Реферати українською » Менеджмент » Аксіологічні Проблеми управлінської діяльності робітніка освіти в умів модернізації освітньої Галузі в Україні


Реферат Аксіологічні Проблеми управлінської діяльності робітніка освіти в умів модернізації освітньої Галузі в Україні

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>ВСТУП

 

>Актуальність тимидослідження. Проблемаціннісно-мотиваційних характеристикпедагогічної культуриробітникаосвітнього заставі наетапімодернізаціїуправлінськоїдіяльностінабуваєсьогодніособливоїактуальності. Черезціннісно-мотиваційні характеристикирозкриваєтьсясутність,зміст таформидіяльностікерівниканавчального заставі, щодозволяєзрозуміти,якимишляхамимаєздійснюватисяадаптаціясучасногокерівника доринковихвідносин усуспільстві; яккерівник, щовиступаєсуб’єктомформуванняцінніснихорієнтаційвсього колективу йспрямовує його роботу впевне русло,вмієвирішуватиконфлікти увласніймотиваційній сфері,інтегруватинові ціності йцінніснісистеми.

>Аксіологічний аспектуправлінськоїдіяльностівиступаєвнутрішнімчинникомглибокоїпедагогічноїорієнтаціїкерівникабудь-якогонавчальногозакладу[56, 132].

>Ціннісніорієнтаціїкерівниказагальноосвітньогонавчального заставієнайважливішимелементом йоговнутрішньої культури, щозакріплюєтьсяжиттєвимдосвідом,всієюсукупністю йогоемоційнихпереживань йвідмежовуєзначуще,суттєве дляданоїлюдини віднесуттєвого,незначущого.Сукупністьцінніснихорієнтацій, що ужесклалися,відстоялися,утворюють свого родувісьсвідомості, котразабезпечуєсталістьособистостікерівника,спадковістьпевного типуповедінки йдіяльності вуправлінні йкерівництві.Ціпроцесипростежуються успрямованості потреб,запитів йінтересів [68, 23].

>Внаслідок цогоціннісніорієнтаціївиступаютьнайважливішим чинником,якийрегулює діїкерівника.Основнийзмістцінніснихорієнтаційлюдинивзагалі –цеправові,політичні,філософські,естетичні,моральнірелігійніпереконання,глибокі йстійкіприхильності,непохитніпринципиповедінки. Тому вкожномусуспільствіціннісніорієнтаціїособистостістаютьоб’єктомвиховання йсамовиховання,цілеспрямованоговпливу.

>Зміст дії йрозвиткуцінніснихорієнтаційкерівникапов’язаний по вирішеннюбагатьохлюдських проблемпротиріч йконфліктів усоціальній сфері,виборомпрагнень йпориваньособистості, щовиражається внайбільшзагальнійформіборотьбиміжобов’язком йбажанням, мотивами морального таутилітарного характеру [71, 43].

>Керівникамшкіл, котрі багато роківобіймають посаду директора чи його покровителя,звичайно,інколиважкоадаптуватися до новихцінніснихорієнтацій восвіті тасуспільстві. Досуттєвихзмін ворієнтирах легко переходити лише людина конструктивна,здатнашвидкоперебудовуватися.Чимдовше за годиноюкерівник бувадаптований допопередньогосоціуму, тімскладнішевідмовитися відстійкихрозвинутихцінніснихорієнтацій.

>Ціннісніорієнтаціїкерівниканавчального заставівиступаютьознакоюзрілості йогоособистості,показникомступеня йогосоціальності. Це – призмасприйняття не лишезовнішнього, але й івнутрішнього світуіндивіда,обумовленийзв’язок длявирішення віндивідуальномуплані запитання просенс життя,завдякиякомувідбуваєтьсяінтеграціясукупностіцінніснихособливостей якдещоцілісне йсвоєрідне,характернесаме дляданоїособистості [69, 12].

>Якістькерівниканавчального заставівизначаєтьсяусвідомленнямнеобхідноїзміни вцінніснихорієнтаціях наетапахсерйознихсоціальнихзмін усуспільстві.Свідомийпереглядвласнихцінностей,здатністьвирішитипротиріччя йконфлікти увласніймотиваційній сферісвідчать провисокийрівеньособистісної культурикерівника,вмінняаналізуватипевнізміни вусійсукупностіцінніснихорієнтацій танової їхньогоінтеграціївідповідно до мети тазавданьосвіти.

>Сукупністьцінніснихорієнтаційобумовлюєтакожтакірисиособистості, яквисокаморальністьцілісність,здатність довольовихзусиль вім’яобранихідеалів йцінностей,активністьжиттєвоїпозиції.Суперечливості вцінніснихорієнтаціяхпороджуютьнепослідовність уповедінцікерівника [85, 6].

Усучаснихумовахреформуванняосвітинеобхіднооб’єктивно тадіалектичнопідходити доуправлінців, щомають талант йможливийпотенціал доуправління, але й неможутьшвидкопереорієнтуватисявідповідно до новихцінностейринковогосуспільства. У такомувипадкуїмнеобхіднопроаналізувативласнуцінніснуорієнтацію.

Зсвоїмивиявами йфункціями врегуляціїповедінкиуправліннямотивуючіфакториможуть бутиподілені надекількавідносносамостійнихскладових характеристик:матеріальніпотреби,прагнення таінстинкти якджерелаактивностіособистостікерівника;мотиви як заподій, щовизначаютьвибірспрямованостіповедінки;емоції,суб’єктивніпереважання (>прагнення,бажання) та установки якзасобирегуляціїповедінкилюдини накерівнійпосаді [85, 20].

>Згідно ізпершоюхарактеристикоюмотивівповедінки,керівникосвітиєлюдиною ізнизькимрівнемзагальної культури, уякоїпідсвідомістьвизначаєспрямованістьцінніснихорієнтацій. Друга характеристикавизначаєлюдину якособливістьімпульсивну,особливаактивністьякоївиявляється вкритичних чивизначальних длянеїситуаціях, йздатну нереагувати наподії, що нестосуютьсяїїособистіснихінтересів.

>Найдоцільнішою дляданого годиниєтретя характеристикамотивівдіяльності, вякійціннісна сферарегулюєтьсяпевнимиособистісними установками,здатністю внестикорекцію уповедінку й діяльність убільшостівипадків. Тутспостерігається постійнарозвитокмотивівдіяльності.

>Розвитокціннісноїорієнтаціївідбувається череззміну йрозширення коладіяльності, щоперетворюєпредметну діяльність.

>Розширеннядіапазонумотивівдіяльності Веде доперегляду чипоновленнясистемицінностей. Усю системуцінностейумовно можнаподілити втричікатегорії:предметні ціності (всярізноманітністьпредметівлюдськоїдіяльності йприроднихявищ);суб’єктивні ціності якспособи йкритерії, на засідках яківиробляютьсяпроцедуриоцінюваннявідповіднихявищ;соціальні ціності якявища,прийнятіданимсуспільством,предметні йсуб’єктивні ціностівиступають аби дваполюсиціннісногоставленнякерівника донайближчогосоціуму [76, 43].

>Цінності,потреби,інтереси таідеали, котріпритаманнісуспільству напевномуетапірозвитку,виступають уроліпотенційнихматеріалів, що увипадкуінтеріоризаціїособистостіможуть набутиспонукальноїсили й статі реальнодіючими мотивами.

>Прийняттяосновнихкатегорійіндивідуальноїсвідомостізісферисуспільнихтеорій,перехід відзовнішнього довнутрішньоговиступаєпоказникомконструктивноїціннісноїадаптаціїкерівникаосвітнього заставі до новихпроцесів, котрівідбуваються всуспільстві, йперенесенняцихпроцесів у систему Сучасноїосвіти.Такожінтеріоризаціявиступаєпоказникомусвідомленнялюдиною новихсуспільнихцінностей, атакожнеобхідністьтерміновогопереосмисленнявсієїстароїсистеми [88, 76].

>Керівникзагальноосвітньогонавчального заставімаєпотенціалще невикористанихмотивів, котріможутьпочатидіятивідповідно до новихорієнтацій й болеевисокогорівнярозвиткууправлінської культури.

>Ціорієнтаціївиконуютьфункціюзмістоутворення,тобтонадаютьдійсності, щочітковіддзеркалюється віндивідуальнійсвідомостікерівника,певногозначення.Реформуваннявітчизняноїосвіти,вільнийвибір форм йметодіввизначаєновізмістоутворення,надає новогосенсуціннісноїорієнтації мотивівдіяльностікерівника йпідлеглих. Новезмістоутворенняполягає,насамперед, увихованні невиконавця, атворчоїособистості,здатної конструктивнозмінювати світло.

>Слідзазначити, щореальнімотивикерівниканавчального заставіпотрібновідрізняти відмотивацій,тобтораціональнихпояснень дії черезвказівки насоціальноприйнятіобставини, щоспонукають довиборуконкретної дії.Такімотиваціїможутьсвідомовикористовуватисяуправлінцем длямаскуваннядійсного мотивацію йогоповедінки [96, 59].

У нашскрутний годинунебажаннявирішуватискладніпроблеми, котрі стояти передкерівникамизагальноосвітніхнавчальнихзакладів, можнамотивуватибезвихідністю моменту,відсутністюінтересу із боці держави,недостатньоюматеріальною базою тощо. Алі вданійситуаціїчастіше наспостерігається неспонукання додіяльності, амотиваціювідмови віднеї.

>Соціальні ціності ймотиви,заломлюючиськрізь призмуіндивідуальноїжиттєдіяльності,входять допсихологічноїструктурикерівника уформіособистісних йогоцінностей.Кожномукерівникуосвітипритаманнаспецифічнаієрархіяцінностей, котрівиступаютьзв’язуючоюланкоюміжкультуроюсуспільства йсформованоюкерівникомкультуроюнавчального заставі,міжсуспільним таіндивідуальним [110, 164].

>Освітні діївідображаються усвідомостікерівника уформіцінніснихорієнтацій, котрімістять усобітакожшироке колосоціальнихцінностей,визнанихкерівником, але й незавждиприйнятих ним яквласніцілі йпринципи.Такі ціності неспонукають дореальнихмотивівдіяльностіуправлінця, йнавітьінколипризводять як доконфліктів умотиваційній сферіособистості, то й впедагогічномуколективі.

Уцінніснихкатегоріяхвираженіпевніорієнтації знань,інтересів йперевагрізнихсоціальних груп таособистості. Кожнаісторично конкретнадобаможехарактеризуватисяспецифічним набором таієрархієюцінностей, система якісприймається якнайбільшвисокийрівеньсоціальноїрегуляції. Унійзафіксовані тихкритеріїсоціальновизнаного (>данимсуспільством йсоціальноюгрупою), наосновіякогорозгортаються болееконкретні йспеціалізованісистеми нормативного контролю,відповіднісуспільніінститути йцілеспрямовані дії самих людей.Засвоєнняцієїсистемикожноюконкретноюособистістюскладаєнеобхідну основусоціалізаціїособистості йпідтримання нормативного порядку всуспільстві [114, 352].

Усвідомостізрілоїіндивідуальності ціностівиконуютьфункціюперспективнихстратегічнихжиттєвихцілей ймотивівжиттєдіяльності,реалізація яківиражається уздійсненніособистістюпевноговнеску в культуру,усвідомленніособистістю нових формоб’єктивних йсуб’єктивнихцінностей [4, 22].

>Людиною ізвисокимрівнем культурикерівництва можнавважатитакуособистість, вякоїціннісніорієнтації напрацюдомінують надіншими:орієнтаціями: насім’ю,суспільну діяльність таіншісферисамоствердженняіндивіда. При цьомунайчастішезустрічається такаметодологічнапомилка упідходах довизначеннярівня культурикерівниканавчального заставі:фіксаціярозповсюдженостіцінніснихорієнтацій безурахуваннясили їхнімотиваційноговпливу напідлеглих.

Рівеньнауковоїрозробленостіданоїпроблемипоказуєрізноманіттяпідходів,концепцій йтеорійціннісноїорієнтації. Проблемаціннісноїорієнтаціїлюдськоїдіяльності, у томучисліуправлінської, віддавнає предметомдосліджень якзакордонних, то йвітчизнянихавторівсеред якіслідназвати (О.С.Афонін [1], В.І. Бондар [3],Л.М.Карамушка [51], Ю.О.Конаржевський [>57],М.М. Поташник [98], Маслоу [124], М.Мескон, М. Альберт, Ф.Хедоури [74]).

>Спираючись на роботи: А. Маслоу “>Ієрархія потреб”, “>двофакторну модель” Ф.Герцберга, “>теоріяІВЗ” До.Альдерфер,потреби:успіху, влади,приналежності Д.Мак-Клелланда,теоріюочікувань У.Врума, атакожвітчизнянихвченихЛ.М.Карамушка “>Психологіяуправління”,М.Л. Портнов “Абетка шкільного управління”, М.М. Поташник “Управління сучасної школою”, В.О.Сухомлинський “>Розмова ізмолодим директором школи”, було бвизначено, що унавчальномузакладіціннісніорієнтаціїкерівникаформуютьціннісніорієнтаціївсього колективу,визначаютьпріоритети, напрями йформидіяльності,вибірзагальногоспрямування школи таїїпрофілю.

>Об’єктомдослідженняє >проблеми >управліннязагальноосвітнім учбовим закладом.

Предметдослідження.Аксіологічніпроблемиуправлінськоїдіяльностіробітникаосвіти вумовахмодернізаціїосвітньоїгалузі в Україні.

Метадослідження.Визначитиякісну модельціннісноїорієнтації вуправлінськійдіяльності, щозабезпечитьуспішнекерівництвозагальноосвітнім учбовим закладом.

>Завданнядослідження:

1.  >З’ясуватисутність, структуру тафункціїуправлінськоїдіяльностікерівникаЗНЗ.

2.Визначити рольціннісноїорієнтаціїособистості вструктуріуправлінськоїдіяльності ташляхиїїреалізації.

>Гіпотеза. Авторвиходить ізтези, щокерівникмаєпотенціалщеневикористанихцінніснихорієнтацій, котріможутьпочатидіятивідповідно до нових умів й болеевисокогорівнярозвиткууправлінської культури.Керівником ізвисокимрівнемосвітньої культури авторвважаєтакуособистість, вякоїціннісніорієнтації нараціональну діяльність, щосприяєрозвиткуЗНЗєдомінуючими, йобґрунтованими.

>Відповідно до заподіяннядослідженнявикористовувався комплекс таких >методів:

1)теоретичнийаналізфілософської тапсихолого-педагогічноїлітератури, яквітчизняних то йзарубіжнихавторів;

2)порівняльнийаналіз,узагальнення, синтез,системнийаналіз.

>Теоретичну основу роботискладаютьсучасніконцепціїпсихологів,педагогів ізпроблемиуправління тацінніснихмотивів упроцесіуправлінняЗНЗ (О.С.Афоніна [1], В.І. Бондаря [3],Л.М.Карамушки [51], Ю.О.Конаржевського [>57],М.М.Поташника [98], Маслоу [124], М.Мескона, М. Альберта, Ф.Хедоури [74]).

>Наукова новизнадослідженняполягає урозробці тауточненніякісноїмоделіціннісноїорієнтації потреб тамотивів, якмеханізмівформуванняпедагогічної культурисучасногокерівникаЗНЗ.

>Практичнезначення.Результатидослідженняможуть бутивикористані директорамишкіл, студентамифакультетівдодаткової тапіслядипломноїосвіти заспеціальністю “>Управління учбовим закладом”,викладачамипедагогічнихвузів.

Структурадослідження. >Роботаскладається ізвступу, двохрозділів, з висновками до шкірногорозділу, з висновками, спискувикористанихджерел (124).


>РОЗДІЛ 1.УПРАВЛІНСЬКАДІЯЛЬНІСТЬ УЗАГАЛЬНООСВІТНІХНАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДАХ,ЇЇСУТНІСТЬ ІФОРМИ

 

1.1Особливостіуправлінськоїдіяльності взагальноосвітніхнавчальних заставах

>Процесиглобальнихзмін, щовідбуваються насучасномуетапірозвитку яквсьогоукраїнськогосуспільства вцілому, то йосвітизокрема,вимагають новихпідходів йпринципівуправліннянавчальнимизакладами,пріоритетнимисеред якістаютьосновитеорії менеджменту як науки проконкурентоспроможнепрофесійнеуправління.Сучасне становище в Українівимагаєформуваннявідповідногорівняуправлінськогознання.Століттями усуспільнійсвідомостіформувалосьуявлення проуправління й прокерівників як пропривілейованийпрошарок, щокеруєсуспільством таокремимиоб’єктами. Томуоб’єктуправління,тобто народ чиякийсьокремо узятьколектив,вважавцілкомприроднимнаділятисвоїхкерівниківдоленоснимифункціями, щоперетворюють їхнього, посуті, увласниківвідповіднихзакладів чиустанов. сучаснийрівеньрозвитку менеджменту виненвиходити із того, щооб’єктомуправлінняєорганізаційна культура того чиіншого типу, щопоєднує людейєдиноюнеповторноюоболонкою втій чиіншійорганізації [16, 89].

особистість, якїїрозуміють психологи,цекожнаокрема людина ізпритаманнимиїйіндивідуальнимиособливостями характеру,інтелекту,емоційноїсфери. Допсихологічнихякостейособистості належати характер, темперамент,здібностілюдини, атакожособливостіпсихології,зумовленіїївродженимиякостями тавихованням.

>Немаєжодногосумніву, щоособистірисикерівника, як удзеркалі,відображаються устилі його роботи.Найважливішимирисамикерівника, на нашпогляд, >є:організаторськіздібності;почуттявідповідальності;принциповість;вимогливість, котрамає бутипоєднана ізгуманізмом,добротою,людяністю;справедливість якпоєднаннядоброти йправосуддя;підпорядкованістьособистихінтересівінтересам справ; новаторство,винахідливість,інноваційнийпідхід;самостійністьздатністьсамостійнойти допоставленихцілей, матір івідстоювативласну думку;гнучкість (надрозуміннібезпринципності, а якздатністьвраховуватиобставини, щозмінюються,різніхарактери і манеруповедінки людей);стриманість –умінняконтролювати своюповедінку,володіти собою;доброзичливість,великодушність,уміннявибачати;відсутністьпоганихзвичок;звичкапостійнослідкувати засвоєюзовнішністю;оптимізм (>оптимістичноналаштованийкерівниксприяєпокращанню у всіх настрою,викликаєбажанняпрацювати) [17, 39].

>Окремослідсказати протакий момент, як харизма. Харизма –це влада з людей,побудована не так налогіці, але всиліособистихрисах характеру йздібностяхлідера. Уосновіїїлежитьпривабливістькерівника.Харизматичнийкерівник>цекерівник від Бога, тієї,якийкористуєтьсяглибокоюповагою людей донього йвірою в йогобезмежніможливості.Йогоособистістьзачаровує,притягує до собі,випромінює магнетизм.Харизматичнийкерівникмає, як правило,вражаючузовнішність,незалежний характер,визначніриторичніздібності,упевнену манеруповедінки.Вінсприймає якналежнезахопленнясвоєюособою.Харизматичнийвпливлідера особливосильний на людей, щомають потребу вприсутностіпорядсильноїлюдини,якій смердоті, так бімовити, належати йпідкоряються. Не усіхаризматичнілідеримаютьпозитивнуспрямованість,інодіцеантигромадськіособистості,наприклад,кримінальніавторитети.Подібніхаризматичнілідерименшихмасштабів годиноювпливають научнів, боротися із їхнівпливомважко, але йнеобхідно [35, 13].

>Харизматичнийкерівник директора>ценайбільшефективнийкерівник,хочатакікерівникитрапляютьсярідко. Харизма –рідкіснеявище, як йбудь-який талант.

Зособистіснихякостейкерівникавипливаютьтакожособливості стилю його роботи. >Зупинимося на тихий, котрівважаємоосновними.Вкажемо,перш на, наділовитість таорганізованість. Уроботімає бутипевна система, порядок, накожний деньтребаскладатичіткий план,домагатися точного йоговиконання. Порядокмає бутитакож удокументації, наробочомумісці, увсьому.Керівникмусить того жвимагати і відпідлеглих.Далівкажемо на:

-компетентність,знаннясвоєї справ –знаннядирективнихдокументів,відповідних законівшкільноїекономіки, методики,новітніхпедагогічнихтехнологій;

-вмінняпрацюватиколективно,володіннямистецтвомспільнообговорювати івирішувати справ.Протилежне –авторитарний,командний стиль,якиймуситьпоступовоздавати своїпозиції передколективним;

-оперативність,умінняцінуватисвій годину й годинусвоїхпідлеглих,лаконічність;

-далекоглядність –уміннябачити,тримати уполізору проблему,головнімоменти;

-відкритість,відвертість,прозорість уроботі.Протилежне –цілковитатаємничість увсьому.Деякікерівникисаме натаємничостібудуютьусю свою діяльність.Завдяки цьомустворюється “>імідж”всезнаючого й всесильного директора, щотримає до рук усе, до тогочислі й вашу частку. Аліцешвидшефеодальний, а чи несучаснийдемократичний стиль;

-рівне,однаковооб’єктивнеставлення до всіхчленів колективу (>симпатії іантипатіїдемонструватинебажано);

-мистецтвопереконувати;

- культураспілкування,ввічливість;

-почуттягуморунеобхідне,щобзніматистрес люди й у собі.Протилежне –відсутністьпочуттягумору,постійнонапружена атмосфера, такзване “>стресовеменеджерство“;

-уміннягаситиконфлікти вколективі,ліквідувати їхнього заподій;

-чутливість,турбота про людей.Протилежне –черствість,байдужість до проблемінших [50, 163].

>Чим понад укерівникапозитивних рис із числавказанихвище, тімефективніша йогопраця, тімкраща атмосфера вкерованому нимколективі, тімменшимизусиллямидосягаєтьсябажаний результат.

>Жоднаіншапрофесія невисуває такихвимог долюдини, якпрофесія педагога,вчителя,вихователя,керівниказагальноосвітньогонавчального заставі.Педагог-керівникзобов'язаний бутияскравою,неповторноюособистістю,носіємзагальнолюдськихцінностей,глибоких йрізноманітних знань,високої культури;прагнути довтілення всобілюдськогоідеалу [63, 36].

>Особливіпрофесійні йсуспільніфункціїкерівника школи:необхідність бутизавжди відкриті в найоб’єктивнішихсуддів –своїхвихованців,зацікавленихбатьків,колег,широкоїгромадськості –пред'являютьпідвищенівимоги доособистості директора, його моральногообличчя.

>Практичнауправлінська діяльністьлише наполовинупобудована нараціональнихтехнологіях, другаїї половина –мистецтво. Томупершавимога досучасногокерівника школи –наявністьздібностей доуправлінськоїдіяльності.

Педагог,керівник –цеперш на йзавжди великийтрудівник. Томунайважливішимипрофесійнимиякостями педагога,керівникамусять бутивизнані:працелюбство,працездатність,дисциплінованість,уміннявизначити мітку,вибратишляхиїїдосягнення,організованість,наполегливість,систематичне йпланомірнепідвищення свогопрофесійногорівня, відповідальність,прагненняпостійнопідвищуватиякістьсвоєї роботи [119, 2].

Уумовах переходу доринковихвідносинособливоїзначимостінабуваютьлюдськіякостікерівника школи, котрістаютьпрофесійнозначущимипередумовамиствореннясприятливихстосунків упедагогічномупроцесізагальноосвітньої школи.

Доцихякостей належати:людяність, доброта,терплячість,порядність,чесність, відповідальність,справедливість,обов'язковість,об'єктивність,щедрість,повага людям,високаморальність,оптимізм,емоційнаурівноваженість, потреба вспілкуванні,інтерес до життяпедагогів,співробітників школи йвихованців,доброзичливість,самокритичність,дружелюбність,стриманість,гідність,патріотизм,релігійність,принциповість,чуйність,емоційна культура тощо.Керівник винен бути,лідеромздатним вести за собоюпідлеглих,використовуючисвій авторитет,професіоналізм,позитивніемоції. Винен бути дипломатом,успішнодолативнутрішні тазовнішніконфлікти.Насампередкерівник –це просто людина, Якаволодієглибокимизнаннями тавміннями,рівнем культури,чесністю,рішучістю характеру й у тій годинурозсудливістю,здатна бути в всіхвідношенняхзразком дляоточуючих [113, 157].

особистістькерівника школи, йогозагальнаерудиція,професійнапідготовка, такт,енергійність,організаторськіздібностівизначаютьобличчя школи, діяльністьпедагогічного таучнівськогоколективів.

>Кожний директормає своїособливості йдостоїнства. Однакє рядособливихякостей, необходимих дляформуваннякерівника школи. До них належати:

>Висока культура,бездоганнаморальність. сучасний директор школи винен матірфундаментальнузагальноосвітнюпідготовку,стежити занайважливішимиподіями в Україні та заїї межами,йомупритаманнависокапринциповість,особистого життя.Грунтовнезнання Сучасноїпедагогіки йпсихології,майстерність педагога,компетентність упитаннях науки й культури, тонкийхудожній смакнадаютьособистості директора школиособливоїпривабливості і недозволяютьйомуопуститися дорівня пересічнугосподарника.

-Керівник школи виненумілорозподілятиобов'язки,створюватисприятливіумови для роботи,організуватиналежнудопомогу, контроль йкерівництво, забезпечитивисокуділовуактивність колективу йпостачання школинеобхіднимиматеріалами іпосібниками,виявлятитвердість,рішучість йвимогливість.

-Нині справедливоприділяється багатоуваги принципамгуманізації роботи. Це особливоважливо у сферіпедагогічної роботи.Керівник школи простозобов'язаний бути великимоптимістом,гуманноюлюдиною,поважати людей,любитидітей [105, 53].

Таким чином, длямолодихкерівниківзагальноосвітньогонавчально-виховного заставієдужеважливавласна модель,програмарозвиткуособистості менеджераосвіти йудосконалення уздійсненніуправлінськоїдіяльності напосадікерівника школи.

>Зупинимося за принципами, котрі особливонеобхідні втеперішнійперіодінтеграції доєвропейських структур:компетентність,гуманізація тадемократизаціяуправліннянавчально-виховнимпроцесом.

>Компетентністьє результатомґрунтовноїбазовоїпідготовки танеперервногопідвищеннясвітоглядного,професійного тазагальнокультурногорівня урізноманітних формах й,головне, черезсамоосвіту [96, 32].

>Принципинауковостіуправління,структурно-функціональногоаналізу,ситуаційногопідходупов'язанісаме ізкомпетентністю,тобто ізготовністюкерівниканавчального заставівиконувати своїпрофесійніобов'язкивідповідно досучаснихтеоретичнихпоглядів,дотримуватисясвітовихвимог до менеджменту.

>Компетентність –цепоєднання такогорівня науки та практики вдіяльності конкретного менеджеранавчально-виховногопроцесу, якудаєзмогудосягативисокогокінцевого результату ізмінімальнимивитратаминервової тафізичноїенергії людей,ефективноорганізовувати особиступрацю тапрацюкерованого колективу.

>Компетентнийкерівник школи чи вищих навчальних закладівспираєтьсяпередусім напрактичнірекомендаціїщодо забезпеченнявсебічногорозвиткуособистості,творчихздібностей,використаннядіагностичних методик,запобіганняконфліктам,стимулювання таоб'єднання колективу,вдосконалення стилюкерівництва [76, 61].

>Реалізуючи ідеїдемократизації тагуманістичногосвітогляду ізорієнтацією наєвропейські тазагальнолюдські ціності,требапам'ятати пронаціональні тарегіональніособливості України,враховуватирегіональнийменталітет населення,творчопідходити доконцепційосвіти.

Принципгуманізаціїґрунтується наувазі докожноїособистості, ізякою менеджернавчально-виховногопроцесувступає вділовеспілкування: довикладача,учня,випадковоговідвідувача.Людинарозглядається не як ресурс, а яккінцеваціль, зазарадиякоїздійснюєтьсяуправлінська діяльність, йводночас якважливий чинник, відякогозалежитькінцевий результат [42, 104].

Режимфункціонування, вякому зазвичкоюпрацюютьчисленнінавчальнізаклади, Веде, особливо вперехіднийперіод, дозанепаду.Щобвижити вкризовихумовах,школітребапереходити до режимурозвитку.

>Демократизаціяпередбачаєдецентралізацію,самостійністьосвітніхзакладів, правопедагогів натворчийпошук,широкі праваучнів тастудентів.

>Завдякидемократизаціїактуалізуютьсяпедагогічніальтернативи,полегшуєтьсятягар на бюджет, сус-пільство всеширшепереймаєтьсярозвиткомосвіти. Однакє йнедоліки:боротьбаосвітніхзакладів завиживання вумовахнерегульованогоринку,вимушенийпедагогічнийегоїзм,розвал єдиноїсистеминеперервноїосвіти таосвітянськогопростору,комерціалізація заприродоюсвоєюнекомерційноїсферисуспільногогосподарства [44, 14].

>Принципикомпетентності,гуманізаціїосвіти йдемократизаціїуправління неюдопомагають менеджерунавчально-виховногопроцесурозробитиуспішнустратегію танавчального заставі наосновіпроблемно-орієнтованогоаналізу разом ізколективомформує планреалізаціїзмін.Інтегральна характеристикапедагогічного колективу –рівень йогорозвитку (>рівеньзрілості)визначається якздатність колективуставитиактуальні тареалістичнізагальніцілі,формувати структуруіндивідуальнихцілей,інтегрованих ззагальнимицілями, будувати тагнучкозмінювати структурувзаємодій тавзаємовідносин, щозабезпечуютьдосягненняпоставленихцілей із максимальноможливоюефективністю [55, 37].

>Питання проздібності доуправлінськоїдіяльності, як й пропедагогічні ціності,перебуває всучаснійпедагогічнійнауці устадії розробки.Здібності допедагогічноїдіяльності –це ціностіособистості, щоінтегровановиражаються вприроднихнахилах до роботи із людьми,дітьми,любові додітей йсвоїхколегпедагогів,отриманнязадоволення відспілкування із ними.

На нашпогляд,слідпогодитися із авторами котрівиділяютьтакіголовнігрупицінностей:

-Організаторські.Виявляються вуміннізгуртуватиколективучителів,учнів,допоміжний персонал школи,залучити їхнього до роботи,розподілятиобов'язки,спланувати роботу,підвестипідсумкизробленому й т.д.

-Дидактичні.Уданомувипадкукерівник школимає бути учителемучителів.Він винендатичітку іконкретнувідповідь набудь-якезапитаннябудь-якого вчителя,пов'язане ізпроцесомосвіти йнавчанняучнів.

-Перцептивні, щовиявляються вумінніпроникати вдушевний світлокожноїлюдини,об'єктивнооцінюватиїїемоційний стан,виявлятиособливостіпсихіки.

-Комунікативні ціності, котрівиявляються вуміннівстановлюватипедагогічнодоцільністосунки ізучнями, їхнібатьками,колегами,керівникамигромадських,державних,освітніх таіншихустанов йорганізацій.

-Сугестивні ціності, котрівиявляються вумінніздійснюватиемоційнийвплив насвоїхколег,учнів,їхніхбатьків таін.

-Дослідницькі ціностівиявляються вумінніпізнаватиїоб'єктивнооцінюватипедагогічніситуації йпроцеси.

-Науково-пізнавальні ціностіпередбачаютьзасвоєннянаукових знань усвоїйгалузі [84, 11].

>Багатоспеціалістівподіляють думку про ті, щовідсутністьяскравовираженихздібностейможе бутикомпенсованарозвиткоміншихважливихпрофесійнихякостей –працелюбства,чесного йсерйозногоставлення досвоїх обовязків,систематичної йпостійної роботи із себе.

>Сучасна наука утверждает, щоздібності допедагогічноїдіяльності (талант,покликання, задатки) –цеважливапередумоваоволодінняпедагогічноюдіяльністю,однак неєвирішальноюпрофесійноюякістю.Можна матіргарні задатки, але й то й нерозкрити їхнього, й,навпаки,здавалося б, людина і невиділяласявидатнимиздібностями, але й принаполегливій,цілеспрямованій,творчій роботизміцніла,піднеслася до вершинпедагогічної іуправлінськоїмайстерності [90, 29].

>Вступ доБолонськогопроцесувимагаєпереглядуконцептуальних засідокнавчальногопроцесу на всіхрівнях.Особливоцестосуєтьсясередньоїзагальноосвітньої школи,оскількисаме вонзакладаєпідвалининашої країни,життєвукомпетентністьїївипускників.Самезі школирозпочинаютьсявитоки новихтехнологій, новихнапрямківнауковогознання, новогосвітоуявлення йсвіторозуміннягромадян. Школазапочатковуєдуховневідродженняукраїнського народу,формуєновуособистість, щоздатна активно йтворчореалізовувати яквласний то йзагальнодержавнийпотенціали.Саме ушколізакладаютьсяосновиукраїнськогогромадянськогосуспільства,правової держави,основи прав й свободкожноїлюдини, щопрагне досаморозвитку й духовноговдосконалення.

>Усеценаполегливовимагаєсуттєвихзмін ворганізаціїдіяльності йфункціонуванні всіхнавчальнихзакладів, а особливо –загальноосвітніх. І тут - наперший планвитікаєуправлінсько-організаторська такоординаційно-контрольна діяльністькерівника школи. Унинішніхумовахця діяльністьчітконабуває характеруменеджменства –сучасногопроцесупланування,організації,мотивації та контролю, необходимих дляформування тадосягненнянайвищогорівнядіяльностіконкурентоспроможногосередньогозагальноосвітньогонавчального заставі [109, 82].

Вочевидь, що вданомупроцесіключовоюпостаттює особа директора школи.Розбудовапринциповоновоїсистемиосвітипередбачає йнові,модернізовані,інноваційнівластивостіуправління закладомосвіти, котрігенеруються йогокерівником. сучасний директормає бути не вибачимореалізаторомнормативнихдокументів йвказівок, адіячем, щоздатний нелишеоб’єднатиколективнавколо новихзавдань,генеруватинові ідеї тадосягти новихрезультатів зарахунокоптимізації ікоопераціїнаявнихресурсів,постійнонацілених насаморозвиток, а іпередбачатинаслідкидіяльностінавчального заставі, йоговплив як научнів –майбутніхгромадян країни, то й на самукраїну.

У Великомутлумачному словнику Сучасної українськоїмовивідзначено: ">Управляти –спрямовувати діяльність, роботу кого –,чого–небудь; бути начолікогось,чогось;керувати"'.

В. Г.Афанасьєвтрактуєпоняття ">управління" як ">сукупністьпевнихдій (>операцій), щоздійснюютьсуб'єктиуправління ізметою забезпечення таперетворення руху дозаданої мети" [82, 54].

М.Мескон, М. Альберт, Ф.Хедоурівважають: ">управління –це процеспланування,організації,мотивації й контролю,необхідний у тому,щобсформулювати йдосягти метиорганізації" [74, 220].

У тому ж великомутлумачному словнику Сучасної українськоїмовивідзначено, що "Менеджмент –сукупністьпринципів,методів й формуправління ізметоюпідвищенняефективності, збільшенняприбутків"

>Керівництвошколою –це не лишескладна йбагатогранна сферадіяльностіїї директора, вякійпоєднуютьсяаспектиорганізаційного,педагогічного,соціального,психологічного татехнічного характеру.Сьогодніце процес перекладускладноїдинамічноїсистеми,якоює школа, у болеевисокийякісний стан, щовідповідаєзагальноєвропейським стандартам.

>Важливими чинниками, щовизначають стан йрезультатиуправлінняЗНЗєнорми такритерії їхніоцінки. БерезнякЄ.С. у з статтею “ директор школи йвчитель:Етикавзаємовідносин”визначаєосновніумовиефективноїдіяльності угалузісередньоїосвіти.Насампередцетакі:

-обов’язковеохоплення всіхдітейшкільноговікунавчанням;

-створення ушколі тавдомавідповідних умівнавчання;

-ґрунтовністьвивченняшкільнихдисциплін,якість знань,умінь танавичокучнів;

-залучення до справнавчання йвихованняучнівськихорганізацій та самоврядування, атакожбатьківськогокомітету;

-послідовнездійснення принципувиховуючого тарозвивальногонавчання;

-постійнанаполеглива роботапедагогічного колективу ізпідвищенняякості знаньучнів;

-впровадження ушколіпринципівнауковоїорганізації роботи;

-міцнатрудовадисципліна вшколі;

- організаціясистемивнутрішньо-шкільного контролю,вивченнясистеми роботи учителів;

- робота школи ізбатькамиучнів.

Системауправлінняосвітою на державному,територіальному йвнутрішньо-шкільномурівняхзалишиласянезмінною, як йдесятиріччя тому. Таким чином, “>незмінюваність”системиуправлінняєпотужнимстабілізуючим, можнанавітьсказати, “>консервуючим” чинником.Змінипедагогічногопроцесу, непідкріпленіорганізаційними тауправлінськимидіями неприведуть дореальнихзмінсистеми [6, 46].

>Будь-яка організація, до тогочислі іосвітня, на першемісце усвоємуфункціонуванні ставитидосягненняпершості усвоїй сферідіяльності.Аджезізміноюдержавнихорієнтирів восвітнійсистемізмінилисятакож йтенденції, щовивели наперший планособистісніцілі, котрі можнареалізувати черезпрофесійневизнання.Такожфахівці із менеджментувважають, щоґрунтомуспішностієдосягненняособистістю мети черезпевнупрофесійну діяльність,бопрофесійна діяльність – одназі сферсамореалізаціїособистості, де людинамаєможливістьрозкрити, появити ірозвинутипрофесійніякості.

>Щеоднієюаксіомоюєположення пробезпосередню залежністьрезультатів роботипедагогічнихколективівнавчальнихзакладів відуправлінськоїдіяльностікерівників.Підтвердженням цогоє слова У.Сухомлинського,якийзазначав, що „>мистецтвокерівництвазагальноосвітньоюшколоюполягає до того,щобучителівпочатковихкласів й учителівсередніх та старшихкласівоб'єднувалиєдиніпедагогічніпереконання,щобіндивідуальнатворчість, а без цогонеможливийтворчийколектив, образнокажучи, текланевичерпнимиджерелами в Єдинийпотікколективноїмайстерності,колективногодосвіду,колективноїтурботи прознанняучнів",босамеученьстоїть уцентріпедагогічногопроцесу ісаме наформуваннярізнихосвітніхможливостейостанньогоскерована системаосвіти [73, 6].

>Сучаснимифахівцямивиділяються тригрупизакономірностейуправліннязагальноосвітніминавчальнимизакладами. Цезакономірності, щообумовленівпливом систем болеезагальногорівня тазакономірностідинамікипроцесууправління;соціально-психологічнізакономірностіуправління.

Допершоїгрупивідносять: залежність мети,технологійуправління та стилюкерівництва учбовим закладом відсоціально-економічнихпроцесів,ідеології державного улаштую накожному конкретномуісторичномуетапірозвиткусуспільства;вирішальнийвплив систем болеезагальногорівня у сферіосвіти на характер йзміступравлінняпідпорядкованих систем;адаптивність –урахування вуправлінніпоряд ззагальнодержавнимизаконодавчо-нормативнимиположеннямимісцевихрегіональних ймуніципальних умів;збалансованістьзовнішніх йвнутрішніхчинників, щовизначаютьефективністьуправліннязагальноосвітнім закладом;підзвітністьрезультатівуправліннявищестоящимосвітянським йрегіональним органам влади.

Додругоїгрупи належатизакономірностіпроцесууправління школами:циклічність,логічнапослідовністьфункційуправління;єдністьцентралістських (>централізованих) йдецентралістських (>децентралізованих)тенденцій йчинників вуправлінні;відповідністьвнутрішньоїструктуриуправлінняметі тазмістудіяльностінавчального заставі; залежністьефективностіуправління відрівняаналітичногопрогнозування таякостімоделюваннядіяльності;збалансованістьстратегічного й регулятивногоменеджментів;ієрархічність таякіснавзаємозалежність всіхструктурнихелементівуправління; прямопропорційна залежністьякостіуправління відповноти ірівновагиміжпрямим тазворотнимзв'язками;функціональнавизначеністьсуб'єктів йкомпонентівуправління;наявністьдеструктивних йдестабілізаційнихфакторів йпроцесів; залежністьефективностіуправління від адекватногокерівництва на всіхструктурнихрівнях та вусійсистемі вцілому.

Дотретьоїгруписоціально-психологічнихзакономірностейуправління учбовим закладом належатитакі: прямопропорційну залежністьціннісноїорієнтації до роботипедагогічного колективу відматеріально-технічного йпобутового забезпечення, культуриуправління; залежністьзгуртованостіпедагогічного колективу від роботикерівництва заставі,спрямованої назапобіганняконфліктам йстворення позитивногопсихологічногоклімату; залежністьрозвиткутворчоїпедагогічноїдіяльності відступенядемократизаціїуправління тарівняпрофесійноїсвободи;прямоїзалежностістабільностікадрів відіндивідуальногопідходу доособистості; залежністьзадоволення результатами роботи відїїоб'єктивноїоцінки тасвоєчасного,систематичногостимулювання; залежністьефективностіуправління учбовим закладом відпсихологічноїготовностіадміністрації докерівництва, атакожїїлідерських йпрофесійнихякостей.

>Наявністьвиокремлених,систематизованих йпевноюміроюрозкритихзакономірностейєпідґрунтям длявизначенняпринципівуправління учбовим закладом [56, 45].

У Україні на початку XXIстоліттясклалисядоситьсприятливіумови дляоновленняуправлінняосвітою. Нова системауправліннямає бутидержавно-громадською,враховуватирегіональніособливості,орієнтуватиосвітній заклад нарозвиток.

>Процесусвідомленняоновлення іадаптації дозмінвимагаєтерпіння і години. Аще –підготовкипрофесійногокерівника, щоєвисококваліфікованимфахівцем як угалузіуправліннявзагалі, то й уконкретнійгалузі,якоювінуправляє. Однак,якщорівеньуправлінської культури, як компонентаданоїкомпетентності нового директораєнедостатнім, немаєсенсу говорити проефективну роботунавчального заставі.Аджесамевисокийрівеньуправлінської культуриєзапорукоюрезультативноїдіяльностікерівника.

За всюісторіюрозвиткуцивілізаціїлюдствовиробилолише трипринциповорізніінструментаріїуправління, >тобтовпливу на людей:ієрархія, культура,ринок.Основнийзасібвпливу на усистеміієрархії –цевідносини “влада –підлеглість”;тиск налюдину “>згори”; примус; контроль надрозподіломматеріальних благ таін.

>Іншимінструментаріємуправлінняє культура –цевироблені тавизнанісуспільством,організацією,групою ціності,соціальнінорми, установки;шаблониповедінки,ритуали,традиції, тощо.

Двакрайніхелементи вназванійтріаді –ієрархія йринок –дають чи жформальну,адміністративно-командну,жорсткуієрархічну системууправління, вумовахякої людиназдає ворендупериферійнунервову систему, чи жнеформальну,м'якусоціально-психологічнугоризонтальну системууправління, коли воренду людиназдає своюцентральнунервову систему.Важливийякіснийелементнеформальноїсистемиуправління до того, що вній людинапідпорядкована неструктурі, акультурі.

>Розмову проформування культурикерівникасучасного заставіосвітислідрозпочати ізформуваннязагальноїособистісної культури чи, яквизначає До. Корсак в з статтею “Новомусторіччюновуорієнтаціюзмістушкільноїосвіти”, Сучасноїцивілізаційноїкомпетентності. На думкувченого можнавизначитивісім великих груп компетентностей:

-ринкова культура (>заповзятливість, відповідальність, культ роботи впоєднанні ізгордістю заїїрезультати);

- правова культура (>повага до законів та їхнібезумовневикористання,повага доволі ірівності);

- демократична культура (особістаавтономність ймобільність,громадянська

-активність,повага доосновнихконвенцій,принципів);

- культурадіалогу (>толерантність,повага доплюралізму,знання чужихмов таінших культур,умінняцивілізовановідстоювати своюпозицію передопонентами тощо);

-організаційна (>корпоративна) культура (>знання основпраксеології,раціональногоадміністрування,повага до свого і чужого години);

-технологічна культура (>навичкибезпечної таефективноїдіяльності всучаснійтехносфері,умінняпрогнозуватиподії тауникатинебезпеки);

-екологічна культура (>знання йзастосування законівекології,здатністьіснувати вбіосфері, незавдаючиїйшкоди);

- культураповсякденногопобуту (>знаннявалеології,турбота проестетику свогооточення,навичкибезконфліктногобуття) [23, 57].

Без культури неможе бутидемократизації й,відповідно, неможе бутицілеспрямованої роботизістворенняправовоїдемократичної держави.

Культура –поняттядоситьскладне, якумає усіознакицілісноїдинамічноїсистеми, щоскладається ізбагатьохструктурнихелементів, чикомпонентів, котріперебувають упевнихзв'язках йвзаємозалежності.Вонастановить собоюсукупністьматеріальних йдуховнихцінностей,створенихлюдством упроцесісуспільно-історичної практики.

>Системністювизначається йсамепоняття “культурауправлінської роботи”, щовключаєтакіїїрізновиди:загальна чизагальнолюдська, культура, культураполітична, правова,естетична,педагогічна ізїїбагатьмавідтінкамизалежно від типу йспецифікинавчального заставі.Різноманітність самихвидів культур, як йрізних сфер їхньогозастосування, атакожчисельність формуправлінськоїетикивимагає,звичайно, системногопідходу іаналізу, без якіуправліннясуспільствомсьогодні практичнонеможливе.Плюралізм думок,політичнихдискусій, широкаполеміка прошляхиподальшогорозвитку країнивиявиливідсутність якзагальної, то йуправлінської культури убільшості ізкерівнихкадрів, що негативновпливає натемпи й характерреформизагальноїосвіти [23, 83].

На нашу думку,дефіцит культури,відсутністьїїпріоритету всуспільствієоднією із причин “>гальмування”перебудовиосвітньоїсистеми

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація