Реферат Значення вітамінів

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Вітаміни, група незамінних для організму людини і тварин репетування-

ганических сполук, які мають дуже високою біологічної актив-

ностью,присутствующих в в незначних кількостях продукти харчування, але

мають величезне значення нормального обміну речовин і жизнедея-

тельности.Основное їх кількість вступає у організм із їжею, і лише

деякі синтезуються в кишечнику котрі живуть у ньому корисними мікро-

організмами, проте у цьому випадку їхню буває замало. Рад-

ремінна наукова інформація свідчить про виключно многооб-

різному участі вітамінів у процесі забезпечення життєдіяльності чого-

ловеческого організму. Окремі є обов'язковими компонентами

ферментних систем і гормонів, регулюючих численні етапи обміну

речовин, у організмі, інші є вихідним матеріалом для синтезу

тканинних гормонів. Вітаміни великою мірою забезпечують нормальне

функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіо-

логічних систем. Від рівня вітамінною забезпеченості харчування залежить

рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і вус-

тойчивости організму до впливу несприятливих чинників довкілля,

включаючи інфекції і дії токсинів. У харчові продукти можуть содер-

жатся як самі витамины,но і вещества-предшественники - провита-

мины,которые тільки після низки перетворень в організмі стають ві-

таминами. Порушення нормального течії життєво важливих процесів в репетування-

ганизме через тривалої відсутності в раціоні тієї чи іншої вітаміну

призводять до виникнення важких захворювань, відомих під загальним зв-

ванием авітамінози. У справжні час такі ситуації мало

зустрічаються. У окремих випадках авітамінози можливі у слідстві заболе-

ваний, результатом якого є припинення всмоктування вітаміну чи

його посилене руйнація будинків-пам'ятників у шлунково-кишковому тракті. Для авитаминозов

характерна виражена клінічна картина із суворо специфічними

ознаками. Досить распространённым явищем залишається часткова ві-

таминная недостатність у тому чи іншою мірою выраженности-гиповитам

инозы. Вони протікають легше, їх прояви нечётки, менш выраже-

ны,к до того ж є і приховані форми такої міри, коли ухудша-

ется самопочуття знижується працездатність без жодних харак-

терных симптомів. Распространённость явно виражених гиповитаминозных

станів та його прихованих форм обумовлена багатьма причинами, але частіше все-

го-ориентацией індивідуального харчування виключно задоволення

смакових запитів без обліку конкретної значимості вітамінів для здо-

ровья,потребностей у яких організму, що вмісту їх у продуктах пита-

ния, а про згодом використання тих чи інших прийомів

кулінарній обработки,способных руйнувати витамины.Следует також учиты-

вать, що гиповитаминозные стану можуть за тривалому

чи неправильному прийомі антибіотиків, сульфаниламидов та інших міді-

цинских коштів, які придушують діяльність корисною мікрофлори кі-

шечника, синтезуючої чималу кількість деяких вітамінів, або

безпосередньо що пов'язують і що руйнують вітаміни. Причиною гиповита-

минозов може бути підвищена потреба у вітамінах при посиленою

фізична і розумова роботі, при вплив на організм неблагопри-

ятных чинників. Такими може бути переохолодження, перегрівання, стрес-

совые ситуації та т.п. Аналогічно їх причиною можуть і физиологичес-

киє стану, що пред'являють до організму підвищені вимоги, напри-

заходів, вагітність і годівля дитини. Прийом вітамінів слід проводити

згідно щодо безсумнівної користі або під контролем медичних

працівників. Надлишкове споживання продуктів харчування, надзвичайно бога-

тых вітамінами, чи самостійний зайвий прийом вітамінних препара-

тов можуть призвести до гипервитаминозам.

На цей час відомо, і вивчено близько тридцяти вітамінів.

До забезпечення здоров'я причетні близько 20 їх.


ІСТОРІЯ ОТКРЫТИЯ ВИТАМИНОВ.


До другої половині 19 століття з'ясовано, що харчова цінність продуктів

харчування визначається вмістом у них же в основному наступних

речовин: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей та води.

Вважалося загальновизнаним, що у їжу людини входить у опре-

ділених колличествах всі ці живильні речовини, вона повністю

відповідає біологічним потребам організму. Ця думка міцно укоре-

нилось у науці й підтримувалося такими авторитетними фізіологами того

часу, як Петтенкофер, Фойт і Рубнер.

Проте практика які завжди підтверджувала правильність укоре-

нившихся поглядів на біологічної повноцінності їжі.

Практичний досвід лікарів і клінічні спостереження здавна з не-

сомненностью відзначали існування низки специфічних заболева-

ний, безпосередньо з дефектами питания,хотя останнє підлогу-

ностью відповідало зазначеним вище вимогам. Про це свідчив

також багатовікової практичного досвіду учасників тривалих путешест-

вий. Настоя щим бичем для мореплавців довго була цинга;от неї

гинуло моря ков більше, ніж, наприклад, в боях чи то з кораблекруше-

ний. Так, з 160 навчаючи стников відомої експедиції Васко де Гама прокла-

дывавшей морський шлях до Індії, 100 людей загинули від цинги.

Історія морських і сухопутних подорожей давала також кілька повчи-

тільних прикладів, які вказували на те що, що виникнення цинги можетбыть

відвернуть, а цинготные хворі можуть вилікуватися, якщо в їжу

вводити відоме колличество лимонного соку чи відвару хвої.

Таким образом,практический досвід ясно символізував те, що цинга і

деяких інших хвороби зв'язані з дефектами харчування, що й сама

багата пищя як така ще який завжди гарантує від подоб-

ных захворювань, і що з попередження й лікування захворювань

необхідно вводити у організм якісь додаткові речовини, які

утримуватися ні в будь-якої їжі.

Эксперементальное обгрунтування і науково-теоретичне узагальнення

цього багатовікового практичний досвід вперше відбуваються благо-

даруючи відкрило нову главу у науці дослідженням російського вченого Ні-

колая Івановича Луніна, який вивчав до лабораторій Г.А. Бунге роль міні-

ральных речовин, у харчуванні.

Н.І. Лунін проводив свої досліди на мишах, що містилися на искусс-

твенно приготовленою їжі. Ця їжа складалася з суміші очищеного казе-

ина(белок молока), жиру молока, молочного цукру, солей, входять до складу

молока та води. Здавалося, були наявні всі необхідні складові мо-

лока; тим часом миші, тримав за показ такої дієті, не росли, втрачали в ве-

се,переставали поїдати даваемый їм годуй, нарешті, гинули. У той самий вре-

мя контрольна партія мишей, отримавши натуральне молоко, розвивалася

цілком нормально. З цих робіт Н.І. Лунін в 1880 р. при-

рухався до следущему висновку: "...якщо, як вищезгадані досліди вчать, не-

можна забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями і води, те з

цього треба, що у молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру й зі-

лей, містяться ще інші речовини, незамінні для харчування. Представля-

ет великий інтерес досліджувати ці речовини і Польщу вивчити їх значення для

харчування".

Це містилася важлива відкриття, опровергавшее усталене по-

ложения у науці про харчуванні. Результати робіт Н.І. Луніна стали оспари-

ваться; їх намагалися пояснити, наприклад, тим, що исскуственно приготов-

ленна їжа, якій він у дослідах годував тварин, була нібито нев-

кусной.

У 1890г. К.А. Сосин повторив досліди Н.І. Луніна з іншим варіантом

исскусственной дієти й цілком підтвердив висновки Н.І. Луніна. Однак і

після цього бездоганний висновок не відразу здобувся на загальне визнання.

Блискучим підтвердженням правильності виведення Н.І. Луніна установ-

лением причини хвороби бери-бери, що була особливо широко расп-

ростронена Японії та Індонезії серед населення, питавшегося головним

чином полірованим рисом.

Лікар Эйкман, працював у тюремному госпіталі на острові Ява, в 1896

року помітив, що кури, що містилися у дворі госпіталю і що живилися

звичайним полірованим рисом, страждали захворюванням, що нагадує бери-бе-

ри. Після перекладу курей харчування неочищеним рисом хвороба проходила.

Спостереження Эйкмана, проведені з великої числі ув'язнених у

в'язницях Явы, також показали, що з людей, які живилися очищеним ри-

сом, бери-бери занедужував у середньому людина з 40, тоді як і груп-

пе людей, які живилися неочищеним рисом, нею занедужував лише одне людина

з 10000.

Отже, зрозуміли, що у оболонці рису (рисових отрубях)

содержиться какоето-то невідоме речовина предохраняющее від заболе-

вания бери-бери. У 1911 року польський учений Казимир Функ виділив це

речовина в кристалическом виде(оказавшееся, як з'ясувалося, сумішшю

вітамінів); він був досить стійким стосовно кислотам і це-

держивало, наприклад, кип'ятіння з 20%-ным розчином сірчаної кислоти. У ще-

лочных розчинах активне початок, навпаки, нас дуже швидко руйнувалося. По

своїм хімічним властивостями це хімічна речовина належало до органічним

сполукам містила аминогруппу. Функ дійшов висновку, що бе-

ри-бери є лише одній з хвороб, що викликаються відсутністю ка-

ких-то особливих речовин, у їжі.

Попри те що, що це особливі речовини є у їжі, як

підкреслив ще Н.І. Лунін, у "малих кількостях, є життєво не-

обходимыми. Оскільки перше речовина цієї групи життєво важливих

сполук містив аминогруппу і мало деякі властивості ами-

новий, Функ(1912)предложил назвати все це клас речовин вітаміну-

ми(лат. vta-жизнь, vitamin-амин життя). Впоследствии,однако,оказалось,что

багато речовини цього не містять аминогруппы.Тем не мение тер-

хв "вітаміни" так міцно почали вживати, що змінювати її не мало

вже сенсу.

Після виділення з продуктів харчування речовини, який уберігає від

захворювання бери-бери, відкрили низку інших вітамінів. Важливе значення

у розвитку вчення про вітамінах мали роботи Гопкінса, Степпа, Мак Коллума,

Мелэнби і багатьох інших вчених.

Нині відомі близько 20 різних вітамінів. Установ-

льону та його хімічна структура; це дозволило організувати про-

мышленное виробництво вітамінів як шляхом переробки продук-

тов, у яких утримуватися в готовому вигляді, а й искусственно,путём

їх хімічного синтезу.


КЛАССИФИКАЦИЯ ВИТАМИНОВ.


Нині вітаміни можна охарактеризувати як низкомоле-

кулярные органічні сполуки, які, будучи необхідної складовою

частиною їжі, є у нею надзвичайно малих кількостях по

порівнянню з основними її компонентами.

ВІТАМІНИ- необхідний елемент їжі в людини й низки живих репетування-

ганизмов оскільки де вони ситезируются чи окремі синтези-

руются у недостатньому кількості даним організмом. Вітаміни- це ве-

щества, що забезпечує нормальний перебіг біохімічних і физиологичес-

ких процесів в організмі. Вони можна віднести до групи биологичес-

кі активних сполук, надають своє дію на обмін речовин, у

незначних концетрациях.


Вітаміни ділять на великі групи:

  1. вітаміни, розчинні в жирах,

  2. вітаміни, розчинні у питній воді.


Кожна з цих груп містить велике колличество різних вітамінів,

які зазвичай позначають літерами латинського алфавита.Следует звернути

увагу, що порядок цих літер відповідає їх звичайному розташуванню в

алфавіті і повністю відповідає історичної послідовності відкриття

вітамінів.

У наведеній класифікації вітамінів в дужках вказані найбільш

характерні біологічні властивості даного вітаміну - його спроможність

запобігати розвитку тієї чи іншої захворювання. Зазвичай назві за-

болевания передує приставка " анти ", яка вказує на то,что даний

вітамін попереджає чи усуває спричинити цю недугу.


1.ВИТАМИНЫ, РАСТВОРИМЫЕ У ЖИРАХ.


Вітамін A (антиксерофталический).

Вітамін D (антирахитический).

Вітамін E (вітамін розмноження).

Вітамін K (антигеморрагический)


2.ВИТАМИНЫ, РАСТВОРИМЫЕ У ВОДІ.


Вітамін В1 (антиневритный).

Вітамін В2 (рибофлавін).

Вітамін PP (антипеллагрический).

Вітамін В6 (антидермитный).

Пантотен (антидерматитный чинник).

Биотин (вітамін Н,фактор зростання для грибків,

дріжджів і бактерій, антисеборейный).

Инозит. Пара-аминобензойная кислота

(чинник економічного зростання бактерій і чинник пігментації).

Фолієва кислота( антианемический вітамін, вітамін зростання для цып-

лят і бактерій).

Вітамін В12 (антианемический вітамін).

Вітамін В15 (пангамовая кислота).

Вітамін З (антискорбутный).

Вітамін Р (вітамін проникності).

Усі вышеперечисленные-растворимые в воде-витамины,за исклдючением ино-

зита і вітамінів З повагою та Р, містять азот у своїй молекулі, та його часто

оъединяют до одного комплекс вітамінів групи У.


ВІТАМІНИ, РАСТВОРИМЫЕ У ВОДІ.


ВИТАМИН В2 (рибофлавін).


Хімічна Природа і властивості вітаміну В2.

Выяснению структури вітаміну В2 допомогло спостереження, що це актив-

але действущие до зростання препарати мали жёлтой забарвленням і желто-зе-

лёной флоуресценцией. З'ясувалося, що інтенсивністю зазначеної

забарвлення і стимулирущим препарату до зростання в певних умовах име-

ется паралелізм.

Речовина желто-зеленной флоуресценцией, розчинне у питній воді, оказа-

лось надто розповсюджених у природі; вона до групі естест-

венних пігментів, відомих під назвою флавинов. До них належить

наприклад флавін молока (лактофлавин). Лактофлавин вдалося виділити в хи-

мичеси чистому вигляді й довести його тотожність з вітаміном В2.

Вітамін В2-желтое кристалическое речовина, добре розчинне в

воді, разрушающееся при опроміненні ультрафіолетовими променями з образова-

нием біологічно неактивних сполук (люмифлавин в лужної середовищі і

люмихром в нейтральній чи кислої).

Наявність активних подвійних зв'язків в циклическрй структурі рибофлавіну

зумовлює деякі хімічні реакции,лежащие основу його

біологічного дії. Приєднуючи водрод за місцем подвійних зв'язків, прибл-

рашенный рибофлавін легко перетворюється на безкольорове лейкосоединение.

Останнє, віддаючи при соответствущих умовах водень, знову пере-

ходить у рибофлавін, набуваючи забарвлення. Отже, хімічні особливий-

ности будівлі вітаміну В2 і зумовлені цим будовою властивості

предопредиляют можливість участі України вітаміну В2 в окислительно-восста-

новительных прцессах.


СОДЕРЖАНИЕ ВИТАМИНА В2 У ДЕЯКИХ ПРОДУКТАХ

І ПОТРЕБНОСТЬ У НЁМ.


Вітамін В2 широко распростренён переважають у всіх тварин і звинувачують рослинних

тканинах. Він зустрічається або у вільному состоянии(например, в молоці,

сітківці), або, в большенстве случаёв, як сполуки, що з

білком. Особливо багатим источник4ом вітаміну В2 є дріжджі, пе-

чень, нирки, серцева м'яз мелкопитающих, і навіть рибні продукти.

Досить містило велику кількість рибофлавіну відрізняються багато рослинні

харчові продукти.

Щоденна потребу людини в вітаміні В2, по-видемому, равня-

ется 2-4 мг рибофлавіну.


РОЛЬ У ОБМЕНЕ ВЕЩЕСТВ.


Вітамін В2 зустрічається переважають у всіх рослинних і тварин тканинах, хо-

тя й у різноманітних кількостях. Це стала вельми поширеною вітаміну В2

відповідає участі рибофлавіну у багатьох біологічних процес-

сах. Справді, вважатимуться твердо встановленим, що є

група ферментів, є необхідними ланками у ланцюги каталізаторів

боилогического окислення, які мають у своєму складі своєї простетической

групи рибофлавін. Цю групу ферментів зазвичай називають флавиновыми

ферментами. До них належать, наприклад, жовтий фермент, диафораза і ці-

тохромредуктаза. Сюди ставляться оксидазы амінокислот, які осу-

ществляют окислительное дезаменированиеаминокислот в животныхтка-

нях. Вітамін В2 входить до складу зазначених коферментів як фосфорного

ефіру. Оскільки зазначені флавиновые ферметны перебувають переважають у всіх тка-

нях, то брак вітаміні У" спричиняє падіння інтенсивності тка-

невого дыханидыхания та обміну речовин, у цілому, отже, і до за-

едлению зростання молодих тварин.

Останнім часом було установленно, що простетических

груп низки ферментів, крім флавоновой групи, входять атоми метав-

лов(Cu, Fe, Mo).


ВИТАМИН В6 (ПИРИДОКСИН).


Хімічна Природа і властивості вітаміну В6.

Речовини групи вітаміну В6 зі своєї хімічної природою є

похідними пиридина. Один із них-пиридоксол (2-метил-3окси-4,5-диокси-

метилпиридил)-белое кристалическое речовина, добре розчинне у питній воді

і спирті.

Пиридоксолустойчив стосовно кислотам і щелочам(например, 5

зв. коцетрации), але легко руйнується під впливом світла при pH=6,8.


СОДЕРЖАНИЕ ВИТАМИНА В6 У ДЕЯКИХ ПРОДУКТАХ І ПОТРЕБНОСТЬ У НЁМ.


Вітамін В6 дуже распространён продукти як на живу, і рас-

тительного походження. Особливо багаті їм рисові висівки, і навіть за-

родыши пшениці, боби, дріжджі, та якщо з тварин продуктов-почки, печінку та мыш-

цы.

Потреба людини у цьому вітаміні точно б не встановлено, але за

деяких формах дерматитів, які чинять спротив лікуванню вітаміном РР чи

іншими витаминами,внутривенное запровадження 10-100 мг пірідоксину давало

позитивний лікувальний ефект. Предпологают, що потреба організму

людини у цьому вітаміні становить приблизно 2 мг щодня.

Людина недостатність вітаміну

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація