Реферати українською » Медицина, здоровье » Акушерство (Послеродовые захворювання)


Реферат Акушерство (Послеродовые захворювання)

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Цей файл узятий із колекції Medinfo

http://www.doktor.ru/medinfo

http://medinfo.home.ml.org

Е-mail: [email protected]

or [email protected]

or [email protected]

FidoNet 2:5030/434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення - e-mail: [email protected]


У Medinfo вам найбільша російська колекція медичних

рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестів.


Заходьте на http://www.doktor.ru - Російський медичний сервер всім!


Послеродовые захворювання ( П3) - хвороби, які простежуються в жінок на

післяпологовому періоді (від часу виділення посліду й під кінець 6-ї не-

поділи) ; безпосередньо пов'язані з вагітністю і пологами і обусловле-

ны інфекцією (переважно бактеріальної) . У зв'язку з цим пра-

вильнее називати післяпологові інфекційних захворювань на відміну

післяпологових захворювань неінфекційного походження (післяпологова

нефропатія зв эклампсия, кровотечі в ранньому і пізньому післяпологовому

періодах) . Не ставляться до П3 п й інші захворювання, включаючи инфек-

ционные грип, дизентерія та інших.), выявляемые в післяпологовому періоді,

але з посередньо з вагітністю і пологами які пов'язані.

Впровадження в акушерскую практику сульфаніламідних препаратів і а-

тибиотиков сприяло різкого зниження частоти П3 і особливо маті-

ринской смертності від нього. Однак у останнє десятиліття в усьому ми-

ре частота ПЗ знову зростає, що з переважно віз-

росшей роллю госпітальної інфекції.

У зв'язку з широким і не досить обгрунтованим примене-

нием антибіотиків, і навіть коштів дезінфекції в родовспомогательных

установах циркулюють штами золотавого стафілокока і грамотрица-

тільних бактерій, які мають множинної сталістю до антибакте-

риальным препаратів і дезінфектантів. Відбулася селекція з исчезнове-

нием слабших, менш стійких до несприятливих генотоксичних впливів

мікроорганізмів.

У акушерських стаціонарах, де концентруються значні кін-

тингенты вагітних, родильниц і новонароджених, з своїх физиоло-

гических особливостей дуже схильних до інфікування, госпітальна

інфекція представляє особливо небезпечні.

Чинниками, які сприяють зростанню госпитализма в родовспомогатель-

ных установах з'явилися: створення великих акушерських стаціонарів

(одночасне перебування під "одним дахом" значної частини беремен-

ных, родильниц і новонароджених), повторна госпіталізація жінок на

протязі вагітність із різними формами патології (невиношування,

резус-конфликт, захворювання серцево-судинної системи, діабет та інших.)

задля обстеження і лікування (реальніші передумови їхнього обсеме-

нения госпітальними штамами мікроорганізмів, які у акушер-

ских стаціонарах); застосування інвазивних методів дослідження (фетос-

копія, амниоцентез на дослідження амниотической рідини, пряма

ЕКГ, плоду під час родів та ін.) , з допомогою яких вдається в час

вагітності та пологів точніше зробити оцінку функціонального

стану плоду і діагностувати захворювання антенатального періоду

(підвищена небезпека інфікування із можливим розвитком хориоамнио-

нита, внутрішньоутробної інфекції плоду, ПЗ); запровадження у практику некото-

рых нових оперативних посібників у вагітних - хірургічна корекція

истмико-цервикальной недостатності при не виношуванні вагітності

(ризик частішого розвитку хориоамнионита і ПЗ) .

Частота П3 дуже варіює у зв'язку з відсутністю уніфікований-

ных критеріїв й переважно коштує від 2 до 6%. Чіткіше вона

відбито щодо окремих клінічним формам. Значно частіше П3 разви-

ваются після операції кесаревого розтину; так, эндометрит відзначається у

10-15% оперованих жінок.

У зв'язку з проведеної профілактикою, раннім виявленням і раціо-

нальной терапією початкових проявів післяпологової інфекції в частнос-

ти, эндометрита, генерализованные септичні процеси у родильниц, а

також смертельні результати в такому разі у сучасних умовах спостерігаються

рідше.

Класифікація післяопераційних захворювань представляє значи-

тільні складнощі у зв'язки Польщі з різноманіттям збудників, полиморфнос-

тью і динамічністю їх клінічних проявів, із також відсутністю

уніфікованих критеріїв і термінології. У основу класифікації мо-

гут бути покладено анатомотопографический, клінічний, бактеріологи-

ческий принципи чи його поєднання.

Нині у вітчизняній літературі найбільш прийнята

класифікація післяпологових інфекційних захворювань Сазопова - Бар-

тельса. Відповідно до цієї класифікації різноманітні форми післяпологової ін-

фекции пологових шляхів розглядаються як окремі етапи єдиного дина-

мически викликаного інфекційного (септического) процесу.

Перший етап - такими місцевими проявами ін-

фекционного процесу у області родової рани (запальним процесом

у сфері родової рани) ; 1) післяпологової эндомиометрит; 2) послеродо-

вая виразка гнойно-воспалительный процес на промежини, вульве, волога-

лище. шийки матки) .

Другий етап - визначається місцевими проявами інфекційного

запального процесу, поширюваного межі рани, але ос-

тающегося локалізованим: 1 ) метрит;

2) параметрит; 3) сальпингоофорит; 4) пельвиоперитонит; 5) метротром-

бофлебит; 6) тромбофлебіт вен таза; 7) тромбофлебіт кульшових веи (до

другому етапу ставляться лише обмежені, нераспадающиеся тромбоф-

лебиты). При поширенні інфекції із боку післяпологової виразки

виникають вульвиты. кольпиты, паракольпиты тощо. п. (ці самі заболева-

ния можуть і внаслідок низхідній інфекції) .

На етапі інфекція по тяжкості близько стоїть до генерализован-

іншої; 1 ) розлитої перитоніт; 2) септичний эндотоксиновый шок;

3) анаэробная газова інфекція; 4) прогресси-

рующий тромбофлебіт.

Четвертий етап - генерализованная інфекція : 1)сепсис без видимих

метастазів 2) сепсис з метастазами.

Автори пропонують враховувати такі варіанти генералізованої

інфекції, характеризує й що визначають тяжкість захворювання;

1) эндокардиальный, характеризується наявністю септического пораже-

ния серця (ендокардит, панкардит) ;

2) перитонеальный, полисерозный. протекающий з гнійним запаленням

великих серозних порожнин;

3) тромбофлебический, анатомічним субстратом якого є тром-

бофлебит;

4) лимфангический варіант, у якому генералізація інфекції происхо-

дит лимфогенным шляхом.

Этиология. На відміну від створення низки інших інфекційних захворювань,

обумовлених певним збудником, для ПЗ характерна полиэтиоло-

гичность. різні клінічні форми післяпологової інфекції може бути

викликані зв різними мікроорганізмами. У той самий час післяпологове за-

болевание нерідко пов'язані з полимикробной інфекцією.

Перебіг будь-якого інфекційного захворювання визначається взаимодей-

ствием збудника й організмом як наслідок пов'язаною еволюції па-

разита зв хазяїна. Разом про те кожен вид мікроорганізму. володіючи спе-

цифическим набором біологічних властивостей, вирішальним чином впливає

клінічну картину ПЗ. (сутнісно визначаючи їх характер.

Этиология ПЗ зазнала істотну динаміку, зумовлену в ос-

новном застосуванням антибактеріальних препаратів (особливо антибиоти-

ков) в лікувальної практиці. У 50-60 роках він був витіснений золотавим

стафилококком (штамами, полирезистентнымми до найчастіше применяв-

шимся у визначений період антибіотиків - бензилпенициллину, стрептоми-

цину, макролидам, тетрациклинам, левомицетину) . Нині в

етіології ПЗ дедалі більшу роль грають грамнегативні услов-

но-патогенные бактерії (эшерихии, протеи, клебсиеллы) ; вони також ос-

ложняют протягом ПЗ інший етнології, контаминируя рани я осередки инфек-

ции під час перебування хворих на акушерском стаціонарі (наприклад,

після оперативного лікування гнійного маститу, первинне в 90% випадків

обумовленого золотавим стафилококком) .

Однією з чинників, які сприяли витіснення золотавого стафи-

лококка з госпітальної середовища родовспомогательных установ грамотри-

цательными условно-патогенными бактеріями, стала висока устойчи-

вость природна чи придбана) цих бактерій до антибактеріальних

препаратів, які у сучасної хіміотерапії.

Золотистый стафілокок є домінуючою збудником послеро-

дового маститу; аэробные грамнегативні мікроорганізми - збудіть-

лями эндометрита, пиелонефрита, септического шоку; перитоніт (після

кесаревого розтину) і сепсис може викликати як грамотрица-

тельными, і грамположительными мікроорганізмами, і навіть їх ассо-

циациями. Асоціації не виключені при зазначених вище формах инфек-

ции.

Удосконалення методів мікробіологічного дослідження (паркан

матеріалу, культивування бактерій) дозволило останні роки вуста-

новить значення в етіології ПЗ анаеробної мікрофлори (неспорообразую-

щих анаэробов - бактероидов, пептококков, пептострептококков) . Анаэ-

робные мікроорганізми та його асоціації з аэробами вдається виділити при

різних ПЗ (эндометрит. перитоніт, сепсис) .

Для з'ясування этиологической ролі мікроорганізмів при ПЗ не обхо-

димо враховуватиме й кількісний чинник (підрахунок числа колониеобразую-

щих одиниць на одиниці обсягу біологічного субстрату - КОЕ/мл) .

Патогенез. ПЗ можуть розвинутися при занесенні мікроорганізмів з прибл-

ружающей середовища (переважно госпітальних штамів) чи внаслідок акти-

вации власної умовно-патогенною мікрофлори мікроорганізму. Після-

родова інфекція - переважно раневая. Чаші лише у області рани

(видимої чи візуально не виявленої) , яка є вхідними ворота-

ми для інфекції, формується первинний осередок, При ПЗ такий осередок в

вона найчастіше локалізується в матці; її внутрішня поверхню

ж після пологів є велику раневую поверхню; особливо

сприятливою для інвазії мікроорганізмів є плацентарна пло-

щадка, снабжаемая численними кровоносними і лімфатичними ссу-

дами.

Можливо інфікування розривів промежини. піхви, шийки мат-

кі, якщо вони не розпізнаними і ушитыми. У неперервному зв'язку

з ширшим застосуванням останніх років в акушерської прак-

тику операції кесаревого розтину інфекція може розвинутися як і матці (в

місці її рассечения1, і у операційній рани передній черевної стін-

кі.

Якщо первинний осередок своєчасне виявлено і розпочато адекватна

терапія, інфекція поширюється його межі. Основні шляхи його

поширення - лімфатичні і кровоносні судини (нерідко їх соче-

тание) . Метастазирование спостерігається рідко за дуже важких клини-

ческих формах (септикопиемия, акушерський перитоніт) ; метастази, яв-

ляясь вторинним осередком післяпологової інфекції подекуди набирають доми-

нирующую роль клініці захворювання (абсцес легкого, карбункул нирки).

Не виключена можливість влучення інфекції на органи ро-

дильницы з внегенитальных осередків (метастатически - при гнійному отиті,

фарингите та інших.; лимфогенно - при запальних захворюваннях органів

черевної порожнини - апендицит та інших.) .

Ряд чинників сприяє розвитку ПЗ під час вагітності. До них

ставляться кольпит, внегенитальная бактеріальна інфекція, пізні струм-

сикозы, анемія, кровотечі з статевих органів, экстрагенитальные ін-

фекционные захворювання (діабет, ожиріння), інвазивні методи исследо-

вания функціонального стану плоду, хірургічна корекція истми-

ко-цервикальной недостатності та інших. Під час пологів - несвоевремен-

ное излитие навколоплідних вод (передчасне, раннє) або обосно-

ванна амниотомия з тривалим безводним проміжком, тривалі,

пролонговані) пологи, необгрунтовані багаторазові піхвові иссле-

дования, родової травматизм, акушерські операції, кровотечі з по-

ловых органів (під час родів та в раине м післяпологовому періоді) , ін-

вазивные методи дослідження функціонального стану плоду і сокра-

тительной діяльності матки, хориоамнионит та інших. У післяпологовому пе-

риоде - субинволюция матки, затримка частин плаценти, перенесені ра-

неї запальні захворювання статевих органів, наявність внегени-

тальных осередків бактеріальної інфекції, анемія, ендокринні заболева-

ния та інших.

За наявності зазначених чинників жінки слід віднести в

групу великий ризик розвитку П3 одночасно з проведенням відповідних пре-

вентивных і лікувальних заходів.

Розвиток післяпологової інфекції та вираженість її клінічних

проявів значною мірою залежить від імунологічного статусу

родильниц. При П3 виявлено гноблення імунної системи, істотне

зміна вмісту у сироватці крові матері окремих класів имму-

ноглобулинов (G, А, М) , зниження кількості Т, і У, лімфоцитів. угне-

тение пролиферативной активності Т-лімфоцитів (і при співставленні з

даними, отриманими в жінок з фізіологічним течією послеродово-

го періоду. і навіть у здорових небеременных жінок) .

Істотні зрушення при ПЗ, зокрема эндометрите, спостерігаються в

стані симпатико-адреналовой, гипофизарно-надпочечниковой систем і

системи гістамін - гистаминаза збільшення вмісту у крові хворих

глюкокортикоидов, АКТГ. вільного адреналіну і норадреналіну, гиста-

міна зі зниженням гистамино-пектического індексу) , соціальній та системі

гемостазу (порушення гемокоагуляции в плоть до розвитку синдрому ДВС)

Клінічна картина ПЗ дуже вариабельна, що пов'язані з полиэтио-

логнчностью післяпологової інфекції, этапностью і різними шляхами її

поширення, неоднаковою відповідної реакцією організму жінки. При

значному розмаїтті клінічного течії як локалізованих, так

і генералізованих П3 існує низка симптомів, притаманних П3,

Загальні симптоми: підвищення тіла, тахікардія. озноб, посилено-

ное потовиділення, порушення сну, біль голови, ейфорія, зниження чи

відсутність апетиту, дизурические і диспепсические явища, зниження

артеріального тиску (при септическом шоку, сепсисі) . Місцеві цим-

птомы; біль внизу живота, затримка лохий, стрімкі гноевидные лохии, з

неприємним запахом, субинволюция матки, нагноєння ран промежини,

піхви, передній черевної стінки після кесаревого розтину, набряк про-

межности.

Клінічна картина кожної нозологической форми ПЗ дуже очерче-

на. Нині за умов широко він антибіотиків в

зв'язки України із зміною характеру і властивостей основних збудників клиничес-

кая картина П3 зазнала певні зміни щодо. Зазначається більш тя-

желое та тривалого протягом деяких ПЗ пізнішим їх початком -

переважно після виписки жінки з пологового будинку (наприклад,

післяпологової мастит) . У той самий час швидке розвиток патологічного

процесу спостерігається, зазвичай, при септическом шоку і дуже годину-

то, при акушерском перитоніті (після кесаревого розтину) . Зустрічаються

стерті, субклинические форми ПЗ котрим характерні несоответ-

ствие між самопочуттям хворий, клінічними проявами хвороби та

вагою її; уповільнене розвиток патологічного процесса,не виражений-

ность клінічних симтомов.

У зв'язку з абсолютним і відносним зростанням числа пологів в

старших вікових групах жінок (понад 30 років), коли понад часто

спостерігається экстрагенитальная патологія, таким родильниц ПЗ можуть

розвинутися на несприятливому вихідному тлі, що ускладнює їх перебіг.

Найчастіше клінічне прояв післяпологової інфекції - эндомет-

рит (особливо - по операції кесаревого розтину) . Найважчі кли-

нические форми П3 - сепсис, септичний шок, перитоніт.

Діагноз ПЗ встановлюють виходячи з обліку скарг хворий, анам-

нестических відомостей, оцінки клінічних проявів, і навіть результа-

тов лабораторних досліджень. Синтезують огляд молочних залоз, на-

ружных статевих органів, промежини, піхви і шийки матки в зерка-

лах; за показниками - двуручное дослідження влагалищно-брюшностеноч-

ное, рідше прямокишечно-брюшностеночное) , побоювання з приводу можливо-

го при влагалищном дослідженні занесення на органи інфекції в

старе час значно перебільшувалась, у зв'язку з ніж застосування

цього при П3 раніше суворо обмежувалося. Нині

вважається обгрунтованим потрібні такі дослідження від найменшого сом-

нении у характері патологічних змін - у статеві органи родильни-

цы, оскільки своєчасна правильна діагностика локальних зраді-

ний і рання раціональна їх терапія значною мірою сприяють

попередження генералізованих ПЗ.

При підозрі на ПЗ у породіллі виробляють клінічний аналіз

крові й сечі. Таких бальних переважно виявляється зниження

числа еритроцитів та змісту гемоглобіну. збільшити кількість лейкоци-

тов, зростання ШОЕ, зниження гематокрита. У лейкоцитарной формулі

відбувається зрушення вліво зі збільшенням числа палочкоядерных нейтрофилов

(за відсутності еозинофілів), іноді відзначається значна тромбоци-

топения (при септическом шоку) .

Выраженность змін клінічної картини крові зазвичай соответ-

ствует тяжкості П3. Однак за умов застосування ефективних антибиоти-

ков нерідко виявляється невідповідність між даними лабораторного ана-

лиза крові й істинної вагою ПЗ (наприклад при стертих формах) .

Клиническое дослідження сечі дає змоги виявити чи виключити на-

личие пиелонефрита 1острого чи загострення хронічного) ,нерідко ос-

ложняющего протягом післяпологового періоду, це важливо для дифферен-

циальной діагностики. Існує пряма залежність між вагою П3

і обсягом необхідних лабораторних досліджень. При важких формах.

крім аналізу крові й сечі, виробляють ряд біохімічних исследова-

ний крові (протеинограмма, ионограмма, кислотно-основное стан і

ін.) .

Для характеристики імунологічного статусу хворий породіллі

визначають показники гуморального та клітинної імунітету. У зв'язку з

можливим розвитком синдрому ДВС при П3 важлива також оцінка стану

системи гемостазу (фібриноген, активована тромбопластиновое час,

протромбиновое час, тромбиновое час, тромбоцити, гематокрит. тром-

боэластограмма, проба на прискорений фибринолиз) . Зазначені доповни-

тільні лабораторні методи дослідження служать як (і навіть

стільки) цілям діагностики, але й судження про тяжкості і прогнозі

П3.

У зв'язку з бактеріальним характером ПЗ важливе значення має

бактеріологічна дослідження, що дозволяє переважно слу-

чаїв поставити так званий етіологічний діагноз. Паркан матеріалу

кров, лохии, раневое отделяемое, экссудат, молоко, сеча- в

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація