасних умовах


Реферат Використання маркетингового підходу при виживання вузів у сучасних умовах

Астраханский Державний

Технічний Університет


Кафедра: Економіки,

бізнесу і фінансів

Доповідь

на задану тему:

«Використання маркетингового підходу

при виживання вузів

у сучасних умовах».


Выполнил: ст. грн. Эк–32

Шрейдер Н.В.

Науковий керівник

к.э.н., доц.

Ростовцева І.Ф.


Астрахань

1998 р.

Зміст.

  1. Запровадження.

3
  1. Більшість.

4
  1. Укладання.

8
  1. Список використаної літератури.

9

Запровадження.

Освіта — нова, пошукова, перспективна сфера маркетингу.

Останніми десятиліттями було виявлено у природничо-технічній освіті дві протилежні разом із тим пов'язані друг з одним тенденції. З одного боку, освіту у нашому житті займає високе значення, позаяк у ньому нашу майбутню. З іншого боку, ми всі спостерігаємо його криза. Що робити, якщо системи освіти не встигають за научно–техническим прогресом? І сьогодні, як ніколи, актуальність набуває самоосвіта?

Пошук найоптимальніших варіантів навчання, і навіть залучення учнів, роботодавців України та дотацій з державного бюджету — ось що небезпека може допомогти придбати маркетинг у сфері освіти.

Оскільки вузи, формують і здійснюють пропозицію освітніх послуг (ЗУ) ринку, відіграють вирішальну роль становленні маркетингу у природничо-технічній освіті, то цієї роботи вирішила розглянути використання маркетингового підходу для проблем з боку ВНЗ.

Більшість.

Традиційними питаннями маркетингу освіти є:

  1. Кого вчити? Тобто якого абітурієнта орієнтуватися, як проводити відбір, яким буде контингент учнів: ті, хто має проблеми з оплатою ЗУ; ті, кого легше навчати; ті, хто здатний швидко «вивчити й здати» пройдений матеріал.

  2. Навіщо і чому вчити? За позитивного рішення цього питання встановлюються цілі й засоби процесу творення, визначаються оптимальні співвідношень між загальнокультурними, фундаментальними і спеціальними знаннями.

  3. Скільки вчити? Попереду вибрати, у випадках доцільно зменшувати чи збільшувати терміни навчання, дотримуватися принципу экстерна, багатоступінчастий підхід до утворення.

  4. Де вчити? Є у вигляді вибір типу освітнього закладу, з урахуванням місця його розташування.

  5. Як вчити? Тут питання розпадається втричі: форму навчання, технологію навчання, технологію контролю та оцінки.

  6. Хто вчитиме? Робиться вибір: досвідчений викладач, консультант, науковий співробітник, аспірант, специалист–практик, колега з навчання.

  7. З допомогою чого вчити? Визначаються типи та напрями використання учебно–методических коштів.

Проте вирішення питань вимагає належного фінансування.

На освіту у федеральному бюджеті 1997 р. згідно із законом виділили 18,47 трлн. крб., їх 10,57 — на вищу школу, замість запропонованих Урядом 17,012 трлн. крб. у проекті. Додатково сума 1,2 трлн. крб. призначалася на зарплату викладачам і стипендію студентам. Проте усе одно виділених засобів у тричі менше необхідних.

У 1998 р. освіту виділено 16,25 трлн. крб. (масштабу цін 1998 р.), тобто на 12% менше, ніж закладалося до бюджету 1997 р.

Динаміка частки видатковій частині бюджету підготовка фахівців у вузах показано таблиці:

Рік 1991 1992 1993 1994 1997
% 2,7 2,7 2,0 2,08 1,99

Як очевидно з цієї таблиці державні надходження у галузь освіти все зменшувалися і зменшувалися. І щоб как–то вижити вузи почали застосовувати навчання студентів на платній основі.

Але що робити, якщо платний набір абітурієнтів не настільки великим і прибутковим, щоб забезпечить нормальну існування й розвиток освітнього закладу? Тут можна запропонувати безліч рішень цієї проблеми, причому цього здатні лише фахівці. А яке рішення виявиться оптимальним, який із відповідей правильно, вирішити важко.

Можна розпочати наступ ринку з допомогою активній рекламній кампанії. На яку аудиторію повинна бути розрахована, які аргументи найкраще використати, які рекламні кошти вибрати? Як фінансувати дорогі рекламні проекти з вкрай обмеженого бюджету освітнього закладу і заручиться гарантіями їх дієвості?

Можливий та відшуковування нових сегментів ринку ЗУ, залучення посередників до діяльності з їх поширенню, просуванню ринку. Проте зможе вуз задовольнити маловідомі потреби нетрадиційних йому сегментів, та й пред'являть вони реальний попит з його послуги? Сумеют чи обрані посередники ефективно представляти її специфічні можливості і ущемлять вони інтереси вузу? І як і своє чергу зацікавити їх?

Здається логічним спробувати наблизити послуги вузу до споживача, зробивши акцент на заочне навчання, знявши у своїй обмеження з віку абітурієнтів і відмовившись не від системи вступних іспитів, тестів. Але яким тоді виявиться якісний рівень вступників і буде чи стосовно них ефективні засоби навчання даного вузу?

Дуже резонним виглядає також зосередження увагу радикальному поліпшенні якості ЗУ для одержання права видачі державного, а ще краще — міжнародного сертифіката, диплома. Але чи він тією вирішальною аргументом, який сформує потужний приплив фінансових від небагатих або претендують до рівня кадрів Гарварда вітчизняних підприємств? Можливо їм у насправді потрібно что–то зовсім інше, ніж те, що котирується лише на рівні держави й серед зарубіжних фірм? Тут конче потрібні гарантії, адже поліпшення якості своєї продукції — дуже дорогий шлях до успіху.

Звісно ж також перспективним збільшення функціональної корисності ЗУ, більш комплексне їх надання, зокрема з урахуванням індивідуальних запитів окремих осіб, конкретних замовників. Але абітурієнт найчастіше виявляється явно некомпетентним, у цьому щоб чітко охарактеризувати, вияву його потреби у ЗУ на початок процесу навчання; які завжди цього спроможні й представники организаций–заказчиков. До того ж малоперспективно розраховувати лише явно виражений попит: потреба у освіті має можливість зростання і розвитку у процесі отримання ЗУ.

Є, звісно, і ще більше рішучі варіанти дій, включаючи перепрофілювання навчальних закладів. Проте вже останні роки помітно певний перенасичення ринку пропозицією послуг за навчання бізнесу, зовнішньоекономічної діяльності, бухгалтерського учёту та інших новомодним дисциплінам. Ті зміни у асортименті ЗУ, які сприятливі і бажані для короткострокових курсів, може стати згубними для довгострокового навчання.

У кожному разі вибір варіантів розв'язання многопланов і навіть знання кон'юнктури конкретного ринку ЗУ Демшевського не дозволяє безпомилково знайти найкраще вирішення.

Щоб поправити своє фінансове становище, вуз може звернутися до роботодавців, як до учасників маркетингу ЗУ. Оплачивая навчання, підприємства, організації міг би отримувати фахівців, які їм потрібні. Проте роботодавці США відшкодовувати витрати вузів навчання фахівців, воліючи оплачувати проведення конкурсів на заміщення вакантних посад і преміювати переможців, інколи ж просто заощаджувати вивільнені кошти.

Чимало підприємств теж вітають своїх працівників тим професій, володіння якими можна використовувати переважно поза цього підприємства і оплачують навіть короткострокові форми такого навчання.

Проведені дослідження, у нас показали, що кваліфікація випускників відповідає вимогам роботодавців — вони мають досвіду прийняття оптимальних рішень, бракує знань, необхідні роботи у ринкових умов, відсутні практичні навички по отриманої професії.

«Не можна охопити неосяжне», — говорив До. Прутков і з цим мушу погодиться. Звісно, при великому безлічі що з'явилися фірм, організацій, підприємств різної спрямованості підготувати їм всіх фахівців тій чи іншій області неможливо. Нехай знань по будь-яким дисциплінам бракує (це вже питання студента, якщо хоче роботу). Але підготувати відповідно до загальними, необхідністю вимогами, а саме навчити самостійно мислити, приймати рішення, брати він ініціативу, фахівців вуз зобов'язаний і має.

Однак за тих рідкісними винятками викладач з крейдою в руці єдина двигуном процесу навчання. І після цього слід дивуватися двоякою ситуації, як , наприклад, наступна.

Спочатку візьмемо просто факти:

Спеціальність Кількість вакансій Обратилось у справі працевлаштування за IV квартал 1997 р.

Бухгалтер

Лікар

Інженер

Менеджер

Економіст

Юрисконсульт

4

1

7

6

1

0

157

5

128

3

45

4

«За багатьма професій намітився явний надлишок фахівців. Близько 70 відсотків усіх заявлених роботодавцями вакансій ставляться до сфери послуг, тоді як переважна більшість випускників орієнтована на промислового виробництва. Значні перевищення пропозиції робочої сили в над попитом можна бачити в професії економіст — в 163 разу, інженер — у 18-ти раз, оператор ЕОМ — пропозицію 100 людині в відсутності вакансій», — в газеті «Волга».

Тепер на ситуації у області економіки масштабах усієї країни. При перехід до ринку побільшало виробничих та комерційним структурам різних организационно–правовых форм. Тобто ми сьогодні Росії потрібні мільйони фахівців економічного профілю. І кожного з сотень тисяч новоутворених підприємств потрібні, як мінімум двоє фахівців із хорошою (!) економічної підготовкою: экономист–менеджер і экономист–бухгалтер. Нині всі ВНЗ країни, включаючи недержавні, можуть задовольнити попит на економістів основних фахів, у кращому разі на 10–15 відсотків.

Яких фахівців бракує, а яких — надлишок? Хоча це й чому вчити студентів? Це питання необхідно вивчити освітнім закладам, щоб вижити й заробити процвітати. Для пошуку відповіді ці запитання треба проводити особисті розмови зі студентами і тісно працювати з роботодавцями, вивчати періодичну літературу, і проводити додаткові дослідження.

Але головне — це забувати інтереси студента, оскільки він і є кінцевою споживачем ЗУ. Наскільки освітнє установа здатне задовольнити запити, й потреби учня, настільки це й процвітає.

Тепер на ситуації у освіті зсередини, чи інакше, лише на рівні г.Астрахани.

На цей час будь-хто може навчатися у будь-якій з 5 державних вузів, 5 філіях державних вузів і десяти філіях недержавних вузів країни. Внебюджетная діяльність принесла цим вузам і філіям 1997 р. 4,8 млрд. крб.

Якщо ж порівнювати чисельність студентів протягом останніх 3 роки, серед місцевих вузів лідирує АГПУ — понад 5 тисяч, в АГТУ — 4 тисячі, в АГМА — трохи більше 2,5 тисяч, в АИСИ трохи більше 4оо людина, а консерваторії — трохи менше.

Але розраховують на абітурієнтів і філії іногородніх вузів, що є все велику конкуренцію астраханським вузам. Більшість їх мають платну основу, завдяки чого вони застосовують новітні технології, прийоми навчання. Та і в них далеко ще не все гладко. Встаёт питання акредитації і атестації філії, що у дасть випускникам можливість отримання диплома ще державного зразка. Це лише з акредитації освітнього закладу, що виробляється виходячи з висновки за його атестації. Умовою атестації є позитивні результати підсумкових іспитів щонайменше ніж половини його випускників протягом трьох останніх. У зв'язку з тим, більшість астраханських філій діє недовго і справило жодного випуску, державної акредитації допоки вони не отримали, тому студентам видаватимуться дипломи недержавного зразка.

Необхідно задуматися і ціну на ЗУ. Річ у тім, що ціна, яку вимагають іншого за надання ЗУ, розрахована на людей із середнім статком. Але як середнього класу в нас. Росія — це країна бідних і багатих. У зв'язку з цим варто і більше старанно проводити сегментацію, й вибирати нам найпридатніший сегмент.

Для учнів, зазвичай, важливо, де міститься освітнє заснування і які можливості їхнього проживання (включаючи дозвілля) вона володіє. Тут актуальним ще й маркетинг територій. Понад те, і це безперечно слід враховувати, територія іноді стає «обличчям» освітнього закладу, його маркою.

Візьмемо, приміром, Сучасний Гуманітарний Університет. Він високо котирується країною, але у місті про нього мало було відомо. І що він зробив щодо залучення учнів? Во–первых, його розташування. Цей філія перебуває у центрі, над студентських містечках АГТУ і АГПУ, а районі Эллинга у будинку ДОСААФ(замечу, над своєму), якого добратися можна автобусами і таксі. Во–вторых, реклама. Здається цілком логічно проведення активній рекламній кампанії. І тут знову промах. Філія обмежився приміщенням рекламного блоку розміром 10х6 див і немає безынформационным в газетах «Ефір» і «Комсомолець Каспия»(приложение 1). До того ж годі хапатися за голову керівного складу, коли відбувається недобір учнів. Нагадаю, що це університет має високий рейтинг загалом країні.

Однак у останнім часом Астраханське представництво СГУ ретельніше стало підходитимемо питанням реклами й, отже, більшого охвату ринку потенційних потребителей(приложение 2). Як кажуть, рекламні блоки стали інформативними: тепер можна почути і термінах навчання, і про оплату. Залишається побажати знайти зручніше місце розташування й відкрити відділ маркетингу, т.к. з усього вищесказаного слід, що маркетинг освіти грає не останню роль.

Укладання.

Ринок ЗУ у Росії ще лише формується, у його інфраструктурі, відсутні багато значимі компоненти та зв'язку між учасниками ринкових відносин. Малий практичним досвіду у сфері маркетингу освіти.

Нині переважно дослідження російського ринку ЗУ, вивчення потенційних споживачів, розробка маркетингової стратегії стали предметом вивчення зарубіжних фірм, міжнародних організацій фондів.

Разом про те під час переходу освітніх закладів до ринкових умов очевидна стає застосування маркетингових елементів російськими вузами, які за правильному використанні допомагають вибратися з «трясовини кризи освіти».

Список використаної літератури.

  1. У Астрахані... // Комсомолець Каспію — 1997. — №49 (24 травня). — з. 6–7.

  2. Владимиров У. Державний вуз трапилося в ринковій економіці. // Вища ж освіта у Росії — 1997. — №4. — з. 6–13.

  3. Вороніна Т. Роздуми про перспективи вищій школі на конференції філософією освіти. // Alma Mater — 1997. — №5. — з. 3–6.

  4. Исполнился рік... // Астраханские відомості — 1997. — №30 (24 липня). — с. 3.

  5. Мельников І. Бюджет удушення освіти та. // Alma Mater — 1997. — №8. — з. 3–4.

  6. Панкрухин А. Маркетинг освітніх послуг у вищому і додатковому освіті. М.: — Интерпракс, 1995, 240 з.

  7. При прийомі працювати... // Астраханские відомості — 1997. — №20 (15 травня). — с.7.

  8. Рахманін У. Освіта як головний чинник гуманістичної безпеки та розвитку. // Alma Mater — 1997. — №2. — з. 3–7.

  9. Саркасов П. Нові підходи до організації вищій школі. // Alma Mater — 1997. — №8. — з. 11–18.

  10. Хубаев Р. Дистанційне економічну освіту. // Alma Mater — 1997. — №8. — з. 37–43.

  11. Шевкунов А. Молоді фахівці ринку праці // Волга — 1998. — №43 (4 березня). — с. 3

  12. Яровая І. Щоб не зникли гроші задарма // Саме там. — с.4.

Схожі реферати:

Навігація