Реферати українською » Менеджмент » Використання кількісніх методів для Розробка и обгрунтування управлінськіх рішень


Реферат Використання кількісніх методів для Розробка и обгрунтування управлінськіх рішень

Страница 1 из 3 | Следующая страница
>Вступ

>Ефективнеухваленнярішеньпотрібне длявиконанняуправлінськихфункцій.Недивно бо процесухваленнярішень –центральний пункттеоріїуправління. Наукауправліннянамагається підвищитиефективністьорганізацій шляхом збільшенняздатностікерівництва доухваленняобґрунтованихоб'єктивнихрішень вситуаціяхвинятковоїскладності задопомогою моделей йкількіснихметодів.

>Кількіснийпідхід доухваленняуправлінськихрішеньспирається наінженерні науки, математику, статистику йдозволяєвикористовуватикількіснімоделі,методи йкритеріїоцінки приухваленніуправлінськихрішень.Теоретичніосновиматематичнихметодів булизакладені ріс.вч. Л.Канторовичем й У.Новожиловим, котрі нелишерозробилиметодикількісногопідходу, але й йсприялипрактиці їхнізастосування.Починаючи із 60-х роківекономіко-математичніметодивикористовуються длявирішення проблемоптимізаціїпланів,формуванняцін,розподілуресурсів,планування й так далі

>Кількісніметодиухваленнярішень. Уоснові їхнілежитьнауково-практичнийпідхід, щоприпускаєвибіроптимальнихрішень шляхомобробки (задопомогоюЕОМ йЭММ) великихмасивівінформації.

>Залежно від типуматематичнихфункцій,покладених основою моделей,розрізняють:

а)лінійнемоделювання, приякомувикористовуютьсялінійнізалежності;

б)динамічнепрограмування, щодозволяєвводитидодатковізмінні в процесрішеннязавдань;

в)імовірнісні йстатистичнімоделі, щореалізовуються методівтеоріїмасовогообслуговування;

р)теоріяігор –моделювання такихситуацій,ухваленнярішення в якіповинневраховуватинеспівпаданняінтересіврізнихпідрозділів;

буд)імітаційнімоделідозволяютьекспериментальноперевіритиреалізаціюрішень,змінитипочатковіпередумови,уточнитивимоги перед тим.

>Кількісніметодиухваленнярішень. У їхньогоосновілежитьнауково-практичнийпідхід, щоприпускаєвибіроптимальнихрішень шляхомобробки великихмасивівінформації задопомогоюЕОМ.


1.Поняттяуправлінськогорішення

1.1 Мистецтвоуправління якосновний чинникприйняттяуправлінськихрішень

Результатомтворчогопошуку вмистецтвіуправлінняявляєтьсяуправлінськерішення. Упроцесіреалізаціїуправлінськихрішеньрозробляютьсятакожрішення прошляхи йформиорганізації й контролю їхнівиконання. Прихарактеристицітворчогопотенціалу колективуслідврахуватитворчість не лишеуправлінськихпрацівників, але й йпрацівниківсферивиробництва.Взаємозв'язок творчостикерівників йпідлеглихзабезпечуєефективну діяльність. Томукерівникиповиннівмітирозвиватитворчийпідхідпрацівників довирішення проблем, щоперетворюютьпрацю вжиттєву потребу. [5]

Мистецтвоуправлінськогорішення, як йвсякемистецтво,формується й зарахунок таланту, акерівників –перш на зарахунокорганізаторського таланту.

>Основоюмистецтвааналізу йглибинирішення проблем, котрівиникають,являєтьсятворчевивченняекономічних,організаційних йуправлінськихфакторів. Аліуправлінськірішення при цьомуздійснюютьсяпрацівникамиапаратууправління черезколектививиробничихпідрозділів, котрі єживимисоціальнимиорганізмами йскладаються з людей ізрізноюпсихологією. Отже, прианалізіконкретних проблемнеобхідно не лишедосліджуватиорганізаційно-економічні йвиробничіфактори, але й йглибокопроникати впсихологічний станлюдини,вмітирозумітиїїемоції.

>Коженконкретнийзразокмистецтвакерівництва чиуправлінськогорішеннятіснопов'язаний іземоціямиконкретних людей.Одні й тих жприйомиуправлінськоговпливупо-різномувпливаютьнавіть однієюлюдину,оскільки вонможезнаходитися врізномупсихологічномустані. Упорівнянні ізнауковими моделямизразокмистецтваприйняттярішенняневід'ємний відконкретноїситуації,наповненийрізними чинниками йявищами. Отже,неможливо самі й тих жзразки розробкирішеньповністювикористовувати ваналогічнихситуаціяхвнаслідокнеповторностіцихситуацій й зособистісного характерумистецтвауправління.

Мистецтвоуправліннявключаємистецтвопідбору йрозстановкикадрів у сферівиробництва йуправління.Апаратуправлінняможеефективнопрацювати не лише при доброгопідборіспеціалістів навідповідні посади, а й приузгодженомудоповненню їхні один одним, приінтегративності колективу йгарантійномупоєднаннірізнихпозитивнихякостейпрацівниківапаратууправління.Необхідно,щоброзстановкакадрів дозволилавиключити чизвести домінімумунедоліки шкірногопрацівника, й вбільшіймірівикористовувати йогопозитивніякості. Для цогонеобхідно добро знатісвоїхпідлеглих – їхньогодосвід,підготовленість,прагнення,ідеали,запити,схильності,індивідуальніособливості.

Одним зметодівмистецтвауправління (>рішення)являєтьсяуміннязнайтиосновну ланку вкожномуявищі життя колективу.Сюдислідвіднестивибіросновнихланок прианалізіпроблеми,визначенністратегії й тактики,критеріївоцінкиваріантів йрезультатіввирішенняпроблеми,найбільшефективнихметодів й формобґрунтуваннярішення, атакожосновних йпершочерговихшляхівперетвореннярішень в життя.

Мистецтвоуправління –це йуміннявизначитистратегію й тактикугосподарювання,зосередити своїзнання,досвід навирішенніосновних,стратегічних проблем.

>Найважливішоюумовоюмистецтваприйняттяуправлінськихрішеньє забезпеченнягармонії їхньогоякостей.Гармоніярішеньпроявляється вцілісностіособистості,знання нею справ й практики.Рішеннявиступають тодіздобуткоммистецтвауправління, коли весь процес їхньогопідготовки,прийняття йреалізаціязабезпечуєгармонійнепоєднанняскладовихчастин йвластивостейрішення. Отже,мистецтвоуправлінськогорішеннявключає не лишерівень йглибинувідображеннядійсності, але й й процес цогопізнання,моделюваннярішення,аналіз йогосенсорнихаспектів. [14]

>Всякій роботи, а тім понадтворчій,притаманніестетичніелементи.Мистецтвомдіяльностікерівників йспеціалістівявляєтьсявмінняпоєднатипозитивне, добро,прекрасне всучасномужитті, вроботі ізкращим,вищим вмайбутньому.Досвідченікерівникивміють «>бачити»прекрасне в роботирізнихкатегорійпрацівників,розвиваютьцюестетичну бік,поетизуютьпрацю в широкомурозумінні цого слова. разом із тім смердотістворюютьумови дляпідвищеннянатхнення роботи,їїпривабливості,вносячихудожніелементи, котріще понаднадихають напрацю,прикрашуютьпобут йвозвеличуютьлюдину.Праця приноситипрацівникуестетичнунасолоду до тоговипадку,якщо воннесейомурадість,єпершоюнеобхідністю.Естетичні засади вроботірозкриваються черезорганічнепоєднання роботи йприроди.Пізнання, прекрасного,природиробитьпрацівника болеелюдяним,добрим,натхненнішим всвоїйроботі. Населіцемаєвеликезначення,оскільки там людинамаєсправу ізрослинами,тваринами. Урезультаті цогопоєднуєтьсяоб'єктивне (>наявністькрасиприроди, якурозвиває влюдиніпочуття прекрасного) йбажане,тобто добро ставлення до живого.Цягармонія винна бути вцентріувагидіяльностікерівників й виннаформуватися нимикожномупрацівнику.

Напідставіузагальненнядосвідупередовихкерівників йспеціалістів, атакожвивченняуправлінськогомистецтвоведення можназробититаківисновки: [2]

1. Мистецтвоуправлінськогорішенняявляєтьсянаслідкомвсебічноготворчогоаналізупроблеми,знаходження новихоригінальнихшляхівїївирішення.

2. Мистецтвоуправлінськихрішеньпокликанеінтегруватипочуття, думи й волюпрацівників надосягнення ними мети.

3. Мистецтворішення –цевтілення творчости,ерудиції,фантазіїосіб, щоприймаютьрішення.

4.Кожнерішення виннепідноситипідлеглого,розкривати йрозвивати йогоздібності,евристичніособливості,знання,досвід йінтереси.

5. Мистецтвостворення йвиконаннярішення –цемайстерневолодінняорганізаційнимиінструментами (методамиуправління,технологією,блок-схемамиалгоритмів, моделями й т. п.).

6. Мистецтворішення – вгармоніїколективних,колегіальних йодноособовихрішень.

7.Оригінальне,нестандартнерішенняможе бути вколективі, вякомуживеклімат творчости,фантазії,змаганнярозуму йерудиції.

8.Рішення винне бутиемоційнозабарвлене.

9.Розумніуправлінськірішеннячудові своїмвпровадженнямвжиття.

>Управліннябудь-якоюсоціально-економічноюсистемоюпередбачаєцілеспрямованийвпливсуб'єктауправління навиробничо-господарську діяльністьоб'єктауправління для забезпечення оптимальногофункціонування тарозвиткуостаннього,створеннянормальних умів роботи тазадоволеннясоціальних потребчленів колективу.Цейвпливздійснюєтьсянасампередрозробкоюплановоїпрограмидіяльностісоціально-економічноїсистеми. Однак, у зв'язку іздинамічним характеромвиробничо-господарськогопроцесу,умовифункціонуваннясистемипостійнозмінюються, щопроявляється увиникненнірізноманітнихвиробничо-господарськихситуацій,відхиленні відплановоїпрограмирозвиткуоб'єктауправління.

1.2Сутністьуправлінськогорішення та його рольпроцесіуправління

Рольрішення вуправлінськомупроцесінадзвичайно велика.Керувати –це означативирішуватибудь-яке заподіяння длядосягненняпевної мети.Рішеннямаєуніверсальний характер, щовитікає зспецифікилюдськоїдіяльності,свідомої йцілеспрямованої.

>Виходячи з йогоуніверсального характеру, рядавторіввисловлюютьрізнетлумаченняпоняттяуправлінськогорішення.

>ПрофесорРусіновФ.М. подуправлінськимрішеннямрозумієзнаходженняпевноговаріантудій, сам процесдіяльності йїїкінцевий результат. Коліговорять провирішення проблем,використовуютьцейтермін втрьохзначеннях: 1)знайдений, але йще нездійсненийваріантдій; 2) сам процесвирішенняпроблеми,тобтоусуненнядеякихперешкод йтруднощів на цьому шляху; 3)підсумокдіяльності.

>Цюбагатозначністьслідвраховувати й привизначенні «>управлінськерішення».Інколивизначенняуправлінськогорішенняобмежуютьлишевиборомможливоговаріантудій.Такийпідхідзбіднюєзмістцієїкатегоріїтеорії менеджменту і невідповідає йогосуті.Можнавибратикращийваріантдій, але йвінзалишаєтьсялишенаміром,якщо не вестиорганізаційно-практичну діяльність для йогореалізації.

>Категорія «>управлінськерішення» яквідмічаютьРайзбергБ.А. йФатхутдиновР.А.маєбагатоаспектнийзміст. У широкомурозумінніуправлінськерішення можнарозуміти яквираженняпроцесууправління на йогозаключнійстадії, якпідлягаючувиконанню команду, щонадходить відкеруючої докерованоїсистеми.Управлінськерішеннямаєсоціально-економічну природу.Вонопов'язане іздіяльністюлюдини, Якакеруєіншими людьми йвикористовує при цьому усі своїздібності,вміння,знання йнавички.Можнавиділити тривзаємопов'язаніаспектиуправлінськогорішення. [14]

>По-перше,управлінськерішення –це виддіяльності, що вперше іде укеруючійсистемі йпов'язаний ізпідготовкою, йзнаходженням,вибором йприйняттямпевнихваріантнихдій. У цьомуаспектіуправлінськерішення – вид роботи вапаратіуправління,певнийетаппроцесууправління.

>По-друге,управлінськерішення –цеваріантвпливукеруючоїсистеми накеровану та формулавпливу. У цьомурозумінніуправлінськерішенняєописомпередбачуванихдійкеруючоїсистеми повідношенню докерованої.

>По-третє,управлінськерішення –цеорганізаційно-правова діяльністькерівника вкерованійсистемі.Приділяючиувагу цьомуважливому аспекту,управлінськерішенняінколивизначають як акторганізаційно-практичноїдіяльностікерівника йапаратууправління,якийздійснюється поранішерозробленому йсвідомовибраномуваріанту.Розумінняуправлінськогорішення лише в такомутрактуваннізв'язує йогоповнийзміст. Для правильногорозумінняуправлінськогорішеннянеобхіднозавждивраховувати усі три йогоаспекти впоєднанні йвзаємозв'язку.

>Управлінськерішення якспецифічний виддіяльностілюдини впроцесіуправління можнауявити ввиглядіпослідовностіпевнихоперацій. Цеперш нарозробкаваріантівдій,вибірваріанту, йогоприйняття, (>затвердження) йздійснення.

>Рішенняохоплює всюсукупністьвказанихоперацій,єпоєднаннямінтелектуальноїдіяльності вкеруючійсистемі ізорганізаційно-практичноюдіяльністю вкерованійсистемі.Рішеннязнаходиться намежіпроцесууправління йпроцесувиробництва.

Таким чином,підсумовуючисказане, можнадативизначенняуправлінськомурішенню.

>Прийняттяуправлінськогорішення –це процесвиборурозумноїальтернатививирішенняпроблеми, щоєвирішальним всистеміуправління (менеджменту).Результатиреалізаціїприйнятихуправлінськихрішень –ценайбільшоб'єктивнаоцінкамистецтвакерівника. [10]

>Управлінськерішення –цефіксованийуправлінський акт,виражений вписьмовій чиуснійформі йреалізується длявирішенняпроблемноїситуації.Управлінськерішення –це результатаналізу,прогнозування,оптимізації,економічногообґрунтування йвиборуальтернативи табагатьохваріантівдосягненняконкретноїсистемиуправління (менеджменту).

>Імпульсомуправлінськогорішенняєнеобхідністьліквідації,зменшенняактуальності чивирішенняпроблеми,тобтонаближення вмайбутньомудійснихпараметрівоб'єкта (>явища) добажаних,прогнозованих

>ЗавадськийЙ.С., Галушко В.П.,ГальковичР.С. й НабоковB.I. таіншівідмічають, щоуправлінськерішення –цесвоєріднийсоціальний акт,якиймістить постановку мети,завдань, атакожзагальні чи болееконкретнівказівки длязасобів їхньогоздійснення.Рішеннярозглядаються як один ізможливихваріантівдій,певнасукупністьзаходів,направлених наусунення (>попередження)збоїв вроботі йперевідсистеми з одного стану в,інший.Йомупритаманнийдирективний характер, активнаорганізуюча йтворча роль, атакождискретність, котравикликається тім, щорозробка йприйняттярішенняприпиняється донаступного сигналу прохідреалізаціїздійснюючихдій.

>Управлінськірішення якосновнийзасібвпливукеруючоїсистеми накеровану: [7]

•розробляються наосновінауковогопізнанняоб'єктивних уміврозвиткугосподарськихпроцесів;

• готують наосновіпевнихпринципів тавимог доуправлінськихрішень;

•маютьспецифічнутехнологію йорганізацію розробки таприйняття,побудовану наосновілогікизагальнолюдськоїдіяльності;

•передбачаютьдосягненнянаміченихзавданьефективнимвикористаннямресурсів, щовикористовуються вгосподарськомупроцесі;

•встановлюють рядки,засоби, годину,необхідні дляздійсненнярішення;

•передбачаютьрезультати, котріповинні бутидосягнуті приреалізаціїуправлінськогорішення,розподіл обовязків, прав тавідповідальності.

>Найважливіше запитаннягосподарської практикиполягає у тому, якпідприємницька структураможевиявити своїпроблеми й как она їхньогоможевирішити.Кожнегосподарськерішення винне бутинаправлене наяку-небудь проблему, аправильнеїївирішення –цетакерішення, якудає максимумкористі длягосподарськогосуб'єкта.

>Попередню думкудоповнюютьАбчук В.А йБункін В. Г., щоуправлінськерішення винне:

• матірчітку мітку (віншомувипадкуприйняттяобґрунтованихраціональнихрішеньнеможливо);

• бутиобґрунтованим,тобтоміститикількіснурозрахункову основу,пояснюючу мотиввідборусамеданогорішення з рядуіншихможливих;

• матір адресата й рядкивиконання,тобто матірорієнтацію наконкретнихвиконавців йконкретнідативиконаннярішень;

• бутинезаперечливим,тобтовсебічноузгодженим як ізвнутрішніми то й іззовнішнімиумовами, атакож ізпопередніми йсучаснимирішеннями;

• бутиправомірним,тобтоспиратися навимогиправовихактів,нормативнихдокументів,вказівок йрозпорядженькерівників, атакожвраховуватиобов'язки й правакерівництва йпідлеглих;

• бутиефективним,тобтонайкращим зможливих увідношенніочікуваного результату тавитрат; бутиконкретним,тобтовідповідати на запитання: як, коли й дедіяти;

• бутисвоєчасним,тобтоприйматися тоді, колиреалізація цогорішеннящеможе привести допоставленої мети;

•володіннядостатньоюповнотою,стислістю,чіткістю, бутизрозумілимвиконавцям безіншихдодатковихуточнень йроз'яснень.

>Рішення – один з необходимихмоментіввольової діїкерівника.Швидкість,правильність йчіткістьрішеньзалежить відуміннякерівникатворчомислити, від йогоособистихякостей (>рішучість,ініціативність,сміливість,прагнення досамостійноговиконанняпокладених нанього обовязків) й від йогоорганізаторськихздібностей.

>Необхідністьприйняттярішеньвиникає звпливузовнішніх йвнутрішніхобставин. Уданомувипадкурішеннявиступає яквідповіднареакція націвпливи.

>Встановленопрактикою, що відякостіуправлінськихрішеньзалежитьдотриманнянайбільшекономічнихпропорцій,параметріввиробництва й вкінцевомурезультатіефективністьвикористання всіхвиробничихпроцесів.Своєчасноприйняте,науковообґрунтованерішеннястимулюєвиробництво й,навпаки,запізніле чи жпередчасне,необдуманерішенняможезнизитирезультати роботи колективу чи окремихвиконавців.

1.3Класифікаціяуправлінськихрішень

>Управлінськірішеннявідрізняються великимрізномаїттям йможутькласифікуватися зарізнимиознаками.Класифікація їхнірозглядається якскладнийлогічно-пізнавальний процес.Вонадозволяєрозчленувати багаторішень наістотноодноріднічастини,упорядкувати їхні йвиявитизагальнізакономірності, атакожхарактерніособливості,притаманніокремим їхні видам. Покожному видурішеньможе бутирозроблена системаінформації, Яка правильноорієнтуєкерівників йспеціалістів припідготовцірішень,виборікращоговаріантуприйняттярішення.

>Дослідженнями доведено, щоуправлінськірішення можнакласифікувати зарізнимиознаками:об'єкту йсуб'єктууправління;соціальномузначенню мети йзавдань, що у якихмістяться;тимчасовомукритерію, взалежності відстадіїпроцесууправління, наякійприймаютьсярішення; відрівняінформованої просередовище й напрямикерованостісистеми, характеру йзмістурішень,рівнядеталізації у якихвказівок,обов'язковостівиконання,наявностікількісних йнекількісних характеристик й т.д.

>Перш ніжрозглянутикласифікаціюуправлінськихрішень,розглянемоосновнікритеріїкласифікаціїзавдань привиникаючих проблем, щовиникли.

УсвоємупідручникуШегда А.В.виділяєтакіосновнікритеріїкласифікаціїзавдань привирішенні проблем: [3]

1.Важливістьпроблеми дляорганізації.Важлива проблемавимагаєвеликоїчіткості,організованості впідготовці доприйняттярішення,створенняефективного контролю,узгодженостіміжпідрозділами, котріберуть доля впідготовці,прийнятті тавиконаннірішень.

2.Тимчасовий аспектвирішенняпроблеми.Рішення длятерміновоїпроблеми, як правило,приймається вумовахвеликоїневизначеності впорівнянні ізіншимвипадком.Якщо проблема невимагаєшвидкоговирішення, тоінколидоцільнонакопичитинеобхіднуінформацію дляприйняттянайкращогорішення.

3.Попередняоцінкаефективностірішенняпроблеми. Увипадкусвідомонезначногоефектудоцільнимбуваєзробитивеликівитрати напошукінформації,оцінкуможливихрішень,оскількинавітьнайкращерішення недає великоговиграшу. Увипадкуочікуваногозначногоефекту процедуруприйняттярішеньнеобхіднопродумати особливостаранно.

4.Умовиприйняттярішень, котрівизначаються станомзовнішнього йвнутрішньогосередовища:визначеність,ризик,невизначеність йпротидія.

5. Характерприйняттярішень:індивідуальний чиколективний.

6. Характермоделіпроблемноїситуації: точна чинаближена, як правило, проблемнаситуаціяописуєтьсядосить простоюнаближеноюмоделлю,щобїї можна було бвикористати. Увипадкуважливих проблем (чи колирішеннядаєдосить явно великийефект)необхіднодосить точноописатиситуацію.Знайденеоптимальнерішення винне бутинайкращим длядеякоїідеалізованоїпроблеми,вираженої вмоделі. Частобуваєдоцільнішезнайтираціональне,хоча й незавждинайкраще,рішення дляреальноїпроблемноїситуації, ніжвитрачатизусилля напошукоптимальнихрішень дляневирішених проблем.

7.Рівеньформалізаціїпроцесуприйняттярішення. Приприйняттірішеннянеабияку рольвідіграютьтакінепіддатніформалізаціїфактори як:компетентність,об'єктивність,авторитарністьджерелаінформації,психологічний стан,впливтрадицій,моральнінорми.

8.Кратністьприйняттярішення: однократна чибагатократна процедура.Однократнірішення, як правило,проявляються надовгомувідрізку години йвикликаютьвеликіпіслядії.Дуже частокомплексні заподіяння,стаютьзавданнямиприйняттяоднократнихрішень.Багатократністьрішенняділяться наперіодичні йнеперіодичні.Прохожев А.Овідмічає, щозалежно відмасштабів, аточніше відрівнярішень, їхні можнакласифікувати таким чином:

>Стратегічнірішення.Рішення самоговисокогорівня, котріприймаються увідношенністратегічних проблемвищимкерівництвомпевноїсистеми. На цьомурівніважливим чинником приприйняттірішенняєвзаємовідносиниміжокремими системами в зв'язку ізчимпотрібно,щоб особини, котріприймаютьрішення,володіливисокиммистецтвомуправління.

Так,директивнірішення,звичайно,розробляютьсявищимиланкамиуправління встабільнихумовах попитаннях ізнайбільшважливихповсякденних йперспективних проблеморганізації тапризначені смердоті дляобов'язковоговиконання наїїнижчихрівнях.Рекомендованірішення готуютьдорадчими органами,різного родукомітетами чикомісіями, їхнівиконаннябажане, але й необов'язкове,оскільки ті, до чогоцірішеннявідносяться, непідпорядковуються тім,хто їхньогоприймає.Орієнтованірішення, котрідирективні,призначені длянижчихрівнівуправління,протедіючих вумовахзначноїсвободи від центру.Орієнтованірішення можнавважатипрогнозованимирішеннями, котріє аби «маяком» дляпланових.

Зафункціональнимпризначенням можнавиділитиорганізаційні,координуючі,регулюючі,активізуючі йконтролюючірішення.Прикладоморганізаційногоєрішення простворенняакціонерного товариства,розподілуслужбових обовязків й т.п.Регулюючірішення болеевсьогопропонуютьспосібздійснення впевнихситуаціях тихий чиіншихдій йпередаються врізного роду правилах,розпорядках,графіках, нормах, нормативи й т. п.Координуючірішеннямають в основномуоперативний характер,наприклад,розподілпоточної роботисередвиконавців.Контролюючірішенняслужать дляоцінкирезультатів тихий чиіншихдійпідлеглих.

За способомприйняття можнавиділитивибіркові йсистематичнірішення.Першізвичайностосуються одного чидекількохблизькихаспектівпроблеми, котрарозглядається, адругі –охоплюютьїї вцілому в інших формах йвзаємозв'язках.

>Рішенняприймаються людьми й взалежності від числаучасниківділяться наодноособові йколективні. За способомприйняттярішеннябуваютьконсультативними,спільними йпарламентськими.

>Консультативнерішенняпередбачає, що особа, котра йогоцілкомприймає,радиться ізоточуючими –підлеглими чиекспертами, апотім ізврахуваннямвисловленихрекомендаційробитьвласнийвибір.Спільнірішенняприймаються врезультатівзаємноїзгоди всіхучасників наоснові консенсусу, апарламентськібазуються на бобільшістьпричетних доньогоосібвиражає із ними своюзгоду.

Заширотоюохопленнявиділяютьсязагальні йспеціальнірішення.Загальністосуютьсяоднакових проблем, щовідносяться дорізнихпідрозділіворганізації,наприклад, про годину початку йзакінченняробочого дня,обідніхперерв,строківвиплатизарплатні й т. п.Спеціальнірішеннявідносяться довузьких проблем,притаманних лише одномупідрозділу чигрупіпрацюючих по людях.

Засфероюреалізаціїрішенняможуть бутипов'язані звиробництвом,збутом,науковимидослідженнями, кадрами й т. п., а й зазмістомбуваютьтехнічними,екологічними,соціальними.Технічнірішенняприймаються в зв'язку ізоб'єктивними чинникамидіяльностіорганізації –використаннямобладнання,технологій йінше.Економічнірішенняпов'язані ізвитратами, котрінесе організація (>підприємство) йобумовленими ними результатами.Соціальнірішенняприймаються завідношенням умів роботи персоналу, його оплат,пільг,гарантій.

>Рішення можнакваліфікуватитакож за способами їхніприйняття.Інтуїтивнерішеннямає всвоїйосновіпередбаченнякерівника, що йоговибірправильний. Наньоговпливає такзване «>шостепочуття», якувідвідалодосвідченихменеджерів,володіючих широкий кругозір, йодночасно, щомаютьмінімум години,який недозволяєдовгодумати надситуацією. Приприйнятті такихрішеньнадто великийризикпомилок, тому смердотіможливілише вкрайньомувипадку,скоріше яквиключення, а чи не правило. [10]

>Адаптованерішенняґрунтується назагальнихзнаннях, здоровомуглузді йнаявності укерівника негативному й позитивномудосвіду.Вонопередбачає дії, котрі ваналогічнійситуації вминулому булиуспішними, ізпоправкою насьогоднішній день.Позитивноюстороною такогорішенняє простота йоперативністьприйняття,проте воно тамає рядістотнихнедоліків. Так,здоровийглузд напрактицізустрічаєтьсянадторідко;досвід, наякий при цьомупокладаютьсявеликінадії,може бутивідсутнім, особливоякщорішенняприймаєтьсявперше.Діючи поаналогії ввідомому напрямі, легкозагубитиінші,значно болеевигідніваріантирішення.

>Слабкоюстороноюобохвидіврішеньє їхнісуб'єктивність, котраобумовленаперш на характеромкерівника, увідповідності ізчим смердотіможуть бутиризикованими чизваженими,інертними чиімпульсивними, атакожкомпетентністю,досвідом,освітою, від якізалежитьрівеньрозумінняситуації й проблем.

>Певнийінтереспредставляєкласифікаціяуправлінськихрішень дана М.Месконом, М. Альбертом й Ф.Хедоурі, котрівиділяютьорганізаційні,інтуїтивні йраціональнірішення.Організаційнірішення –цевибір,який винензробитикерівник,щобвиконатиобов'язки,обумовленізайманоюпосадою. Метаорганізаційногорішення – забезпечити рух допоставлених передорганізацієюзавдань.

>Організаційнірішення можнарозділити надвігрупи:запрограмовані,незапрограмовані.

Узапрограмованомурішенні числоможливих альтернативобмежено йвибір винен бутизроблений вмежахнапрямків,заданихорганізацією.

>Позапрограмованірішення –церішення, котрівимагають впевніймірі новихситуацій; смердотівнутрішньо неструктуровані чипоєднані ізневідомими чинниками. До числанезапрограмованихможутьвідноситисярішення по такихпитаннях:якою винна бути позначкаорганізації; якпокращитипродукцію; якудосконалити структуру й т.д. Напрактицінебагатоуправлінськихрішень єзапрограмованими чинезапрограмованими в чистомувигляді. Отже, процесприйняттяорганізаційнихрішеньнадтотіснопов'язаний ізпроцесомуправлінняорганізацією вцілому.

>Раціональнерішення –цевибір,закріплений результатамиоб'єктивногоаналізу.Раціональнерішення, навідміну відзаснованого наміркуваннях, незалежить віддосвіду,накопиченого вминулому.


2.Кількісніметодиприйняттярішень

 

2.1Загальна характеристикауправління наосновікількіснихметодів

>Управління наосновікількіснихметодів –цейсистематичнийдодатокнауковихметодів до проблемуправління.Вважається, щосучасна наукауправління, щовідрізняєтьсязастосуваннямкількіснихметодівобґрунтуванняуправлінськихрішень, сталаінтенсивнорозвиватися под годинудругоїсвітовоївійни.Поштовхом до цого сталозалученнявчених до розробкиметодіврішенняскладних військових проблем, таких, якоптимальнерозміщення сил йзасобів,споруд йвогневихпозицій,оптимізація військовихперевезень.

>Моделі йкількісніметодивикористовуються длявирішення такихзавдань, якрегулюваннятранспортнихпотоків вмістах йоптимізація руху ваеропортах,складаннярозкладів занятий вуніверситетах,управління запасами вунівермагах,розробка новихвидівпродукції,плануванняматеріального забезпечення,розподілустаткування йтрудовихресурсів длявиробництварізнихвиробів назаводі,складанняграфіківспортивнихігор.Завдання наукиуправлінняполягає до того,щоб забезпечитикерівниківнауковою базою длявирішення проблем,пов'язаних ізвзаємодієюпідрозділів вінтересахорганізації якцілісноїсистеми.

Наукауправліннявключаєвикористання:наукового методу;системнійорієнтації; моделей.

>Науковий методєфундаментальноюпроцедуроюбудь-якогонауковогодослідження.Вінскладається ізтрьохетапів:

1.Спостереження, приякомувиконуютьзбір йаналізінформації ізпроблеми йситуації.Приміром,якщорозглядається потреба в запасах,керівник виненоцінювати, якваріюєрівеньзапасівзалежно відпопиту.

2.Формулюваннягіпотези.Формулюючигіпотезу,дослідниквиявляєнаявніальтернативи –варіантидій й їхньогонаслідку.Метою тутєвстановленнявзаємозв'язкуелементівсистеми чикомпонентівпроблеми.Якщоспостереженняпоказує, щозапаси будутьнедостатні, колипопитвпродовжмісяцязросте на 10%,керівникможеспертися нагіпотезу, поякійпевне збільшеннязапасіврозв'яже проблему.

3.Верифікація, чипідтвердженнядостовірностігіпотези,здійснюється шляхоманалізурезультатівприйнятогорішення.Наприклад,керівникможезбільшитизапаси на величину,рекомендовануфахівцем.Якщо при цьомузапаси непадають й неростуть понадміру,гіпотезуслідвизнатиправильною.Якщоположення ненормалізується, токерівник виненвикористовуватидодатковідані йсформулюватиновугіпотезу.

>Системнаорієнтація йвикористання моделей.Застосовуючи науковий метод,необхіднопам'ятати, що організація –цевідкрита система, щоскладається ізвзаємозв'язанихчастин. Томуособливістюнауковогопідходу доуправлінняє системнаорієнтація.Інша сторона наукиуправління –використання моделей.Моделюванняпотрібне черезскладність проблемуправлінняпроведенняекспериментів в реальномужитті.

Модель –цепредставленняоб'єкту,системи чи ідеї вдеякійформі,відмінній від самогооб'єкту чисистеми.Наприклад, схемаорганізації –це модель, щопредставляєїї структуру.Головнаособливістьмоделі –спрощенняреальноїситуації чисистеми. Модельменшскладна,деталі, що невідносяться до справ,маскують проблему в реальномужитті,усуваються, томуможливостірозуміння йдозволу проблемзбільшуються.

>Необхідністьмоделюванняобумовлена тім, що багатоорганізаційнихситуаційскладні,можливостіпроведенняекспериментів в реальномужиттірідкісні, атакож тім, щокерівництвоорієнтується намайбутнє.

>Складність.Реальний світлоорганізаціївиключноскладний й числозмінних, щовідносяться доконкретноїпроблеми,значноперевершуєможливостібудь-якоїлюдини.Осягнутиреальний світло можна,спростивши його задопомогоюмоделювання.

>Експериментування впевнихвипадках вумовах реального світуможе й винневиконуватися. Колі підприємствастворюютьновускладнупродукцію, смердотізавждивиготовляютьзразки,перевіряють його вреальнихумовах й лишепотімрозгортаютьвиробництво. Аліпрямеекспериментуваннякоштує дорого йвимагає години.Крім того, прямаекспериментальнаперевіркарішень,пов'язаних ізекстремальнимиситуаціями, часто простонеможлива,оскількиможе бутипов'язана чи ізбанкрутствоморганізації, чи ізруйнуваннямоб'єктів, чи ззагибеллю людей.

>Орієнтаціяуправління намайбутнє.Неможливоспостерігатиявище, якуще неіснує йможе бутиніколи неіснуватиме. Томумоделювання – Єдинийспосібуявитиваріантимайбутнього,визначитипотенційнінаслідкиможливихрішень,порівняти їхнього йвибратипереважне.

>Типи моделей.Моделіпідрозділяють нафізичні,аналогові йматематичні.

>Фізична модельєзбільшеною чизменшеноюкопієюоб'єкту чисистеми.Особливістьфізичноїмоделіполягає до того, що вдеякомурозумінні вонавиглядає якмоделюючацілісність.Наприклад,авіаційні підприємствазавждивиготовляютьзменшеніфізичнікопії новихлітаків,щобперевіритиаеродинамічнийопір. Модель виннаповодитисяаналогічно новомулітаку, щорозробляється, при цьомукоштує вон вмільйониразів меншесправжньоголітака.

>Аналогова модельпредставляєдосліджуванийоб'єкт аналогом,який поводитись якреальнийоб'єкт, але й невиглядає яктакий.Відомікожномуекономістові чименеджеровіграфіки, щоілюструютьспіввідношенняобсягувиробництва йвитрат,єаналоговоюмоделлю.Графікпоказує, якрівеньвиробництвавпливає навитрати.

>Математична модель –цейописвластивостейоб'єкту чисистеми задопомогоюматематичнихсимволів. Уматематичніймоделівикористовуютьсясимволи дляописувластивостей чи характеристикоб'єкту чиподії.Математичнімоделінайчастішевикористовуються приухваленніорганізаційнихрішень.

>Побудовамоделі, як йуправління,єпроцесом.Основніетапипроцесу – постановка заподіяння,побудова,перевірка надостовірність,застосування йоновленнямоделі.

Постановка заподіяння –перший йнайбільшважливийетаппобудовимоделі,здатний забезпечитиправильнерішенняуправлінськоїпроблеми.Використання математики йкомп'ютера непринесеніякоїкористі,якщо проблема не якщо точновизначена.

>Керівник,сформулювавши проблему, винензумітивиявитисимптоми й їхні заподій.Наприклад,скаргимагазинів назатримкивиконання їхнізамовленьможуть бутинаслідкомвиробничих проблем напідприємствах.Причиноюможевиявитисянестачасировини йзапаснихчастин доустаткування, котріобумовленіпоганимплануванням.

>Побудовамоделі.Спочаткунеобхідновизначитиголовну міткумоделі – котрівихідніданітребаотримати,використовуючи модель,щобдопомогтикерівництвувирішити проблему, щостоїть проти нього. Уданомуприкладіпотрібнавихіднаінформація проточнітерміни йкількість тихий, щопідлягаютьзамовленнюсировини йзапаснихчастин.

>Потімслідвизначити, якоїінформаціюпотрібно дляпобудовимоделі й котріпотрібнівідомості навиході. Уданомувипадкунеобхідноюінформацією якщоточний прогнозпотреби закожнимпочатковимматеріалом,відомості прохарактері йкількостісировини видупродукції,очікуваноїдовговічності йкількостівузлів й деталейустаткування,використовуваного длявиробництвапродукції.

>Крім того,слідоцінитивитрати наствореннямоделі йреакцію людей, котріповинні будутьїївикористовувати. Модель, котракоштує більше, ніжпринесевигод,нікому непотрібна, азанадтоскладна модельможе бути незрозумілакористувачам й незастосовуватиметься напрактиці.

>Перевіркамоделі надостовірністьмайжезавждипотрібна.По-перше,потрібновизначитимірувідповідностімоделі реальномуявищу,встановити, чиусіістотнічинникиреальноїситуаціївбудовані в модель.По-друге,слідзрозуміти,наскількимоделювання дійснодопомагаєкерівництвурозв'язати проблему. Урозглянутомуприкладінеобхідноперевірити, чи дійсно модельдастьможливістьплануватизамовлення насировину йматеріали,запаснічастини так,щобусунутискаргимагазинів назатримкипостачань.Бажаноперевірити модель наситуації, що маламісце уминулому.

>Застосуваннямоделі.Головна причинаобмеженоговикористання моделейкерівникамиполягає до того, що смердоті нерозуміють їхні й томупобоюютьсязастосовувати.Щобуникнути цогокерівникиповиннібрати доля впостановці заподіяння,встановленнівимог дорезультатівмоделювання.

>Оновленнямоделіробиться,якщокерівництвузнадоблятьсявихіднідані взручнішійформі чидодатковідані.Якщоціліорганізаціїзмінюються,можутьзмінитися йкритеріїухваленнярішень.Інформація, щозновуз'явилася,можедопомогтиуточнити модель.

>Проблемимоделюванняможутьпороджуватисянедостовірнимипочатковимидопущеннями.Деякіпередумови,покладені основоюмоделі, неможуть бути точнооцінені йоб'єктивноперевірені,наприклад,припущення прорістпродажівнаступного року напевну суму, непіддаєтьсяперевірці.

>Інформаційніобмеженняєголовною причиноюнедостовірностіпередумов йіншихутруднень примоделюванні.Точністьмоделівизначаєтьсяточністюінформації ізпроблеми.Нерідковиникаютьситуації, колинеможливоотриматиінформацію по всіхважливихчинниках йвикористовуватиїї вмоделі.Якщозовнішнєсередовищерухливе,інформацію пронеїслідоновлюватишвидко, але й нацеможебракувати годину чицеможевиявитисязанадто дорого.

Страхкористувачів.Головна причинанедостатньо широкоговикористання моделейполягає до того, щокерівники, для які смердотістворюються, часто вже нецілкомрозуміютьотримуванірезультати й тому боятися їхньогозастосовувати.Причиноюєнедолік вони знань вційобласті. Дляборотьби ізцимфахівцям покількісних методаханалізуслідуєзначно понад свого годиниприділятиознайомленнюкерівників ізможливостями йметодикоювикористання моделей.

Приоцінцівитрат намоделюваннякерівництвуслідвраховувативитрати годиникерівниківвищого йнижчогорівнів напобудовумоделі йзбірінформації,витрати й годину нанавчання,вартістьобробки йзберіганняінформації.Моделі, щомаютьнадмірновисокувартість,неефективні.

2.2Моделіухваленняуправлінськихрішень й їхніефективність

>Невід'ємноюхарактеристикоюуправлінськихрішеньє їхніякість. Для забезпеченняналежного їхніякістьнеобхіднорозуміти сутьцієї характеристики. Таким чином,якістьуправлінськогорішення можнарозглядати яксукупністьпараметріврішення, щозадовольняютьконкретнихспоживачів йзабезпечуютьреальність йогореалізації [1, з. 104].

Доосновних умів забезпеченнявисокоїякостіуправлінськихрішеньвідносяться:

·застосування врозробціуправлінськогорішеннянауковихпідходів менеджменту;

·застосуванняметодівпрогнозування,моделювання йекономічногообґрунтування шкірногорішення, щоприймається;

·структуризаціяпроблеми йпобудова дереварішень; забезпеченняЛПР,якісноюінформацією, щохарактеризуєпараметри «входу», «>виходу», «>зовнішньогосередовища» й «>процесу»системиухваленнярішення;

· забезпеченняпорівнянності (>порівнянності)варіантіврішень;

· забезпеченнябагатоваріантностірішень;

· правоваобґрунтованістьрішення, щоприймається;

·автоматизаціяпроцесузбору йобробкиінформації,процесу розробки йреалізаціїрішень;

·розробка йфункціонуваннясистемивідповідальності ймотиваціїякісного йефективногорішення,наявністьмеханізмуреалізаціїрішення [1, з. 104].

>Перш ніжрозглянути широковикористовуванісучаснимиорганізаціямимоделінеобхідноописати трибазовітипи моделей:

1.Фізична модель –досліджується задопомогоюзбільшеного чизменшеногоописуоб'єкту чисистеми.Відмітна характеристикафізичноїмоделіполягає до того, що вдеякомурозумінні вонвиглядає якмодельованацілісність. Будучиточноюкопією, модель виннаповодитисяаналогічно новомуавтомобілю, щорозробляється, чилітаку, але й при цьомукоштувати вона багато менше засправжню.

2.Аналогова модель –представляєдосліджуванийоб'єкт аналогом,який поводитись якреальнийоб'єкт, але й невиглядає яктакий.

3.Математична модель – вціймоделі,званійтакожсимволічній,використовуютьсясимволи дляописувластивостей чи характеристикоб'єкту чиподії [2].

>Раціональнімоделіухваленнярішеньзалежно відміриформалізації цогопроцесуділять нарішення зслабкою йсильноюструктурою (малий. 3). Дляформуваннярішень зслабкоюструктурою, неформалізуютьсяцілі йобмеження.Крім того і неописуєтьсявплив ними шкірного ізваріантіврішень. Приприйняттісерйозних,тобто дорогих,важливих, таких, щомаютьдовгостроковінаслідкирішень бездетальноїформалізації, як правило, не можна. Тому для такого родурішеньістотнодеталізується блок «>оцінка йвибір» [3].


>Рис. 2.1.Раціональна модельухваленнярішень зслабкоюструктурою

>Моделювання широковикористовується впроцесіухваленнярішень. Причинами, щообумовлюютьзастосуваннямоделювання, є:природнаскладністьбагатьохорганізаційнихситуацій,неможливістьпроведенняекспериментів в реальномужитті йорієнтаціякерівництва намайбутнє.

Унауціуправліннявикористовуютьсянаступнімоделі:

·теоріяігор;

·моделітеоріїчерг;

·моделіуправління запасами;

· модельлінійногопрограмування;

·імітаційнемоделювання;

·мережевийаналіз;

·економічнийаналіз.

>Теоріяігор. Одна ізнайважливішихзмінних, відякоїзалежитьуспіхорганізації, –конкурентоспроможність. Вочевидь,здатністьпрогнозувати діїконкурентівозначаєперевагу длябудь-якоїорганізації.Теоріяігор – методмоделюванняоцінки діїприйнятогорішення наконкурентів.Теоріяігорвикористовується нечасто, якіншімоделі. На шкода,ситуації реального світу частенькодужескладні й на скількишвидкозмінюються, щонеможливо точноспрогнозувати, яквідреагуютьконкуренти назміну тактикифірми.Проте,теоріяігоркорисна, коливимагаєтьсявизначитинайбільшважливі йвимагаючіоблікучинники вситуаціїухваленнярішень вумовахконкурентноїборотьби.Цяінформаціяважлива,оскількидозволяєкерівництвуврахуватидодатковізмінні чичинники, котріможутьвплинути наситуацію, й тім самимпідвищуєефективністьрішення.

Модельтеоріїчерг чи модель оптимальногообслуговуваннявикористовується длявизначення оптимальної кількостіканалівобслуговування повідношеннюпотреби у яких. Доситуацій, в якімоделітеоріїчергможуть бутикорисні, можнавіднестидзвінки людейавіакомпанію длярезервуваннямісця йотриманняінформації,очікування вчерзі намашиннуобробкуданих,майстрів про ремонтустаткування,чергавантажівок подрозвантаження складу,очікуванняклієнтами банкувільногокасира.Якщо,наприклад,клієнтам доводитисязанадтодовгочекатикасира, смердотіможутьвирішити перенести своїрахунки до банку. Так саме,якщовантажівкам доводитисязанадтодовгочекатирозвантаження, смердоті незможутьвиконати скількипоїздок протягом дня, стількиналежить. Таким чином,принципова проблемаполягає вурівноваженнівитрат надодатковіканалиобслуговування йвтрат відобслуговування нарівнінижче оптимального.Моделічергзабезпечуютькерівництвоінструментомвизначення оптимальної кількостіканалівобслуговування, котрінеобхідно матір,щобзбалансувативитрати увипадкахнадмірномалої йнадмірновеликої їхньогокількості.

Модельуправління запасамивикористовується длявизначення годинирозміщеннязамовлень наресурси й їхнікількості, атакожмасиготовоїпродукції на яких складах.Будь-яка організація винна підгримуватидеякийрівеньзапасівщобуникнутизатримок навиробництві й узбуті.

Модельлінійногопрограмуваннязастосовують длявизначення оптимального способурозподілудефіцитнихресурсів занаявностіконкуруючих потреб.Цей типмоделюваннянайбільшпоширений напромисловихпідприємствах.Вінполягає до того, щодопомагаємаксимізуватиприбуток занаявності одногодекількохресурсів,кожен із яківикористовується длявиробництвадекількохвидів товару.Зазвичай прирішенніоптимізації цого типу моделейзазвичайвикористовуєтьсясимплекс-метод.Лінійнепрограмуваннязазвичайвикористовуютьфахівціштабнихпідрозділів длядозволувиробничихтруднощів.

>Імітаційнемоделювання.Усіописанівищемоделімають наувазізастосуванняімітації в широкомусенсі,оскількиусієзамінникамиреальності.Проте, як методмоделювання,імітація конкретноозначає процесствореннямоделі йїїекспериментальнезастосування длявизначеннязмінреальноїситуації.Головнаідеяімітаціїполягає увикористаннідеякого прилаштую дляімітаціїреальноїсистеми у тому,щобдосліджувати йзрозумітиїївластивості,поведінку й характеристики.

>Мережевийаналіз. Змережевогоаналізу в основномувикористовуєтьсятеоріяграфів.Теоріяграфівдозволяєскладатиоптимальніграфікиздійсненнярізнихпроектів. Цедозволяємінімізувати як годинуздійснення проекту, то йвитрати поньому.

>Типова «>економічна» модельзаснована нааналізібеззбитковості,методіухваленнярішень ізвизначенням точки, вякійзагальнийдохідзрівнюється ізсумарнимивитратами,тобто точки, вякійпідприємствостаєприбутковим.Цімоделі широкозастосовуються убухгалтерському йфінансовомуобліку 4].

Таким чином, у тому,щоб модельприйняттяуправлінськихрішень бувефективною, вона винна:

бутипобудована наосновідостовірнихпочатковихданих;

>міститимінімумінформаційнихобмежень;

широковикористовуватися наднауці, але й й напрактиці;

бутицінною: хороша

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація