Реферати українською » Менеджмент » Оцінка ефективності та розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи управління ТОВ "Квінта"


Реферат Оцінка ефективності та розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи управління ТОВ "Квінта"

Страница 1 из 7 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1. СУТНІСТЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯПРЕДПРИЯТИЕМ

1.1 Поняття та організаційні принципи побудови системи управління

1.2 Організація і типи системи управління

1.3 Оцінка ефективності системи управління

2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТОВ «>КВИНТА»

2.1 Коротка характеристика галузі, підприємства міста іSWOT - аналіз ТОВ «Квінта»

2.2 Аналіз ефективність використання ресурсів організації

2.3 Характеристика системи управління ТОВ «Квінта»

2.4 Оцінка ефективності наявної системи управління ТОВ «Квінта»

3.ПРОЕКТИРОВАНИЕ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТОВ «>КВИНТА»

3.1 Методика вдосконалення системи управління ТОВ «Квінта»

3.2 Управлінські функції структурних підрозділів ТОВ «Квінта»

3.3 Оцінка ефективності впровадженої системи управління

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛІТЕРАТУРИ

>ПРИЛОЖЕНИЯ


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Підвищення ефективності роботи підприємства у значною мірою визначається організованістю системи управління, яка від чіткої структури підприємства міста і діяльності всіх його елементів у бік обраної мети.

Необхідність вдосконалення системи управління на етапі визначається багатьох чинників. І це оптимізація чисельності апарату управління, його функцій; впровадження автоматизованих системам управління і розробки систем прийняття рішень.

Структура управління включає у собі усе підпорядковувалося меті, розподілені між різними ланками, зв'язок між якими забезпечують координацію окремих дій зі їх виконання. Зв'язок структури з ключовими поняттями управління - його цілями, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми та його повноваженнями свідчить про її величезному вплив усі сторони роботи організації.

Організації створюють структуру у тому, щоб забезпечувати координацію контроль діяльності своїх підрозділів, і працівників. Структури організацій відрізняються одна від друга складністю (тобто. ступенем поділу діяльності різні функції), формалізацією (тобто. ступенем використання заздалегідь встановлених правив і процедур), співвідношенням централізації і децентралізації (тобто. рівнями, у яких приймаються управлінські рішення).

Є різноманітні типи організаційних структур (лінійні,линейно-функциональние, функціональні, матричні, проектні,дивизиональние, бригадні). Не кожен тип організаційної структури відповідає організації. Тому кожна організація сама розробляє організаційну структуру, які мають ставити систему відповідальності, відносини звітності, принципи об'єднання співробітників у групи. З іншого боку, структура повинна містити у собі механізми зв'язку й координації елементів організації у узгоджено працююче ціле.

Будова організації відбиває її структурна схема. Об'єднання організації у єдине ціле пов'язані з використанням систем інформації та механізмів зв'язку, доповнюють її структурну схему. Схема будь-який організації показує склад відділів, секторів та інших лінійних і функціональних одиниць. Але вона не враховує такий чинник, як людську поведінку, які впливають значно взаємодії та її координацію. Саме поведінка персоналу визначає ефективність функціонування організаційної структури більшою мірою, ніж формальне розподіл функцій між підрозділами. Організаційну структуру будь-якою комерційною фірми слід розглядати з урахуванням різних критеріїв. Ефективність діяльності організації впливають:

1) реальні взаємозв'язку для людей та його роботою, відбивані в схемах організаційних структур й у посадових обов'язки;

2) політика керівництва та методи, які впливають на поведінка персоналу;

3) повноваження президента і функції працівників організації різних рівнях управління.

>Рациональная структура організації передбачає комбінацію зазначених трьох чинників, що забезпечує високий рівень ефективності виробництва.

Тож у дипломної роботі приділяється велика увагу принципам і методам формування, вибору типу структури управління, вивченню тенденції у тому побудові й оцінки відповідності вирішуваним завданням.

Мета дослідження залежить від вдосконаленні системи управління організацією у сфері телекомунікаційних послуг з прикладу ТОВ «Квінта».

Об'єкт дослідження: виробнича діяльність ТОВ «Квінта».

Предмет дослідження: організаційну структуру управління підприємством ТОВ «Квінта».

Завдання дослідження:

1. Аналіз теоретичних питань стосовно організації, принципам побудови й удосконаленню управлінням підприємства;

2. Дослідження і - оцінка наявної системи управління підприємством ТОВ «Квінта»;

3. Оцінка ефективності й розробка рекомендацій для вдосконалення системи управління ТОВ «Квінта».

Робота структурована, складається з запровадження, трьох глав, укладання, списку використаної літератури.


1. СУТНІСТЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯПРЕДПРИЯТИЕМ

1.1 Поняття та організаційні принципи побудови системи управління

систему управління оцінка ефективність

Управлінням називається процес досягнення мети у керованій системі. У цьому мається на увазі наявність суб'єкта управління і об'єкта управління.

Суб'єкт управління – це - джерело управлінського впливу. Їм може бути людина, або механізм управління.

Об'єкт управління – це «адресат» управлінського впливу. Їм може бути людина, механізм, організація.

Управління є циклічний процес, що включає 4 етапу:

· постановка мети

· планування

· контролю над виконанням

· оцінка

Будь-яке управління не обходиться без прийняття управлінські рішення, і постановка мети є найважливішим їх. Управління підприємством - це окреме питання управління, що містить:

· антикризове управління

· управління активами

· управління ризиками

· управління фінансами

· стратегічне управління

· управлінняперсоналом.[1]

Особливістю сучасної економіки є спрямованість в забезпечення раціонального ведення господарства лише на рівні фірми за умов дефіцитності ресурсів, необхідність досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, подолання малої ефективності регулювання виробництва адміністративними методами, прискорення початку інтенсивному характеру розвитку. Підприємство у сучасних умовах поставлено складні умови господарювання. З одного боку, недосконалість законодавства, високі податки, розрив виробничих зв'язків, і з постачальниками, і з покупцями дестабілізували становище над ринком. З іншого – відставання устаткування, моральний матеріальний знос, відсутність коштів у ремонт, заміну і модернізацію.

Ефективність управління підприємством загалом залежить від ходу виконання кожного етапу:

· Планування - у якому виробляється прогноз результатів праці та вироблення стратегії дії.

· Визначення правив і умов праці - чому забезпечене (гарантовано) виконання плану; хто, які праці та що не обсязі виконуватиме.

· Виконання роботи - у своїй виконавці ви повинні достеменно розуміти, яких результатів від нього очікують, й можуть бути зацікавлені у високий рівень.

· Контроль - завершальний етап, оцінка обсягу й якості фактичних результатів робіт з запланованими.

· Коригування - якби етапі контролю виявлено відхилення, виробляється коригування колись, ніж виконані роботи або послуги будутьпредоставлени/оказани клієнтам.

Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї системи управління позначаються як на вдосконаленні осередку, а й у перерозподілі функцій управління з рівням відповідальності, формам їх взаємодії.

Йдеться перш лише про такої системи управління (принципах, функціях, методах, організаційну структуру), яка породжена об'єктивної необхідністю і закономірностями ринкової системи господарювання, пов'язані з задоволенням насамперед індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості працівників у найвищих кінцевих результатах, ростучими доходами населення, регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням досягнень науково-технічної революції. Усе це жадає від промислових фірм адаптацію новим ринковим умовам, подолання виникаючих суперечностей у економічному просторі і науково-технічному прогресі.

У умовах стають актуальними питання вивчення побудови організацій. Ринкова економіка вимагає швидкого реагування зміну попиту, удосконалювання принципів і видозміну продукції, технологій та способів управління і побудови організацій. Відомо, кожна організація і його живе по-різному, по-різному реагує на що відбуваються зміни. Удосконалення організаційних форм управління – одну з найважливіших завдань, завдань, які керівництвом.

Важливою функцією управління функція організації, що полягає у встановленні постійних і тимчасових відносин між усіма підрозділами фірми, визначаючи порядок і умов функціонування фірми.

Функція організації реалізується у фірмі у вигляді складання положень про відділах і основи економічних службах організації. Це дуже важливий процес, вимагає постійної уваги з боку керівництва. Добре продумана організація економічних служб запобігає конфліктні ситуації, сприяє налагодженню плідної і оперативної роботи. З іншого боку, помилки у організації породжують "сили", які прагнуть розірвати організацію, чинять перешкоди у роботі.

Функція організації реалізується двома шляхами: черезадминистративно-организационное управління економіки й через оперативне управління. [2]

>Административно-организационное управління передбачає визначення структури фірми, встановлення взаємозв'язків і розподіл функцій між всіма підрозділами, надання правий і встановлення відповідальності між працівниками апарату управління.

Це вимагає те, що формується організаційну структуру фірми, визначаються чинники та методи побудови організаційної структури. Тобто відбувається процес створення або поліпшення організаційної структури,взаимосвязка входять до неї економічних служб, їх інтеграція і дезінтеграція. Аналізуючи цей етап також відбувається розстановка керівні кадри економічних служб і підрозділів, відбувається процес створення посадових інструкцій, і навіть розмежування повноважень і відповідальності гілок, виділяються лінійні і штабні економічні служби.

Оперативне управління забезпечує функціонування фірми відповідно до затвердженим планом. Воно залежить від періодичному чи безупинному порівнянні фактично отриманих результатів з результатами, наміченими планом, і наступного їх коригуванням. Оперативне управління був із поточним плануванням.

Цей шлях реалізації функції організації передбачає те що організації має бути створена система оперативного реагування зміни в стислий період часу. У неї можуть входити такі економічні служби чи відділи, як, наприклад: диспетчерська служба, плановий відділ, економічний відділ, бухгалтерія тощо. Відмінною рисою цією системою служитиме те, що керівник матиме постійно інформацію з стану справ в підрозділах і, якщо знадобиться, комплекс необхідних заходів, які треба прийняти у тому чи іншому разі.

У межах структури управління протікає управлінський процес (рух інформації та прийняття управлінські рішення), між учасниками якого розподілені завдання й функцій управління отже – правничий та відповідальність право їх виконання. З цих позицій структури управління можна як форму поділу праці й кооперації управлінської діяльності, у межах якої процес управління, направлений замінити досягнення поставленої мети менеджменту. [3]

Структура управління включає у собі всі цілі, розподілені між різними ланками, зв'язок між якими забезпечують координацію окремих дій зі їх виконання (Малюнок 1).


>Рис. 1 Чинники, що визначають організаційну структуру

Цілі – це конкретизація місії організації у формі, доступною керувати процесом реалізації. Їх характерні наступні риси й властивості:

- чітка орієнтація визначений інтервал часу;

- конкретність і вимірність;

- несуперечність і узгодженість коїться з іншими цілями і ресурсами;

- адресність і контрольованість.

Зазвичай, організації ставлять та реалізовують назвати не одне, а кількох проблем, важливі їхнього функціонування та розвитку.

Поруч із стратегічними цілями і завданнями їм доводиться вирішувати дуже багато поточних і оперативних. Крім економічних, їх стоять соціальні, організаційні, наукові і технічні завдання. Поруч із регулярно повторюваними, традиційними проблемами, вони мають приймати рішення з несподіваним ситуацій тощо.

Класифікація цілей (одне із можливих варіантів якій подано в таблиці 1) дозволяє конкретизувати завдання визначення мети й можливість користуватися відповідними механізми та фізичні методи, напрацьовані до різних груп цілей.

Таблиця 1

Класифікація цілей

Критерій класифікації Групи цілей
Період встановлення

Стратегічні

Тактичні

Оперативні
Зміст

Економічні

Організаційні Наукові

Соціальні

Технічні

Політичні

Функціональна

структура

Маркетингові

Інноваційні

Кадрові

Виробничі Фінансові

Адміністративні

Середовище Внутрішня Зовнішня
Пріоритетність Особливо пріоритетні Інші
>Измеримость Кількісні Якісні
Повторюваність

Постійні

(повторювані)

Разові
Ієрархія Організації >Подразделений
Стадії життєвого циклу

Проектування й створення об'єкта

Зростання об'єкта

Зрілість об'єкта

Завершення життєвого циклу об'єкта

Як приклад нижче розглядається процес визначення мети по функціональним підсистемам, найчастіше виділеним в організаціях (маркетингу, нововведень, виробництву, персоналу, фінансів і загальному менеджменту), а таблиці 2 наводяться приблизні формулювання цілей за цими підсистемам. У реальних умов це ще повинні бути конкретизовані і кількісно обмірювані з допомогою відповідних показників.

Таблиця 2

Формулювання цілей функціональних підсистем у комерційних банках організацій

Функціональна підсистема Ключова мета
Маркетинг Вийти перше місце з продажу продукції (певного виду) на конкретному ринку
Виробництво Досягти найвищого рівня продуктивність праці під час виробництва всіх (чи певних) видів продукції
Науково-дослідні розробки (інновації) Завоювати лідерські позиції щодо введення нових видів продукції (послуг), використовуючи на дослідження й розробки певні проценти доходів від обсягу реалізації (продажів)
Фінанси Зберігати і підтримувати на необхідного рівня всі види фінансових ресурсів
Персонал Забезпечити умови, необхідних розвитком творчої потенціалу працівників і підвищити рівень задоволеності та у роботі
Загальний менеджмент Визначити критичні області управлінського впливу і пріоритетні завдання, щоб забезпечити отримання запланованих результатів

Мета і завдання управління і менеджерів є відправним моментом визначення обсягу й видів управлінських робіт, що забезпечують їх досягнення. Йдеться функціях, що є складовими частинами будь-якого процесу управління незалежно від особливостей (розміру, призначення, форми власності тощо.) тій чи іншій організації. (Малюнок 2). Стрілки з діаграми показують, що рух від стадії планування контролю можливий лише шляхом виконання, що зорганизовиванием процесу мотивуванням працюючих. У центрі діаграми перебуває функція координації, забезпечує узгодження і їхню взаємодію всіхостальних.[4]

>Рис. 2 Взаємозв'язок функцій управління

Виконання функцій управління завжди вимагає певних витрат час і, у яких керований об'єкт наводиться в заданий чи бажане стан. І це становить основний зміст поняття «процес управління». Під ними розуміється певна сукупність управлінських дій, які логічно зв'язуються друг з одним, щоб забезпечити досягнення поставленої мети шляхом перетворення ресурсів на «вході» в продукцію або ж послуги на «виході» системи.

У цьому вся визначенні підкреслюється цілеспрямований характер процесу, здійснюваного апаратом управління організації, і навіть його зв'язку з функціями, цілями і необхідні реалізації ресурсами. Процес управління подається як сукупність циклічних дій, що з виявленням проблем, пошуком і організацією виконання прийнятих рішень. Схематично цей підхід відбито малюнку 3, де виробничий процес подано у вигляді «чорної скриньки» з «входами» і «виходами», а управлінський процес у складі трьох блоків: М – моделювання стану об'єкта управління виходячи з котра надходить від цього інформації; Р – розробка й затвердження управлінські рішення; У – організація виконання прийнятих рішень. Останній блок по інформаційним каналам пов'язане з «входом» виробничого процесу в такий спосіб забезпечує зміни, заплановані системою управління.

>Рис. 3 Процес ухвалення управлінські рішення

Між цими двома підходами до визначення сутності процесу управління немає протиріч, вони доповнюють одне одного, створюючи безперервність циклічно повторюваних процесів прийняття рішень, пов'язаних із виконанням управлінських функцій. У процесі виконання функцій управління менеджерам доводиться брати дуже багато рішень, здійснюючи планування, організовуючи роботу, мотивуючи людей, зайнятих у створенні, контролюючи і координуючи все які у ній процеси.

Початковий імпульс процесу європейської прийняття рішень задає інформацію про стані контрольованих

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація