Реферати українською » Менеджмент » Державна політика в інформаційній сфері України


Реферат Державна політика в інформаційній сфері України

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТКУЛЬТУРИ ІМИСТЕЦТВ

>ІНСТИТУТДЕРЖАВНОГОУПРАВЛІННЯ

>КАФЕДРАДЕРЖАВНОГОУПРАВЛІННЯ

>Курсова робота

із «>Інформаційного менеджменту»

на задану тему:

>Державна політика вінформаційній сфері України

>Київ 2010


>ЗМІСТ

>ВСТУП

>РОЗДІЛ І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАДЕРЖАВНОЇПОЛІТИКИ УІНФОРМАЦІЙНІЙСФЕРІ УКРАЇНИ

1.1Основніпринципи державногорегулюваннявідносин вінформаційній сфері

1.2 Закон України “Проінформацію” —базовийправовий акт усистемі державногорегулюванняінформаційнихвідносин в Україні

1.3Державнаінформаційна політика йнаціональніінформаційніресурси

>РОЗДІЛ ІІ.ПРОБЛЕМНІАСПЕКТИДЕРЖАВНОЇІНФОРМАЦІЙНОЇПОЛІТИКИ

2.1Державнаінформаційна політика таінформаційна безпека України

2.2 Роль державної політикиінформатизації вумовах глобалізацію

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ


>ВСТУП

>Актуальність тими.Революція внауково-технічній сферіпризвела допояви новихвидівінформаційно-комунікаційнихтехнологій, що сталиматеріальнимпідґрунтямглобалізаційнихпроцесів.Інформатизація всіх сфержиттєдіяльностізміниларозуміннясутності феномену безпеки,джерел та характерзагроз.

>Становленняінформаційногосуспільства та державної політикимає якбезсумнівніпозитивні, то йпевнінегативнінаслідки. З одного боці,пришвидшилася передачаінформаціїзначногообсягу,прискориласьїїобробка тавпровадження. Зіншого –серйознезанепокоєннявикликаєпоширенняфактівпротизаконногозбору йвикористанняінформації,несанкціонованого доступу доінформаційнихресурсів, незаконногокопіюванняінформації велектронних системах,викраденняінформації ізбібліотек,архівів,банків та базданих,порушеннятехнологійобробкиінформації, запускупрограм-вірусів,знищення тамодифікаціяданих уінформаційних системах,перехопленняінформації втехнічних каналахїївитоку,маніпулюваннясуспільною таіндивідуальноюсвідомістю.

>Інформаційний статуссуспільства,набутий нимупродовжостанніхдесятиліть,обумовивзміну статусуінформації: вонможе бути якзасобом забезпечення безпеки, то в своючергу, йзагрозою танебезпекою.

Одним зголовнихстратегічнихпріоритетів Україниєрозвитокінформаційногосуспільства тавпровадженняновітніхінформаційно-комунікаційнихтехнологій вусісферисуспільного життя, і в діяльністьорганів державної влади.Самецимзумовленаактуальність забезпеченняінформаційної безпеки та державної політики України ізметоюзадоволеннянаціональнихінтересівлюдини (громадянина),суспільства та держави вінформаційній сфері.

>Тривалий годинурозумінняінформаційної безпеки та державної політики України внаукових танормативно-правовихджерелахототожнювалося лише ізбезпекоюінформації, щозначнозвужувалоїїсутність.Саме тому, із низькіпитань,присвяченихрозглядупроблеми забезпеченняінформаційної безпеки України,найбільшвивченими тадослідженимиїї аспектамиє безпекаінформації (>інформаційно-технічна безпека, в нашомурозумінні). Хочасучаснийрозвитоквищезазначеної проблематикизумовлюєнеобхідність более широкогоїїрозгляду, асаме: забезпеченняінформаційної безпеки у сфері прав й свободлюдини та громадянина, атакожінформаційно-психологічної безпеки.

>Державна політика України забезпеченняінформаційної безпекибезпосередньопов’язана ізпроголошеннямУкраїноюзовнішньополітичного курсу наінтеграцію доЄвропейського Союзу.Цей процеспотребуєгармонізаціїнормативно-правових засідок убагатьох сферахжиттєдіяльностісуспільства,зокремаінформаційній.ДедалічастішеспостерігаєтьсятенденціящодопосиленняспівробітництваЄвропейського Союзу ізіншимикраїнамисаме у сфері безпеки.Крім того,глобальність йтранснаціональністьінформаційної проблематикипотребуєвзаємодії таузгодженості наміжнародномурівні.Саме тому для України особливоактуальнимєміжнароднеспівробітництво у сферіінформації.

Проблема державної політики забезпеченняінформаційної безпеки України увітчизнянійнауковійлітературідостатньоґрунтовно недосліджувалась.Вонарозглядаласялише черезвисвітлення окремихїїаспектіввітчизняними тазарубіжнимифахівцямитеорії держави та права,інформаційного права, національної безпеки,соціальногоуправління,адміністративного права,кримінального права,міжнародного права таін. Уданомуконтекстіслідзгадатинаукові розробки такихвчених, як З.Алексєєв, І.Арістова, У. Артемів, І.Бачило, Д. Белл, З.Бжезінський, До.Бєляков, У.Білоус, У. Богуш, У.Брижко, У.Вернадський, У.Гавловський, У.Голубєв, У.Горобцов, У.Гурковський, М.Гуцалюк, Про.Данільян, Д. Дарендорф, Про.Дзьобань, Про.Дубас, У.Іноземцев, Р.Калюжний, М.Кастельс, А.Колодій, У. Колос, З. Комов, У.Копилов, У.Копєйчиков, Т.Костецька, Про.Кохановська, У.Крисько, З. Кудрявцева, М.Кушакова, М.Левицька, У.Ліпкан, Про. Литвиненко, Про.Логінов, У. Макаренка,Є. Макаренка, А.Марущак, І. Мащенко,О.Мурашин, М.Нижник, М.Пендюра, У. Петренко, У.Погорілко, Р. Почепцов, П.Рабінович, М.Рассолов, З.Расторгуєв, А.Селіванов, Про. Скакун, Р. Ситник, Про.Соснін, Є. Тоффлер, Б.Турен, У. Цимбалюк, І. Чиж, М.Швець, Ю. Шемшученко, У.Шилінгов.

>Засади державної політики забезпеченняінформаційної безпеки Українипоки що відмовлялисяціліснимоб’єктомдослідженнянауковців. Упопередніх роботівпорушувалисьважливі, але йлишеокреміаспекти цогоявища.

Мета й заподіяннядослідження. Метадослідження –визначеннятеоретичних йправових засідок забезпеченняінформаційної безпеки України.

>Досягненняпоставленої метипередбачаєрозв’язання такихзавдань:

здійснитисистемнийогляд українських йзарубіжнихнауково-практичнихджерелщодонауковоїрозробленості тими;

уточнитизмістосновних зрозумітитеорії національної безпеки, асаме: „>національна безпека”, „>національніінтереси”, „>національніінтереси вінформаційній сфері”, „>інформаційна безпека”;

виокремитискладовіінформаційної безпеки України танаціональніінтересивінформаційнійсфері;

охарактеризувати стан нормативно-правового забезпеченняінформаційної безпеки України таокреслитиголовніпроблеми уцій сфері.

>Об’єктдослідження –суспільнівідносини у сферіінформаційної безпеки України.

Предметдослідження – засади державної політики забезпеченняінформаційної безпеки України.  

>Гіпотезадослідженняполягає уприпущенні, щоінформаційна безпека держави якскладова національної безпекизалежить відбагатьохчинників із якіголовнимєпопередження,виявлення інейтралізацію тихийобставин,факторів йдій, котріможутьвчинитизбиток чизашкодитиреалізаціїінформаційних прав, потреб.

>Наукова новизнаодержанихрезультатівполягає у бозапропонованакурсова роботає одним здосліджень, вмежахякогоздійсненаспробакомплексної характеристики засідок державної політики України.

>інформаційнийдержавнийрегулюванняукраїнаглобалізація


>РОЗДІЛІ.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАДЕРЖАВНОЇПОЛІТИКИ

УІНФОРМАЦІЙНІЙСФЕРІ УКРАЇНИ

1.1Основніпринципи державногорегулюваннявідносин в

>інформаційній сфері

>Сьогодні Україна переходити відіндустріальногосуспільства доінформаційного.

Насучасномуетапіінформаційна політика Україниздійснюється вумовах, коликонцепціяінформаційногосуверенітетуперебуває настадіїформування.Водночасінформаційнагалузьналежить достратегічнихінтересівбудь-якої країни іпотребуєособливоїуваги, тому насьогоднідослідження тими державної політикиєактуальним.

Нарозвиток й захист свогоінформаційногосередовища тастворення позитивногоіміджусвоїхкраїн у світірозвинені державивиділяютьчималікошти. Ми жцягалузьзначноюміроюперебуває напериферіїсуспільногорозвитку.Нині, якніколи,потрібно не лишедосліджувати івивчатиінформаційнугалузь України, а івживатиконкретнихзаходівщодовідновлення та розбудовіінформаційногосередовища таприведеннянаціональногозаконодавства увідповідністьзісвітовими нормами.

Усучаснихвітчизнянихдослідженняхокремітеоретичні тапрактичніаспектиінформаційної політикирозглянуті У.Івановим, Про.Литвиненком, А.Москаленком, Р.Почепцовим, З.Чукут таін.Протеосновні заподіяння державноїінформаційної політики в Україніпотребуютьподальшогодослідження і розробка. Метацієї роботи -розглянутиголовнінапрями таспособи державноїінформаційної політики в нашійдержаві.

>Державнаінформаційна політика -цесукупністьосновнихнапрямів йспособівдіяльності держави ізотримання,використання,поширення тазберіганняінформації.

>Головниминапрямами й способами державноїінформаційної політикиє:

забезпечення доступугромадян доінформації;

>створеннянаціональних систем ймережінформації;

>зміцненняматеріально-технічних,фінансових,організаційних,правових йнаукових основінформаційноїдіяльності;

забезпеченняефективноговикористанняінформації;

>сприянняпостійномуоновленню,збагаченню тазберіганнюнаціональнихінформаційнихресурсів;

>створеннязагальноїсистемиохорониінформації;

>сприянняміжнародномуспівробітництву вгалузіінформації йгарантуванняінформаційногосуверенітету України;

>сприяннязадоволеннюінформаційних потребзакордоннихукраїнців.

>Державнуінформаційнуполітикурозробляють йздійснюютьоргани державної владизагальноїкомпетенції, атакожвідповідніорганиспеціальноїкомпетенції (ст. 6 Закону України “Проінформацію”).

>Державна політика вцій сферієосновоюфункціонуванняінформації –реалізації права напошук,отримання, передачу тавикористанняінформації,зафіксованих уЗагальнійдекларації правлюдини та уКонституції України.Водночасінформаційнагалузьналежить достратегічнихінтересівбудь-якої країни й томупотребуєособливоїуваги.Відрівнякерованостінаціональнимінформаційним просторомзалежить станполітичної,економічної,оборонної таіншихскладових безпеки України.Підкерованістюрозумієтьсясучаснийрівеньуправліннягалуззю, щозумовлений,насамперед,гармонізацієювітчизняногозаконодавстващодоінформаційноїсфери ізміжнародно-правовими нормами,європейськими стандартами танаціональнимитрадиціями.

>Державнаінформаційна політикаєважливоюскладовоюзовнішньої йвнутрішньої політики країни іохоплює усісферижиттєдіяльностісуспільства.Цягалузьмає статіцілісною, концептуальновивіреною таперспективною.Вонамає бутинезалежною відтимчасовихфакторів,особистихуподобань йуявлень.

1.2 Закон України “Проінформацію” —базовийправовий акт усистемі

державногорегулюванняінформаційнихвідносин в Україні

>Суб’єктамиінформаційнихвідносинє:громадяни України,юридичні особини, держава.Відповідно в Україну “Проінформацію”суб’єктамиінформаційнихвідносинтакожможуть бутиінші держави, їхнігромадяни таюридичні особини,міжнародніорганізації та особини безгромадянства.Відімені державивиступають: Президент України,Верховна Рада України,Кабінет міністрів, Національна рада ізпитаньтелебачення тарадіомовлення таДержавнийкомітеттелебачення тарадіомовлення України.

>Об’єктамиінформаційнихвідносинє:документована чипублічнооголошуванаінформація проподії таявища вгалузі політики,економіки, культури,охорониздоров’я, а й усоціальній,екологічній,міжнародній таінших сферах.

>Вже напочатковомуетапіздійснення державної політикищодо розбудовіінформаційногосередовища в Україні було бзаснованомайжетисячутелерадіоструктуррізних формвласності ірізнихмасштабівсфери дії - відзагальнонаціональних домікрорайонних.Ще нещодавноєдинимволодаремефіру булилишедержавнітелерадіокомпанії, атеперслідвіддатиналежнедеякимнедержавнимтелерадіоструктурам, щошвидкодосягливагомихуспіхів у рейтинговомузмаганні зателеглядача тарадіослухача.Сьогодні в Україніфункціонуютьблизько 800телерадіостанцій, у томучислі 28державних.

У нашійдержавізагальні засадиреалізації права особини на доступ доінформації у сферісуспільного й державного життя Українизакріплює Закон України «Проінформацію»,забезпечує жгромадянам Україниможливість дляучасті вуправліннідержавними йгромадськимисправами, длявпливу наполіпшення роботиорганів державної влади й місцевого самоврядування,підприємств,установ,організаційнезалежно від формвласності, длявідстоюваннясвоїх прав йзаконнихінтересів тавідновлення їхні уразіпорушення Закон України «Прозверненнягромадян».

>Основнимзасобом доступу доінформації Закон України «Проінформацію»визначаєінформаційнийзапит . Предметомінформаційногозапиту Законвстановлюєофіційнідокументи,письмову чи заснуінформацію про діяльністьорганівзаконодавчої,виконавчої тасудової влади України, їхніпосадовихосіб ізпевнихпитань.Тобтовідомості про діяльністьнедержавнихустанов таорганізацій прямо невизнаються предметомінформаційногозапиту.Складаєтьсявраження, щовідкритаінформація про діяльністьнедержавнихінституцій неможенадаватися зазапитом. Однак,схожідокументи таінформація невнесені допереліку таких, що непідлягаютьнаданню дляознайомлення зазапитами. УЗаконі «Проінформацію»,якийєбазовимщодо нормативногозакріпленняінформаційноїсфери держави,визначенняІБ немає, аЗаконі «Прооснови національної безпеки України»,якийєосновниморієнтиром забезпечення безпекинашої держави,системнусутністьІБ подано якневід'ємнускладову національної безпеки України без точноговизначення цогопоняття.Крім цього у цьомузаконізамістьпоняття «>інформаційна безпека України»використовуєтьсяпоняття «>національна безпека України вінформаційній сфері».

1.3Державнаінформаційна політика йнаціональніінформаційні

>ресурси

У Україні немаєнезалежнихзасобівмасовоїінформації вкласичномурозумінні смердотііснують якоргани влади,партій, груп,олігархів йкланів.

>РозвитокбільшостінедержавнихЗМІвідбувся зарахуноктехнічної тапрофесійноїбазителебачення, радіо тавидавництв, що булистворені надержавнікошти. На шкода, в УкраїнібільшістьЗМІсуспільно-політичногоспрямуванняфінансовонеспроможні.Винятокстановлять тих, щоотримуютьінвестиції українськихолігархів йзакордоннихмагнатів, урезультаті чогоінвесторитепермаютьможливістьформуватипрограмнуполітикупідконтрольнихїмЗМІ, що незавждиузгоджується ізінтересаминашої держави.

Такісторичносклалося, що,аналізуючирівеньсвободи,перш намають наувазіполітичніаспективзаємовідносин полінії “влада - сус-пільство -засобимасовоїінформації”.ЕкономічніреаліїфункціонуванняЗМІ частозалишаються в “>тіні”. Однак смердоті неменшважливі, ніж політикавладних структур.Справжнянезалежністьмаєґрунтуватися намогутнійфінансовійбазі, щоскладається не лишезіспонсорськихвнесківзасновників, а і ізнадходжень ізреклами тавласнихприбутків. Останнідвіскладовімаютьпереважати -лише тоді можна говорити пронезалежні,впливовіЗМІ, котрі дійсноєчетвертоювладою вгромадянському демократичномусуспільстві.

>Невирішеність проблемфінансовоїнезалежностіЗМІпороджує ряднегативнихнаслідків,ігнорувати котрінеможливо.По-перше,суспільно-політичніЗМІ будуть монопольнозалежати відсвоїх видавців й практично незалежати від потребсвоїхчитачів,слухачів йтелеглядачів.Інформація якщорозповсюджуватися та, щонеобхідназасновникам, а чи не та, якоїпотребуютьгромадяни.Особливоцестаєактуальним уперіодвиборчихкампаній.По-друге,високіціни навиданнязумовлюютьобмежений доступгромадян додрукованихзасобівмасовоїінформації.По-третє,фактичнанеможливістьзалученнясуттєвихіноземнихінвестицій длядержавних та невеликихнедержавнихтелерадіоорганізаційзумовлюєнизькийрівеньпрограм, їхнього “>сірість”,провінційність тазаангажованість.

Уінформаційномупросторі Українисклалася незовсімсприятливаситуація.Окремісектори (>друкованіЗМІ,книговидання,бібліотечний,архівний такінематографічнийкомплекси)національногоінформаційногопростору невідповідають стандартамрозвиненихкраїн,зазнаютьподальшогоскорочення інавітьруйнування.ХочмережаІнтернет в Україніостаннімирокамивикористовуєтьсязначноширше івиявляєстійкутенденцію дозростання,однак далеко ще недосягларівняпередових держав.Їїзростанняєхарактернимздебільшого для великих міст.

Доти жвідповідальніпрацівникидержавнихзасобівмасовоїінформації України, у томучислітелебачення йрадіомовлення,прирівняні усвоїх посадах довідповіднихпрацівниківорганів державної влади, щонадаєїмсоціальнігарантії. Ценакладаєпевніобмеження на діяльністьжурналіста та редакторастосовнонаданняоб’єктивної інеупередженоїінформації про діяльністьдержавнихорганів,перетворює їхнього надержавнихчиновників відмас-медіа.

>Проте заскладнихполітичних йекономічних уміввдалосязберегтиосновнийтехнічний йтворчийпотенціалдержавнихкомпаній - Національноїтелекомпанії України, Національноїрадіокомпанії України,Державноїтелекомпанії “Крім” та 25обласних йрегіональних, щопідпорядкованіДержавномукомітетутелебачення йрадіомовлення України.

>Ниніціструктуризалишаютьсяосновнимипровідникамидержавницької політики із точкизоруінформаційно-пропагандистськоїдіяльності.Вони нелишеінформуютьгромадян проподії, але й івиконуютьважливуфункцію,спрямовану наутвердженнядержавницьких засідок як у сфері політики, то й векономічній,соціальній,духовнійгалузях.

>Книговидавнича справа -також одна зскладовихінформаційної політики держави,спрямована назадоволенняінформаційних,культурних таосвітніх потребнашогосуспільства. У Українідіють понад 1,5 тис.видавничихорганізацій,видавництв такнигорозповсюджувачів йблизько 2 тис.поліграфічнихпідприємств.

>Непокоїтьситуація вгалузідрукованихЗМІ.Середмайже із 11,5 тис.зареєстрованихдрукованихвидань реальновиходить лише половина. ПрорегіональніЗМІпочинаютьзгадувати под годинувиборчихкампаній.Порівняно із нормами ЮНЕСКО в нашій странемайже на 40% менше відмінімальної дляцивілізованої країникількістьджерелінформації (100 прим. газет нарік на 1000осіб) населення. У Україніцейпоказникстановить лише 62% [10]. А,щобдосягтисвітовихстандартів,слідстворитисприятливіумови длярозвиткувітчизнянихдрукованихЗМІ,насамперед шляхомзменшенняподатковоготиску.Український сегментмережіІнтернетотримаврозвиток на початку 90-х рр.минулогостоліття.Тоді ж угрудні 1992 р. бувзареєстрованийдомен.ua. Заоцінкамиспеціалістів, Український сегментмережіІнтернет у 6-10разівменший відросійського йдужевідстає від польського,словацького,чеського.ЩодорозвинутихкраїнЗаходу, то Українавідстає від нихщонайменше на 15-20 років.

яксвідчить практика, на станбудь-якоїінформаційноїсферитакожвпливає йрівеньполітичноїборотьби в стране. При цьомуінформаційне сус-пільство можнарозглядати якпродовженняреволюціїіндустріального тапостіндустріальногосуспільства, деспостерігаєтьсяшвидкезростаннясекторівстворення таспоживанняінформації, щоперетворюється однією знайважливішихресурсів,поряд ізенергією такориснимикопалинами. Заступенемспоживання цогостратегічного ресурсунині у світіоцінюєтьсяступіньрозвинутості країни,їїекономічний та політичнийпотенціал.

>Основні заподіяння державноїінформаційної політики ізогляду назаконодавчо-нормативніакти:

>створеннярозвиненогоінформаційногосередовища;

>модернізаціяінформаційноїінфраструктури;

>розвитокінформаційних йтелекомунікаційнихтехнологій;

ефективногоформування йвикористаннянаціональнихінформаційнихресурсів та забезпеченнявільного доступу перед тим;

>розвитокнезалежнихЗМІ й забезпеченнягромадянсуспільновагомоюінформацією;

>сприянняміжнародномуспівтовариству вінформаційній сфері таутвердженняінформаційногосуверенітету України;

>запобіганнязагрозізаподіяння впроцесіінформаційноїдіяльностішкодижиттєвоважливимінтересам особини,суспільства, держави.

Однак, на форумі нашу думку,важливимчинникомєцілеспрямованепропагуваннядіяльності держави,її курсу іформуванняцінностей йпатріотизму угромадян,зокрема череззасобимасовоїінформації. як прикладнаведемоуспішнукампаніюСполученихШтатів Америкищодостворення позитивногоставленняамериканців досвоєї держави.

>Її результат -впевненістьгромадян усвоїй стране, у бо вбудь-якомукуточку світу вона про нихпотурбується ізахистить,повага додержавнихатрибутів, щоуособлюютькраїну (прапор, статуяНезалежності й т.ін.) йпатріотизм.Цірезультатидосягалися чималорік,проте,сьогодні смердотієнезаперечними.

>Перше. Свобода словає одним ізосновнихпринципівдемократії.Провідну роль тутвідіграютьдрукованіЗМІ,телерадіокомпанії таостаннім годиноюІнтернет.Становленнянезалежнихзасобівмасовоїінформаціїстримуєтьсянаявнимиможливостямиринку,високимиподатками,вартістюпаперу йпослуг,недостатнімрівнем менеджменту тазабезпеченнямпрофесійними кадрами,адміністративнимвтручанням.

Друга.Також уцейперіоднеобхіднапідтримкадержавнихЗМІ.Йдеться проматеріально-технічне тафінансове забезпеченнярозвитку іфінансуваннядержавнихтеле-радіокомпаній йвидавництв. Цедастьзмогуконкурувати ізкомерційнимиЗМІ, котрі затехнічнимзабезпеченнямнаближені досвітових.

>Третє.Світоветелерадіомовленняперебуває наетапірадикальнихзмін утехнологіївиробництва тапоширенняпрограм,прямуючи дооб’єднаннятелерадіоінформаційнихтехнологій вєдинуглобальнуінформаційну систему.Водночасіснуючамережамовлення в Україні,створена у 60-70 рр. ХХ ст.,фізичноспрацьована та моральнозастаріла.Порівняно ізкращимисвітовими системамипоширення тавиробництвателерадіо-програм вонєнадзвичайновитратною,неефективною й ізкожним фатальністюпотребує всебільшихзусиль йкоштів дляпідтримкиїї вробочомустані.Практично усітехнічнізасобидержавнихЗМІ ужеповністювідпрацювалисвій ресурс.

>Четверте. Упередавальнійтехніці, щоексплуатується,використовуютьсяелектровакуумніприлади, котрівимагаютьпостійноїзаміни йзначнихенерговитрат.Сучаснісвітовітенденції втелебаченнісвідчать, щонайбільшперспективнимиєпередавачі натвердотілихпідсилювачах,позбавленихнаведенихнедоліків. Утехніцістудійного йпозастудійногообладнанняобласних йрегіональнихтелерадіокомпанійдомінуюче становищезаймаєобладнаннязастарілиханалоговихформатівзапису,знімальнатехніка 80-х рр. Таосвітлення набазівисокоенергоспоживаючих лампрозжарювання (>гарячеосвітлення).

Разом із тімсучаснатехнікавиробництвателевізійнихпрограмбазується нацифрових методахобробкителесигналу,безконфліктнооб’єднується вавтоматизованіапаратностудійнікомплекси ймаєзначнонижчіпоказникиенергоспоживання,витрат наобслуговування таутримання.

>Формуючи Українськийінформаційнийпростір, миповинніспиратися настратегічніпріоритети, один із які -розширення сферфункціонування українськоїмови.Загаломінформаційна політика -цевираженняполітичноїволі держави.Вона якщоуспішною і незалишитьсядекларацією пронаміри до тоговипадку,якщоця воля якщонедвозначною.

>Аналізсучасного стану доводити, щореформуваннягалузістосується не лишематеріального ітехнічного забезпеченнязасобівмасовоїінформації,зокремадержавних, - мовайде не продекларуванняприйнятих законів, а пробезпосереднєвтілення їхнього в життя іпереосмисленнязначенняданоїгалузі всуспільстві.

>Проголошенийкерівництвом країниперехід доінформаційногосуспільствавизначаєновіперспективи длядосліджень йзнаходженняшляхів розбудовіінформаційноїгалузі в Україні.

Зогляду набагатогранністьзазначенихпитань япропонуютакірекомендації:

привестизаконодавчу базу вцій сфері увідповідність ізміжнародними стандартами;

>реформуватигалузь;

забезпечитифінансуваннядержавнихЗМІ вповномуобсязі;

>провадитицілеспрямованудержавницькуполітикущодопропагування курсу держави;

>зменшитиподатковийтиск.


>РОЗДІЛ ІІ.ПРОБЛЕМНІАСПЕКТИДЕРЖАВНОЇІНФОРМАЦІЙНОЇ

>ПОЛІТИКИ

2.1Державнаінформаційна політика таінформаційна безпека України

>Протягомостанньогодесятиріччя вукраїнськомусуспільствіздійснюєтьсяпоступовийпереглядпарадигми національної безпеки – політики йвчені, усвоїйбільшості,відійшли відвузькоготрактування національної безпеки як безпеки держави,якійпідпорядковані безпека особини йсуспільства. У Україні, як й віншихдемократичних державах, безпека особини все понадсприймається якосновоположний компонент національної безпеки, щовикликалонеобхідністьнауковогоопрацювання проблемспіввідношення безпеки особини тасуспільної безпеки, безпеки особини та державної безпеки,суспільної та державної безпеки.Необхідністьвзаємодіївладних структур привирішеннісоціально-політичних,економічних,оборонних таінформаційних проблем ставитивимогищодоузагальненнявітчизняного тасвітовогодосвіду вцій сфері тапереведення цогонауковогонадбання вплощинупрактичнихдій –удосконаленнядіючогозаконодавства,вжиття на державному,регіональному тамісцевомурівняхорганізаційних таіншихзаходів.

>Загалом,національна безпека –це стан країни, приякомувідсутніреальнізовнішні тавнутрішнізагрозиїїнаціональнимцінностям,інтересам та образу життя, чидіяцихзагрозусунута. У такомуразізабезпечуютьсянеобхідніумови дляпрактичноїреалізаціїжиттєвоважливихінтересів особини,ссуспільства й держави.

>Тобто,національна безпекаєосновою природногорозвиткулюдськогосуспільства йєзапорукоюісторичногорозвиткународів йстворенних народами держав.

>Зазначимо, щострімкий йглобальнийрозвитокінформаційноїсфери,сучаснихінформаційнихтехнологій,значноюміроювпливає наполітичну,економічну,соціокультурну,оборонну таіншіскладовіпроцесіврозвиткусуспільства й держави, аінформаційніресурси всучаснихумовахстаютьсистемоутворюючим чинникомїхньоїжиттєдіяльності.

>Ефективністьсистеми державногоуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами таїхнімзахистомзначноюміроювизначає, вумовахнауково-технічногопрогресу та переходу допостіндустріальногосуспільства,загальнийрівень національної безпеки, абудь-якінедоліки вструктурі іфункціонуваннісистеми державногоуправлінняцимипроцесамипризводять донепоправнихзбитківсуспільству ідержаві.Наприклад,відомо, щовтратиекономікиНімеччини відіндустріальногошпигунстваперевищують 40 млрд. марок нарік,втрататоргових йтехнічнихсекретів США (занеофіційнимиданими)обійшласьамериканськимкомпаніям у 1992році в 100 млрд. дол.Вважається,якщо не якщовжиторішучихзаходівщодоприпиненняпромисловогошпигунства,вказанівтрати, заоцінкамифахівців, до 2003 рокускладуть 150 млрд. дол..

Усіцевизначає проблемуформуванняорганізаційно-правових засідоксистемиуправління йзахистуінформаційнихресурсів, якнайактуальнішу йневідкладну.створеннязбалансованоїінформаційноїінфраструктури,спроможної забезпечитиформування,поширення і ефективноговикористання й захистінформаційнихресурсівзалежить відчіткогозаконодавчоговизначеннясистемипоглядів націлі, заподіяння йосновнінапрямиінформаційної політики.

>Необхідністьвирішеннявищезазначенихпитань обумовлене тім, що:

всучаснихумовахзначнорозширилисяможливості дляреалізаціїконституційних правгромадян наінформацію та свободуінформаційноїдіяльності,суттєвозрослипотребипотенціальноактивноїчастинисуспільства вінформаційнійвзаємодії яквсередині країни, то й іззовнішнімсвітом;

>інтенсивнийрозвитокглобальноїінформаційноїінфраструктури,необхідністьінтеграції України усвітовеінформаційнеспівтовариство нарівноправнихумовахпосилили залежністьефективногофункціонуваннясуспільства та держави від станурозвиткуінформаційноїсфери, перед всім,системи державногоуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами;

>інформаційніресурси,інформаційнаінфраструктура всучаснихумовахстаютьареноюміжнародноїборотьби засвітовелідерство, задосягненняпевнихстратегічних йтактичнихполітичнихцілей. І, щонеобхіднопідкреслити особливо:володінняінформацією,належнеінформаційне забезпеченняорганів державногоуправління,єосновоюуспішноїборотьби зсучаснимтероризмом;

>інформаційна революціяперетворилася нареволюцію увоєннійсправі – вонанадаламожливостівивести ізвідчутноїсфери,віртуалізувати багато котріскладовівійни, якмінімум,передвоєннийперіод,підготуватися донанесення удару беззвичайногозагрозливогоперіоду, адеякихвипадках й всювоєннукампанію провести увіртуальномуваріанті.Водночас, не так навіртуальністьведеннявійни лише вінформаційнихмережах й системахобробкиінформації,можливо, незалучившижодного солдата,здійснити заходь,наслідком які якщоповнепідкоренняекономіки та політикисупротивника.

>Тобто,основнегеополітичне запитання, щопостає передкожною Державою на початкутретьоготисячоріччя,звучить так:здатнакраїнареалізувати своїпорівняльніконкурентніпереваги в глобальномуекономічномупросторі чи вон якщопозбавленареальноїсамостійності йнаціональногосуверенітету йскотиться напериферіюсвітовогоринку?

>Прорив вгалузіінформаційно-комп'ютерноїіндустрії, щозабезпечуєперетин йзлиттядійсної йвіртуальної реальностей,найширшевпровадження “>Інтернету” йвикористанняпрограмування вскладнихсуспільних йекономічних процесівперетворюють світло учіткопрораховуванукеровану структуру, арозвитокінформаційнихтехнологій, котрівпливають напсихіку людей, ймоделюваннялюдськоїсвідомості задопомогоюелектроннихзасобівмасовоїінформаціїдозволяють прийти донайжорстокішого диктату надкожноюокремоюособистістю.

>Водночас усе болеевіртуальноюстає саманавколишнящодолюдинисоціально-економічнареальність.Частинасуспільногобагатства, щошвидкозростає,концентрується в “>фінансовихпірамідах”, щорозкручуються наелектронних торгах безякогось зв'язку ізреальноюекономікою.Грошові потокизамикаються увіртуально-спекулятивнихопераціях, щовисмоктують звиробничоїсфериутворюваний унійприбуток. Усіце Веде довиникненняякісноновоївсеохоплюючоїієрархічноїструктурисуспільнихзв'язків, що якщоцілкомпідпорядковуватися тому,хтопершийрозробитьїїбазові правила.

Перед такимзагрозливимвикликомстоїть тепер й Україна -політичнозалежна,економічнорозорена,світоглядноспустошена.Ігноруватицейвикликнеможливо, апідпорядкуваннячужійволіозначаєповну втрачу державногосуверенітету. Зацих умів,спробакопіюватичужідосягнення -даремнавитрата години.

Тому, на мою думку,визначення,правове йорганізаційнезакріпленнянапрямів державної політикиуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами винневипливати ізоб’єктивних законіврозвиткуінформаційноїсфери та державноїуправлінськоїдіяльності.Тобто, впроцесіформуваннясистеми державногоуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсамидоцільно забезпечитицілісністьтакоїсистеми,ієрархіюпобудови,стабільністьорганізації тапогодженістьїїзв’язків,врахуючиякостьінформаційнихресурсів йзасобів їхнізбереження,обробки йпередачі.

>Державнаінформаційна політикимаєстворюватиумови дляреалізаціїконституційного правагромадянсвоєї державивільноотримувати йвикористовуватиінформацію длявирішення такихважливихзавдань, якформуваннянаціональногоінформаційногопростору,включення його досвітовогоінформаційногопростіру на засідках забезпеченняінформаційногосуверенітету таінформаційної безпеки йформування демократичноорієнтованоїсвідомості.

>Головноюметою державноїінформаційної політикистосовнонаціональнихінформаційнихресурсів,єстворення необходимихекономічних йсоціокультурних умів таправових йорганізаційнихмеханізмівформування,розвитку й забезпеченняефективноговикористаннянаціональнихінформаційнихресурсів у сфері життя, ідіяльності громадянина,суспільства і держави.Функції державногоуправлінняінформаційними ресурсами можнасформулювати, як:

>розробка іприйняттяполітичнихрішень,законодавчих йнормативно-правовихактівщодо забезпеченнясистемиуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами таудосконаленнямеханізмівреалізаціїправових нормчинногозаконодавства;

>визначення йздійсненняповноваженьдержавнихорганів,органіврегіонального і місцевого самоврядуваннящодо оперативногоуправління (>володіння,розпорядження,користування)державнимиінформаційними ресурсами;

>розробка йреалізаціяорганізаційнихзаходів йнормативно-методичного забезпеченнявідомчих йрегіональних структур танедержавного сектора економіки в сферіформування тавикористанняінформаційнихресурсів заумовикоординаціїдіяльностізгаданих структур;

>розробка йреалізаціяфінансово-економічних засідокрегулюванняпроцесівформування тавикористанняінформаційнихресурсів;

>здійснення державноїреєстраціїінформаційнихресурсів, забезпеченняповнотистворенняпервинних йпохіднихінформаційнихресурсів на засідкахвикористанняінформації, щовиникає (>створюється) упроцесідіяльностідержавнихорганів,органіврегіонального та місцевого самоврядування,підприємств,установ,організаційнезалежно від формвласності;

>введеннятехнологічно таметодологічноєдиних засідокформуванняінформаційнихресурсів за результатамидіяльностідержавнихорганів,органіврегіонального та місцевого самоврядування,державнихпідприємств йорганізацій длянадання їхні увільний доступгромадянам йорганізаціям (>крімінформаційнихресурсів, щомаютьвідомості,віднесені до державноїтаємниці та доіншоїінформації ізобмеженим доступом);

забезпеченняефективноговикористанняінформаційнихресурсів длядіяльностідержавнихорганів,органіврегіонального й місцевого самоврядування тадержавнихпідприємств,установ йорганізацій;

>оптимізація державної політикиінформатизаціїщодо забезпеченнянауково-технічних,виробничо-технологічних йорганізаційно-економічних умівстворення тазастосуванняінформаційнихтехнологій,іншихелементівінформаційноїінфраструктури дляформування,розвитку йефективноговикористанняінформаційнихресурсів тасприяння доступугромадян досвітовихінформаційнихресурсів,глобальнихінформаційних систем;

забезпеченняфункціонуванняефективнодіючоїкомплексноїсистемизахистуінформаційнихресурсів;

забезпеченнязахистугромадян,суспільства й держави відхибної,спотвореної танедостовірноїінформації;

забезпечення розробки тазастосуванняправових,організаційних йекономічнихмеханізмівстосовно форм тазасобівобігуінформаційнихресурсів України (>ринкуінформації,інформаційнихтехнологій,засобівобробкиінформації таінформаційнихпослуг);

>регулюванняінформаційногоспівробітництва,спрямованого на забезпеченнярівноправного йвзаємовигідноговикористаннянаціональнихінформаційнихресурсів упроцесіміжнародногообміну,здійснення єдиної державної політикинауковоїпідтримкисистеми державногоуправлінняформуванням,розвитком йвикористаннямнаціональнихінформаційнихресурсів;

>кадрове забезпеченняфункціонуваннясистеми державногоуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами;

>інформаційно-аналітичне забезпеченняприйняттяуправлінськихрішень у сферіуправлінняінформаційними ресурсами;

контролю надвстановленим порядком й правиламиформування,розвитку йвикористанняінформаційнихресурсів;

>нагляд задодержаннямзаконодавства в сферіформування,розвитку,використанняінформаційнихресурсів таздійсненняправосуддя у сферісуспільнихінформаційнихвідносин.

>організаційно-правова система державногоуправлінняінформаційними ресурсами вконтекстівикладеного, на думку автора,маєфункціонально триосновнихрівні:

перший –стратегічнийрівень –єрівнемприйняттяполітичнихрішень,законодавчого та нормативно-правового забезпечення державної політикищодоуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами України.

Інший –єрівнеморганізаційного танормативно-методичного забезпеченнявиконаннязаконодавчих йнормативно-правовихактів,координації й контролю заформуванням,поширенням тазахистомінформаційнихресурсів.

>Третій –виконавчийрівень, наякомузабезпечуєтьсябезпосередньовиконаннязаконодавчих йнормативно-правовихактів таздійснюєтьсявідомчий татериторіальнийнагляд завстановленим порядком й правиламиформування,поширення тавикористанняінформаційнихресурсів.

Настратегічномурівнівизначаютьсянаціональніінтереси та їхньогопріоритети вінформаційній сфері;формуютьсяправові засади дляпобудови,розвиткусистеминаціональнихінформаційнихресурсів тауправлінняцієюсистемою; напідставіголовноїстратегічноїцілі державноїінформаційної політикищодоінформаційнихресурсіввизначаютьсяфункції та їхньогораціональнерозподіленняміжорганізаційними структурами, щостворюються длядосягненнястратегічнихцілей;формуютьсяосновніправові іорганізаційні засади кадрового,фінансового,матеріально-технічного,інформаційного таіншихвидівстратегічного забезпеченнясистемиуправліннянаціональнимиінформаційними ресурсами;здійснюєтьсястратегічнепрогнозуваннярозвиткуінформаційноїсфери таприйняттяполітичних йполітико-правовихрішеньщодоудосконаленнясистемиуправлінняцієюсферою.

>Аналіз стануформування йвикористанняінформаційнихресурсів України, щостановлять настратегічний ресурссучасності,свідчить пронаявність низькіневирішенихважливих проблем,пов`язаних іздефіцитомпослідовності тасистемностівпровадженнязаходів,спрямованих наудосконаленняуправлінняінформаційними ресурсами настратегічномурівні. В частности,реальністює ті, щоправотворчий процесздійснюєтьсяпідчас шляхомвирішення окремих негараздів у окремих законах тапідзаконних актах фрагментарно, безузгодження ізчиннимзаконодавством, безврахованняспецифіки національноїментальності,правової культури йправосвідомості населення.Тобто,стратегічноважливоюзалишається проблемакоординаціїправотворчогопроцесущодоформуванняправових засідокпобудови, забезпеченняфункціонування йрозвиткусистемиуправлінняінформаційними ресурсами України, атакожрозвиткуінформаційноїінфраструктури країни.

Президентом Українивживаютьсяактивні заходьщодовдосконаленнясистемиуправлінняінформаційноюсферою.Важливеполітико-правовезначеннямаютьдіючіУкази Президента України “Продеякі заходьщодозахисту держави вінформаційній сфері” (22.04.98 р.); “Провдосконалення державногоуправлінняінформаційноюсферою” (16.09.98 р.); “Провдосконаленняінформаційно-аналітичного забезпечення Президента України таорганів державної влади” (14.07.2000 р.); “Про заходьщодорозвитку національноїскладовоїглобальноїінформаційноїмережі Internet та забезпечення широкого доступу доцієїмережі” (31.07.2000 р.); “Прододаткові заходьщодобезперешкодноїдіяльностізасобівмасовоїінформації,дальшогоутвердженнясвободи слова в Україні” (09.12.2000 р.); “Прорішення Заради національної безпеки й оборони України від 19 июля 2001 року “Про заходьщодозахистунаціональнихінтересів угалузізв’язку тателекомунікацій” (>23.08.2001р.) таін.

На іншомурівні державногоуправлінняцентральними органамивиконавчої владиздійснюєтьсяорганізаційне,нормативно-методичне забезпеченнявиконаннязаконодавчихактів,політичних йполітико-правовихрішеньВерховної Заради України, Президента України,Кабінету міністрів України,координація й контролю надформуванням,використанням тазахистомінформаційнихресурсів. Однакпевніважливіфункції державногоуправління на цьомурівнізалишаються невизначеними, асаме:

>здійсненнязагальнодержавнихзаходіворганізаційного,нормативно-методичного забезпечення,координації та контролю;плануванняконкретнихзаходів йоперативнеуправліннясистемою таїїструктурнимиелементами;

організація державноїреєстраціїінформаційнихресурсів, щомістятьдержавнутаємницю таіншуінформацію ізобмеженим доступом;

організація державноїреєстраціїінформаційнихресурсів,отриманих упроцесіміжнародногоспівробітництва (>окремо,відкритихінформаційнихресурсів й,окремо,інформаційнихресурсів ізобмеженим доступом, але й уєдиномутехнологічномуконтурі);

>веденняоблікудержавнихінформаційнихресурсів якмайна чинемайновихактивів,впровадження порядку їхнізакріплення воперативнеуправління йгосподарчевідання;

>фінансуваннязаходівщодоформуваннядержавнихінформаційнихресурсів,визначення порядкунаданняплатнихпослуг наосновірізнихвидіввикористаннядержавнихінформаційнихресурсів таформуванняінформаційногоринку;

>державнареєстрація такоординаціядіяльності у сфері розробки йвпровадженняінформаційнихтехнологій;

>розробка йвпровадженняорганізаційнихзаходів,нормативно-методичного забезпечення,координація й контроль у сферіохорониінформації ізобмеженим доступом, що нестановить державноїтаємниці;

заходьорганізаційного,нормативно-методичного забезпечення,координація й контролю надреалізацією державноїінформаційної політики у сферізахисту особини,суспільства й держави відхибної,недостовірної,недоброякісноїінформації,тобто забезпеченняінформаційної безпеки у

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація