Реферати українською » Менеджмент » Прогнозування, планування та регулювання діяльності підпріємств


Реферат Прогнозування, планування та регулювання діяльності підпріємств

>Міністерствоосвіти й науки України

>Вищепрофесійне училище № 36

>Дипломна робота

Тема:Прогнозування,планування тарегулюваннядіяльностіпідприємств

>Випускник:Затворніцька КатеринаВікторівна

>Група № 422

з.Балин

2010


>Вступ

сучаснийетапрозвитку Українихарактеризуєтьсяформуваннямстабільногоефективногоринковогогосподарства.Ринокдокоріннозмінюєвимоги дозмісту і характеру роботиспеціалістів.їхня роботаможе бутиуспішною заумови, що смердотіздатні наосновіекономічних знаньсамостійноаналізуватиситуацію,прийматививаженірішення, відповідати них відповідальність йвиявлятитворчуініціативу.Щобдомогтися цого,необхіднаґрунтовнаекономічнапідготовка,передусім ізекономічноїтеорії, котраєтеоретичною іметодологічноюосновою всіхконкретнихекономічнихдисциплін.Саме наційосновістаєможливимрозкриттязакономірностей тамеханізмурозвиткуринковоїекономіки йпідприємництва.

>Встановленняринковихвідносин,розвитокрізних формвласності,істотнізміни вамортизаційній йструктурнійполітицізумовлюютьнеобхідністьзастосування новихпідходів допроблемивідтворенняосновнихфондів тавизначенняінвестицій.

Метаекономічногозростання й реформ, котріспрямовані наїїдосягненняполягає упослідовномупокращенню умів життя людей наосновізбереження,розвитку йефективноговикористаннядемографічнихтрудовихприродних,науково-технологічних,матеріальних йфінансовихресурсів. При цьому не лише держава виннавідповідати передгромадянами заїхнійрівень життя, а ігромадяни наосновідемократизаціїсуспільства —таранноїсвободи йвідносинвласності —маютьвідповідати засвоєматеріальне забезпечення.Головний векторздійснюванихекономічних реформ й напрямів усоціальну сферу.


1.Прогнозування,планування тарегулюваннядіяльностіпідприємств

 

1.1Теоретичні засади йпринципипрогнозування тапланування

>Прогнозування йплануванняєнайважливішимінструментом державногорегулюванняекономіки українах ізрозвиненоюринковоюмоделлюекономіки.Ефективневикористанняцихважеліввизначаєвисокітемписоціально-економічногорозвитку,науково-технічного йтехнологічногопрогресу,високийрівень життя населення.

>Перехід українськоїекономіки від директивно-плановоїуправлінню дофункціонування наринкових засідкахоб'єктивнопотребуєвдосконаленняпрогнозування йплануванняекономічного ісоціальногорозвиткуПрогнози йпланимають бутивсебічнообґрунтованими,забезпечуватиприйняттяефективнихуправлінськихрішень, атакожвідповідативимогам Сучасноїсвітовоїекономічної практики.Особливоважливезначення при цьомумаютьмакроекономічніпрогнози. їхнівикористовують упроцесіформування державноїсоціально-економічної політики та бюджету.Макроекономічні розробкиєорієнтиром длясуб'єктівекономічноїдіяльності приприйняттірішень намікрорівні.

>Прогнозування у широкомутрактуваннірозглядають якпередбаченні.

>Передбаченнявипереджуєвідбиттядійсності йзасноване напізнанні законівприроди,суспільства ймислення.Залежно відступеняконкретності і характерувпливу надосліджуваніпроцесирозрізняютьтакі йогоформи:гіпотеза, прогноз, план.

>Гіпотезахарактеризуєнауковепередбачення. Наїїосновірозглядаютьзакономірності тапричинно-наслідковізв'язкифункціонування йрозвиткудосліджуванихоб'єктів чипроцесів.

>Під прогнозомрозуміють системунауковообґрунтованихуявлень проможливий станоб'єкта вмайбутньому,шляхи йогорозвитку в перспективномуперіоді. Прогноз порівняно ізгіпотезоюмаєзначнобільшувизначеність,оскількибудується не так наякісних, але вкількіснихпоказниках. Прогнозвиражаєпередбачення нарівніконкретно-прикладноїтеорії, тому порівняно ізгіпотезоюєдостовірнішим.Процес розробки прогнозуназиваютьпрогнозуванням.

>Плануванняявляє собою процеснауковогообґрунтуванняцілей,пріоритетів,напрямівекономічногорозвитку,визначенняшляхів йзасобівдосягнення. Напрактиці воно тареалізується увигляді розробкипланів.

План —це документ, щомістить системукількісних йякіснихпоказників комплексрізноманітнихзаходів,спрямованих навирішеннясоціально-економічнихзавдань.Відмітноюрисою плануєвизначеністькількісно й учасітермініввиконання.

Прогноз й планвзаємодоповнюють один одного.

>Принципи —вихідніположенняформуванняпрогнозів йобґрунтуванніпланів із точкизору їхньогоцілеспрямованості,системності,структури,логікиорганізації розробки.

>Методиохоплюютьспособи йприйоми, щовикористовуються прирозробціпрогнозів,планів,програм.Вонивиступають якзасоби, щодаютьможливістьреалізуватиметодологічніпринципипрогнозування йпланування.

>Логіка —упорядкованапослідовністьдій припроведенніпрогнознихрозрахунків таобґрунтуванніплановихрішень.

>Складовоючастиноюметодологіїє методика.

Методика —цесукупністьконкретнихспособів йприйомів, щовикористовуються дляпроведенняконкретнихпрогнозних чиплановихрозрахунків.Основніметодологічніпринципипрогнозування йплануваннятакі:прогнозуванняплануваннявиробництвоінвестиційний

>принципиальтернативності —проведеннябагатоваріантнихпрогнознихрозробок (альтернатив). Зацим принципом основою прогнозумає каламутіпокладенийнайкращийваріант із двох чикількохможливих;

принципсистемності —передбачаєдослідженнякількісних йякіснихзакономірностей векономічних системах,побудова такоголанцюга, ланки ..когологічнійпослідовностіспрямовані надосягненняпевноїцілі; принципцілеспрямованості тапріоритетності —кожний прогноз (план) винен матірцільовий характер, а якпріоритетнівиділяютьгалузіекономіки йсоціальноїсфери, щовизначаютьрозвитокгосподарськоїсистеми вцілому. Принциппріоритетностіреалізується утісномувзаємозв’язку із принципомкомплексності тасоціальноїорієнтації; принципзбалансування тапропорційності —дотримання балансовогоспіввідношення ізнародногосподарськимипропорціями (>загальноекономічними,між- йвнутрішньогалузевими,територіальними,зовнішньоекономічними).

>Особливаувага уперехідномуперіодімаєзосереджуватися наформуванні тадотриманнізагальноекономічнихпропорцій. Цеспіввідношенняміжпопитом йпропозицією,споживанням йнагромадженням, доходами йвитратами держави,грошовоюмасою йтоварними ресурсами,виробництвомзасобіввиробництва йпредметівспоживання,зростаннямпродуктивності роботи тазаробітної плати тощо.Порушенняцихпропорційвикликаєнегативніявища векономіці (>інфляцію, спадвиробництва тощо).

>Міжгалузевіпропорціїхарактеризуютьспіввідношенняміжрізнимигалузямиекономіки.Встановлюються смердоті задопомогоюміжгалузевого балансу.

>Внутрішньогалузевіпропорціїрегулюютьспіввідношенняміжокремими видамитехнологічноспорідненихвиробництв (>наприклад, уметалургійнійпромисловостіміжвиробництвом коксу,чавуну йсталі).

>Територіальніпропорціїхарактеризуютьспіввідношенняміжрегіоні ми йвідбиваютьрозміщеннявиробництва на територї країни.

>Зовнішньоекономічніпропорції —цеспіввідношенняміжвиробництвомпродукціївсередині країни таобсягамиекспорту таімпортутоварів;

принциппоєднаннягалузевого йрегіональногорозвиткупередбачає, щопрогнози йгалузевіпланирозробляються ізврахуваннямінтересівпевної територї тараціональноговикористаннямісцевихресурсів.

Прирозробціпланів наосновіпрогнозівнеобхіднодотримуватисяпевнихвимог:оптимальність —такийваріант плану,якийпередбачаєдосягненнякінцевого результату занайменшихвитратресурсів й години;

>визначеність —встановленіпоказники таіншіумовимають бути максимальноконкретизовані;

>реалізаціяцілей йзавданьмаєдосягатисязавдякискоординованідіям всіхучасниківпроцесу,дотриманнісинхронності тапослідовностіорганізаційнійроботі.Частиною прогнозу чи плануєпрограма.

Програму —узгоджений за ресурсами,виконавцями й сторонами документ, щостосуєтьсяздійснення комплексусоціально-економічних таіншихзавдань йзаходів,спрямованих навирішенняпевноїмікро- тамакроекономічноїпроблеми. як правило, впрограмахобґрунтованіпевніконцепції.

Концепцію —провіднаідея,загальнийзмістякоїнацілений надосягненнявизначених прогнозом, планом чипрограмоюпоказників.

>Розробленіпрогнози,плани,програми,концепціїстосовнопевнихсуб'єктівгосподарювання (>малих й великихпідприємств,галузей,регіоні, держав й груп держав)поділяють натакі, щоорієнтовані намікро-,мезо- тамакрорівень. Уцілому смердотівизначаютьекономічнустратегію країни.

>Найбільшпоширеними формамиплануванняєдирективне,стратегічне йіндикативне.

>Директивнеплануваннямаєобов'язковий,жорсткий характер,передбачаєпередусімвикористаннякомандно-адміністративнихважелів таінструментів дляобов'язковоговтілення в життявизначенихцілей йзавданьЦей типплануванняреалізується черезвиданнявідповіднихадміністративно-обов'язковихдокументів — законів,указів,наказів,розпоряджень,зібезумовневиконання яківстановленийпоточний йкінцевий контроль ззастосуваннямсуворихзаходів довиконавців.

Усучаснійрозвиненійекономіцінайбільшпоширенимиєстратегічне таіндикативнепланування.

>Стратегічнепланування — процесвизначенняцілей йзначенняекономічнихпоказників ізнайважливішихнапрямівсоціально-економічногорозвитку країни (>галузі,об'єднання, підприємства тощо) насереднійтермін читривалу перспективу ізрозроблениммеханізмом їхньогореалізації. Пристратегічномуплануваннівраховуютьчинникивнутрішнього йзовнішньогосередовища, щовизначають характерекономічнихперетворень,стабільністьекономіки,рівень життя населення,природоохоронні заходь тощо.враховуючивідноснотривалийперіод (20—25 й понад років),стратегічнепланування в основномувиконуєфункції активногопрогнозуванняекономічногорозвитку.

>Індикативнеплануванняєробочимінструментом ізреалізаціїцілей,визначених устратегічномуплані ізурахуваннямконкретноїекономічноїситуації.Індикативний пландаєможливістьдоповнюватистратегічний йвиступає якзасіброзвиткуекономіки на коротко- йсередньотерміновіперіоди.

Усучаснійпрактицііндикативнеплануваннядістає все понадвизнання йзастосування практично у всіхкраїнах світу.Ця формаплануванняпередбачаєвідхід віджорсткихметодів директивногопланування йрегулюванняекономіки наосновімакроекономічнихпоказників.Вономаєпереважнорекомендаційний характер,однак урозпорядженні державилишається системапрямих йнепрямихрегуляторів увиглядіпільг,ліцензій, квот, бюджетнихсубсидій,дотацій длядосягненняпоставленихцілей якзасвідчуєсвітовийдосвід,успіхреалізаціїіндикативногоплануваннюзалежитьпередусім відзаконодавчого забезпеченняекономічного троянд витку,дотриманняюридичнихактів у сферігосподарського права як органамиуправління, то йгосподарськимисуб'єктами.

Напрактиціможутьзастосовуватисяусі трирозглянутівидипланування.Стратегічнеплануваннядоцільнозастосовувати на всіхрівняхуправлінняекономікою.Директивна формаможевикористовуватися вспеціальнопередбаченихзаконодавствомнадзвичайнихситуаціях (>економічні чивоєнна безпека,стихійне хвацько тощо). У всіхіншихвипадкахнайбільшефективнимєіндикативнепланування.

>Розвитокекономікихарактеризує системапоказників, склад йперелік яківизначаєтьсязмістомпрогнозів йпланів.

>Показник —кількісневираженняекономічноїкатегорії,процесу аявища. Досистемипоказниківвходятьтакожнормативи йліміти.Нормативи —цепоказники увідносномувиразі.Ліміти —ресурсніпоказники щоєдопустимоювеличиноювитрат ресурсу длядосягненнявстановленогокінцевого результату.

Системапоказниківскладається ізблоків, щовідповідаютьрізним аспектамрозширеноговідтворення.Основними блокамипоказниківпрогнозування йплануванняекономічних йсоціальнихпроцесівєтакі:показникивиробництва;трудовихресурсів;основних йоборотнихфондів;капітальнихвкладень;природнихресурсів;

>науково-технічногопрогресу таінновацій;фінансів й копійчаногообігу;соціальногорозвитку йрівня життя населення;зовнішньоекономічнихзв'язків.

>Залежно відрівняуправлінняекономікоюрозрізняютьмакроекономічні,галузеві тарегіональніпоказники.Наскрізний характермаютьпоказникиефективностісуспільноговиробництва.

Наосновінауково-обґрунтованихпоказниківрозробляють системупланівзалежно відрівняуправлінняекономікою. Намакрорівнівикористовуютьсяплани,програмиекономічного йсоціальногорозвитку країни, нарегіональномурівні —планирозвиткурегіонів (областей,районів, міст).мікрорівнівикористовуютьсяпланирозвиткупідприємств (>фірм).Плани-прогнозирозробляються як вцілому для підприємства, то й дляйоструктурнихпідрозділів —цехів,дільниць, служб.

>Суб'єктамимакроекономічногопрогнозування йплануванняєцентральніплануючіоргани; намікрорівні —планово-фінансовіоргани підприємства (>фірми),маркетингові татехніко-економічнівідділи.

1.2Прогнозування йплануванняінвестицій

>Інвестиції —цефінансові,майнові таінтелектуальні ціності, щовизначення воб'єктипідприємницької таіншихвидівдіяльності ізметоюотриманняприбутку йдосягненнясоціальногоефекту.

Складінвестиційхарактеризує схема, наведена вдодатку 1.

Один оборотінвестицій від моментувикладеннякоштів доотримання прибутку (>прибутку) чисоціальногоефектуназиваютьінвестиційним циклом.

>Сукупністьпрактичнихдійюридичнихосіб,громадян й держави ізреалізаціїінвестиційстановитьінвестиційну діяльність.

>Об'єктамиінвестиційноїдіяльностіє нановостворені тамодернізованіосновніфонди,оборотнізасоби,цінніпапери,інтелектуальні ціності,науково-технічнапродукція.Об'єктомінвестиційноїдіяльностіможе бути земля.

Доінвестиційноїсфери належати:

сферакапітальногобудівництва, щооб'єднує діяльністьзамовників,постачальниківустаткування,громадян;

>Інвестиційна сфера, дереалізуютьсянауково-технічнапродукція та наінтелектуальні ціності;

сфераобігуфінансовогокапіталу; сферареалізаціїмайнових правсуб'єктів.

>Суб'єктамиінвестиційноїдіяльностіможутьвиступатиінвестори (>замовники),користувачіоб'єктів,постачальникиматеріальнихцінностей

банки,інвестиційнікомпанії,громадяницієї країни тазарубіжних держав

>Залежно відсуб'єктаінвестиційноїдіяльностірозрізняють:

>державніінвестиції (>кошти бюджету,позабюджетніфонди,позичкові

>кошти, атакожресурсидержавнихпідприємств);    

>інвестиціїгромадян;

>інвестиціїнедержавнихпідприємств;

>іноземніінвестиції;спільніінвестиції.

Уекономічнійлітературіназивають тритипиінвестицій —реальні

>фінансові таінтелектуальні.

>Реальніінвестиціївключаютьвкладеннякоштів уматеріальні актив

(>речовийкапітал —будинки,устаткування,товарно-матеріальнізапасі

тощо) танематеріальні (>патенти,ліцензії, ноу-хау тощо). 

>Підфінансовимиінвестиціямирозуміютьвкладення уцінніпапери

(>акції,векселі,облігації тощо),цільовібанківськівкладення,депозитне

тощо.

>Інтелектуальніінвестиції —цевкладеннякапіталу втворчийпотенціалсуспільства,об'єктиінтелектуальноївласності, щовиходять завторського й патентного права.

>Реалізаціяінвестиційвідбувається наосновіінвестиційнихпроектів.

>Інвестиційний проект —комплексний планзаходів, щовключаєкапітальнебудівництво,придбаннятехнологій,закупівлюустаткування,підготовкукадрів тощо,направлених настворення нового чимодернізацію (>розширення)діючоговиробництватоварів іпослуг ізметоюотриманняекономічного йсоціальногоефекту.

За характеромучасті вінвестуваннірозрізняютьпрямі,непрямі тапортальніінвестиції.

>Підпрямимиінвестиціямирозуміютьбезпосередню доляінвестора увиборіоб'єктаінвестування йвкладеннякоштів безпосередників;непрямі —інвестування черезпосередників.Портфельніінвестиції —вкладаннякапіталу врізніцінніпапери.

>Інвестиції увідтворенняосновнихфондівздійснюються уформікапітальнихвкладень.Капітальнівкладенняєлише одним ізвидівінвестиційнихресурсів, котрінаправляються настворення нових,технічнепереоснащення,реконструкцію йрозширеннядіючихосновнихфондіввиробничого йневиробничогопризначення.Інвестиції жкрімосновнихфондівможутьвкладатися воборотніфонди,різніфінансовіактиви таокремівидинематеріальнихактивів.

>Залежно відпризначеннярозрізняютькапітальнівкладення, котріплануютьвиробничу йневиробничусфери. їхньогорозрізняють заструктурою,зокрема:

>галузева структурахарактеризуєтьсярозподіломкапітальнихвкладеньміжгалузями;

>відтворювальна структуравідбиваєрозподілкапітальнихвкладеньміж йжими видамивідтворенняосновнихвиробничихфондів йбудівництво;

>технологічна структуразаснована наспіввідношеннікапітальнихвкладень набудівельно-монтажні роботи,устаткування,інструмент,інвентар,проектно-розвідувальні таінші роботи;

>територіальна структурахарактеризуєспіввідношеннякапітальнихкладень зарегіонами країни.

>Джереламикапітальнихвкладеньє ВВП.

>Кризовіявища,нестабільністьекономікистримуєпритікіноземнихінвестицій. Томуінвестиційна політика якскладовазагальноїекономічної політикимає бути комплексомгосподарськихпідходів йрішень, що івизначаютьобсяг, структуру танапрямвикористанняінвестицій у сферах їхнього йгалузяхекономіки.

>Інвестиційнийклімат —цесукупністьполітичних,економічних,юридичних,соціальних таіншихчинників котрівизначаютьступіньризикукапітальнихвкладень йможливість їхньогоефективноговикористання.

УкраїнахЦентральної таСхідноїЄвропиціпоказникинабагатовищі

Один зістотнихнедоліківінвестиційної політики в Україніполягає угалузевомурозподіліінвестицій. Та ж сама знайбільшихчастокіноземногокапіталу —близько 16 % —спрямована вхарчовупромисловість. Однакцягалузьпродукуєлише 4 % ВВП.Натомість ваграрний сектор,якийзабезпечує 13 % ВВП,залученолише 2 %інвестицій.Металургія,машинобудування,хімічна йнафтохімічнапромисловість, котрівиробляютьблизько 60%продукціїукраїнськогоекспорту,маютьусього 20 %іноземнихінвестицій. При цьомуслідзазначити, щопотужнихінвестиційнихпроектів в Україні багато. Церозбудоваміжнароднихтранспортнихкоридорів,паливно-енергетичний комплекс,космічнагалузь,будівництводоріг тощо.

>Головнимнапрямомформуванняінвестиційногоклімату в Україні,долиннихякіснихзмінєудосконаленняпроцесупрогнозування йплануванніінвестицій у перспективномуперіоді.

>Прогнозуванняінвестиційпередбачає:

>проведеннякількісного йякісногоаналізутенденційінвестиційнихпроцесів наосновіданихсучасного й перспективногоекономічногорозвитку;

>передбачення перспективрозвитку окремихгалузей йновітніхвиробництва якможливихоб'єктіввкладеннякапіталу;

>оцінкуефективностівкладеннякапіталу у той чиіншу сферуекономіки.

>Розробляють коротко -,середньо - тадовготерміновіпрогнози.

>Короткотерміновий прогнозрозробляють ізурахуваннямтимчасовихцінників наринкуінвестицій.

>Середньотерміновий прогнозвикористовують длякоригуваннястрамніінвестиційноїдіяльності навідноснонетривалийперіод.

>Довготерміновий прогнозлежить восновіінвестиційної політики зв йтривалийперіод йпроектіввкладеннякоштів увеликікапіталомісткі

>Інвестиційнепрогнозуванняздійснюється нарівні країни вцілому (>макрорівень),галузей йрегіонів (>мезорівень), окремихпідприємств,компаній йфірм (>мікрорівень).

Приплануванніінвестиційважливодотримуватися такихпринципів.

1.Науковогообґрунтуванняконкретних потреб вінвестиціях,розрахованих зароками,п'ятирічками тощо.

2.Визначенняобсягуінвестицій запідприємствами,галузями йокремими проектами,виходячи ізможливогозалученнякоштів ізрізнихджерелфінансування (>власних,позичкових,внутрішніх,іноземних).

3.Побудовамоделірозрахункуперспективноїпотреби вінвестиціях ізурахуванняманалізуструктурикапітальнихвкладень йчинників, щовпливають наїхнійобсяг.Ця модельмаєузгоджуватигалузеву,відтворювальну йтехнологічну структурукапіталовкладень.

>Галузева структуракапіталовкладеньвизначається темпамирозвитку таструктурнимизрушеннями векономіці ісоціальній сфері.

>Відтворювальна структурафіксуєпропорціїоновлення йрозширенняосновнихфондів.

>Технологічна структуракапіталовкладеньвизначаєзагальну потребукожноїгалузі у коштах, необходимих наприріст йоновленняосновнихфондів ізурахуваннямновітніхнауково-технічнихдосягнень;освоєннятехнологічнихпроцесів новихвиробництв; наствореннязаділу внезавершеномубудівництві; длязаміщенняустаткування,приладів,інструментів, щовибувають.

Структуру потреб приплануваннікапітальнихвкладеньхарактеризує схема, наведена вдодатку 2.

>Нормивідшкодуваннявибулихосновнихфондіввизначаютьзалежно відтривалостітермінівслужби,вікуосновнихфондів та їхнідинаміки

>Найважливішічинники, щовпливають наплануванняобсягуінвестицій, й азгрупувати так:

збільшенняобсягувиробництвапродукції,послуг зарахунокінвестиційнаправляються нарозвиток новихвиробництв;

>ступіньзношенняосновнихфондів (>встановленнякоефіцієнтазношення)

>підвищеннярівняконкурентоспроможностівітчизняноїпродукції (>обсягекспорту)

Намакрорівніплануванняінвестиційздійснюється наосновівизнаністратегіїсоціально-економічногорозвитку країни,структурної політики атакожвиходячи іззагальнодержавних,галузевих йрегіональнихпрограм намікрорівні - згіднозістратегією,визначеною убізнес-планах. Насучасномуетапі у зв'язку ізрозвиткомфінансовогоринкупоряд ізплануваннямреальнихінвестиційважлива рольвідводитьсятакожплануваннюфінансовихінвестицій.

>Важливемісце уплануванніінвестиційвідводитьсявизначеннюїхньоїефективності.

Уміжнароднійпрактиці вплануванніінвестиційзастосовуютьтакікритерії:

>комерційноїефективності, ізурахуваннямфінансовихнаслідківреалізаціїінвестиційного проекту;

>бюджетноїефективності, щовизначаєтьсяефективністювпровадження проекту для центрального тарегіональногобюджетів;

>економічноїефективності, Якамаєвраховувативитрати йрезультати,пов’язані ізреалізацієюінвестиційного проекту.

Урозвиненихкраїнахзастосовується великий арсеналметодівоцінкиФіктивностіінвестиційнихпроектів. як правило,плануютьтакіпоказники:

>чистийкомерційний дохід;

>внутрішня нормадоходності;

>термінокупностіінвестицій;

>індексдоходності (ставленнясумиприведенихефектів довеличиниінвестицій)

нормаприбутковості (стільки чистогоприбуткуотримано наодиницювитрат)

>капіталовіддача (КПУ), щорозраховується як ставлення прироступродукції доінвестицій.

>Особливуувагу прианалізіінвестиційнихпроектівприділяютьризику.

Узарубіжнійлітературі іпрактицівиділяютьтакіризики іневизначеності, якпопередження тарекомендації доприйняттярішеннямайбутнімиінвесторами.

Отже, длявизначення оптимального методууправлінняінвестиційними проектамирекомендуєтьсярозробитипрограму наосновінауковообґрунтованихпрогнозів йкомплекснихпланів.Реалізація їхнімає забезпечитиоптимальнийвибірваріантавкладенняінвестицій таефективністьздійснюваного проекту.

>Середнайважливішихнапрямівінвестиційної політики в Україніслідвиокремититакі, котрінаведені адодатку 3.

1.3Прогнозування йплануваннярозвиткусоціальноїсфери

Метаекономічногозростання й реформ, котріспрямовані наїїдосягненняполягає упослідовномупокращенню умів життя людей наосновізбереження,розвитку йефективноговикористаннядемографічнихтрудовихприродних,науково-технологічних,матеріальних йфінансовихресурсів. При цьому не лише держава виннавідповідати передгромадянами заїхнійрівень життя, а ігромадяни наосновідемократизаціїсуспільства —таранноїсвободи йвідносинвласності —маютьвідповідати засвоєматеріальне забезпечення.Головний векторздійснюванихекономічних реформ й напрямів усоціальну сферу.

>Соціальна сфераявляє собоюспецифічнугалузьдержавно-управлінської,наукової,освітянської,трудової ігосподарськоїдіяльності,загальноюметою якіє:

>охороназдоров'я і життя людей; покращання їхньогожиттєвих йпобутових умів;

>наданняїмрівних прав йможливостей дляотриманняосвіти, роботи івідповідної оплати роботи;

>прилучення досучаснихзасобівсоціально-культурногорозвитку;

>створення умів дляматеріальнозабезпеченоїстарості.

>Галузі, щовходять досоціальноїсфери, та їхньогофункції:

>Галузісоціальноїсфери Чи реальна діяльність

>Охороназдоров’я

>Освіта

Наука йтехнологія

Культура,засобимасовоїінформації, спорт й туризм

>Побутовеобслуговування,торгівля ігромадянськехарчування

>Житлово-комунальнегосподарство

>Пасажирський транспорт

>Соціальнадопомога

>Соціальнестрахування

>Пенсійне забезпечення

>Умови йохорона роботи

>Забезпеченнягромадського порядку

>Медичніпослуги

>Навчання івиховання

>Інновації

>Духовний йфізичнийрозвиток населення

>Наданнявідповіднихпослуг.

>Забезпеченняжитлом іексплуатаціяжитлового фонду

>Транспортніпослуги

>Наданнядопомогималозабезпеченим верстам населення

>Збираннястраховихвнесків йпоточніплатежі

>Пенсійнівнески йвиплатапенсій

>Профілактикаризиківнесприятливих умів роботи

Заходьправоохоронного порядку

>Звичайно,кожнагалузьсоціальноїсфериможеуспішнофункціонуватилише заумовипоєднанняїїдіяльності ізіншими сферами.

1.4Соціальнаекономіка

Намежівзаємодіїекономічної йсоціальної сфер,чинникирозвитку якімаютьгармонійнопоєднуватизагальнодержавніінтереси ізінтересамирізнихверств й груп населення,виникаютьпередумовиформуваннясоціальноїекономіки.

>Соціальнаекономіка —економіка,формування йрозвитокякоїпідпорядкованіпріоритетнійцілі забезпеченнядобробутукожноїлюдини йсуспільства вцілому.

Умежах держависоціальнаекономікаможе бути охарактеризована як системагосподарювання, щозабезпечуєдосягненнясоціальноорієнтованогоекономічногозростання приодночасномуекономічноорієнтованомусоціальномурозвитку.

На які принципахформуєтьсясоціальнаекономіка та котріумовиїїфункціонування?

перший принцип -єдністьсоціальноорієнтованоїекономічноїполі тики йекономічноорієнтованоїсоціальної політики.Сутністьсоціальніорієнтованоїекономічної політикиполягає до того, що припрогнозуванні таплануванністратегії йнапряміврозвиткуекономікимають бутипередбаченічинники, щозабезпечуютьзадоволення потреблюдини-працівника талюдини-споживача уматеріальних благах тасоціальнихпослугах.Водночас практикаформуваннясоціальної політики в Українізначноюміроюєоднобічною, щозумовленослабкимзв'язком ізекономічноюполітикою. Цевиражається до того, що,попривимоги системногопідходу,економічна політика неповноюміроювраховуєжиттєвіпотреби йінтереси людей,насамперед тихий,хтозайнятийсуспільнокорисноюпрацеюОдночасносоціальна політика неспіввідносить своївимоги ізіснуючоюекономічною базою.

Інший принцип —розмежування іінтеграціясоціальноїекономіки намікро- тамакрорівнях. Намікрорівніосновніелементисоціальноїекономікифункціонують вмежах підприємства (>фірми)відповідно до формвласності. Намакрорівні —здійсненнясоціальної йекономічноїполітиківвідбувається нарівнізагальнодержавних,регіональних,місцевих ймуніципальнихзаконодавчих тавиконавчихорганів влади.

>Третій принцип —системнийаналіз йвикористаннячинників всоціально-економічномузростанні.Йогоджереламивиступаютьможливостірозширенняобсягуприродних,матеріально-речових татрудовихресурсів.Виходячи із цого,прогнозуютьсячинникисоціально-економічногозростання.

>Четвертий принцип —ґрунтується навзаємодіїміжсуб'єктами роботи,капіталу,державними іринковими структурами. Наційосновіформуєтьсясоціально-економічниймеханізм,якийсприяєдинамізмупідприємницькоїдіяльності,продуктивності роботи іефективностівикористаннякапіталу,отже,соціально-економічномузростанню.Значенняцієїсферидіяльності

>зумовлено тім, щопраця неможе бути безкапіталу, акапітал без роботи.

>Реалізаціярозглянутихпринципівформування іфункціонуваннясоціальноїекономікипотребуєнауковогообґрунтуванняосновних проблем, котрі вонавивчає.

До них належати:

>динаміканародонаселення:умови йможливості збільшення йогочисельності;

>територіальнерозміщення:середовищапроживання людей,природно-кліматичніумови;

> свободапереміщення:міграція населення,вибірмісцяпроживання і роботи;

>економічнесередовище:потенційніробочімісця ізаробітки дляекономічного активного населення;

>освітньо-культурна сфера:загальнасередня й вищийосвіта,виховання,робочімісця длявикладачів,учителів,студентів;

> сфера науки йнауковогообслуговування:оптимальнеспіввідношенняфундаментальних йприкладнихдосліджень;

> сфераохорониздоров'я, спорту, туризму,охорони роботи:шляхиширеннязагальних йпрофесійнихзахворювань, травматизму,нещаснихвипадків навиробництві.

>Соціальнаекономікатіснопов'язана із комплексом наук, щомають ставлення доекономіки тауправліннянароднимгосподарством йсоціальноїсфери наведено вдодатку 4.

Дляз’ясуваннямеханізмуфункціонуванняекономічноїсистеми йпроявуїїконкретнихсуспільних форм угосподарськійдіяльностіслідураховуватискладовіекономічнихвзаємин, а ізогляду наце можнавизначити,наскільки конкретнаекономічна системавідповідаєпанівнійсоціально-економічнійформі й щоявляє собоюця форма.Кожнійдержавівластиві своїпроблемифункціонування йрозвиткувласноїекономічноїсистеми.Тобто вкожнійконкретнійекономічнійсистемііснують своїструктуроутворювальніскладові, котріконституюютьекономічну систему ізурахуванням станунаявнихсуспільнихінститутів. Такимискладовимиєпланування йвласність, атакож комплексіншихскладових, щостосуютьсяринку,підприємництва, копійчаногогосподарства, бюджету,зовнішньоекономічноїдіяльності.Кожний ізцихелементівмає своюспецифіку, аїхнякомбінаціяформуєконкретнуекономічну систему.Самеце недаєзмогисліпоскопіюватиекономічну систему одних державіншими.

Усучаснихекономічних системахцей процесвідбувається подмобілізуючим йспрямовуючимвпливом держав.Саме держава —найефективнішийінститут,якийгарантуєуспіхтрансформації одногосоціально-економічного улаштую вінший.

>Основоположноюскладовоюекономічноїсистемиєвласність.Теоріявідносинвласностієтеоретичноюосновоюз’ясуванняспецифікиекономічноїсистеми.Самецівідносинивизначаютьгосподарськуповедінку людей йрегламентуютьїхні дії яксуб’єктівгосподарювання уприйняттірішень.Панівна формавласностізумовлюєсоціально-економічнийзмістекономічноїсистеми,проте, Яка б формавласності нецарювала,економічна системаможестабільно таефективнорозвиватися лише до тогоразі,якщоіндивідуальніінтересиузгоджуються зсуспільними безбудь-якихзовнішніхпримусовихчинників.

Концепціюсоціальногоринковогогосподарства буврозроблена вНімеччині, аекономікузапровадженазусиллями Л.Ерхарда.Соціальнеринковегосподарствопосталоформоюорганізаціїекономіки, щоспирається насоціалізованетоварневиробництво,забезпечуєвзаємодіюміжвиробництвом таспоживанням задопомогоюринку, державногорегулюванняекономіки,суспільнихінститутів тагарантуєсоціально-економічнустабільністьсуспільства.

>Соціальнісистеми —цесвоєрідний станматеріальнихелементів звласноюструктурою,особливоюформоюорганізації тазв’язкамиміжструктурнимиланками.

>Саме сус-пільство, аотже, йсуспільна система,перебуває впостійномурозвитку в напрямкуускладнення тавдосконалення, щопритаманно усімматеріальнимскладним системам, у томучислі ісоціальній.

>Соціально-економічна системарозвивається черезеволюціюпродуктивних сил йвідновленняекономічнихвзаємин, котрістворюютьумови дляподальшогорозвиткупродуктивних сил. Сучасностісоціально-економічноїсистемивизначається темпамирозвиткупродуктивних сил, ацесвідчить продосконалістьекономічнихвзаємин.

>Економічнісистемибільшостікраїн світумають запершочерговіцілі забезпеченнявисокогорівнязайнятості населення;стабільногорівняцін,низького йпомірногорівняінфляції;стійкогоекономічногозростання.


2.Застосуваннякомп’ютерноїтехніки

 

2.1 Методикаствореннялистів

>Насампередвибираємофункцію «>Прямоугольник»,з’являєтьсявікно «Створення малюнка». Наполотнімалюнкастворюємоавтофігуру «>Прямокутник», задопомогоюмиші йрозтягуємоїї допотрібнихрозмірів. Так мистворилипрямокутник.Цейпрямокутниккопіюєм задопомогоюклавіатури чи задопомогою контекстного меню. Напрямокутникахстворюємо задопомогоюфункції «Напис» напанелі «>Малювання»,створюємотекстові поля, котрізаповнюємопотрібним текстом. Напанелі «Малювання» задопомогоюфункції «>Заливка»вказуємо параметр «Ні заливання».

>Потім навікні «Полотно»вибираємофункцію «Підібрати адекватні фігурирозмер», йпотімякщотреба «Зміна масштабу малюнка»

За такою самоютехнологієюстворюємоще одну схему, котрамаєневеликівідмінності врозмірахпрямокутників, полотна йнадписів.


>Висновки йпропозиції

>Прогнозування йплануванняєнайважливішимінструментом державногорегулюванняекономіки українах ізрозвиненоюринковоюмоделлюекономіки.Ефективневикористанняцихважеліввизначаєвисокітемписоціально-економічногорозвитку,науково-технічного йтехнологічногопрогресу,високийрівень життя населення.

>Передбаченнявипереджуєвідбиттядійсності йзасноване напізнанні законівприроди,суспільства ймислення.Залежно відступеняконкретності і характерувпливу надосліджуваніпроцесирозрізняютьтакі йогоформи:гіпотеза, прогноз, план.

>Плануванняявляє собою процеснауковогообґрунтуванняцілей,пріоритетів,напрямівекономічногорозвитку,визначенняшляхів йзасобівдосягнення. Напрактиці воно тареалізується увигляді розробкипланів.

>Найбільшпоширеними формамиплануванняєдирективне,стратегічне йіндикативне.

>Директивнеплануваннямаєобов'язковий,жорсткий характер,передбачаєпередусімвикористаннякомандно-адміністративнихважелів таінструментів дляобов'язковоговтілення в життявизначенихцілей йзавдань.

>Стратегічнепланування — процесвизначенняцілей йзначенняекономічнихпоказників ізнайважливішихнапрямівсоціально-економічногорозвитку країни (>галузі,об'єднання, підприємства тощо) насереднійтермін читривалу перспективу ізрозроблениммеханізмом їхніреалізації.

>Індикативнеплануванняєробочимінструментом ізреалізаціїцілей,визначених устратегічномуплані ізурахуваннямконкретноїекономічноїситуації.

На всіхпідприємствахнезалежно від формвласностізастосовуватипрогнозування йплануванняекономіки вумовахринковихвідносин.


Списоквикористаноїлітератури

1.Антикризисное управління:Учеб. — М., 2000.

2. Антикризовий менеджмент. — М., 1999.

3. Афанасьєв З. У. Давид Рікардо. — М., 1988.

4. Бобров У. Я. Основиринковоїекономіки. — До., 1995.

5.Боринець З. Я.Міжнародніфінанси. — До., 2002.

6.Бутук А. І. Економічна теорія. — До., 2000.

7.Гальчинський А. З,Геєць У. М.,Кінах А. До.,Семиножен-ко У. П.Інноваційнастратегія українських реформ. — До., 2002.

8. Гейтс Б. Бізнес зі швидкістю думки. — 2-ге вид. — М., 2001.

9.Гелбрейт Д. Економічні теорії та мети суспільства. — М., 1978.

10.Грейсон Дж. До. (мл.),О'Дейл До. Американський менеджмент одразу на порозі ХХІ сторіччя: Пер. з анг. — М., 1991.


Схожі реферати:

Навігація