Реферати українською » Медицина, здоровье » Аутоагресивна поведінка у Хворов Похил віку з органічнім депресивний розладом


Реферат Аутоагресивна поведінка у Хворов Похил віку з органічнім депресивний розладом

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООХОРОНИЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

>УКРАЇНСЬКИЙНАУКОВО-ДОСЛІДНИЙІНСТИТУТ

>СОЦІАЛЬНОЇ ІСУДОВОЇПСИХІАТРІЇ ТАНАРКОЛОГІЇ

>БУРСААНДРІЙІВАНОВИЧ

>УДК 616.89-008.4-053.89: 616.831-06: 616.89-008.454] -07-08-084

>АУТОАГРЕСИВНАПОВЕДІНКА УХВОРИХПОХИЛОГОВІКУ ЗОРГАНІЧНИМДЕПРЕСИВНИМРОЗЛАДОМ

(>КЛІНІКА,ДІАГНОСТИКА,ТЕРАПІЯ,ПРОФІЛАКТИКА)

14.01.16 –психіатрія

>Автореферат

>дисертації наздобуттянауковогоступеня

кандидата конкретних наук

>Київ – 2008


>Дисертацієюєрукопис

>Роботавиконана вУкраїнськомунауково-дослідномуінститутісоціальної йсудовоїпсихіатрії танаркології МОЗ України

>Науковийкерівник доктормедичних наук,професор

>Напрєєнко ОлександрКостянтинович,

>Національниймедичнийуніверситет

>ім.О. Про.Богомольця, кафедрапсихіатрії танаркології,завідувач

>кафедри

>Офіційніопоненти:

доктормедичних наук,професорЮр’єва ЛюдмилаМиколаївна,Дніпропетровськадержавнамедичнаакадемія МОЗ України,, кафедрапсихіатрії факультетупіслядипломноїосвіти,завідувачкафедри

доктормедичних наук,професор Чабан ОлегСозонтович,Українськийнауково-досліднийінститутсоціальної йсудовоїпсихіатрії танаркології МОЗ України, секторсоціальних проблем прикордоннихстанів тасоматоформнихрозладів,завідувач сектору

>Захиствідбудеться «15»травня 2008 р. про 10годині назасіданніспеціалізованоївченої заради Д 26.620.01 вУкраїнськомунауково-дослідномуінститутісоціальної,судовоїпсихіатрії йнаркології МОЗ України заадресою: 04080, м.Київ,вул. Фрунзе, 103

Здисертацією можнаознайомитись убібліотеці Українськогонауково-дослідногоінститутусоціальної,судовоїпсихіатрії йнаркології МОЗ України заадресою: 04080, м.Київ,вул. Фрунзе, 103

>Авторефератрозісланий «09» апреля 2008 р.

>Вченийсекретар

>спеціалізованоївченої заради,

доктормедичних наукДзеружинська Н.О.


>ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИ

>Актуальність тими. ЗаданимиВсесвітньоїОрганізаціїОхорониЗдоров'я (>Sartorius N., 1992, 1993) вдругійполовині ХХсторіччясамогубствавийшли начетвертемісцесередмедичних причин смерти. На тому година заостанні рокта всечастішез’являютьсядані про ті, щосуїциди, як причина смерти,поступаютьсямісцемлишесудинним йонкологічнимзахворюванням (Морозов А.М., 1998:Смулевич Г.Б., 2001). яксвідчить статистика йданілітератури,щорічно в світізакінчують життясуїцидом від 600 тис. до 1 млн. Чоловік.Середніпоказники такихвипадків порізнихкраїнахколиваються від 5 до 45 на 100 тис. населення,протеє реґіони й із болеевисокоюпоширеністюсамогубств.Критичнимвважаєтьсяпоказникпоширеностісуїцидів – 20 на 100 тис. населення. Україна в цьомувідношеннізаймаємісцесередкраїн ізвисокимрівнемрозповсюдженостісамогубств, при цьому данийпоказник врізнихрегіонах країниєдоситьваріабельним (Чуприков О.П., 2002;Марута Н.А., 2003; Табачників С.І., 2004). Уостаннідесятиріччявідмічаєтьсязначнезростання не лише числазавершенихсуїцидів, але й йспроб до їхніздійснення (у всіхрегіонах світу числосуїцидальнихспробперевищуєзавершені в 20-50разів). Феноменаутоагресивноїповедінки, у томучислі йсуїцидів,єскладноюкомплексноюпроблемою, котраміститьрізноманітнісоціальні,психологічні,біологічні тамедичніаспекти (>Амбрумова О.Г., 1986;Пилягіна Г.Я., 2004;Юр’єваЛ.М., 2006).Значначастинанауковихдосліджень вобластіаутоагресії спрямовановивченнястатистико-епідеміологічнихпоказників цогоявища.Переважно,цестосуєтьсякількостісамогубств врізнихпопуляціях.Багатовченихвивчалиособливостісоціально-демографічних йпсихологічних причинвиникненняаутоагресивнихдій (>Кутько І.І., 1996; Самохвалов В.П., 1999; МихайловБ.В., 2001;ДзюбГ.К., 2002). Великакількістьпублікаційсуїцидологів востанні роктаприсвяченавзаємозв'язкуаутоагресивноїповедінки ізпсихічнимирозладами:психотичнимисимптомокомплексами (>БачериковН.Е., 1998;Подкоритов В.С., 2004;Юр’єваЛ.М., 2005;ScoccoP., 2002),різними формамиалкогольної танаркотичноїзалежності (>Сосін И. К., 1996, 2001;Бітенський В.С., 1998, 2003;Goldney, R. D., 2002),афективнимирозладами (>ВертоградоваО.П., 1988;Мішиєв В.Д., 1999, 2002;Юр’єваЛ.М., 2006;AngstJ., 1996) таін.Питома вагиосіб ізмежовоюпсихопатологієюсередпсихічнохворих ізсуїцидальноюповедінкою заданимирізнихавторівколивається від 42 до 75%.Аналізвікового аспектусуїцидальнихдійдемонструєзначнупредставленість увказанійгрупілітніх людей. При цьомукількість йвичерпністьпраць,присвяченихсуїцидам упізньомувіцієнедостатніми. якпоказує статистика, числосуїцидентівпохилоговіку ізпсихічнимирозладаминепсихотичногорівняпомітнозростає (ВолошинП.В., 2003;НапрєєнкоО.К., 2004).Враховуючи ті, що числоосібпізньоговіку вусьому світі (у томучислі і в Україні)постійнозбільшується,зростає ікількістьхворих наорганічнідепресивнірозлади (>ОДР.). Тому проблемусуїцидівсередхворихпохилоговіку, щоасоціюють ізданоюпатологією,слідвважатиактуальною, вонавимагаєглибокоговивчення йвирішення.Розробка йвпровадження комплексногопідходу довивченняаутоагресивноїповедінкиосібпохилоговікуможедатиосновирозуміння характерусуїцидальнихдій,визначити заходь їхньогокорекції йпрофілактики. Усіцевизначаєактуальність йдоцільністьвивченняпроблемиаутоагресивноїповедінкисередосібпохилоговіку ізорганічнимдепресивнимрозладомсудинногоґенезу.

>Зв'язок роботи ізнауковимипрограмами, планами, темами.Дисертаційна роботавиконанавідповідно до планунауково-досліднихробіт Українськогонауково-дослідногоінститутусоціальної,судовоїпсихіатрії йнаркології затемою: «>Дослідитиособливостіформуванняаутоагресивноїповедінки тарозробитикомплексніметодиїїкорекції тапрофілактики» (№ державноїреєстрації0199U000494) таНаціональногомедичногоуніверситетуіменіО.О.Богомольця затемою: «>Депресії приосновних формахпсихічної тасоматоневрологічноїпатології» (№ державноїреєстрації0106U004079).

Метадослідження – напідставірезультатівклініко-психопатологічного таекспериментально-психологічногодослідженьсуїцидальноїповедінки ухворихпохилоговіку, щостраждають наОДР,оптимізуватипсихіатричнудопомогуданійкатегоріїпацієнтів шляхом розробки тавпровадження в практикукомплексноїсистемидіагностики,терапії тапрофілактики.

Дляреалізації мети поставленотакізадачі:

>Визначитиосновнісоціальні тапсихологічніфактори, щозумовлюютьсуїцидальнуповедінкухворихпохилоговіку ізОДР.

>Дослідитиособливостісуїцидальнихдій таклінічну структурупсихопатології взазначениххворих задопомогоюклінічного,клініко-психопатологічного таекспериментально-психологічногообстеження.

>Розробити тавпровадити системукомплексноїпсихотерапевтичної тапсихофармакологічноїкорекціїсуїцидальноїповедінкиосібпохилоговіку ізОДР нагоспітальному тапостгоспітальномуетапахмедичноїдопомоги.

Провестипорівняльнуоцінкудинамікипсихопатологічної симптоматики впроцесітерапії та закатамнестичнимиданими.

>Об’єктдослідження –суїцидальнаповедінкалітніх людей,хворих наорганічнийдепресивнийрозлад.

Предметдослідження –закономірностіформування,клініко-психопатологічна структурасуїцидальноїповедінкихворихпохилоговіку натліОДР,терапевтичнийефекткомплексноїпсихотерапевтичної тапсихофармакологічноїкорекціїданихрозладів.

>Методидослідження –соціально-демографічний,клініко-психопатологічний,клініко-катамнестичний,експериментально-психологічний,статистичний.

>Соціально-демографічний методполягав удослідженні заспеціальнорозробленоюкартою-опитувальником.Клініко-психопатологічний методбазувався назагальноприйнятихпідходах допсихіатричногообстеженняпацієнтів шляхом стандартногоінтерв’ю ззастосуваннямдіагностичнихкритеріївМКХ-10.Експериментально-психологічнедослідження було бзастосовано длякількісноїоцінки ступеняважкостідепресивнихрозладів (шкаламиГамільтона таМонтгомері-Асберга) й ступенятривоги (заметодикоюСпілбергера-Ханіна).Оцінкапсихологічнихособливостейхворих включаладослідженнярівняінтелекту (заметодикоюВекслера),самооцінкиособистості (заметодикоюТРАНС),рівняконфліктності за тестом «>Незакінченіречення» (методика Д. Сакса та До.Сіднея вадаптації В.Л.Гавенка, 2002 р),рівнядомагань (заметодикоюХоппе вмодифікаціїФ.І.Іванова, 1988 р). Дляоцінки ступенярезультативності проведеноютерапіївикористовувалась шкалазагальногоклінічноговраження (>CGI).Клініко-катамнестичний методбазувався навивченніанамнезу,аналізуданихмедичноїдокументації, атакожвключаввивченнядинамікиклінічноїкартинизахворюванняпротягомусьогоперіодуспостереження (одного року) ізурахуваннямоб’єму, характеру таякостінаданнямедичноїдопомоги.Статистичнийаналізотриманихданихздійснювався задопомогоюПЕВМ IBM PC Pentium ізвикористаннямпрограмExcell пакету Microsoft Office (>Лапач С., Чубенку А.В., БабичП.Н., 2000). ДляоцінкирівнявірогідностівикористовуваликритерійСтьюдента.

>Наукова новизнаотриманихрезультатів.Вперше напідставі комплексногодослідженняотриманоданіщодосоціодемографічних,клінічних,клініко-психопатологічних таекспериментально-психологічнихособливостейсуїцидентівпохилоговіку, котрістраждають наОДР (характеристикарозладівінтелектуально-мнестичнихфункцій,уваги,рівнядепресії,тривожно-депресивного компоненту,астенії,змінрівнядомагань,самооцінки, ступеняемоційноїнапруженості таін).

>Впершерозроблена система комплексноголікуванняданиххворих, щовключає: 1)інтегративнупсихотерапію –сполученнякризової,когнітивно-біхевіоральної –раціонально-емотивноїоптимістичноїспрямованості, аподальшомупсиходинамічноїтерапії, щопроводяться віндивідуальному,груповому йсімейномуваріантах нагоспітальному тапостгоспітальномуетапахдопомоги; 2)психофармакотерапію, щовраховуєвіковіособливостітерапевтичногореагування напрепарати та їхніпереносимість, ізпереважнимвикористаннямсеротонінергічнихантидепресантів удиференційованих дозах йкомбінаціях ізіншими препаратами.

>Практичнезначенняотриманихрезультатів.Практичнезначеннярезультатівдисертаційногодослідженняполягає вудосконаленнідіагностикиаутоагресивноїповедінки ухворихпохилоговіку ізОДР, щодаєможливістьпідвищенняефективностінаданнялікувально-профілактичноїдопомогизазначеному контингентухворих.Своєчасневиявленняклініко-психопатологічних,соціально-демографічних тапевнихпсихологічнихособливостей ухворихпохилоговікудозволяєпопередитивиникненняаутоагресивнихтенденцій наетапахлікувально-діагностичногопроцесу, а й за їхньогонаявності –оптимізуватилікування.Розроблена тавпровадженапатогенетичнообґрунтованапоетапна системакорекції тапрофілактикипсихічнихрозладівдозволяєсуттєвопокращитиякість життя таполіпшитилікуванняцереброваскулярноїпатології упохиломувіці.Сформульовані авторомпрактичнірекомендації тависновкипризначені длязастосування впрактицілікарів-психіатрів,неврологів,геронтологів,медичнихпсихологів тасоціальнихпрацівників.

>Результатипроведеногодослідженннявпроваджені умедичну практикуКиївськоїміськоїклінічноїпсихоневрологічноїлікарні № 1,Київськоїміськоїпсихоневрологічноїлікарні № 3, ПНД №№ 3 й 4 м. Києва, а й унавчальний процескафедрипсихіатріїНаціональногомедичногоуніверситетуіменіО.О.Богомольця

>Особистийвнесокздобувача.Дисертантомсамостійновизначено мітку йзадачідослідження,самостійно проведеноаналітичнийоглядлітератури ізданоїпроблеми.Здобувачемособисто проведенокомплекснеобстеженнясуїцидентів ізОДР задопомогоюанамнестичного,соціально-демографічного,клініко-психопатологічного,експериментально-психологічнихметодів; проведенокатамнестичнеобстеження.Розроблена таадаптована довивченого контингентухворих комплексна системадинамічноїінтеграційноїпсихотерапії (щопоєднуєрізніваріантисучаснихпсихотерапевтичнихметодів, котріпроводятьсяіндивідуально, а й угруповому йсімейномуваріантах).Використанняданогопсихотерапевтичногопідходу паралельно ізпсихофармакотерапією (>зокрема,антидепресантамигрупиСІЗЗС)можливе як нагоспітальному, то й напостгоспітальномуетапахдопомоги.Результатиефективностізапропонованоїтерапіїпідтвердженіпроведенимособисто авторомкатамнестичнимдослідженням.Всіотриманіданістатистичнооброблені,узагальнені,науковоінтерпретованідисертантом.Здобувачемособистозробленовисновки (зсучаснимрозумінням характерупсихопатологічнихчинників, щосприяютьсуїцидальнихдіямхворих),розробленопрактичнірекомендації,спрямовані напрофілактику (>первинну,вторинну йтретинну)суїцидальноїповедінкипредставленого контингентухворих.Дисертантомодноосібно та успівавторствіпідготовлено додруку з статтею, щомістятьосновніматеріалиданогодослідження.

>Особистийвнесокздобувача впублікаціях унауковихспеціалізованихвиданнях,затверджених ВАК України, котрінаписані успівавторстві, бувнаступним. У роботи №3 та роботи №9,написанихспільно ізЄ.М.Харченком та в роботи №11,написаноюспільно із В.М.Марченком, О.В.Марченком таЄ.М.Харченком,здобувачем проведеноаналізнаявноїмедичноїінформації тадослідженняосновнихмедико-соціальнихаспектівсуїцидівнепсихотичногорівня урізнихвікових тасоціальнихгрупах населення. У роботів №2, 8 та 10,написанихспільно ізЄ.М.Харченком та роботи №6,написанихспільно ізЄ.М.Харченком та О.Ю.Лагутіним, авторомпоставлені позначка й заподіяннядослідження,здійсненозбір таінтерпретаціюодержанихданих,сформульованівисновкидосліджень. Упрацях № 7 та 12,написанихспільно ізЄ.М.Харченком,дисертантомрозроблено схемупсихотерапевтичноїкорекціїсуїцидентівпохилоговіку ізнаявністюцереброваскулярноїпатології.

>Апробаціярезультатівдисертації.Основнірезультатидисертаційногодослідженняобговорені на ІВсеукраїнськомуконгресіпсихологів (>Київ, 2005), IVКонгресігеронтологів йгеріатрів України (>Київ, 2005),науково-практичнійконференції «>Сучасніпроблемиекологічноїпсихології» (>Київ, 2005),міжнароднійнауково-практичнійконференції «>Трансформаціяукраїнськогосуспільства додемократії йпроблемиконфліктності» (>Київ, 2005),науково-практичнійконференції «>Актуальні запитання Сучасноїпсихіатрії» (Полтава, 2005),українськійшколі-семінарі ізміжнародноюучастю «>Психотерапія йпсихоаналіз на шляху доєвроінтеграції» (>Київ, 2005),науково-практичнійконференції ізміжнародноюучастю «>Когнітивніпорушення пристарінні» (>Київ, 2007), нанауково-практичнійконференціїпсихіатрів,наркологів тапсихотерапевтів України ізміжнародноюучастю «>Профілактикааутоагресивноїповедінки припсихічнихрозладах» (>Харків, 2008), назасіданніміжкафедральноїапробаційної заради НМУім.О. Про.Богомольця (протокол № 17 від 18.04. 2006) та назасіданніапробаційної зарадиУНДІССПН (протокол № 3 від 04.09. 2007).

>Публікації. Заматеріаламидисертаціїопубліковано 18науковихпраць, у томучислі 12 статей уфаховихспеціалізованихвиданнях,затверджених ВАК України (три із них –самостійно).

Структура йобсягдисертації.Загальнийобсягдисертаціїстановить 196сторінок машинописного тексту (113сторінок основного тексту).Дисертаціяскладаєтьсязівступу,оглядулітератури, 3розділів, щомістятьрезультативласнихдосліджень,аналізу йузагальненнярезультатівдослідження, з висновками,практичнихрекомендацій,додатків. Списоквикористанихджерелмістить 360посилання, із них 240 -україномовних таросійськомовних, 120 -іншомовних.Роботупроілюстровано 43таблицями та 16 малюнками.


>ОСНОВНИЙЗМІСТ

>Обсягпроведенихдосліджень та їхньогоспрямованістьвизначалисьметою тазавданнямиданої роботи.Основнугрупуобстеженихсклали 173пацієнти (118 чоловіків та 55жінок)похилоговіку, котрі на даний моментпроведенняобстеженнязнаходились настаціонарномулікуванні впсихіатричнихвідділенняхКМКПНЛ №1 таКМПНЛ №3 іздіагнозом «>Депресивнийрозлад (>непсихотичногорівня)органічного (>судинного)ґенезу ізсуїцидальноїспробою» (шифр F 06.32).Випадкипсихотичнихрозладів таскоєння СД устанінедоумства ізобстеження було бвиключено.Вікхворих був від 55 до 65 років.СудиннийгенезОДРпідтверджувавсянаявністюдисциркуляторноїатеросклеротичноїенцефалопатії (>ДАЕП)клініко-анамнестично, атакожвисновками невропатолога,окуліста,нейрофізіологічним табіохімічнимдослідженням.Групупорівняннясклали 82 особини (чоловіків – 49,жінок – 33) ізДАЕП, що невчинялисуїцидальнихдій йзнаходились подплановимнаглядом вполіклініках та ПНД м. Києва. Длявизначенняефективностізапропонованоїкомплексноїтерапіїосновнугрупу вподальшому було брозділено надвіпідгрупи:експериментальну – 88осіб таконтрольну – 85осіб.Пацієнтипершоїпідгрупиотримувалиспеціальний комплекстерапії, щоскладався ізінтегративноїпсихотерапії впоєднанні ізмедикаментознимлікуваннямсучаснимиантидепресантами;другоїпідгрупиприймалистандартнумедикаментознутерапію (>трициклічнимиантидепресантами).

>Соціодемографічнедослідженнявиявилонаступніособливостісуїцидентівпохилоговіку. Укількісномувідношеннібільшістьстановиличоловіки – 67,5% (>середнійвік – 62,5 років),жінкилише 32,4% (>середнійвік – 64,3 рокта).Такатенденція, на нашпогляд,обумовлена якбільшимступенемпсихічноїдекомпенсації чоловіків впохиломувіці, то йбільшоючастотоюцеребральноїсудинноїпатологіїсеред них. Уосвітньомурівніпереважала «>середняспеціальна»освіта (понад 50%обстежених), «вищий»становилабіля 30%; особини,зайнятіфізичноюпрацеюстановилименшість. Характертрудовоїдіяльності показавши, щочоловікиосновноїгрупи непрацювали чипрацювалиперіодично. Ужінок, вцілому,спостерігалитакісамесоціологічніособливості.Вказанехарактеризуєзагальнезниження трудовогопотенціалу ухворихосновноїгрупизавдячуючи, якнаявностіДАЕП, то йтривалимпсихогеніям, щомаютьнегативнийфоновий характер.Середпацієнтівосновноїгрупи лише невеликачастинаспостерігалася в ПНД узв’язку ізорганічнимураженням головногомозку (4,3% чоловіків та 3,2%жінок),більшістьхворихзнаходилась поднаглядомневропатологіврайоннихполіклінік узв’язку ізнаявністюДАЕП (>відповідно 83,2% чоловіків та 72,3%жінок).Термінспостереження убільшостівипадківтривавдекілька років. Уанамнезізначноїчастинипацієнтів востанні роктавідмічалисякороткочаснідепресивнірозладинепсихотичногорівня, щоминалисамостійно безспеціальноголікування (44,2% чоловіків та 40,1%жінок). У 42,5% чоловіків та 36,4%жінокданоїгрупи востанні роктавідмічалисьсуїцидальніпереживання.Депресивніколивання настрою, як йсуїцидальні думи, уциххворихасоціювали ізописаниминижчесоціогенними чинниками, із акцентом напсихогеннихскладових. За характеромперебігудепресивніпереживання буликороткотривалими. Допсихіатрахворі, як правило, незверталися,займаючисьсамолікуванням чиспостерігалися улікарівзагальногопрофілю.Соціодемографічніознакививчаємоїкатегоріїосібхарактеризувалисьпереважаннямсамотності (урядівипадківнаявністьдітей та родини невиключала ставленняпацієнтами собі докатегоріїсамотніх);значноючастиноюрозлучених чивдовуючих;частіше смердоті малі тяжкийматеріальний стан,незадовільніпобутовіумови; вбільшостівипадків – було неможливозберегтипостійну роботу. При цьому частоприєднувалисяпсихосоматичнірозлади тасоматогеніїлітньоговіку, щоперебігалитяжче, ніж уосіб безДАЕП.Вищевказаніфактори,нашаровуючись нацеребральнусудиннупатологію,значнодекомпенсувалихворих впсихологічному тафізіологічномувідношенні,провокуючидепресивнірозлади,суїцидальні думи тасуїцидальні дії.

>Розподіл за способомскоєннясуїцидальнихспроб увивчаємиххворих бувнаступним:отруєння медикаментами тарізнимитоксичними препаратами (якнайбільшпростий тадоступний дляосібпохилоговікуспосіб) –склав 74,2% такихосіб.Доволі часто увипадкахотруєнняхворівикористовуваличадний газ,цей шлях буввизнаний якхарактерний дляосібпохилоговіку;суїциди шляхомсамоповішання – 10,6%,дещорідше –самопорізи – 9,2%;падіння ізвисоти – 4,1% та под транспорт – 1,9%суїцидентів (мал.1). За характеромскоєння, вбільшостівипадків,суїциди малісерйознийнамір, при цьомунезавершеністьсуїцидальнихспробпояснювалась, як правило,швидкоюдопомогоюоточуючих.Цимобстеженим булипритаманнірисиемоційноїлабільності,слабкодухості,психологічнапасивність,формально-логічнемислення ізпідсиленнямафектусприйняття.Відмічаласьнедостатняфрустраційнавитривалість,низьказдатністьзахиснихкомпенсаторнихмеханізмів,дефіцитцілеспрямованості.Найбільшвиражені булидезадаптаціясферирегуляціїемоцій, характерусприйняття йвирішення макро - тамікро -соціальних проблем,схильність допесимістичноїоцінкимайбутнього (за типомекзістенційно-кризовогосприйняття) й якнаслідок – до СД.

Мал.1.Шляхискоєннясуїцидальнихдій упацієнтіввивчаємих груп


>Середпсихопатологічнихсиндромівнайчастішезустрічавсятривожно-депресивний, на іншомумісці –депресивний,поширенимвиявився йдепресивно-іпохондричний.Астено-депресивний синдром таіншіваріантидепресії малінезначнукількість.Особливостямиклінічноїкартинихворих ізтривожно-депресивним синдромом було бспіввідношення тематикипсихологічнихпереживань ізосновнимисуб’єктивнимичинниками.Переживаючипсихологічнодискомфортнуситуацію,пацієнти у томусамий годину невідчувалисвоєїпровини заскоєнийсуїцид, щозумовлювалосязавчасністюзапланованихдій тасерйозністюналаштованості насамогубство. Убесідах ізлікаремобстежуванідоситьвідвертопояснювалисвоє «>безвихідне» становище,підсвідомонамагаючисьзнайтипсихологічнупідтримку улікаря.Суб’єктивнимичинниками СД ухворихставали,насамперед,конфліктніситуації умікро - тамакросередовищі.Відсутністьвзаєморозуміння,доброзичливогоставлення із боці родини, самітність,віковіхвороби,соціальнаневлаштованість таекономічніпроблеми булиосновнимипровокуючимичинниками, щопризводили довиникненнядепресивнихстанів та СД.ДАЕПстворювала ухворихнегативнийпсихосоматичний фон, щосприялодезадаптаціїособистості,розвиткудепресивного стану, всецепровокувало скоєння СД.Високийрівеньтривогимав якорганічний (>судинний), то йситуаційнийхарактери.Депресивний синдромпроявляв собіпролонгованимидепресивнимипереживаннями,адинамією, болеевираженою вранковічаси,деякимпослабленнямїї удругійчастині дня.Хворі малоспілкувалися ізоточуючими, часто булиплаксивими,замкнутими,фіксованими насуб’єктивнихпереживанняхнегативноїситуації.Суїцидальні думи носилистійкий характер й напопередніхетапахмедичноїдопомоги злепіддавалисямонотерапії медикаментами чи лишепсихотерапевтичнійкорекції.Хворінамагались неспілкуватисянавіть зблизькими,вважаючи їхньогосуттєвовинними всвоємухворобливомустані. Уіншомуваріантісуб’єктивнимичинникамизумовлювалисьнегативнісоціальнімоменти –відчуженість відсуспільства,почуття «>непотрібності»,економічні,морально-етичнітруднощі таін., щопризвело докризового стану.ДАЕП, котра маламісце,значнопорушувалапсихічний стан йякість життяпацієнтів.Виявлялисьпереважанняфізичної тапсихічноїзагальмованості,зберігалисьвідчуттябезнадії,екзистенціальна кризу, думи просамогубство.Астено-депресивний синдром бувпритаманний особам іздовготривалимисоматогеніями, щоперебігали натліДАЕП.Мотивацією СДвиступали страх передхронічнимизахворюваннями,фізичнаслабкість,складнісоціальніобставини, щозумовлювалирізноманітніжиттєвітруднощі. Натліпомірновираженоїдепресіїспостерігалисьплаксивість,порушення сну таапетиту,почуттязагальноїслабкості,фізичної тапсихічноївиснаженості. Увідділенніпацієнтихарактеризувались яксхильні доусамітнення,бездіяльності,більшість години смердоті проводили уліжку, фон настроюдовгозалишавсязниженим, маламісцефіксація насвоємухворобливомустані,особистихнегараздах,відсутностібажаннязмінитищо-небудь усвоємужитті.Депресивно-апатичний таобсесивно-депресивнийсиндромизустрічалисьепізодично,переважно ужінок.Останнійспостерігався вакцентуйованих (запсихастенічним типом)особистостей.Співставляючивищевказанісимптомидепресіїзістаттюхворих, можнасказати, що, вбільшостівипадківдепресивнірозлади у чоловіків булипов’язані ізсоціальниминегараздами (>зміни всоціальному таматеріальномустатусі), тоді як ужінокце було б результатомконфліктів уродині.Появатривожного компонентучастішеасоціювала ізнаявністюДАЕП,депресивний компонент бувнаслідкомситуаційноїреакції.Тобто,хронічнасудиннацеребральнапатологія восібпохилоговіку,викликаючинаявністьтривожнихрозладів (впоєднаннізізначнимизмінамиособистості засудинним типом тадодатковимипсихогеніями), вподальшомупризводить дорізнихвидівдепресивнихрозладів ізтенденцією до СД.

>Аналізклініко-психопатологічнихпроявівдепресивнихрозладів уобстежениххворих взалежності відпровідного синдромувиявивнаступне (табл.1)

>Таблиця 1.Розподілхворихдосліджуваних груп захарактеристикою

>провіднихпсихопатологічнихсиндромів

>Провіднийпсихопатологічний синдром >Підгрупа 1 (n = 88) >Підгрупа 2 (n = 85)
>Абс. % >Абс. %
>Тривожно-депресивний 40 45,5 39 45,9
>Депресивний 23 26,1 22 25,9
>Депресивно-іпохондричний 13 14,8 14 16,5
>Астено-депресивний 11 12,5 9 10,6
>Депресивно-апатичний 1 1,1 0 0
>Обсесивно-депресивний 0 0 1 1,1
>Усього 88 100 85 100

>Експериментально-психологічнеобстеження напервинномуетапівиявилонаступне. Приобстеженнірівня та структурінтелекту (>методикоюВекслера)рівеньзагальногоінтелекту (IQ)становив 85,4±0,14балів восновнійгрупі та 94,5±0,12 вгрупіпорівняння (>р<0,01). Цехарактеризуєструктурнівідмінності (якякісні, то йкількісні) всистеміінтелектуданого контингентухворих,причомубільшоюміроюцестосується невербального –інтелекту дії, щовідображаєтьсянегативним чином нахарактерімислення йповедінкихворих, особливо припереживанні психогеннотравмуючиситуацій.Результатидослідженнярівнядомаганьвиявили удосліджуваниххворихвластивості, щохарактеризуютьпатологічніособливості їхньогокогнітивної,емоційної тавольової сфер. В частности, у сферіінтелекту:зниженнямнестичнихфункцій (>переважнооперативноїпам'яті),недостатнійрівеньлогічногомислення,критичноїоцінкивласнихдій; вемоційній сфері:зниження настрою,рисиемоційноїнестійкості,сензитивності,високийрівеньтривожності (в основному,ситуаційної),астенії; увольовій сфері:зниженнярівнясамооцінки,невпевненість (чинеадекватність)виконання заподіяння,зниженняступенявольовихдій таін.Дослідженнярівнюконфліктностівиявило ухворихосновноїгрупизначнепідвищенняміриконфліктності зацілоюнизкоюпараметрів,провідними із які булипорушеннявзаємостосунків ізоточуючими ізневпевненістю вмайбутньому,песимістичноюоцінкоютеперішнього ймайбутнього,наявністьвисокогорівнятривожності,сензитівності таіншихособливостейзміниособистості засудинним типом.Данічинники булипровокуючими моментами впланірозвиткудезадаптації упсихотравмуючихситуаціях, ізформуваннямдепресивнихрозладівнепсихотичногорівня ізсупутніми СД.Крім того,особливості,обумовленіДАЕП,створювалипатологічний фон, щосприялопсихосоматичнійдекомпенсаціїхворих. Придослідженнірівнядепресії заметодикою М.Гамільтона,показникидепресіївиявилисьзначнопідвищеними тастановили восновнійгрупі 38,4±0,12балів, тоді як вгрупіпорівняння – 12,3±0,12балів (>р<0,01);тривоги,відповідно, – 42,3±0,11 та 18,2±0,10балів (>р<0,01).Аналогічніособливостівиявились й придослідженнірівнядепресії за методомМонтгомері-Асберга (41,4±0,12 та 10,1±0,62бали,відповідно), щоасоціювало зсуб’єктивними таоб’єктивнимиознакамидепресії,наявністюсуїцидальних думок,високого ступенятривоги.Дослідженнярівнятривоги (за методомСпілбергера-Ханіна)виявилозначнепідвищенняпоказників якреактивноїтривоги (восновнійгрупі – 52,3±1,09балів, вгрупіпорівняння – 19,1±0,71), то йособистісноїтривожності (>відповідно, 37,5±1,13 та 17,5±0,86балів;р<0,01).Високийрівеньпоказниківтривогивідповідавхарактеристиці їхнісамооцінки.Дослідженнясамооцінкиособистості (заметодикоюТРАНС)виявилозначнезниженняпоказників «настрою», «>працездатності», «>активності» й «>самопочуття», щовідповідалоклініціпсихопатологіїпацієнтів. При цьому характеристика «>самопочуття»трактуваласьхворими як придушеньнастрій (>депресивний фон).Показник «>тривога» удосліджениххворихвиявивсявисоким (>відповідно 2,88±0,10балів восновнійгрупі та - 0, 19±балів вгрупіпорівняння (>р<0,01), що малопрямеспіввідношення ізведучимтривожно-депресивнимклінічним синдромом,якийзначноюмірою бувобумовленийДАЕП.Проведенінейрофізіологічні йбіохімічнідослідженнятакожпідтвердилинаявністьцереброваскулярноїпатології в всіхобстежениххворих.

Таким чином,проведенерізноплановеобстеження дозволиловиявити удосліджениххворих рядособливостей, щовідображають структурузміниособистості засудинним типом, атакожсвоєрідністьдезадаптивних формповедінки врізних психогеннотравмуючихситуаціях в макро - ймікросоціумі, ізподальшимформуваннямдепресивнихрозладів зсупутніми СД.

>Порівняльна характеристикарезультатівтерапії врізнихпідгрупах. Приоцінцідинамікивираженостіпсихопатологічнихпроявів (зашкалоюзагальногоклінічноговраження –CGI), було бвиявленонаступне: болеевисокаефективністьтерапіїспостерігалась ухворих 1підгрупи (котрівикористали спе-ціальнукомплекснутерапію) ізпереважаннямпоказників «>значногополіпшення» - 62,4%, «>помірного покращання» – 35,4%. «>Незначнеполіпшення»відмічалосьлише у двохосіб (2,2%)зізначнимисоматичниминаслідками СД. Ухворих 2підгрупи (щоотримувалистандартнелікування)динамікапсихічного станувизначаласьпереважно як «>незначнеполіпшення» (54,1%) та «>помірне покращання» (37,7%), а й у 8,2%випадків було бконстатовано «>відсутністьполіпшення»; «>значного покращання» вційгрупі практично неспостерігалося.Позитивнадинамікапровіднихпсихопатологічнихсиндромів упершійпідгрупіхворихперевищувалатаку вдругійпідгрупі, усередньому у два рази. В частности, болеевираженадинамікаспостерігалась увипадкахтривожно-депресивного тадепресивногосиндромів,менша –астено-депресивного тадепресивно-іпохондричного, щосупроводжувалося, як правило,наявністюсоматичноїобтяженості.

>Дослідженнядинамікипоказниківінтелекту показало понадвираженийрівеньпсихічноїкомпенсації ухворих приспеціальнійкомплекснійтерапії йменший – при стандартномулікуванні (>р<0,05).Крім того,виявленіпевнідисоціативно-дефіцитарніособливості (уВІ –асоціативногомислення,оперативноїпам’яті, темпумислення, ступеняуваги; в НІ –зниження ступеняуваги,конструктивних йлогічнихдій таін), щозберігалися напідвищеномурівні взв’язку ізнеповноюкомпенсацієюпсихічнихфункцій. Придослідженнідинамікиміриконфліктності (МК) удосліджуваниххворих було бвиявленозначнезниження цогопоказника, болеевиражене у 1підгрупі. При цьомуспостерігалосяпрактичненівелювання МК ізтенденцієюзниження у «>часткововиражену», а й урядівипадків – в «>нульову». Навідміну від 1, у двапідгрупізалишавсязначнийступінь МК, щосупроводжувалосязбереженнямемоційноїнапруженості.Дослідження ступенядомаганьвиявило ухворих 1підгрупизначнупозитивнудинаміку побільшостіпараметрів. Ухворих 2підгрупирезультати булиістотно гірше:пацієнти всвоїхдіях йповедінцізберігаливисокийступіньемоційнихколивань,негативне ставлення довласнихдій,зниження фону настрою,підвищенняемоційноїнапруженості,тривожнихпобоювань,невпевненості увірностівиконання заподіяння, що вціломувідображалонестабільність їхніпсихічного стану.Дослідженнярівнядепресії (зашкалоюГамільтона)виявило болеепозитивнудинаміку ухворихпершоїпідгрупи (18,5±0,14)відноснодругої (25,4±0,13балів) (>р<0,05).Аналогічну характеристикумав й стан «>тривоги». При цьомуступінькомпенсаціїрівнядепресії йтривоги одинпідгрупі в основному бувзадовільний, тоді як у двапідгрупі –середній.Дослідження за методомМонтгомері –Асбергатакожвиявило болеепозитивнудинамікупоказниківдепресії ухворих 1підгрупи упорівнянні із такою у двапідгрупі (>відповідно, 18,5±0,97 й 32,3±1,08;р<0,05).Поліпшення одинпідгрупісклало 56,0%; у 2підгрупі – 20,7% (>р<0,01).Слідзазначити, що, недивлячись наоб’єктивнопозитивнірезультати (особливо одинпідгрупі),відчуття покращанняпсихічного стану недосягалодостатньогорівня. Це говорити пропевнийрівеньаномалії, Яказберігається, впсихічномустаніхворих й посленівелюванняосновноїфазипсихогенноїситуації, що можнатрактувати як «>відноснустабільність»порушенняемоційного станухворих натліДАЕП.Дослідженнярівнятривоги (методомСпілбергера-Ханіна)виявило болеезначнезниженняпоказників ухворихпершоїпідгрупи (30,2±1,10 бал), упорівнянні іздругою (42,4±1,13балів;р<0,01);поліпшеннястановило,відповідно, 44,5% та 17,8%. Придослідженнісамооцінкиособистостіотриманірезультативказували назначнобільшийступіньпозитивноїдинаміки «настрою», «>самопочуття», «>активності», «>працездатності» та «>тривоги» ухворих 1підгрупи. Ухворих 2підгрупиціпоказникизберігалинегативний характер, щоспіввідносилося із їхньогоклінічним станом (>зниженням фону настрою,підвищеннямтривожності впланіневизначеностімайбутнього таін). При цьомувідмічалосьзниження «>самопочуття» нафонінизької «>активності». Таким чином, припорівнянніклінічних таекспериментально-психологічнихпоказниківвиявлено болеепозитивнудинаміку впроцесітерапії упацієнтів 1підгрупи: болеешвидка йзначнаклінічнакомпенсація,суттєвастабілізація благополучногоемоційного фону (ізбільшимступенемнівелюваннядепресії йтривоги),підвищеннярівнясамооцінкиособистості (настрою,самопочуття,активності,працездатності);певнадезактуалізація психогеннотравмуючоїситуації,значнеполіпшенняпараметрів вербального та невербальногоінтелекту – узв’язку ізпідвищеннямактивноїуваги,функційоперативноїпам’яті, темпу таоб’ємупроцесівмислення таін., щосупроводжуєтьсязниженням ступеняемоційноїнапруги. Узв’язку іземоційноюкомпенсацієюцихпацієнтів ставши более адекватнимрівеньособистіснихдомагань,з’явиласядостатньооптимістичнаоцінка свого стану ізпозитивнимнастроєм намайбутнє. Однак,вказаніпараметри недосягалирівнястандартних, щодемонструвалонеповний щабельпсихофізіологічноїкомпенсаціїхворих. Алі упацієнтів 1підгрупидостовірно вон бувзначновищою, ніж у 2підгрупі.Виходячи із цого,слідвизначитидоцільнимвикористаннярозробленого комплексулікуванняхворихпохилоговіку іздепресивнимирозладами й СД (нафоніДАЕП) вумовахстаціонару тапідтримуючої (>профілактичної)психокорекції – амбулаторно, протягом 1-го року (якнайбільшсуїцидонебезпечногоперіоду).

>Катамнестичнедослідження,проведенеаналогічними методами через одинрік, показалоподальшупозитивнудинамікупоказників, щовивчалися. При цьому одинпідгрупібільшістьпатологічнихпсихофізіологічних характеристик, що некомпенсувалися на даний моментвипискизістаціонару увіддаленомуперіоді,наближалися донорми. Упротилежністьїм, 19,2%хворих 2підгрупи взначніймірізберігаличастинупорушеньпсихічнихфункцій, котрі, непроявляючиськлінічно, малімаскований характер тапризводили додекомпенсаціїпсихічного стану йповторних СД.Повторнігоспіталізації за данийперіодсклали у 1підгрупі 3,2%; у 2 – 27,5%.Патопсихологічнедослідження увіддаленомуперіодіпродемонструвалонаступнірезультати.Дослідженнярівнядомагань довелостатистичнодостовірнурізницюміжпоказниками 1 та 2підгрупи, що наочнодемонструється не лишезагальноюкількістюнеадекватнихреакцій (>відповідно уцихгрупах, 61 та 94), аперерахунку їхнього на 1-гохворого (>відповідно, 0,69±0,08 та 1,12±0,14)Статистичнодостовірнимвиявилося покращанняпоказників вербального (>ВІ), невербального (НІ), тазагальногорівняінтелекту (IQ) у двохдосліджуванихпідгрупах. То вВІцейпоказникстановив 94,8±0,15 та 90,2±0,07баліввідповідно (прир<0,05), а й у НІ 92,8±0,17 та 85,2±0,09балів (прир<0,01), азагальнийрівень IQстановив 93,4±0,13 та 88,2±0,14баліввідповідно (прир<0,01). Придослідженніміриконфліктності (МК)виявлено болеепереконливу тадостовірнурізницю (>р<0,01)міжрівнем МК упершійпідгрупі (2,23±0,12) та удругій (6,18±0,14), причомуспостерігаласятенденціянаближенняпоказниківпершоїпідгрупи догрупипорівняння (1,76±0,11),p>0,05.Дослідженнярівнядепресії зашкалоюГамільтонатакожвірогідно (>р<0,05) довело болеепозитивнудинамікузниженнярівнядепресії ухворих 1підгрупи (12,8±0,11) упорівнянні із 2підгрупою (21,2±0,13). Придослідженнірівнядепресії заметодикоюМонтгомері-Асберга було бвиявленотакождостовірне (>р<0,05)зниженнярівнядепресії у 1підгрупі (10,9±0,14) упорівнянні із 2 (19,2±0,69).ДослідженнярівнятривогиметодикоюСпілбергера-Ханінатакож показалодостовірне (>р<0,05)зниженнярівняреактивної таособистісноїтривожності ізперевагоюцихпоказників у 1підгрупі (20,2±0,73 й 18,2±0,42балів упершій та 31,3±0,84 18,7±0,72балів удругійпідгрупівідповідно).Рівеньсамооцінки ухворих 1підгрупимайжедосягаврівнявіковоїнорми (>р<0,05) попроходженні року,показникирівнясамооцінкихворих 2підгруписуттєвовідрізнялись,остаючисьдостовірнозміненими.

>Розроблені заходьпрофілактикисуїцидальноїповедінкисередлітнього контингентувключають у собінаступне: а)первиннапрофілактика (>власнепревенціясуїцидів у широкомурозумінні)має за міткураннюдіагностикудепресивнихрозладів натліДАЕП та їхньогокорекцію вамбулаторних (занаявності легкого ступенядепресії) чистаціонарних (занаявностідепресіїсереднього чиважкого ступеня, чи привідсутності позитивногоефекту від амбулаторноговикористанняантидепресантів)умовах. Черезсхильність людейпохилоговіку допсихічноїдекомпенсаціїєтакождоцільнимирегулярні оглянь удільничногопсихіатра;якщо жхворий непогоджується ззапропонованоюгоспіталізацією допсихіатричногостаціонару,необхідневстановлення активногодинамічногонагляду йогодільничногопсихіатра іззалученням психотерапевта, психолога тапатронажноїслужби, про щомають бутипопереджені особини ізнайближчогосоціальногооточенняхворого; б)вториннапрофілактика (щоспрямована напопередження рецидивуаутоагресивноїповедінки возначеного контингентухворих)включає у собіспеціальнорозроблений комплекскризовоїкогнітивно-біхевіоральноїпсихотерапії (>оптимістичноїспрямованості) тааутогенноготренування, що проводитисяпацієнтам вперіод їхньогоперебування встаціонарнихумовах послекупіруваннязагрожуючихжиттюсоматоневрологічнихнаслідківсуїциду; в)третиннапрофілактика (>метоюякоїєнедопущеннясоціальнихускладненьпсихопатології та СД), проводитися ізпацієнтами та їхні родичами (чинайближчимсоціальнимоточенням)протягом 1 року послевипискихворого

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація