Реферати українською » Математика » Закони віключеного третього та несуперечності


Реферат Закони віключеного третього та несуперечності


>Контрольна робота

 

                             Тема 5

>Законивиключеннятретього танесуперечності


З М І З Т

1.   >Несуперечність думи. Законвиключеннятретього та йогопрактичнезначення дляюриспруденції.

2.   >Несумісність думок. Законнесуперечності та його роль удіяльностізаконодавчих таправоохороннихорганів.

3.   >Задачі.

>Література.


1.Несуперечність думи. Законвиключеннятретього та йогопрактичнезначення дляюриспруденції.

Законвиключеноготретьогоформується так: з двохсуперечнихсуджень про один й тієї ж предмет, до одного й тієї ж одну годину на одному і тому жвідношенніодненеодмінноістинне, одномухибне,третього бути неможе.

>Наприклад, з двохсуджень «>Обвинувачуваний у моментздійсненнязлочину бувосудним» та «>Обвинувачуваний у моментздійсненнязлочину не бувосудним» -одненеодмінноістинне, а одномухибне.Якщо якщовстановлено, щоістинним в першесудження, Те одному якщообов'язковохибним, аякщоістиннимвизнане одномусудження, то перше якщонеодміннохибним.

Увиглядіформули законвиключеноготретьогозаписується так: А чине-А. Уматематичнійлогіціцей законмає формулуАVА.

>Зміст законувиключеноготретьогополягає до того, щовінзабороняєвизнаватиодночаснохибним чиодночасноістинним двасуперечнихсудження.

З законувиключеноготретьоговипливає такавимога: упроцесіміркування не можнавважатиодночасно,хибними двасуперечнихсудження йвизнаватиістиннимякесь третесудження.

>Згідно із закономвиключеноготретього, зхибності одногосуперечногосудженнянеодмінновипливаєІстинність іншого І тому неможе бутиістиннимякесь третесудження,окрім двохсуперечнихсуджень.Істинним закономвиключеноготретьогоможе бути лишеодне із двохсуперечнихсуджень: чи А, чи не - А дано;третєсудженняоб'єктивноіснує, воно тавиключене (>чомуцей закон йназивається закономвиключеноготретього).

Законвиключеноготретього невказує, Яка із двохсуперечних думокістинна,цеустановлюєтьсяконкретнимдослідженням»він лише утверждает, щодвісуперечні думи неможуть бутиодночаснохибними, одна із нихмає бутиобов'язковоістинною.

Законвиключеноготретьогозумовленийвластивостями самих промов,вінвідображав тієїпростий факт, що предмет неможе матірданоївластивості, чиїї немає.Предмету неможутьодночасноналежатисуперечливіознаки:

>Наявністьоднієїприпускаєвідсутністьдругої й,навпаки. Так,обвинувачуваний М. чи «>винен», чи «безневинний» й неможе бути,щобвін був «>винен» й «безневинний»одночасно.

Законвиключеноготретьогомаєсхожість на законсуперечності.Він, як й законсуперечливості,забезпечуєнесуперечливість йпослідовністьмислення. Припорушеннівимоги законувиключеноготретьогомисленнястає, як й припорушеннівимог законусуперечності,суперечним йнепослідовним. Аліякщо законсуперечностісвідчить про ті, що двасуперечнихсудження неможуть бутиодночасноістинними украйньомувипадкуодне із ниххибне, то законвиключеноготретьогоСвідчить про ті, що двасуперечнихсудження неможуть бутиодночаснохибними,одне із нихбезперечноістинне.

Сфера дії законувиключеноготретьоговужча за сферу дії законусуперечності.Законисуперечностіпоширюються на усісуперечливісудження: насупротивні (>контрарні) йсуперечні (>контрадикторні), Законвиключеноготретьогозастосовний лише досуперечливихсуджень, а досудженьсупротивнихвін незастосовується.

Законвиключеноготретьоговимагає бутипослідовним умисленні,забороняєлавірувати,ухилятися відвибору одного із двохсуперечливихрішень йшукатисереднєрішення,вимагаєдаватизрозумілі,певнівідповіді напоставленізапитання.Ленін,викриваючиліквідатора,якийнамагавсяуникнутипрямоївідповіді назапитання про характеррозбіжностейміжбільшовиками йліквідаторами, писавши: «>Одне із двох:мізерні чи немізерні.Говоріть ж прямо.Середини тут немає,бо мовайдесаме про ті,можливаєдність (так,можлива,якщонезгодимізерні чималі), чинеможлива (ані,неможливі,якщонезгоди не «>мізерні»)».

>Послідовністьмисленняєнеобхідноюумовоюбудь-якогопізнання,послідовниммає бути не лишенаукове, а ізвичайнещоденнемисленнялюдини.Послідовність вхарактерноюознакоювсякоїсправдінауковоїтеорії й науки вцілому.

>Логіканіколи не бувнейтральноюстосовнофілософськоїборотьби. Улогіцізавждиіснувало (ііснує)чималорізноманітнихшкіл йтечій, які взалежності відрозв'язання основного запитанняфілософіїгрупуютьсянавколо двохнапрямків:матеріалізму іідеалізму.

яквідомо,основнимпитаннямфілософіїє запитання про ставленнямислення добуття,свідомостілюдини доприроди.Основне запитанняфілософіїмає дванапрями. перший із них - запитання про ті, щопервинне:матерія, природа чимислення, дух,свідомістьФілософи, яківизначаютьпервинністьприроди,матерії,буття йвторинність духу,свідомості,мисленнялюдини,складаютьрізні школиматеріалізму. титану жфілософи, коли запервинністьберуть дух,мислення, а природу,матеріювважаютьвторинним,похідним від духу, ->становлятьтабірідеалізму.

Іншимнапрямком основного запитанняфілософіїє запитання про ті, чиздатна людинапізнавати світло, чиможе нашемисленнядавати намправильну картину світу,забезпечуватиоб'єктивноістиннепізнання світуЧималофілософів,розв'язуючице запитання,визначають заможливепізнання світу, але йдеякі із нихзаперечуютьцюможливість.

>Єдиноправильнимпоглядом на світлоєпоглядматеріалістичнийМатеріалізмспирається на науку,узагальнюєїїдосягнення й у тій годинусприяєїїрозвиткові.Побудуватилогічну систему,наукововитлумачити запитаннялогіки можна лише ізпозиційдіалектичногоматеріалізму. Засвоїмизавданнями, за своїмвідношенням доінших наук формальналогікаєнаукоюфілософською.

яксамостійна наукалогікасклалася в IV ст. до зв.є.їїзасновником бувдавньогрецькийфілософ Аристотель (384-322 рр. до зв.є.),котрийпершимзмістовнодослідив й описавшиосновніформиумовиводів (особливодедукцію) йдоказів,розкрив суть законівтотожності,протиріччя йвиключеноготретього, давшикласифікаціюсуджень. Уісторіїантичноїфілософії Аристотельпершимробить думкулюдини предметомспеціальногодослідження.Йогологіка - наука продоказовість дозасобівобґрунтування істини.

Уантичнуепохуаристотелевасилогістика далі буврозвинутастоїками. Улогіцістоїків багатоувагиприділялосятеоріїумовних йрозподільнихумовиводів.

Усереднівікисформуваласьсхоластичналогіка.Середньовічнімислителіпродовжувалитенденції уформалізаціїсилогістики Аристотеля. Усхоластичнійлогіцінабулиподальшогорозвитку ідеїлогікивисловлюваньвисунутихстоїчноюлогікою. Алісхоластичналогіка впевномувідношенні був ікроком томустосовноантичноїлогіки. У Аристотелялогіка бувзброєюпізнаннянавколишнього світу.Середньовічні жсхоластилогікупідпорядкувализавданнямбогослов’я йрелігії.Основнепризначенняфілософи ілогікисхоластивбачали надпізнанні світу, азахистіофіціальноїцерковноїідеологіїзавдякиштучним,формально-логічнимхитрощам.

>Подальшийрозвитоклогікипов'язаний ізвиникненням внадрахфеодалізмукапіталістичнихсуспільнихвідносин,розвиткомдослідних наук,технікинауковогоексперименту йнауковогознаннявзагалі.Особлива роль урозробцілогіки цогоперіодуналежить такимвидатниммислителям, яканглійськийфілософ Ф.Бекон (1561-1626),французький навчань Р. Декарт (1596- 1650),німецький математикЛейбніц (1646-1716) таін.

Родоначальниканглійськогоматеріалізму Ф.Беконнепримиренновиступавпроти середьновічної схоластики, якголовноїперешкоди на шляхупізнанняприроди.Вінтвердив, що схоластикаплідна за тими словами, але йбезплідна усправах й не дала світунічого,окрімчортополох}'суперечок Усвоїйголовній роботи «>НовийОрганон» Ф.БеконзаклавосновиіндуктивноїлогікиВважаючи, щобезпосереднімзавданнямпізнанняєрозкриттяпричиннихзв'язківпредметів йявищнавколишньоїдійсності,вінрозробивметодивизначенняпричиннихзв'язківміжявищамиРозробкацихметодівнауковоїіндукції бувзапропонованапізнішеГершелем,Уевеллем й Дж. У розділі ст.Міллем.

Рене Декарт,визнаючисередньовічну схоластику йсхоластичнулогіку,слідом за Бекономоголосивствореннятакоїфілософії йлогіки, котраслугувала бпрактиці,посилюючипануваннялюдини надприродою. як йБекон, Декартвбачавголовне заподіяння уствореннінаукового методу. АліякщоБекон як методекспериментальногопізнаннявисував наперший планіндукцію, то Декарт,виходячи ізданих математики,віддававперевагудедукції.Послідовниками Декарта А. Арно й П.Ніколь у 1662 р. було б написанопідручниклогіки — «>Логіка, чи Мистецтвомислити»,відомим подназвою «>ЛогікаПор-Рояля», вякомуставилося заподіяннязвільнитилогіку Аристотеля відсхоластичнихперекручень. «>ЛогікаПор-Рояля»довгий годинувважаласяосновнимкерівництвом зформальноїлогіки.

>Важливийкрок урозвиткуідейматематичної (>символічної)логікизробив Р. У.Лейбніц.Застосувавши дологікиматематичний метод,віннамагавсяпобудуватилогіку якматематичнеобчислення («>універсальна характеристика»).Лейбніцпершимвикориставсимволи дляпозначеннялогічнихпостійних (>символи дляпозначенняперемінних булиуведені Арістотелем),започаткувавширозробкупринципівпобудовидедуктивнихтеорій,першим давшичіткеформулювання законудостатньоїпідстави.

>Подальшийетапрозвиткулогікипов'язаний ізіменемфілософа-ідеаліста І. Канта (1724-1804). Кантнадавлогіцірізковираженийформалістичний характер.Вонарозглядається ним як наука проголіформимислення, не лише непов'язанізізмістоммислення, а інезалежні віднього.Лексичніформи йзаконимислення Кантоголосивапріорними (>додослідними) нормами, котрініколи невиникали й нерозвивалися, а й простоданілюдськомурозуму в готовомувигляді. На думку Канта,логіка із години Аристотеля незробилажодногокроку вперед ймає абсолютнозамкнений,викінчений характер.

>Важлива рольобґрунтуванніматеріалістичногопогляду налогікуналежить М. У. Ломоносову, Про. М.Радищеву, Про. І.Герцену, І. М.Сечинову,
До. А.Тимірязєву таін.Логічніпроблемирозроблялися і такимивідомимилогіками, як М.Коринський, Л.Рутковський.

Усередині XIX ст.виникламатематична (>символічна)логіка. як вжезазначалося,основиматематичноїлогіки булизакладеніЛейбніцем, а рядідейматематичноїлогікивиникще всередньовічнійсхоластиці йнавіть улогіцідавніхстоїків. АліЛейбніц незалишив пособі школи, й його ідеїневдовзі булизабуті. Томувиникненняматематичноїлогіки як наукипов'язують зпрацямианглійського математика Дж. Буля (1815-1854),німецького математика йлогіка Є. Шрьодера (1841-1902), астронома йлогіка П. З.Порецького (1846-1907) таін.учених. Уісторіїматематичноїлогікивиділяютьтакіперіоди.Історичнопершоюформоюматематичноїлогіки бувперіодалгебрилогіки (Дж. Буль, Є. Шрьодер, П. З.Порецький).Цейперіодхарактеризуєтьсяпристосуваннямметодів математики дологіки. Іншийперіодрозпочинається зпоявою роботи Р.Фреге (1848-1925) «>Обчислення зрозуміти» (1870) йхарактеризуєтьсявикористаннямлогіки ізметоюобґрунтуваннясамої математики.Третійперіод —цесучаснийперіодрозвиткуматематичноїлогікиВінпов'язаний ізпоявоютритомника Б. Рассела й АУайтхеда «>Принципи математики» (1910-1913),німецького математика Д.Гільберта (1862-1943) «>Основніриситеоретичноїлогіки» (1928),працями До Геделя, А.Тюрінга, Є Посту, Р. Петер, А. М. Колмогорова, П. З. Новикова, А. А. Маркова, З. М.Яновської таін.

>Математичналогікавиникла якгілкатрадиційноїформальноїлогіки, щорозвиваласястосовнопотребам математики.Порівняно ізтрадиційною (>аристотельською)логікоюматематичналогікадосяглавищогоступенянауковоїабстракції йформалізації,унаслідок чого вонвідображаєдосліджувану неюгалузьточніше іадекватніше. Наосновідосягненьматематичноїлогікивідкриваютьсяширшіможливості длямеханізації окремихсторінрозглянутоїдіяльностілюдини.

>Судоведослідження, як йбудь-якепізнання,підлягає не лише законамдіалектики,діалектичноїлогіки, воно тавідбуваєтьсятакож за законами й правиламиформальноїлогіки. З огляду на цогознання законівформальноїлогіки йсвідомеїхнєвикористаннямають для судновогопізнаннявинятковезначення.

Предметом судновогопізнанняє, як правило,подія, що маламісце вминулому йнедоступнебезпосередньомусприйманню.Судовепізнання -це в основномупізнанняопосередковане,вивідне.Головна роль тутналежитьлогічнимзасобампізнання й, впершучергу,умовиводу. Так,судоведослідження,спрямоване наустановленняоб'єктивної істини закарноюсправою,відбувається уформівисування йдоказусудовихверсій.Щобустановитиістину засправою,необхіднозібратифакти (>докази), щовідносяться дозлочинноїподії,логічно їхніопрацювати,висунутиверсії,розвинути їхні,перевірити й довестиістинністьоднієїверсії йхибністьостанніх.Усярозумова діяльністьслідчого й судьевідбувається впевнихлогічних формах,підлягає законам й правиламлогіки.Дотримання їхнієнеобхідноюумовоюпізнанняоб'єктивної істини засудовоюсправою «Бездотримання правиллогіки неможе бути встановленооб'єктивнаістина засправою.Нігілістичнеставлення до законівлогіки йпроцесурозслідуванняможе матірвкрайшкідливінаслідки дляпрактичноїслідчої роботи». М. З.Строгович,надаючиособливогозначеннялогіці вдіяльності суду, подчеркивает, що «>рішення судом справмає бутибездоганним ізлогічного боці».

Наукалогіканавчає, як правильно будуватиумовиводи,прищеплюєвмінняоперуватипоняттями ісудженнями,застерігає відможливихлогічнихпомилок.Незнання законів й правиллогіки,невміннякористуватися ними упроцесі судновогопізнаннянерідкоприводять дорізноманітнихлогічнихпомилок, які всудовійпрактиці злогічнихперетворюються всудовіпомилки.Помилки ж усудовійпрактиці,оскільки смердотіпозначаютьсябезпосередньо надоліконкретноїлюдини, особливонеприпустимі.Мабуть, немаєіншоїобластісуспільного життя, депорушення законівлогіки,побудованеправильнихумовиводів,приведенняхибнихаргументів могли бзаподіятитакоїсуттєвоїшкоди, як угалузі права. Томузаконодавецьвизнав занеобхіднезакріпитивимогиосновних законівлогіки в нормах права, перевести їхні до рангунормативнихвимог.Логічнаграмотність -необхідна рисуосвіченості. Юрист усвоїйдіяльності ширококористується такимилогічнимикатегоріями, якпоняття,судження,умовивід,дедукція,індукція,аналогія,версія,доказ йзаперечення,знання якізначнопідвищують культурумислення,Професіональнийрівеньдослідженняправовихявищ. Культурамислення -необхіднаумова культуридослідження,пізнання, культуриобґрунтуванняздобутихвиводі,висунутихположень.Логіка,підвищуючи культурумислення,безпосередньовпливає на процеспізнаннясудової істини, нарозслідування йрозглядсудовихсправ.


2.Несумісність думок. Законнесуперечності та його роль удіяльностізаконодавчих таправоохороннихорганів

Законсуперечності стверджувати: двапротилежнівисловлювання неєодночасноістинними вкрайньомуразіодне з нихнеодміннохибне.Наприклад, неможуть бутиодночасноістиннимисудження: «Петренкоєспівучасникомданогозлочину», «Петренко неєспівучасникомданогозлочину».Одне ізцихсудженьобов'язковохибне.

>Питання про ті, яку із двохпротилежнихсудженьєхибним, законсуперечності нерозв'язує. Цевстановлює конкретна наука й практика. Законсуперечності говоритилише про ті, що із двохсуджень, з якіоднезаперечує ті, що утверждает в іншому,одненеодміннохибне.Яким якщо одномусудження,істинним чихибним, законсуперечностітакож нерозв'язує.Вономоже бути якістинним то йхибним. Так, з двохсуджень: «>Усіобвинувачуванімають декларація про захист». «>Деякіобвинувачувані помиляюся на захист» - одномусудженняхибне, а першеістинне, Аякщовізьмемотакі двасудження як «>Іваненко под годинуздійсненнязлочинуперебував на «>місціздійсненнязлочину», «>Іваненко под годинуздійсненнязлочину був нароботі» — тохибнимможе бути не лишеодне із них, а іобидва, аістинним якщо третесудження,наприклад: «>Іваненко под годинуздійсненнязлочину був уПетренка».

Отже,істинність одного зпротилежнихсудженьзобов'язує насвизначити одномусудженняхибним,оскільки смердоті неможуть бутиодночасноістинними. Алівстановленняхибності одного ізпротилежнихсуджень над всіхвипадкахпризводить довизнання іншогоістинним.Пояснюєтьсяцерізним характеромсуперечкахсуджень.

Законсуперечностіпоширюється на усіпротилежнісудження: йнасупротивні (>контрарні), й насуперечні (>контрадикторні). Колі ми маємосправу ізсуперечнимисудженнями, то,з'ясувавшихибність одного із них, ми маємовизначитиістинність іншого.

У тихий жвипадках, колисудженняєсупротивним, тохибність одногосудження згідно з закономсуперечності, неєобґрунтуванням длявизначенняістинним іншого,котретежможе бутихибним.

Законсуперечності, як йбудь-якийформально-логічний закон,застосовний лише до такихсуджень, у якихідеться про один й тієї ж предмет, до одного й тієї ж одну годину на того самоговідношенні.Якщо ж усудженняхідеться прорізніпредмети чи прорізніознаки одного й того ж предмета, тотакісудження неєсуперечними й,отже, перед тим законсуперечностінезастосовний. Так, неєсуперечнимсудження: «Пальта,викрадене употерпілого, було бкоричневим» й «Пальта,знайдене уобвинуваченого, не було бкоричневим»,якщо предметом думицихсудженьєрізніпальта.

Законсуперечності недіє,якщо всудженняхідеться про один й тієї ж предмет, але й предмет взято урізний годину. Таксудження «Петренкоєосудний» й «Петренкоєнеосудний» - уобидваможуть бутиістинними,якщо вонимається однією годину (>наприклад, доздійсненнязлочину), а й у іншому —інший: годинуздійсненнязлочину чи посленього).

>Незастосовний законсуперечностітакож у тихийвипадках, коли всудженнях предмет думибереться урізнихвідношеннях.Наприклад,судження: «Петренкоєздібний» ті «Петренко неєздібним» -можуть бутиодночасноістинними,якщо упершомусудженнійдеться проздібностіПетренка догуманітарних наук, а й удругому-проздібності доматематичних наук.

Законсуперечності, як й законтотожності,відображаєякіснувизначеністьпредметів, тієїпростий факт, що коли предметволодієякоюсьознакою, то ми неможе а тієї ж годину неволодіти нею. Уоб'єктивнійдійсності негаразд,щободне і ті жодночасно було б й не було бпритаманнеякомусь предмета. Тому,якщоправильневизначеннятієї чиіншоїознаки, то ми неможе бутиправильним в ж годину йогозаперечення, йнавпаки,якщоправильнезапереченняданоїознаки, то ми неможе бутиодночасноправильним й йоговизнання.

>Розглянемо формулу законусуперечності (Ає не Д),котраозначає, що неможуть бутиодночаснохибнимисудження А й йогозаперечення не А,наприклад: «>Ця записка написанаобвинувачуваним» (А) й ">Ця записка написана необвинувачуваним» (де - А).

Задопомогоюсимволівматематичноїлогіки законсуперечностівиражається так: АА, де Аозначаєвсякесудження, -судження, щозаперечуєсудження, а великалінія надусимвиразомозначає, щосудження А йогозаперечення (А)несумісні, неможуть бутиодночасноістинними.

Уцілому ж формулачитається так: «Неможуть бутиодночасноістинними А й йогозаперечення -».

Законсуперечності незаперечуєреальнихсуперечностей, котрііснують воб'єктивнійдійсності.Вінзабороняєлишелогічнісуперечності,суперечності «з самим собою». «>Логічноїсуперечності, приумові,звичайно, правильногологічногомислення не винне бути ані векономічному, ані вполітичномуаналізі».Дотриманнявимог законусуперечностієнеобхідноюумовоюпізнаннясуперечностей,існуючих удійсності,оскільки лишенесуперечливемисленняможе правильновідобразитиоб'єктивнісуперечності.Формально-логічнихсуперечностей наджодномуміркуванні, вжоднійнауковійсистемі.Вонинеприпустимітакож увисновках суду таслідства.


>Практичне заподіяння

1.Датианаліздефініції (>визначити, чи правильна вон, коли ані – то яку правило порушене):

>ДефініціяЛогіки – наука прозакони правильногомисленняскладене зпорушення правилвідповіді доякого неможевизначитиналежне черезмежіпоняттясуджень, котріневірні тому уже сампотребуютьвизначення.

Цестосуєтьсяпоняттязакони правильногомисленнязміст які невідомий.

2.Датианалізподілу (>визначте, чиєвінправильним, коли ані то яку правило порушене): «>Складнісудженняподіляються насудженнякон’юнкції,диз’юнкції,імплікації,еквіваленції тазаперечення».

>Поділнеправильний.Порушено правилоосновиподілу,тобто недодержаноознак, заякимирозподіленопоняття навиди.

3.Проаналізуватисудження (>визначити його вид й структуру): «>Церковнішлюбиукладаються вцеркві зарелігійними обрядами».

Структурасудження.

Вигляд:простесудження.

>Суб’єкт –цепоняття про предмет думи.

>Предикат –цепоняття проознаки предмета.

>Зв’язка –вказує нанаявність чивідсутністьознаки предмета.

>Суб’єкт –церковнішлюби.

>Предикат – зарелігійними обрядами .

>Зв’язка –укладаються.

>Невірне.

>Церковнішлюби неукладаються уцеркві зарелігійними обрядами.


4.Формалізуватисудження М. й П.обидва брали доля ввчиненнізлочину, чиобидванепричетні донього.

А У. Цесудженняеквіваленції.

5.Встановитидотриманняосновнихпринципів правильногомислення уміркуванні:

>Якщосуддя –потерпілий, то ми немає права вестисправу.

>Суддя Ф. –потерпілий.

>Суддя Ф. помиляюся вестисправу.

Тут порушене принципвизначеності допоняття «>Суддя», томунеможливовстановити чидотриманопринципівпослідовності таобґрунтованості.

Принципнесуперечності тутдотримано.

6. Задопомогоютаблицьістинностівизначити, чиєлогічним законом така формула:

А V У = (А V У) (А V У)

A B >AVB A B >AVB
I I I I I X
I X I I X I
X I I X I I
X X X X X X

7.Наведіть приклад IIфігури простого категоричногосилогізму.Вкажіть йоготерміни й модус.

IIфігура:більшийзасновокмає бутисудженнямзагальним.Однин ззасновків —судженнямзаперечення.


>Злочинрозкрито, коливиявлено весь складзлочину.

>Слідством невиявлено особини, Якаскоїлазлочин.

Отже,злочин нерозкрито

>МодусАЕЕ.

8. Чивипливає ізнеобхідністювисновок А із такихпідстав?

1) У V (З D); 2) З Є; 3) А У; 4) Є V D

Ні.

9)Побудуйтепрямедоведеннятези Т,виходячи із такихаргументів.

1) А V (У V З); 2) А З; 3) У Т; 4) З

>TC=AV(BVC)=AC=BT

10.Побудуйтеспростуваннятези Т,користуючись аргументами.

1) BT; 2)AVB;TA

>AVB=TB=AVB=TA


>ЛІТЕРАТУРА

1. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курслогіки. – До., 2002. –160с.

2.Гетьманоса А.Д. Підручник із логіці. – М.: «>Владос», 1995. – 303 з.

3.ЖеребкінВ.Є.Логіка. – Х.: Основа, До. : Знання, 1998, -265с.

4.ЖеребкінВ.Є.Логіка. – До. : Знання, 2002, -255с.

5.ІвінО.А.Логіка. – До.: Артек, 1996. -232 з.

6.КонверськийА.Є.Логіка. – До.:Четвертахвиля, 1998. – 272 з.

7. Кондаков Н.І. Логічний словник-довідник. – М., 1975.

8. Курбатов В.І. Логіка. – Ростов-на-Дону, 1996. – 320 з.

9.Тофтул Авт.Логіка. – До., 1999. – 336 з.

10.Тофтул Авт.Логіка. – До., 2002.

11.ХомепкоІ.В.Логіка дляюристів:Підручник. – До.:ЮрінкомІнтер, 2001. – 224 з.


Схожі реферати:

Навігація