Реферати українською » Маркетинг » Особливості позиціонування об'єктів культури на прикладі Драматичного ліцейського театру


Реферат Особливості позиціонування об'єктів культури на прикладі Драматичного ліцейського театру

властивості та унікальність.

5. Ділова культура організації та її стиль, соціально-психологічний клімат, уявлення персоналу про комфортності й надійності своєї партії, створюють потужний потенціал на формування позитивного іміджу.

6. Зовнішня атрибутика (корпоративний дизайн, фірмовий стиль, візуальний імідж організації), куди входять у собі оформлення приміщень, транспорту, фірмову символіку.

7.Бизнес-имидж як характеристика ділову активність організації, куди входять репутацію, конкурентоспроможність, інноваційний потенціал, стабільність, надійність споживачам і їхніх партнерів.

 Ефективність іміджу організації визначається узагальненими критеріями, які проявляються лише на рівні будь-який організації, незалежно від її специфіки, і навіть приватними критеріями, підставами котрим служить унікальність, специфіка організації.

В.А.Метаева виділяє такіобобщенние критерії, які свідчить про привабливість іміджу організації:

· Позитивні оцінки діяльності організації, отримані від вищих керівників чи власників, споживачів, партнерів, сторонніх підприємств і закупівельних організацій, безпосередньо які пов'язані з цією організацією, і навіть від персоналу самої організації.

· Конкурентоспроможність організації,предъявляемая через високу якість продукції, товару чи послуг, через збереження контингенту споживачів і персоналу організації.

· Авторитет організації, яка у поєднаному довіру до ній, комплементарність споживачів і партнерів, впізнавання організації різними соціальними групами, зокрема і тих, які входить до числа її споживачів.

· Позитивні оцінки діяльності організації засобами масової інформації, що значно досягається демонстрацією визнання соціально схвалюваних норм діяльності: благодійність, допомогу культурі, освіті, дитинства тощо.

· Розвиток професійної компетентності персоналу організації, забезпечення її психологічної, готовності до діяльності, до змін.

· Такі аспекти організаційної культури персоналу, як високий рівень організації та самоорганізації, здатність співробітників продуктивно виконувати професійні функції, низька залежність від зовнішніх чинників.

Отже, розбивка поняття «імідж організації» на складові компоненти показує, кожен компонент важливий у загальне іміджу організації, але дії керівника підвищенні тієї чи іншої компонента мають різні цілі.

1.3 Особливості іміджу організацій сфері культури

Насамперед, треба сказати, що, з типології іміджу за спрямованістю проявів, його ділять зовнішній і внутрішній. У разі розглядається зовнішній імідж театру, взаємодія його із зовнішнього середовищем і пояснюються деякі етапи формування.

 Імідж установи створюється задля власного задоволення, задля усвідомлення своїй природній неповторності і досконалості. Усе це кошти. Метою ж є набуття конкурентоспроможності, підвищення ефективності діяльності, найповніша реалізація своєї місії. Це вмілого (технологічного) позиціонування іміджу, самопрезентації, т. е. управління враженням себе з допомогою спеціальних стратегій поведінки, яке у пред'явленні свого іміджу оточуючим. Це можна під час брифінгів, прес-конференцій, розмов із реальними і стали потенційними клієнтами, Днів відкритих дверей, спеціальних презентацій, на виставках, виступах у ЗМІ. Величезну роль цьому конкурсі грають широкі контакти. Усіх партнерів бажано знати особисто. Без упину нині перелічених формах презентаційної роботи, торкнемося таких методів на аудиторію, як позиціонування,емоционализация і формат.

Позиціонування - це створення сприятливою закладу інформаційного середовища: показ лише те, що позитивно оцінить аудиторія, утрирування потрібних характеристик; акцентування переваг.

Позиціонування дозволяє видозмінювати середу, щоб створювати закладу щонайсприятливіші умови функціонування.

>Эмоционализация - переклад імідж - інформації з раціонального мови більш дієвий - емоційний. Це досягається такими прийомами, як конкретизація (оповідання про конкретну подію), співпереживання чужим емоціям, активізація почуттів та ін.

Формат - створення вигідних для презентаційної інформації контекстів. Наприклад, запрошення людей на захід парами, т. до. жінки, будучи більш емоційними, впливають у своїх супутників - чоловіків. До прийому «формат» і добір найвигідного у кожному ситуації каналу передачіимиджформирующей інформації. У випадку це то, можливо розмова, й інші - виступ у ЗМІ, у третій - презентація, у четвертому - звітна конференція тощо. буд. Є такий дієвий канал, як «розмови у колодязя», що можна позначити як неформальний канал передачі.

Можна сформулювати такі правила побудови позитивного іміджу.

1. Образ організації, сконструйований фахівцями, повинен містити реальних достоїнствах організації. Якщо життя виділені гідності не підтверджуються, то довіру до організації, як до партнера втрачається.

2. Імідж повинен мати точна адреса - свою цільову аудиторію споживачів.

3. Імідж має вирізнятися від образів інших організацій та легко розпізнаватися.

4. Імідж має бути простим, зрозумілим, легко запам'ятовуватися і зводити до мінімуму можливі спотворення його.

5. Залишаючись незмінно привабливим в сприйнятті споживачів, імідж повинен оперативно змінюватися у відповідь зміни економічної, соціальної, психологічної ситуації, моди, і навіть під впливом споживачів.

Сприяє формуванню іміджу організації культури (як і, як будь-який інший організації) фірмовий стиль - це своєрідний «мову».

У систему фірмового стилю входять, зокрема, графічні позначення. Графічні позначення, призначені у сфері послуг, у вітчизняній практиці дістали назву знаки обслуговування (відповідно до закону про «товарні знаки і знаках обслуговування»).

Імідж є й в кожного театру. Проте на іміджі театру на відміну від іміджу інших закладів у сфері культури має специфічних рис. Це пов'язано з тим, що саме поняття театр досить багатогранно. Театр - це основний рід видовищного мистецтва.Родовое поняття театру підрозділяється на види театрального мистецтва: театр, оперний, балетний, театр пантоміми тощо. Походження терміна пов'язані з давньогрецьким античним театром, саме так називалися місця у залі. Театром називають будинку, спеціально побудовані чи пристосовані для показу. Заснування, підприємство, що займається показом спектаклів, і навіть весь колектив його співробітників, які забезпечують прокат театральних уявлень. Сукупність драматургічних чи сценічних творів, структурованих у тій чи іншому принципу. У застарілому значенні (збереглося лише у театральному професійному арго) – сцена, підмостки. У переносному значенні – місце будь-яких подій (театр бойових дій, анатомічний театр). Те, що у кожному конкретному випадку входить у поняття театр яких і визначає структуру його іміджу, і особливості її формування.

До складу іміджу театру установи культури, що займається показом спектаклів, як і колективу його співробітників, які забезпечують прокат театральних уявлень, входять такі складові:

- кадрову політику (саме авторитетність і компетентність керівників, професіоналізм персоналу, безперервне вдосконалення освіти, коригування міжособистісних відносин з урахуваннямслужебно-административного кодексу);

- дизайн театру (зовнішній і внутрішній);

- реклама театру;

- що виходить документація (її відповідність нормам сучасного діловодства, наявність власного фірмового стилю);

- культурні аспекти (культура спілкування всередині установи, якість результатів діяльності, традиції, ритуали, культура робочих місць співробітників);

- відповідальність за суспільні наслідки;

- благодійна діяльність (наприклад, проведення благодійних програм, надання матеріальної допомоги діячам культури, виданнянерекламних бюлетенів й інші заходи, створені задля формування в громадськості впевненості, що їхня установа культури працює у інтересах чоловіки й суспільства, а чи не з метою добування прибутку).

Театр, який володіє механізмами управління своєю корпоративної культурою, має позитивними іміджем і репутацією і підтримує їх у рівні, має значні конкурентні переваги.

Театральне мистецтво має особливостями, які його твори унікальними, які мають аналогів за іншими пологах і видах мистецтва. Головна особливість іміджу театру сукупності драматургічних чи сценічних творів, структурованих у тій чи іншому принципу, тобто репертуару, - це надзвичайна конкретність формують його образів.

Усі виражальні засоби театру, зокрема і театральний костюм, і аксесуари, сприяють цієї конкретизації образів. І яким зміни, які з Великим театром, його усе одно асоціюється з «>Жизелью», «Спартака» і «Лебединим озером», куди прийнято водити гостей, і навіть зі «Лускунчиком», який вирушають з дітьми значною мірою завдяки костюмах та використання сценічних аксесуарів.

1.4 Напрями маркетингу організацій культури

Організації культури орієнтують своєї роботи влади на рішення соціальних, благодійних, культосвітніх, науково-дослідницьких завдань, залучаючи при цьому різноманітні форми суспільної відповідальності і державної. Різноманітні мети діяльності організацій культури вимагають виділення різних напрямів їх маркетингової стратегії. Організації культури орієнтують своєї роботи як на відвідувачів, а й у осіб, надають їм різні види підтримки. Відповідно до рис. 1, роботу з відвідувачами, контрактниками, зацікавленими особами, і навіть засобами масової інформації необхідна виправдання місії організації культури та створення репутації. Взаємини із попечителями, спонсорами, фондами, державними і владою направлені на організаціях культури отримання грошової, матеріальної, організаційної підтримки і виділяються на окремий напрям маркетингу.


>Рис. 1. Напрями маркетингу організації культури

Слід зазначити, що різні ділянки маркетингу у сфері культури тісно взаємопов'язані. Увага преси, створення власної унікального іміджу, і міцної репутації дає можливість залучити інтерес приватних, корпоративних і введення державних вкладників (див. рис. 2). Усе це дозволяє визначити маркетинг у сфері культури як «сукупність взаємозалежних заходів, вкладених у задоволення потреб споживачів й одержання зовнішньої підтримки».

Виділені напрями маркетингу набувають як ніколи актуальними у російських умовах, коли організації культури змушені шукати альтернативи державним джерелам фінансування, залучаючи фінансові ресурси від населення, комерційних і некомерційних організацій усередині країни та там.


>Рис. 2. Розвиток напрямів маркетингу у сфері культури

Отже, на організації у сфері культури, як і будь-які інші, великий вплив надає середовище, у якій функціонують.

Маркетингова середовище організацій культури. У системі маркетингу організацій культури велике значення має тут маркетингова середовище. За визначенням Є.В. Песоцької, маркетингова середовище сприймається як «сукупність елементів, формують і зумовлюючих можливості організації з оволодінню конкретним споживчим ринком».

Маркетингова середовище складається з сукупності чинників на макро- і мікрорівнях, безпосередньо які впливають ефективності роботи організації.

>Макросреда.Макросреда «включає задані умови діяльності організації, які треба враховувати при керуванні та розробці стратегію розвитку».

>Макросреда об'єднує такі чинники, як політичних, економічні та інші, визначальні для розвитку сфери культури. У той самий час галузь культури відрізняється стійкими зворотними зв'язками зі своїмимакросредой, які у безпосередньому вплив формування особистості, рівень розвитку нації, що, зрештою, впливає саме ставлення до сфери культури.

Політична середовище. За часів політичне середовище надавала на сферу культури сильний вплив. У Росії її в дореволюційний період приділялася велика увагу розвитку і фінансуванню імператорських театрів, створенню колекцій творів мистецтва, що служило відбитком величі і розкоші царського двору. У радянської влади організації культури перебувають у повної правової та фінансової залежність від держави, яке використало сферу культури просування у суспільстві нової ідеології.

Нині більшість організацій культури у Росії державні і у організаційно-правовою формі установи.

Відповідно до Положення «Про основи господарської діяльності й фінансування організацій культури й мистецтв» 1995 р., державних установ культури володіють майном на праві оперативно керувати і відповідають ним своїх зобов'язань. У разі гарантом виплат виступаєучредитель-собственник від імені держави, який контролює і фінансує у повному або частковому обсязі діяльність установ культури.

Зміна урядової політики щодо відношення до сфері культури іноді негативно б'є по останньої. Це з тим, що організації культури характеризуються консервативністю, нездатністю до швидкої реорганізації і нововведень. Тож з переходом до ринкових відносин країни скорочення державних субсидій потреби культури й мистецтв призвело до глибокому фінансової кризи численних організацій культури.

Економічна середовище. Розвиток сфери культури безпосередньо залежить від економічної добробуту країни й типу економічної середовища.

При соціально орієнтованою економічному середовищі пріоритети віддаються розвитку соціальної сфери, зокрема і «культура і мистецтво». Держава, перерозподіляючи валовий національний продукт, спрямовує значні вартість пряме фінансування організацій культури. Як приклад соціально орієнтованою економічної середовища можна навести досвід СРСР.

У разіриночно-ориентированной економічної середовища організації культури, як і комерційних підприємств, повинні самостійно піклуватися про свого розвитку. Прямі державні субсидії у разі є є основним джерелом фінансування сфери культури. Держава віддає перевагу непрямому фінансуванню некомерційних організацій культури системою податкових пільг. За цих умов організаціям культури доводиться займатися підприємницької діяльності, залученням коштів населення, комерційного сектора, фондів, держави тощо.

Крім двох типів економічної середовища, можна назвати економічне середовище за умов перехідною економіки. Вона характеризується дефіцитом як державні, і приватних засобів. Прагнучи перебороти економічну кризу, некомерційні організації культури звертаються до закордонним джерелам фінансування, будують філії, суспільства, фонди території інших держав.

>Микросреда. Поруч із макропроцесами велике значення має тут також мікросередовище. За словами Ф. Котлера, мікросередовище включає «сили, котрі мають безпосередній ставлення до самої організації та її можливостям з обслуговування клієнтури».

>Микросреда своєю чергою то, можливоподразделена на дві складові: зовнішню і внутрішню.

Зовнішня мікросередовище.Внешней середовищем маркетингу є довкілля, яку організація виходить відносини із своїми маркетинговими заходами. У сфері культури воно охоплює реальних та кроки потенційних відвідувачів, партнерів, спонсорів, добродійників, волонтерів, конкурентів, і навіть громадськість від імені засобів, формують думку як "про роботі організації культури, і культуру загалом (див. рис.3)

Як споживачів некомерційних організацій культури виступають різні верстви населення. Організації культури можуть спеціалізуватися на працювати з певної аудиторією, наприклад, з дітьми, дорослими, студентами, пенсіонерами тощо.

У сфері культури задоволення потреб та бажань споживачів вимагають пильної уваги. Однією з способів виявлення даних потреб є проведені організацією соціологічні опитування відвідувачів, книжки “скарг, і пропозицій”, вивчання суспільної думки через вторинні джерела інформації.

>Рис. 3. Складові довкілля маркетингу організації культури

Крім споживачів, великій ролі у зовнішній мікросередовищі грають партнери і конкуренти некомерційних організацій культури. Партнерами некомерційних організацій культури можуть виступати як подібні організації, а й комерційних підприємств, органи структурі державної влади, громадські й інші некомерційні організації, спільні зусилля вирішальні спільні завдання.

Конкурентів некомерційних організацій культури можна поєднати на два групи. Перша група включає організації культури, які пропонують порівнянні культурні послуги (музеї, театри, філармонії та інших.). Друга ж група конкурентів об'єднує організації сфери дозвілля, що виробляють послуги якісно іншого плану (клуби, спортивні організації,танцхолли та інших.) Ще кілька років тому вони друга конкурентів

Схожі реферати:

Навігація