Реферати українською » Медицина, здоровье » Роль медсестри керівника організації лікування та профілактики догляду хворих із психічними розладами


Реферат Роль медсестри керівника організації лікування та профілактики догляду хворих із психічними розладами

Страница 1 из 8 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ЧЕЛЯБИНСКАЯ ГОСУДАРСТВЕЕННАЯ МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ФАУЛЬТЕТ ВИЩОЇ СЕСТРИНСКОГО ОСВІТИ І МЕНЕДЖМЕНТУ


Дипломна робота

на задану тему:

Роль медсестри керівника організації лікування та профілактики догляду хворих із психічними розладами.


Спеціальність: Кваліфікація:
040600 – Сестринское справа. (менежер, викладач)

Студентки 561 групи вечірнього відділення факультету ВСО

Постоваловой Олени Іванівни


Керівник:
Зав. кафедрою:

Челябінськ, 2001 р.

Оглавление


ЗАПРОВАДЖЕННЯ 3

ГЛАВА 1 8

ГЛАВА 2 31

ГЛАВА 3 36

ЭЛЕКТИВНОЕ ПРИМЕНЕНИЕ НЕЙРОЛЕПТИКОВ. 36

Застосування нейролептиків загального антипсихотического дії. 36

Застосування нейролептиків із виборчою дією. 38

Застосування нейролептиків з переважно стимулюючим дією. 41

Застосування нейролептиків переважно седативного дії. 44

ИЗБИРАТЕЛЬНОЕ ПРИМЕНЕНИЕ АНТИДЕПРЕССАНТОВ 49

Антидепресанти седативного дії. 49

Антидепресанти стимулюючого дії. 50

ВИКОРИСТАННЯ СОЛЕЙ ЛИТИЯ 53

МАЖЕПТИЛОВЫЕ "ХИМИОШОКИ" 54

ПРИМЕНЕНИЕ ЭСТ 57

ГЛАВА 4 60

ЗАКЛЮЧЕНИЕ 76

ВИСНОВКИ 81

РЕКОМЕНДАЦІЇ 82

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 83


ЗАПРОВАДЖЕННЯ


Роль медичної сестри – керівника організації лікувального процесу догляду за психічними хворими важко переоцінити, оскільки вона вмикає у собі широке коло питань, без чого неможливо було саме здійснення терапевтичного підходи до хворим й у кінцевому підсумку, реєстрування ремиссионных станів чи одужання. Не механічне здійснення лікарських призначень й рекомендацій, а творче рішення повсякденних питань, куди входять у собі безпосереднє проведення лікувальних процесів (роздачу ліків, парентеральное запровадження препаратів, здійснення цілого ряду процедур), які треба здійснювати з урахуванням психології та знанням можливих побічних проявів та ускладнень.

У кінцевому підсумку, те й прийняття він відповідальності при проведенні цілого ряду ургентних заходів. Підготувати хворого до проведення тій чи іншій процедури чи заходу вимагає часом від медсестри – керівника також багато сил, вміння, знання психології хворого й характеру наявних психотических розладів.

Переконати хворого на необхідності прийняти ліки і на або ту процедуру часто буває важким за його болючої продукції, коли з ідейно – маячних мотивів галлюцинаторных переживань чи емоційних розладів противиться проведенню часом всіх лікувальних заходів. І тут знання клініки захворювань допомагає правильно вирішити терапевтичну проблему, роблячи можливими позитивного рішення лікування.

До цього часу актуальним залишається те що і нагляд за психічно хворими людьми, які проводять медсестрою – керівником. Воно включає у собі годівля хворих, зміну білизни, проведення санітарно – гігієнічних заходів тощо.

Особливо важливим є стеження цілим контингентом хворих. Ідеться депресивних хворих, пацієнтів із кататонической симптоматикою, хворих на гострими психотическими розладами і порушеннями поведінкових актів. Відхід і нагляд, безсумнівно, важливі ланками взагалі лікування хворих, оскільки неможливо було проведення терапевтичних заходів без цих важливих лікарняних чинників. Говорячи щодо цих обов'язків медсестер – керівників, слід особливо наголосити значимість їх щоденних рапортів на п'ятихвилинках. Інформації про хворих, динаміці їх захворюваннях, змін у лікувальному процесі змін і таке інше є неоціненним під час комплексного лікувального процесу, який зараз проводиться психічним хворим в психіатричних стаціонарах. Тільки медсестра-руководитель може констатувати поява цілого ряду хворих делириозной симптоматики у вечірній час, запобігти реалізацію суїцидальних тенденцій, встановити добові коливання настрої у пацієнтів по непрямим, з об'єктивних характеристикам, вгадати їх соціально небезпечні спонукання.

Перебуваючи протягом всього робочого дня серед хворих людей, медсестра являє собою приклад самовідданості, гуманізму, альтруїзму.

Отже, роль медсестри – керівника загальному лікувальному процесі надзвичайно часі значущою.


ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.


Метою згаданої роботи є підставою обгрунтування лікарських засобів і ЭСТ в клініці психічних захворювань.


ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.


1. Проаналізувати використання нейролептиків при лікуванні психічних хворих.

2. Оцінити динаміку застосування антидепресантів в клініці депресивних хворих.

3. Вивчити результативність застосування солей літію при лікуванні хворих на маніакальною симптоматикою.

4. Досліджувати терапевтичну результативність застосування модифікованих "химиошоков" у психічних хворих.

5. Досліджувати застосування ЭСТ у психічних хворих.

6. Роль психокоррекционного догляду в комплексне лікування психічних хворих.


НОВИЗНА І АКТУАЛЬНІСТЬ.


Важностью дослідження застосування психотропних препаратів і ЭСТ при лікуванні психічних хворих є актуальним, тому що ці лікарських препаратів мають вибірковістю (ефективності) на або ту симптоматику.

Використання цих препаратів має виходити із превалювання провідною, основний психотической продукції. Природно, їх використання потребує уважного й уважне ставлення до можливим побічним проявам (наприклад экстрапирамидные розлади) і ускладнень. Тому доцільним є використання у комплексне лікування різних коректорів, витаминотерапии, психотерапії (зокрема раціональної) практично незалежно від психічному захворюванні. Можливим моментом представляється рішення і проблему терапевтичної резистентності, коли використовуються різні кошти та методи, зокрема ЭСТ і можептиловые "химиошоки". Надзвичайно важливий в комплексне лікування психічних хворих є використання різних методів психокорекції.

ГЛАВА 1


ОРГАНИЗАЦИЯ МЕДИЦИНСКОЙ ДОПОМОГИ ПСИХИЧЕСКИ ХВОРИМ.


У зарубіжній і загроза вітчизняній психіатрії підкреслюється, що поступово збільшується лікування психічних хвороб [20,21,46,53,58].

Общеэкономические втрати суспільства ділять на прямі (видатки лікарняні і внебольничные служби, оплату праці медичних працівників і допоміжного персоналу, Витрати медикаменти й устаткування, наукових досліджень, професійну підготовку кадрів непрямі втрати у заробітної плати хворих, втратою ринкової продукції, викликані зниженням чи втратою працездатності хворих [69]. У цьому мало враховується "тягар" сім'ї та моральні витрати при змісті душевнохворого. Зазначається, що незалежно від рівня соціально-економічного розвитку тій чи іншій країни, створення психіатричних служб відповідає інтересам і потреб будь-якого суспільства, оскільки здоров'я нації є гарного соціально-економічного розвитку. Психічна хвороба стоїть надзвичайно дорого, коли його вимірювати у втратах продуктивності і корисності суспільству, тому планування служб повинна грунтуватися на завданню зниження соціальних витрат, а чи не на орієнтації на невідкладну і швидку допомогу. Вочевидь, щодо нашого часу цьому аспекті асигнування матеріальних ресурсів, є наслідком ставлення населення до психічнохворих [59,60,61].

Більшість національного бюджету охорони здоров'я на країнах справедливо відводиться ліквідацію інфекційних захворювань, із якими пов'язані високі захворюваність й дитяча смертність населення. Поки нечасто ухвалюються до уваги величезні витрати, пов'язані із психічними хворобами [29].

З цього погляду, програми з охороні психічного здоров'я мають стати пріоритетними більшість країн, тим паче, що психічні хвороби (включаючи алкоголізм і наркоманію) розглядаються деякими дослідниками як один з основних загроз здоров'ю та продуктивності людства взагалі [17]. У зв'язку з цим, цікавими видаються даних про капіталовкладень в охорону здоров'я у різних країнах і їх у відрахуванні на психіатрію. 1950-го Витрати лікування та зміст психічнохворих США склали 1,7 млрд. доларів. У 1965 року США витрачали на службу психічного здоров'я вже 2,8 млрд. доларів. Національний інститут психічного здоров'я США 1968 року оцінив лікування всіх форм психічних хвороб на 3,7 млрд. доларів. Половина суми витрачалася на стаціонарне лікування. Чверть всієї госпіталізації, 1/10 всіх амбулаторних візитів складали хворих на шизофренію. На лікування таких хворих витрачалося 40% відпущеної суми чи 1,5 млрд. доларів. "Ціна" шизофренії суспільству США у середині 1970-х років визначалася в 11,6-19,5 млрд. доларів. Близько 2/3 суми становили втрати продуктивності з онкозахворюваннями та лише 1/5 витрати фактично лікуватися. Суми були б значно великими, якби точніше оцінити витрати суспільства до підтримку таких хворих поза стінами лікарні. У 1993 року "ціна" психічнохворих суспільству США (виключаючи токсикоманів і хворих на алкоголізм) становила майже 7,3 млрд. доларів, близько 1/2 суми належить до прямим затратам (лікування, підтримка хворих) і 1/2 - до непрямим (втрати працездатності і кваліфікації). Зростання відрахувань на психіатрію становив 1,7% та на початок 70-х років сягав приблизно 7,7% від України всього бюджету до охорони здоров'я США. Порівняйте, треба сказати, що у СРСР 1971-1975 рр. витрати державного бюджету до охорони здоров'я були близько 52 млн. рублів, що становить 6% усіх витрат по держбюджету і більше 4% національного доходу [II]. Виділення асигнування на психіатрію США продовжує зростати з кожним роком. У 1990 року передбачалося їх зростання на 9,1% проти 1989 роком [30].

Подані дані наочно показують зростання вартості психіатричну допомогу в 3-х видах установ США : державної лікарні, приватному стаціонарі, громадському центрі психічного здоров'я. У державній лікарні Витрати забезпечення пацієнта склали 56,47 долари на добу в 1978 року і 85 доларів на 1982 року. У більшості приватних психіатричні лікарні в 1978 року ці показники дорівнювали 96 доларам, а 1982 року витрати зросли вдвічі. Вартість перебування 1 дні, у загальному психіатричному стаціонарі у системі ОЦПЗ досягла 214,52 долари на 1979 року і 300 доларів на 1982 року. У ФРН лікування у психіатричній лікарні 1980 року протягом року становитиме 20-100 доларів, вартість внебольничного лікування - 85,77 доларів. Порівняно, цікаві і такі радянських авторів. Вартість 1 дні перебування на психіатричної лікарні 70-80 роках становить близько 4,5 рублів [30], а 1980-1990 роках - 7,5-9 рублів. Вкрай низька вартість дня перебування у психіатричної лікарні Росії свідчить про недостатньо високий рівень медичної допомогу й низькому науково-технічному потенціалі лікарень [58].

Усі сучасні національні плани скорочення вартості медичної допомоги засновані на зусиллях урізати страхового відшкодування, і навіть на перспективних платежах і стимуляції розвитку соревновательных систем страхування. Проте здійснення цих планів породжує ряд складних проблем, оскільки скорочення страхових відшкодування, насамперед, б'є довго болеющим і тих особам, ефект лікування яких важко передбачуваний й у своє чергу, може збільшити витрати служб. У зв'язку з цим вивчаються прямі й опосередковані видатки групу "важкі крейсери та дорогих" хворих на психіатрії. Виділення групи йшло за принципом частоти відвідин лікувального закладу і в декого хворих досягало 25 разів на рік. Витрати ними склали 50% від усіх врахованих хворих, як і раніше, частка цих "дорогих" хворих становила 9,4%. Диференціація видів психіатричну допомогу і її фінансування залежно від потреб виділених груп хворих дозволяє повніше скористатися наявними можливостями існуючих психіатричних служб. Також ці автори вважають, що важко розділити пацієнтів по необхідної їм частці використання ресурсів системи (залежно від діагнозу, віку, статі). Вважається принциповим виділення відносно малій групи довго хворих на туберкульоз, яка поглинає непропорційно високу частку засобів і ресурсів системи. Важить вартість щоденного лікування хворого, яка, мабуть, знижується принаймні скорочення перебування пацієнта в стаціонарі [20,53].

Про пріоритетності виділення певних груп пацієнтів в психіатрії із розробкою подспециализаций і більше диференційованого лікування повідомляють [44]. Вітчизняні автори виділяють групи "економічного ризику" [45]. Це хворі, сформовані з урахуванням диференціального показника "важкі крейсери та дорогих" пацієнтів.

На думку ряду авторів [44], найбільш пріоритетними регулярно працюють з "дорогими" хворими нині, мали бути зацікавленими заходи, створені задля зменшення тривалості і частоти госпіталізації, профілактика рецидивів, спроби купірувати загострення в амбулаторних умовах, інтенсивне лікування стаціонарах з ранньої випискою і долечиванием в денних стаціонарах. Наводяться даних про високому виході на інвалідність (до 30%) при захворюванні приступообразной шизофренией[34,45]. Відсоток ремиссий з дефектом середній і вираженої ступеня зростає після кожного із перших трьох нападів, та був після 4-го, 5-го нападу чітко знижується. Тому, медикаментозні заходи мусять будуватися переважно з урахуванням продуктивної симптоматики [1,48]. Виходячи з цього, можна планувати соціально-трудової прогноз й вибирати нам для пацієнта аспекти трудовий спрямованості [47]. На думку закордонних авторів, лише розрахунок економічних витрат, що з на шизофренію, дозволить установити, наскільки на досить приблизних оцінках витрат, які спираються поширеність захворювання й дитяча смертність, недооцінювалися наслідки такої хвороби як шизофренія, що спричиняє у себе частіше інвалідність, ніж смерть.

Процеси, що призводять до зменшення кількості госпитализаций, тривало перебування у стаціонарі і почастішання амбулаторних хворих, що охопили багато країн світу, продовжують поширюватися. Медичні, організаційні, економічні, соціально-правові, етичні проблеми, що виникають у з цим, широко обговорюються. Численні порівняльні дані показали, що внебольничное лікування має деяким перевагою би в економічному, клінічному і соціальному порівняно з стаціонарним і немає явних недоліків у відношенні отриманих результатів [46,47,48,55,56].

У документах ВООЗ і низкою авторів вказувалося, більшість розвинутих країн рухається двома шляхами до основних цілей в психіатричному обслуговуванні. Перше рух - від відкритих установ, які поширені ще у дев'ятнадцятому столітті, до менш великим відділенням, які у районних загальних лікарнях і до найрізноманітніших формам внебольничного обслуговування типу амбулаторних клінік, денних і нічних стаціонарів, клубних будинків, центрів чи притулків [36,53].Второе рух - убік недиференційованого закритого обслуговування, коли хворі різного віку і захворювань поміщаються разом, до окремому лікуванню психічно хворих та розумово відсталих осіб. Відповідно до висновків робочої групи Європейського регіонального бюро ВООЗ останніми десятьма роками стався зрушення з традиційною стаціонарної служби на внебольничную, амбулаторну.

У цих змін, стаціонарні хворі припадає лише невеличкий відсоток навантаження, яку несе сучасна служба охорони психічного здоров'я [22]. Перебування в неповних стаціонарах би в економічному сенсі вигідно. По найпоширенішої оцінці, воно коштує 1/3 вартості цілодобового лікарняного змісту. На думку інших, різні види амбулаторної допомоги психічнохворих як більш економічні, але можуть дати прибуток. У багатьох досліджень [59] розглядається лікування і вигода від денних стаціонарів для хворих на шизофренію. Їх була прийнятною програма інтенсивного амбулаторного лікування. Новий підхід не поліпшив прогноз щодо психіатричної симптоматики, соціальної ролі непрацездатності, але загальна лікування була нижчою від, ніж в звичайних хворих. Як інновацію розглядають установа короткострокового перебування для психічнохворих. Це може виступити як пункт надання термінової психіатричну допомогу. Ця лікарня як вирішує фінансових проблемах надання надання швидкої допомоги, а й заповідається бути прибутковою як 24 годинниковий лікарні [65]. Установи полустационарного

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація